Лібанова Е.М. (ред.). Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

171

перепони та недостатній рівень знань (освіти) для організації

власного бізнесу.

У цілому ж як аналіз складу опитаних у рамках обстеження

«Молодь України» працюючих осіб за їх професійними та статусними

ознаками, так і результати обстежень з питань економічної актив-

ності населення та даних останнього перепису населення в Україні

показують, що серед зайнятої

молоді превалюють наймані працівники

(їх понад 85%). Ключовою ж проблемою українського ринку праці та

його молодіжного сегменту, зокрема є низькі стандарти оплати най-

маної праці, що негативно позначаються на трудовій мотивації, є

перепоною для підвищення продуктивності праці та прогресивних

структурних змін у зайнятості, для скорочення тривалості періоду по-

шуку роботи безробітними

, вирішення проблем бідності та малоза-

безпеченості, зумовлюють поширення неправових практик та низку

асоціальних проявів у молодіжному середовищі.

Найнижчі доходи від зайнятості, природно, отримує наймо-

лодша вікова група осіб, які зазвичай підробляють у вільний від нав-

чання час. До цієї групи працюючих здебільшого належать випуск-

ники шкіл і студенти початкових курсів,

які, маючи середню або не-

повну вищу освіту, просто не можуть знайти високооплачувану

роботу.

Одним із індикаторів рівня доходів від зайнятості у різних

соціально-демографічних групах населення є частка осіб, які отри-

мують заробітну плату нижче мінімальної. Серед молоді віком 15 – 34

років за період 2000 – 2009 рр. відбувся перерозподіл у межах віко-

вих груп

осіб, які отримували заробітну плату нижче мінімальної

(рис.4.21).

Слід зазначити також, що у низці структурних змін у зайнятості

молоді (за видами економічної діяльності, професійними групами

тощо) простежується її орієнтація не лише на нові або більш перспек-

тивні сфери діяльності, а й передусім на більш фінансово привабливі

галузі. Зокрема, тенденція до скорочення

чисельності та частки мо-

лоді, зайнятої у сфері матеріального виробництва та у соціальній

172

сфері (особливо в охороні здоров’я та соціальній допомозі), що бере

свій початок ще з 1990-х років

, у цілому залишилася незмінною й у

поточному десятиріччі. Натомість підвищувалась привабливість для

молоді фінансової діяльності, торгівлі та готельно-ресторанного біз-

несу, державного управління як сфер прикладання праці.

Рис. 4.21.

Розподіл молоді, яка отримувала заробітну плату, нижчу за її

мінімальний рівень, за віковими групами в Україні у 2000, 2005

та 2009 рр., %

Джерело: розрахунки співробітників Інституту демографії та соціальних досліджень

ім. М.В.Птухи НАН України

Наявність вищої освіти у теперішній час не лише надає молоді

певні переваги щодо пошуку роботи, але й забезпечує відносно вищий

рівень доходу (рис. 4.22), сприяє зниженню ризику бідності. Водночас

слід визнати, що рівень доходів осіб з вищою освітою в Україні зали-

шається надто низьким порівняно з іншими європейськими країнами.

Загострення ситуації на ринку

праці в умовах фінансово-еконо-

мічної кризи відповідним чином позначилося не лише на заробітках,

а й на загальному становищі молоді у соціально-трудовій сфері та,

відповідно, на її настроях, оцінках молодими людьми своїх трудових

перспектив. Так, результати «молодіжного» опитування свідчать, що

у таких умовах певна частина працюючих молодих людей реально

занепокоєна з приводу можливості втрати роботи. У цілому невпев-

9 Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення. – К.:РВПС НАН

України, УІСД, 2003. – С. 80-81.

173

нено почувається на нинішньому робочому місці та висловила побо-

ювання щодо можливої втрати роботи протягом найближчого року

майже п’ята частина респондентів. Троє з кожних п’яти опитаних

схильні вважати, що втрата роботи для них є малоімовірною або й

зовсім неймовірною, решта – вагалися з відповіддю на це запитання.

Рис. 4.22.

Рівень особистих середньомісячних доходів молодих людей

віком 15-34 роки залежно від рівня освіти в Україні у 2005 та

2009 р. (грн.)

Джерело: розрахунки фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень

ім.М.В. Птухи НАН України за базою даних обстеження умов життя домогосподарств

Відчутно більше тих, хто песимістично оцінює свої найближчі

трудові перспективи, виявилося серед сільських жителів порівняно з

городянами та дещо більше – серед молодих чоловіків щодо жінок.

Аналіз результатів обстеження також показав, що молодь з

вищою освітою у цілому більш впевнено почувається на ринку праці

й у соціально-трудовій сфері порівняно з менш освіченою;

про це

свідчить, зокрема, менша частка непевних відповідей та відповідей

«зовсім неімовірно» на запитання щодо імовірності втрати роботи

протягом найближчого року (рис. 4.23).

І нарешті, говорячи про особливості економічної поведенки

й адаптаційних стратегій молоді, не можна не згадати, що у зв’язку

з надзвичайно низьким рівнем оплати праці та незадоволеністю

наявними трудовими

перспективами чимало молодих людей (у

тому числі високоосвічених) прагнуть знайти роботу за межами

174

країни, виїжджаючи за рубіж з метою тимчасового працевлашту-

вання або й постійного проживання. Це відображає не лише зага-

льну схильність молоді до більш активного набуття та використання

нових знань, навичок і вмінь, а й насамперед гостроту проблем гідного

застосування трудових і освітньо-професійних навичок у себе на

батьківщині.

Рис. 4.23.

Розподіл працюючих осіб з різним рівнем освіти за відповідями на

запитання щодо імовірності втрати ними роботи протягом

найближчого року, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Згідно з підсумками опитування молоді, що покладено в основу

дослідження, 45% молодих людей хотіли б тимчасово попрацювати

за кордоном, (негативну відповідь на питання, що стосувалось

установок на працю за кордоном, дали 44% респондентів, не визна-

чились із бажанням щодо тимчасової трудової міграції 11%). При

цьому частка респондентів, які погодилися б на будь-яку роботу за

кордоном («не важливо, за якою спеціальністю»), серед усіх бажаючих

там попрацювати виявилася більшою, ніж частка тих, хто погодився

б працювати в іншій країні лише за своєю спеціальністю.

Показово, що позитивні установки на працю за кордоном та

на виїзд за межі України на постійне місце проживання в української

молоді здебільшого обумовлені саме

вищим рівнем життя в інших

175

країнах та більш високими заробітками: понад 2/5 із тих, хто планує

покинути батьківщину назавжди, послалися на вищий рівень матері-

ального добробуту за кордоном і майже 3/4 тих, хто планує тимча-

сово попрацювати за межами України, вказали на можливість більше

заробити. Другою за обсягом серед опитаних потенційних трудових

мігрантів є група осіб, які посилаються

на труднощі із пошуком ро-

боти в Україні взагалі.

Водночас результати дослідження показують, що якби не мате-

ріальні негаразди та проблеми із пошуком продуктивної зайнятості,

найбільша частка української молоді воліла б виїздити за кордон

тільки з туристичною метою. Втім, скласти більш повне уявлення

про сучасні міграційні установки молоді в Україні ми

матимемо нагоду

на основі аналітичних матеріалів, представлених у наступному розділі

цього видання.

176

ОСОБЛИВОСТІ МІГРАЦІЙ

МОЛОДІ В УКРАЇНІ

5.1. Міграційна активність молоді в Україні

Взаємозв’язок міграційної активності з функціонуванням соці-

альних систем, тенденціями економічних перетворень, у цілому з

життєдіяльністю населення зумовлює необхідність проведення ана-

лізу міграцій у контексті визначення рівня їх впливу на суспільний

розвиток.

Загальне сальдо міграцій населення України у другій половині

1980– на початку 1990 років було додатним з найвищим за після-

воєнний період

значенням цього показника у 1992 р. (288,1 тис. осіб).

У 1993 р. стрімке зростання міграційного приросту змінилося різким

спадом, і вже у наступному році Україна зазнала значних міграційних

втрат, що становили 143,2 тис. осіб. Протягом 1994–2001 рр. від’ємна

величина міграційного сальдо була зумовлена характером міграційних

процесів у міських поселеннях; певне перевищення кількості при-

булих над

кількістю вибулих у сільській місцевості дещо стримувало

загальний міграційний спад. У міграційному сценарії в 2002 р. відбулася

зміна «ролей»: від’ємне сальдо міграцій населення в сільській місце-

вості протидіяло позитивним міграційним зрушенням у міських посе-

леннях (адже, починаючи з 2003 р. у містах має місце міграційний

приріст). За весь період після 1992 р.

міграційне сальдо у містах було

найвищим у 2005 р., коли кількість прибулих у ці поселення переви-

щувала кількість вибулих на 55,7 тис. осіб. Водночас у сільській місце-

вості того року було зареєстроване найбільше за модулем значення

міграційного спаду за останні три десятиріччя, яке все ж таки посту-

палося величині міграційного приросту в міських

поселеннях, через

що загальне сальдо міграцій населення набуло додатного значення.

Розділ 5

177

Траєкторії змін сальдо міграцій населення, що відбулись після 1994 р.,

у поселеннях різного типу є дзеркальним відображенням одна одної:

у 1994–2001 рр. міграційний приріст у сільській місцевості супрово-

джувався міграційним зменшенням у міських поселеннях; у 2002–

2005 рр. зростання сальдо міграцій населення у міських поселеннях

відбувалося зі збільшенням модуля від’ємної величини міграційного

сальдо

у сільській місцевості; починаючи з 2005 р., має місце скоро-

чення сальдо міграцій у містах, хоча воно все ще залишається додат-

ним, а у сільській місцевості, хоча кількість прибулих все ще посту-

пається кількості вибулих, різниця між ними поступово скорочується

(рис. 5.1).

Рис. 5.1.

Сальдо міграцій населення України в 1991–2009 рр. за типом поселення

Джерело: дані Держкомстату

Якщо сальдо міграцій усього населення стало додатним у

2005 р., то сальдо міграцій молодіжних контингентів населення

(у віці 15–34 роки) стало таким у наступному, 2006 році. Як показує

табл. 5.1, перехід від міграційного спаду до міграційного приросту

гальмувався міграційними процесами серед молодих жінок. Мігра-

ційний приріст за рахунок молодих мігрантів у 2006 р. забезпечу-

вався майже

на 36%, у 2007 р. – на 37,5%, у 2008 р. – на 30,2%, у

2009 р. – на 24,6%. Однак 80–90% міграційного приросту населення у

178

віці 15–34 роки спричинюється міграцією чоловіків.

Таблиця 5.1.

Сальдо міграцій чоловіків і жінок в Україні у 2002–2009 рр.

(тис. осіб)

Роки

Молодь 15–34 роки Усе населення

Обидві статі Чоловіки Жінки Обидві статі Чоловіки Жінки

2002 -11,0 -4,1 -6,9 -33,8 -12,6 -21,2

2003 -8,9 -3,5 -5,5 -24,2 -8,8 -15,4

2004 -4,0 -1,1 -2,9 -7,6 -1,4 -6,2

2005 -0,2 0,9 -1,1 4,6 4,5 0,1

2006 5,1 4,5 0,6 14,2 10,7 3,5

2007 6,3 5,7 0,6 16,8 13,0 3,8

2008 4,5 3,5 1,0 14,9 10,1 4,8

2009 3,3 2,4 0,9 13,4 8,6 4,8

Джерело: дані Держкомстату

Коефіцієнт сальдо міграцій усього населення у 2002 р. становив

-0,70‰; коефіцієнт сальдо міграцій молоді віком 15–34 роки – (-0,78)‰.

Серед молоді 18–19-річні юнаки вирізнялися додатними показниками

міграційного сальдо (рис. 5.2). Коефіцієнти сальдо міграцій молодих

жінок у 2002–2004 рр. за модулем були більшими, ніж чоловіків.

Рис. 5.2.

Відносне сальдо міграцій молоді за віком і статтю в Україні, 2002 р., ‰

Джерело: дані Держкомстату

У 2005 р. міграційна ситуація істотно змінилася, але баланс

молодіжних міграцій, хоча й наближався до нульового, все ще зали-

179

шався від’ємним. Додатні показники сальдо міграцій чоловіків у

віці до 22 років і старше 30 років не змогли збалансувати значний

відтік 22–27-річних жінок (рис.5.3).

Рис. 5.3.

Відносне сальдо міграцій молоді за віком і статтю в Україні, 2005 р., ‰

Джерело: дані Держкомстату

У 2008 р. від’ємні значення сальдо міграцій спостерігалися

переважно у жінок віком 25–29 років, але ці значення наближались

до нуля, тому й сприймалися скоріше як виняток (рис. 5.4). Коефіці-

єнти сальдо міграцій усього населення та молоді майже збігалися

(0,32‰ і 0,33‰ відповідно).

Рис.5.4.

Відносне сальдо міграцій молоді за віком і статтю в Україні, 2008 р., ‰

Джерело: дані Держкомстату

У 2009 р. повікові сальдо міграцій приймали менші значення, ніж

180

у 2008 р., але спостерігалося певне вирівнювання показників для

чоловіків і жінок у групі мігрантів віком до 25 років, тоді як у попе-

редніх роках сальдо міграції молодих чоловіків значно перевищувало

відповідні значення сальдо міграції жінок. У цілому коефіцієнт сальдо

міграції молодих чоловіків у 2009 р. становив 0,34‰, а жінок – 0,13‰

(рис. 5.5).

Рис. 5.5.

Відносне сальдо міграцій молоді за віком і статтю в Україні, 2009 р., ‰

Джерело: дані Держкомстату

За даними поточної статистики у загальному міграційному

обороті (сума прибулих і вибулих) частка молоді у віці 15–34 роки в

Україні у 2009 р. становила 65,8% (18–34 роки – 50,8%). Статево-

вікова піраміда міграційно активної молоді, зображена на рис. 5.6,

чітко демонструє два піки активності: перший – у 17-річних осіб, які

закінчили середню школу і включаються в навчальну міграцію; дру-

гий –

у 22-річних осіб, які після здобуття вищої освіти намагаються

працевлаштуватися та у більшості випадків повертаються до місць,

звідки вони приїхали на навчання. У 2008 р. коефіцієнт міграційної

мобільності молоді у віці 17 років був у 3,7 раза більший, ніж відпо-

відний показник попередньої групи 16-річних осіб, та був макси-

мальний не лише серед молоді

, а й серед усього загалу мігрантів. У

цілому молодь у віці 17–23 роки вирізняється високою активністю пе-

ресувань зі зміною місця проживання: хоча у 18–21-річних юнаків і