Курсова - Системи застосування добрив у сівозміні господарства

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

З агрохімії на тему:

“Системи застосування добрив у сівозміні

ТОВ

Виконав: студент ІІІ курсу

Агрономічного факультету

Група АГР

Керівник:

Суми 2007 р.

Зміст

Стор.

Вступ 3

Розділ 1. 1.1.Характеристика господарства 7

1.2.Агрохімічна характеристика ґрунтів 13

Розділ 2. Вапнування ґрунтів 16

Розділ 3. Виробництво і розподіл органічних добрив у господарстві 20

3.1. Виробництво підстилкового гною 21

3.2. Вихід безпідстилкового гною 24

3.3. Приготування компостів у господарстві 26

3.4.Заготівля інших видів органічних добрив 30

3.5.Нагромадження і розподіл добрив 33

4. Визначення оптимальних норм добрив під сільськогосподарські

культури

4.1.Визначення норм мінеральних добрив на основі рекомендованої

системи удобрення в сівозміні з коректуванням їх за допомогою

поправочних коефіцієнтів.

4.2 Розрахунки норми добрив за бальною оцінкою ґрунту і окупністю

добрив

4.3. Визначення норм добрив на заплановану урожайність балансово-

розрахунковим методом

Розділ 5. Обґрунтування строків, способів, доз і форм використання

добрив під культури сівозміни

Розділ 6. Баланс поживних речовин в полях сівозміни 64

Розділ 7. Ефективність застосування добрив 68

7.1. Господарська ефективність використання родючості ґрунту і

застосування добрив

7.2. Енергетична ефективність застосування добрив. 70

Висновки і пропозиції 73

Список використаної літератури 76

Додатки

Вступ

На сучасному етапі розвитку сільського господарства завдання

хімізації як фактора його інтенсифікації значно розширились: це

використання вапна, гіпсу та інших засобів для меліорації кислих і

солонцюватих ґрунтів, застосування пестицидів для боротьби з бур'янами,

хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

При широких масштабах застосування в сільському господарстві

мінеральних і органічних добрив, меліорантів та пестицидів виникає

необхідність комплексного вивчення їх впливу не лише на родючість ґрунтів,

урожай і якість продукції, а й на природне середовище. Постає завдання

розробити екологічно допустимі дози внесення добрив і пестицидів у

сівозміні, визначити основні напрямки скорочення їх втрат на шляху від

заводу до поля, застосувати природоохоронні технології внесення. Отже,

спеціалісти сільського господарства повинні агротехнічно грамотно,

раціонально використовувати добрива, хімічні меліоранти і пестициди.

Д.М. Прянишников порівнював виробництво добрив з відкриттям

нових континентів. Водночас основоположник агрохімії зазначав, що

надлишок добрив ніколи не замінить нестачу знань. Він говорив: "...знання

застосування добрив без знання властивостей, способів використання -

подібно до руху в морі без компаса...". Агрохімічні властивості сучасних

ґрунтів далекі від оптимальних. Більшість із них характеризується зниженим

вмістом гумусу, від'ємним балансом азоту, фосфору, калію та

мікроелементів. Без вирішення цих проблем неможливо вирощувати

стабільні високі врожаї сільськогосподарських культур. Важливим при цьому

є врахування конкретних ґрунтово-кліматичних умов та сорто-генетичних

особливостей сільськогосподарських культур. Крім того, застосування

добрив запобігає виснаженню ґрунтів, розвитку ерозії та покращує показники

родючості. З цим, зокрема, і пов'язане створення науково-обґрунтованих

систем ведення землеробства для окремих регіонів, господарств, розробка

відповідних технологій, виведення нових сортів сільськогосподарських

культур тощо. Вирішуються проблеми збільшення виробництва білку,

підвищення фотосинтезуючої здатності рослин, засвоєння атмосферного

азоту, використання біотехнологічних методів у селекції та виробництві

продуктів харчування, боротьби з ерозією, впровадження контурно-

меліоративного землеробства, охорони навколишнього середовища,

зменшення негативного впливу важких сільськогосподарських знарядь на

ґрунт. Усі ці питання певною мірою висвітлені у запропонованому

підручнику. Знання їх допоможе майбутнім фахівцям забезпечити правильне

застосування добрив та інших хімічних засобів у сільському господарстві,

запобігти негативному їх впливу на рослини, тварин, людину, навколишнє

середовище.

Концентрація і спеціалізація агрохімічного обслуговування викликали

необхідність вдосконалення форм і методів оперативного управління

технологічними процесами

Хімія відіграє і відіграватиме велику роль у задоволенні суспільних

потреб людства. Нині її досягнення використовують майже в усіх галузях

сільського господарства. Слід пам'ятати про те, що хімізація може бути

благом для людини і суспільства лише за умови правильного використання її

досягнень. При цьому заслуговують на увагу безвідходні та безпечні

технології виробництва.

Одним із основних народногосподарських завдань залишається

збільшення виробництва біологічно цінної сільськогосподарської продукції,

яка змогла б забезпечити людину харчовим раціоном, органічними

сполуками, мінеральними солями тощо у відповідності з її фізіологічними

нормами організму.

Для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва поряд із

механізацією, електрифікацією, автоматизацією важливим є впровадження

науково-обґрунтованих енерго-, ресурсозберігаючих природоохоронних

технологій вирощування сільськогосподарських культур. Засоби хімізації на

фоні високої агротехніки мають відігравати основну роль. Частка загальних

енергетичних витрат на засоби хімізації за інтенсивного землеробства

становить до 50%.

Науково-технічний прогрес в усіх галузях народного господарства

обумовлює підсилення антропогенного впливу на зовнішнє середовище.

Тому особливої уваги потребує визначення потенціальної і реальної загрози

забруднення навколишнього середовища засобами хімізації. Для цього

потрібен суворий контроль за їх використанням. Його оперативність та якість

значною мірою залежить від рівня професійної підготовки фахівців.

Сільське господарство є важливою сферою економіки країни. З ним

тісно пов'язані багато інших галузей, що об'єднуються в агропромисловий

комплекс України (АПК). Кінцеві продукти АПК, джерелом яких є

сільськогосподарська сировина, становлять майже 75% роздрібного

товарообігу державної та кооперативної торгівлі. Тут зосереджено 37%

основних виробничих фондів народного господарства, отримується понад

40% національного доходу суспільства. На сільське господарство в Україні

припадає близько 20% загального обсягу валового продукту.

Нині продукція сільського господарства використовується більш ніжу

80 галузях. Одночасно понад 90 інших галузей економіки поставляє свою

продукцію сільському господарству. Понад 4/5 основних виробничих фондів

сільського господарства має промислове походження, а частка промислової

праці в матеріальних витратах на виробництво сільськогосподарської

продукції становить 60%.

Рівень і структура виробництва продуктів харчування сьогодні

визначаються не тільки сільським господарством, а й іншими галузями

економіки. Це дає підстави зробити висновок про зростання значення

агропромислового комплексу у вирішенні продовольчої проблеми та

необхідність виділення його як самостійного об'єкта планування і

управління.

Інтенсивні фактори зростання ефективності сільськогосподарського

виробництва умовно можна поділити на виробничо-технічні та соціально-

економічні. Перші охоплюють перспективні напрями розвитку сільського

господарства і всього АПК з урахуванням досягнень науково-технічного

прогресу й характеризують потенціальні можливості поліпшення кінцевих

результатів і зростання ефективності виробництва. Другі пов'язані з

удосконаленням механізму господарювання, управління виробництвом, його

плануванням, стимулюванням праці.

Новою рисою сучасної науки є поява специфічних комплексних

науково-технічних проблем, вирішення яких знаменує нову стадію інтеграції

фундаментальних та прикладних досліджень, суспільних, природничих та

технічних наук. На шляху їх системного вивчення можна здійснювати вплив

на інженерне і науково-технічне мислення, на норми організації сучасного

науково-технічного знання і, в підсумку, на науково-технічну стратегію і

політику держави. Важливе місце займали інтеграція у світову систему

підготовки відпрацювання моделі аграрної освіти кадрів та створення

ефективної функціонуючої системи "наука - виробництво" з тісно

взаємопов'язаними ланцюгами.

У галузі землеробства це повинно забезпечити подальше підвищення

родючості ґрунтів, зростання врожайності зернових, зернобобових, цукрових

буряків, соняшнику, картоплі, овочів, фруктів та ін. культур. У зв'язку з цим,

на передньому плані сьогодні стоять питання вдосконалення насінництва та

селекції сільськогосподарських культур, ефективного використання добрив,

впровадження науково-обґрунтованих систем землеробства з урахуванням

природно-економічних умов кожної зони, області, району, господарства,

поля.

Розділ 1.

1.1.Характеристика господарства

ТОВ “Агро Світ” знаходиться на території с.Грузьке Конотопського

району Сумської області. Дане господарство спеціалізується на вирощуванні

різноманітних злакових культур, олійних, цукрового буряку та багаторічних

трав, а також на виробництві м’ясо-молочної продукції.

Територія даного господарства оснащена спеціальними будівлями для

зберігання мінеральних та органічних добрив, сільськогосподарської

продукції, утримання м’ясо-молочного скоту. Також в ТОВ “Агро Світ”

працює обслуговуючий персонал з обслуговування полів, будівель та м’ясо-

молочного комплексу. На території господарства знаходиться машинно-

тракторна бригада, спрямовані для доставки та розвезення різноманітної

продукції та різноманітних робіт на полях, з метою отримання високих

врожаїв сільськогосподарських культур.

На території господарства для зберігання мінеральних добрив відведені

спеціальні обладнані склади. Підлога в них асфальтована. Кожен різновид

добрива зберігається окремо. Добрива в мішках зберігаються в купах, висота

яких визначається в залежності від вологості добрива і здатності до

злежування. Кожен вид добрива, вміст діючої речовини та вологість (%)

відмічаються на табличці, яка знаходиться поряд з купою.

Гній у господарстві зберігається у спеціальних польових буртах і

гноєсховищах. Гноєсховища розміщуються на відстані 40-60м від приміщень

з худобою і не ближче ніж на 200м від житлових будівель. У заглиблених

гноєсховищах гній розкладається повільніше, азот витрачається менше, що

супроводжує кращу його якість. Гній закладають згідно розробленої

технології: спочатку укладають першу полосу уздовж всієї стіни

гноєсховища (3м шириною і не менше 1м висоти), де споруджений колодязь

для гноївки. Укладають гній штабелями один поруч з іншим доки не

заповниться усе гноєсховище. Закінчивши укладання, штабелі зверху

вкривають соломою або ґрунтом і зберігають до періоду внесення.

Дані про землекористування господарства детально представлені в

табл.1.

Таблиця 1

Землекористування господарства на 1.01.2007 р.

Угіддя Площа, га

Площа землекористування, всього 3556,6

Сільськогосподарські угіддя 3536,3

з них: орної землі 3414,3

природних луків 63,0

пасовищ 59,0

Сади і ягідники 13,0

Інші угіддя 7,0

Площа ріллі в усіх сівозмінах 3414,3

В т.ч.: в польовій сівозміні №1 741,5

в польовій сівозміні №2 732,1

в польовій сівозміні №3 796,5

в польовій сівозміні №4 847,2

У кормовій сівозміні 297,0

В овочевій сівозміні -

У ґрунтозахисній сівозміні -

ТОВ “Агро Світ” розташоване в другому агрокліматичному районі

Сумської області, що характеризується помірним кліматом з теплим літом

при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з відлигами.

Сума позитивних температур за період, коли середньодобова

температура буває вище 10° складає 2510°. Гідротермічний коефіцієнт за

період з температурою вище 10° дорівнює 1,1-1,2.

Найбільш холодними місяцями є січень і лютий, абсолютний мінімум

температури повітря мінус 32,9° спостерігався в 1956 році в лютому і мінус

33,5° у 1964 році в березні. Зима звичайно настає в другій декаді листопада.

Стійкий сніжний покрив згідно середньо багаторічними даними

встановлюється в середині грудня. Тривалість періоду зі стійким сніжним

покривом складає в середньому 103 дня. Висота сніжного покриву досягає в

середньому 20 см, максимальна висота - 44 см, а мінімальна - 5 см. Розподіл

снігу на більшій частині території нерівномірний.

Максимальна глибина промерзання на рівних ділянках досягає 135 см,

мінімальна - 40 см, середня - 88 см.

У вигляді снігу випадає 30-35 % річних опадів, що при сприятливих

умовах водопоглинання створюють значні запаси продуктивної вологи в

ґрунті й забезпечують формування високого врожаю.

Сама низька температура на глибині залягання вузла кущіння озимих

досягає в окремі роки мінус 17°, що нерідко приводить до загибелі озимих.

Повторюваність температури повітря мінус 25-28° у окремі роки в січні і

лютому складає 25%, в березні і грудні 10%, а повторюваність небезпечної

для озимих культур температури ґрунту на глибині вузла кущіння (мінус 15°

і нижче) дорівнює 18-22%.

Зима сніжна, характеризується хитливою погодою. Поряд з низькими

негативними температурами від мінус 25° до мінус 37° мають місце часті

відлиги з температурою +4°, +5°. Часто при відлигах спостерігається

випадання дощу. В окремі роки за зимовий період буває 30-33 дні з

відлигами. Повторюваність відлиг тривалістю 10 днів і більш складає не

менше 50%, вони майже завжди приводять до сходу сніжного покриву будь-

якої висоти. Часті відлиги взимку при глибокому промерзанні ґрунту іноді

приводять до застою талих вод на слабостічних ділянках рельєфу й

утворенню крижаної кірки, що несприятливо позначається на перезимівлі

озимих. Із різних видів крижаної кірки найбільш небезпечною є притерта

(утворена безпосередньо на поверхні ґрунту при сніготаненні), яка при

тривалому заляганні приводить до загибелі озимих. В окремі роки тривалість

залягання крижаної кірки може коливатися від 10 до 13 декад.

Довжина без морозного періоду складає близько 155 днів.

Початком весни вважається дата стійкого переходу середньодобової

температури через 0° убік підвищення. Сама рання дата переходу

температури спостерігається в першій п'ятиденці березня. На початку весни,

у зв'язку зі значним прогріванням повітря відбувається руйнування стійкого

сніжного покриву.

Відтавання ґрунту по всьому горизонту настає приблизно через два-три

тижня після того, як зійде сніг. У цей період спостерігається найбільше

зволоження ґрунту. Спілість ґрунту (м’яко пластичний стан) настає зазвичай

після переходу середньої добової температури повітря через 5°. Такий

перехід спостерігається на початку квітня.

Кількість днів із середньою температурою вище 5° досягає 199, з

температурою вище 10° - 156. Останні весняні заморозки в повітрі

спостерігаються в третій декаді квітня, в окремі роки - травня.

Перехід середньодобової температури через +5° відповідає початку

літнього періоду, тривалість якого в середньому складає 114 днів.

Абсолютний максимум температури повітря 38° зареєстрований у

серпні. Заморозки в літній період спостерігаються дуже рідко. Найнижча

температура повітря влітку відзначалася в 1966 році в третій декаді серпня,

плюс 1,2°.

В літній період характерне випадання злив. Рясні дощі часто

спостерігаються одночасно з іншими небезпечними явищами: грозою,

градом. Зливи разом із грозою і градом спостерігаються в 20% випадків і

тільки в 2% випадків вони супроводжувалися сильними вітрами.

Середньорічна кількість опадів складає 510 мм.

Для забезпечення нормальних сходів і кущіння озимої пшениці такі

запаси продуктивної вологи вважаються задовільними.

Збіг випадання найбільшої кількості опадів (табл.6) з максимальним

ростом цукрового буряка й інших культур сприятливо позначається на

формування їхнього врожаю.

У середньому за рік у районі переважають вітри південно-західного

(16%) і південно-східного (15%) напрямків. Середня швидкість вітру 3,8

м/сек., число днів із сильним вітром більше 15 м/сек. за рік - 10. У літньо-

осінній період переважають вітри північно-східного напрямку. В окремі роки

суховійні вітри сильно висушують ґрунт, знижують врожай основних

сільськогосподарських культур.