Курсова - Системи застосування добрив у сівозміні господарства

Подождите немного. Документ загружается.

Відносна вологість повітря при цьому знижується до 30%. За

вегетаційний період кількість днів з посухами, при яких в рослинах

порушується водяний режим, досягає 5-15, а в окремі роки від 17 до 34 днів.

Імовірність років з посухами зустрічається до 4 разів на протязі 10 років, а

дуже інтенсивні бувають один раз у 15-20 років.

Середня відносна вологість повітря, в основному, коливається від 45 до

67%.

Осінь починається з переходу середньодобової температури повітря

через 15° убік зниження, що буває звичайно на початку вересня (див.табл.5).

Тривалість осені в середньому складає близько 70 днів.

Перші осінні заморозки настають на початку жовтня з коливаннями

між 11 вересня і 27 жовтня. На знижених елементах рельєфу заморозки більш

часті і тривалі в зв'язку зі скупченням у них холодних мас повітря. Восени

зростає імовірність випадання опадів, однак кількість їх у порівнянні з літнім

зменшується і складає 121 мм (див. табл.7). Зменшується кількість зливових

опадів, починають переважати опади обложного характеру у вигляді мряки і

дощу. Наприкінці осені опади можуть випадати у виді снігу.

Перехід середньодобової температури повітря через 0° убік зниження

приймається за кінець осені, що буває звичайно в середині листопада (див.

табл.5).

В цілому сукупність кліматичних факторів у районі розташування

господарства сприятлива для вирощування сільськогосподарських культур,

оброблюваних у господарстві.

Урожайність сільськогосподарських культур отримана за останні три

роки наведена в табл.2.

Таблиця 2

Урожай сільськогосподарських культур у господарстві за останні три роки, ц/га

Культура 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Середня

за 3 роки

Планова врожайність

на рік складання

плану удобрення в

сівозміні

Озима пшениця 29,2 29,4 30,2 29,6 35,5

Озиме жито 29,5 29,1 29,8 29,3 35,2

Ячмінь 27,5 26,7 27,8 27,3 32,8

Овес 20,9 21,4 23,2 21,8 26,2

Горох 19,3 18,8 20,4 19,5 23,4

Гречка 12,4 9,8 8,6 10,1 12,1

Кукурудза на зерно 41,8 40,8 42,3 41,6 49,9

Цукрові буряки 177,4 188,4 195,7 187,2 224,6

Соняшник 14,1 16,8 15,3 15,4 18,5

Кукурудза на силос 201,1 223,4 217,2 210,6 252,7

Однорічні трави 124,3 122,7 126,1 124,4 149,3

Багаторічні трави 61,8 60,1 65,3 62,4 74,9

Згідно з даними, приведеними в табл. 2, видно, що урожайність

культур, які вирощуються у даному господарстві порівняно невисока. Вона

також коливається в залежності від погодних умов. Але основного впливу на

урожайність культур завдали вміст органічних та мінеральних добрив в

ґрунті. Це свідчить про те, що за останні роки на полях господарства

практично не вносилися органічні та мінеральні добрива у зв’язку з

фінансовим становищем. Також для отримання доброго врожаю потрібно

розробляти правильне чергування культур у сівозміні тому, що потрібно

враховувати вплив попередника.

Схема польових сівозмін представлена в табл. 3.

Таблиця 3

Схема польової сівозміни

Чергування культур у

сівозміні (на момент

складання проекту)

№ поля, на якому буде розміщена

культура на рік складання плану

удобрення в сівозміні

Площа поля, га

в польовій сівозміні №1

Багаторічні трави 1 82,4

Озима пшениця 2 96,5

Цукрові буряки 3 50,0

Гречка 3 43,2

Ячмінь 5 88,6

Продовження табл. 3

Горох 6 35,0

Озиме жито 6 42,5

Цукрові буряки 7 92,8

Горох 8 49,0

Озима пшениця 9 62,0

Кукурудза на зерно 9 29,5

Ячмінь 10 70,0

Згідно з вищенаведеною табл.3 поля № 3, 6 та 9 розділені на дві

частини кожне. Дана методика спрямована на більш економніше

використання ресурсів ґрунту. Ми маємо можливість приділяти більше уваги

кожному з полів у сівозміні: вносити мінеральні та органічні добрива,

проводити нейтралізацію кислотності ґрунтового розчину та інші

організаційні заходи з метою покращення умов для більш рентабельного

вирощування сільськогосподарських культур.

1.2.Агрохімічна характеристика ґрунтів

В господарстві ТОВ “Агро Світ” Конотопського району Сумської

області агрохімічне обстеження проведене 2003 році. Всього відібрано 427

змішаних ґрунтових зразків із загальної площі 3414,3га. Кожний зразок

складався з 16 окремих проб, взятих з площі 8га, з глибини 0-20см.

Для агрохімічної характеристики ґрунтів господарства в кожному

зразку визначається: рН сольової витяжки електрометрично на рН-метрі рН-

150; у 10% зразків рН яких не перевищував 6,0, гідролітична кислотність та

сума ввібраних основ за методом Каппена; мікроелементи, важкі метали,

щільність радіоактивного забруднення цезієм-137, залишки пестицидів, вміст

рухомого фосфору та обмінного калію із оцтовокислої витяжки за Чіріковим;

у 20% зразків – вміст гумусу за методом Тюріна та лужно-гідролізованого

азоту за методом Корнфілда. Згідно з цими даними визначено агрохімічний

бал та стан ґрунту окремої ділянки господарства.

На врожайність сільськогосподарських культур великого впливу

завдають такі показники, як вміст гумусу в орному шарі ґрунту, реакція

ґрунтового розчину, сума ввібраних основ, а також не менше впливають

вміст рухомих поживних речовин. Ці речовини представлені у вигляді макро-

і мікроелементів. Дані елементи відіграють важливу роль у процесі росту та

розвитку культури, величини валової урожайності. Насамперед

макроелементи (N, P, K, Ca, Mg, S) та мікроелементи (B, Mn, Cu, Mo, Zn та

інші). Саме дані елементи входять до складу сухої речовини рослини. Вони

широко впливають на процеси фотосинтезу, формування врожайності,

розвиток та збільшення промірів різних частин рослини. Отже несуть

безпосередній вплив на сільськогосподарські культури. Отже нам потрібно

зберігати потрібний вміст хімічних елементів в ґрунтовому розчині, тобто

підтримувати бездефіцитний баланс гумусу та поживних елементів. Для

цього потрібно проводити агрохімічні обстеження ґрунтів польових сівозмін.

Сума ввібраних основ та кислотність ґрунтового розчину впливають на

структуру ґрунту та мікрофлору і флору на даній території. Як нам уже

відомо рослини по різному відносяться до реакції ґрунтового середовища:

одні добре розвиваються на кислих ґрунтах інші зовсім гинуть. Отже щоб

запобігти даній ситуації потрібно чітко знати реакцію ґрунтового середовища

та придатність рослин до вирощування в даних умовах, або проводити

меліоративні заходи по зниженні кислотності, якщо це необхідно.

Більш детально агрохімічну характеристику ґрунтів польової сівозміни

№1 наведено в табл. 4.

Таблиця 4

Агрохімічна характеристика ґрунтів сівозміни

№

поля

Повна назва ґрунтів

які за площею

переважають на

даному полі, їх бал

бонітету

Вміст

гумусу,

рН

сольової

витяжки

Середній вміст

рухомих

поживних

речовин, мг на

100г ґрунту

мг-екв. на

100г ґрунту

N P

В польовій сівозміні №1

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий, 59

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий, 55

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий, 46

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,55

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,56

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,48

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,53

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,53

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,59

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,52

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,53

Чорнозем типовий глибокий

мало гумусний крупнопилувато-

легкосуглинковий,54

З вищенаведеної таблиці видно, що на більшості полів даної сівозміни

підвищена гідролітична кислотність ґрунтового розчину, що потім негативно

впливає на розвиток та урожайність сільськогосподарських культур. Щодо

вмісту поживних речовин необхідних для вирощування

сільськогосподарських культур, то дані показники певною мірою

задовольняють певні норми. Але для більш кращої урожайності нам потрібно

вносити органічні та мінеральні добрива у даній польовій сівозміні, а також

нейтралізувати кислотність ґрунтового розчину деяких полів, що і будемо

детальніше розглядати в наступному розділі.

Розділ 2. Вапнування ґрунтів

Реакція ґрунтового розчину має великий вплив на життя рослин,

ґрунтових мікроорганізмів, швидкість та напрямок хімічних і біохімічних

процесів, що відбуваються в ґрунті.

С.-г. культури по-різному реагують на реакцію ґрунтового розчину.

Кисла реакція ґрунту під впливом високої концентрації іонів H

;Al

порушує

вуглеводний і білковий обмін, у рослинах знижується вміст хлорофілу,

уповільнюється процес синтезу й активність ферментів, що приводить в

кінцевому результаті до зниження врожайності і якості с.-г. продукції.

Кисла реакція ґрунту негативно впливає на фізичні і фізико-хімічні

властивості ґрунту: погіршується його структура, зменшується ємність

вбирання, знижується буферність.

За відношенням до реакції середовища ґрунту і чутливістю до

вапнування с.-г культури поділяють на п’ять груп. До першої групи

відносяться найчутливіші до кислотності і вапнування такі культури, як

люцерна, буркун, цукрові, столові і кормові буряки, коноплі, часник, яблуня,

слива, чорна смородина. Такі культури, як картопля, льон, соняшник,

помідори, малина, тютюн легко переносять кислотність і не потребують

вапнування.

Застосування сполук кальцію і магнію у вигляді CaCO

; Mg CO

;

Ca(OH)

; Mg (OH)

;СaO; MgO для нейтралізації підвищеної кислотності

ґрунту називається вапнування.

Внесено в ґрунт вапно під дією вуглекислого газу, що є у ґрунтовому

розчині поступово перетворюється на гідрокарбонат кальцію, а потім

утворює гідроксид кальцію, який дисоціює на іони Ca

і OH

Вбирний комплекс взаємодіє з гідроксидом кальцію за схемою

обмінного вбирання:

 

ОНСаГВКОНСаГВК

22 























Таким чином, іони Ca

витісняють іони Н

з ГВК і нейтралізують

кислотність ґрунту. Тому, як зазначав академік О.Н.Соколовський, вапно є

кращим регулятором родючості ґрунту.

У практиці сільськогосподарського виробництва потребу ґрунту у

вапнуванні визначають за такими ознаками:

- за станом культурних рослин і наявністю в посівних характерних

бур’янів.

- за обмінною кислотністю, ступенем насиченості ґрунту основами.

- за структурою і відношенням культур сівозміни до реакції ґрунтового

розчину.

Норми вапняних добрив визначаються на основі агрохімічного аналізу

ґрунту кількома методами:

- за гідролітичною кислотністю, за такою формулою:

Ca CO3

=1,5*Hг;

де H

Ca CO3

– норма вапна, т/га;

Hг – гідролітична кислотність ммоль (мг-экв) / 100г ґрунту.

- за нормативними показниками:

Агрохімічна служба України під час визначення норм вапна

користується нормативними методами – за величиною витрат CaCO

на зміну

рH ґрунту на 0,1 частки.

- за обмінною кислотністю на торфових ґрунтах.

- залежно від типу торфів на основі польових і лабораторних дослідів

встановлені допустимі норми вапна, т/га.

- за рH сольової суспензії, гранулометричним складом і ступенем

насиченості ґрунту основами. їх кислотності з урахуванням ступеня потреби

у вапнуванні та перспективний план вапнування.

Насамперед вапняні добрива вносять під найчутливіші до них культури

і на ґрунтах з великою потребою у вапнуванні. Повторне вапнування ґрунту

даного поля при внесенні певної норми вапняних добрив (1,5 Hг) проводять

через 8-10 років. При внесенні половини норми вапна вапнування

повторюють через кожні 4-5 років.

Вапняні добрива поділяють на три групи: тверді вапняні породи, які

потребують розмелювання та випалювання; м’які вапняні породи, що не

потребують розмелювання; відходи промисловості.

Тверді вапняні породи поділяються на вапняки (містять 55% СaO і

0,9% MgO), доломітизовані вапняки (містять 42-55% СaO і 0,9% MgO),

доломіти (з вмістом 30-32% СaO і 18-20% MgO), крейда ( 90-98% Ca CO

М’які вапняні породи представлені вапняними туфами (90-98% CaCO

гажею (до 30% Ca CO

), торфотуками (від 15 до 50% Ca CO

До відходів промисловості слід віднести дефекат (відходи, що

залишаються після переробки цукрових буряків, металургійні шлаки,

цементний пил, золу сланців, кам’яного вугілля, торфів.

Основними завданнями вапнування є усунення підвищеної кислотності

ґрунту. Тому вапняні добрива повинні бути добре подрібненими(діаметр

часток не більше 3мм) і рівномірно розсіяними по полю. Краще коли

вапнування поєднується з одночасним застосуванням органічних та

мінеральних добрив, ефективність яких при цьому значно зростає.

Детальніше план вапнування ґрунтів у сівозміні розглянемо в табл. 5.

Таблиця 5

План вапнування ґрунтів у польовій сівозміні №1

№

поля

Площа,

га

рН

сольове

(KCl)

мг-

екв. на

100г

ґрунту

Рік

провед.

вапнув.

Норма

CaCO

за

гідроліт.

кислот.

т/га

Назва

вапн.

добрива

Вміст

CaCO

вапняному

добриві, %

Норма

вапняного

добрива,

т/га

Потрібно

вапняного добрива

на все поле

Повна

доза

півдози

9 62,0

7 92,8

5 88,6

3 43,2

3 50,0

2 96,5

1 82,4

Отже згідно з вище приведеною табл. 5 ми використовуємо меліоранти

такі, як вапняне борошно та дефекат. Дефекат належить до відходів

промисловості. Його використання більш раціональне для господарства тому,

що воно займається вирощування цукрового буряку, з відходів якого потім

отримується дефекат. Вміст вапна в даній речовині коливається в межах 30-

70% залежно від якості переробки буряку на промислових заводах. Також до

його складу входять в невеликих кількостях азот, фосфор та калій. Що

стосується вапняного борошна, то це тверда порода. Даний меліорант

отримується перетиранням вапняку. До його складу входить 50-60% вапна.

Вапняне борошно широко використовується на всіх кислих ґрунтах під усі

культури, які сприятливо реагують на вапнування, тобто цукровий буряк,

озиму пшеницю та ін.

Вносимо хімічні меліорант в половинній дозі тому, що кількість полів,

потребуюча вапнування, досить значна, і ми маємо таку можливість через

часте чергування культури цукрового буряку в даній сівозміні. Повторне

внесення хімічних меліорантів проводимо через 4-5 роки.

Також на родючість ґрунту та урожайність рослин впливає внесення

органічних добрив, характеристика яких буде більш детально розглядатися в

наступних розділах.

Розділ 3. Виробництво і розподіл органічних добрив у господарстві

Органічні добрива – це добрива, які містять поживні елементи,

головним чином у складі органічних сполук і в основному є продуктами

природного походження. Їм у системі удобрення сільськогосподарських

культур належить провідне місце. Це повні добрива, оскільки їх органічні

сполуки містять макро- і мікроелементи, що вже брали участь у створенні

врожаю.

До органічних добрив належать підстилковий і рідкий гній, пташиний

послід, торф, компости, солома, зелені добрива тощо.

Органічні добрива ще називають місцевими добривами, так як вони

містять невисокий вміст поживних речовин і значну кількість вологи, й з

економічної точки зору їх не доцільно перевозити на великі відстані та

рекомендується застосовувати в місцях їх отримання.

Гній є найпоширенішим органічним добривом. Внесення 1 т гною

забезпечує нагромадження в ґрунті 50-60 кг/га гумусу. Крім, того його

внесення поліпшує умови азотного живлення рослин, зменшує кислотність

ґрунту, покращує його властивості, збагачує приґрунтове повітря

вуглекислим газом, покращує мікробіологічну активність ґрунту.

Органічні добрива при правильному використанні є могутнім резервом

підвищення родючості ґрунту, а отже, й урожайності сільськогосподарських

культур. Так, за останні 20 років втрати гумусу в ґрунтах України становили

понад 10% загального його вмісту. Для досягнення бездефіцитного його

балансу треба щорічно вносити на 1га орних земель залежно від типу ґрунтів,

в нашій зоні рекомендовані такі норми, як 11-12т.