характеризуються більш високими вимогами до умов живлення і тільки при
повному і збалансованому забезпеченні поживними речовинами можуть
формувати високі врожаї.
Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елементів
живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: азоту -
28-37 кг; фосфору - 11-13 кг; калію - 20-27 кг. Слід зазначити, що чим
більший урожай і вища дозг. мінеральних добрив, тим більший винос
поживних речовин. Так, з урожаєм 50-60 ц/га вже виноситься: азоту - 160-190
кг, фосфору -55-70 кг, калію - 80-100 кг.
За даними Миронівського інституту пшениці, кращим співвідношенням
елементів живлення N:P:K є 1,2:1:1. Мінеральні добрива можна вносити під
основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі і підживлювати ними
посіви в процесі вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив
необхідно вносити під основний обробіток. Перенесення цих добрив для
осіннього чи весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще
вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з ґрунтом на глибину
оранки 22-25 см. При внесенні під культивацію - містяться у верхньому шарі
ґрунту. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої
системи, проникненню її на більшу глибину з початкових фазах росту і
підвищенню зимостійкості.
При внесенні Р
90-120
К
90-120
під оранку рослини повністю забезпечені
фосфором і калієм впродовж всієї вегетації, тому немає потреби вносити
мінеральні добрива в рядки під час сівби. Рядкове внесення збільшує
тривалість сівби і затрати на виробництво зерна. Крім того, гранули добрив,
які розміщуються поруч з висіяним насінням, розчиняючись, підвищують
концентрацію ґрунтового розчину і на 3-6% зменшують польову схожість.
У системі удобрення озимої пшениці найскладніше забезпечити
оптимальне азотне живлення. Ефективність осіннього внесення азоту
знижується, особливо при збільшенні його дози. Для створення оптимальних
умов живлення рослин азотом впродовж усієї вегетації необхідно спочатку