Кубіцький С. Історія соціальної роботи в зарубіжних країнах

Подождите немного. Документ загружается.

183

види допомоги: амбулаторну (А-клініки, станції допомоги

неповнолітнім); витверезники; житло-побутовий пристінок

(інтернати-лікарні, гуртожитки, притулки, тимчасове проживання

в опорному пункті), диспансери.

А-клініка - це підрозділ амбулаторного типу для надання

допомоги при вирішенні наркологічних проблем, куди

звертаються за допомогою добровільно. Нерідко успіх

визначається участю родини в процесі лікування. Персонал А-

клініки складається із соціальних працівників, лікарів і

медсестер. На вибір клієнта лікування може здійснюватися в

декількох формах: індивідуальна бесіда із соціальним

працівником, групова співбесіда, зустріч клієнта і його родини із

соціальними працівниками, діагностичне лікарське обстеження,

курс лікування на основі використання лікарських препаратів.

Станції допомоги неповнолітнім надають амбулаторну

допомогу підліткам і їх близьким. Звернення за допомогою

добровільне, форми лікування аналогічні методам А-клініки.

Витверезники - пункти надання допомоги бажаючим вийти

із запою. Пункти обладнані ліжками. Лікувальний період у

середньому триває п'ять діб. Їхній персонал складається з

медсестер, соціальних працівників і чергових. Пункти працюють

під спостереженням лікаря, що приїжджає туди за викликом.

Клієнтові надається можливість відпочити, а також лікарська

терапія (при необхідності). Програма подальших дій

розробляється, виходячи з потреб клієнта.

Інтернати-лікарні - являють собою тимчасове житло при

вирішенні наркологічних проблем. Перебування там допомагає

клієнтові повернутися до праці й самообслуговуванню в побуті.

Клієнти зобов'язані приймати лікувальні процедури.

Інтернати-гуртожитки - призначені для наркологічних

хворих з незначною залишковою працездатністю й слабкою

здатністю до самообслуговування. Тут клієнтові надають

притулок і послуги оздоровлюючої дії.

Житло-побутовий пристінок в опорних пунктах-квартирах

передбачено для наркологічних хворих. Тимчасове житло разом

з амбулаторним лікуванням сприяє соціальній реабілітації

клієнта, допомагає налагодити побут.

Притулок служить для тимчасового розміщення осіб з

наркологічними проблемами, якщо вони виявилися без даху. Тут

клієнт забезпечується самим необхідним. Виявляється

184

необхідність диспансеризації й дається напрямок у відповідну

установу. Двері притулків відкриті цілодобово.

Диспансери - лікувальні стаціонари для наркологічних

хворих, яким амбулаторних форм лікування виявилося

недостатньо. Вони приймають клієнтів, для реабілітації яких

потрібно змінити навколишнє оточення. Серед методів

лікування: індивідуальне й групове обстеження; комплекс

заходів щодо відновлення контактів з батьками, родиною,

колегами за місцем роботи; організація медичної допомоги;

допомога в працевлаштуванні. Клієнти диспансерів займаються

фізкультурою й спортом, беруть участь в організованому

дозвіллі. Значну роль у реабілітації людей з наркологічними

проблемами відіграють громадські організації. Зокрема, є "групи

АА" (анонімних алкоголіків), гільдії клієнтів при А-клініках і ін.

Соціальні працівники прагнуть оптимально використати їхній

потенціал, сприяють у їхній організації й діяльності.

Зміст

8.3. Підліткові клуби

Цікавий досвід роботи підліткових клубів у Швеції, які стали

виникати з 1940 р. У цей час тільки в Стокгольмі їх налічується

близько 70. Підліткові клуби стали найважливішою ланкою у

вихованні й соціалізації молоді. Вони користуються

популярністю в основному в підлітків 13-17 років, хоча в деяких

випадках туди допускаються й молодші школярі з 10 років. Ці

центри відпочинку, так ще називають підліткові клуби, працюють

4-5 днів у тиждень. Штат професійних педагогів у кожному клубі

нараховує 6-10 чоловік.

Шведське суспільство зіштовхнулося з фактом

прогресуючої пасивності й ледарства молоді раніше, ніж наше.

Висока соціальна захищеність трудящих, що змогли завоювати

шведи в нелегкій і завзятій боротьбі, сприяла розширенню

сфери дозвілля. Але більшість молоді було байдуже настроєно

стосовно громадського життя. Вона перетворювалася в

пасивного споживача. Неосяжний ринок знайшов свій збут в

індустрії дозвілля. Тим більше, що педагогіка ще в недавнім

минулому носила риси авторитарності: педагоги-аніматори

розробляли програми дозвіллєвої діяльності; штатні

співробітники, призначені державою, розподіляли виділені

185

державою фінансові засоби, ухвалювали рішення щодо

керування справами клубу.

В 1985-1987 рр. у Стокгольмі був апробований

"Демократичний проект", у який включилося 10 підліткових

центрів дозвілля. В основі експерименту лежала ідея про

необхідність переходу до педагогіки співробітництва й

самоврядування членів клубу. Члени клубу й штатні соціальні

педагоги одержали рівні права. Причому, дорослі втратили

право "вето" на проекти діяльності дозвіллєвого центру. І

педагоги, і члени клубу стали разом розпоряджатися фінансами,

визначати напрямки діяльності, здійснювати розробку й

впровадження в життя різних проектів.

Для надання допомоги молоді були обрані представники із

числа місцевих політиків, до яких у випадку незгоди з

педагогами могли б апелювати підлітки. Однак функції таких

спеціальних представників не зводяться тільки до третейського

суді - найважливішим завданням їх є соціальна турбота про

людей, навіть якщо вони проживають далеко від поштових

відділень, і одержують при цьому засоби на покриття своїх

додаткових витрат із соціального фонду.

Зміст

8.4. Участь поштової служби в соціальній допомозі

населенню

Кожний сільський листоноша, виконуючи свої звичайні

обов'язки по доставці пошти, зустрічається з живучими на його

території людьми принаймні кілька разів на місяць. У цьому

зв'язку він добре уявляє собі не тільки житлові умови, але й

потреби в соціальній допомозі. Він, зокрема, перший може

помітити, чи погіршується зір і слух у літніх людей, і, чи

потребують вони медичної допомоги; наскільки доглянутий їхній

будинок і чи не потрібно запрошення помічників по будинку,

доглядальниць; чи вистачає взимку нарубаних дров; чи не важко

старим приносити воду в будинок; чи не потрібна їм машина для

поїздок у своїх справах. У цьому зв'язку сільські листоноші

можуть внести вагомий вклад в організацію соціальної роботи з

тими, хто потребує допомоги.

Працівники сфери соціального забезпечення прийшли до

висновку, що за участю сільської поштової служби люди

зможуть одержувати в більш повному обсязі необхідну їм

186

соціальну допомогу. У такому випадку відсувається строк

їхнього переселення у будинки пристарілих, вони довше

зможуть жити у власному будинку, а не в пансіонаті, що

відповідає інтересам як самих пенсіонерів, так і сфери

соціального забезпечення, оскільки знижує фінансові витрати

останньої.

Організаційно участь поштової служби в наданні

соціальних послуг населенню було оформлено в 1974 р.

спеціальною рамковою угодою між Генеральним директоратом

поштової служби й національним міністерством соціального

забезпечення. Воно передбачає можливість висновку договорів

невиконання листоношами частини соціальної роботи в

сільській місцевості між муніципалітетами, відповідальними за

надання соціальної допомоги населенню, і регіональними

поштовими відділення. Як правило, такі договори обов'язково

включають:

- доставку товарів додому;

- відвідування за місцем проживання;

- інформування працівників соціальної служби про людей,

що потребують соціальної допомоги.

Доставка товарів додому (за прийнятим листоношею

попереднім замовленням) здійснюється тим особам, які є у

списках, затверджених муніципалітетами на одержання такої

форми допомоги.

Відвідування вдома виконуються сільським листоношею на

вимогу комітету соціальної допомоги муніципалітету. Вони

можуть мати регулярний характер, якщо листоноші буде

доручена турбота про пенсіонера, і здійснюватися, на разовій

основі (також на вимогу зазначеного комітету), наприклад, для

заповнення якої-небудь анкети, форми й т.п. Відвідування

вдома також передбачені загальною рамковою угодою, але

виконуються сільським листоношею лише в тому випадку, якщо

в договір між конкретним муніципалітетом і даним поштовим

відділенням включена ця форма соціальної роботи.

У підтримці контактів працівників соціальної служби

муніципалітету з особами, що потребують соціальної допомоги,

сільські листоноші також відіграють важливу роль. Листоноші є,

по суті, постійно діючою сполучною ланкою, що інформує

муніципальні влади про положення й стан зазначеної категорії

осіб на своїй ділянці.

187

З метою інформування сільських листонош про завдання й

особливості соціальної служби в майбутньому році,

муніципалітети організують щорічні спеціальні зустрічі з ними. У

свою чергу, сільські листоноші щорічно представляють

муніципалітету звіт про всі будинки і їхніх власників з додатком

схеми проїзду до них. Цей звіт подає детальну інформацію

працівникам соціальної служби муніципалітету про ситуації з

пенсіонерами й житловим фондом і становить основу для

планування відвідувань пенсіонерів муніципальними

службовцями. Як правило, такі планові візити наносяться ними в

ході поїздки сільського листоноші по своїй ділянці з метою

доставки пошти й продовольчих товарів.

Оскільки річні звіти не можуть відбивати поточні зміни в

стані здоров'я пенсіонерів і їхніх потреб у додатковій допомозі,

сільським листоношам ставиться в обов'язок підтримувати

регулярні контакти з особами, що потребують допомоги, і в певні

години й дні тижня по телефону інформувати працівника

соціальної служби муніципалітету, відповідального за дану

ділянку, про необхідність такої допомоги. Крім того,

передбачений екстрений телефонний зв'язок з муніципалітетом

у випадку виникнення надзвичайних обставин потребуючих

вживання негайних заходів (госпіталізація, направлення

доглядальниці або помічника по догляду й т.п. для допомоги

пенсіонерам, інвалідам і іншим особам, що потребують

соціальної допомоги).

За виконання додаткових обов'язків, покладених на

сільських листонош, згідно з укладеним договором, поштовим

відділенням від муніципалітету надходить певна в договорі

плата, основна частина якої виплачується як додаткова

винагорода листоношам за виконувану ними соціальну роботу.

За регулярні контакти сільських листонош із особами,

зазначеними в списку муніципалітету, останні переводять

поштовому відділенню щомісячну плату. Муніципальні влади

при цьому самі визначають, кому в даному районі соціальна

допомога буде надаватися із залученням можливостей поштової

служби.

При разових відвідуваннях сільським листоношею

проживаючих на його ділянці пенсіонерів і інших осіб, візити до

яких обумовлені діючим договором, муніципалітет виплачує

винагороду за кожне таке відвідування.

188

Аналогічним чином плата здійснюється у поштовому

відділенні за доставку наборів товарів і проводиться

муніципалітетом за кожну таку операцію. Необхідно відзначити,

що власник магазину в цих випадках вносить половину

зазначеної плати.

Муніципальні влади, маючи договір з поштовим

відділенням, самі визначають, якими сумами вони розраховують

на згадані види соціальної допомоги населенню, у якому обсязі

ця допомога може бути надана потребуючим із залученням

можливостей поштової служби.

Для того, щоб сільські листоноші могли досить

кваліфіковано виконувати функції соціальної служби й виступати

в якості діючої сполучної ланки між особами, що потребують

соціальної допомоги, і муніципалітетами, у країні після 1974 р.

вступила в дію система спеціальної додаткової підготовки

сільських листонош. Підвищенню їхньої кваліфікації в соціальній

роботі сприяють також щорічні інформаційні зустрічі-семінари,

які організовуються й проводяться фахівцями комітетів

соціальної допомоги муніципалітетів.

На думку шведських соціономів, використання сил і

можливостей поштової служби в сільській місцевості є важливим

елементом поліпшення системи соціального обслуговування

проживаючого там населення, що у противному випадку не

одержало б соціальну допомогу в обсязі, гарантуючого чинним

законодавством кожному громадянинові Швеції.

Зміст

8.5. Підготовка кадрів соціальних працівників

Підготовка майбутніх соціальних працівників до роботи з

дітьми та молоддю у Швеції відбувається поступенево протягом

всього періоду навчання - три з половиною роки.

Перший ступінь - основний курс, розрахований на 4

семестри (2 роки), дає загальну теоретичну базу професії,

включає вивчення теорії соціальної роботи, методів соціальної

роботи, основ загальної психології та вікової психології,

соціології, політології, соціальної політики, юриспруденції та ін.

Студент повинен успішно скласти іспити та 120 ЕСТS, щоб бути

допущеним до "польової роботи" (практичної роботи) - другого

ступеня підготовки.

189

Другий ступінь - практична робота, яку студенти

проходять у п'ятому семестрі, триває 20 тижнів та є

безперервною. Метою практичної роботи, по-перше, є

перетворення теоретичних знань у систему професійних умінь і

навичок, практичне оволодіння професійними функціями.

Практика проводиться в умовах, наближених до тих, у яких

доведеться працювати випускнику. Студенти, які обрали

спеціалізацію "Соціальна робота з дітьми та молоддю",

проходять практику у закладах соціальної служби для дітей та

молоді. Також практична робота має на меті розділення базових

теоретичних курсів з основ соціальної роботи та курсів

поглибленого вивчення спеціалізації.

Третій ступінь - поглиблені теоретичні курси з різних

напрямків спеціалізації у 6-7 семестрах. До таких курсів

належить "Соціальна робота з дітьми та молоддю", він

вивчається у шостому семестрі, адже вимагає глибоких

попередніх знань з основ соціальної роботи, педагогіки та

психології, зокрема вікової, практичних навичок роботи,

отриманих під час польової практики. Курс триває 20 тижнів, під

час яких студент отримує 20 шведських балів, що дорівнює 30

ЕСТS.

Завдання курсу "Соціальна робота з дітьми та молоддю":

поглибити знання з вікових особливостей дітей та молоді,

особливостей їх розвитку, їх соціальних потреб та прав;

поглибити знання з методів і технологій соціальної роботи з

дітьми та молоддю і їх сім'ями на різних рівнях; надати

подальшого розуміння важливості категорій класу, статі та

етнічної приналежності у соціальній роботі; ознайомити з

найавторитетнішими і найновішими дослідженнями та

тенденціями у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю і

сформувати навички самостійної дослідницької роботи у межах

обраної теми.

Складається курс "Соціальна робота з дітьми та молоддю"

з двох розділів (юнітів).

Перший юніт: "Діти та молодь: умови життя та

розвитку і соціальна робота", - 10 шведських балів (15 ЕСТS).

Відповідно до шведського законодавства та "Конвенції

ООН про права дитини" до дітей відносять осіб віком до 18 років.

Протягом курсу студенти вивчають вікові особливості розвитку

дітей і молоді та специфіку соціальної роботи залежно від цих

190

особливостей. Цей розділ курсу наголошує на важливості

цілісного підходу до розглядання соціальних проблем дитинства

та молодості, які не можуть бути відокремлені від вікових

особливостей, класової, статевої та етнічної приналежності.

Отже, під час вивчення першого розділу курсу майбутні

соціальні працівники поглиблюють свої знання з основ вікової

психології, умов соціалізації особистості дітей різних вікових

груп, умов загального психічного розвитку і вплив на нього

соціального оточення та життєво-побутових умов. Студенти

поповнюють знання з методів і технологій соціальної роботи з

дітьми та молоддю на різних рівнях. Під час курсу ретельно

вивчаються основні теорії та найновітніші дослідження з

соціальної роботи. Студент вивчає методологію наукових

досліджень. Навчання проходить у формі лекцій, семінарів,

роботи в групах, тренінгів.

Другий юніт: Індивідуальна письмова робота. - 10

шведських балів (15 ЕСТS).

Письмова робота є обов'язковою для всіх студентів і являє

собою наукове дослідження з теми обраної студентом за

допомогою наукового керівника. Письмова робота має

відповідати таким принципам:

1. Актуальність теми дослідження.

2. Перевага надається глибокому аналізу наявного

матеріалу за обраною темою, прямій і чіткій відповіді на

поставлені завдання дослідження.

3. Студенти мають подати критичний огляд літератури з

обраної теми та зіставити його зі своїм досвідом набутим під час

практичної соціальної роботи з дітьми і молоддю.

4. Студентам слід завжди звертати увагу на всебічне

висвітлення проблеми з урахуванням вікових, расових, статевих

особливостей та етнічної приналежності.

Дослідження студент веде самостійно, у разі потреби

консультується з призначеним науковим керівником. Науковий

керівник перед початком написання дослідницької роботи

допомагає студентові обрати тему дослідження та зазначає

список літератури для обов'язкового аналізу та додаткову

літературу для більш детального висвітлення теми.

Під час семінарських занять студент захищає свою

письмову роботу. Також він має брати активну участь у якості

опонента під час захисту письмових робіт інших студентів. За

191

результатами захисту роботи та участі у семінарських заняттях

студент отримує оцінку "складено" (G) або "не складено" (F).

Наприкінці курсу "Соціальна робота з дітьми та молоддю"

студенти складають іспит, який включає письмовий тест та усну

відповідь екзаменатору. Оцінюються знання студентів трьома

оцінками: "складено з відзнакою" (VG), "складено" (G) або "не

складено" (F).

Таким чином, у шведських вищих навчальних закладах

підготовці соціальних працівників до роботи з дітьми та молоддю

надається велика увага, відводиться велика кількість

навчального часу та висуваються високі вимоги до знань

студентів. Досвід Швеції з підготовки фахівців соціальної роботи

з дітьми та молоддю може служити джерелом теоретико-

методологічної бази у підготовці висококваліфікованих

спеціалістів соціальної роботи в Україні.

Зміст

Матеріал для самоперевірки

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть коли сформувалася служба соціальної роботи у

Швеції?

2. Розкрийте на яких рівнях проводиться соціальна робота

в країні.

3. Назвіть основні групи соціальних працівників, що задіяні

в соціальній роботі в громаді.

4. За якими основними напрямками ведеться робота

соціальних служб у Швеції?

5. Розкрийте мету діяльності кризових центрів для

чоловіків і жінок у Швеції.

6. Назвіть особливості роботи молодіжних центрів

подолання кризи.

7. Охарактеризуйте специфіку роботи підліткових клубів у

Швеції.

8. Розкрийте основні напрямки діяльності поштової служби

в соціальній допомозі населенню.

9. Охарактеризуйте особливості підготовки майбутніх

соціальних працівників до роботи з дітьми та молоддю у Швеції.

10. Назвіть відмінності в підготовці фахівців соціальної

сфери в Україні та Швеції.

192

Тестові завдання для самоперевірки

1. Визначити основні категорії працівників, хто займається

соціальною роботою у Швеції:

а) медичні працівники;

б) соціальні педагоги;

в) соціальні працівники;

г) усі вірні відповіді.

2. Система соціального обслуговування у Швеції почала

складатися … .

3. Соціальна робота у Швеції проводиться на наступних

рівнях:

а) індивідуально та у родині;

б) у громаді;

в) на муніципальному, загальнонаціональному й міжнародному

рівнях;

г) усі вірні відповіді.

4. Основним завданням шведських працівників соціальної

сфери є … .

5. Головні обов’язки щодо соціального обслуговування у

Швеції покладено на:

а) соціальні служби;

б) муніципалітети;

в) спеціалізовані заклади соціального обслуговування;

г) суспільство.

6. Метою роботи кризових центрів для чоловіків і жінок є ….

7. Основним завданням поштової служби Швеції в

соціальній допомозі населенню є:

а) доставка товарів додому;

б) відвідування за місцем проживання;

в) інформування працівників соціальної служби про людей, що

потребують соціальної допомоги;

г) усі вірні відповіді;

д) Ваш власний варіант відповіді.

8. Метою виникнення в країні підліткових клубів є … .

9. Підготовка майбутніх соціальних працівників до роботи з

дітьми та молоддю у Швеції триває протягом:

а) 2 років;

б) 3 років;

в) 3,5 років;

г) 5 років.