Кубіцький С. Історія соціальної роботи в зарубіжних країнах

Подождите немного. Документ загружается.

173

1. Структура інститутів соціальної роботи.

2. Соціальна економіка.

3. Соціальне середовище.

4. Відношення між людьми.

5. Здоров'я, гігієна і медично-соціальний захист

населення.

Основною дисципліною для вивчення є „Теорія і практика

соціальної служби". Це інтегрований курс, який забезпечує

зв'язок між різними навчальними дисциплінами.

Студенти вважаються офіційно закінчившими повний курс,

якщо успішно закінчують проміжні курси, тобто здають всі

екзамени й інші форми звітності. У кінці курсу проходять

екзамени на отримання державного диплому. Вони включають

єдиний для всієї країни письмовий тест з однією темою, усну

доповідь з соціальної проблеми, вибрану під час практики, і

коротку доповідь на захист письмового повідомлення. По

закінченню студенти отримують диплом асистента соціальної

служби.

Таким чином, удосконалення системи освіти у Франції в

цілому, та соціальної освіти, зокрема, є однією із складових

відродження інтелектуального і духовного потенціалу народу,

умовою виходу вітчизняної науки, техніки та культури на

світовий рівень. Основними завданнями процесу реформування

системи соціальної освіти у Франції є такі: сприяти

трансверсальності, взаємопроникності різних рівнів підготовки в

галузі соціальної роботи, визнанню професійних компетенцій;

розробити нові механізми доступу до різних рівнів соціальної

освіти; переглянути модуль побудови й організації підготовки в

галузі соціальної роботи; вдосконалити механізм почергового

навчання в практиці навчання соціальній роботі; сприяти

подальшому розвитку напрямків соціальної освіти.

Зміст

Матеріал для самоперевірки

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть, хто організує соціальну роботу у Франції?

2. Охарактеризуйте особливості соціальної роботи в країні.

3. Розкрийте поняття "педагогіки оточуючого середовища".

4. Назвіть основні причини введення у Франції посади

"аніматорів".

174

5. Розкрийте особливості педагогічної анімації.

6. Охарактеризуйте особливості соціальної роботи з дітьми

та молоддю у Франції.

7. Назвіть, що є характерною ознакою процесу реалізації

молодіжної політики та соціально-педагогічної роботи з

молоддю у Франції?

8. Назвіть на яких рівнях здійснюється підготовка

соціальних педагогів у Франції?

9. Розкрийте особливості професійної підготовки

соціальних працівників.

10. Назвіть відмінності в підготовці фахівців соціальної

сфери в Україні та Франції.

Тестові завдання для самоперевірки

1. У Франції соціальну роботу організовує:

а) педагогічний аніматор;

б) Міністерство соціальних справ і національної солідарності;

в) соціально-педагогічний працівник;

в) департаменти всіх міністерств.

2. Державний сектор соціальних служб включає наступну

систему … .

3. Найважливішими принципами "педагогіки оточуючого

середовища" є:

а) педагогічна співпраця;

б) педагогічний діалог;

в) міжособистісне спілкування;

г) усі вірні відповіді.

4. Одним із найважливіших завдань навчально-виховної

діяльності школи у Франції є … .

5. Педагогічна анімація в країні:

а) сприяє вільному і автономному самовизначенню особистості

у групі і самовизначенню груп;

б) пробуджує у людині віру в свої сили і можливості;

в) активізує процес спілкування, самопізнання, самовизначення,

встановлює новий стиль відносин;

г) усі вірні відповіді.

6. У Франції був уведений термін "аніматор" для … .

7. Основними сферами діяльності французьких аніматорів

є:

а) соціально-економічна сфера;

175

б) відкриті для населення об’єднання в житлових кварталах;

в) спеціальні об’єднання для окремих категорій населення;

г) організація туризму і відпочинку;

д) усі вірні відповіді.

8. У Франції характерною ознакою процесу реалізації

молодіжної політики та соціально-педагогічної роботи з

молоддю є … .

9. Професійне навчання соціальної роботи у Франції

розпочалося у:

а) кінці ХІХ ст.;

б) 1907 р.;

в) 1917 р.;

г) 1932 р.

10. Період професійної підготовки соціальних працівників у

Франції триває … . Зміст

Література:

1. Амман Г. Социально-культурная анимация в Швейцарии

/ Теория и практика социальной работы: отечественный и

зарубежный опыт: в 2-х т. / Г.Амман. – М.; Тула, 1993 – Т.1. –

С.230.

2. Богатова З.Б. Педагогические основы социальной

работы во Франции: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / З.Б.

Богатова. – Махачкала, 2002. – 156 с.

3. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на

Западе на пороге ХХI века / Б.Л.Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО,

1999.

4. Зязюн Л. Освітня система Франції / Л.Зязюн // Рідна шк. –

2001, листоп.

5. Козлов Д.А. Социальная работа за рубежом : состояние,

тенденции, перспективы / Д.А.Козлов. – М.: Флинта, 1998.

6. Корнюшина Р.В. Зарубежный опыт социальной работы /

Р.В.Корнюшина.– Владивосток: Издательство Дальневосточного

университета, 2004. – 85 с.

7. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики /

Ф.А.Мустаева. - М.: Академический проект; Екатеринбург:

Деловая книга, 2002. – 416 с.

8. Основы социальной работы : учебник / [отв. ред. П.Д.

Павленок]. – М.: ИНФРА-М, 1999.

9. Фирсов М.В. История социальной работы : учебное

176

пособие для высшей школы / М.В. Фирсов. – Изд. 2-е. – М.:

Академический Проект; Константа, 2007. – 608 с.

10. Шевченко А. Освіта у Франції / А.Шевченко // Рідна шк.

– 2001, лют. Зміст

177

Тема 8: СОЦІАЛЬНА РОБОТА У ШВЕЦІЇ

План

8.1. Соціальна робота в громаді.

8.2. Діяльність соціальних служб.

8.3. Підліткові клуби.

8.4. Участь поштової служби в соціальній допомозі

населенню.

8.5. Підготовка кадрів соціальних працівників.

Зміст

8.1. Соціальна робота в громаді

Служба соціальної роботи у Швеції сформувалася на

початку ХХ ст. У наш час вона дуже багатогранна. Умовно

можна виділити три основні групи соціальних працівників.

Першу становлять ті, хто займається доглядом за хворими

людьми й інвалідами й працює в основному в медичних

закладах. Друга група представлена соціальними педагогами. І

третя група включає власне соціальних працівників (патронаж)

- це найбільш ефективно діюча, розгалужена численна група

соціальних працівників. У Швеції, населення якої становить

приблизно 8 млн. чоловік, налічується близько 20 тис.

професійно підготовлених фахівців - соціальних працівників.

Соціальні працівники з вищою освітою широко

представлені у шведському парламенті: з 120 членів

парламенту 15 чоловік є за освітою соціальними працівниками.

Соціальна робота проводиться у Швеції на різних рівнях:

індивідуально, у родині, у громаді, на муніципальному,

загальнонаціональному й міжнародному рівнях.

Оплата праці соціального працівника залежить від його

стажу. У цілому ж доходи порівняно високі у порівнянні з

доходами вчителів. Однак у порівнянні з найбільш

високооплачуваною категорією фахівців у Швеції лікарями -

зарплата соціальних працівників досить скромна.

У суспільстві є безробіття, і це, у свою чергу, приводить до

того, що з'являються люди, що випадають із соціальних

структур, як наслідок мають місце наркоманія, алкоголізм,

кримінал.

178

Існування ринку житла веде до того, що відбувається

розшарування суспільства, з'являються райони, населені

особами з різним соціальним статусом.

У Швеції непрестижними або трущобними районами є

пригороди міст, що забудовувалися в 60-70-і роки

багатоквартирними будинками. Професійна соціальна робота

багато в чому має об'єктом своєї діяльності саме такого роду

райони. Завдання полягає в тім, щоб допомогти людям

організуватися, об'єднатися й направити свої зусилля на

вирішення злободенних проблем. Наприклад, організувати

пенсіонерів для того, щоб вони знайшли заняття у вільний час,

щоб не виникло такої ситуації, коли пенсіонер лежить у будинку

хворий і потребує допомоги.

Схожі методи можуть застосовуватися й у роботі з

молоддю або з матерями-одиночками, які проживають у

густозаселених районах. Першочерговим завданням у таких

випадках є визначення проблем і шляхів їхнього вирішення.

Соціальні працівники виходять із того, що не завжди

особистість може впоратися зі своїми проблемами. Іноді

потрібно звернути увагу людей на виниклу проблему й підказати

засоби її вирішення. Соціальна робота будується виходячи з

того, що більшу частину проблем можна вирішити тільки

об'єднаними, спільними зусиллями. У суспільстві повинні бути

присутніми взаємна допомога, неформальний соціальний

контроль і спілкування. Функції соціальної служби в плані роботи

з громадськістю полягають у тому, щоб реалізувати всі

можливості, наявні в суспільстві, щоб розв'язати свої проблеми.

У Швеції існують дуже гарні традиції співробітництва.

Народні рухи, різного роду громадські організації, товариство

"Тверезість", спортивні союзи, профспілки - дуже багато уваги

приділяють вирішенню саме соціальних питань. Співробітництво

із цими організаціями є досить важливим для соціальних

працівників.

Соціальна робота у Швеції налагоджена давно, однак

тільки з кінця 70-х років вона була поставлена на професійну

основу й науково забезпечена теоретичними розробками.

Зміст

8.2. Діяльність соціальних служб

179

Система соціального обслуговування почала складатися у

Швеції з кінця ХІХ ст. Число професійних працівників цієї сфери

особливо швидко зросло в першій полонині ХХ ст. Цьому

сприяла організація вищих шкіл по підготовці фахівців

(соціономів), відкритих у Стокгольмі в 1921 р., Ґетеборзі в 1944

р. і Лунде в 1947 р.

Діяльність соціальних служб будується відповідно до

діючого законодавства. Найбільш важливими документами в

галузі є:

- законодавчий акт про соціальне обслуговування;

- акт про медичне обслуговування й охорону здоров'я;

- акт про надання соціальних послуг розумово відсталим

громадянам.

Перший акт має два спеціальних доповнення «Про

обов'язкове обслуговування молоді» і «Про обов'язкову

допомогу алкоголікам і наркоманам».

Питання соціального й медичного обслуговування

стосуються компетенції муніципальної й обласної влади.

Основний обов'язок з питань соціального обслуговування

громадян покладений на муніципалітет, на території якого

постійно проживає громадянин.

У кожному муніципалітеті за соціальне обслуговування

відповідає комітет соціальної допомоги. Він, зокрема, може

організувати районні комітети.

Робота зазначених муніципальних і районних комітетів

здійснюється в наступних трьох основних напрямках:

- поліпшення соціальної сфери шляхом планування

комунального обслуговування, роботи з сусідами, дослідницьких

проектів;

- поліпшення соціальних умов конкретних груп населення

(діти, старі, самотні, інваліди й т.д.);

- індивідуальна робота з окремими особами й родинами з

конкретних проблемам (економічна допомога, турбота про дітей

і підлітків, робота з алкоголіками й наркоманами, допомога в

налагодженні нормальних сімейних відносин і т.д.).

У країні діє ціла мережа спеціалізованих установ

соціального обслуговування. Серед них можна виділити як

відносно самостійні, так і об'єднані в єдину службу.

180

До числа перших належать, наприклад, кризові центри для

чоловіків, жіночі кризові центри, молодіжні центри подолання

кризи, притулки для підлітків.

Мета роботи кризових центрів для чоловіків - допомогти

чоловікові знайти вихід із сімейних проблем. У таких центрах

працюють фахівці із соціальної роботи, психологи, соціологи й

т.д. Подібні підрозділи є не тільки в містах і населених пунктах,

але й при в'язницях, де вони, природно, мають свою специфіку.

Фахівці центрів виходять із того, що чоловік може

цивілізовано спілкуватися з жінкою, з людьми взагалі, але йому

потрібен час, щоб вийти із кризової ситуації, що, як правило,

неоднорідна (родина, місце проживання, робота, стан здоров'я,

алкоголь, відношення з навколишніми).

Для чоловіка надто важливо створити умови для

спокійного, тверезого осмислення відносин, що склалися в

родині, їхніх причин і наслідків. Найчастіше вдається переконати

пацієнта в тім, що нерозв'язних проблем немає, потрібно лише

конструктивно мислити, не піддаючись емоціям.

Принципове значення має та обставина, що в кожному

конкретному випадку відносини в родині всебічно аналізуються,

робота ведеться не тільки із чоловіком, але й дружиною. Тут

відкрита несподівана, але тільки на перший погляд, істина:

часто фізичне насильство чоловіка в родині є реакцією,

відповіддю на психічне, моральне насильство, шантаж з боку

дружини, а також засобом затвердити своє чільне положення.

Перед співробітниками центру у всій своїй гостроті постає

проблема не тільки фізичного, але й морально-психологічного

насильства, що вони шукають у контексті відносин всіх членів

родини, насамперед чоловіка й дружини. У практичну площину

переводиться група питань міжособистісної сумісності, що

далеко виходять за рамки "він (вона) поганий (а) або гарний (а)".

Мова йде про сумісність характерів, навичках культурного

спілкування, психологічній грамотності, інтимній гармонії,

спадковості, впливі батьківської родини, здоров'я й ін.

Серйозною проблемою є п'яне насильство, тому що

половина зареєстрованих випадків побоїв пов'язана із

уживанням алкоголю. Однак, фахівці кризових центрів для

чоловіків розглядають у багатьох випадках алкоголізм, факт

непомірного вживання не як причину, а як наслідок кризових

проявів.

181

Чоловіків, що звертаються в кризові центри, хвилюють

також проблеми: сексуальні, соціально-побутові, економічні,

психологічні. Значна частина звернень пов'язана з усуненням

конфліктів, що виникли при спілкуванні з дітьми, рідними,

колегами по роботі, сусідами.

Жіночі кризові центри вирішують не менш серйозні й

життєво важливі проблеми. Тут, як і в чоловічому центрі,

цілодобово діє телефон довіри. Звертає на себе увагу

ізольованість, напівзасекречене існування центру, відсутність

вільного доступу в його приміщення. Це неодмінна умова, тому

що жінка (одна або з дітьми) повинна почувати себе в безпеці.

Контакт із чоловіком або партнером-кривдником у стінах

центру виключений. Зустрічі можливі після закінчення певного

строку тільки за межами даної установи, що охороняє його

пацієнток від додаткових психічних травм. Відвідувачі центру

можуть користуватися послугами центру до чотирьох місяців. За

цей період персонал (психологи, соціологи, юрист, соціальні

працівники) звичайно знімають у них стресовий стан, змушують

об'єктивно оцінити причини й характер кризи у відносинах із

чоловіком, рідними і близькими, знайти оптимальний шлях

виходу із ситуації, що склалася, задуматися про своє життя і її

перспективи.

Перебуваючи в центрі, жінка може продовжувати

працювати; організувати побут їй допоможуть співробітники й

пацієнти.

Існує й консультативний вид діяльності жіночого кризового

центру, а також денна форма організації його роботи.

Жінки, які звернулися за допомогою, не тільки одержують

кваліфіковані поради, але й можуть якийсь час (день або кілька

днів) побути, відпочити, вийти зі стресу, що дозволить їм

зменшити напруженість у відносинах, підвищити життєвий

потенціал, нормалізувати соціальні зв'язки.

У молодіжні центри подоланим кризи (їх ще називають

"молодіжні будинки") поміщають за рекомендаціями судів

правопорушників у віці від 16 до 21 року. Однак навколо цих

установ відсутня не тільки колюча, але й взагалі всяка огорожа.

Більше того, у дні свого народження вихованці можуть

відвідувати своїх рідних і близьких, друзів, пересуватися по

місту без супроводу (явного або таємного). Щорічно для них

організуються лижні походи на північ країни.

182

Незвичайна обстановка молодіжних центрів. Кожний

вихованець має окрему кімнату, що зовсім не схожа на камеру

виправно-трудової установи. У центрі є музичні інструменти,

телевізори й магнітофони, добре обладнаний спортивний зал,

медичний пункт, бібліотека, навчальні класи.

Однак там досить суворий розпорядок. Вихованці

працюють по 7-8 годин у майстернях і на сільськогосподарських

фермах, що належать кризовому центру. Для порушників є

карантинне відділення з обмеженою можливістю виходу із

приміщень, де з ними ведеться дослідницько-діагностична й

психолого-корекційна робота.

За серйозні провини правопорушників поміщають у камеру

з обмеженими побутовими зручностями й можливостями

пересування. Рішення про застосування такої міри покарання

приймається на раді центру за поданням керівників відділень.

Однак неминучість покарання - не головне в роботі

співробітників центру. Вони прагнуть установити з вихованцями

довірливі відносини, створити умови для переосмислення життя,

прищепити трудові навички, познайомити із правилами

спілкування в сфері побуту, культури, інтимних відносин.

Важливе завдання покликані вирішувати притулки для

підлітків, які пішли з родини, або перебувають "у перегонах". Тут

не поспішають повертати їх у батьківську родину або родичам,

не квапляться поставити на облік у поліцію, здати

співробітникові дитячої кімнати поліції.

Працівники притулку застосовують до своїх підопічних

індивідуальний підхід, опираючись на позитивні особистісні

якості, намагаються розібратися в характері підлітка, мотивах

його відходу з родини, прагнуть побачити в ньому не

важковиховуваного, а повноправного партнера при вирішенні

його проблем. Головна мета - направити зусилля підлітка на

осмислення ситуації й дій щодо виходу з неї, створити йому

повноцінні умови життя, що послужить об'єктивною

передумовою подолання кризи.

Прикладом комплексу установ, об'єднаних у єдину службу,

є шведські наркотичні служби. Вони займаються особами, які

зловживають алкоголем, а також їхніми родинами. Крім того,

міри соціальної підтримки й медичної допомоги передбачаються

для лікування й реабілітації наркоманів і тих, хто зловживає

лікарськими засобами. Наркотичні служби надають наступні