отца его сел Великая Весь, Осняки, Репки, Гус-
тинка, Буявка и слободка вновь зачатая садить
отцем его Николаем на дуброве Свинопуское,
остнце, яко оніе села имеють в себе ограниченіе».
За сімейною традицією перейшов з Чигирина до
Чернігова. У 1688 р. отримав універсал чернігів-
ського полковника Григорія Самойловича на
«власний своим коштом побудований» млин на
р. Виру. У 1688 р. як «старинний» військовий това-
риш отримав універсал гетьмана Самойловича на
млин на р. Вир ним же збудований, що на Грабов-
щині. 21 лютого 1693 р. склав тестамент, за яким
залишив всі свої володіння дружині. Д.: Феодора
Федорівна Вешняк, можливо, донька чигирин-
ського полковника.
Бакуринський Яків Юрійович (? – 1672 – бл. 1749) –
службу розпочав з 1692 р. походом на Білгородську
орду, двічі брав участь в походах на Кизикермен (1693,
1695), під Азов (1696), до Пскова (1700), під Орешком
(1701), Любарем (1705), рік провів у польському поході
(1706), під Гомелем (1708), під Полтавою (1709),
Кам’яним Затоном (1711), в Києві (1713), Царицині
(1719), на Ладозі (1722), на Коломаку (1723). У 1698 р.
І.Мазепа затвердив за Климом та Яковом Бакурин-
ськими «в зуполное владение» половину Ріпок «на
власних…отчистых грунтах». У 1699 р. чернігівський
полковник Юхим Лизогуб підтвердив за братами по-
ловину Ріпок. У 1703 р. Ріпки були підтверджені Ма-
зепою «до ласки військової» сотнику роїському
Я.Бакуринському, останній уступив 6 дворів брату
Климу. У 1716 р. обраний сотником роїським. У 1721–
1724 рр. входив до складу козацького посольства до
Москви. 9 грудня 1721 р. купив у козаків рижиков-
ських Михайла Івановича Єсливи і Євсея Саранара
половину млина Рижиковського, половину греблі з
двома робочими заставами за 1000 золотих, а 29
червня 1725 р. продав за 1800 золотих Любецькому
монастирю. У 1725 р. брав участь в низовому поході. У
1728 р. тимчасово був бунчуковим товаришем. В тому
ж році тримав уряд наказного чернігівського полков-
ника. У 1734 р., з початком російсько-турецької війни,
брав участь у військовому поході до Криму у складі ко-
манди під проводом генерала графа фон-Вейбаха. У
1737 р. у військових походах до Переяславля та Оча-
кова. У 1738 р. звільнений від служби «за дряхлістю»
згідно наказу графа Румянцева. У 1742 р. знову став
сотником. У 1749 р. склав заповіт. Д.: 1) Марія (Па-
влівна ?) Ворошило-Ярмолтовська – власниця с. Вер-
бичів. 2) Марія N Стаховська, проживала у с. Ріпках
Чернігівського полку.
Балайченко Федір (1756 – ?) – сотенний хорунжий (з
1774), отаман сотенний (з 1779.9.10.), значковий то-
вариш Миргородського полку (з 1781).
Балговський Іван – значковий товариш Стародуб-
ського полку. У 1735 р. мешкав у полковій сотні.
Балдинський Іван – значний військовий товариш.
Його син Парфен Іванович (? – 1740 – 1763 – ран.
1787) проживав у с. Спаському.
Балюра Василь (? –1721 – 1742 – ?) – військовий това-
риш у Хмелівській сотні Лубенського полку.
Балюра Микита (1745 – ?) – з козаків, службу розпочав
з 16 травня 1768 р., значковий товариш (1770.12.01.
– 1779), військовий товариш (1779.4.06. – 1782 – ?).
Балясний Андрій Петрович (1760 – ?) – військовий то-
вариш Гадяцького полку (? – 1788 – 1790 – ?). Мав
23 спадкових підданих.
Балясний Василь Васильович (1718 – ?) – зі старшин-
ських дітей, значковий товариш Полтавського полку
(? – 1751 – 1755 – ?), склав присягу у 1762 р. Абшито-
ваний значковий товариш (1788). Мав двір у Полтаві.
Його брати Іван і Яким. Д.: NNN (? – ран. 1788).
Балясний Данило (1749 – ?) – осавул сотенний (з
1772.17.08.), отаман сотенний (з 1781.21.02.), знач-
ковий товариш (з 1783.6.07.).
Балясний Іван – значковий товариш Гадяцького полку
(1738–1739), був у поході 1738 р., мав двір і підсу-
сідка у Опішні (1747).
Балясний Іван Васильович – зі старшинських дітей,
значковий товариш Полтавського полку (? – 1751 –
1767 – ?), мав двір у Біликах та приїжджий у Ста-
рому Санжарові. Його брати Василь та Яким.
Балясний Леонтій (? – ран. 1740) – став значковим то-
варишем Полтавського полку (? – 1734 – 1735 – ?),
був у польському поході у складі 2-ї полкової сотні.
Колишній значковий товариш (1737). Мав двір у
с. Нижніх Млинах. Д.: Пелагея NN (? – 1740 – ?),
проживала після смерті чоловіка в Нових Санжарах.
Балясний Максим Васильович (1744 – 1779 – ?) – син
померлого значкового товариша. Службу розпочав
20 листопада 1766 р. значковим товаришем Пол -
тавського полку. Сотник (з 3 квітня 1773), капітан.
Мав маєтність у с. Нижніх Млинах.
Балясний Михайло – значковий товариш Полтав-
ського полку (1755), мав двір у Полтаві.
Балясний Пантелеймон Петрович (1736/1739 – 1790 –
?) – службу розпочав 8 травня 1748 р. в Опішнян-
ській сотенній канцелярії, сотенний канцелярист,
полковий підканцелярист. Полковий канцелярист
(з 23 грудня 1756), отаман сотенний опішнянський
(з 1760), сотник 3-ї Опішнянської сотні (з 1771), бун-
чуковий товариш (1782 – 1788 – ?), прем’єр-майор
(1790). Мав 233 підданих. Д.: 1) NNN. 2) (? – 1780 –
1790 – ?) Катерина Іванівна Ніженець, донька бун-
чукового товариша. Мали синів Степана, Івана, Ми-
колу, Павла.
Балясний Петро (1707 – 1761 – ?) – значковим товари-
шем Гадяцького полку призначений у 1725 р. від
ГВК за наказом Вільямінова. Був у сулацькому ни-
зовому поході (1725), у 1727 р. отримав відпускний
паспорт, потім захворів і в похід не повернувся. У
1732 р. був на лінії під командою полковника га-
дяцького Грабянки, у 1734 р. на лінії за полкового
коменданта, наказний полковник гадяцький, того ж
року повернувся додому. У 1740 р. збирав у Лютен-
ській, Ковальській і Зінківській сотнях провізію і
вози. У 1742 р. утримував пошту в Батурині. У 1745 р.
вів слідство про козаків, у 1748 р. на лінії. У 1750 р.
здійснював ревізію в Грунській та Опішнянській
сотнях, 1752 р. – 1-й полковій. Був при різних слід-
ствах. Просив відставки і надання звання сину Пан-
28