Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

Ветеринарна радіологія

170

часно, оскільки у тварин, що загинули, виявляються крововиливи

різ ної давності. До дії радіації досить чутливими є органи шлун-

ково-кишкового тракту, а тому крововиливи у слизову оболонку

кишечнику найчастіше бувають численними і можуть супровод-

жуватись значною кровотечею у просвіт. Ось чому часто окремі

петлі кишечнику бувають заповнені згустками крові. У підслизо-

вому шарі та брижейці можна виявити крововиливи, а в слизо-

вій оболонці – некрози, виразки, відкладання фібрину та дифузне

просякнення її кров’ю. Спостерігаються розпад клітин епітелію,

особливо у тонкому відділі кишечнику, відсутність мітозів, не-

кроз ворсинок поверхневого шару епітелію. Некротичні зміни та

некрози виявляються, як правило у ділянці крововиливів. У змі-

нених ділянках звичайно мало лейкоцитів та грануляцій і майже

відсутні демаркаційні лінії.

Печінка переповнена кров’ю, а під капсулою, на межі парен-

хіми із стін кою жовчного міхура, видно крововиливи та вогнища

некрозу паренхіми орга ну. Кількість глікогену у клітинах змен-

шена, в окремих дольках нагромадження мікроорганізми. Спо-

стерігається жирова дистрофія та окремі вогнища некро зу у пе-

чінці. Нирки повнокровні, навколониркова клітковина, корковий

та мозковий шари, слизова оболонка ниркової миски вкриті чис-

ленними крововиливами, у нирковій мисці нагромаджено згустки

крові. Зміни у нирках мають дистрофічний характер.

Сечовий міхур заповнений сечею з домішками крові та фі-

брину, а на слизовій оболонці видно крововиливи, інколи вся

стінка сечового міхура просякнута кров’ю.

Селезінка зменшена в об’ємі та вазі і зморщена, трабекуляр-

ний рисунок різко виражений. На розрізі пульпа темно-червоно-

го кольору, зіскоб бідний. Спостерігається розпад лімфоцитів, різ-

ке збідніння пульпи клітинними еле ментами лімфоїдного типу та

підвищений вміст гемосидерину. В паренхімі органу переважають

ретикулярні та плазматичні клітини, що розташовуються навко-

ло центральних артерій.

Лімфатичні вузли у стані серозно-геморагічного набряку,

збільшені в об’ємі, на розрізі соковиті, з крововиливами у пуль-

пу. Спостерігається розпад лімфоцитів та атрофія лімфофоліку-

171

лів. Одною із ранніх змін лімфоцитів при опроміненні є ущільнен-

ня хроматину з наступним пікнозом та їх фрагментацією.

Кістковий мозок соковитий, червоного кольору, просяклий

крововиливами, в результаті чого паренхіма органу має вигляд

кров’янистої рідини або драглиста. Мікробіологічні зміни поляга-

ють у деструкції клітин – хроматоліз, пікноз та каріорексис. Пере-

важають ретикулярні, плазматичні та жирові клітини.

Характерним для променевої хвороби є ураження статевих

органів, що проявляється у пригніченні сперматогенезу, появі де-

портованих сперматозоїдів та гігантських вироджених клітин, що

обумовлюється дегенеративними змінами. Тестикули набряклі,

під біологічною оболонкою та у паренхімі органу видно дифуз-

ні численні крововиливи. Статеві органи самки набухлі, слизова

оболонка матки гіперемійована з крововиливами. Останні видно

і під серозною оболонкою. В яєчниках овець і свиней виявлено

надмірне переповнення судин кров’ю, деформацію дозрілих фо-

лікулів, дистрофію фолікулярного епітелію та некробіоз яйцеклі-

тини.

Головний мозок та його оболонки повнокровні, з крапчасти-

ми та плямистими крововиливами. Судини м’якої мозкової обо-

лонки та тканин розширені внаслідок переповнення їх кров’ю, ре-

човина мозку набрякла, дрябла, звивини згладжені.

У кістковій та хрящовій тканинах у дорослих тварин при го-

строму пере бігу променевої хвороби характерних змін не спосте-

рігається.

З органів внутрішньої секреції найбільш виражені зміни у

наднирниках: крововиливи під капсулу та у паренхіму органу, по-

внокрів’я мозкового шару.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

172

Діагностика гострої променевої хвороби

Які особливості діагностики при гострій променевій хворобі?

Оскільки немає специфічних ознак променевої хвороби, то

діагноз можна поставити лише з урахуванням радіаційної ситу-

ації, сукупності загальних симптомів та клініко-гематологічних

показників. При діагностиці променевої патології необхідно вра-

ховувати кількісні показники зовнішнього та внутрішнього опро-

мінення з використанням існуючих радіологічних методів дослід-

ження. З гематологічних показників необхідно дослідити вміст

формених елементів у периферичній крові, ступінь лейкопенії,

лімфопенії, тромбоци топенії, швидкість осідання еритроцитів та

згортання крові, а також картину патоморфологічних змін. З бі-

охімічних тестів для встановлення ступеня важкості променево-

го ураження найчастіше пропонують характер змін метабо лізму

ДНК, РНК, білків, гліко-, та ліпопротеїдів тощо.

Для діагностики і прогнозування важкості променевої хвороби

заслуговує на увагу радіоімунологічний метод визначення гормонів,

що дозволяє проводити масові дослідження у короткий термін.

При диференціальній діагностиці від інфекційних хвороб

слід враховувати те, що при променевих ураженнях змінюється

імунобіологічна реактивність організму.

На що потрібно звертати увагу при постановці діагнозу і прогнозу

гострої променевої хвороби?

При постановці діагнозу та прогнозу необхідно пам’ята-

ти, що ступінь важкості і вираження ознак гострого променево-

го ураження, в основному, залежить від сумарної дози, потужно-

сті, кратності та рівномірності опромінення, а також від площі

опроміненої поверхні тіла. Тому пострадіаційний ефект за дії од-

нієї і тієї ж дози буде сильніше виражений при опромінен ні дозою

значної потужності.

Одноразове рівномірне опромінення однією і тією ж сумар-

ною дозою викликає більш важку форму променевої хвороби, ніж

багаторазове нерівномірне.

173

Для відновлювального періоду характерна нормалізація кро-

вотворення і картина периферичної крові. Поступово підвищу-

ється вміст лейкоцитів, тромбоцитів, розсмоктуються кровови-

ливи, покращується споживання корму.

Діагностувати гостру променеву хворобу тварин ветеринар-

ному спеціа лістові неважко, якщо відома потужність дози опро-

мінення. Проте, лікарю ветеринар ної медицини найчастіше до-

водиться встановлювати діагноз за відсутності таких даних і тоді

ступінь перебігу гострої променевої хвороби необхідно визна-

чити на підставі виражених клінічних ознак з урахуванням зако-

номірностей у гематологічних та біохімічних показниках. Це дало

можливість розробити метод біологічної дозиметрії і на цій під-

ставі встановити приблизну дозу опромінення та ступінь перебігу

гострої променевої хвороби сільськогосподарських тварин.

Як групують тварин для встановлення ступеня перебігу гострої

променевої хвороби за відсутності даних про потужність дози

їх опромінення?

На підставі виражених клінічних ознак з урахуванням зако-

номірностей у гематологічних та біохімічних показниках тварин

групують наступним чином:

перша група – надважка ІV ступінь, видужання неможливе;

друга група – важка III ступінь, видужання малоймовірне;

третя група – середня II ступінь, видужання імовірне;

четверта група – легка І ступінь важкості, видужання гаран-

товане.

Виходячи з прогнозу променевого ураження, розробляють

відповідні заходи щодо якнайшвидшого розподілу ураженого ста-

да на відповідні групи, стосовно до ступеня розвитку гострої про-

меневої хво роби (проводять диспансеризацію):

– тварин І-ї та ІІ-ї груп після ветеринарної обробки направ-

ляють на забій;

– тваринам ІІІ-ї групи представляють найкращі зоогігієніч-

ні умови утримання, годівлі та лікування;

– тварини IV-ї групи серйозних терапевтичних заходів не по-

требують, проте за ними слід організувати ветеринарний нагляд.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

174

Лікування та профілактичні заходи гострої променевої

патології

Як організовують лікування тварин за гострої променевої хвороби?

Лікування за гострої променевої хвороби повинно бути ком-

плексним, спрямованим на нормалізацію порушених функцій ор-

ганізму та на профілактику інфекційних ускладнень і некробіо-

тичних процесів.

Обов’язково необхідно враховувати змінену реактивність

опроміненого організму на лікарські засоби, що обумовлено сут-

тєвими порушеннями адаптивно-регуляторних функцій нервової

та ендокринної систем.

З урахуванням патогенетичних механізмів розвитку промене-

вої хвороби та значимості окремих проявів клінічних ознак, ліку-

вальні заходи повинні бути спрямовані: на надання допомоги при

первинній реакції, зміщення та відновлення порушень діяльності

кровотворних органів, попередження і боротьбу з інфекційними

ускладненнями, профілактику і лікування геморагічних проявів.

Крім цього, слід взяти до уваги також порушення інших органів та

систем організму, вплив на які має симптоматична терапія.

Як лікують тварин з порушеннями діяльності шлунково-кишкового

тракту за гострої променевої хвороби?

У випадку порушення діяльності шлунково-кишкового трак-

ту у початковий період застосовують препарати, що викликають

детоксикацію і нормалізацію діяльності нервової системи. З цією

метою тваринам дають спокій, організовують повноцінну годівлю

і використовують транквілізатори типу хлорпромазину.

Як лікують тварин з пошкодженнями кровотворення та зниженням

факторів імунітету за гострої променевої хвороби?

У результаті пошкодження кровотворення та зниження фак-

торів імунітету в опромінених тварин можлива поява інфекцій-

них ускладнень. Тому важливою частиною терапії при гострому

перебігу променевої хвороби є профілактика та ліквідація авто-

175

інфекції. З цією метою ефективним є застосування антибіотиків

широкого спектру дії.

Антибіотикотерапія включає застосування антибіотиків, які

здатні впливати і на кишкову групу мікробів. Комбінувати анти-

біотики слід для розширення спектру їх дії та попередження роз-

витку до них стійкості у мікробів. Слід врахувати, що антибіоти-

ки не попереджають розвиток ендогенної інфекції в опромінених

тварин, а лише послаблюють її перебіг.

Не слід при променевому ураженні застосовувати сульфані-

ламідні препарати, оскільки механізм їх дії лейкопенічний. Висо-

ка чутливість мікробів до антибіотиків гарантує високу ефектив-

ність цього препарату в опроміненому організмі.

Різкий геморагічний синдром, який появляється в розпал

проме невої хвороби, обумовлює необхідність застосовувати ан-

тигеморагічні засоби. Вони повинні сприяти пом’якшенню таких

проявів хвороби, як порушення проник ності стінок судин, згор-

тання та складу крові. З цією метою рекомендується використо-

вувати аскорбінову кислоту, хлорид кальцію, вітамін К (вікасол),

амінокапронову кислоту тощо.

Позитивний антигеморагічний ефект при проносах з доміш-

ками крові у опромінених тварин встановлено при введенні через

рот екстракту кропиви.

Що лежить в основі механізму позитивного впливу глобулінів сироватки

крові на перебіг променевої хвороби?

В основі механізму позитивного впливу глобулінів сироватки

крові на перебіг променевої хвороби лежить підвищення антиін-

фекційної резистентності та активізації фізіологічної системи ау-

тоімунітету. Ця активація спостерігається вже у перші години піс-

ля введення препарату, не зникає через 7 діб і зберігається при

повторних введеннях глобуліну.

Що є в основі механізму позитивного впливу екстрактів та гомогенатів

спор, убитих анаеробних бактерій на перебіг променевої хвороби?

Екстракти та гомогенати спор, убитих анаеробних бактерій

при їх внутрішньом’язовому введенні наділені лікувальною про-

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

176

типроменевою дією, яка проявляється вже через годи ну після

опромінення.

В механізмі позитивної дії бактеріальних полісахаридів спо-

стерігається стимулюючий вплив їх на кровотворення та імунну

систему і, зокрема, стимуля цію утворення колоній клітини кіст-

кового мозку, антитілоутворення, фагоцитозу, збільшення кілько-

сті лімфоцитів. Засоби патогенетичної терапії здатні створювати

в організмі умови для найбільш ефективного відновлення функ-

ції радіочутливих тканин і органів. Механізм їх дії полягає у здат-

ності блокувати основні шляхи розвитку патологічного процесу.

Ефективність лікування при гострій променевій хворобі зростає

при раціональному підборі й одночас ному застосуванні засобів

патогенетичної та симптоматичної терапії.

У міру зникнення ознак порушення окремих функцій тих чи

інших органів чи систем організму лікувальні заходи поступово

припиняють, проте вітамінотерапію та стимулятори лейкопоезу

застосовують і після клінічного видужання.

Хронічна променева хвороба

Коли виникає хронічна променева хвороба?

Хронічна променева хвороба розвивається у тварин внаслі-

док тривалого опромінення малими дозами або при попаданні

всередину організму радіонуклідів, створюючи аналогічне із зов-

нішнім дозове навантаження. Хронічна променева хвороба може

бути і результатом гострого перебігу променевої хвороби, а мо-

же розвинутись внаслідок поєднаного внутрішнього і зовнішньо-

го опромінення.

Які існують варіанти хронічної променевої хвороби?

Розрізняють два варіанти хронічної променевої хвороби:

І-й варіант – обумовлена загальним опроміненням;

ІІ-й варіант – обумовлена переважно місцевим (локальним)

опроміненням.

177

Які періоди розрізняють у розвитку хронічної хвороби при тривалому

опромінені та після його припинення або при зниженні інтенсивності

опромінення?

У розвитку хронічної хвороби при тривалому опроміненні та

після його припинення або при зниженні інтенсивності опромі-

нення виділяють:

1) період формування захворювання;

2) період відновлення;

3) період наслідків і висліду хвороби.

Які зміни відбуваються в організмі в період формування променевої

хвороби?

Період формування хвороби в часі відповідає нагромаджен-

ню основної долі сумарного променевого навантаження. В цей

період формуються клінічні ознаки хронічної променевої хворо-

би з характерними для її перебігу проявами. Однак, цьому періо-

ду передує так звана доклінічна стадія у вигля ді неспецифічних,

адаптивних реакцій. При зниженні рівня опромінення ці реакції

можуть згладжуватися не переходячи у типові ознаки хронічної

променевої хвороби. Навпаки, зростання інтенсивності або на-

громадження певної сумарної дози опромінення приводить до

появи ознак ураження в найбільш радіочутливих органах і систе-

мах організму, в першу чергу, у кровотворній.

Хронічне променеве ураження спостерігається у тварин, які

протягом тривалого часу систематично повторно зазнавали зов-

нішнього опромінення у малих дозах, які за своїм дозовим на-

вантаженням перевищували гранично допустимі, або тих радіо-

нуклідів, що потрапили в організм і створили ана логічне дозове

навантаження. Можливе і поєднане зовнішнє та внутрішнє опро-

мінення.

Які розрізняють ступені хронічної променевої хвороби залежно

від її перебігу і важкості?

Залежно від перебігу та важкості хвороби одні автори розріз-

няють три, інші – чотири ступені хронічної променевої хвороби.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

178

Кожна з них є певною стадією розвитку патологічного процесу,

проте розмежування хвороби за ступенем є умовним, хоча необ-

хідним. Хронічна променева хвороба, будучи, власне, єдиною но-

зологічною формою, є загальним захворюванням організму, при

якому значно знижується його імунологічна реактивність. Клі-

нічна картина хронічної променевої хвороби включає переважно

зміни з боку нер вової, кровотворної, серцево-судинної, травної

систем та нирок, а також порушення обмінних процесів та ендо-

кринних функцій.

Який перебіг має променева хвороба, зумовлена дією радіонуклідів

з чітко вираженою органотропністю або місцевим (локальним)

зовнішнім опроміненням?

Променева хвороба, зумовлена дією радіонуклідів з чітко ви-

раженою органотропністю або місцевим (локальним) зовнішнім

опроміненням, має інший перебіг. При цьому відзначається пере-

важно локальна променева травма, яка переважає над загальними

рефлекторними реакціями.

Таким чином, клінічний перебіг хронічної променевої хворо-

би залежить від індивідуальних особливостей організму, хімічних

властивостей етіологічного фактору, його дози та шляхів посту-

плення.

Які зміни відбуваються в організмі в період відновлення при променевій

хворобі?

Період відновлення настає після припинення опромінення

і характе ризується перевагою репаративних процесів у найбіль-

ше уражених радіацією орга нах і тканинах, а також нормалізаці-

єю функціональних порушень в інших системах.

Які зміни відбуваються в організмі в період наслідків хронічного

променевого ураження?

Період наслідків хронічного променевого ураження є най-

більш довго тривалим. За цей час може розвинутись ряд патоло-

гічних змін та захворю вань: лейкоз, пухлини тощо.

179

Які зміни виникають при відносно рівномірному зовнішньому

опроміненні або внаслідок надходження в організм і рівномірному

розподілі радіонуклідів?

При відносно рівномірному зовнішньому опроміненні або

внаслідок надходження в організм і рівномірному розподілі раді-

онуклідів

С,

Н,

137

Сs тощо, виникає, при досягненні відповідно-

го дозового навантаження, чітко виражений клінічний синдром,

який визначається участю у реакціях практично всіх органів і си-

стем. Захворювання характеризується поступовим розвитком

і довготривалим хвилеподібним перебігом, що відобра жає по-

єднання поступово зростаючих ефектів пошкодження з ознака-

ми відновних процесів з пристосувальними реакціями. Характер

змін, термін їх розвитку та можливості відновлення визначають-

ся інтенсивністю та сумарною дозою опромінення, а також фі-

зіологічними особливостями органів і систем орга нізму. Озна-

ками хвороби можуть бути зміни функції ендокринних залоз,

кро вотворення, нервової та серцево-судинної систем, шлунково-

кишкового тракту, нирок, обмінних процесів. В початковий пе-

ріод розвитку хронічної променевої хвороби зміни бувають не-

тривкі і носять зворотний характер.

Які зміни виникають при багаторічному опроміненні тварин

радіонуклідами?

При багаторічному опроміненні дозою біля 0,02 Гр за добу

можуть сформуватися типові ознаки хронічного перебігу хворо-

би. При менших рівнях опромінення загальний стан опроміне-

ного організму залишається протягом довгого часу задовільним

і лише застосування високочутливих методів дослідження дозво-

ляє виявити початкові ознаки променевого ураження. Так, напри-

клад, опромінення тварин протягом 6-ти років гамма-променя-

ми до сумарного дозового навантаження 11,3 Гр не призвело до

суттєвого порушен ня життєдіяльності організму. Тварини зали-

шились активними, в них зберігалась добра харчова збудженість,

температура тіла, частота пульсу і дихання залишились в межах

норми. Лише застосування функціонального навантаження вия-

вило, що вказана динамічна рівновага не є повноцінною.

Гостра променева хвороба