Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

7. Гостра променева хвороба

Чим є гостра променева хвороба?

Гостра променева хвороба – нозологічна форма загально-

го захворювання, що представляє собою складний патологічний

процес, при якому уражуються всі системи організму, яка розви-

вається при зовнішньому гамма- та нейтронному опроміненні в

дозі понад 1 Гр, одержаній одномоментно або протягом коротко-

го проміжку часу від 3 до 10 діб, а також при надходженні всере-

дину організму радіонуклідів, які створюють адекватну величину

поглинутої дози.

Які особливості патогенезу гострої променевої хвороби?

Патогенез розвитку променевої хвороби базується на іоніза-

ції біологічного об’єкта. Залежно від часу розподілу та абсолютної

величини променевого навантаження, які визначають форму ура-

ження (гостра чи хронічна), розраховують нагромадження протя-

гом короткого терміну від 1 год. до 3 діб, загальну тканинну дозу,

яка еквівалентна дозі при дії 1 Зв зовнішнього опромінення. При

менших дозах однократного зовнішнього опромінення окресле-

ного клінічного синдрому гостра променева хвороба, як прави-

ло, не розвивається, хоча елементи загальної променевої реакції

у певні терміни можуть бути виявлені за допомогою адекватних

методів дослідження. Вислід хвороби наступає на 30-60 добу після

нанесення радіаційної травми. Ознаки прояву променевої хворо-

би при зовнішньому і внутрішньому ураженнях мають свої осо-

бливості, які пов’язані з різним розподілом енергії в організмі.

Які існують клінічні форми гострої променевої хвороби?

Залежно від величини дози та її потужності розвивають-

ся різні за ступенем важкості клінічні форми гострої променевої

хвороби з характерними симптомами:

Найбільшу клінічну значимість має кістково-мозкова фор-

ма гострої променевої хвороби з переважним ураженням системи

151

кровотворення. Вона може бути різного ступеня важкості, залеж-

но від дози опромінення:

1-а ступінь – легка 1-2 Гр

2-а ступінь – середня 2-4 Гр

3-я ступінь – важка 4-6 Гр

4-а ступінь – надважка 6-10 Гр

Форма променевої хвороби з первинним ураженням не-

рвової системи (церебральна форма, доза 100 Гр). Летальний на-

слідок на 1-3-ю добу.

Форма із вторинним ураженням нервової системи (токсе-

мічна, або судинна форма, доза 50-100 Гр). Летальний наслідок на

4-8-у добу.

Форма з переважним ураженням травного каналу (кишко-

ва форма, доза 10-50 Гр). Летальний вислід на 8-16 добу.

У перебігу церебральної і токсемічної форм гострої промене-

вої хвороби жодних періодів не виділяють. При інших формах та-

ка періодизація можлива.

Які періоди розвитку розрізняють при типовій неускладненій формі

променевої хвороби?

При неускладненій типовій формі розрізняють:

- період первинної загальної реакції (1-а фаза) з характерним

симптомокомплексом;

- період уявного клінічного благополуччя, або латентний (2-

а фаза);

- період виражених проявів чи розпалу (3-я фаза);

- період відновлення (4-а фаза).

Які зміни відбуваються в організмі тварин у перший період розвитку

гострої променевої хвороби?

Перший період розвитку гострої променевої хвороби – пері-

од (фаза) первинної загальної реакції організму на нанесену про-

меневу травму виявляється протягом перших годин, а при більш

потужних дозах може наступити і через 10-20 хвилин та триває

2-3 дні. Характерною ознакою цього періоду є зміни у функціо-

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

152

нальному стані нервової системи, що проявляються на почат-

ку певним збудженням, яке згодом змінюється пригніченням та

загальною слабкістю. Понижується або пропадає апетит, зміню-

ється серцева діяльність, порушується серцевий ритм (тахікар-

дія), з’являється задишка. В окремих випадках протягом першої

доби короткотерміново підвищується температура. Слизові обо-

лонки гіперемійовані, іноді з крововиливами. Спостерігається по-

силення перистальтики кишечнику, іноді виникають проноси, а

в собак, свиней появляється блювота. У крові виявляється ней-

трофільний лейкоцитоз, абсолютна лімфопенія та морфологічно

змінені лейкоцитарні клітини, а в периферичній крові підвище-

на кількість ретикулоцитів, спостерігається макроцитоз, понижу-

ється резистентність еритроцитів. Після затухання первинної ре-

акції в стані опромінення тварин наступає період несправжнього,

уявного благополуччя (латентний період).

Які зміни відбуваються в організмі тварин у другий період розвитку

гострої променевої хвороби?

Другий період – латентний, або уявного видужання (при-

хований), терміном від декількох днів до 2-х тижнів. Всі ознаки

першого періоду значно слабнуть або зовсім зникають. Цей пері-

од дістав назву уявного, тому що захворювання після першого, із

зовнішньо вираженими клінічними ознаками, продовжує розви-

ватись у прихованій формі, без прояву зовнішніх клінічних ознак.

При блискавичній або надважкій та важкій формах гострої про-

меневої хвороби другий період може зовсім не проявлятися або

бути дуже коротким, що вказуватиме на розвиток важкої фор-

ми гострої променевої хвороби. В таких випадках, слідом за пер-

винною реакцією організму, появляються клінічні ознаки третьо-

го періоду. Стан хворих тварин у другому періоді хвороби буває

задовільний, однак в організмі за цей час відбувається цілий ряд

патологічних змін. Так, зокрема, спостерігається різка втома,

продов жується пригнічення лімфопоезу, зменшується кількість

еритроцитів у периферичній крові, спостерігається тромбоцито-

пенія та зсув ядра лейкоцитар ної формули вправо. Під кінець пе-

ріоду інколи розладнується функція шлун ково-кишкового трак-

153

ту (проноси), появляються крововиливи на слизових оболонках.

В окремих тварин випадає шерсть (епіляція).

Які зміни відбуваються в організмі тварин у третій період розвитку

гострої променевої хвороби?

Третій період – період виражених клінічних ознак гострої

променевої хвороби – розвивається через один-три тижні, залеж-

но від дози опро мінення: чим вона вища (більша), тим швидше

він наступає. В цей період найбільш характерними ознаками хво-

роби є геморагічний синдром, прогресу ючі зміни в органах кро-

вотворення та крові, порушення функції органів травлення та

серцево-судинної системи. Температура тіла періодично підви-

щується, виникає озноб. Спостерігається пригнічення загально-

го стану, знижується апетит, організм прогресивно худне. Шкіpa

втрачає еластичність, стає сухою. На слизових оболонках появ-

ляються крововиливи. Через набряки носоглотки та гортані і ви-

никнення запальних процесів у легеневій тканині ускладнюється

дихання, появляється задишка. Спостерігається катарально-ге-

морагічне запалення слизової оболонки шлунку та кишечнику,

яке супроводжується проносами, виявляються дистрофічні про-

цеси у слизовій оболонці ротової порожнини.

Які зміни відбуваються у крові й кістковому мозку тварин при гострій

променевій хворобі?

Початок періоду розпалу агранулоцитозу можна визначити

передусім за первинними ознаками хвороби – зменшенням кіль-

кості гранулоцитів та тромбоцитів у периферичній крові. Лімфо-

цитопенія через дуже високу радіочутли вість лімфоцитів розви-

вається вже у першу добу після нанесення радіацій ної травми,

проте на клінічній картині це не позначається. При рівномір ному

опроміненні у середніх дозах період розпалу хвороби характе-

ризується лейко- і тромбоцитопенією та пов’язаними з ними ін-

фекційними усклад неннями, кровоточивістю. У цьому випадку

клі нічні ознаки гострої променевої хвороби можуть бути незнач-

ними або дуже важкими, залежно від локалізації вогнища інфек-

ції, ступеня ураження внутрішніх органів тощо.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

154

При гострій променевій хворобі середнього ступеня трива-

лість агранулоцитозу не перевищує 1,5 тижня. При легкій фор-

мі хвороби, у випадку опромінення дозою 1-1,5 Гр, інфекційних

ускладнень зазвичай не буває. Про настання періоду розпалу хво-

роби свідчить зниження кількості лейкоцитів протягом кількох

діб. Це відбувається через 1,5 місяця від часу нане сення радіацій-

ної травми.

При дозі опромінення близько 2 Гр агранулоцитоз переважно

розвива ється на 32-у добу від початку захворювання і триває 7-8

діб. Він може бути глибоким при цілковитій відсутності грануло-

цитів, тому інфекційні ускладнення можуть бути досить важки-

ми. Очевидно, частіше відбувається активація власне мікрофло-

ри кишечнику, дихальних шляхів. Не менш небез печна екзогенна

інфекція.

Картина кісткового мозку в період розпалу хвороби відпо-

відає повній аплазії. Зникають осередки гемопоезу, кровотвор-

ні клітини майже відсутні. За кілька діб до появи гранулоцитів у

крові, у кістковому мозку спостерігаються чіткі ознаки проліфе-

рації гемопоетичних клітин. Для гострої променевої хвороби не

характерна виражена анемія. Це пояснюється високою радіорези-

стентністю еритроцитів та їх тривалим життям у крові. У зв’язку з

різким зниженням кількості тромбоцитів у крові можлива поява

синців на місцях ін’єкцій, нетривалі кровотечі зі слизових оболо-

нок. При опроміненні живота у дозі 5-6 Гр наприкінці 1-го і на по-

чатку 2-го тижня можуть з’явитися ознаки ентероколіту.

Період розпалу гострої променевої хвороби надважкого сту-

пеня часто випереджає появу гематологічного синдрому. Так важ-

ке променеве ура ження слизової оболонки порожнини рота клі-

нічно проявляється ще до різкого зниження кількості лейкоцитів.

При дозі опромінення 8-10 Гр на 2-3-ю добу білуватий наліт на

слизовій оболонці порожнини рота, який з’являється і при опро-

міненні меншою дозою (3-4 Гр), змінюється щільним некротич-

ним нальотом. Біль при ковтанні, виділення тягучої слини, втрата

смакових відчуттів заважають нормальній годівлі. На 2-у тиж-

ні від нанесення радіаційної травми розвивається ентерит. Важке

ураження слизової оболонки тонкого кишечнику може призвести

до її перфорації, перитоніту, інвагінації – механічної непрохідно-

155

сті за рахунок набряку стінки кишечнику. Якщо всі ці явища роз-

виваються на тлі глибокого агранулоцитозу та тромбоцитопенії,

врятувати життя хворої тварини вже не вдається. Саме одночас-

ний розвиток кількох синдромів робить прогноз захворювання

несприятливим.

При нерівномірному опроміненні, якщо кістковий мозок

уражений дозою менше 4 Гр, а слизова оболонка порожнини рота,

наприклад 10 Гр, описані вище синдроми з’являються неодночас-

но: спочатку уражається епітелій порожнини рота, а згодом роз-

вивається ентероколіт, а ще пізніше – агранулоци тоз. У цьому разі

прогноз є менш сприятливим. При опроміненні кісткового мозку

в дозах понад 6 Гр, коли гинуть практично всі родоначальні стов-

бурові клітини, єдину надію на порятунок дає пересадка кістко-

вого мозку. Проте, при опроміненні в дозі 8-10 Гр, розвивають-

ся дуже важкі, несумісні з життям ураження кишечнику. У цьому

разі пересадка кісткового мозку неефективна. У разі нерівномір-

ного опромінення до гострої променевої хвороби дуже важкого

ступеня належать випадки з безнадійним прогнозом, зумовлені

не лише високою дозою опромінення кісткового мозку, але й не-

сумісним з життям місцевим ураженням шкіри і, насамперед, ки-

шечнику.

При гострій променевій хворобі, що супроводжується киш-

ковим синдро мом, тобто при опроміненні в ділянці живота у до-

зах понад 5 Гр, може розвинутись гепатит. Особливістю проме-

невого гепатиту є те, що він розвивається через 2-5 місяців після

нанесення радіаційної травми і тим раніше, чим вища доза опро-

мінення печінки. Друга особливість такого гепатиту полягає у

тривалості та хвилеподібності його перебігу: періоди нормалізації

функції печінки змінюються рецидивами гепатиту. Ця хвилепо-

дібність характерна для високих доз опромінення. Гепатит прояв-

ляється збільшенням печінки, її ущільненням, а також жовтяни-

цею, підвищенням рівня активності таких печінкових ферментів

як: сорбітдегідрогенази та трансаміназ.

Наприкінці періоду виражених клінічних ознак спостеріга-

ються такі зміни: відновлення гемопоезу має досить бурхливий

характер. У діапазоні доз 1-5 Гр гемопоез відновлюється тим ра-

ніше, чим вища доза опромінення. Ураження слизової оболонки

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

156

порожнини рота ліквідовується поступово: збільшується слино-

виділення, зникають нальоти, хоча на яснах гіперкератоз зберіга-

ється ще досить довго. Поступово зникають прояви ентероколіту.

Проте, як і при гепатиті, поліпшення стану може змінюватись ре-

цидивами.

Які зміни відбуваються в організмі тварин у четвертий період розвитку

гострої променевої хвороби?

Четвертий період – період відновлення, характеризується

ослабленням всіх ознак гострої променевої хвороби і поступовим

відновленням нормальної функції органів та систем організму.

Процеси безпосереднього віднов лення відбуваються повільно,

залежно від ступеня важкості хвороби, протягом 2-4-х місяців.

Початок фази безпосереднього відновлення збігається із завер-

шенням агранулоцитозу. Знижується температура тіла, поліпшу-

ється самопочуття, нормалізується апетит. Частота пульсу у стані

спокою не перевищує норми. Поліпшуються показники перифе-

ричної крові: збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів та

ретикулоцитів. При дослідженні пунктату кісткового мозку ви-

являються ознаки активної регенерації. Кількість клітин, що пе-

ребувають у стані мітотичного поділу, збільшується порівняно

з нор мою у 2-3 рази. Поліпшується стан слизових оболонок по-

рожнини рота, носоглотки і шкіри, починає відростати шерсть.

Процес відносно повного відновлення триває загалом 1-3 роки.

Загальний стан поступово поліпшується, однак далеко не завж-

ди настає повне відновлення здоров’я. Часто спосте рігаються ви-

падки, коли окремі ознаки хвороби залишаються на багато років

і в цьому відношенні вважають, що гостра променева хвороба на-

брала хронічного перебігу.

157

Особливості перебігу променевої патології у людини

та різних видів сільськогосподарських тварин

Залежно від величини дози, що може складати 1-10 Гр та біль-

ше, розвиваються різні за ступенем важкості клінічні форми го-

строї променевої хвороби у людини з характерними симптомами.

Найбільшу клінічну значимість має кістково-мозкова форма го-

строї променевої хвороби з переважним ура женням системи кро-

вотворення.

Особлива увага приділяється наявності окремих симптомів

первинної реакції, часу їх появи від моменту опромінення, трива-

лості та ступеня вираженості.

Які шкідливі наслідки опромінення?

Шкідливі наслідки опромінення зводяться до трьох видів за-

хворювань:

онкологічних хвороб різних органів;

генетичних пошкоджень, що не впливають на здоров’я са-

мої людини, але приводять до появи різних хвороб або потворно-

сті у її нащадків, зачатих і народжених після опромінення;

променевої хвороби.

Чи завжди ракові захворювання пов’язані з радіоактивним

опроміненням?

Думка, що всі ракові захворювання пов’язані з радіоактивним

опроміненням, є хибною. Окрім радіації, причиною раку може бу-

ти і “звичайне”, нерадіоактивне забруднення навколишнього сере-

довища, паління, неправильне живлення (зокрема пристрасть до

дуже гострої і солоної їжі) та інші чинники. До того ж радіація, як

і будь-яка з цих причин, не обов’язково веде до хвороби, а тільки

збільшує вірогідність захворювання, тобто є фактором ризику.

Отже, ми не можемо знати, спричинить чи ні опромінення

рак у даної конкретної людини. Відомо, що доза в 0,3 мКл/кг (1 Р)

здатна викликати 100...150 смертельних випадків ракових захво-

рювань на кожен мільйон людей, що опромінилися. Ще приблиз-

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

158

но 230 випадків будуть несмертельними. Слід відзначити, що від

ракових хвороб, не пов’язаних з опроміненням, щорічно у світі

вмирає близько 2000 чоловік з кожного мільйона населення.

Якщо доза опромінювання була в кілька разів вищою або

нижчою за 0,3 мКл/кг (1 Р), то в стільки ж разів вищим або ниж-

чим буде і число хворих. Наприклад, при дозі 0,03 мКл/кг (0,1)

число смертельних випадків буде 10...15, а несмертельних – 23 на

мільйон. Розвивається рак не відразу після опромінювання, а че-

рез деякий час – від декількох до 25 років. Для жінок вірогідність

захворювання є дещо більшою, ніж для чоловіків, що зумовлено

особливостями жіночого організму.

Викликані радіацією генетичні пошкодження, тобто різні від-

хилення або потворність, виявляються в наступних поколіннях –

у нащадків людей, що піддалися опроміненню. Причому виявля-

тися вони можуть з моменту народження або пізніше, протягом

всього життя, навіть у дітей, зачатих і народжених через тривалий

час після опромінення. Як і ракові захворювання, генетичні по-

шкодження не обов’язково зв’язані з опроміненням, а тільки з де-

якою вірогідністю. Вірогідність ця становить 50... 350 випадків на

кожен мільйон дітей, що народилися від батьків, які одержали до-

зу 0,3 мКл/кг (1 Р).

Якщо доза опромінення батьків була більшою або меншою

від 0,3 мКл/кг (1 Р), то в стільки ж разів більшою або меншою буде

вірогідність пошкоджень (так само, як і для ракових хвороб).

Окрім радіації, генетичні пошкодження можуть мати й інші

причини.

Відомо, що генетичні відхилення виявлятимуться не тільки у

дітей, але й у внуків, навіть у ще дальших нащадків опромінених

батьків. У подальших поколіннях ці пошкодження будуть посту-

пово сходити нанівець. Інакше кажучи, відбудеться очищення ге-

нофонду від наслідків опромінення.

У таблиці 7.1 наведені дані про важкість променевої хвороби,

яка відноситься до випадків опромінення здорових дорослих лю-

дей за відсутності лікування. Сучасні протирадіаційні ліки і мето-

ди дозволяють виключити смертельний результат після отриман-

ня дози до 0,26 Кл/кг (1000 Р).

159

Таблиця 7.1

Прояви променевої хвороби при одноразовому опромінюванні

залежно від одержаної дози

Доза, Кл/кг (Р) Опромінення, Ступінь, Прояв хвороби

органи важкість

хвороби

Менше 0,006 (25) Все тіло Не виявляється.

0,006-0,013 (25-50) -//- Тимчасові зміни складу

крові (швидко проходять).

0,013-0,026 (50-100) -//- Відчуття втоми, нудота, іноді блювота.

Помірні зміни складу крові (незабаром

проходять).

0,026-0,052 (100-200) -//- Легка Зниження кількості лейкоцитів

(коротка, у крові на тривалий час.

тимчасова) Стан, схожий на похмілля.

Часто блювота в першу добу.

0,052-0,10 (200-400) -//- Середня Різка зміна складу крові.

Підшкірні крововиливи.

Смертність 20%, смерть наступає

через 2...6 тижнів після опромінення

0,08-0,13 (300-500) Шкіра Середня Випадання волосся, почервоніння

шкіри

0,08-0,13 (300-500) Статеві -//- Неплідність на все життя

органи

0,1-0,15 (400-600) Все тіло Важка Смертельний результат в 50%

випадків протягом місяця після

опромінення

Понад 0,15 (600) -//- Дуже Смертність 100%

важка

Якщо опромінення відбувається не один раз, а повторюєть-

ся систематично, то може виникнути хронічна променева хворо-

ба, причому при менших дозах опромінювання, які вказані та-

блиця 7.1.

Хронічна променева хвороба виявляється у вигляді анемії та

зменшення кількості лейкоцитів у крові. Що правда такі симпто-

ми трапляються і при деяких інших хворобах, не пов’язаних з ра-

діацією. Тому зміни крові самі по собі ще не вказують на те, що

людина піддалася опроміненню.

Потрібно зазначити, що якщо опроміненню піддається не все

тіло, а тільки окремі, не найчутливіші до радіації органи, то пе-

реносимі дози є більшими. На цьому ґрунтується один із мето-

дів лікування раку, коли ракову пухлину піддають спрямованому

Гостра променева хвороба