Кравців Р.Й., Салата В.З., Семанюк В. І., Фреюк Д.В., Ярошович І. Г. Ветеринарна радіологія

Подождите немного. Документ загружается.

Ветеринарна радіологія

160

опроміненню (що не зачіпає здорові частини організму) з метою

знищення або пригнічення її росту. Медики називають це проме-

невою терапією злоякісних новоутворень.

Від чого залежать наслідки опромінення?

Наслідки опромінення залежать:

по-перше, від величини одержаної людиною дози: чим

більша доза опромінення, тим важчі будуть наслідки. Але, вияв-

ляється, що та ж доза впливає на людину набагато слабше, якщо

вона одержана не миттєво, а за тривалий час або невеликими пор-

ціями. Відбувається це тому, що організм людини, використовую-

чи наявний у його в розпорядженні час, встигає хоча б частково

залікувати одержані в результаті дії радіації пошкодження;

по-друге, існують індивідуальні відмінності між людьми

за ступенем чутливості до радіації. Так само, як одні здатні вжива-

ти алкогольні напої у великій кількості, майже не п’яніючи, а інші

п’яніють вже від однієї-двох чарок, так є люди, що порівняно лег-

ко витримують досить великі дози радіації, і є такі, для яких на-

віть, і невеликі дози небезпечні. До речі, це одна з причин, через

які гранично допустимі дози опромінення повинні встановлюва-

тися “із запасом”, тобто з розрахунку на найбільш чутливу части-

ну населення. Індивідуальні відмінності ілюструє таблиця 7.2, яка

показує, скільки людей зі 100 потерпілих виживає при різних до-

зах одноразового опромінення.

Для деяких людей доза в 0,038 Кл/кг (150 Р)виявляєть-

ся смертельною, а інші залишаються живими, одержавши понад

0,15 Кл/кг (600 Р). До речі, чутливість до радіації у людини найви-

ща. Для кролика, наприклад, смертельна доза є приблизно в два рази

більшою, ніж для людини, а для комах вона є більшою у сотні разів.

Існування індивідуальних відмінностей між людьми за сту-

пенем чутливості до радіації наводить на думку про те, що мо-

жуть бути не тільки окремі люди, але й цілі групи населення з під-

вищеною чутливістю до радіації. І справді, такі групи є. Це люди,

організм яких ослаблений хворобами, маленькі діти, а також ва-

гітні жінки (точніше, їх майбутні діти, особливо чутливі до радіа-

ції саме в цей дуже відповідальний період свого існування, коли їх

161

організм тільки формується). Підвищена чутливість до радіації є

у людей, які раніше піддавалися опроміненню у великих дозах.

Таблиця 7.2

Виживання людей, що одержали великі разові

дози опромінювання (без лікування)

Одержана доза Число тих, що вижили з потерпілих

(Кл/кг ), (Р) (відсотки)

0,052 (200) 98

0,08 (300) 88

0,1 (400) 52

0,12 (450) 25

0,13 (500) 15

0,15 (600) Від 3 до 5

0,21 (800) Практично немає

Чи всі органи, тканини і частини тіла людини мають однакову чутливість

до радіації?

Органи, тканини і частини тіла людини мають різну чутли-

вість до радіації.

Слід знати те, що до радіації менше чутливими є шкіра, кіст-

кова тканина, кисті рук, передпліччя, пальці і стопи ніг, вищу чут-

ливість мають м’язи, щитоподібна залоза, жирова тканина, печінка,

нирки, шлунково-кишковий тракт, легені, селезінка і кришталик ока.

Найбільш вразливими є статеві органи і червоний кістковий мозок.

Тому зрозуміло, що внутрішнє опромінення (а воно відбувається в

тих випадках, коли радіоактивні речовини потрапляють всередину

організму людини з водою, повітрям або їжею) при одній і тій же ак-

тивності джерела набагато небезпечніше за зовнішнє: при внутріш-

ньому опроміненні чутливі до радіації органи не захищені від джере-

ла радіації шкірою, кістками, м’язовою і жировою тканинами.

Крім того, при внутрішньому опроміненні час дії радіації на

людину є більшим, ніж при зовнішньому, адже після того, як раді-

оактивна речовина потрапила в організм, від неї вже неможливо

втекти або сховатися.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

162

Якими показниками визначається час дії внутрішнього

опромінювання?

Час дії внутрішнього опромінювання визначається швидкістю

виведення радіоактивної речовини з організму в процесі обміну ре-

човин і швидкістю радіоактивного розпаду цієї речовини (швидкість

розпаду не залежить від того, де знаходиться радіоактивна речовина

– в організмі людини чи в навколишньому середовищі).

Яке опромінення можна вважати абсолютно безпечним?

Багато фахівців вважають, що, з огляду на ракові і генетич-

ні хвороби абсолютно безпечного опромінення не буває, тому що

навіть малі дози створюють якийсь, хоч і дуже малий, ризик.

Можна сказати лише, що ризик від опромінення в дозі

0,3 мКл/кг (0,1 Р) за рік (додатково до опромінювання від природ-

ного радіаційного фону) є значно меншим від усіх інших ризиків

у звичайному житті, наприклад: ризик травми на виробництві або

в побуті, ризик автомобільної аварії тощо.

Зараз набула поширення концепція безпорогової дії іонізу-

ючої радіації на живий світ, тобто припущення, що будь-яке до-

даткове опромінення живого організму пов’язане з певним ризи-

ком виникнення пухлинних (ракових) захворювань і генетичних

пошкоджень. Передбачається, що розмір таких уражень прямо

пропорційний одержаній дозі, причому будь-яка маса поділу тео-

ретично здатна привести до цих форм патології. Що правда здат-

ність малих доз, на рівні природного радіаційного фону і нижче,

викликати рак і генетичні пошкодження не доведена. Проте не до-

ведено і зворотне. Тому визнано доцільним міркування, що для

забезпечення безпеки слід виходити з концепції безпорогової дії

радіації та лінійного виходу ушкоджувальних ефектів.

Велика робота за оцінкою наслідків Чорнобильської аварії,

пов’язана з виникненням ракових захворювань, була проведена

почесним професором медичної фізики Каліфорнійського універ-

ситету у Берклі Джоном Гофманом. Чорнобильська аварія є най-

великомасштабнішою трагедією в історії людства, вона викличе,

163

за даними Джона Гофмана, від 600 000 до одного мільйона випад-

ків раку і лейкемії.

У своїх дослідженнях він дійшов до висновку, що не існує

жодної безпечної дози або потужності дози іонізуючої радіації,

яка б виключала ризик захворіти раком при опроміненні.

Чи є небезпечним для людини медичне рентгенівське обстеження?

Якщо розглядати ситуацію з опроміненням від штучних дже-

рел в цілому за значний період часу життя людини, що проживає

в сприятливих екологічних умовах і не зв’язаного професійно з

джерелами іонізуючого випромінювання, то найбільшу дозу вона

одержує за рахунок медичних обстежень – рентгенографії, флюо-

рографії тощо. У таблиці 7.3 наводяться деякі дані про опромінен-

ня людини при найбільше поширених медичних процедурах.

Таблиця 7.3

Дози опромінення від джерел рентгенівського випромінювання

Вид опромінювання Доза

Перегляд кольорового телевізора перших моделей протягом 0,26 нКл/кг

2 годин з відстані 2 метрів* (1 мкР)

Перегляд того ж телевізора по 3 години в день протягом 0,13-0,18 мкКл/кг

одного року (0,5-0,7 мР)

Прийом радонової ванни 0,26-26 мкКл/кг

(1-100 мР)

Флюорографія 2,6-13 мкКл/кг

(10-50 мР)

Рентгенівське обстеження 2,6-77,4 мкКл/кг

(10-300 мР)

Рентгенівська томографія (для комп’ютерної 0,3-2,6 мКл/кг

томографії в 5-50 разів менше) (0,5-10 мР)

Променева гамма-терапія після операції 5,2-13 мКл/кг

(20-50 мР)

* Перегляд чорно-білого телевізора опромінення практично не дає.

Сказане вище не означає, що від медичних обстежень потріб-

но ухилятися. По-перше, можливий ризик значно менший, ніж

користь вчасно виявленої при обстеженні хвороби, а, по-дру-

ге, опромінювання при цьому все одно є помітно меншим, ніж

від природних джерел. До того ж вже запроваджується безпечні-

ша медична апаратура нового покоління. Але є й винятки з цього

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

164

правила. Рентгенівське обстеження, якщо в ньому немає тер-

мінової необхідності, не варто проводити вагітним жінкам, осо-

бливо з сьомого по п’ятнадцятий тиждень вагітності, коли фор-

муються органи майбутньої дитини.

При променевій терапії лікування здійснюється сильним, але

вузько направленим опроміненням, і його призначають за важли-

вими життєвими показниками. Тому, якщо ваш лікар вважає, що

таке лікування необхідне, то відмовлятися не варто. Це стосуєть-

ся також рентгенівської томографії. Необхідно пам’ятати, що не-

обхідність і кількість рентгенівських процедур залежать від стану

здоров’я і визначаються для кожної людини індивідуально.

На які групи позділяють симптоми первинної реакції при гострій

променевій хворобі?

Симптоми первинної реакції можуть бути розподілені на 4

групи:

- диспепсичні – нудота, блювання, пронос;

- загально-клінічні – порушення свідомості, загальна слаб-

кість, голов ний біль, зміна рухової активності, підвищення темпе-

ратури тіла;

- гематологічні – лімфоцитопенія, нейтральний лейкоцитоз;

- місцеві – зміни на шкірі, слизових оболонках та інших

ткани нах в ділянках найбільшого опромінення.

Які симптоми хвороби виникають при первинній реакції організму

на опромінення?

Провідним симптомом первинної реакції є блювання. Пpoтя-

гом доби явища первинної реакції зникають. Вже самій первинній

реакції притаманні механізми, які включають ланки патологічно-

го процесу.

При дозі загального опромінення 10-20 Гр розвивається киш-

кова форма гострої променевої хвороби. Первинна реакція вини-

кає у перші хвилини, триває 3-4 доби, має дуже важкий перебіг.

Характерні ознаки: біль у животі, озноб, підвищення температури

тіла. У перші кілька діб часто спостерігаються рідкі випорожнен-

ня, згодом – ентерит та динамічна кишкова непрохідність.

165

Генезис основних проявів кишкової форми гострої промене-

вої хвороби пов’язаний із виразково-некротичною ентеропатією,

кровоточивістю, важким ентеритом, зневодненням, наступною

аутоінтоксикацією, інфекційним ускладненням внаслідок прори-

вання “кишкового бар’єру”.

Кишкова форма гострої променевої хвороби, яка має харак-

терну симптоматику, неминуче на 8-16 добу закінчується леталь-

но через раннє променеве ураження тонкої кишки (кишковий

синдром).

Які зміни відбуваються при токсемічній формі гострої променевої

хвороби?

Токсемічна форма гострої променевої хвороби розвиваєть-

ся при дозі опромінення 20-80 Гр і відзначається важким гемоди-

намічним порушенням. Первинна реакція починається з перших

хвилин. Загальна інтоксикація роз вивається внаслідок глибоко-

го порушення обмінних процесів і розпаду тка нин кишечнику,

слизових оболонок та шкіри. Поряд із розладами загальної гемо-

динаміки порушується функція нирок, що проявляється олігурі-

єю, підвищенням рівня залишкового азоту та сечовини у крові.

Токсемічна форма є результатом подальшого поглиблення пато-

логічних процесів, обумовлених деструкцією більш резистентних

тканин. Аутоінтоксикація при цьому досягає крайнього ступеня

вираженості. Згодом, закономірно приєднуються ендогенна та ек-

зогенна інфекції. Летальний кінець настає на 4-7-у добу.

Які зміни відбуваються при церебральній формі гострої променевої

хвороби?

Церебральна форма гострої променевої хвороби розвиваєть-

ся при дозі опромінення 50-80 Гр та характеризується колапсом

із втратою свідомості і різким зниженням AT. Клінічно проявля-

ється шокоподібною реакцією з вираженою гіпотензією, ознаками

набряку головного мозку, анурією. Блювання і пронос мають вис-

нажливий характер, летальний кінець настає у перші 3-и доби, ін-

коли – у перші години.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

166

Які зміни відбуваються при опроміненні великої рогатої худоби

дозою Лд

50/30

При опроміненні великої рогатої худоби дозою Лд

50/30

у тва-

рин про тягом перших 3-х днів спостерігається збудження й озноб.

Температура тіла спочатку дещо підвищується в межах 1°С, а зго-

дом знижується протягом доби в більшості тварин до норми. Про-

те в окремих тварин вона підвищується до 41-42°С. Часто тварини

з такою температурою через 4-7 діб гинуть.

У тварин, що залишились живими, клінічні ознаки протя-

гом наступних 7-10-ти днів (латентний період) не спостерігають-

ся, іноді лише проявляються легкі ознаки діареї з кров’янистими

виділеннями, що є першою ознакою ураження слизової оболонки

кишечнику.

Під кінець другого – початок третього тижня хвороба пере-

ходить у третій період – період виражених клінічних ознак: спо-

стерігається лихоманка, загальна слабкість, депресія, набряки та-

зових кінцівок, знижується або втрачається апетит, посилюється

діарея, інколи зі значними домішками крові в калі. В окремих тва-

рин за один-два дні до смерті спостерігаються довготермінові по-

зиви до сечовиділення та дефекації.

У всіх опромінених тварин порушується дихання, що є ре-

зультатом набряку дихальних шляхів та легень. Спочатку воно

стає частим, поверхневим, з різними звуками. З носа появляють-

ся тягучі, прозорі або світло-жовті виділення. Згодом дихання

ускладнюється, спостерігаються хрипи, виникає кашель, виділен-

ня з носа стають червоними. Часто розвивається набряк легенів,

гортані, глотки, втрата живої маси за 30 днів хвороби у тварин, що

вижили, складає 10%.

Добові надої молока падають на 10-15%, однак хімічний

склад, технологічні властивості та бактерицидність майже не змі-

нюються, а за 1-2 дні до смерті виділення молока зовсім припи-

няється. Тварини слабі, переважно лежать, пригнічені, майже не

реагують на подразнення, встають з труднощами і стоять із роз-

ставленими кінцівками та зігнутою спиною. При цьому спостері-

гається тремор м’язів кінцівок. Характерною особливістю цього

періоду є пронос, що почи нається через 12-20 годин після опромі-

167

нення, який через 1-3 дні припиняє ться, але через 1-2 тижні зно-

ву появляється і стає профузним, що триває аж до смерті. Про-

цес видужання починається через 30-40 днів від часу променевої

травми.

Які зміни відбуваються при опроміненні свиней дозою Лд

50/30

Свині до дії іонізуючої радіації чутливі так само, як і твари-

ни інших видів. У свиней, опромінених дозою ЛД

50/30

появляєть-

ся протягом перших 3-х днів збудливість і активність, яка зго-

дом знижується. Прихований період короткий. На 10-й день після

опромінення спостерігаються ознаки виражених клінічних ознак,

що супроводжується крововиливами на шкірі, підвищенням тем-

ператури, крововиливами з носа, кров’янистим калом. Тварини

більше лежать, встають з труднощами, порушується координація

рухів, спостерігаються набряки кінцівок, кульгавість, різко вира-

жена слабкість, знижується маса тіла. Через 3-4 тижні після про-

меневої травми тварини гинуть.

Які зміни відбуваються при опроміненні курей дозою Лд

50/30

Кури наділені найбільшою радіостійкістю порівняно з інши-

ми домашніми тваринами. Ранньою ознакою ураження курей є

тремор голови. Згодом поступово розвивається пригнічення, пти-

ця годинами сидить у сонному стані. Вони витягують шию вперед,

нахиляють голову над годівницями та поїлками. Гребінець та се-

режки набрякають. Дихання ускладнюється, появляється серозне

запалення слизових оболонок. Характерною особливістю є силь-

не пригні чення центральної нервової системи, кури стають в’ялі,

малорухливі, відмовляються від корму, проте появляється спрага.

Фекалії зеленуватого кольору.

Загибель птиці від гострої променевої хвороби усіх ступе-

нів завершується під кінець третього тижня від часу променевої

травми. Несучки, що вижили до цього терміну, продовжують бу-

ти продуктивними.

Гостра променева хвороба

Ветеринарна радіологія

168

Які зміни відбуваються при опроміненні коней дозою Лд

50/30

При загальному зовнішньому гамма-опроміненні коней в до-

зах Лд

50/30

, загальний стан цих тварин у перші два дні залишається

задовільним, можливо дещо збудженим. Згодом наступає пригні-

чення, понижується апетит, появляється подразливість, гіпере-

стезія та судоми голови, хвоста і кінцівок. У наступному тижні

стан тварин, що вижили, покращується і наступає період уявно-

го видужання, але згодом знову розвивається пригнічення, втра-

чається апетит і кінь прогресивно худне. Приблизно через 2 тиж-

ні після променевої травми, спостерігаються набряки кінцівок,

виразки та крововиливи на шкірі і слизових оболонках. Дихан-

ня ускладнене в результаті розвитку набряку легенів, спостеріга-

ється лейкопенія. Часто спостерігаються симптоми, що характер-

ні для енцефаломіеліту. Діарея у коней не є характерною ознакою

променевої хвороби. У важких випадках спостерігається уражен-

ня очей – кон’юнктивіт, кератит, помутніння та виразки рогівки.

Інколи, внаслідок сильного набряку кон’юнктиви, спостерігається

вивертання повік. Волосся випадає лише у випадках гамма- і ней-

тронного опромінення низької енергії.

Які зміни відбуваються при опроміненні овець і кіз дозою Лд

50/30

При променевому ураженні овець і кіз у дозах ЛД

50/30

в пер-

ші 2-3 дні спостерігається подразливість, зниження апетиту, рід-

ко виникає діарея. Згодом настає період уявного видужання (ла-

тентний період), який протікає 10-15 днів та більше. На початку

3-го періоду хвороби спостерігається загальне пригнічення, втра-

та апетиту, болючість шкіри та випадання шерсті у вираженій

формі. Оголені ділянки шкіри гіперемійовані, з крапчасти ми та

дифузними крововиливами, тварини більше лежать. Появляєть-

ся сероз ний риніт, розлади функції шлунково-кишкового тракту,

підвищується температура тіла, знижується вгодованість.

Помітно знижується природна резистентність хворих овець.

Бактерицидність шкіри у відношенні до бактерій кишкової гру-

пи падає у 3-4 рази, в ротовій порожнині появляються гемолітичні

стафілококи і стрептококи. Бактерії із шлунково-кишкового тракту

проникають у кров, розмножуються у всіх внутрішніх органах.

169

Протягом місяця після нанесення променевої травми гине до

40% уражених тварин, що обу мовлюється розвитком ускладнень

інфекційних хвороб.

Патологоанатомічні зміни при гострій променевій хворобі

Від чого залежать патологоанатомічні зміни при гострій променевій

хворобі?

Патолого-анатомічні зміни при гострій променевій хворобі

залежать від важкості захворювання.

Смертельні наслідки спостерігаються, в основному у 2-ох пе-

ріодах променевого ураження – у ранній період і в пік виражених

клініч них ознак хвороби.

При зовнішньому огляді тварин, що загинули від гострої про-

меневої хвороби, привертає увагу загальне виснаження, епіляція

окремих ділянок на шкірі, крововиливи та запально-некротичні

вогнища на видимих слизових оболонках та шкірі.

Які патологоанатомічні зміни виявляються при важкій та ceрeдній

ступені гострої променевої хвороби?

При важкій та ceрeдній ступенях гострої променевої хворо-

би смерть тварини наступає, в основному, у 3-му періоді хворо-

би, тобто у пік виражених клінічних ознак. За часом це відповідає

2-4-му тижню. На патрозтині виявляються геморагічний діатез –

крововиливи в шкірі, підшкірній клітко вині, на слизових оболон-

ках, в паренхімі легенів, нирок, печінки, селезін ки, лімфатичних

вузлах, мозкових оболонках, а іноді й у речовині головно го мозку.

Інтенсивність геморагій сильно змінюється, вони краще виражені

при смертельному (летальному) висліді на 3-4-му тижні.

У грудній порожнині нагромаджується серозний, серозно-

фібринозний або геморагічний ексудат. В серці виявляються різ-

ної інтенсивності крововиливи під епікардом, головним чином по

ходу коронарних судин у міокарді та епікарді. В слизовій горта-

ні, трахеї, бронхів під легеневою плеврою та у товщі паренхіми

видно досить чітко виражені геморагії, які появляються неодно-

Гостра променева хвороба