Козаков В.М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні

Подождите немного. Документ загружается.

що під час вуличних бійок не відстояла своєї позиції зі зброєю в

руках, мала бути вигнаною із соціуму, тобто процедура ізоляції

від спільноти є крайньою пенітенціарною мірою традиційного

суспільства [222, с. 53]).

Існувала ідея держави як впорядкованого космосу, що є

втіленням доброчесностей громадян. Як писав автор першої в

Європі розгорнутої державної теорії Платон, “Усі розбещені люди

(які підкорені власною слабкістю) - створюють один рід, решта -

три роди громадян оточують їх з усіх боків і примушують не по-

рушувати законів”. До таких родів він відносить: благочесних,

ревнісних та тих, хто “прагне не до тіла, а до прекрасних власти-

востей душі”. Найкращою з усіх чеснот Платон вважає справед-

ливість як “повинність віддавати кожному належне” [193]. Дер-

жава відповідає своїй ідеї, лише якщо керується законом справед-

ливості. Платон сприймав державу як органічну істоту, що й пояс-

нює його ставлення до громадян такої держави - “держава є такий

організм, в якому кожна людина служить цілому й ціле служить

кожній частині” [193].

Протилежною позиції Платона, який визнавав необхідність

обмеження приватних інтересів задля небезпеки ідеальної держа-

ви, є концепція Арістотеля. Хоча він також визнавав природне

походження держави: “будь-яка держава - продукт природного

виникнення, як і первинне спілкування: воно є довершенням їх, у

довершеності ж виявляється природа” [9, с. 413] і наполягав на

первинності держави, порівняно з родиною. Для Арістотеля кінце-

вою метою людського існування, абсолютним благом, безумовно

бажаним для всіх, так само як і кінцевою метою держави, а отже,

і процесу управління державою, є щастя як розумна діяльність

людської душі. Воно досягається через опанування доброчесності,

яка для нього є “нормальним розвитком природних спонукань”

[9, с. 206]. У Арістотеля ціннісне є підґрунтям існування держави,

її складовою та умовою державного управління. Наприклад, спра-

ведливість обидва вищеназвані філософи пов’язують з уявлення-

ми про державу. Право вважається мірилом справедливості, а отже,

є засобом впровадження цінностей у державне життя. При цьому

Арістотель, дещо глузуючи з платонівської “ідеальної держави”,

274

237. Социальная активность специалиста: истоки и меха-

низмы формирования (Социологический анализ) / Под ред.

Е.А.Якубы. - Х.: Изд-во ХГУ, 1983. - 147 с.

238. Соціальна політика: Навч. посіб. / В.Скуратівський,

Е.Лібанова, О.Палій. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 360 с.

239. Соціальне партнерство - механізм реалізації прав люди-

ни, розбудови правової держави, громадянського суспільства. Прези-

денту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам цен-

тральної та місцевої виконавчої влади: Аналіт. розробки, пропозиції

наук. та практ. працівників: Міжвідом. наук. зб. - Т. 24 / Ред. рада:

А.І.Комарова (голов. ред.), А.К.Кінах, В.П.Пустовойтенко та ін.; Ред-

кол.: С.М.Алферов, В.І.Андрейцев, В.М.Князєв, Б.О.Кравченко,

Н.В.Грицяк та ін. - К.: НДІ “Проблеми людини”, 2001. - 698 с.

240. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посіб. / В.Жу-

ков, В.Скуратівський. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 200 с.

241. Соціальне ринкове господарство: Навч. посіб. / В.Г.Бод-

ров, П.М.Леоненко, А.І.Кредисов; За ред. А.І.Кредисова. - К.:

Либідь, 1995. - 126 с.

242. Соціальний конфлікт: сучасні дослідження / Н.Л.Поля-

кова, С.Р.Медведєва, Е.І.Степанов, С.А.Ефіров, Е.В.Якимова. - М.:

ІНІОН, 1991. - 114 с.

243. Соціальні системи та соціологічні методи досліджен-

ня: Навч. посіб. / В.А.Скуратівський, М.Ф.Шевченко. - К.: Вид-во

УАДУ, 1998. - 187 с.

244. Соціально-економічна ефективність державного управ-

ління: теорія, методологія та практика: Матеріали щоріч. наук.-

практ. конф., м.Львів, 23 січ. 2003 р. Ч. 2 / За заг. ред. А.О. Чемери-

са. - Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2003. - 486 c.

245. Соціально-психологічний вимір демократичних пере-

творень в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 2003 р. /

За ред. С.Д.Максименка, В.Т.Циби, Ю.Ж.Шайгородського та ін.;

Укр. центр політ. менеджменту, Ін-т психології ім. Г.С.Костюка

АПН України. - К., 2003. - 512 c.

246. Спиноза Б. Политический трактат / Собр. соч.: В 2 т. -

М.: Изд-во “Наука”, 1989. - Т. 2. - С. 86.

у власній концепції залишає за людиною природне право на ство-

рення сім’ї, на володіння приватною власністю та наділяє людину

певним колом індивідуальних прав “аби кожний міг вільно розви-

ватись до повноти душевних сил, які йому необхідні” [9, с. 211].

Політична думка Стародавнього Риму й Стародавньої Греції

нерідко розглядається в єдності. Для цього є зрозуміла підстава.

Грецька філософія, культура, наука дуже вплинули на римське сус-

пільство. Розглядаючи державу як найвище втілення людського

розуму, мислителі Греції й Риму конструювали різні моделі дер-

жави, у яких найбільш повно, на їхню думку, проявлялося свідоме

начало. Однак слід мати на увазі: якщо в політичній думці старо-

давніх греків переважав соціально-політичний аспект, то в рим-

лян - правовий. У греків проблемами держави й права займалися

філософи, у римлян - юристи, які мали в цій сфері безсумнівні

заслуги. Зокрема, першим, хто ввів у науковий обіг поняття гро-

мадянина як суб’єкта права й держави, був Марк Тулій Цицерон -

відомий оратор і державний діяч Стародавнього Риму. При цьому,

на відміну від Платона й Арістотеля, які вважали, що природне

право й держава невіддільні одне від одного та виникають одно-

часно, Цицерон стверджував, що спочатку виникає природне пра-

во, а вже потім з’являються держава й писаний закон [144, с. 69].

Виникнення монотеїстичних світових релігій та утверджен-

ня християнства у статусі офіційної ідеології пізньої Римської

імперії у ІV ст. призвело до посилення впливу релігії на державні

процеси. Це спонукає західноєвропейську систему державного

управління до формування нової ієрархії цінностей: з одного боку,

християнська теологія постулює “для нас немає більш чужих справ,

ніж справи державні”, а з другого, глава церкви - Папа Римський -

перебрав на себе і світські функції, що сприяло затвердженню

догматів церкви в державних законах, а джерелом понять “закон”,

“право”, “справедливість” стає Святе Письмо, освячуючи цим їх

божественну природу. Тобто світська держава набуває другоряд-

ного значення (“не маємо тут постійного граду, але шукаємо май-

бутнього” [23], а з другого боку, державна влада сакралізується,

стає ланкою божественної вертикалі влади.

Легітимізацію державної влади і визначення механізму її

управління в розумінні політичних мислителів доби Середньовіч-

273

223. Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного

державного управління // Право України: Юрид. журн. / Редкол.:

Ю.Святоцький (голов. ред.). - 2004. - № 4. - C. 30-36.

224. Селівон М. Конституційні принципи розподілу влад у

контексті однойменної теорії // Вісн. УАДУ. - 2003. - № 2. - С. 27-34.

225. Серебрянников В. Ответственность как принцип влас-

ти // Социс. - 1999. - № 3. - С. 17.

226. Системний підхід в організації державного управлін-

ня: Навч. посіб. / Н.Р. Нижник, О.А.Машков. - К.: Вид-во УАДУ,

1998. - 159 с.

227. Ситник Г. Національні цінності як основа прогресив-

ного розвитку особистості, суспільства і держави // Вісн. НАДУ. -

2004. - № 2. - C. 369-374.

228. Ситник Г.П. Державне управління національною без-

пекою України: Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - 408 c.

229. Ситник Г.П. Концептуальні та організаційні засади за-

безпечення національної безпеки України: Навч. посіб. - К.: Вид-

во НАДУ, 2005. - 179 c.

230. Сіверс В. Розбудова державного апарату як складової

громадянського суспільства в Україні // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 3. -

C. 240-250.

231. Скуратівський В. Гуманітарні, соціальні та економічні

пріоритети інноваційного розвитку України // Вісн. УАДУ. - 2003. -

№ 2. - С. 378.

232. Скуратівський В.А. Етносоціальна культура як саморе-

гульована система: Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1993. - 198 с.

233. Советский образ жизни: Состояние, мнения и оценки

советских людей. - М.: Луч, 1984. - 204 с.

234. Современное управление: Энцикл. справ.: В 2 т. - М.:

Издатцентр, 1997. - Т. 2. - 584 с.

235. Соловьев А.И. Культура власти российских элит: иску-

шение конституционализмом? // Полис. - 1999. - № 2. - С. 66-72.

236. Сорокин П.А. Основные черты русской нации в двадца-

том столетии // О России и русской философской культуре: фило-

софы русского послеоктябрьского зарубежья. - М.: Наука, 1990. -

С. 463 - 490.

чя можна побачити на прикладі робіт Блаженного Августина. Уп-

равління державою поширюються на “тварний” світ та на володін-

ня ним - це “природний порядок”, за Августином. Він протиста-

вив два гради - Божий та людський, наголошуючи на необхідності

підкорення та служіння людської держави Божій, “бути органом

церкви, мечем віри проти невірних” [ 1, с. 601-605].

Більш натуралістичне розуміння процесу управління дер-

жавою можна побачити в творах Фоми Аквінського. Встановлена

Богом влада несе людям добро, тому їй варто беззаперечно підко-

рятися. Головне завдання державної влади - сприяти загальному

добру, піклуватися про справедливість у суспільних справах і за-

безпечувати мир підданим. Але використання влади може бути

поганим. Тому тією мірою, якою світська влада порушує закони

Бога, піддані мають право чинити їй опір. У політичному вченні

Аквінського визнавався суверенітет влади народу: “Король, що

зрадив своєму обов’язку, не може вимагати покори. Це не повстан-

ня, спрямоване на скинення короля; оскільки він сам повстав, на-

род має право скинути його. Однак краще обмежити його владу,

щоб не допускати зловживань. З цією метою весь народ повинен

брати участь в управлінні. Державний лад повинен з’єднувати

обмежену й виборну монархію з аристократією по ознаці вченості,

і таку демократію, що забезпечувала б доступ до влади для всіх

класів за допомогою народних зборів. Жоден уряд не має права

стягувати податки понад міру, встановлену народом. Усяка полі-

тична влада здійснюється за згодою народу, і всі закони повинні

узгоджуватися з народом або його представниками. Ми не може-

мо бути в безпеці, поки залежимо від волі іншої людини“ [цит. за

4]. Вчення Аквінського містить ідею теократичної держави як най-

кращого устрою державного управління, що об’єднує в собі дві

благословенні Богом гілки влади: світську та духовну, світська

влада, у свою чергу, підкорюється духовній. Обов’язок громадян

полягає в цілковитій покорі владі, навіть деспотичній - вона слу-

гує для спокути людських гріхів. Право змінити таку владу нале-

жить виключно церкві. Таким чином, за всієї різноманітності

цінностей середньовічної державної влади запорукою ефективно-

го управління є християнська покора.

272

210. Радиш Я.Ф. Основи менеджменту: Метод. рек. - К.:

КВІУЗ, 1997. - 290 с.

211. Райт Г. Державне управління / Пер. а англ. В.Івашка. -

К.: Основи, 1994. - 191 с.

212. Рікер П. Навколо політики // Рюс Ж. Поступ сучасних

ідей: Панорама новітньої науки: Пер. з фр. - К.: Основи, 1998. -

С. 565-567.

213. Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнар. наук.

конф., м. Київ, 29 верес. - 1 жовт. 2000 р. / Ред. В.Заблоцький;

М.І.Пірен, В.В.Тертичка, І.В. Шкурат та ін . - К.: Центр освіт. ініціа-

тив, 2001. - 792 с.

214. Розвиток культурного потенціалу державних службовців

в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А.Ребкала. - К.; Житомир, “Пол-

ісся”, 2002. - 320 с.

215. Розвиток суспільства: Монографія / За заг. ред. І.Розпу-

тенка, Б.Лессера; Кол. авт.: Е.Афонін, Ю.Бажал, В.Бакуменко та

ін. - К.: К.І.С., 2004. - 340 c.

216. Рудакевич М.І. Формування етики державних служ-

бовців в умовах демократизації і професіоналізації державного уп-

равління: Автореф. дис. ... д-ра н. держ. упр. / М.І. Рудакевич; Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2007. - 32 с.

217. Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету й ле-

гітимності: Монографія. - К.: НІСД, 1996. - 117 с.

218. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави: Навч. посіб. -

К.: Тандем, 1996. - 239 с.

219. Савченко І.Г. Соціальна відповідальність органів дер-

жавної влади в умовах розбудови соціальної держави: Автореф. дис.

... канд. н. держ. упр. / І.Г.Савченко; Харків. регіон. ін-т держ. упр.

Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Х., 2007. - 18 с.

220. Самуйлик Н.Н. Політична відповідальність: специфіка,

структура, функціонування: Автореф. дис…канд. політ. наук. - О.,

1997. - С. 18.

221. Сахань І. Соціальні послуги: як догодити клієнтові //

Уряд. кур’єр. - 2006. - 17 черв. - С. 2.

222. Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки / Пер.

з англ. - К.: Основи, 1997. - 838 с.

Проблема ціннісних орієнтацій державного управління За-

хідної Європи доби Відродження була сформульована італійсь-

ким мислителем і дипломатом Ніколо Макіавеллі. Він робить спро-

бу розвінчати авторитет католицької церкви, яка на початку своєї

діяльності була символом незалежності Італії, а за часів життя

Н.Макіавеллі перетворилась на найбільшого власника й гнобите-

ля народу поряд з іноземними завойовниками країни на тлі її роз-

дрібненості. Сформульоване Н.Макіавеллі вчення про матеріаль-

ний інтерес як рушійну силу суспільних процесів певним чином

похитнуло традиційно ціннісне обґрунтування важелів державно-

го управління. Проте свобода залишається для Н.Макіавеллі най-

вищою цінністю як стосовно людини, так і держави: “Доки всі

насолоджуються благами свободи, ніхто не усвідомлює їхньої вар-

тості, вони полягають у тому, що кожен може вільно і беззасте-

режно користуватися своїм майном, не побоюючись за гідність

дружин та дочок, за власну безпеку; володіючи цим, ніхто не відчу-

ває себе зобов’язаним тільки за те, що його не ображають” [139, с.

260]. Цінність свободи як мети існування і орієнтира державного

управління в цього італійського дослідника поєднується з розвін-

чанням божественної природи державної влади.

У XVII ст. відбувається активний процес обґрунтування те-

орій природного права і суспільної угоди. Серед авторів: Гуго

Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Джон Локк та ін. Ними

представлені оригінальні інваріанти інтерпретацій щодо причин

виникнення права та укладення суспільної угоди як єдиного дже-

рела законів, захисника інтересів особи. Раціональне пояснення

механізму державного управління відбувається для забезпечення

природного прагнення людини до свободи. Остання як найвища

цінність стає рушієм світової історії в концепції Джамбатісто Ві-

ко: “Спочатку підкорені народи намагаються вийти з-під гніту та

бажають рівності, потім, намагаючись перевершити рівних, ста-

ють на шлях до тиранії; тиранія на своєму вищому етапі змінюється

монархією, що й завершує кругообіг розвитку історії”. Державну

владу Віко називає природним явищем: “Хто не може керувати

сам, повинен надати це право іншому... У світі завжди правлять ті,

хто кращий за природою” [33]. Отже, природні схильності стають

показником здатності управління як найвищого втілення свободи.

271

200. Політичне управління: Навч. посіб. / Б.А.Гаєвський,

В.А.Ребкало, М.В.Туленков; Редкол.: В.М.Князєв, М.Ф.Головатий,

Ф.М.Рудич та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 160 с.

201. Політичні інститути в процесі реформування системи

влади : Навч.-метод. посіб. / В.А.Ребкало, Л.Є.Шкляр. - К.: Вид-во

НАДУ: Міленіум, 2003. - 172 c.

202. Полторацкий Н.П. И.А.Ильин: Жизнь, труды , мировоз-

рение. - Нью-Йорк, 1989. - 347 с.

203. Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2 т.: Пер.

с англ. - К.: Ника-Центр, 2005. - Т. 1. - 800 с.

204. Правове регулювання діяльності державних службовців

України: У 2 т. / Ред. рада: А.В.Толстоухов (голова), Т.В.Мотренко,

В.І.Луговий, Н.Р.Нижник та ін.; Упоряд.: Т.В.Мотренко, В.І.Луговий,

Н.Р.Нижник, М.К.Орлатий та ін. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - 853 c.

205. Проблеми і перспективи України: аналітичні матеріа-

ли: Наук.-метод. посіб. / За заг. ред. В.М.Князєва, Ю.П.Сурміна,

Л.Г.Штики; Кол. авт.: В.Д.Бакуменко, Н.В.Грицяк, О.П.Губа та ін.;

Нац. акад. держ. упр. при Президентові Україи. Ін-т проблем держ.

упр. та місцевого самоврядування. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - 180 c.

206. Проблеми реформування державного управління: Зб.

наук. пр. / Редкол.: В.І.Луговий (голова), В.М.Князєв (заст. голо-

ви), М.О.Скоромнюк та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва. - К.: Вид-во

УАДУ, 2000. - 220 с.

207. Проблеми та перспективи формування національної гу-

манітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр., Вип. 4 (8) / За ред. Л.Л.То-

важнянського, О.Г.Романовського; Редкол.: В.Г.Кремень, Л.Л.Товаж-

нянський, В.І.Луговий, В.М.Князєв та ін; М-во освіти і науки Украї-

ни, Акад. пед. наук України. - Х.: НТУ “ХПІ”, 2004. - 344 c.

208. Проблеми трансформації системи державного управлін-

ня в умовах політичної реформи в Україні : Матеріали наук.-практ.

конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р. У 2 т. / За заг. ред.

О.Ю.Оболенського, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 463 с.

209. Програма “Україна - 2010”. Консолідація українського

суспільства: реалії, перспективи (наук.-метод. поради лектору) /

Редкол.: В.М.Князєв (голова) та ін.; Наук. ред. В.А.Ребкало. - К.:

Вид-во УАДУ, 1999. - 199 с.

Необхідність наукового підходу до державного управління

висвітлюється в роботах Томаса Гоббса. Він виходить з того, що

громадянська історія може скласти “підґрунтя науки про державу

та мораль”. Він ставить питання: “Чому норми моралі та права за

свою довгу історію підлягали таким значним змінам, часто навіть

ставали кардинально протилежними? Відповідь досить проста:

тому що від цього залежали певні майнові інтереси людей, їм ви-

гідно було мати саме такі права. Коли ж це перестає бути вигід-

ним, права починають скасовуватися” - насправді, переконаний

автор - “...люди рівні від природи і підтримують своє існування

всілякими засобами, користуючись необмеженою свободою при-

родного стану. Це спричинює нескінченні війни, що погрожує

людству самознищенням. Тому невпорядкованість природного

стану обмежується раціональним актом суспільного договору, зав-

дяки якому з’являються державні інституції, які здійснюють ро-

зумність управління, встановлюючи поняття правильного-непра-

вильного, справедливого-несправедливого. Тому що зазначені нор-

ми не мають сенсу, коли немає спільної влади, немає закону... Спра-

ведливість та несправедливість це якості людей, що живуть у

суспільстві” [43]. Таким чином, встановлюється громадянський

мир і складається суспільна угода, в основі якої лежить природ-

ний закон, що разом з природним правом складає сутність людсь-

кої природи як єдність природного та позитивного розуму. Вини-

кає держава, мета якої - “в єдності та підкоренні”. Тотальність

управління перетворює державу на чудовисько-Левіафана, але, за

Т.Гоббсом, немає іншого шляху позбавитись від самогубної стихії

природного стану. Вже в роботах Т.Гоббса сформульовані цінності,

які стають підґрунтям формування новоєвропейського типу дер-

жави та відповідного їй типу державного управління, це - природ-

на рівність людей, що уособлюється в рівності перед законом, спра-

ведливість як критерій ефективності державного управління (ос-

кільки у Т.Гоббса суспільство і держава ще не розрізняються), та

безпека як кінцева мета об’єднання спільноти в державу.

Інший мислитель французького Просвітництва Шарль-Луї

де Монтеск’є представив власну концепцію, в якій зазначив, що

його вчення ідейно спрямоване проти концепції Т.Гоббса. Він заз-

начав, що світ розумних істот “ще не регулюється з такою довер-

270

жавного управління та управлінських кадрів в умовах змін: Зб.

наук. пр. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - С. 125 - 127.

190. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні:

Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 208 с.

191. Пірен М.І. Національна свідомість і громадянська по-

зиція особистості в сучасному українському суспільстві // Акту-

альні проблеми внутрішньої політики. - 2005. - № 1. - С. 5-21.

192. План дій для нового Міністра: Практ. посіб. / За заг.

ред.: Т.В.Мотренка; Авт. кол.: А.В.Вишневський, В.В.Баєв,

А.Л.Бондаренко. - К.: Центр сприяння інституц. розвитку держ.

служби, 2006. - 352 c.

193. Платон. Законы // Собр. соч.: В 4 т. - М.: Полития, 1994. -

Т. 3. - С. 136.; 330 - 359.

194. Политология для юристов: Курс лекций / Под ред.

И.И.Матузова, А.В.Малько. - М.: Юристъ, 1999. - 774 с.

195. Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. /

В.А.Ребкало, О.Л.Валевський, Ю.Г.Кальниш. - К.: Вид-во УАДУ,

2002. - 60 с.

196. Політична культура демократичного суспільства: стан

і перспективи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 26-

27 лют. 1998 р. / Редкол.: М.М.Слюсаревський (голов. ред.) та ін.;

Ін-т соц. та політ. психології АПН України, Укр. Акад. держ. упр.

при Президентові України. - К.: Гнозис, 1998. - 224 с.

197. Політична культура і політичні партії України. Уряду

України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Аналіт. роз-

робки, пропозиції наук. та практ. працівників. - Т. 6 / Кол. авт.: А.І.Ко-

марова (кер.) та ін.; Відп. наук. ред. В.М.Піча; Редкол.: М.І.Михаль-

ченко, В.А.Ребкало. - К.: НДІ “Проблеми людини”, 1997. - 598 с.

198. Політична освіта в Україні: проблеми та перспективи

розвитку / Авт. кол.: О.П.Дем’янчук, І.В.Жадан, Ю.Г.Кальниш,

І.О.Когут, С.Г.Рябов, Б.Ф.Сагалаков / За заг. ред. С.Г.Рябова. - К.:

Вид-во “Друкарня ДУС”, 2005. - 44 с.

199. Політична реформа - гарантія демократичного розвитку

українського суспільства: Наук.-метод. матеріали на допомогу лекто-

рам: Зб. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва; Редкол.: В.І.Луговий,

В.М.Князєв, Н.Р.Нижник та ін.; Кол. авт.: В.Д.Бакуменко, В.І.Борде-

нюк, О.Л.Валевський та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - 160 c.

шеністю, як світ фізичний” [159, с. 464], тому що не дотримується

своїх законів. Бог - у заповітах, філософи - у законах моралі, зако-

нодавці - в позитивних законах - постійно змушені нагадувати

людям про їхні обов’язки. Державне управління суспільством та

приватна власність, за Ш.-Л.Монтеск’є, є необхідними умовами

життя. Природні закони потребують свого вдосконалення у

суспільних законах шляхом розширення доброчесності. Тут дум-

ка автора збігається з ідеями Платона. Сукупність усіх законів ство-

рює так званий “дух законів”. Ш.-Л.Монтеск’є вірить у всемо-

гутність добрих законів, які засновані відповідно до природи ре-

чей або природного права та є об’єктивними. Вимоги до законів

державного управління такі: простота, однозначність трактуван-

ня, реальність, узагальненість, постійність дії, дієвість, чистота

та відповідність природному праву [159, с. 651]. При цьому він

застерігає, що: “...коли державою правлять закони, народ дозво-

ляє собою керувати, якщо ж існують зловживання, народ сам бе-

реться до влади” [159, с. 61]. Це, на думку філософа, розхитує краї-

ну. Порятунок для вільних держав автор вбачає у своєчасному ви-

правленні помилок “завдяки своїм законам” [159, с. 85], хоча ве-

лика кількість змін у правосудді за незначний проміжок часу є для

автора ознакою підкупності судів та законів [159, с. 139]. А тиранію,

що прикривається законами та “видимістю правосуддя”, він називає

найбільш жорстокою, коли “нещасних топлять з тієї самої колоди, на

якій вони рятувались” [159, с. 107]. Сучасну йому Францію Ш.-Л.Мон-

теск’є вважає доброю державою, наводячи для доказу цього прин-

цип її існування: “Держава піклується за громадян; вона діє і вони

заспокоєні” [159, с. 231], в якому можемо вгадати ознаки сучасної

популярної концепції “держави - нічного вартового”.

Принципово нові ідеї управління державою на теренах Захід-

ної Європи з’являються у Новий час. Тут світ історично демонст-

рує більшу індивідуальну свободу основної маси населення при

мінімальному впливі античної спадщини з її середньовічно-нео-

платонічною традицією бачення людини частинкою ієрархії Кос-

мосу. Зовсім інша структура державного управління складається

за умов існування конституційної монархії або буржуазно-демок-

ратичної республіки.

269

177. Органи державної влади в Україні / За ред. В.Ф. Погоріл-

ка: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. -

С. 180.

178. Організаційно-правові засади забезпечення національ-

ної безпеки України: Навч. посіб. / Г.П.Ситник, В.М.Олуйко. -

Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. - 236 c.

179. Осауленко О.Г. Державна структурна політика та забез-

печення стійкого економічного зростання: Монографія. - К.:

Інформ.-видавн. центр Держкомстату України, 2001. - 92 c.

180. Осауленко О.Г. Інформаційне забезпечення державно-

го управління сталим розвитком: Монографія. - К.: Інформ.-ви-

давн. центр Держкомстату України, 2001. - 72 c.

181. Осауленко О.Г. Моделювання сталого розвитку соціаль-

но-економічних систем: Монографія. - К.: Інформ.-видавн. центр

Держкомстату України, 2001. - 66 c.

182. Осауленко О.Г. Сталий соціально-економічний розви-

ток: моделювання та управління: Монографія. - К.: Інформ.-ви-

давн. центр Держкомстату України, 2000. - 177 c.

183. Паніна Н. Українське суспільство 1994-2005 рр.: соціо-

логічний моніторинг / Ін-т соціології НАН України. Фонд “Дем.

ініціативи”. - К., 2006.

184. Парламентсько-президентська форма правління: Ук-

раїна та німецький досвід: Матеріали наук.-практ. конф., м.Київ,

4 листоп. 2003 р. : Зб. наук. пр. / За наук. ред. І.В. Розпутенка; Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України. Ін-т підвищення квалі-

фікації керів. кадрів. - К.: “К.І.С.”, 2003. - 194 c.

185. Парсонс Т. О социальных системах. - М.: Акад. проект,

2002. - 832 с.

186. Парсонс, Талкотт. О структуре социального действия. -

М.: Академ. проект, 2002. - 880 с.

187. Парсонс Т. О понятии „политическая власть” // Філосо-

фія політики: Хрестоматія: У 4 т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко

та ін. - К.: Знання України, 2003. - Т. 3. - С. 317-324.

188. Пинзеник В. Зміна без змін // Дзеркало тижня. - 2006. -

13 трав. - № 18. - С. 12-13.

189. Пірен М. Виховання духовності та консолідація україн-

ського суспільства на шляху євроінтеграції // Ефективність дер-

Стратегією розвитку новоєвропейських держав вже стали

економічні практики, а не збереження сталої соціальної ієрархії.

Трансформація державного управління полягала в розмежуванні

політичної та економічної стратифікації. Соціальною репрезента-

цією державного управління були вже не представники дворян-

ства чи духовенства, що очолювали політичну еліту за часів Се-

редньовіччя та Відродження, а члени третього стану - виробники

й торговці. Потреба легітимізувати свій реальний статус у право-

вому вимірі створила інститут громадянського суспільства як засіб

боротьби за поєднання економічної та політичної свободи. “Для

того, щоб розкласти феодальне суспільство і звести його до своєї

основи в особі окремої людини, політична революція проти ста-

рого порядку була покликана знищити всі прошарки, корпорації,

цехи, привілеї, всі інші інститути, які порушують принцип рівності

підданих перед державою”, - вважає російський дослідник К.Гад-

жиєв [41, с. 24]. Сфера державного управління мала бути не лише

секуляризована, а й закріплена у новому соціальному статусі.

Процес формування національної держави та механізмів її уп-

равління відбувався тоді у тому значенні, в якому ми використовуємо

його зараз. Державу починають розуміти не як певну спільність лю-

дей, а як апарат забезпечення і дотримання інтересів членів суспіль-

ства. Із державним апаратом управління пов’язується закон - запору-

ка міцної і стабільної держави, дотримання громадянських угод і охо-

рони приватної власності. Саме в західних країнах Європи практика

управління монархічного управління доповнюється новою складо-

вою, яка поступово змінює сам механізм державного управління та

його соціально-ціннісні засади. Разом з посиленням ролі світської

влади, що розглядалось як підґрунтя стабільності в умовах зародження

і поширення капіталістичних відносин, спроможних захистити влас-

ника й підтримувати порядок у суспільстві, не втручаючись при цьо-

му в приватне життя особистості, в Західній Європі виникає новий

важіль управління, який претендує підвищитися до статусу держав-

ного, - громадянське суспільство.

Впровадження сучасних ціннісних обґрунтувань та теоре-

тичних здобутків у практику державного управління, на нашу дум-

ку, в Західній Європі та Північній Америці відбувається у ХVІІІ ст.

Йдеться, приміром, про проголошення Декларації незалежності,

268

165. Народ - джерело влади: Метод. матеріали до питань

всеукраїнського референдуму / За заг. ред. В.М.Князєва; Кол. авт.:

Ю.В.Бакаєв, В.І.Борденюк, В.І.Мельниченко та ін. - К.: Вид-во

УАДУ, 2000. - 40 с.

166. Нахлік Є. Василь Пачовський про всесвітню місію ук-

раїнського духу // Укр. світ. - 1995. - № 1. - 3. - С. 31.

167. Нельсон Б. Дж. Социальная политика и управление:

общие проблемы // Политическая наука: новые направления / Пер.

с англ. М.М. Гурвица, А.Л. Демчука, Т.В. Якушевой; Науч. ред.

Е.Б.Шестопал. - М.: Вече, 1999. - С. 527-543.

168. Нижник Н., Пашко Л. Управлінська культура: теоре-

тичне поняття чи управлінська поведінка? // Політичний менедж-

мент. - 2005. - № 5. - С. 105 - 111.

169. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отноше-

ния в демократическом обществе: Монография. - К.: НАН Украи-

ны. Ин-т государства и права, 1995. - 207 с.

170. Николаев Г.А. Развитие идей социального государства //

Солидарность. - 2002. - № 36. - С. 18-32.

171. Новак В. Проблеми формування державно-громадської

взаємодії // Актуальні проблеми державного управління на новому

етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. уча-

стю (31 трав. 2005 р., м. Київ). - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 1. - С. 119.

172. Норми етики в управлінні: Матеріали укр.-америк. симп. /

Уклад.: П.С.Назимко, Л.М.Гогіна, І.А.Грицяк, М.О.Снітчук. - К.:

Ін-т держ. упр. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України,

1994. - 106 с.

173. Оболенский А.Ю. Бюрократия для ХХІ века? Модели

государственной службы: Россия, США, Англия, Австралия. - М.:

Дело, 2002. - 168 с.

174. Оболенський О.Ю. Державна служба України: реаліза-

ція системних поглядів щодо організації та функціонування: Мо-

нографія. - Хмельницький: Поділля, 1998. - 294 c.

175. Одинцова А.В. Грандиозное общество: взгляд экономи-

ста / Государство и общество. - М., 1992. - № 8. - С. 104-105.

176. Олуйко В.М. Влада. - Хмельницький: Вид-во ХУУП,

2002. - 144 с.

Біля про права та Конституції в США, Конституції та Декларації

прав людини і громадянина у Франції. Декларація незалежності

на державному рівні нарешті проголосила самоочевидними істи-

ни: “всі люди створені рівними, вони мають від Творця певні

невід’ємні права, серед яких є право на життя, свободу і на праг-

нення до щастя. Вона містила також тезу про свободу совісті як

природне право людини [55, с. 4].

Один з авторів Декларації незалежності США Томас Джеф-

ферсон прагнув утвердити в американському стилі управління іде-

альне “царство розуму”. За Т.Джефферсоном, “Прогрес лібераліз-

му викликає добрі сподівання, що розум людини з часом повер-

неться до свободи… Наша країна подала приклад фізичного

звільнення від боргу перед ним, а стосовно звільнення морально-

го, - то моральна свобода існує у нас лише номінально. На прак-

тиці засилля суспільної думки цілком пригнічує ту свободу, яка в

теорії стверджувалася законами” [79, с. 40]. Він виступав за расо-

ву повноцінність. Виникнення нерівності серед людей Т.Джеф-

ферсон пояснював тим, що закони власності взяли гору над при-

родними правами людей. Він наголошував, що закони можуть і

повинні змінюватися відповідно до людських потреб та потреб

часу, але правова свобода ще не замінює моральну. Тому пред-

ставник прагматизму Джон Дьюї ставить питання, узагальнюючи

спадщину “психології демократії”: “Чи можна зберегти політич-

ну свободу без свободи культури?” [79, с. 41]. Цю функцію дове-

дення стратегій управління до культурних засад суспільства, на

його думку, має виконувати держава.

Як відомо, Джеймс Медісон вважається “батьком” Консти-

туції США. Він відзначався критичним ставленням до узагальне-

ного механізму державного управління Західної Європи, що дало

змогу вийти в реальному політичному житті країни на принципо-

во новий рівень - конституційний. Якою стає людина, - залежить

від суспільства, на його думку. Тому люди повинні самі обирати

форму правління та умови співжиття. Для цього потрібно забез-

печити їм політичну рівність та повагу до прав кожного, врахову-

ючи й права меншин. Ці принципи мають складати основу дер-

жавного управління та бути закріпленими законодавчо. Республі-

канська форма правління є засобом їхнього забезпечення, на про-

267

виборах аж ніяк не сприятимуть розвитку повноцінного держав-

ного управління // Віче. - 2004. - № 3. - С. 32.

153. Милецкий В.П. Социальное государство: эволюция идей,

сущность и перспективы становления в современной России /

Политические процессы в России в сравнительном измерении. -

Вып. 1. - СПб.: Изд-во “Росстираж”, 1997. - С. 82-104.

154. Мистецтво результативного управління (проблемні

лекції): Монографія / Я.Ф.Радиш, О.І.Щербак. - 2-вид., випр. - К.:

Вид-во УАДУ, 2000. - 170 c.

155. Міль Дж. С. Про свободу. Есе: Пер. з анг. - К.: Основи,

2001. - 463 с.

156. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та ево-

люція): Навч. посіб. / І.В.Козюра, О.Ю.Лебединська. - Ужгород:

Патент, 2003. - 224 c.

157. Місюра В. Взаємодія як визначальний принцип дер-

жавного управління в умовах розбудови громадянського суспіль-

ства // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі

державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. учас-

тю (31 травня 2005 р., Київ). - Т. 1. - К.: Вид-во НАДУ, 2003.

158. Можаев В.Е. Социальное государство в Норвегии и

Швеции // Профсоюзы и экономика. - 2001. - № 1. - С. 87-92.

159. Монтескье, Шарль Луи. О духе законов / Сост., пер. и

коммент. А.В.Матешук. - М.: Мысль, 1999. - 672 с.

160. Мороз О. На захист прав людини (За стенограмою засі-

дання) // Політика і час. - 2001. - № 5. - С. 44-56.

161. Молчанов М. Політична культура України: радянська

чи пострадянська // Сучасність. - 1995. - № 10. - С. 65-72.

162. Мухаев Р.Т. Политология: Учебник для вузов. - М.: ПРИОР,

2000. - С. 16.

163. Надолішній П.І. Розбудова нової системи врядування в

Україні: етнонаціональний аспект (Теоретико-методологічний аналіз):

Монографія. - К.;О.: Вид-во УАДУ: АстроПринт, 1999. - 304 с.

164. Наливайко Л. Виконавча влада і державне управління в

Україні: діалектика співвідношення // Актуальні проблеми дер-

жавного управління на новому етапі державотворення: Матеріали

наук.-практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2005 р., Київ). - Т. 1. -

К.: Вид-во НАДУ, 2005.

тивагу монархії чи аристократії. Останні ж, на думку Дж.Медісо-

на, становлять небезпеку для республіканізму. Важелем, що підтри-

мував би стабільність республіканської влади та унеможливлю-

вав переродження її в тиранію чи анархію, є система “стримувань

і противаг”, яку забезпечує поділ влади [149].

Саме таке розуміння функцій державного управління втілюєть-

ся у політико-філософській системі Георга Гегеля. Рівень держави

для нього означає не зовнішнє (силою примусу), а внутрішнє добро-

вільне прийняття законів розуму: “держава є…у собі й для себе ро-

зумною” [42, с. 279], “…це хід Бога у світі” [42, с. 284]. Однак умови

реалізації такого ідеалу в тлумаченні Г.Гегеля досить суперечливі. З

одного боку, він справедливо критикує Платона за абсолютизацію

самоцінності держави та загального всупереч волі особливого. На

відміну від фундатора теорії держави, у якого самоцінність загально-

го в державі дана безпосередньо, Г.Гегель пропонує прийти до неї

шляхом самостійного розвитку індивіда, поступового його включен-

ня в систему управління. І це розходження принципове. Дійсно, ціле

ніколи не буде міцним, якщо воно ґрунтується тільки на зовнішніх

чинниках, “залізі й крові” (Бісмарк), а не на внутрішній єдності час-

тин. На жаль, Г.Гегель не вказує шляхи добровільного прийняття за-

гального, крім усвідомлення його як законів розуму й віри в те, що

закони, які наводить Г.Гегель, є законами Бога.

У фундатора марксизму принциповим для теми нашого дос-

лідження є розрізнення механізмів державного управління і функ-

ціонування громадянського суспільства. На його переконання, ге-

нетично лише буржуазна революція “знищила... політичний ха-

рактер громадянського суспільства” [145, с. 404]. За капіталістич-

ного типу виробництва постає питання про співпрацю громадянсь-

кого суспільства та механізмів державного управління, оскільки

лише ті “загальні встановлення, що опосередковуються державою,

одержують політичну форму” [1461, с. 74].

Таким чином, новоєвропейський етап становлення держав-

ного управління в межах класичної раціональності створив фун-

дамент теорії правової держави, принципів її управління та його

ціннісного виміру. Свобода та індивідуалізм є основою формування

демократичної системи цінностей: “в реалізації всього діапазону

видів нової свободи полягає суть історії Нового часу” [278, с. 268].

266

137. Лясота Л. Причини відтворення авторитарних ціннос-

тей в Україні // Нова політика. - 2001. - № 5. - C. 55-59.

138. Макеев С. Десятилетний кризис легитимности правя-

щих элит // Політична думка. - 2001. - № 3. - С. 5 - 9.

139. Макіавеллі Н. Державець // Філософія політики: Хрес-

томатія: У 4 т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко та ін. - К.: Знання

України, 2003. - Т. 1. - С. 259 - 265.

140. Мак-Кей, Харви. Как уцелеть среди акул. - М.: Эконо-

мика, 1991. - 86 с.

141. Малая советская энциклопедия. - М.: Совет. энцикл.: В

10 т. - 1959. - Т. 5. - С. 771.

142. Малая советская энциклопедия: В 10 т. - М.: Изд-во

Совет. энцикл., 1959. - Т. 4. - С. 1189.

143. Мангейм К. Диагноз нашего времени. - М.: Паллада,

1994. - 572 с.

144. Марк Тулій Цицерон. Про державу. Про закони // Філо-

софія політики: Хрестоматія: У 4 т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущен-

ко та ін. - К.: Знання України, 2003. - Т. 1. - С. 59-73.

145. Маркс К. К еврейскому вопросу // Маркс К., Энгельс Ф.

Сочинения: В 50 т. - М.: Госполитиздат, 1954. - Т. 1. - С. 404.

146. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. - М.: Полит-

издат, 1989. - С. 74.

147. Мартиненко В. Державне управління: шлях до нової

парадигми (теорія та методологія): Монографія. - Х.: ХарРІДУ

НАДУ, 2003. - 278 с.

148. Маскон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менедж-

мента: Пер. с англ. - М.: Изд-во “Дело”, 1992. - 702 с.

149. Медісон Дж. Бумаги Джеймса Медисона. - М.: Изд-во

“ТДК”, - 2007. - 317 с.

150. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність

вищих органів державної влади: Дис….канд. юрид. наук: 12.00.02 /

Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2000. - С. 78.

151. Мельниченко В. Політична відповідальність у держав-

ному управлінні // Віче. - 2003. - № 1. - С. 19-20.

152. Мельниченко В. Прозорість чи відкритість? Спроби ви-

рішувати суперечності між народом і владою передусім і лише на

1.1.2. Формування сучасних соціально-ціннісних

концепцій державного управління

Класичний етап розвитку теорії державного управління ґрун-

тувався на аксіомах соціальної онтології, які утверджували не-

обхідність існування держави як вищої форми розвитку суспіль-

ства, на засадах певних аксіологічних постулатів. Тим самим була

легітимізована ієрархія державної влади та структура її функцій.

Проте метафізичні та аксіологічні засоби обґрунтування не перети-

налися з емпіричними формами державного управління, а тому не

набули достатніх важелів впливу в сучасну епоху складної соціаль-

ної динаміки та відповідних засобів державного менеджменту.

Складна диференціація суспільно-політичних процесів роз-

витку західноєвропейської цивілізації на рубежі ХІХ - ХХ ст. не

могла вже обмежитися лише аксіологічними засобами легітимізації

структури державного управління. У цей час інституціоналізується

наука державного управління, яка значною мірою ґрунтувалася не

на метафізичних конструкціях політичної теорії, а на практичних

потребах державної політики та управління суспільним розвитком.

Сьогодні в теорії державного управління виділяються кілька

історично сформованих шкіл і напрямів. Особливий інтерес для

нашого дослідження становлять американська теоретико-приклад-

на школа, яка започаткувала емпіричні стратегії вивчення держав-

ного управління, та пострадянська теорія державного управління,

яка, на нашу думку, характеризує сучасний стан її вітчизняної мо-

делі. Аналіз наукових підходів цих шкіл дає змогу нам окреслити

сутність і значення соціально-ціннісних засад державного управ-

ління в його сучасній теорії.

Засновником американської наукової школи державного

управління прийнято вважати Вудро Вільсона, який у 1887 р. ви-

дав книгу “Дослідження управління”, у якій дається визначення й

окреслюється сфера галузі державного управління [211, с. 6]. Най-

першим положенням В.Вільсона було те, що управління можна

зробити точною наукою. Він бачив у державному управління про-

довження політичних наук: “Наука управління - це найпізніший

плід того вивчення політичної науки, яке розпочалося дві тисячі

років тому.... Питання управляння - це не політичні питання” [333].

265

123. Кримський СNB! Фронезис // День. - 2006. - 14 листоп. -

С. 2.

124. Крисаченко В. Український соціум: соціально-політич-

ний аналіз // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2005. -

№ 1. - С. 21-29.

125. Крюков О.І. Політико-управлінська еліта України як

чинник державотворення: Монографія / Наук. ред. Е.А.Афонін. -

К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 250 с.

126. Кубаєвський М. Сутність української національної ідеї //

Психологія і суспільство. - 2005. - № 4. - C. 5-28.

127. Культура державного управління: організаційний ас-

пект: Монографія / Б.А.Гаєвський , В.А.Ребкало. - К.: Вид-во УАДУ,

1998. - 144 с.

128. Кульчицький О. Український персоналізм: філософська

й етнопсихологічна синтезу. - Мюнхен-Париж, 1985. - 192 с.

129. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуа-

ционный анализ управленческих функций: Пер. с англ. - М.: Про-

гресс, 1981. - С. 21.

130. Ленин В.И. Выступление на II Всероссийском съезде

горнорабочих / Полн. собр. соч. - Т. 42. - С. 260.

131. Ленин В.И. Полн. собр. соч. - Т. 33. - С. 54.

132. Липинський В. Листи до братів-хліборобів // Історія філо-

софії України: Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993. - С. 456-465.

133. Лисяк-Рудницький І. Консерватизм // Лисяк-Рудницький І.

Історичні есе: Пер. із англ.: У 2 т. - К.: Основи, 1994. - Т. 2. - С. 119-125.

134. Логунова М. Політика і мораль: уроки Майдану // Ак-

туальні проблеми державного управління на новому етапі дер-

жавотворення: Матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю

(31 травня 2005 р., Київ). - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 1. - С. 217.

135. Локк Дж. Два трактата о правлении // Філософія полі-

тики: Хрестоматія: У 4 т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко (кер.) та

ін. - К.: Знання України, 2003. - Т. 2. - С. 185-191.

136. Людина і духовність. Уряду України. Президенту, зако-

нодавчій, виконавчій владі: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та

практ. працівників. - Т. 5 / Кол. авт.: А.І.Комарова (кер.) та ін.; Відп.

наук. ред. В.П.Андрущенко; Редкол.: І.Ф.Надольний, М.І.Пірен та

ін. - К.: НДІ “Проблеми людини”, 1996. - 415 с.