Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

4. Невизначена орендна плата, яка установлюється не

фіксованою сумою, а на визначеній основі, тобто у відсотках

від обсягу реалізації, суми використаних коштів, індексів цін,

ринкових ставок позичкового відсотка.

Способи лізингових платежів установлюються у кон

тракті. Платежі бувають двох видів: одноразові та періодичні.

Одноразові платежі здійснюються, як правило, після

підписання сторонами протоколу прийомки. Вони передбача

ють фінансування угоди тільки в період виконання постачаль

ником договору купівліпродажу або наряду на постачання.

Періодичні платежі бувають такими:

 однаковими за розмірами протягом усього строку орен

ди;

 із розмірами внесків, які зростають;

 із розмірами внесків, які зменшуються;

 із визначеним первісним внеском (авансом);

 із прискореними платежами, коли лізингоотримувач

погашає свою заборгованість у більшій частині у перші

роки експлуатації устаткування, коли витрати на до

гляд за обладнанням невеликі.

Лізингоотримувач повинен здійснити платіж обов’язково,

незважаючи на такі обставини, як обмеження можливості чи

неможливості використання об’єкта угоди внаслідок ушкод

ження, а також у зв’язку із дією форсмажорних обставин.

У випадку прострочення платежу або його несплати,

лізингодавець має право розірвати лізинговий контракт та ре

алізувати гарантії, які йому надаються. За прострочку платежу

лізингоотримувач повинен сплатити пеню.

При здійсненні фінансового лізингу всі виплати на утри

мання об’єкта лізингу, пов’язані з його страхуванням, експлу

атацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, несе лізинго

отримувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

631

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Умови платежу за лізинговим контрактом на

оперативний лізинг установлюють форму та

розмір орендної плати. Орендна плата уста

новлюється на такому рівні, щоб її загальна

сума була вищою за ціну, за якою можна ку

пити дане устаткування на звичайних ко

мерційних умовах. Орендна плата розраховується із повної

ціни машин та обладнання (включаючи податки та мита) із

урахуванням витрат на технічне обслуговування та ремонт ус

таткування.

Форма орендної плати може бути такою:

 постійна ставка на весь строк дії орендного договору;

 ставка, яка прогресивно знижується залежно від трива

лості терміну договору.

Рівень ставок орендної плати залежить від строку оренди,

умов платежу, кредитоспроможності клієнта, тривалих зв’язків

з ним, умов експлуатації машин та устаткування, географічного

місця знаходження лізингодавця, рівня банківського відсотка,

характеру оподаткування, фінансових можливостей фірми

лізингодавця, стану ринка устаткування, яке орендується.

Періодичність внеску орендних платежів залежить від

строку договору. Вона може бути щомісячною, щокварталь

ною, піврічною, річною. Якщо термін оренди менший ніж

місяць, то лізингодавець, як правило, вимагає від лізингоотри

мувача внесок усієї плати на момент підписання договору.

При застосуванні авансових платежів, аванс може збира

тися у формі гарантійного внеску і становити суму орендних

внесків за декілька місяців або кварталів. При оренді, що не

потребує первісного внеску, строк першого платежу звичайно

настає після вводу орендованого устаткування в експлуа

тацію. Це дає змогу лізингоотримувачеві розрахуватися з

лізингодавцем поточною продукцією або відрахувати частину

прибутку, яку одержує від використання об’єкта оренди.

При здійсненні оперативного лізингу усі витрати на утри

мання об’єкта лізингу, окрім витрат, пов’язаних з його експлу

632

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Платіжні

умови при

здійсненні

оперативного

лізингу

атацією і оновленням використовуваних матеріалів, несе

лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Факторинг — це посередницька фінансова

операція, яка пов’язана з поступкою посеред

нику (фактору) кредитором (експортером)

неоплачених платежіввимог (рахунківфак

тур) за поставлені товари, виконані роботи,

послуги і, відповідно, права одержання пла

тежу за ними за рахунок сум, які стягуються

з боржника (імпортера) за платіжними документами. Таким

чином, факторинг являє собою покупку фактором (факторин

говою компанією, факторинговим відділом банку) у поста

чальника комерційних рахунків з їх негайною оплатою поста

чальнику .

Фактор може оплатити рахунок також достроково або в

момент настання терміну платежу.

Зазвичай банк оплачує одноразово 80–90% вартості ра

хункафактури, а 10–20% — це резерв, що буде повернутий

після погашення імпортером усієї суми боргу.

Отже, банк набуває право на стягнення боргу, стає власни

ком неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої

несплати. Фактор приймає фінансовий ризик, оскільки не має

можливості пред’явити регресивну вимогу до постачальника, і

тому одержує право на оплату фінансових послуг.

У договорі про факторинг, який укладається між експор

теромпостачальником товару (послуг) та фактором, визна

чається вартість факторингових послуг. Вона складається з

двох частин: комісії за обслуговування та вартості кредитуван

ня постачальника, тобто авансування його до моменту строку

оплати рахунка клієнтом.

Комісія установлюється у відсотках від суми комерційно

го рахунка (рахункафактури) у розмірі 0,25–2,5 %. Ко

мерційні банки визначають розмір плати за домовленістю з

конкретним клієнтом по кожному договору про факторинг,

тому розмір комісії може бути вищим — 5% і більше.

633

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Платіжні

умови при

здійсненні

договору

факторингу

Комісія стягується за звільнення від необхідності вести

облік, за страхування від появи сумнівних боргів.

На розмір комісії впливають такі чинники:

 масштаби виробничої діяльності постачальника;

 надійність контрактів постачальника;

 експертне оцінювання фактором міри ризику неплатежу;

 складність стягнення коштів із покупця.

При достроковій оплаті фактором поданих документів,

розмір оплати за кошти, надані в кредит, розраховується за

період між викупом платіжної вимоги і датою інкасування.

Відсоток за кредит, як правило, на 1–2 % вищий від ставок, які

застосовують банки при короткостроковому кредитуванні

підприємств. Це пов’язано з необхідністю компенсації додат

кових витрат і ризику банку.

Банк визначає максимальну (граничну) суму за опе

раціями факторингу, у межах якої постачання товару або на

дання послуг може проводитися без ризику неотримання пла

тежу. У договорі про факторинг зазначається узгоджений

засіб розрахунку граничної суми та окреслені умови здійснен

ня платежу на користь постачальника.

Граничні суми можуть установлюватися за трьома методами:

 визначення загального ліміту, згідно з яким кожному

платнику встановлюється періодично поновлювальний

ліміт, у межах якого факторинговий відділ автоматично

оплачує платіжні вимоги, що йому надходять;

 визначення щомісячних лімітів відвантажень, тобто

встановлюється сума, на яку протягом місяця може бу

ти відвантажено товарів одному платнику;

 страхування за окремими угодами, що застосовується у

випадку, коли специфіка діяльності експортерів припу

скає не серію регулярних постачань товарів тим самим

імпортерам, а ряд одноразових угод на великі суми з по

стачанням на визначену дату.

У випадку, якщо боржник здійснив платіж фактору і не

одержав товари або одержав товари, які не відповідають умо

634

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

вам договору, то він не може стягувати суми, які сплатив, з

фактора. Але він має право пред’явити вимоги до постачаль

ника. Боржник може стягувати сплачену суму з фактора у

двох випадках:

 якщо боржник сплатив фактору, але фактор не сплатив

постачальнику;

 якщо фактор сплатив постачальнику, знаючи про факт

невиконання постачальником своїх зобов’язань перед

боржником.

У міжнародній практиці застосування договору факто

рингу базується на Конвенції про міжнародні факторні опе

рації, яка розроблена у межах УНІДРУА (Оттава, 28 травня

1988 р.). Україна не є учасником цієї Конвенції.

Форфейтинг — це кредитування експортера

шляхом придбання векселів або інших бор

гових вимог. Форфейтингова операція схо

жа на операцію факторинг, але не є однора

зовою операцією.

Форфейтування зазначає купівлю зо

бов’язань, погашення яких припадає на будьякий час у май

бутньому і які виникають у процесі постачання товарів і по

слуг без обернення на будьякого попереднього боржника.

Здійснення операції форфейтингу передбачає, що експортер

виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати

розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з ме

тою отримання готівкових коштів. Таким чином, продавцем

векселя, що форфейтується, є експортер, який акцептує

його

у вигляді платежу за товари та послуги.

Покупцями (форфейтерами) стають банк або спеціалізо

вана фірма. Вони беруть на себе всі комерційні ризики,

пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регре

су (обернення) документів на експортера.

635

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Платіжні

умови при

здійсненні

форфейтингових

операцій

Àêöåïò òðàòòè — ïèñüìîâå ï³äòâåðäæåííÿ çãîäè ïðîâåñòè ïëàò³æ çà

âåêñåëåì ó âèçíà÷åííèé òåðì³í.

Якщо імпортер не має бездоганну репутацію, форфейтер

вимагає в банку країниімпортера гарантію у формі авалю

або

безумовну та безвідзивну гарантію за борговими зобов’язан

нями, які він хоче придбати. Виконання цієї умови дуже важ

ливе з точки зору необоротності угоди, тому що в разі неплате

жу боржником форфейтер може покластися тільки на цю фор

му банківської гарантії.

Форфейтер при покупці боргових вимог (векселів) відра

ховує відсотки за весь термін, на який вони виписані (дискон

тує векселі). Експортер перетворює тим самим кредитну опе

рацію за торговою угодою в операцію з готівкою. У цьому ви

падку експортер відповідає тільки за задовільне виготовлення

та постачання товару, а також правильне оформлення доку

ментів за зобов’язаннями. Ця обставина разом з наявністю

фіксованої ставки відсотка, яка стягується з початку операції,

робить форфейтинг привабливим видом фінансування. Дже

релом коштів для форфейтера слугує ринок євровалют.

Внаслідок цього облікова ставка за форфейтингом тісно

пов’язана з рівнем відсотка за середньостроковими кредитами

на цьому ринку [50]. Облікова ставка може досягати 10%

річних і більше, залежно від ризику країни.

Витрати по форфейтуванню складаються з :

 витрат по одержанню банківської гарантії або авалю по

векселю;

 премії за політичний ризик;

 витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать

від ставок відсотків на євроринку;

 управлінських витрат;

 комісії форфейтера, яка є різницею в часі між укладен

ням угоди та наданням документів.

Форфейтинг, як правило, застосовується при продажі ма

шин та устаткування. Контракти на продаж середньо та дов

636

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Àâàëü — âåêñåëüíå äîðó÷åííÿ, çà ÿêèì ïîðó÷èòåëü ïðèéìàº íà ñåáå

â³äïîâ³äàëüí³ñòü çà âèêîíàííÿ ïëàò³æíèõ çîáîâ'ÿçàíü.

гострокові і укладаються на великі суми (середня сума кон

тракту — 1–2 млн дол.). Тому мінімальна сума, яка використо

вується при форфейтуванні, становить не менше як 250 тис.

дол. Таким чином, розміри сум, які отримує експортер, не пе

ревищують розміри звичайних комерційних кредитів, але в

той же час не досягають масштабів кредитів покупцю, що за

безпечують поставку великих партій машин та устаткування.

Форфейтинг займає проміжне місце між ними. Покупка вимог

(векселів) на велику суму може здійснюватися лише кон

сорціумом форфейтерів.

Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. У чому сутність та особливості розрахунків у ЗЕД

підприємства?

2. Який порядок здійснення розрахунків за допомогою інкасо?

3. Який порядок здійснення розрахунків за допомогою акреди

тиву?

4. У чому сутність банківського переказу?

5. У чому особливості авансових платежів?

6. Що являє собою платіж на відкритий рахунок?

7. Який механізм розрахунків з використанням чеків та век

селів?

8. Як здійснюється платіж пластиковими картками?

9. Які основні елементи валютнофінансових умов зовнішньо

торговельних угод?

10. У чому різниця між контрактними та індикативними цінами?

11.Які існують види цінових знижок та валютноцінових засте

режень?

12.Чим характеризуються валютнофінансові умови бартерних,

ліцензійних, підрядних контрактів, контрактів на перероб

лення давальницької сировини, на поставку комплектного

обладнання?

13.Які особливості валютнофінансових умов при здійсненні

операцій, що мають ознаки кредитування?

637

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Ðîçä³ë 16. Ñòðàõóâàííÿ ó

çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³

Ключові терміни: страхування у ЗЕД; страховий ризик;

страховий захист; об’єкти та суб’єкти страхування у ЗЕД;

страхування при зовнішньоторговельній та виробничо1інвес1

тиційній моделях ЗЕД; страхування вантажів; страхування

відповідальності перевізника; страхування міжнародного ту1

ризму; страхування від політичних ризиків; перестрахування

ризиків.

16.1. Ñóòí³ñòü ñòðàõóâàííÿ ó ÇÅÄ

Страхування — це система особливих грошових та

цивільноправових відносин щодо захисту майнових інтересів

громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій

(страхових випадків), визначених договором страхування або

чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що фор

муються шляхом сплати громадянами та юридичними особа

ми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Його мета — зменшити ризик.

Учасниками страхових відносин виступають:

 страховики — юридичні особи, які одержали в установ

леному законодавством порядку ліцензію на здійснен

ня страхової діяльності;

 страхувальники — юридичні особи та дієздатні грома

дяни, які уклали зі страховиками договори страхування

або є страхувальниками відповідно до законодавства

України.

Характерні ознаки страхування:

 цільове використання створеного цільового фонду. Ма

теріальний збиток відшкодовується лише у суворо обу

мовлених випадках і межах;

 повернення ресурсів;

638

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 суворо обумовлений характер відносин перерозподілу

коштів між учасниками створення страхового фонду

(відшкодування збитків страхувальникам здійсню

ється шляхом його розподілу на всіх);

 не постійний, а ймовірний характер відносин. Це обумов

лено тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання

страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретно

го матеріального інтересу і якою мірою вона торкається.

Страхування проводиться, як правило, у грошовій формі,

але іноді буває і натуральне страхування.

Страхування служить для компенсації випадково виника

ючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох

осіб. Сучасна система страхового захисту ґрунтується на вне

сенні страхувальником твердо встановленої, заздалегідь нара

хованої суми платежів, яка не залежить від розміру збитків.

Страхове відшкодування втрат відбувається за рахунок ство

реного з попередніх внесків страхового фонду.

Страхування виконує чотири функції:

 ризикову — перерозподіл грошової маси серед учас

ників страхуванням у зв’язку з настанням наслідків

страхових випадків;

 попереджувальну — фінансування за рахунок страхово

го фонду заходів по зменшенню вірогідності настання

події або зменшенню можливих негативних наслідків

при настанні страхових випадків;

 накопичувальну — утворення страхових резервів як

умову акумуляції грошових коштів; здійснення інвес

тиційної діяльності страховими компаніями;

 контрольну — контроль за цільовим формуванням і ви

користанням грошових коштів із страхового фонду.

Створюючи надійний підмурівок для функціонування

ринкової економіки, інститут страхування в сучасному світо

вому господарстві також розвивається досить динамічно. Ста

тистика свідчить, що страхування є однією з найпоширених та

639

Ðîçä³ë 16. Ñòðàõóâàííÿ ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³

стабільних сфер світової економіки (щорічний темп її зростан

ня становив понад 3%) [63, с.176].

Неухильно зростає перелік ризиків та діапазон об’єктів,

від яких надається страховий захист.

Під ризиком взагалі розуміють імовірну подію або су

купність подій, наступ яких може завдати страхувальникові

шкоди, від якої він бажає застрахуватися. У страховій прак

тиці термін “ризик” визначає, за яких обставин виникає

відповідальність страховика за договором страхування, тому

має широке тлумачення, вказуючи на:

 розмір небезпеки;

 розмір відповідальності страховика;

 вид відповідальності страховика;

 об’єкт страхування.

У сучасних наукових теоріях існують різні підходи до кла

сифікації ризиків. Поширені такі критерії:

 причини (рід небезпеки), що обумовлюють наступ не

гативних подій;

 характер діяльності, з яким пов’язані відповідні ризики;

 об’єкти, на які спрямовані ризики [91].

За родом небезпеки поділяють технічні, або антропогенні

ризики, пов’язані з господарчою діяльністю людини; природні

ризики (в основному, стихійні лиха); які не залежать від дій

людства; змішані ризики — події природного характеру, спри

чинені господарчою діяльністю людини.

За характером діяльності визначають багато груп ризиків,

що охоплюють різні сфери діяльності: підприємницькі, фінан

сові та комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, про

мислові та ін. Причому, однаковий за характером ризик вияв

ляється в різних напрямах діяльності, наприклад, валютні ризи

ки притаманні як інвестиційній, так і комерційній діяльності.

За об’єктом виокремлюють галузі та види страхування.

Об’єктом страхування взагалі виступає матеріальний інтерес

будьякої особи.

640

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ