Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

торію України, реалізується на території України, то постійне

представництво іноземного замовника оформляє вантажну

митну декларацію на готову продукцію (без фактичного вве

зення її в Україну) і сплачує ввізне мито, інші податки та збо

ри як при імпорті товарів. Ввізне мито сплачується за пільго

вими ставками Єдиного митного тарифу України. Розрахунки

між українським покупцем готової продукції та постійним

представництвом іноземного замовника здійснюється в

національній валюті України.

Платіжні умови при вивезенні давальницької сировини за

межі митної території України. Давальницька сировина, що не

обкладається експортним митом, податками та зборами, виво

зиться з України на підставі надання українським замовником

органу митного контролю письмового зобов’язання щодо по

вернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сирови

ни (або повернення в Україну валютної виручки від реалізації

готової продукції), не пізніше ніж через 90 календарних днів з

моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.

У разі якщо давальницька сировина, яка вивозиться за

межі України українським замовником, підлягає обкладенню

експортним митом, податками та зборами, то їх сплата (крім

митних зборів) проводиться українським замовником шляхом

видачі простого векселя з відстроченням платежу на період

здійснення операції.

При вивезенні за межі митної території України даваль

ницької сировини українського замовникарезидента готова

продукція залежно від умов зовнішнього торговельного кон

тракту може бути:

 ввезена на митну територію України у повному обсязі;

 ввезена на митну територію України у неповному об

сязі (готова продукція ввозиться за винятком тієї час

тини, що використовувалась для проведення взаємо

розрахунків між виконавцем та замовником);

 реалізована за межами митної території України.

611

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Якщо готова продукція ввозиться в Україну в повному об

сязі в період, на який надається відстрочка платежу, то вексель

погашується і експортне мито, податки та збори не справля

ються, а якщо не ввозиться (або в Україну повертається ва

лютна виручка від реалізації готової продукції), то ук

раїнський замовник повинен оплатити вексель.

У випадку, коли готова продукція ввозиться не в повному

обсязі, то вексель погашується частково — згідно з обсягом

ввезеної готової продукції.

Для визначення суми платежу мита, податків та зборів

вартість давальницької сировини перераховується в

національну валюту України.

У разі, коли за контрактом передбачено, що готова про

дукція не повертається в Україну, то мито, податки та збори

справляються на момент оформлення давальницької сирови

ни, яка вивозиться за межі України.

Органи державної податкової служби можуть давати доз

воли на відстрочення оплати векселя або погашення письмо

вих зобов’язань окремим суб’єктам підприємницької діяль

ності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною на

умовах податкового кредиту (кредитні угоди укладаються з

українським замовником). За користування кредитом суб’єкт

підприємницької діяльності вносить до бюджету, в який він

сплачує податок на прибуток, щомісячну плату, виходячи з

облікової ставки НБУ із суми, що визначена у векселі. Розмір

облікової ставки визначається на останній день періоду, за

який вноситься вказана плата.

При ввезенні готової продукції на територію України, во

на обкладається імпортним митом, податками та зборами, які

справляються при імпорті товарів, і підпадає під режим ліцен

зування і квотування (тобто до неї застосовуються заходи не

тарифного регулювання).

За частку давальницької сировини або готової продукції,

що використовується для оплати виконаної роботи, ук

612

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

раїнський замовник сплачує експортне мито, податки та збо

ри, що справляються при вивозі товарів.

Порядок розрахунків за перероблення, оброблення, зба

гачення або використання давальницької сировини такий:

 розрахунки можуть здійснюватись у грошовій формі,

частиною давальницької сировини чи готової продукції

(крім забороненої до експорту), або з використанням

усіх цих форм;

 при вивезенні українським виконавцем частини да

вальницької сировини чи готової продукції, що одержа

на як оплата виконаної роботи, чи продукції, яка виго

товлена з цієї сировини, сплаті підлягають тільки по

датки та збори (обов’язкові платежі);

 якщо розрахунки здійснюються в іноземній валюті, то

вона вводиться на рахунок українського виконавця в

уповноваженому банку України.

Особливістю контрактів на поставку ком

плектного обладнання є застосування склад

них методів розрахунку цін:

 установлення цін на кожну частину по

ставки (часткові постачання) у момент

підписання контракту (базисні ціни);

 коригування цін з урахуванням змін у

витратах виробництва, що відбулися в період

виконання контракту;

Для комплектного обладнання оцінка витрат виробництва

здійснюється за трьома складовими:

 вартість виробництва машин, обладнання та матеріалів;

 витрати на інженерноконсультаційні послуги;

 витрати будівельні роботи.

Розподіл вартості компонентів угоди всередині контракту

робить постачальник. Як правило, використовується метод

калькуляції реальних витрат. Він передбачає узгодження вар

тості обладнання та наданих послуг із замовником до укладан

613

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Особливості

валютно

фінансових

умов за

контрактами на

поставку

комплектного

обладнання

ня контракту. Постачальник ознайомлює покупця з розрахун

ками цін на обладнання, розцінками погодинної оплати праці

фахівців, техніків, монтажників, які беруть участь у здійсненні

поставок обладнання.

Особлива увага приділяється фінансовим умовам надання

інжинірингових послуг: методам розрахунку винагороди кон

сультанта, винагороди субконсультантів, валюті, місцю плате

жу, оподаткуванню.

Методи розрахунку винагороди консультанта. Оплата по

слуг консультанта містить у собі покриття різних витрат (зар

плата технічного персоналу, витрати, пов’язані з адміністра

тивним і канцелярським персоналом, додаткові виплати, устат

кування, предмети постачання, конторські приміщення, подат

ки, інші загальні витрати) і відповідний чистий доход консуль

танта. Витрати, пов’язані з інжинірингом, вказуються в додат

ку до договору. Сторони можуть на більш пізній стадії внести

зміни в положення, що стосуються витрат. Витрати розрахову

ються на основі одного або поєднання двох чи декількох на

ступних методів з відповідними змінами в окремих випадках

(причому можуть існувати й інші методи): час, вартість робочої

сили, помножена на накладні витрати, плюс прямі витрати; од

норазова (паушальна) сума; відсоткова частка від вартості

будівництва об’єкта; вартість плюс відсоткова винагорода або

вартість плюс фіксована винагорода; попередній гонорар.

1. Час. В основі цього методу лежить час, витрачений кон

сультантом на надання послуг замовникові, плюс покриття

прямих витрат. Сторони встановлюють тариф, що визначає

місячні, тижневі, денні і погодинні ставки, а також додаткові

виплати для всіх категорій персоналу. Крім визначення всіх

витрат, сторони передбачають, що час, який витрачається на

переміщення при здійсненні договору, оплачує замовник.

2. Вартість робочої сили, помножена на накладні витра

ти, плюс прямі витрати. Цей метод грунтується на вартості ро

бочої сили, використовуваної за проектом, помноженої на на

614

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

кладні витрати, плюс понесені прямі витрати. Цей метод часто

використовується для оплати послуг консультантів при про

веденні обстежень, досліджень і основних послуг, пов’язаних з

розробленням проектів, коли обсяг роботи, яку необхідно ви

конати, і тривалість послуг, що надаються, можуть бути чітко

і цілком визначені.

3. Відсоткова частка від вартості будівництва об’єкта.

Цей метод широко застосовується для визначення розміру ви

нагороди консультантам у тих випадках, коли їх основним за

вданням є проектування різних споруд і підготовка креслень,

технічних вимог та інших договірних документів, необхідних

для опису об’єктів, що повинні бути побудовані. Сюди не вхо

дять технікоекономічні обґрунтування і суміжні послуги такі,

як надання сприяння при пуску об’єкта в експлуатацію чи

підготовка кадрів, що оплачуються на основі погодинних ста

вок чи ставок заробітної плати. Вартість будівництва об’єкта,

що береться за основу при визначенні розмірів винагороди

консультанта, є для замовника загальною чи оцінною вартістю

всіх робіт, виконаних з будьякої причини, включаючи будь

які виплати генеральному підрядчику у вигляді премій, заохо

чувальних виплат або виплат у порядку врегулювання спорів

до відрахування заздалегідь оцінених збитків або неустойки,

якщо вони повинні бути виплачені генеральним підрядчиком

замовникові. Сума, на основі якої розраховується відсоткова

частка, виплачувана консультанту, повинна застосовуватися в

договорі разом з докладним перерахуванням витрат, які підля

гають відшкодуванню.

4. Вартість плюс відсоткова винагорода або вартість

плюс фіксована винагорода. Згідно з цим методом, консуль

танту відшкодовуються фактичні витрати, пов’язані з усіма

його послугами. Фактичні витрати складаються з трьох еле

ментів, а саме: вартості робочої сили (заробітна плата плюс

соціальне страхування), накладних витрат, що часто виража

ються у відсотках від вартості робочої сили, і дрібних витрат.

615

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

До цього додається винагорода консультанта, виражена у

відсотках від вартості робочої сили і накладних витрат (напри

клад, для покриття непередбачених витрат, для заохочення за

швидкість виконання робіт) і у вигляді прибутку. Водночас

нагорода консультанта може визначатися у вигляді паушаль

ної суми замість відсоткової ставки.

5. Попередній гонорар. Цей метод використовується у то

му випадку, коли передбачається, що послуги консультанта

будуть необхідні час від часу протягом визначеного періоду.

Він часто використовується тими замовниками, які хочуть бу

ти впевненими в тому, що вони завжди зможуть скористатися

послугами певного консультанта. Цей метод вони використо

вують у зв’язку з консультативними послугами, наданими, на

приклад, у випадку спорів, спеціальними послугами, що нада

ються на основі сумісництва протягом ряду років, чи додатко

вими послугами для забезпечення виконання окремого дого

вору на проектування.

Розмір попереднього гонорару визначається видом і

цінністю послуг, наданих замовникові. Гонорар виплачується

або за весь термін дії договору, або на помісячній основі, або на

якійнебудь іншій взаємопогоджуваній основі з поденними чи

погодинними надбавками за час, приділений замовнику на йо

го прохання. Попередній гонорар може розглядатися як ком

пенсація, що доповнює винагороду, яка розрахована за допо

могою методів, що грунтуються на часі роботи, чи відсотковій

частці від вартості будівництва об’єкта.

Сторони повинні вирішити, будуть у договорі передбачені

фіксовані ціни, що не можуть бути переглянуті, чи ціни, що

можуть бути переглянуті. На вартість проекту і винагороду

консультантів можуть впливати різні чинники: зміни мо

дифікації і/чи додатки, внесені в проект; зміни цін на сирови

ну і послуги; зміна заробітної плати тощо. Усі ці чинники

впливають на права та обов’язки сторін і можуть призвести до

зміни вартості проекту, отже, розміру винагороди консультан

616

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

та. Тому багато договорів містять застереження про коригу

вання цін, тобто застереження, що передбачає можливість

зміни тарифу на основні послуги.

Якщо застосовується метод оплати, заснований на часі ро

боти, то замовник вносить на ім’я консультанта аванс, сума

якого становить твердо встановлену відсоткову частку перед

бачуваної суми винагороди останнього.

На величину винагороди закордонного консультанта

впливають особливості, рівень розвитку галузі в країні замов

ника, ступінь авторитету і популярності імені консультанта.

Рівень оплати інжинірингових послуг при наданні технічного

сприяння закордонним фірмам значно вищий від ставок опла

ти на національному ринку. Так, європейські великі консуль

таційні фірми продають інжинірингові послуги в країни

Західної Європи за цінами, що перевищують внутрішні на

40–50 %, а в країни, що розвиваються, — за цінами, що переви

щують внутрішні в два рази і більше.

Винагорода субконсультантів. Договір між замовником і

консультантом містить положення про винагороду субкон

сультантів. Якщо ж таких спеціальних положень немає, послу

ги субконсультантів оплачує консультант. Крім винагороди

субконсультантів, консультант, як правило, одержує компен

сацію для покриття витрат, пов’язаних з послугами стосовно

координації, контролю відповідальності, витрат, понесених

при оплаті рахунків субконсультантів.

Валюта, місце платежу й обмінні курси. Платежі кон

сультанту здійснюються у валюті, погодженій сторонами, або

у декількох валютах.

Оскільки виявляється важливим знати, де повинен

здійснюватись платіж (зокрема через валютні обмеження),

сторонам варто вказати в договорі місце платежу, наприклад

назву й адресу банків, де буде виконуватись платіж.

Сторонам варто розглянути питання про обмінні курси в

договорі і, якщо виникає необхідність, виразити вартість однієї

617

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

валюти в іншій валюті з метою виплати консультанту винаго

роди чи покриття витрат; передбачити вибір використовувано

го обмінного курсу чи узгодити застосовуваний обмінний курс;

їм слід також домовитися щодо особи, що приймає на себе ри

зик, пов’язаний зі зміною обмінних курсів і коригуванням з

урахуванням розходжень обмінних курсів. Сторони часто

вирішують, що з метою розрахунку перекладного курсу буде

застосовуватися базовий курс. Вони можуть також регулювати

наслідки можливої девальвації чи ревальвації валют.

Сторони можуть домовитися про те, що замовник повинен

надати консультанту впродовж визначеного періоду часу з мо

менту вступу договору в силу банківську гарантію, видану

визнаним обома сторонами банком.

Оподаткування, інші збори і мита. У договорі розгляда

ються питання, що стосуються податків і зборів: які податки і

збори повинні бути сплачені, яка сторона повинна їх сплатити;

недопущення подвійного оподаткування; звільнення від спла

ти податків; податки з обороту, наприклад податки на додану

вартість і податки на прибуток; податки з доходів корпорацій;

податки з особистого доходу й окремі місцеві податки (пода

ток на продаж предметів розкоші, податок на будівництво то

що). Прикладами інших зборів, що можуть поширюватися на

консультанта з різних причин, є: гербовий збір з договорів, ра

хунківфактур та інших документів; дозволи, зокрема дозвіл

на здійснення робіт; витрати, пов’язані з понаднормовою робо

тою, транспортом і соціальним забезпеченням та інші витрати,

пов’язані з роботою персоналу за кордоном.

Звільнення від подвійного оподаткування регулюється

відповідними договорами, що укладаються між зацікавленими

урядами, і в цьому контексті виникає питання про звільнення

від податку. Сторонам рекомендується консультуватися з цієї

та інших проблем, пов’язаних з податками, з фахівцями в га

лузі оподаткування, що проживають у відповідній країні.

У договорах вказується, хто сплачує мита.

618

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Ціни коректуються з урахуванням змін валютних курсів.

Основні форми розрахунків на комплектне обладнання:

інкасо, акредитив, банківський переказ, розрахунки з викори

станням векселів. Іноді в одному контракті поєднуються різні

форми розрахунків.

Основні способи платежу: готівковий, з авансом, у кредит.

У контрактах на велике, що дорого коштує, обладнання

найчастіше використовують платіж у комбінованій формі,

поєднавши усі три способи.

Готівковий платіж, як правило, здійснюється частинами

або за окремі частини поставки (техдокументацію, обладнан

ня, гарантійна сума) або в міру готовності товару.

Авансовий платіж виплачується найчастіше до початку

виконання замовлення. Аванс, як правило, надається у то

варній формі шляхом поставки сировини чи комплектуючих

виробів для виготовлення замовленого обладнання. Аванс у

грошовій формі надається у вигляді відповідного відсотка від

загальної вартості замовлення (10–15 %). Іноді аванс на

дається у розмірі загальної суми контракту. У цьому випадку

покупець повністю бере на себе фінансування розроблення та

виготовлення нового товару.

Поставки комплектного обладнання здійснюються пере

важно на основі цільового кредитування. Необхідність вико

ристання позикових коштів для фінансування поставок зу

мовлено такими чинниками: тривалий розрив у часі між укла

данням контракту та початком функціонування імпортного

підприємства чи установи; великі суми угод.

Для поставок комплектного обладнання характерна висо

ка частка кредитів постачальників. У Західній Європі на част

ку кредитів постачальників припадає 20–30%, у Японії —

70–75% усіх кредитів.

Формою кредитування експорту комплектного обладнан

ня можуть бути банківські кредити. Вони, як правило, нада

ються на пільгових умовах і мають державну гарантію.

619

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Кредит, що надається експортером імпортеру, може пога

шатися як у грошовій, так і у товарній формі, тобто постачан

ням продукції побудованого комплектного підприємства. В

контракті на поставку комплектного обладнання може обу

мовлюватись частка продукції, яка виготовляється на побудо

ваному підприємстві і яка буде направлятися експортеру (як

правило, у розмірі 20–40%).

Найчастіше постачальник надає замовникові фірмовий

(комерційний) кредит. Одержали розповсюдження довгостро

кові кредити (на 10–15 років), що покривають до 80% суми

контракту. Первісний платіж за кредитом становить 10–20%

суми контракту. Протягом пільгового строку відсотки за кре

дитом не нараховуються. Ставки за кредитами становлять

10–14%.

Фірмові кредити надаються та погашаються і в грошовій, і

в товарній формах.

Одним з найважливіших і складних питань

при продажу і купівлі ліцензій є визначення

ліцензійних платежів (ціни ліцензій).

Ліцензійні платежі — це визначена винагоро

да ліцензіарові, виплачувана ліцензіатом як

відшкодування за надання прав на викорис

тання предмета угоди.

Вартість ліцензії формується на базі оцінки можливого

прибутку, одержаного від використання права виготовляти

продукцію в результаті впровадження винаходу, ноухау, а та

кож продавати продукцію під товарним знаком. При цьому

враховуються всі витрати на придбання ліцензії: її ціна, витра

ти, які пов’язані з освоєнням виробництва, збутом, рекламою

тощо.

На рівень ціни ліцензії впливає безліч чинників технічно

го, економічного і правового характеру, до яких відносяться:

 можливий прибуток, який може одержати ліцензіат від

використання технології;

620

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Особливості

валютно

фінансових

умов у

ліцензійних

угодах