Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура

Подождите немного. Документ загружается.

Лекція 2. Культура первісного часу

манське» лікування хвороб; господарська магія – забезпечення вро

жаю або успіхів у полюванні; словесна (вербальна) магія.

Первісні люди мали уявлення про існування безсмертної, неза

лежної від тіла душі людини – анімізм. Вони вірили в те, що померла

людина, точніше її душа, якимось чином продовжує існувати, пе

реселяється в загробне життя. Крім того, анімізм передбачає існуван

ня духів – надприродних фантастичних істот.

Існування душі після смерті уявлялось первісній людині ана

логічним життю людини. Душі приписувалися звичайні людські по

треби: в їжі, одежі. Цим пояснюється звичай одягати на померлого

кращу одежу і прикраси, класти в труну предмети праці, залишати

на могилі їжу і воду.

Термін «анімізм» утворено від латинських слів «аnіmа» – душа,

і «аnіmus» – дух. У науковий обіг цей термін запровадив відомий

англійський етнолог Е.Б.Тайлор (1832–1917) в фундаментальній

праці «Первісна культура» (1871) для позначення стадії в історії

розвитку культури.

Словник термінів та понять теми

Анімізм (від лат. аnimа – душа) – уявлення первісних людей про

безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла;

наділення природних явищ людськими якостями.

Антропогенез – виникнення людини, процес виділення людини з тва

ринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної прак

тики.

Антропоморфізм – наділення явищ природи, тварин, предметів і фан

тастичних створінь людськими властивостями, а також уявлен

ня божества в образі людини.

Ареал – зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин,

мов, діалектів.

Архетип (від гр. аrche – початок і typos – образ) – прообраз, первісна

форма.

Генезис – походження, виникнення, процес утворення.

Гомо сапієнс – людина розумна.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Етимологія (від гр. etymos – справжній і lоgos – вчення) – розділ

мовознавства, що вивчає походження слів. Народна етимологія

– це намагання пояснити ту чи іншу назву за звуковою її

подібністю до іншого, вже відомого слова.

Етногенез – походження народів як історикоетнічних спільнот.

Ідеографія (від гр. idea – поняття, ідея і grapho – пишу) – система

письма, яка складається з ідеограм. Останні позначають зміст,

суть слова, є його умовним знаком. У деяких народів ідеографія

існує й досі, наприклад, китайське письмо. Досить досконалими

ідеограмами є сучасні цифри і арифметичні знаки.

Інцест – одруження безпосередніх родичів (батько–дочка, мати–син,

брат–сестра).

Культурогенез – виникнення культури.

Магія (від грецьк. «mageia» – чародійність) – віра в надприродну мож

ливість впливу практичної дії людини на об’єктивну дійсність; ряд

символічних дій та ритуалів із заклинаннями і обрядами.

Матріархат – форма первіснообщинного суспільства, в якому ро

дові групи утворювалися на основі спорідненості за жіночою

(материнською) лінією з провідним становищем жінки у

господарськомуі суспільному житті.

Мезоліт – епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом

і неолітом. За мезоліту поширюються лук, стріли, плоскі гар

пуни з рогу благородного оленя.

Міф – давнє уявлення народів про походження життя на Землі та

явищ природи, про легендарних героїв, богів, про щось фанта

стичне, вигадане, неіснуюче.

Міфологія – форма суспільної свідомості, що несе в собі узагальнене

та водночас персоніфіковане уявлення народів про світ речей

та явищ. Відзначається нерозчленованістю світу реальності та

уяви і реалізується в ритуалах і магії.

Моногамія – одношлюбність.

Неоліт – новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби. В ціло

му неоліт датується періодом від VI до II тис. до н.е., хоча у

деяких районах – на Близькому та Середньому Сході, в Індії

та Китаї – неоліт тривав лише до початку IV тис. до н.е.

Лекція 2. Культура первісного часу

Ойкумена – заселена людьми земля.

Палеоліт – давній кам’яний вік, перша, раніша епоха кам’яної доби.

Датується від виникнення людини до 10 тис. років тому.

Петрогліфи – стародавні зображення на скелях, каменях, стінах пе

чер тварин, птахів, людей, знаків.

Піктографія – один з перших видів писемності – зображення пред

метів, явищ і подій за допомогою умовних знаків, малюнків.

Полігамія – багатошлюбність.

Проміскуїтет (від лат. рromiscuus – змішаний, спільний) – термін

для позначення нічим не обмежених статевих відносин, невпо

рядковані шлюбні відносини між чоловіками і жінками.

Ритуал – особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв’я

зок колективу з минулими нормами життя предків.

Соціогенез – виникнення суспільства.

Табу – у первісних народів заборона певних слів, дій, предметів, по

рушення якої нібито неминуче спричиняє тяжке покарання,

щось заборонене, чого не можна торкатися.

Тотем – тварина, рослина, інколи неживий предмет або явище при

роди, які були об’єктом поклоніння роду або племені та їхнім

охоронцем; герб племені із зображенням тотема.

Тотемізм – віра в існування прабатька окремого роду, людини – пев

ної тварини, рослини; культ тварин і рослин.

Фетиш – неживий предмет, який, за уявленнями віруючих, наділе

ний надзвичайною, чудодійною силою і служить об’єктом обо

жнення; об’єкт сліпого поклоніння; річ або людина, перед якою

сліпо схиляються.

Фетишизм (від франц. «fetiche» – ідол, талісман) – віра в надпри

родні властивості матеріальних предметів, як природних, так і

зроблених людиною.

Фонографія (від грецьк. «рhone» – голос, «grafo» – пишу) – система

письма, яка складається із знаків (фонограм). Вони означають

звукові елементи слова, тобто склади або звуки (фонеми).

Є два різновиди фонографії – складове письмо (наприклад

індійське) і буквене (наприклад українське).

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Питання до самоконтролю

1. Які є версії щодо походження людини?

2. Які початкові форми організації первісного суспільства?

3. Назвати перші галузі господарської діяльності людини.

4. Що дала людству неолітична революція?

5. Які особливості матеріальної і духовної культури первісного

суспільства?

6. Назвати знаряддя праці первісної людини.

7. Яка історична наука вивчає історію за допомогою речей, пам’ят

ників життя людей?

8. Як називались стародавні зображення на скелях, каменях, стінах

печер тварин, птахів, людей, знаків?

9. Що таке ойкумена?

10. Що таке астральний культ?

11. Яке найстаріше місто в історії людства?

12. Які причини виникнення релігії в первісному суспільстві?

Завдання для тестової перевірки знань студентів.

1. Цілком сучасна людина з’явилась:

а) 60 тисяч років тому;

б) 40 тисяч років тому;

в) 20 тисяч років тому.

2. Перші галузі господарської діяльності людини:

а) збирання;

б) землеробство;

в) скотарство;

г) полювання;

д) рибальство.

3. На зміну збиральництву та полюванню приходить землероб

ство та скотарство:

а) 25 тисяч років тому;

б) 15 тисяч років тому;

в) 10 тисяч років тому.

Лекція 2. Культура первісного часу

4. Де жив народ майя?

а) Африка;

б) Америка;

в) Азія.

5. Найдавніші форми релігії:

а) конфуціанство;

б) фетишизм;

в) тотемізм;

г) даосизм;

д) магія;

е) анімізм.

Теми рефератів

1. Первісна культура.

2. Особливості матеріальної і духовної культури первісного сус

пільства.

3. Культура збирання та полювання.

4. Неолітична революція та культура раннього землеробства.

5. Походження мистецтва.

6. Особливості первісного мистецтва.

7. Первісна писемність.

8. Найдавніші форми релігії.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Лекція 3

КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

• Значення культури Стародавнього Сходу для людської цивілі

зації.

• Досягнення культури Месопотамії та Стародавнього Єгипту.

• Своєрідність культурної старовини Індії та Китаю.

Історія світової культури – це скарбниця мудрості та досвіду,

надбаних людством протягом тисячоліть. Великий внесок у культу

ру всього людства зробив Стародавній Схід. Так прийнято називати

давні класові суспільства на великому терені Азії та Африки. Тут

починалася людська цивілізація, виникла державність. Не лише

античність, а й Середньовіччя та Новий час успадкували від давньо

східних цивілізацій багато відкриттів у астрономії, математиці, ме

ханіці та географії, блискучих досягнень у медицині та архітектурі.

Характерною рисою культур Сходу, монументального мистецтва

Вавилону, Єгипту, Ассирії був теоцентризм, прославлення божест

венності необмеженої влади царів і фараонів, грізної могутності богів,

підлеглість особистості державі, монументальність, символічність,

декоративність. У цьому районі жили народи різного походження.

Вони воювали між собою, причому переможці, як правило, руйнува

ли храми, фортеці та міста переможених. Так загинуло багато вели

ких творінь мистецтва.

Історія Стародавнього Сходу бере початок від виникнення най

давніших цивілізацій у Месопотамії та Єгипті (IV–III тис. до н.е.), в

Індії (III–II тис. до н.е.) та Китаї (II тис. до н.е.). За даними сучасної

науки перші цивілізації виникли у Месопотамії та Єгипті. Яка з них

з’явилась раніше, ще остаточно не встановлено, але різниця в їх заро

дженні не дуже велика.

За своїм місцем у світовій культурі виділяється така країна Ста

родавнього Сходу, як Месопотамія. В перекладі з грецької це слово

буквально означає «Межиріччя» (mesos – середній і роtamos – річка).

Лекція 3. Культура Стародавнього Сходу

Так називали стародавні греки душну і багнисту долину, створену

наносами двох великих азіатських річок – Тигру і Євфрату

(Дворіччя). У Дворіччі змінювались один за одним різні державні

утворення, в тому числі Шумер, Аккад, Північна Месопотамія, Ва

вилонія, Ассирія, Іран.

В IV–III тис. до н.е. тут виникла і утвердилась висока культура.

Сільське господарство цих країн було засноване на іригації (зро

шенні). Геродот у своїй «Історії» зазначає, що вся Вавилонія, як і

Єгипет, перетиналася каналами. Найбільший з них – судноплавний.

Він протікав у південносхідному напрямку з Євфрату у Тигр. Взагалі

найсприятливіші умови для розвитку аграрної культури були в доли

нах річок. Не випадково всі центри стародавньої землеробської куль

тури розташовувалися в долинах Тигру і Євфрату, Нілу в Африці,

Інду і Гангу в Індії, Хуанхе та Янцзи в Китаї.

Жителі Месопотамії, шумери, винайшли гончарний круг та брон

зу. Пам’ятки свідчать, що шумери використовували вози та тягло, бо

знали вже колесо – винахід, до якого, наприклад, американські ац

теки не дійшли навіть у XVI ст. н.е. Близько 2400 р. до н.е. вони

вперше у світі виготовили кольорове скло. На високому рівні в них

знаходилось ювелірне мистецтво. В Шумері, який знаходився у

південній частині Месопотамії біля гирла Тигру та Євфрату, набува

ла розвитку торгівля. Шумери торгували продуктами, тканинами,

обмінюючи їх на деревину, каміння та метали. Купці бували у Малій

Азії, Вірменії, на узбережжі Середземного моря та Персидської зато

ки, обмінюючись товарами з індійськими купцями в таких торгових

центрах, як о. Дильмун (сучасний Бахрейн).

Близько 2300 р. до н.е. правитель Месопотамії Саргон Древній

(«цар чотирьох сторін світу», як він сам себе величав) створив пер

шу в історії постійну професійну армію, яка налічувала 5400 воїнів і

залежала тільки від милості царя.

Почала будуватись і функціонувати у загальнодержавному мас

штабі зрошувальна система. Була запроваджена єдина система мір і

ваг. Царювання Саргона Древнього було примітне будівництвом мо

нументальних культових споруд. Приблизно у 2000 р. до н.е. була

створена арифметика. В її основі лежала певна система ліку. Це ста

ло важливим винаходом в історії людства.

Одним із досягнень месопотамської культури є місячносоняч

ний календар. Близько 2500 р. до н.е. шумерські чиновники почали

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

точно і докладно вести облік часу за днями, місяцями й роками.

Також із Месопотамії у сучасну культуру прийшов семиденний тиж

день, запроваджений близько 700 р. до н.е. Шумери винайшли такий

напій, як пиво. Як свідчать глиняні таблички, вони варили з ячменю

19 сортів пива.

Месопотамію можна вважати батьківщиною писемності, широке

розповсюдження якої припадає на період близько 3000 р. до н.е.

Різновидом ідеографії була клинописна писемність шумерів. Це пи

семність, знаки якої складались з клиноподібних рисочок. Вони ви

чавлювались на сирій глині. Таблички з цієї глини були міцними.

Вони обпалювалися в гончарних печах, завдяки чому збереглися до

наших днів. Шумерський клинопис був розшифрований у XIX ст.

Він містить перші печатки історичних оповідей. У музеях та науко

вих закладах зберігається нині понад півтора мільйона клинописних

текстів.

Шумери створили перші в людській історії поеми – про «Золотий

вік», написали перші елегії. Вони є авторами найдавніших у світі ме

дичних книг – збірників рецептів. Шумери розробили і записали пер

ший календар землероба, залишили перші дані про захисні насадження.

В столиці Ассирії – Ніневії – знаходилась найдавніша у світі

бібліотека, відкрита археологами у 1853 р. Її володарем і засновни

ком був один з останніх ассирійських царів Ашшурбанапал. Вперше

в історії людства було створене величезне книгосховище. Воно

поміщало понад 20 тисяч «книг» у вигляді глиняних табличок з усіх

відомих у той час галузей знань. Ці «книги» були підібрані та розкла

дені за розділами, в залежності від змісту. Був створений перший у

світі бібліотечний каталог. Він допомагав швидко знайти потрібну

книгу. Систематизовані були історичні твори («аннали», «хроніки»),

судові збірки, гімни богам, молитви, заклинання та заговори, епічні

поеми, «наукові» тексти (медичні та астрологічні тексти, словники).

На глиняних табличках бібліотеки Ашшурбанапала викладалась

історія стародавніх народів Близького Сходу, їх життя, вірування,

звичаї. Записувались стародавні легенди, літературні твори, тобто все

те найцінніше, що було написано в Месопотамії за дві з половиною

тисячі років. Розуміючи цінність старих глиняних табличок, Ашшур

банапал – людина освічена і начитана – збирав їх і зберігав.

Цей цар повідомляв про себе такі дані: «Я, Ашшурбанапал, осяг

нув... все мистецтво писців, засвоїв знання всіх майстрів, скільки їх

Лекція 3. Культура Стародавнього Сходу

є, навчився стріляти з лука, їздити на коні і колісниці, тримати віжки...

Я осягнув заховані таємниці мистецтва письма, я читав в небесних і

земних будівлях і роздумував (над ними). Я був присутній на зборах

царських переписувачів. Я спостерігав за прикметами, тлумачив яви

ща неба зі вченими жрецями, я розв’язував складні задачі з множен

ням і діленням, які не зразу зрозумілі... В той же час я вивчав і те,

що належить пану, і пішов по своєму царському шляху».

Прославляючи своє мистецтво писця не менше, ніж свої завою

вання, Ашшурбанапал заявляє, що «перевершив в цьому відношенні

всіх царів – своїх попередників і може читати на каменях часів по

топу і розуміти таблички»

При шостому царі Вавилону – Хаммурапі (правив у 1792–1750 рр.

до н.е.) – був створений перший в історії збірник законів, який істо

рики назвали «Кодексом Хаммурапі».

Під час розкопок в Сузах*, столиці стародавньої держави Елам,

французькі археологи виявили в 1901 р. великий двометровий кам’я

ний стовп із зображенням царя Хаммурапі та текстом 247 його за

конів. Вони були написані клинописом. В цих законах відобразились

господарське життя, побут, вдача і світогляд стародавніх жителів

Дворіччя.

В своїх законах Хаммурапі проголосив благородні завдання. Він

прагнув, «...щоб сильний не чинив утисків слабкому, щоб виявляти

справедливість до сироти і вдови, щоб пригнобленому чинити спра

ведливість». Але закони були дуже суворими, злочинці жорстоко ка

рались. «Коли хто вломиться до чужого дому, на місці влому вб’ють

його і там поховають. Коли хто припуститься пограбунку і його схоп

лять, він буде вбитий. Коли хто виб’є око високоуродженому, виб’ють

йому око. Коли хто іншому зломить частину тіла, зломлять йому ту

саму частину. Коли хто виб’є зуби рівному собі, виб’ють йому його

зуби. Коли хто виб’є зуби одному з убогих, заплатить третю частину

міри срібла. Коли будівничий побудував дім і не зміцнив будови,

так що він завалиться і стане причиною смерті власника, – такого

будівничого вб’ють»

Марру А.Й. История воспитания в античносте (Греция). – М., 1998 – С. 322.

* Пізніше Сузи стали столицею перської імперії Ахеменідів, за Селевкідів

перейменовані на Селевкію. Її руїни збереглися у південному Ірані в нижній

течії річки Керхе.

Крип’якевич Іван. Всесвітня історія: У 3х кн. Книга 1. – К., 1995. – С. 91.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Згідно з законами Хаммурапі, якщо людина украла малолітнього

сина іншої людини, то вона повинна бути убитою. Смертній карі

підлягав злодій, який украв речі погорільця. Якщо син ударив свого

батька, то сину належало відрубати руку. Отже, тоді панувало право

помсти – «око за око, зуб за зуб».

Кодекс Хаммурапі містив і ряд норм, що стимулювали економічне

життя. Так, боргове рабство обмежувалося трьома роками роботи на

кредитора. Коли минали ці три роки, позика, незалежно від її розміру,

вважалася погашеною. Також за умови стихійного лиха і знищення

врожаю борг (позика і відсотки) автоматично переносився на наступ

ний рік. В кодексі були закладені засади орендного права. Так, вста

новлювалась орендна плата за використання поля (третина врожаю)

і саду (дві третини врожаю).

Хаммурапі був добрим господарем, опікувався хліборобством і

будував нові водні канали, взагалі турбувався про процвітання свого

народу. Залишився напис, в якому цар розповідає про свої культурні

справи: «Викопав я канал .... що спроваджує великі води для країн

шумерів і аккадів. Обидва його береги я замінив на родючу землю,

розсипав купи пшениці, забезпечив водою на вічні часи шумерів і

аккадів. Розсіяне населення я докупи зібрав, уладив їм пасовиська й

корита до водопою, забезпечив їх добробутом і багатством, дав їм жи

ти у спокійних оселях».

Хоч які закони Хаммурапі давні, проте в них уже сформульовано

деякі принципи, які наявні і у сучасному законодавстві. Так, напри

клад, за злочин мають карати не потерпілий, і не родичі потерпілого

(у випадку смерті останнього), а державні органи ім’ям царя.

Близько 3000 р. до н.е. на території Месопотамії виникли перші

містадержави. Серед них виділялось місто Вавилон*, що знаходи

лось на лівому березі Євфрату, на перехресті торговельних шляхів.

Назва міста походить від БабІлі – «Ворота бога». Завдяки Хамму

рапі воно стало культурним і науковим центром Передньої Азії. Ба

гато досягнень вавилонців увійшло в сучасний побут. Ще у Вави

лоні коло ділили на 360 градусів, рік – на 12 місяців, час – на хвилини

і секунди. Вавилонські астрономи спостерігали небесні світила. Во

* Вавилон знаходиться в долині річок Тигр та Євфрат, в 15 милях від Багда

ду, в 40 – від Перської затоки, і в 30 – від Єрусалиму. Нині це – арабське село.

Саме місто було зруйноване і до нашого часу не збереглося.