Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура

Подождите немного. Документ загружается.

111

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

ватись видатним атлетом і у випадку перемоги щедро нагороджува

ло його. Оспівував олімпійських переможців грецький ліричний поет

Піндар (522–447 рр. до н.е.).

Під страхом смертної кари жінкам заборонялось не тільки брати

участь, а навіть бути присутніми на змаганнях, взагалі в цей час

з’являтися в Олімпії. Історія зберегла оповідь про єдиний випадок,

коли жінка наважилась на таке нечуване зухвальство. За переказами,

це сталося 396 р. до н.е. на 96 Олімпійських іграх. Жінка з острова

Родос на ім’я Калліпатерія, син якої мав змагатися в кулачному бою,

вдалася до омани: вона в чоловічому вбранні, з прив’язаною бородою

з’явилася серед глядачів. Та коли її улюблений син переміг, жінка не

втрималася – кинувшись до юнака, почала обіймати та цілувати його.

Тут її штучна борода відпала і порушницю закону чекала смертна

кара. Та судді все ж таки змилувалися над нею – їх розчулила така

самовіддана материнська любов. До того ж вона виявилася дочкою

уславленого кулачного бійця Діагора.

Для жінок в тій же Олімпії влаштовували окреме свято – Герайю.

Воно проводилося кожні чотири роки на честь богині Гери. В про

граму цих святковостей входили змагання з бігу для дівчаток трьох

вікових груп.

У Стародавній Греції на весь період підготовки і проведення

Олімпійських змагань припинялися війни і встановлювалось «свя

щенне перемир’я» між еллінами – екехейрія, порушники якого підда

вались суворому покаранню та великим грошовим штрафам. Старо

давні греки суворо дотримувались цієї олімпійської заповіді. З історії

відомо всього лише декілька фактів її порушення. Так, спартанський

цар в 420 р. до н.е. під час священного перемир’я почав бойові дії. За

це спартанці не були допущені на ігри, а на Спарту був накладений

грошовий штраф. В іншому випадку афінянина Фринона, який на

правлявся на Олімпійські ігри, затримали і пограбували солдати

македонського царя Філіпа. І Філіпп, і спартанці навіть не спробува

ли заперечувати свою вину, а лише виправдовувались тим, що не

знали про встановлення священного перемир’я. Найбільшого розкві

ту Олімпійські ігри досягли в часи так званого „золотого віку» Греції

(500–400 рр. до н.е.). Але поступово, з розпадом давньогрецького

суспільства, Олімпіади все більше і більше втрачали своє значення.

З виникненням християнства і перетворенням його в державну

релігію Римської імперії, Олімпійські ігри почали розглядатись як

112

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

язичницькі святковості, язичницьке священнодійство, несумісне з

християнством. З цього приводу в 394 р. н.е. римський імператор

Феодосій І Великий (379–395 рр. н.е.) заборонив проведення

Олімпійських ігор і відправлення язичницьких культів. Язичництво

опинилося поза законом, але зберігалося у сільській місцевості й у

колах давньої аристократії.

На догоду християнській церкві Олімпія зі всіма її храмами, вівта

рями, портиками і стадіонами піддалася пограбуванню та руйнуван

ню. Численні бронзові статуї олімпіоніків були вивезені в Рим, де їх

переплавили. В 426 р. за наказом візантійського імператора Феодо

сія II було спалено храм Зевса в Олімпії. Довершив руйнування

Олімпії сильний землетрус.

Після перерви у півтора тисячоліття Олімпійські ігри відродили

ся, знову запалав священний вогонь благородних спортивних зма

гань. Це сталося в Афінах 6 квітня 1896 р. Засновником, організато

ром цих перших сучасних Олімпійських ігор вважається француз

П’єр де Кубертен (1863–1937). Він відродив ідею стародавніх змагань

і домігся втілення її в життя. У наш час Олімпійські ігри проводяться

з 1896 р. раз на чотири роки у різних країнах. Їх організовує Міжна

родний Олімпійський Комітет.

Словник термінів та понять теми

Агора (гр. agora – площа) – у стародавніх греків назва народних

зборів, а також місця, де вони відбувалися. Зазвичай агора –

центральна торгова площа міста. Довкола агори стояли храми,

адміністративні, торгові та інші споруди.

Академія – Платонова філософська школа в Афінах, заснована в

387 р. до н.е. (як товариство приятелів філософії) і ліквідована

в 529 р. н.е. імператором Юстиніаном. Назва походить від ге

роя Академа, якому був присвячений гай, де збирався Платон

зі своїми приятелями.

Акрополь (гр. akropolis, акros – верхній, роlis – місто) – укріплена

частина давньогрецького міста, розташована на узвишші, так

зване горішнє місто. Акрополь – спочатку фортеця, з VIII ст. до

н.е. – релігійний, культурногромадський центр. Найбільш

відомий Акрополь в Афінах.

113

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

Амазонки – міфічне плем’я жіноквойовниць, які населяли північні

береги Малої Азії та Меотіди (Азовського моря).

Атлантида – створений поетичною фантазією Платона острів з му

дрим суспільним ладом та ідеальною державною організацією,

який нібито затонув у морі.

Басилевс – голова роду в античній Греції.

Гіменей (Гімен) – бог одруження у давніх греків, якого викликали на

весілля піснями – «гіменеями».

Гіпнос – бог сну, син Ночі.

Дифірамб – перебільшена, надмірна похвала.

Еос (рим. Аврора) – богиня світанку.

Епос – великий за розміром поетичний твір розповідного характеру.

Ерінії (рим. Фурії) – богині кари, помсти і прокльону.

Ехо – у давньогрецькій міфології – німфа, яка полюбила вродливого

мисливця Нарциса. Холодний і гордий Нарцис, закохавшись у

своє відображення у воді, помер і перетворився на квітку, на

звану його ім’ям. Від неподіленого кохання тіло Ехо висохло,

залишивши тільки її голос, що став персоніфікацією відлуння.

Єхидна – міфічна потвора, напівжінка, напівзмія.

Іонійці – група грецьких племен, що заселяли Аттіку, а також

більшість островів у Егейському морі (Хіос, Самос. Наксос та

інші) й середню частину Малої Азії (Ефес, Мілет).

Кентавр – за давньогрецькою міфологією гірський і лісний дух, на

півлюдина, напівкінь – людинокінь.

Кентаври – міфічний народ напівлюдейнапівконей, що жив у цент

ральній Греції. Деякі з них приятелювали з грецькими героя

ми, інші були дикі й злі. Більшість з них загинула в бійці з

греками, що виникла на весіллі лапіфського царя Пейрітоя.

Упившись на весільному бенкеті, кентаври хотіли викрасти

жінок лапіфів.

Кносс – стародавнє місто егейського світу на Криті; один з важливих

центрів критомикенської культури, середньо і пізньоминойсь

кого періоду, одна з декількох так званих «двірцевих» держав,

які склались на початку II тис. до н.е. на острові.

114

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Корифей – провідний вчений, актор, письменник – людина, яка здо

була славу завдяки великій творчій праці.

Лаокоон – персонаж давньогрецьких епічних переказів про Троянську

війну, жрець Аполлона в Трої. За міфами, Лаокоона і двох його

синів задушили змії.

Лікей (грецьк. Лікейон) – філософська школа в Афінах, заснована

Аристотелем близько 335 р. до н.е., закрита імператором Юс

тиніаном у 529 р. н.е.

Лінійне письмо А – стародавня форма писемності, яку використову

вали минойці. Не розшифроване.

Лінійне письмо Б – адаптована форма лінійного письма А, якою ко

ристувалися микенці.

Морфей – синонім сну.

Музи – грецькі богині мистецтв. За грецькою міфологією їх було

дев’ять і жили вони на горі Парнасі та у священному гаї Гелі

коні (на північ від Коринфської затоки).

Немейські ігри – загальногрецькі торжества і спортивні змагання на

честь Зевса, які відбувались у Немеї на Пелопоннеському піво

строві.

Палестра – приміщення у грецьких гімнасіях для фізкультурних

вправ і змагань.

Пан – бог лісів та гаїв, покровитель пастухів і мисливців. Раптово

з’являючись, лякав подорожніх. Звідси слова: «паніка», «паніч

ний страх».

Парфенон – храм богині Афіни в афінському Акрополі, збудований

архітекторами Іктіном і Каллікратом у 447–438 рр. до н.е. У візан

тійський період перетворений на християнський храм, під час

турецької окупації – у пороховий склад; зруйнований у 1687 р.

внаслідок вибуху пороху.

Періпетр – чотиригранна споруда, яка оточена колонами.

Пенати – боги, хранителі домашнього вогнища.

Плеяда – у давньогрецькій міфології сім сестер, перетворені Зевсом

на сім зірок – сузір’я; група видатних діячів однієї епохи, од

ного напрямку.

115

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

Поліс – античне містодержава, до якого входили власне місто і при

легла до нього територія.

Портик – крита галерея з колонами (колонада), що прилягає до бу

динку (біля входу чи збоку).

Прокруст – розбійник, що жив недалеко від Афін. Він заманював

подорожніх і клав на своє ліжко, коли людина була коротша за

ліжко, Прокруст витягував її, а коли довша – відрубував їй но

ги. Прокруста убив Тесей.

Пропілеї (від гр. рropylaion – парадний вхід) – у давньогрецькій

архітектурі – парадний вхід, монументальні ворота, проїзд,

оформлені симетрично розміщеними портиками з пілонами та

колонадами.

Сирени – морські істоти, напівжінки, напівптахи – птахожінки, що

чарівним співом приманювали мореплавців до свого острова, і

ті гинули, розбиваючись об підводне каміння.

Сізіф – обдурив богів і за це був покараний після смерті: він змуше

ний був котити вгору важкий камінь, а той щоразу скочувався

назад. Звідси походить: «Сізіфова праця», тобто важка, але мар

на робота.

Скілла (Сцілла) і Харібда – дві потвори.

Стадій, стадія – грецька міра довжини, в основу якої лягла відстань

від старту до фінішу у так званому простому бігу на Олімпій

ських іграх. Довжина стадія в різних містах і в різні часи вва

жалася від 184 до 192 метрів, античний стадій мав 177,6 метра.

Сфінкс – у давньогрецькій міфології – крилате чудовисько з тулу

бом лева та жіночим обличчям. Оселилося біля Фів і вбивало

подорожніх, які не могли відгадати його загадки.

Тантал – улюбленець богів, завинив перед ними і після смерті був

покараний муками голоду, спраги і страху («танталові муки»).

Фаетон – син бога Геліоса; спробував був проїхати на батькових во

гненних конях по небу, але не міг стримати їх і загинув.

Феміда – богиня справедливості й правосуддя. Греки зображали її

величною жінкою із зав’язаними очима (як символ безсторон

ності), з терезами в руках.

Фратрія – релігійне об’єднання афінських громадян.

116

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Харіти (рим. Грації) – три Зевсові дочки, юні богині вроди й жіночності.

Химера – в давньогрецькій міфології вогнедишна потвора (чудо

висько) з головою й шиєю лева і тулубом кози.

Хронос – старогрецький бог часу, якого у Римі називали Сатурном.

Від його імені утворено назву такого сучасного приладу, як

хронометр.

Циклопи – міфічні велетні з одним оком.

Яблуко розбрату – яблуко, яке мала одержати з рук давньогрецько

го героя Паріса найгарніша з трьох богинь – Гера, Афіна чи

Афродіта за відомим давньогрецьким міфом. Цей вислів став

крилатим і означає якусь річ, що викликає суперечки між

людьми. Присудження Парісом яблука Афродіті призвело до

Троянської війни.

Питання до самоконтролю

1. Що означає термін «античність»?

2. Яке місце античності в історії світової культури?

3. В чому відмінність античної культури від стародавньосхідної?

4. Які причини швидкого розвитку Стародавньої Греції?

5. В чому полягає гуманістична суть античної грецької культури?

6. Який вплив грецької культури на становлення європейської

цивілізації?

7. Як називалась центральна площа в античних містах?

8. Що таке гедонізм?

9. Як називався корабель, на якому греки ходили по золоте руно?

10. 3 іменами яких афінських поетів зв’язаний розвиток трагічно

го жанру в літературі?

11. Що таке «філіппіки»?

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Греки запозичили алфавіт у:

а) фінікійців;

б) єгиптян;

в) шумерів.

117

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

2. Зазначте, хто з наведених осіб є:

а) міфічним героєм;

б) політичним діячем;

в) діячем культури Стародавньої Греції.

Перикл, Фідій, Сократ, Ахілл, Геродот, Солон, Одіссей, Архімед,

Пісістрат, Язон, Есхіл, Софокл, Тезей, Геракл, Мирон, Фемістокл,

Платон, Демосфен, Антей, Гіппократ, Аполлон, Геракліт.

3. Давньогрецький філософ:

а) Есхіл; д) Фукідід;

б) Гомер; е) Гіппократ;

в) Аристофан; є) Геракліт;

г) Еврипід; ж) Демосфен.

4. Що написав Софокл?

а) «Медея»; д) «Оси»;

б) «Цар Едіп»; е) «Антігона»;

в) «Прометей закутий»; є) «Лісистрата».

г) «Хмари»;

5. Автор скульптури «Дискобол»:

а) Фідій;

б) Поліклет;

в) Мирон.

6. Першим висловив здогад про те, що весь світ складається з

атомів:

а) Демокрит;

б) Піфагор;

в) Аристотель.

7. Які філософи входили до великої філософської тріади антич

ності?

а) Сократ;

б) Платон;

в) Геракліт;

г) Аристотель.

118

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Теми рефератів

1. Місце античності в історії світової культури.

2. Грецька культура і становлення європейської цивілізації.

3. Гуманістична суть античної грецької культури.

4. Критомікенська цивілізація.

5. Міфологія і античне мистецтво.

6. Наука і література в Стародавній Греції.

7. Поеми «Одіссея» та «Іліада» – неперевершені зразки світової

епічної поезії.

8. Іонійська філософія – стародавній матеріалістичний напрямок

у грецькій філософії.

9. Есхіл, Софокл, Еврипід – великі афінські драматурги.

10. Театр – важливе досягнення давньогрецької культури.

11. Геродот – родоначальник історії як науки.

12. Гіппократ – видатний лікар античного світу, реформатор ме

дицини.

13. Фідій – видатний афінський скульптор.

119

Лекція 5. Культура епохи еллінізму

Лекція 5

КУЛЬТУРА ЕПОХИ ЕЛЛІНІЗМУ

• Елліністичний період в історії культури.

• Створення єдиної елліністичної культури.

• Олександрія – центр елліністичної культури.

• Наукові знання в епоху еллінізму.

• Виникнення нових філософських шкіл.

Історія Греції в IV ст. до н.е. – це історія кризи полісу. Перші

ознаки цієї кризи проявились уже в роки Пелопоннеської війни (431–

404 рр. до н.е.) між Афінами і Спартою за панування в Греції. Вона

завершилась поразкою Афін. Ця війна послабила всю Грецію. Спар

та не була в силах ні об’єднати країну, ні захистити її незалежність

від домагань могутніх сусідів. В IV ст. до н.е. в справи Греції все

більше втручаються інші країни, зокрема Персія, Македонія. В 338 р.

до н.е. після битви при Херонеї Греція втрачає політичну незалежність

і підкоряється македонському царю Філіппу II (382–336 рр. до н.е.).

Новою віхою в історії Греції стає похід на Схід Олександра Ма

кедонського (Великого) (356–323 рр. до н.е.). Він був сином Філіп

па II. Мати Олександра – Олімпіада – була дочкою одного з воло

дарів Епіру – області на північному заході Еллади. В 336 р. до н.е.

після вбивства батька агентами перського царя Дарія III він у віці 20

років став царем Македонії. Новий цар мав від природи неабиякі

здібності, відзначався твердістю характеру, особистою хоробрістю,

мужністю, незвичайною енергією. Військову підготовку Олександр

пройшов у свого батька, а добру освіту протягом трьох років здобув

під керівництвом видатного філософа Аристотеля. Ще з дитинства

майбутній полководець пристрастився до читання книг. З поемою

Гомера «Іліада» він не розлучався ніколи і стверджував, що кращого

керівництва для ведення війни він не знає.

За своє коротке, але видатне життя Олександр встиг створити

новий світ. Підкоривши і об’єднавши Грецію, спираючись на її

ресурси, великий полководець організував спільну експансію на Схід

проти віковічних ворогів греків – персів. Внаслідок походу (334–

120

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

324 рр. до н.е.) була створена величезна держава, якої до цього не

знав стародавній світ. Вона простяглася від Дунаю до Інду, від Єгипту

до сучасної Середньої Азії. До неї входили Мала Азія, Єгипет, Си

рія, Персія, Середня Азія (Согдіана). Столицею нової держави Олек

сандр зробив місто Вавилон.

Період від початку походу Олександра Македонського на Схід

до завоювання Римом Єгипту носить назву елліністичного (остання

чверть IV ст. – 30 р. до н.е.), від грецького слова «еллін», що означає

грецький. Це була епоха поширення грецької культури на всій тери

торії держави Олександра Македонського. У цій державі греки зай

мали перше місце, грецька культура скрізь мала першість. Для цього

періоду характерне розширення взаємозв’язків і взаємовпливів

грецької та східних культур. Позбавившись полісної обмеженості,

грецька культура вбирала у себе східні елементи, натомість східні

культури збагатились за рахунок досягнень грецької культури, най

розвиненішої в той час.

Взаємне збагачення грецької та місцевих культур сприяло створенню

єдиної елліністичної культури. В її основу Олександр поклав принцип

співробітництва. Він прагнув не знищити чи підкорити завойовані ним

народи, а об’єднати всіх на чолі з македонцями та греками. Громадянин

вільного полісу уступив місце громадянину світу (космополіту),

діяльність якого протікала у всесвіті, ойкумені, як його розуміло тодішнє

людство. Відбувалось це під духовним керівництвом Еллади.

Але імперія Олександра не стала довговічною. Всього тринадцять

років тривало його царювання. Влітку 323 р. до н.е. він помер у Ва

вилоні від тропічної пропасниці, трохи не доживши до 33 років. Образ

великого полководця знайшов відображення в творчості Т.Г.Шевчен

ка як художника. В 1836 р. в Петербурзі Т.Г.Шевченко виконує ма

люнок «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві

Філіппу». На малюнку зображено хворого Олександра, який з по

вним довір’ям п’є ліки свого лікаря Філіппа, незважаючи на те, що

одержав записку про намір лікаря отруїти його.

Після смерті Олександра імперією стали управляти його воєна

чальники (діадохи), які почали її ділити, воювати між собою. До

301 р. до н.е. мати Олександра, його жінка (перська аристократка

Роксана), син і зведений брат, які могли стати наступниками престо

лу, були вбиті в боротьбі за владу і імперія розпалася на ряд так

званих елліністичних держав на чолі з полководцями Олександра.