50
Åëåêòðîòåõí³êà. Åëåêòðè÷í³ ìàøèíè
3. ÀÑÈÍÕÐÎÍͲ ÅËÅÊÒÐÈ×Ͳ ÄÂÈÃÓÍÈ
3.1. Загальні відомості й основні поняття
Електричні машини змінного струму, швидкість обертання яких
змінюється зі зміною навантаження на їхньому валу, називаються
асинхронними машинами. Вони, як і всі інші електричні машини, обо-
ротні, тобто можуть працювати як генератори та електродвигуни.
Асинхронні машини можуть працювати також як гальма. Однак у
техніці їх застосовують головним чином у ролі електродвигунів.
Асинхронні електродвигуни поділяються за числом фаз на од-
нофазні, двофазні і трифазні, котрі широко застосовуються.
Трифазний асинхронний електродвигун винайшов у 1889 році
М.О. Доливо-Добровольський.
Завдяки простоті пристрою, високій надійності в експлуатації і
меншій вартості в порівнянні з іншими двигунами асинхронні дви-
гуни трифазного струму знайшли широке застосування в проми-
словості та сільському господарстві. З їхньою допомогою приводять-
ся в рух на суднах шпилі, брашпилі, металорізальні і деревообробні
верстати, піднімальні крани, лебідки, ліфти, ескалатори, насоси, вен-
тилятори й інші механізми.
3.2. Будова і принцип дії трифазних асинхронних електродвигунів
Трифазні асинхронні електродвигуни складаються з двох основ-
них частин: нерухомої (статора) й обертової (ротора). За формою
виконання ротора вони розділяються на два основні типи: електро-
двигуни з короткозамкненим ротором (короткозамкнені електродви-
гуни) та електродвигуни з фазним ротором (фазні електродвигуни).
Статори обох типів трифазних асинхронних електродвигунів нічим
не відрізняються один від одного, тоді як між роторами є значна
різниця.
На рис. 3.1 зображені подовжній (а) і поперечний (б, в) розрізи
асинхронного двигуна трифазного струму.
Статор складається з корпусу 1, що являє собою основу всього
двигуна. Він повинен мати достатню механічну міцність і виготов-
лятись зі сталі, чавуну чи алюмінію. За допомогою лап 8 двигун крі-
питься до фундаменту чи безпосередньо до станини виробничого