72
Åëåêòðîòåõí³êà. Åëåêòðè÷í³ ìàøèíè
Перевагою зазначених двигунів є те, що вони дозволяють регу-
лювати шляхом зміни амплітуди або фази напруги на одній з обмо-
ток частоту обертання ротора в значному діапазоні. На рис. 3.19,а
показана одна з можливих схем включення, а на рис. 3.19,б – механіч-
ні характеристики такого двигуна. Обмотка збудження ОЗ через
конденсатор С підключена до мережі з напругою
1
U
, обмотка керу-
вання ОК через потенціометр R – до мережі з напругою
2
U
. Напру-
ги можуть бути однаковими. Регулювання частоти обертання здій-
снюється зміною напруги на обмотці ОК за
допомогою потенціометра. Зупинимося
коротко на двигунах з порожнистим рото-
ром (рис. 3.20). Вони можуть бути однофаз-
ними, двофазними і трифазними.
Статор і обмотка статора таких двигу-
нів виготовляються так само, як у трифаз-
них або однофазних двигунах, ротор же
являє собою порожнистий циліндр, виго-
товлений з латуні, міді або алюмінію і розташований у зазорі сердеч-
ника статора. Двигун складається з корпусу 1, зовнішнього 2 і внут-
рішнього 3 сердечників статора, між якими розташовані порожни-
стий ротор 4 та обмотки статора 5, підшипникових щитів 6, вала 7 і
підшипників 8. Принцип дії і характеристики подібних двигунів ана-
логічні принципам дії та характеристикам двигунів з короткозам-
кненим ротором. Головна їхня відмінність – мала інерційність рото-
ра, що дуже важливо в системах, які швидко реагують на сигнал, що
вводиться.
3.10. Асинхронний тахогенератор
Тахогенератор – електрична машина, що перетворює частоту обер-
тання в електричний сигнал. Залежність напруги на виході тахогене-
ратора від частоти обертання називається вихідною характеристикою.
В ідеальному випадку ця залежність пряма. Тахогенератори викори-
стовуються для виміру частоти обертання, вироблення прискорюю-
чих і сповільнюючих сигналів, для операції диференціювання.
Тахогенератор сконструйовано так само, як однофазний асин-
хронний двигун з порожнистим немагнітним ротором (рис. 3.20 і 3.21).
У пазах статора вкладені дві зміщені в просторі на 90° обмотки: збу-
Рис. 3.20