Казміренко Л. І., Андросюк В.Г., Абрамян В.Ц. Психологічне забезпечення діяльності працівників міліції під час проведення масових спортивних заходів

Подождите немного. Документ загружается.

людей, або ж, навіть, призупинення масового видовища, концерту

при надмірній активності окремих осіб. Завжди потрібно пам'ятати,

що світлові та звукові ефекти в залі, специфічний ритм і мелодійний

малюнок музики створюють своєрідний "ефект наркотизації"", коли

навіюваність значно підвищується, а раціональний контроль за

поведінкою гальмується. Окрім того, не виключено, що частина

присутніх насправді перебуває в стані сп'яніння чи під впливом

наркогичних речовин. Тому інколи достатньо незначного імпульсу,

щоб публіка переросла в агресивний натовп.

Специфічним різновидом публіки є футбольні фанати,

характеристику яких ми надамо пізніше. Зазначимо лише, що їх

ставлення до правоохоронних органів, незалежно від розвитку подій,

агресивне, що потребує забезпечення контролю за поведінкою не

тільки на стадіоні, а й за маршрутом проходження, своєчасного

вилучення лідерів, осіб, що вчинюють хуліганські дії, перебувають у

стані сп'яніння.

Паніка виникає внаслідок сильного емоційного збудження при

події чи в ситуації, небезпечній для життя, причому ступінь імовір-

ності такої небезпеки не має суттєвого значення. Вона може, навіть,

бути вигаданою, головне - як вона сприймається та оцінюється

людьми. Становище завжди ускладнюється при дефіциті інформації.

З урахуванням цього, основними заходами попередження паніки

повинні бути: 1) якнайшвидше одержання правдивої інформації та

роз'яснення, як правильно й найбільш доцільно поводитися в

ситуації, що склалася; 2) надання громадянам посильної допомоги.

При "протестному" (мітингуючому) скупченні об'єднуючим

механізмом стає почуття "Ми", яке виникає внаслідок аналогічних

чи подібних негативних емоцій учасників .і потребує пошуку

винуватця існуючої напруженості ("Вони"). Для попередження

такого негативного перебігу подій правоохоронцям необхідно:

1) створити належні умови для розосереджування людей, що

зібралися, оскільки зменшення розмірів зібрання майже

автоматично зцижує активність присутніх та виставляє "напоказ"

лідерів; 2) вжити заходів до нівелювання почуття анонімності, що

породжує впевненість присутніх у безкарності (фото- чи

відеозйомка), та переорієнтації їх уваги на сторонній об'єкт (чутки,

трансляція гучної музики, роз'яснення сутності ситуації тощо); 3)

установити/ та своєчасно вилучити з натовпу "індуктори"

емоційного збудження, тобто осіб, на яких орієнтуються присутні;

4) встановити лідерів і налагодити з ними контакт; 5) організувати

переговори та створити умови для їх проведення поза територією,

на якій зібралися люди.

Якщо цього не відбувається, індивідуальна агресивність

присутніх буде акумулюватися та накопичуватися, поступово

трансформуючись у нову якість - групову агресивність, що

посилюється внаслідок дії раніше зазначених соціально-

психологічних феноменів (зараження, навіювання, наслідування).

З'являється почуття впевненості в єдності цілей (хоча насправді це

може бути зовсім не так) та правомірності своїх вимог і дій. Це може

мати прямі наслідки для працівників, що забезпечують охорону

громадського порядку: не маючи змоги правильно оцінити, хто є

справжнім винуватцем, присутні звертають свою ворожість на них, як

на представників влади.

У кримінально-правовому сенсі поведінка натовпу може бути

кваліфікована як хуліганство (ст. 296 КК України), групові

порушення громадського порядку (ст. 293 КК) або масові

заворушення (ст. 294 КК). Кримінально караними є також заклики до

вчинення дій, що загрожують громадському порядку, публічні

заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель

чи споруд, насильницького виселення громадян, а також розпов-

сюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження

матеріалів такого змісту (ст. 295 КК).

Девіантна поведінка у вигляді групових бійок досить традиційна

для вітчизняних соціокультурних умов. Хуліганами називали всіх

вуличних буянів; саме слово стало прозивним і набуло в Російській

імперії розповсюдження з кінця XIX ст. Поряд із бійкою, як

викривленою формою чоловічої поведінки, в той же час набуло

розвитку явище бакланства - зухвалої поведінки в громадських

місцях "шпани", тобто представників нижчих прошарків

кримінальної субкультури. Якщо перша культивувалася переважно в

сільській місцевості та робочих передмістях, то друге стало

відмітною рисою міського "дна".

Учасники вуличної бійки - працюючі молоді хлопці, що в такий

спосіб демонстрували один перед одним свою силу і хоробрість, їх дії

не мани на меті спричинення супернику тяжких тілесних ушкоджень і

не призводили до ворожнечі І в повсякденному житті. "Баклани"

(шпана) - люмпени за соціальним і маргінали за соціально-

психологічним статусом; особи, які з різних причин не змогли

адаптуватися в суспільстві і поступово криміналізувалися. З'ясування

стосунків між окремими їх угрупованнями відбувалося з

застосуванням холодної зброї та підручних засобів, супроводжува-

лося тяжкими наслідками і мало на меті повне підкорення

супротивника. З часом ці два досить самостійні феномени почали

зближуватися внаслідок складних суспільно-економічних та

суспільно-політичних процесів: земельної реформи 1861 p., розвитку

в Росії капіталізму та створення значної кількості промислових

підприємств, що вимагало великого збільшення робочої сили, Першої

світової війни, Жовтневої революції та громадянської війни.

Ці історичні дані важливі для розуміння сутності агресивної

масовидної поведінки сучасної молоді: "традиційна" вулична

(територіальна) ворожнеча між підлітково-молодіжними угрупуван-

нями поступово трансформується в протестні форми соціальної

дезорганізації, причому цей процес є наслідком ускладнення

суспільно політичної ситуації в Україні та відображає певні реалії

сьогодення. Групові порушення громадського порядку початку XX

ст. були специфічним вираженням демонстрації громадянами

невдоволення владою та існуючим станом речей; сучасне групове

насильство в громадських місцях також є свідченням накопичення в

соціумі складних проблем, до вирішення яких влада не докладає

належних зусиль. І те, і інше - тупикові варіанти протесту, оскільки в

їх основі лежать малоусвідомлені (чи зовсім неусвідомлені) причини,

а видимі причини насправді є лише приводами.

Порушення громадського порядку в сучасній Україні - досить

різноманітний і різнобарвний феномен: з одного боку, вони

представлені "традиційним" хуліганством, що відрізняється

множинністю форм (від лайки, нецензурних висловів, шуму в

нічний час

;

бійок до пошкодження транспорту та майна, підпалів,

нанесення тілесних ушкоджень), з іншого - "нетрадиційними"

формами поведінки, що нерозважливо копіюються чи свідомо

впроваджуються в молодіжне середовище з різними, інколи

злочинними, цілями.

До "нетрадиційних" форм групових порушень громадського

порядку належать, насамперед, учинювані футбольними фанатами та

представниками скінхед-руху, а також деблойдинк (відеозйомка за

допомогою мобільного телефону сцен насильства над ровесниками і,

навіть, вчителями в навчальних закладах та розповсюдження їх в

мережі Іитєрнету), історія існування якого в Україні не налічує ще й

п'яти років. їх нетрадиційність визначається іноземним походжен-

ням, що відображається в самоназві й особливостях субкультури

(практиках поведінки).

Як і на початку XX ст., ці форми не існують ізольовано одна від

одної, вони перебувають у складній взаємодії, відображаючи прагнення

учасників до зміни соціальної ситуації деструктивним способом.

3. Психологічні особливості агресивного натовпу,

його склад та основні етапи розвитку

Як уже зазначалося, агресивним натовпом як суб'єктом

протиправної поведінки за певних умов може стати будь-яке

масоподібне скупчення людей або будь-який різновид натовпу -

внаслідок надзвичайно високої динамічності межі між окремими

різновидами натовпу досить мінливі. Загалом всі різновиди натовпу

можуть легко переходити від одного стану до іншого, тому ними

важко і, водночас, легко керувати.

Натовп - велика група людей, охоплених однаковою

негативною, руйнівною емоцією та об'єднаних лише прагненням до

негайної дії. У цій неорганізованій спільності можлива наявність

організованої групи (ядра), що провокує й спрямовує індивідуальну

агресивність присутніх. Основним механізмом розвитку натовпу стає

масове циркулярне спілкування, яке чинить психологічний вплив на

поведінку і вчинки людей. Цю властивість свідомо використовують

організатори політичних акцій, масових гулянь, видовищ; за

надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, епідемії та ін.) таке

спілкування розгортається стихійно, мимовільно.

Типовими психологічними механізмами впливу в натовпі є

навіювання, зараження, наслідування, тобто неусвідомлені процеси.

Ступінь вираженості змін психіки учасників агресивного натовпу

може бути різноманітним: від незвичайності емоційних проявів до

повної втрати спроможності самоконтролю, що залежить від

індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини, але

значно більшою мірою - від спрямування поведінки натовпу,

кількості його учасників, їх складу, етапу розвитку подій.

Одна й та сама особа у натовпі і поза ним поводиться по-

різному. Психологічні особливості поведінки індивіда в натовпі

характеризуються:

- посиленням залежності від поведінки оточуючих, зниженням

самоконтролю. Індивід нєусвідомлено підкоряється зовнішньому

впливу великої групи людей, тобто зростає екстернальність

(зовнішній вияв) і знижується інтернальність (внутрішня регуляція)

поведінки;

деіндивідуалізацією, що виявляється в уподібненні

психологічних проявів, внаслідок чого поведінка людей втрачає

особистісне забарвлення;

- мобілізацією всіх своїх, ресурсів, незвичними, нетиповими,

непередбачуваними проявами внаслідок підвищеної фізичної,

психофізичної і психічної активності, що може стати небезпечними

як для оточення, так і для самих учасників.

Такі особливості відображають специфічну динаміку всіх

структурних складових особистості: когнітивної (інтелектуальної),

емоційно-вольової, мотиваційної.

У когнітивній сфері учасники агресивного натовпу

демонструють:

1) нездатність до усвідомлення - домінування позасвідомих

регулятивних механізмів, інстинктивність і імпульсивність;

2) особливості уяви - сприйнятливість до нових і яскравих

вражень. При цьому втрачається відчуття реальності та виникають

образи, що можуть бути не пов'язані з реальністю (так звані "групові

галюцинації");

3) особливості мислення - натовп не відокремлює суб'єктивне

від об'єктивного, він здатен сприймати лише ті ідеї, які максимально

спрощені,, приймаючи або відкидаючи їх цілком. Асоціація

різнорідних ідей, що мають лише уявлюване відношення одна до

одної, і негайне узагальнення окремих випадків - характерні риси

міркувань натовпу;

4) категоричність - відсутність сумнівів та нетерпимість до

альтернативних суджень;

5) марновірство та забобони (хибні знання, що базуються не на

фактах, а на емоціях).

Емоційно-вольова сфера натовпу характеризується:

1) емоційністю - наявність емоційного резонансу, що

призводить до обміну емоційними зарядами та, зрештою, до

емоційного вибуху;

2) високою чуттєвістю - перебільшення почуттів та їх

одностайність, що призводить до проявів екстремізму. Нормальний

стан натовпу, який наштовхнувся на перешкоду, - це лють.

Мотиваційна сфера в натовпі визначається:

1) надзвичайною інтенсивністю спонукальних імпульсів;

2) мінливістю та непередбачуваністю;

3) нівелюванням залежності від моральних імперативів, що

породжує жорстокість до слабких і поклоніння сильним.

Самостійним чинником, що значною мірою впливає на форму-

вання, розвиток та, що особливо важливо, перехід учасників натовпу

до активних дій, є його соціально-психологічний склад. У масових

зібраннях протестного характеру можна виділити такі прошарки:

1) лідери

й активні учасники - ті, хто мають на меті підготувати

умови або брати безпосередню участь у протиправних діях, причому

мотиви їх поведінки можуть різнитися (самоствердження,

розрядження негативних емоцій, помста тощо). Такі ініціатори

розгортають активну діяльність у натовпі й поступово спрямовують

його поведінку задля досягнення власних цілей;

2) підбурювачі - ті, хто не має наміру особисто діяти активно,

але прагне використати для досягнення власної мети зусилля інших

осіб; вони формують "образ ворога", звертаючись до присутніх із

лозунгами та закликами для формування певних позицій і установок,

маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями у власних інтересах,

спонукаючи швидку динаміку негативних емоцій;

3) зацікавлені (співчуваючі) - прихильно ставляться до того, що

відбувається, ідентифікують свої ціннісні орієнтації з напрямком дій

натовпу, але первісно наміру брати участь в активних діях не мають;

4) випадкові (спостерігачі) - ті, хто опинилися на місці події

внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навіть

негативно, засуджуюче. Це пересічні громадяни, яких приваблює

ексцес як хвилююче видовище, що дає змогу урізноманітнити буття.

Вони просто спостерігають осторонь, не втручаються в хід подій, але

своєю присутністю збільшують чисельність, надаючи іншим

учасникам відчуття могутності.

Натовп переходить до дій, коли кількість активних учасників

досягає "критичної концентрації"" (приблизно 20%). Це стає

можливим внаслідок впливу таких умов:

- зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може мати

як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки, скандування

окремих слів чи лозунгів), так і виражатися у безпосередніх агресивних

діях, які вчиняють спеціально проінструктовані та підготовлені особи,

досить часто - за матеріальну чи іншу винагороду. Привід для таких

дій, як правило, не відповідає ступеню активності (зупинка та

пошкодження транспорту, биття шибок, застосування сили щодо

"невгодних" ораторів чи працівників правоохоронних органів), метою

якої є провокування представників "офіційної сторони" на застосування

сили, а також ескалація агресивності присутніх громадян;

- неможливість перевірки відомостей, що надходять, внаслідок

чого на віру приймається та інформація, що відповідає загальному

емоційному настрою та надходить від осіб, які користуються довірою

і авторитетом;

- присутність неврівноважених та легкозбуджуваних людей;

осіб, схильних до агресивної поведінки та таких, що нарікають на

несправедливе до себе ставлення в минулому; п'яних чи в стані

наркотичного збудження; угрупувань підлітків та молоді з

антисоціальними установками. Такі учасники з підвищеною

"реактивністю" щодо порушень громадського порядку далеко не

завжди з'являються на місці події спонтанно - їх можуть спеціально

доставляти чи готувати, у тому числі й тенденційно пояснюючи події,

доводячи до стану легкого сп'яніння, тощо.

Формування й розвиток агресивного натовпу визначається

такими етапами:

1) початковий - виникнення конфліктної ситуації, що своєчасно

не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення,

з'являються чутки, зростає емоційна напруженість і відбувається

зараження негативною емоцією осіб, які не мають безпосереднього

відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають

підвищено вразливими щодо негативної інформації. З числа

присутніх виділяється лідер (стихійний чи такий, що свідомо

використовує для досягнення власної мети виниклу ситуацію) та

активне ядро, які прагнуть будь-що збільшити кількість осіб, готових

активно діяти. Швидко зростає емоційне напруження, яке вимагає

спільних та невідкладних дій, формується агресивна установка;

2) перехідний - актуалізація умов для реалізації сукупної

установки учасників стає можливою завдяки постійному та

прогресуючому збільшенню кількості присутніх, навмисному

загостренню обстановки активним учасниками і підбурювачами,

безконтрольності спілкування, дефіциту достовірної інформації,

звідси - поширенню чуток і провокаційних повідомлень, досягненню

"критичної концентрації*" неврівноважених осіб та індукторів

емоційного напруження.

Зазначене стає можливим завдяки циркулярній реакції

(емоційному кружінню), тобто наростаючому та різноспрямованому

емоційному зараженню. Так, страх одних учасників передається

іншим, у свою чергу, підсилюючи страх перших - виникає паніка;

агресія резонує, підсилюються шляхом багаторазового відображення

- натовп стає агресивним.

Циркулярна реакція здатна залучати до своєї орбіти велику

кількість людей, емоційно стимулюючи на психофізіологічному рівні

поширення будь-якої емоції (радості, смутку, страху, злості тощо).

Вона призводить до ситуативного нівелювання індивідуальних

відмінностей, коли поведінка й емоційний стан людини визначаються

не стільки її свідомою інтерпретацією ситуації, скільки почуттєвим

сприйняттям стану оточуючих. У крайніх випадках дія цієї реакції

може призвести до перетворення групи в однорідну масу, що

позасвідомо однаково реагує на стимули.

Відомо, що індивід стає учасником стихійної поведінки, або

заражаючись поведінкою навколишніх (безпосередньо), або

дізнавшись про неї з каналів офіційної чи неофіційної комунікації

(опосередковано). Деякі види такої поведінки виникають в умовах

гострого дефіциту інформації або неефективності систем передачі

повідомлень. При цьому люди готові піддаватися психологічному

зараженню з боку навколишніх, коли це відповідає їхнім ідеям і

переконанням. Таке зараження може породжувати почуття по всій

довжині емоційної шкали - як позитивні, так і негативні.

Очевидно, що ефект зараження був би неможливим, якби люди

не бачили дій і вчинків інших і не чули про них. Там, де індивід не

має змоги безпосередньо сприймати картину поведінки навколишніх,

велику роль відіграють засоби масової інформації.

У будь-якому суспільстві поряд із системами офіційної

комунікації паралельно діють і системи неофіційні. У різних точках

вони перетинаються: зміст неофіційної комунікації (розмови, плітки,

чутки) переходить на сторінки друкованих видань або стає темою

телевізійної передачі, що сприяє її поширенню. Важливі

повідомлення масових засобів комунікації звичайно обговорюються в

дружньому колі або сім'ї. Тому в свідомості індивіда часто

складається інтерпретація подій, яку поділяють його сусіди, друзі,

родичі. Гнів, викликаний, наприклад, повідомленням про зростанням

цін, легко поділяється співрозмовником, оскільки він переживає ті

самі почуття. У цьому випадку виникає перша умова для підготовки

масової поведінки.

При комунікації має місце той або інший ступінь взаємного

розуміння, інтерпретації тексту, учасники процесу приходять або не

приходять до згоди, але в будь-якому разі кожний залишається

самостійною особистістю. Людська індивідуальність формується в

комунікаційних зв'язках і багато в чому залежить від різноманіття

значеннєвих каналів, у які людина включена.

Циркулярна реакція, навпаки, нівелює індивідуальні

відмінності. Ситуативно знижується роль особистісного досвіду,

статусно-рольової ідентифікації, здорового глузду. Індивід відчуває й

поведінково реагує за принципом "як усі". Відбувається еволюційна

регресія: актуалізуються нижчі, філогенетично більш примітивні

прошарки психіки.

У людини, охопленої емоційним кружінням, підвищується

сприйнятливість до імпульсів, джерело яких знаходиться всередині

натовпу й резонує з домінуючим станом, і одночасно знижується

сприйнятливість до імпульсів ззовні. • Відповідно підсилюються

бар'єри проти раціональних аргументів. Тому впливати на масу за

допомогою логіки недоцільно, а інколи - й просто небезпечно, тут

необхідні інші прийоми, адекватні ситуації.

Циркулярна реакція, як будь-який соціально-психологічний

феномен, не є однозначно негативним чинником, що зобумовлює

тільки ірраціональну й суспільно небезпечну поведінку людей.

Виражена в досить поміркованій формі, вона підвищує, зокрема,

ефективність сприйняття мистецтва або політичної агітації,

спрямованої на мобілізацію людей для вирішення суспільно

значимих завдань. Доки емоційне кружіння залишається в певних,

оптимальних для кожного конкретного випадку межах, воно слугує

згуртуванню й мобілізації осіб, сприяє посиленню інтегральної

ефективності групи (фасцинації). Але, перевищивши таку межу, воно

обертається протилежними ефектами. Група перероджується в

натовп, стає менш керованою за допомогою нормативних механізмів

і легше піддається ірраціональним маніпуляціям.

3) активний - від перших спільних дій до початку розсіювання

натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових

стимулів, у тому числі провокаційних закликів і вимог розправитися з

"винуватцями".

"Образ ворога" залежить від ситуації, і саме на ньому

фокусуються імпульси, почуття й уява присутніх. Якщо спочатку

об'єкт спільного інтересу становила певна збуджуюча подія, що

зібрала навколо себе людей, то на цьому етапі новим об'єктом уваги

стає образ, створюваний у процесі циркуляції в розмовах учасників

натовпу. Він поділяється всіма, дає індивідам загальну орієнтацію й

виступає як об'єкт спільної поведінки. Виникнення такого

уявлюваного об'єкта стає чинником, що об'єднує натовп в єдине ціле.

На даному етапі цілі й мотиви діяльності учасників натовпу

можуть змінитися: агресивність присутніх спрямовується не на

об'єкт, що первісно викликав негативні емоції, а на осіб, які

забезпечують охорону громадського порядку і, на думку зібрання, є

представниками "винуватої" сторони. Саме цим пояснюється

ворожість натовпу щодо працівників правоохоронних органів та опір

навіть правомірним їх вимогам і діям;

4) заключний - самоліквідація натовпу (після досягнення мети

та загального зниження активності, при вилученні лідерів та активних

учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його

розосередження за допомогою спеціальних заходів.

Виділення цих етапів не означає, що вони завжди наявні у

повному обсязі та настають один за одним. Розвиток натовпу може

бути призупинений чи зовсім припинений, наприклад, коли подія, що

згуртувала навколо себе людей, втрачає актуальність, увага присутніх

переорієнтовується на інший об'єкт, лідери кваліфіковано

нейтралізуються на перших етапах тощо. Він може самоліквідуватися

внаслідок якихось об'єктивних обставин (злива, настання ночі та ін.),

бути розсіяним при застосуванні правоохоронними органами силових

заходів, але в таких випадках існує ймовірність поновлення

активності після природного завершення дії об'єктивних обставин чи

вичерпання силових ресурсів.

Трансформація масоподібного скупчення громадян у натовп

зумовлюється певною послідовністю подій та особливостями

сприймання ними інформації. Зокрема, в цих випадках, а) кількість

сигналів, що надходять, значно перевищує звичайну, але можливості

їхньої розшифровки та тлумачення мінімальні; б) значимими сигналами

стають ті, що подає синхронно велика кількість людей (зміна ситуації на

футбольному полі, зміна параметрів навколишнього середовища,

наприклад, пожежа в кінотеатрі); в) синхронними можуть бути лише

прості реакції чи рухи; г) такі синхронні сигнали визначають однаковість

реагування багатьох людей, уже налаштованих попередньо на виконання

певних дій.

Важливою характеристикою натовпу, що впливає на його форма-

тивні особливості, є його "географія". На відкритому просторі натовп

формується кільцеподібно, маючи центр або ядро, і периферійні час-

тини, тому в результаті наростання він набуває форми неправильного

кола. В обмежених просторах натовп набуває форму цих просторів,

наприклад, масоподібні скупчення людей на вулиці за формою схожі

на витягнутий еліпс, а натовп; що рухається, подібний до усіченої

піраміди тощо.

З операціонального погляду становить інтерес досвід вивчення

західними дослідниками зовнішніх характеристик натовпу, що