Калачова І. В., Трофімова Г.Г. Правова статистика

Подождите немного. Документ загружается.

198

16. У таблиці наведено дані про кількість неповнолітніх, засуджених

за скоєння деяких видів злочинів за два роки:

Вид злочину

Кількість засуджених

Максимальний строк

позбавлення волі, років

1990

2000

Убивство

Тяжке тілесне ушкодження

Зґвалтування

156

671

257

233

106

Обчисліть тотальний індекс неповнолітньої судимості з урахуван-

ням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів.

Зробіть висновок.

17. У таблиці наведено дані про кількість засуджених за деякими

мірами покарання за два роки:

Міра покарання

Кількість засуджених,

тис. осіб

Коефіцієнт тяжко-

сті злочинів

1990

2000

Умовне позбавлення волі

Виправні роботи

Штраф

14,7

22,9

13,8

54,6

17,8

6,6

0,50

0,33

0,10

Обчисліть та проаналізуйте тотальний індекс судимості з урахуван-

ням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів.

18. У таблиці наведено дані про кількість осіб, притягнутих до адмі-

ністративної відповідальності окремими адміністративними органами

за два роки:

Адміністративні органи

Кількість осіб, на яких

накладено адміністративне

стягнення

Загальна сума на-

кладеного

штрафу, тис. грн

2000 рік

2001 рік

2000 рік

2001 рік

Пенсійного фонду України

Фонду соціального страху-

вання

Виконавчої влади у сфері

захисту прав споживачів

24232

983

40325

25585

819

39481

3514

140

4154

3795

120

4037

1) Обчисліть суму накладеного штрафу, яка припадає на одного пра-

вопорушника по кожному адміністративному органу і в цілому в кож-

ному році.

2) Проаналізуйте зміну середньої суми накладеного штрафу, яка

припадає на одного правопорушника по цій групі адміністративних ор-

ганів у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу

та структурних зрушень.

199

Зробіть висновки.

19. У таблиці наведено дані про кількість розглянутих справ та чи-

сельність суддів у районних судах міста за два періоди:

Райони

міста

Базисний період

Поточний період

Кількість розг-

лянутих справ

Чисельність

суддів, осіб

Кількість розг-

лянутих справ

Чисельність

суддів, осіб

450

210

200

600

320

180

1) Обчисліть середнє число розглянутих справ, яке припадає на од-

ного суддю в кожному районі міста та у місті в цілому.

2) Проаналізуйте зміну середнього числа справ на одного суддю по

місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого

складу та структурних зрушень.

Зробіть висновки.

20. У таблиці наведено дані про кількість позовів, що надійшли до

суду, та їх загальну суму за два періоди:

Районні

суди

Базисний період

Поточний період

Кількість

позовів

Загальна сума,

тис. грн

Кількість

позовів

Загальна сума,

тис. грн

924

10000

576

1260

1620

800

1) Обчисліть середню вартість одного позову в кожному суді міста

та у місті в цілому.

2) Проаналізуйте зміну середньої вартості одного позову по місту в

цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та

структурних зрушень.

Зробіть висновки.

21. У таблиці наведено дані про кількість осіб, на яких накладено

адміністративне стягнення та середній розмір цього стягнення по де-

яких західних регіонах:

Область

2000 рік

2001 рік

Кількість

осіб, тис.

Середній розмір

накладеного

штрафу, грн

Кількість

осіб, тис.

Середній розмір

накладеного

штрафу, грн

Івано-Франківська

Рівненська

Чернівецька

80,9

99,7

76,4

45,3

139,8

38,8

84,3

97,9

81,3

44,4

194,4

42,2

Best books Ageofbook.com

200

Проаналізуйте зміну середнього розміру накладеного штрафу, яка

припадає на одного адміністративного правопорушника, по групі цих

областей у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого

складу та структурних зрушень.

Зробіть висновки.

22. У таблиці наведено дані про чисельність суддів та кількість роз-

глянутих справ, яка припадає на одного суддю за два періоди:

Районні

суди

Базисний період

Поточний період

Чисельність

суддів, чол.

Кількість

розглянутих справ

одним суддею

Чисельність

суддів, чол.

Кількість

розглянутих справ

одним суддею

Проаналізуйте динаміку середньої кількості справ, яка припадає на

одного суддю, по місту в цілому за допомогою індексів змінного скла-

ду, фіксованого складу та структурних зрушень.

Зробіть висновки.

201

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ

ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдан-

ня її статистичного вивчення.

9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної зло-

чинності, причин і умовскоєння економічних злочинів.

9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підоз-

рюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування.

9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір

покарання за скоєння економічних злочинів.

9.5. Статистичне оцінювання діяльності правоохорон-

них органів.

Питання і завдання для самоконтролю.

9.1. Поняття економічної злочинності

і основні завдання її статистичного вивчення

Сучасне суспільство має багато проблем, пов’язаних зі

сталим розвитком суспільних відносин. Однією з таких проблем

є злочинність. Згідно з визначенням поняття злочину, поданим у

статті 11 Кримінального кодексу України «злочином є передба-

чене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або

бездіяльність), учинене суб’єктом злочину» [1, c. 7], яке посягає

на суспільний устрій України, політичну й економічну систему,

власність, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи

громадян.

Керуючись кримінологічними ознаками — мотивами і засо-

бами вчинення, усю зареєстровану злочинність можна поділити

на чотири блоки:

 загальнокримінальна корислива злочинність (крадіжки, гра-

бежі, розбої, шахрайства, вимагання тощо);

 агресивна некорислива злочинність (умисні вбивства, тяжкі

тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство і т. ін.);

Best books Ageofbook.com

202

 економічна злочинність (розкрадання, хабарництво та інші

прояви корупції, фальшивомонетництво, фіктивне підприємницт-

во тощо);

 неагресивна некорислива злочинність, яка відображає пра-

вовий нігілізм, свавілля і необачність правопорушників (необе-

режні злочини, дезертирство тощо).

Таким чином, можна стверджувати, що економічні злочини

становлять специфічну частину загальної злочинності. Але на

сьогодні не існує однозначного підходу віднесення скоєних зло-

чинів до економічних.

У країнах з розвинутою ринковою економікою економічна

злочинність розглядається як діяння, спрямовані проти підпри-

ємств (зловживання довірою, шахрайство, обман покупців і замов-

ників, саботаж), так і проти споживачів (виробництво неякісних

товарів) або проти працівників підприємств (порушення правил

охорони праці). Економічні злочини скоюються також підприєм-

ствами проти своїх конкурентів (порушення правил конкурентної

боротьби, промисловий шпіонаж), окремими підприємствами та

підприємцями проти держави (отримання субсидій обманним

шляхом, ухилення від сплати податків) або економічної системи

(відмова виконувати правила конкуренції, порушення Закону

«Про монополію»), а також проти суспільства в цілому (забруд-

нення атмосферного повітря, води, землі і т. п.).

Інакше виглядала економічна злочинність у соціалістичних

країнах. Правопорушниками в економічній сфері цих країн вва-

жалися ті особи, які намагалися конкурувати з економічною діяль-

ністю монополістичної держави шляхом створення «чорного рин-

ку», «підпільного капіталу», широкої спекуляції валютою і мате-

ріальними благами, нелегальної торгівлі і незаконного вироб-

ництва, шляхом підкупу посадових осіб і широкого привласнення

державної власності.

Для злочинності в економічній сфері в постсоціалістичних

країнах (до яких належить і Україна), крім указаних ознак, харак-

терне також значне поширення злочинних діянь, пов’язаних з не-

легальним перерозподілом національного багатства шляхом зло-

вживання посадовим становищем і використання недосконалості

законодавчого механізму приватизації і роздержавлення держав-

ного сектору економіки. Таким чином, форми економічної злочин-

ності залежать від економічної і соціальної структури держави.

Отже, економічна злочинність — це сукупність умисних ко-

рисливих злочинів, учинених посадовими особами, іншими пра-

цівниками підприємств та установ незалежно від форм власності

203

шляхом використання службового становища і місця роботи,

а також так званих «злочинних промислів», виконання яких не

пов’язане з використанням службового становища.

Спираючись на положення особливої частини Кримінального

кодексу України, до економічних злочинів відносяться: злочини

проти власності (розділ VI, статті 185—198); злочини у сфері гос-

подарської діяльності (розділ VII, статті 199—235); злочини у

сфері службової діяльності (розділ XVII, статті 364—370).

Найважливішою особливістю економічної злочинності в будь-

якому суспільстві є те, що переважна більшість економічних зло-

чинів скоюється в умовах неочевидності, що значно ускладнює

процес їх виявлення і боротьби з ними. Тобто, на відміну від за-

гальнокримінальних злочинів, злочини в економічній сфері не

мають явного характеру. Якщо, наприклад, скоєно грабіж, то по-

терпілий відразу звернеться до міліції, де буде зареєстровано цей

злочин. У випадку скоєння економічного злочину, наприклад да-

вання хабара, потерпілий найчастіше не збирається повідомляти

до правоохоронного органу. Щоб виявити і зареєструвати кож-

ний випадок будь-якого економічного злочину, необхідні значні

зусилля міліції, прокуратури, податкової служби, митниці.

Отже, статистичні дані більш-менш точно відображають кіль-

кість скоєних загальнокримінальних злочинів і свідчать про кіль-

кість лише виявлених економічних злочинів. Вони можуть відо-

бражати результати роботи правоохоронних органів у цьому на-

прямку, але ніяк не реальну кількість економічних посягань.

Наступною особливістю економічної злочинності є те, що

особи, які скоїли злочини у сфері економіки, як правило, не від-

повідають тому стереотипу, який склався про злочинця у су-

спільстві. Американський криміналіст Едвін Созерленд був пер-

шим, хто довів до свідомості суспільства феномен «білокомір-

цевої злочинності», яку він визначав як комплекс правопору-

шень, скоєних особами з високим соціальним статусом у рамках

їх професійних обов’язків [10, c. 178]. Жертви господарських

злочинів, як правило, анонімні і часто сприяють цьому, а іноді

навіть не підозрюють, що є жертвами. У кримінологічній літе-

ратурі останнім часом замість «білокомірцевої злочинності» ви-

користовуються терміни «посадові злочини» та «корпоративна

злочинність».

У деяких розвинутих країнах до «посадових злочинів» відно-

сяться усі правопорушення, скоєні в процесі виконання службо-

вих функцій. Це не тільки отримання і давання хабара, але і ви-

конання лишніх непотрібних робіт.

Best books Ageofbook.com

204

До особливостей економічної злочинності відноситься також

те, що суспільство в більшій мірі стурбоване станом загально-

кримінальної злочинності, ніж результатами злочинної діяльності

у сфері економіки, які не настільки шокуючі, як грабежі, розбої,

убивства, зґвалтування і т. п. злочини. І незважаючи на те що

економічна злочинність завдає суспільству значніших матеріаль-

них збитків, ніж загальнокримінальна, а іноді виникає навіть за-

гроза здоров’ю і життю людей, населення менш стурбоване повіль-

ним вимиранням унаслідок забруднення повітря чи споживання

канцерогенних речовин у промислових товарах, ніж пограбуван-

ням, убивством, тілесним ушкодженням і т. ін.

Навіть найзначніші економічні злочини також рідше висвітлю-

ються засобами масової інформації, складніше всіх інших злочи-

нів виявляються і ще рідше справедливо караються. Більшість

злочинців, скоївших економічні злочини (частіше — це група

осіб), можуть відкупитися від розголосу і покарання, що призво-

дить до нових злочинів на більш високому рівні.

Статистичний аналіз економічної злочинності як складової за-

гальнокримінальної злочинності пов’язаний з цією галуззю юри-

дичної науки і виконує такі функції: описову, пояснювальну,

прогнозну і організаційно-управлінську.

В описовій функції статистичний аналіз дозволяє отримати кіль-

кісно-якісну характеристику економічної злочинності, описати її

складові, установити їх співвідношення, виявити окремі особли-

вості і характерні риси. Описування стану, структури, поширено-

сті, динаміки економічної злочинності, реалізації державних за-

ходів соціального контролю над ними забезпечує підтримку ре-

жиму законності у країні.

Виконуючи пояснювальну функцію, статистичний аналіз ви-

користовує широкий арсенал статистичних методів, прийомів до-

слідження економічної злочинності, який дозволяє збагнути суть

цього явища, виявити внутрішні і зовнішні його взаємозв’язки і

взаємозалежності, співвідношення структури і динаміки економіч-

ної злочинності з визначальними для неї факторами, а також з ді-

яльністю правоохоронних органів у цьому напрямку.

Статистичний аналіз, здійснений за тривалий період часу,

встановлює тенденції розвитку економічної злочинності, які мож-

ливо екстраполювати на найближче майбутнє, розробити статис-

тичний кримінологічний прогноз. У цьому проявляється прогноз-

на функція статистичного аналізу економічної злочинності.

Описування, пояснення та прогноз розвитку економічної зло-

чинності необхідні для прийняття певних управлінських рішень

205

при підготовці законодавчих актів, оптимальній організації бороть-

би з економічною злочинністю, оцінки результативності діяльно-

сті правоохоронних органів. А тому виявлення фактів у характе-

ристиці економічної злочинності, які потребують особливої уваги

з боку правоохоронних органів, а також позитивних сторін і не-

доліків у їх діяльності з метою удосконалення механізму функціо-

нування правової держави і є реалізацією організаційно-управлін-

ської функції статистичного аналізу.

Здійснення статистичного аналізу економічної злочинності

вимагає виконання певних завдань, які збігаються із завданнями

правової статистики в цілому:

1) визначення стану економічної злочинності, її рівня, струк-

тури й динаміки;

2) виявлення причин і умов, які спонукають до скоєння еко-

номічних злочинів;

3) всебічна характеристика виявлених осіб, підозрюваних у

скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності;

4) вивчення системи заходів боротьби з економічною зло-

чинністю, ефективності роботи правоохоронних органів у цьо-

му напрямку.

Усі ці завдання тісно пов’язані між собою, бо статистичний

аналіз економічної злочинності здійснюється, як правило, у

зв’язку з оцінкою діяльності державних органів, які здійснюють

боротьбу з нею.

9.2. Узагальнювальне оцінювання стану

економічної злочинності, причин і умов

скоєння економічних злочинів

Статистичний аналіз економічної злочинності полягає

у визначенні її реального стану. Але це дуже складне питання, бо

незважаючи на чітко налагоджений облік і звітність, зареєстро-

вана злочинність не відображає реальної криміногенної ситуації.

Існує думка, що лише десята, а може, навіть сота частина еконо-

мічних злочинів виявляється. Це призводить до значних структур-

них викривлень у зареєстрованій злочинності. Структурні зру-

шення злочинних наслідків ще більш разючі. Виникають величезні

фізичні, моральні і матеріальні збитки окремих громадян і суспіль-

ства в цілому від насильницьких методів політичної боротьби,

зловживань посадових осіб при проведенні приватизації, викори-

стання бюджетних коштів для особистого збагачення, шахрайства

Best books Ageofbook.com

206

фінансових пірамід і т. п., які, звичайно, не потрапили до обліку

злочинних наслідків. Отже, визначення реального стану економіч-

ної злочинності має першочергове значення на будь-якому адмі-

ністративно-територіальному рівні.

З цією метою проводиться аналіз статистичних матеріалів про

стан економічної злочинності, який установлює певні моменти,

що відображають її розвиток, а саме: чи зростає рівень економіч-

ної злочинності і якими темпами; співвідношення темпів зрос-

тання економічної злочинності і темпів зростання чисельності

економічно активного населення, безробітних і інших учасників

ринку праці; співвідношення темпів зростання економічної зло-

чинності і темпів зростання доходів населення; яка частка еконо-

мічних злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів;

поширеність рецидивної, професійної, посадової, господарської,

організованої злочинності.

Стан економічної злочинності оцінюється за допомогою абсо-

лютних і відносних показників. Абсолютні показники відобра-

жають її рівень: кількість виявлених економічних злочинів у ці-

лому і окремих видів по лінії БЕЗ, органами МВС та іншими

службами, кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні зло-

чинів економічного спрямування; спричинені економічними зло-

чинами матеріальні збитки і т. д. Наприклад, в Україні за 2000 рік

було зареєстровано 65,9 тисяч злочинів у сфері економічної діяль-

ності, серед яких найпоширенішими є розкрадання державного і

колективного майна (17,7 тис.), ухилення від сплати податків,

зборів та інших обов’язкових платежів (10,7 тис.) і посадовий під-

лог (8,8 тис.). Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні

злочинів економічного спрямування, становила 40,2 тис., з яких

28,3 тис. притягнуто до кримінальної відповідальності.

При вивченні економічної злочинності застосовуються три

види узагальнювальних відносних показників: 1) поширеність

або інтенсивність економічної злочинності; 2) структура еконо-

мічної злочинності; 3) динаміка економічної злочинності.

Відносні показники поширеності або інтенсивності економіч-

ної злочинності можна подати у вигляді системи коефіцієнтів.

Одним з таких коефіцієнтів є співвідношення кількості економіч-

них злочинів, кількості виявлених осіб або кількості осіб притяг-

нутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних

злочинів, до середньорічної чисельності населення в розрахунку

на 100 тис. осіб. Цей коефіцієнт характеризує поширеність еко-

номічної злочинності серед населення окремих територій або

об’єктів і показує, яка кількість економічних злочинів, виявлених

207

осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, припадає на

100 тисяч усього населення. Поряд із загальним коефіцієнтом за-

стосовується комплекс диференційованих коефіцієнтів, які мож-

на об’єднати в чотири групи.

1. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності серед

певних вікових груп населення і, перш за все, серед тієї частини

населення, яка за віком підлягає кримінальній відповідальності,

тобто 14-ти років і старше. Саме цей коефіцієнт є показником

кримінальної активності населення.

До цієї групи належить також коефіцієнт ураженості економіч-

ною злочинністю, запропонований В. С. Віциним [12, c. 93]. Він

відображає співвідношення частки виявлених осіб, скоївших еко-

номічні злочини, певної вікової чи іншої групи у загальній кіль-

кості виявлених осіб до частки цієї ж вікової групи в загальній

чисельності населення. Чим більший коефіцієнт ураженості, тим

значніша криміногенність певної групи населення.

2. Коефіцієнти поширеності економічних злочинів серед спе-

ціальних суб’єктів злочинів: поширеність злочинів господарсько-

го спрямування серед керівників підрозділів, підприємств, фінан-

сово-бухгалтерських працівників, матеріально-відповідальних осіб;

поширеність посадових злочинів серед державних службовців.

Обчислюються як співвідношення кількості осіб, що скоїли еко-

номічні злочини певного виду (наприклад, посадові злочини), до

чисельності працівників цього об’єкта (наприклад, державних

службовців).

3. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності по тери-

торіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах, тобто «геог-

рафія» економічної злочинності або територіальна поширеність

характеризується співвідношенням кількості зареєстрованих зло-

чинів економічного спрямування до середньорічної чисельності

населення відповідної території.

4. Коефіцієнти поширеності правопорушень економічного ха-

рактеру в окремих галузях економіки і державного управління

дозволяють проаналізувати кількість зареєстрованих злочинів у

певній галузі економіки на 100 тис. зайнятих у цій галузі.

Відносні показники структури економічної злочинності харак-

теризують певні обставини скоєння злочинів і частки в розподі-

лах злочинних проявів за об’єктивними правовими ознаками:

 за видом зареєстрованого злочину у сфері економічної діяль-

ності або об’єктом посягань;

 за об’єктивною стороною злочину (місцем, часом, способом,

знаряддям скоєння злочину, злочинними наслідками);

Best books Ageofbook.com

208

 за ознаками суб’єктивної сторони (формою вини, мотивом,

причиною скоєння злочину);

 за суб’єктами економічних злочинів, особами, підозрюва-

ними у їх скоєнні (соціально-демографічними і юридичними

ознаками);

 за галузями економіки, формами власності, організаційно-

правовими формами господарських суб’єктів;

 за мірами покарання осіб, скоївших злочини економічного

спрямування.

На практиці структура виявлених осіб, підозрюваних у скоєн-

ні злочинів економічного спрямування, вивчається за посадовим

станом (керівники, фінансово-бухгалтерські працівники, держав-

ні службовці), за соціальним станом (власники, співвласники,

приватні підприємці та ін.) та іншими ознаками.

Обсяг показників за багатьма з названих ознак величезний: за

способом скоєння злочинів — 29, за організаційними формами

господарських суб’єктів — 54, за місцем скоєння злочину — 105,

за галузями економіки — близько 300 і т. д.

Аналіз економічної злочинності за її об’єктивними показ-

никами, місцем скоєння злочину, об’єктом і предметом зло-

чинного посягання, формах власності, галузях економіки, ор-

ганізаційно-правових формах господарських суб’єктів допома-

гає встановити особливо криміногенні обставини. Так,

наприклад, розподіл кількості зареєстрованих злочинів еконо-

мічного спрямування та спричинених ними матеріальних збит-

ків за формами власності (табл. 9.1) дозволяє помітити, що

найпоширенішими об’єктами злочинних посягань є державна і

колек-

тивна власність.

Таблиця 9.1

СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА СПРИЧИНЕНИХ НИМИ

МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ

Форма власності

Частка у % до загального підсумку

кількості зареєстрованих

злочинів

суми матеріальних

збитків

209

Державна

Приватна

Колективна

Спільних підприємств

30,5

6,7

24,2

0,2

30,5

2,5

25,0

0,5

Але якщо злочинність поширена на підприємствах, коло при-

чин може бути одним, якщо об’єктом злочинних посягань є ко-

мерційна діяльність, то до сукупності причин входитимуть інші

обставини, якщо порядок приватизації — треті, якщо порядок

державного управління — четверті. І так по кожному об’єктив-

ному правовому показнику.

Порівняння абсолютних і відносних показників за різні періо-

ди часу характеризує динаміку економічної злочинності, яка за-

лежить щонайменше від таких факторів:

 від зміни історичних і соціальних, економічних і політичних

умов;

 від природного і механічного руху населення;

 від змін у законодавстві;

 від рівня виявлення і доведення економічних злочинів та

ефективності діяльності органів МВС, відділів БЕЗ і інших служб

у цьому напрямку.

Аналіз динаміки економічної злочинності повинен досягати

дві мети:

1) давати уявлення про зміну правових показників, що відо-

бражають стан економічної злочинності за попередній період ча-

су, виявляти закономірності й тенденції цієї зміни;

2) на основі виявлених закономірностей і тенденцій розробля-

ти кримінологічний прогноз можливої зміни економічної зло-

чинності в майбутньому.

Наприклад, фіктивне підприємство, як злочин у сфері еконо-

мічної діяльності, з’явилось в Україні з 1994 року і характеризу-

ється такими даними:

Роки

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Кількість зареєстрованих

випадків

147

168

227

311

За наведеними даними чітко прослідковується тенденція до

зростання виявлених випадків фіктивного підприємництва, яка,

навіть без застосування відповідних статистичних методів, до-

Best books Ageofbook.com

210

зволяє передбачити зростання цього виду економічних злочинів

на найближчі роки.

Оцінивши стан економічної злочинності, необхідно перейти

до розв’язання наступного завдання статистики — виявлення

причин і умов, які спонукають до скоєння злочинів. Криміналь-

но-правова статистика групує усі умови, які сприяють скоєнню

злочинів, у три великі групи:

1) умови, які негативно впливають на моральне формування

особистості (недоліки сімейного і шкільного виховання, вплив

вулиці, поганої компанії і т. ін.);

2) умови, які сприяють досягненню негативного результату

(дефекти в обліку, охороні, патрулюванні);

3) зовнішні умови, тобто умови конкретної життєвої ситуації,

які викликають у конкретної особи рішучість учинити злочини

(нанесення тілесного ушкодження у відповідь на образу, вбивст-

во з ревнощів, викликане раптово виявленою невірністю і т. ін.).

Статистика кількісно характеризує причини і умови скоєнняокре-

мих категорій злочинів, які інколи співпадають з мотивами. У ста-

тистичних картках про наслідки розслідування злочину (ф.1.1, п. 16)

та на особу, яка вчинила злочин (ф. 2, п. 42), наводяться 18 груп мо-

тивів злочинів: корисливі (1), з метою приховування іншого злочи-

ну (2), хуліганські (3), ревнощі, лайка та інші побутові причини (4),

помста (5), міжнаціональні (6), релігійні відносини (7), придбаннянар-

котиків (8), сильнодіючих речовин (9), спиртних напоїв (10), сексу-

альні (11), розподіл сфер впливу (12), на замовлення (13), заволодін-

ня транспортними засобами (14), грошима (15), зброєю (16), вибухо-

вими речовинами (17), боєприпасами (18). Вплив причини та мотиву

підсилюється алкогольним сп’янінням або дією наркотичних засобів.

У цьому переліку сполучені загальнокримінальні мотиви з моти-

вами скоєння економічних злочинів. Правова статистика має кількіс-

но охарактеризувати причини і умови, які сприяють скоєнню окре-

мих видів економічних злочинів. Так, наприклад, непродумані

економічні реформи призвели до того, що на ринку замість достат-

ньої кількості вітчизняних товарів і послуг з’явилась величезна кі-

лькість посередників, що призвело до жорстокої конкурентної бо-

ротьби між ними за володіння злиденними джерелами матеріальних

цінностей, які виробляються в країні, і які, можливо, надійшли в

обіг.

Значна частина підприємців знаходить у цьому свій шлях для збага-

чення, безпосередньо порушуючи закон. За деякими оцінками, у

сфері посередництва, торгівлі і збуту в Україні зайнято близько

70 % усіх створених суб’єктів підприємництва.

211

В окремих випадках мотиви і причини злочинів практично

співпадають, але з часом відбуваються зміни в структурі причин і

мотивів економічних злочинів. Вивчати динаміку таких структур-

них зрушень необхідно для визначення нових напрямків роботи

правоохоронних органів зі здійснення попереджувальних заходів

виникнення злочинів економічного спрямування.

9.3. Статистична характеристика

виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні

злочинів економічного спрямування

На скоєння злочинів впливає комплекс факторів —

матеріально-економічних, демографічних, культурних, ідеоло-

гічних, організаційно-управлінських і інших. Але вони вплива-

ють на злочинність не безпосередньо, а через призму соціально-

психологічних особливостей особи злочинця. А тому дослі-

дження причин злочинності у сфері економіки як у цілому, так і

по окремих категоріях не можна розривати з детальним вивчен-

ням особи злочинця, що і є третім завданням вивчення економіч-

ної злочинності.

Використання статистичних методів при вивченні виявлених

осіб, які скоїли економічні злочини, може здійснюватися на трьох

рівнях:

 на індивідуальному рівні воно спрямоване на встановлення

характерних якостей особи конкретного злочинця;

 на груповому рівні — на вивчення категорій і типів злочин-

ців, схожих за скоєними злочинами і змістом особистісних якос-

тей суб’єктів злочинних діянь;

 вивчення особи злочинця як сукупного «суб’єкта злочинно-

сті» в цілому, об’єднавшого лише ознаки, які визначають поняття

«злочинець» узагалі.

На кожному з наведених рівнів кримінально-правова статис-

тика виділяє три групи ознак кримінологічної характеристики

особи злочинця:

1) соціально-демографічні — співвідношення осіб чоловічої і

жіночої статі серед злочинців, співвідношення осіб різних віко-

вих груп, освіта виявлених осіб, скоївших економічні злочини,

сімейний стан, національність і інші;

2) соціальної ролі в різних сферах суспільної діяльності — за

соціальним станом і родом заняття: без певного заняття, безробіт-

ні, бродяги, мігранти; по майновому стану: з високими доходами,

середніми, нижче середніх і за межею бідності; за діяльністю на

Best books Ageofbook.com

212

дозвіллі: захоплення алкоголем, наркотичними засобами та психо-

тропними речовинами;

3) морально-психологічні якості, потреби, мотивація, ціннісні

орієнтації і інші.

На жаль, кримінально-правова статистика не має досить пов-

них даних, щоб кількісно проаналізувати весь комплекс наведених

ознак. Але найповніша інформація про особу злочинця міститься

в статистичних картках на особу, яка вчинила злочин (Ф. 2), та на

підсудного, де досить повно відображені соціально-демографічні

та юридичні їх характеристики.

До соціально-демографічних ознак, наведених у цих картках,

відносяться: стать, вік, національність, громадянство, країна про-

живання, дата і місце народження, характеристика за місцем про-

живання, мета приїзду, освіта, рід занять, службове становище й ін.

До юридичних ознак відносяться: місце злочину, з якою сферою і

видом економічної діяльності пов’язаний скоєний особою зло-

чин, кваліфікація злочину за статтями Особливої частини Кримі-

нального кодексу України, в яких розмірах нанесені збитки, пред-

мет посягання та у чиїй власності він перебуває, в якому

психічному стані скоєно злочин, у якій групі та ступінь співучас-

ті, мотиви злочину, рецидив та ін.

Наприклад, в Україні у 2000 році 27,8 % засуджених за скоєн-

ня злочинів у віці 18—24 років, 45,0 % — 30 років і старше;

13,8 % — жінки; 8,7 % — неповнолітні. З кількості засуджених

59,7% склали особи у працездатному віці, які на час скоєння зло-

чину не працювали і не навчались; кожний другий учинив злочин

у групі; кожний четвертий — у стані алкогольного сп’яніння;

майже кожний п’ятий мав незняту і непогашену судимість.

Тільки наведені дані зорієнтовують дослідника на недоліки

виховання підлітків, виключну криміногенність особи без пос-

тійного джерела доходів, серйозні вади ресоціалізації осіб, які

вже скоювали злочини, криміногенну роль групової психології і

п’янства. Порівняння наведених показників у динаміці дозволяє

виявити істотні зрушення в бік маргінальних груп населення, тоді

як насправді злочини скоюють особи різної соціальної приналеж-

ності, включаючи політиків і керівників високого рангу, але такі

особи важко виявляються, і ще важче доводиться їхня вина.

Доцільно також частки маргінальних груп порівнювати з част-

ками цих самих груп серед законопослушних громадян. Так, част-

ка чоловіків у сукупності злочинців коливається в межах 84—85 %,

тобто є підстави відзначати особливу криміногенність цієї статі.

А якщо обчислити коефіцієнти злочинності на 100 тис. чоловіків і

213

жінок, то криміногенність чоловіків стане ще очевиднішою, бо їх

частка в структурі населення менша за 50 %.

Те саме можна помітити у криміногенності осіб, які не мають

постійного джерела доходів, тобто працездатних, що не працю-

ють і не навчаються. У структурі виявлених осіб, підозрюваних у

скоєнні злочинів, їх частка становить близько 60 %. Якщо порів-

няти з часткою даної категорії осіб у структурі всього населення,

яка за деякими приблизними оцінками становить 12—15 %, то

криміногенність цієї групи ще очевидніша.

Отже, порівняльний статистичний аналіз відповідних даних

про виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економіч-

ного спрямування, дозволяє виявити серйозні кримінологічні

проблеми.

9.4. Статистичний аналіз економічної

судимості і мір покарання за скоєння

економічних злочинів

Статистичний аналіз судимості за скоєння злочинів у

сфері економіки збігається за напрямками зі статистичним

аналізом кількості зареєстрованих злочинів економічного спря-

мування і включає характеристику її стану і динаміки. Стан су-

димості характеризують абсолютні показники її рівня, коефіцієнти

її поширеності і структури, взяті за відповідний період часу.

Динаміку економічної судимості характеризують ці самі показ-

ники (рівень, поширеність, структура), порівнювані за декіль-

ка періодів.

Абсолютний рівень економічної судимості визначається кіль-

кістю виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідаль-

ності, в цілому і за окремі види злочинів у сфері економічної діяль-

ності. Поширеність економічної судимості вивчається за

допомогою загального і диференційованих коефіцієнтів. Загаль-

ний коефіцієнт економічної судимості обчислюється як співвід-

ношення кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповіда-

льності за скоєння економічних злочинів, до середньорічної

чисельності населення на 100 тис. чоловік. Диференційовані кое-

фіцієнти поширеності економічної судимості характеризують роз-

повсюдженість осіб, притягнутих до кримінальної відповідально-

сті і засуджених за скоєння злочинів економічного спрямування

серед різних груп населення (повікові кримінологічні коефіцієн-

Best books Ageofbook.com

214

ти, коефіцієнти ураженості певних вікових груп і т. п.); серед со-

ціальних суб’єктів економічних злочинів (умовно засуджених,

умовно достроково звільнених, переданих на поруки, осіб, які

перебувають під адміністративним наглядом і т. ін.); по різних

територіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах; в окре-

мих галузях економіки і державного управління.

Структура економічної судимості вивчається за об’єктами по-

сягань — безпосередніми (статті Кримінального кодексу) і родо-

вими (розділи Кримінального кодексу); за об’єктивною стороною

складу злочину (за місцем і часом, способом скоєння злочинів у

сфері економіки, за злочинними результатами); за ознаками суб’єк-

тивної сторони (формою вини, мотивом, причиною); за суб’єк-

тами економічних злочинів; соціально-демографічними і юридич-

ними їх характеристиками; за мірами покарання. Особливо

важливо виділяти судимість за групові злочини, скоєні в органі-

зованих злочинних групах, рецидив судимості та злочини в стані

алкогольного сп’яніння.

Порівняння економічної судимості по територіях чи регіонах —

так звана «географія судимості» дозволяє встановити регіони

найбільш високої чи низької судимості. Порівняння економічної

судимості по періодах — «календар» судимості дозволяє встано-

вити періоди найбільш високої чи низької судимості, причини її

відмінностей у часі.

Аналіз даних про міри покарання характеризує не тільки

карну практику судів, але і ступінь суспільної небезпеки зло-

чинців. Статистичний аналіз мір покарання включає характе-

ристику загальної кількості осіб, засуджених до різних мір по-

карання та їх структури за строком позбавлення волі або інши-

ми мірами покарання. Динаміку засуджених до певних мір

покарання визначають за абсолютними показниками і за струк-

турою.

Наприклад, у табл. 9.2 покажемо зміну структури засуджених

у 90-ті роки ХХ ст. за основними мірами покарання.

У складі засуджених у 1990-х роках найсуттєвіше зросла част-

ка засуджених до умовного позбавлення волі та виправних робіт,

яка збільшилась на 9,5 п. п. І, навпаки, найсуттєвіше скоротилася

частка засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, тоб-

то на 14,3 п. п., та частка засуджених до штрафу, тобто на 10,4 п. п.

Найсуворішою мірою покарання є позбавлення волі, частка засу-

джених до якої у 2000 році становила 35,9 %, що лише на 1,4 п. п.

більше, ніж у 1990 році.

215

Відбулися структурні зрушення і у складі засуджених до

позбавлення волі за строком покарання: значно зросла частка

засуджених до двох років включно (на 7,6 п. п.) і скоротилася

частка засуджених на строк понад 5 років (на 5,3 п. п.). Помі-

чені зміни можуть свідчити як про зменшення тяжкості осу-

джених злочинів, так і про пом’якшення покарання, призначе-

ного судами за їх скоєння.

Таблиця 9.2

СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ЗА СКОЄННЯ

ЗЛОЧИНІВ, ЗА МІРАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

Міра покарання

1990

2000

Структурні

зрушення,

п. п.

Засу-

джено

осіб

% до пі-

дсумку

Засу-

джено

осіб

% до пі-

дсумку

Позбавлення волі,

у тому числі

до 2-х років

понад 2 роки до 5 років

понад 5 років

Позбавлення волі з від-

строчкою виконання ви-

року

Виправні роботи без поз-

бавлення волі

Умовне позбавлення волі

та виправні роботи

Штраф

Інші міри кримінального

покарання

35947

9344

19218

7385

16164

22890

14709

13812

677

34,5

26,0

53,5

20,5

15,5

22,0

14,1

13,3

0,6

82869

27832

42428

12609

51653

17802

54550

6649

17380

35,9

33,6

51,2

15,2

22,4

7,7

23,6

2,9

7,5

+ 1,4

+ 7,6

– 2,3

– 5,3

+ 6,9

– 14,3

+ 9,5

– 10,4

+ 6,9

Усього засуджено

104199

100,0

230903

100,0



Водночас статистичний аналіз засуджених до позбавлення во-

лі за строком покарання може проводитися за даними установ по

виконанню покарань (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

СКЛАД ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ

В УСТАНОВАХ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАНЬ, ЗА СТРОКОМ ПОКАРАННЯ

Строк

покарання

1995

2000

у % до

1995 р.

Струк-

турні зру-

шення,

п. п.

Осіб

% до

підсумку

Осіб

% до

підсумку

Best books Ageofbook.com

216

До 1 року

Від 1 до 2 років

Від 2 до 3 років

Від 3 до 5 років

Від 5 до 8 років

Від 8 до 10 років

Від 10 до 15 років

Понад 15 років

4598

15 028

26 345

49 645

33 422

13 450

13 637

2,9

9,6

16,9

31,8

21,4

8,6

8,7

0,1

3135

12 816

28 501

56 918

41 031

15 035

14 380

243

1,8

7,4

16,6

33,1

23,8

8,7

8,4

0,2

68,2

85,3

108,2

114,7

122,8

111,8

105,4

292,8

– 1,1

– 2,2

– 0,3

+ 1,3

+ 2,4

+ 0,1

– 0,3

+ 0,1

Усього засуджено

156 208

100,0

172 039

100,0

110,1

Аналіз динаміки засуджених до позбавлення волі показує, що

за останні п’ять років ХХ століття значно зменшилася кількість

засуджених до одного року (на 31,8 %) та від одного до двох ро-

ків (на 14,7 %). В інших групах за строком покарання спостеріга-

ється зростання кількості засуджених, особливо в групі понад 15

років (майже втричі) та в групі від 5 до 8 років (на 29,8 %). У змі-

ні часток усіх груп засуджених за строком покарання помітних

структурних зрушень не відбулося. Зросла частка засуджених на

строк від 5 до 8 років на 2,4 п. п. і зменшилася частка засуджених

на строк від 1 до 2 років на 2,2 п. п.

Аналіз судимості дозволяє встановити певні кримінологічні

зміни, позитивні і негативні процеси, які відбуваються в суспіль-

стві. Але, на жаль, проаналізувати економічну судимість за міра-

ми покарання складно, бо такий розподіл засуджених за скоєння

злочинів у сфері економіки відсутній, а щоб його отримати, по-

трібні додаткові зусилля.

9.5. Статистична оцінка діяльності

правоохоронних органів

Іншим, не менш важливим аспектом, ніж попередні,

є статистичний аналіз діяльності правоохоронних органів: проку-

ратури, внутрішніх справ, безпеки, податкової поліції, митної

служби та ін. Особливе значення у зв’язку з аналізом економічної

злочинності має оцінка ефективності роботи відділів боротьби з

організованою і економічною злочинністю (БЕЗ). Усім названим

органам притаманні загальні завдання підтримки правопорядку і

свої власні напрямки роботи і форми діяльності. У зв’язку з цим

вивчення діяльності правоохоронних органів — складна, багато-

аспектна система.

217

Статистична звітність правоохоронних органів, розглянута у

розділі 2, повинна постійно використовуватися ними для встанов-

лення обсягу і оцінки якості їх роботи, для контролю і оператив-

ного управління. Кожен практичний працівник, суддя, слідчий, про-

курор, працівник міліції, установи по виконанню покарань, нотаріа-

ту і ін. повинен уміти використовувати статистичні матеріали для

своєї оперативної діяльності. Для цього їх необхідно знати і вміти

застосовувати основні положення правової статистики, щоб аналі-

зувати показники розкриваності злочинів, поверненості справ на

дорозслідування, строків розслідування, вирішення кримінальних

і цивільних справ, оцінки якості роботи судів першої інстанції,

з боку наглядової та касаційної інстанцій і ін.

Серед завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ,

є такі, за результатами виконання яких оцінюється діяльність міліції

в цілому. Це рівень відповідності врахованої злочинності на пев-

ній території її дійсному стану і показник розкриваності злочинів.

Рівень відповідності врахованої злочинності кримінальним

реаліям — комплексний показник, який залежить, по-перше, від

виконання важливих міліцейських обов’язків по реєстрації заяв і

повідомлень про злочини, порушення кримінальних справ, про-

ведення попереднього слідства і дізнання, і, по-друге, від рівня

«незаявленої» злочинності, тобто від бажання постраждалого спо-

віщати чи не сповіщати про злочин. Незаявлення про злочини знач-

ною мірою зумовлене недовірою до міліції і її можливостей, але

правоохоронні органи несуть відповідальність за певний рівень зло-

чинності і тому при вивченні їхньої діяльності особлива увага по-

винна приділятися виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків.

Важливим показником слідчої роботи є показник розкривано-

сті злочинів, який може обчислюватися як частка розкритих зло-

чинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у

відсотках. При цьому злочин може вважатися розкритим тільки

у випадку, коли:

1) кримінальна справа з обвинувачення особи, яка скоїла зло-

чин, закінчена провадженням, а обвинувальний висновок затвер-

джено прокурором і справа направлена до суду;

2) особа, яка скоїла злочин, установлена, але зі згоди проку-

рора кримінальна справа припинена за нереабілітуючими обста-

винами зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

3) особа, яка скоїла злочин невеликої суспільної небезпеки,

але за погодженням з прокурором без порушення кримінальної

справи звільнена від кримінальної відповідальності;

Best books Ageofbook.com