Хітрова Т.В. Вступ до спеціальності

Подождите немного. Документ загружается.

ДОДАТОК 10

МОНІТОРИНГ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ЖУРНАЛІСТІВ

2001 рік

За 2001 рік було порушено 72 карні справи за фактами протиправних

дій стосовно працівників ЗМІ. У тому числі 24 справи – із приводу

крадіжок, 17 – із приводу пограбувань, в 9 справах розглядаються випадки

хуліганства і в 3 йдеться про розбійні напади.

2002 рік

27 березня на сайті “Телекритики” було викладено результати

моніторингу прав журналістів та утиску друкованих ЗМІ, підготовлені

Українським незалежним центром політичних досліджень. Моніторинг було

здійснено співробітниками Українського незалежного центру політичних

досліджень в період з 1 грудня 2001 року до 26 березня 2002 року в рамках

проекту “Аналітика та інформування для розвитку демократичних

інституцій”. Об’єктом моніторингу виступили друковані мас-медіа.

Всього зафіксовано 27 випадків тиску. Структура порушень виглядає

наступним чином: 20% − перешкоджання збору інформації; 11% −

перешкоджання опрацюванню інформації; 54% − перешкоджання

поширенню інформації; 46% − застосування фізичного насильства щодо

журналістів та працівників, причетних до поширення ЗМІ; 11% −

переслідування журналістів через виконання ними професійних обов’язків. У

багатьох випадках зафіксована наявність декількох видів тиску, тому

сумарний відсоток видів порушень перевищує 100%. Географічний розподіл

випадків застосування фізичного насильства: випадки зафіксовано у

Львівській, Запорізькій, Чернігівській, Черкаській, Чернівецькій та

Херсонській областях.

***

28 січня в місті Бердянську Запорізької області невідомий плеснув

розчином соляної кислоти в обличчя головного редактора газети “Бердянськ

деловой” Тетяни Горячевої. Це сталося пізно ввечері на одній з неосвітлених

вуличок морського курорту. Міліція висунула версію про родинно-побутові

причини того, що сталося. А колеги Тетяни Горячової пов’язують трагедію з її

професійною діяльністю. “Я впевнена, що спроба осліпити мене є помстою”, −

переконана головний редактор газети. За два дні до нападу на стіні редакції

з’явився напис образливого змісту, появу якого Т. Горячева схильна

розцінювати як попередження. Тиждень до цього сталася аварія, в якій отримав

струсок мозку шеф-редактор “Бердянска делового” Сергій Білоусов −

автомобільну катастрофу він також не вважає випадковістю. (“Сегодня”, 31

січня 2002 р.).

2003 рік

Інформаційна хроніка: 4 українські журналісти загинули за

нез’ясованих обставин або були вбиті; 42 журналісти зазнали нападів, погроз,

залякувань; 38 українських мас-медіа заявили про економічний, політичний або

непрямий тиск на себе або своїх співробітників; 33 факти перешкоджання

виконанню журналістських обов’язків; 46 позовів подано проти українських

ЗМІ й окремих журналістів; 20 позовів проти представників влади та

державних установ ініціювали самі ЗМІ та журналісти (Дані моніторингу ІМІ).

***

8 квітня в Іраку загинув український журналіст, телеоператор агентства

“Рейтер” Тарас Процюк. Загинув не випадково, його було вбито. Це сталося в

ту мить, коли з чотирнадцятого поверху готелю “Палестина”, він знімав

американську танкову колону, яка переходила річну Тиґр. Раптово танк

повернув своє жерло у бік готелю і стрелив. Військові знали, що там

перебувають журналісти, однак, як пояснив командир 3-ї механізованої дивізії

армії США, “це був вогонь у відповідь, бо в будинку “працював” іракський

снайпер”. Недостовірність свідчень американських військовиків, підтверджує

останнє відео Тараса. Коли колеги, після вибуху кинулися на балкон, Тарас

лежав у калюжі крові вже непритомний, а біля нього неушкоджена камера

знімала небо. На камері знятий танк і чути фатальний постріл, натомість

жодного пострілу з боку “Палестини” камера Тараса не зафіксувала.

***

Кримські журналісти заявляють, що прес-служба Президента

перешкоджає їм виконувати свої професійні обов'язки

Кримська Асоціація вільних журналістів висловлює рішучий протест

проти дій прес-служби Президента України та його прес-секретаря Олени

Громницької, які перешкоджають виконанню професійних обов’язків

журналістів.

Як ідеться в заяві координаційної ради асоціації, 6 жовтня в Сімферополі

під час проведення офіційного заходу за участю Президента Леоніда Кучми

співробітники прес-служби Президента та особисто О. Громницька чинили

тиск на журналіста Лілю Буджурову. Зокрема О. Громницька настійно

“радила” журналістці не ставити Президентові запитання про ситуацію

навколо односторонніх дій Росії в Керченській протоці, обґрунтовуючи свою

“пораду” відсутністю цього питання в плані заходу, під час якого журналісти,

власне, й отримують нагоду ставити главі держави будь-які запитання. Як

підкреслили автори заяви, почувши відповідне прохання представників преси,

Президент згодився прокоментувати цю актуальну для україно-російських

відносин подію.

Проте через якийсь час Л. Буджуровій повідомили, що її позбавлено

акредитації на саміті Україна  ЄС, який мав відбутися 78 жовтня в Ялті,

попри те, що журналістка була акредитована на цю подію в установлений

термін із дотриманням усіх необхідних вимог, заявлених організаторами.

Ввечері 6 жовтня інформація про анулювання акредитації підтвердилася.

Представник прес-центру МЗС України, котрий удень повідомляв Л.

Буджуровій, що її прізвище міститься в списку журналістів, які мають

висвітлювати хід саміту, ввечері того дня заявив, що в списках, затверджених

О. Громницькою, замість Л. Буджурової вже внесено прізвище іншого

журналіста.

Кримська Асоціація вільних журналістів вимушена в цій ситуації

зробити висновок про те, що “таким чином прес-секретар Президента України

“покарала” журналіста за “норовживість”. Тим самим О. Громницька,

порушуючи чинне законодавство і використовуючи своє службове становище,

перешкоджала виконанню професійних обов'язків представником мас-медіа’.

Кримські журналісти також переконані, що “подібна поведінка службовця

адміністрації Президента підтверджує думку, висловлену в резолюції

Парламентської асамблеї Ради Європи про тривкі проблеми зі свободою слова

в Україні. Показово, що український журналіст був позбавлений акредитації

саме на саміт Україна  ЄС, де Україна знову декларуватиме свій європейський

вибір, прихильність до принципів демократії, прав людини і свободи слова”.

Відтак кримська Асоціація вільних журналістів мусила констатувати, що

“випадки обмеження свободи преси з боку прес-служби Президента останнім

часом стали нормою її роботи. За всю літню відпустку Л. Кучми в Криму, під

час якої він працював й активно брав участь у різних заходах на півострові,

журналісти практично не мали нагоди дізнатися думку глави держави про

найважливіші події в житті країни і донести її до українських громадян”.

Кримська Асоціація вільних журналістів заявляє, що “подібний стиль

роботи прес-служби Президента  це не тільки неприпустимий прецедент для

країни, яка називає себе європейською, але й замах на конституційне право

громадян України на отримання інформації” (УНІ-АН, 7 жовтня 2003 року).

***

Київський районний суд міста Донецька засудив до 12 років

позбавлення волі вбивцю журналіста “Донецьких новин”

13 жовтня Київський районний суд м. Донецька засудив до 12 років

позбавлення волі 34-річного Олександра Бердника  вбивцю журналіста газети

“Донецкие новости” Олександра Паніча.

Як повідомляє інтернет-сайт “Острів”, у своєму останньому слові

підсудний повністю визнав свою провину і заявив, що, вбивши О. Паніча, він

втратив друга і зробить усе можливе, аби спокутувати свою провину і довести,

що слово «друг» для нього не пусте слово.

У листопаді 2002 року злочинець по-звірячому вбив журналіста

“Донецких новостей” і викинув розчленоване тіло жертви в річку Кальміус. І

хоча ні державний обвинувач, ні представник потерпілої сторони не мають

наміру оскаржити рішення суду першої інстанції, колеги загиблого вважають,

що в цій справі, як і раніше, залишається багато білих плям (інтернет-видання

“Телекритика”, 17 жовтня 2003 року).

***

Депутат В. Гаврилюк заперечує, що на його зустріч з виборцями в

Кременчуці не пустили представників недержавних ЗМІ

Народний депутат України Василь Гаврилюк спростовує інформацію про

те, що на його зустріч з виборцями, яка відбулась 15 жовтня в четвертій

міській лікарні м. Кременчука Полтавської області, не пустили представників

недержавних ЗМІ.

Як ідеться в коментарі прес-служби депутата, формат зустрічі не

передбачав проведення прес-конференції. Після зустрічі з колективом лікарні

В. Гаврилюк пішов до кабінету головного лікаря. За ним вирушили й

журналісти, оскільки представниця газети “Кременчуцкий телеграфь”

вимагала провести прес-конференцію. Зрозуміло, наголосили в прес-службі

депутата, що з кабінету головного лікаря журналістів попросили піти.

Інформація про те, що там залишилися представники державних ЗМІ, не

відповідає дійсності, тому що жодної бесіди В. Гаврилюка з журналістами не

передбачалося і не проводилося.

Як повідомив УНІАН, про те, що представників недержавних ЗМІ не

пустили на зустріч В. Гаврилюка з виборцями в кременчуцькій лікарні, заявив

агентству уповноважений Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та

інформації в Полтавській області, головний редактор газети “Кременчуцкий

телеграфь” Сергій Кулясов.

За словами С. Кулясова, зустріч депутата В. Гаврилюка була проведена з

нагоди передачі лікарні медичного обладнання. Про цей захід організатори

зустрічі поінформували тільки державні ЗМІ − газету Кременчуцької міськради

“Вісник Кременчука”, Полтавську обласну державну телерадіокомпанію

“Лава”, міське радіо та регіональне радіо “Ера”.

За його твердженням, представники недержавних ЗМІ Кременчука, а

саме газети “Кременчуцкий телеграфь”, ТРК “Аллюр”, радіо “Європа плюс

Кременчук”, які прибули на офіційний захід, не отримали можливості

поспілкуватися з депутатом.

С. Кулясов розповів, що з ініціативи В. Гаврилюка та заступника

начальника Кременчуцького міського відділу охорони здоров’я представникам

недержавних ЗМІ запропонували покинути приміщення, в якому, проте,

залишилися представники вищезгаданих державних ЗМІ (УНІАН, 17 жовтня

2003 року).

***

Прокуратура Сумщини констатувала, що жодного серйозного

порушення прав журналістів в області не зареєстровано

Прокуратурою Сумської області проведено перевірку, яка мала на меті

виявити порушення прав журналістів. Про це повідомили УНІАН у прес-службі

Генеральної прокуратури України.

Як заявив прокурор Сумської області Юрій Ударцов, жодного серйозного

порушення тут не було зареєстровано. Щоправда, як зазначив він, інколи

трапляються ситуації, коли журналістам не дозволяють бути присутніми на

апаратних засіданнях міськради. Такі випадки Ю. Ударцов вважає

“необґрунтованою відмовою” і нагадує, що відмову в акредитації журналіст

має право оскаржити в суді.

Тим часом Шосткінська міжрайонна прокуратура направила до суду

кримінальну справу, порушену проти начальника міського РАГСу за

перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Як ідеться в повідомленні Генпрокуратури, “у Шостці з 1991 року

виходить популярний тижневик “Перекресток”, заснований місцевою

телекомпанією. Неабиякий інтерес читачів викликала його постійна рубрика

“Архіваріус”, де друкувалися дані про народжуваність, смертність та кількість

одружень за тиждень. Цю інформацію з дня існування видання надавали у

міському РАГСі. Але віднедавна його начальник почала відмовляти

журналістам у співробітництві, мотивуючи відмову тим, що газета “не хоче

натомість безкоштовно друкувати їхню рекламу”. Не допоміг і офіційний

письмовий запит головного редактора. Газеті довелося рубрику згорнути і

звернутися за допомогою до прокуратури.

Прокурорська перевірка підтвердила законність вимог журналістів і

вказала на неправоту чиновниці, яка, до слова, має юридичну освіту, а отже,

повинна знати про ст. 171 Кримінального кодексу України, яка за

перешкоджання професійній діяльності журналістів передбачає санкції аж до

обмеження волі на три роки.

Утім, ця начальниця виявилася недобросовісною і в інших ділах −

невдовзі працівники міліції спіймали її в момент отримання тисячі доларів за

термінову реєстрацію шлюбу. Тепер їй загрожує ще й покарання за

хабарництво (УНІАН, 28 жовтня 2003 року).

***

Видавництво “Донеччина” відмовилося друкувати газету “Острів” з

журналістським розслідуванням про Геннадія Васильєва

АТЗТ “Видавництво “Донеччина” 11 листопада відмовилося друкувати

черговий номер газети “Острів”.

Як повідомляє Інтернет-сайт Центру досліджень соціальних перспектив

“Острів”, за день до цього головний технолог підприємства Володимир

Дятловський в особистій розмові з головним редактором “Острова” Євгеном

Талишевим сказав, що видавці не мають до видання жодних претензій, але

надалі друкувати газету “не можуть”. За цього В.Дятловський, за словами Є.

Талишева, запевнив, що до отримання редакцією офіційного повідомлення

про одностороннє розірвання договору чергові номери газети буде

надруковано.

Проте вже вранці 12 листопада, коли номер “Острова”, де було вміщено

закінчення журналістського розслідування Володимира Бойка “В краю

неляканих прокурорів», було зверстано і виведено на друкарські плівки, з

виробничого відділу видавництва надійшло телефонне повідомлення, що

“Донеччина” друкувати “Острів” більше не буде.

Постійний автор “Острова” В. Бойко переконаний, що відмова

“Донеччини” друкувати незалежну газету викликана публікацією його

журналістського розслідування про бізнес першого віце-спікера Геннадія

Васильєва − претендента на посаду Генпрокурора, який раніше був прокурором

Донецької області (УНІАН, 14 листопада 2003 року).

***

Київська незалежна медіа-профспілка створить “групу швидкого

реагування”, яка збиратиме інформацію про напади на журналістів

Київська незалежна медіа-профспілка (КНМП) планує створити “групу

швидкого реагування”, яка буде виїжджати в регіони, збирати інформацію про

напади і тиск на журналістів та “надавати її журналістській спільноті”.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив голова КНМП

Сергій Гузь на конференції “Соціальний захист журналістів. Роль профспілок.

Український та західний досвід”, яка відбулася 14 листопада в Києві. За його

словами, до складу групи входитимуть провідні журналісти, які

спеціалізуються на журналістських розслідуваннях. Медіа-профспілка, як

зазначив С. Гузь, своєю чергою, буде “реагувати через Генеральну прокуратуру,

МВС, міжнародні профспілки”.

Він повідомив, що під час президентської виборчої кампанії медіа-

профспілка надаватиме журналістам юридичну підтримку та проводитиме

моніторинг ЗМІ (УНІАН, 14 листопада 2003 року).

***

Цензура за рішенням суду

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 6 листопада

2003 року заборонено публікувати інформацію про зловживання у вищих

ешелонах місцевої влади.

В цій безпрецедентній ухвалі зокрема сказано: “Заборонити ТОВ

“Телерадіокомпанія “Вік”, редакції громадсько-політичного щотижневика

“Вік: час, події, люди”, Кириченку Сергію Олександровичу та іншим особам

протягом розгляду справи за позовом Ротової О. І. до ТОВ “Телерадіокомпанія

“Вік”, редакції громадсько-політичного щотижневика “Вік: час, події, люди”,

Кириченка Сергія Олександровича поширювати за допомогою засобів масової

інформації будь-які відомості щодо причетності Ротової О. І. до діяльності у

сфері поховання, про порушення нею вимог Конституції та Законів України”.

Тим самим деяким опозиційним до місцевої влади ЗМІ заборонено

оприлюднювати інформацію про постійні зловживання заступника міського

голови м. Херсона Олени Ротової.

Як стало відомо нашому кореспондентові, в ході роботи II форуму

журналістів “За вибори без цензури”, що пройшов у Києві 10 листопада,

головний редактор газети “Вік” Сергій Осолодкін передав копію цієї ухвали

суду голові Комітету Верховної Ради Україні з питань свободи слова та

інформації Миколі Томенку, члену Парламентської асамблеї Ради Європи,

співдоповідачу Моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северинсен, голові

Національної спілки журналістів України Ігорю Лубченку. Воднораз у

відповідь на ухвалу місцевого суду була направлена апеляція до Апеляційного

суду Херсонської області (інтернет-видання “Політична Україна”, 18

листопада 2003 року).

У Кременчуку був застрелений відомий журналіст Володимир Кучеряв,

існує версія, що його застрелив близький знайомий і діловий партнер. Мотиви

цієї загибелі Кременчуку трактують неоднозначно. Професійну діяльність

Кучерява, що була пов’язана не лише з журналістикою (він був керівником

місцевого представництва холдінгової компанії “Бліц-інформ”), не виключають

(Дані моніторингу ІМІ).

***

В автомобільній катастрофі загинув головний редактор газети “Собор” і

представник ІМІ в Дніпропетровську Володимир Єфремов, − його машина

наразилася на вантажівку. Триває слідство, яке розглядає різні версії причини

катастрофи.

***

Від асфіксії, перечепившись коміром светра за ручку холодильника,

загинув Володимир Карачевцев. Додаткове вивчення обставин загибелі

журналіста не дало підстави для відкриття кримінальну справи за фактом

убивства.

2004

Цей рік став найтрагічнішим для працівників мас-медіа у світі. При

виконанні професійних обов’язків загинув 81 журналіст. Цей рік був тяжким і

для України. Міжнародні організації висловили стурбованість численними

випадками фізичної розправи над журналістами, які проводять власні

розслідування і твердо відстоюють своє право на інформацію.

***

27 жовтня був надрукований звіт міжнародної правозахисної організації

“Репортери без кордонів”. Висновки організації про Україні такі: на

опозиційних і незалежних журналістів чиниться тиск; кількість постраждалих і

вбитих журналістів збільшується; вбивці Георгія Гонґадзе − на волі. В рейтингу

свободи слова Україна посіла 138 місце. Всього у списку 167 країн. З колишніх

сусідів по Радянському Союзу Україна обігнала лише Росію, Узбекистан,

Білорусь і Туркменистан. “Репортери” висловлюють стурбованість численними

випадками фізичної розправи над журналістами, які проводять власні

розслідування. У 2005 році щонайменше одинадцять працівників мас-медія

постраждали під час збирання інформації про корумпованість та інші

порушення обласних, районних і місцевих посадовців (Зі звіту “Репортерів

без кордонів”).

***

На початку березня невідомі підпалили оселю голови Асоціації вільних

журналістів Криму Лілії Буджурової. Сама журналістка пов’язала факт підпалу

з публікацією списку прізвищ “не чистих на руку” кандидатів на виборах до

республіканського парламенту. Замовників підпалу досі не встановлено.

***

Іншим кричущим випадком стало побиття головного редактора газети

“Столичные новости” Володимира Каймана. Він став жертвою нападу у під’їзді

власного будинку. Отримавши черепно-мозкову травму, журналіст опинився у

шпиталі. Нападників до цього часу не знайдено.

***

На виборчих дільницях в період виборів було побито 22 журналісти по

всій Україні, зокрема 31 жовтня був побитий журналіст “5 каналу” Сергій

Скоробохатко.

***

3 листопада невідомі напали на журналіста газети “Голос Криму” Енвера

Мусієва в Сімферополі.

***

17 листопада Державне підприємство зв’язку “Укрпошта” відмовилося

доставити передплатникам 630 тис. Примірників газети “Сільські вісті”, у

номері якої лідер СПУ Олександр Мороз підтримав в другому турі виборів

кандидатуру лідера партії “Наша Україна” Віктора Ющенка.

***

Співробітник “5 каналу” Андрій Шевченко став першим українським

журналістом, якого удостоєно премії свободи слова міжнародної недійної

організації “Репортери без кордонів”. Премію присуджено за фільм “Обличчя

протесту”, формування редакційних новин “5 каналу”, створення Київської

незалежної медіа-профспілки, виступ на парламентських слуханнях щодо

політичної цензури в українських ЗМІ та тренінги журналістів за програмою

“Інтерн’юз Україна”.

2005

30 вересня, було скоєно напад на машину видавця журналу “Папарацци”

Валіза Арфуша, що на думку експертів, мало вплинути на видавців, які

готували статтю про Андрія Ющенка “Як царевич провів канікули”. “Цей напад

є залякуванням з метою перешкоджання публікації. Я прийшов додому близько

одинадцятої вечора, і в мене було відчуття, що за мною стежать”, - розповів він.

У процесі роботи над матеріалом на журналістів здійснювався словесний тиск

від офіційних служб. Однак редакція журналу не відмовилася від ідеї публікації

статті.

Міжнародні організації обурені фактом тиску на журналістів, які пишуть

про сина Президента України Андрія Ющенка (Інтерфакс-Україна).

***

У четвертому щорічному виданні “Всесвітнього списку свободи преси:,

виданому організацією “Репортери без кордонів”, Україна посіла 112 місце за

рівнем свободи слова. В 2004 році Україна займала 138 місце.

“Всесвітній список свободи преси” впорядковується на підставі опитувань

партнерських організацій і власної мережі організацією “Репортери без

кордонів” зі 130 кореспондентів, дослідників, експертів у галузі права,

активістів у галузі прав людини. Ці люди повинні були відповісти в анкеті на

150 запитань, за якими можна отримати уявлення про ситуацію у сфері свободи

преси. Отже, в Україні ситуація потроху змінюється. Як заявив у одному зі

своїх інтерв’ю віце-прем'’р В'ячеслав Кириленко, процес створення суспільного

телебачення або мовлення в Україні ще й не починався. Саме суспільне, а не

державне мовлення є ознакою демократичної держави, і характеризується

появою незаангажованих та вільних від владних структур ЗМІ. Процес може

достеменно розпочатися після виборів, котрі дадуть зелене світло. До того часу,

процедури та схеми формування суспільного мовлення залишатимуться без

належної фінансової підтримки та публічного обговорення цього питання.

2006

У травні напередодні Дня свободи преси, американська правозахисна

організація “Freedom House” оприлюднила річний звіт, у якому відзначила

поліпшення в Україні ситуації зі свободою слова.

***

12 липня група прибічників Партії регіонів разом з народним депутатом

України О.Калашніковим здійснила напад на журналіста телеканалу СТБ М.

Ситник та телеоператора В.Новосада.

ДОДАТОК 11

Критерії визначення рівня журналістських матеріалів

Низький рівень.

 Превалює інформація, яка надходить із державних джерел і близьких

до уряду агентств новин.

 Факти не відокремлені від коментарів.

 Поверхневе висвітлення новин обговорюваного регіону.

 Немає жанрового різноманіття.

 Публікації окремих журналістів не мають ознак індивідуального

стилю.

 Багато прихованої реклами.

Середній рівень.

 Певний об’єм інформації надходить від власних кореспондентів, від

некомерційних організацій і незалежних інформаційних агентств.

 Не завжди факти відділені від коментарів.

 В регіональних новинах не завжди присутня альтернативна точка

зору.

 Газета має свій стиль, однак яскраві журналістські матеріали

присутні рідко.

 Прихована реклама присутня, але не домінує. В багатьох випадках

вона позначена іншим шрифтом або дизайном.

Високий рівень.

 Представлені альтернативні точки зору.

 Факти відділені від коментарів.

 Наявні рубрики, направлені на задоволення запитів регіональної

аудиторії.

 Газета має свій стиль.

 Низка журналістів мають в аудиторії статус признаних авторитетів.

 Прихованої реклами практично немає.

ДОДАТОК 12