Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах

Подождите немного. Документ загружается.

267

2. Індикатор динаміки складських запасів по періодах (Sto-

rage Level Index — SLX) попереджає менеджера про критичний

стан накопичення складських запасів.

3. Індикатор поточної ліквідності валюти (Convertible Cur-

rency Utilisation Indicator — CCU) показує, чи є невідповідність

між заробленою конвертованою валютою і витратами в конвер-

тованій валюті.

4. Індикатор рівня переробки сировини і матеріалів (Refi-

nement Grade Indicator — RMG). Витрати на опрацювання — це

витрати на переробку сирого матеріалу в кінцеву продукцію.

Останні включають в себе фонд оплати праці виробничого пер-

соналу, витрати на фінансування виробництва — усі витрати,

крім витрат на покупні матеріали і комплектуючі. Цей індикатор

також показує, наскільки врахування варіантів закупівлі частини

матеріалів і вузлів поза власним виробництвом є цілком розум-

ним економічним рішенням.

5) ФІНАНСОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ

1. Прибуток на інвестиції (Return on Investment Indicator —

ROI) — класичний індикатор, що зазвичай трактується як рента-

бельність інвестицій. Індикатор показує ефективність викорис-

тання вкладеного капіталу у виробництво.

2. Індикатор ефективності капіталу (Capital Utilisation Indi-

cator — CPU) характеризує загальне управління оборотним капі-

талом, метою якого є таке використання ліквідних активів, яке

могло б принести максимально високий прибуток.

6) ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

Ці індикатори є фундаментальними показниками менеджмен-

ту із забезпечення якості продукції.

1. Індикатор якості продукції (Production Quality Index —

PQX) показує кількість браку стосовно до загального обсягу ви-

робленої продукції за даний період.

2. Індикатор якості обслуговування замовників (Customer

Service Index — CSX) показує кількість постачань із браком що-

до загальної кількості постачань.

3. Індикатор ефективності поточних профілактик уста-

ткування (Maintenance Productivity Indicator — MNP) показує

відношення запланованого ремонту до непередбаченого ре-

монту.

268

7) КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Для конкурентоспроможності важливими є два чинники: якість

і рентабельність. Це означає: щоб бути конкурентоспроможною,

продукція повинна відповідати очікуванню споживачів або пере-

вершувати ці очікування за ціни, що дає прибуток.

1. Індикатор конкурентоспроможності продукції (Competi-

tive Strength Indicator — CPS) показує відношення між прибутком

і доданою вартістю.

2. Індикатор рівня доданої вартості (Added Value Grade

Indicator — AVG). Додана вартість — це істотний параметр,

оскільки використовується для визначення того, яка частина від

ринкової ціни продукції була вироблена на підприємстві.

3. Індикатор поточного курсу конвертації (ліквідності) ва-

люти підприємства (Convertible Currency Exchange Indicator —

CCE) використовується для того, щоб оцінити баланс між надхо-

дженнями в конвертованій валюті від експорту та її витрат у разі

імпорту матеріалу, запасних частин і устаткування.

ІНСТРУМЕНТИ МОДЕЛЮВАННЯ

BEST містить у собі три інструменти моделювання: оцінку

прибутковості продукції, моделювання ціноутворення на про-

дукцію й оцінку інвестицій. Користувач може вводити і моде-

лювати різні рішення з метою визначення оптимальних стратегі-

чних варіантів. Модуль оцінки інвестицій дає три можливі моделі

капіталовкладень для використання: в короткострокових вкла-

деннях у нове обладнання або інші складові виробництва. Си-

стема дає рекомендації щодо найпридатнішої моделі залежно від

характеру інвестиційної ситуації (рис. 6.11).

Ідея модуля Price Setting Simulation проста: «Спільний внесок у

прибуток від різних типів продукції повинен перевищувати усі ви-

трати і давати прибуток». Це один із модулів програми, де мене-

джер повинен варіювати різні показники виробництва по кожному

типу продукції і аналізувати ціни, що утворюються, без ризику

одержати реальні збитки. Програма надає можливість одержати

ціну, «що рекомендується», залежно від ситуації на підприємстві.

Отримані результати після додаткового підтвердження можуть бу-

ти введені в новий робочий план підприємства. За незадовільних

результатів завжди є можливість відновити вихідні обсяги вироб-

ництва і ціни. Всі дані в програмі подаються за бажанням користу-

вача в національній валюті або американських доларах.

269

Рис. 6.11. Формування рекомендацій залежно

від інвестиційної ситуації в програмі BEST

Оцінка прибутковості продукції дозволяє оцінити пріоритет-

ність виробництва різних типів продукції відповідно до п’ятьох

різних ситуацій у виробництві.

Моделювання може здійснюватися незалежно від фактичного

плану і даних за результатами діяльності підприємства. Однак

користувач має право ввести найбільш успішні результати моде-

лювання як дані нового плану, послуговуючись кнопкою «Внести

до плану». Інструменти моделювання, використовувані в BEST,

постійно удосконалюються, заплановані нові модулі, що включа-

тимуться в наступні версії програми.

6.6.3. Програмний продукт FIT

FIT (Financial Improvement Toolkit) — це комп’ютерна про-

грама, яка допомагає у прийнятті рішень і яка базується на су-

часних концепціях бізнесу.

Ця програма пропонує для аналізу 23 індикатори діяльності,

як-от: додана вартість, інвестиції, маркетинг, продажі на одного

270

працюючого тощо. Розрахунок необхідних індикаторів прова-

диться на основі даних про прибутки, збитки тощо. При цьому

використовуються наявні бухгалтерські дані за повний фінансо-

вий рік, а також витрати на маркетинг, науково-дослідні та дос-

лідно-конструкторські витрати відносно даних SBUs (стратегіч-

них одиниць бізнесу) (рис. 6.12).

Рис. 6.12. Стратегічні індикатори бізнесу в програмі FIT

СТРАТЕГІЧНІ ІНДИКАТОРИ БІЗНЕСУ

Нижче розглядаються 23 стратегічних індикатори, що викори-

стовуються в FIT:

1. NET SALES INDEX — обсяг продажів продукції, де сума

продажів першого року (без податків) береться за 100% і з нею

порівнюються відповідні суми продажів наступних років (у %).

Індекс відбиває тенденцію розвитку продажів.

2. NET SALES PER EMPLOYEE — обсяг продажів на спів-

робітника — показує середню суму продажів, що припадає на

одного працюючого за кожний рік у грошових одиницях (або ти-

сячах одиниць).

271

3. ADDED VALUE — додаткова вартість — це чиста сума

продажів мінус витрати на придбані товари або послуги, необ-

хідні для отримання чистої суми продажів.

4. ADDED VALUE IN % OF SALES — додаткова вартість у

% усієї суми витрат — показує, яка частина від суми чистих

продажів зроблена «власними силами», а отже, є критерієм ви-

значення ступеня вертикальної інтеграції.

5. ADDED VALUE PER EMPLOYEE — додаткова вартість

на одного працівника — це індикатор продуктивності праці. Він

може бути порівняний, наприклад, із середньою сумою виплачу-

ваної платні, що припадає на одного працюючого, або із сумою

інвестицій, що припадає на одного працюючого.

6. COST OF GOODS IN % OF SALES — вартість товарів у

% від продажів — використовується для аналізу основних ком-

понентів витрат, що утворять суму продажів, і тенденцій змін їх у

часі.

7. INVESTMENT — інвестиції — це сукупний капітал (ос-

новні засоби + оборотний капітал), що необхідний для одержання

чистої суми продажів; розраховуються як сукупні основні засоби

мінус сукупні зобов’язання.

8. NET FIXED CAPITAL IN % OF SALES — чистий капітал

у % від продажів — показує, наскільки ефективно використо-

вуються основні засоби для одержання всього обсягу продажів;

ступінь віддачі капіталу стосовно суми продажів.

9. WORKING CAPITAL — робочий капітал — ефективність

використання капіталу, це сукупні оборотні кошти мінус сукупні

короткострокові зобов’язання.

10. WORKING CAPITAL IN % OF SALES — робочий капітал

у % від продажів — інша міра рівня капіталовіддачі стосовно до

суми продажів, крім основних засобів у % від суми продажів.

11. INVESTMENT INTENSITY IN % OF ADDED VALUE —

віддача інвестицій у % від додаткової вартості — визначаєть-

ся як капіталовкладення, поділені на додану вартість. Це дуже

важливий показник, що визначає відношення існуючої додатко-

вої вартості за рік до необхідних капіталовкладень.

12. INVESTMENT PER EMPLOYEE — інвестиції на одини-

цю персоналу — відбиває ступінь автоматизації у компанії. Чим

більше капіталовкладень припадає на одного працюючого, тим

більшою має бути його віддача.

13. STOCKS IN % SALES — частка вартості продукції на

складі до загального обсягу продажів — використовується для

виявлення можливих проблем в оборотному капіталі (або інтен-

272

сивність обороту капіталовкладень). Сутність індикатора — під-

вищення потенціалу операцій постачання, виробництва під по-

стачання чи замовлення або координації виробничих процесів і

постачань клієнтам.

14. RAW MATERIALS IN % OF SALES — обсяг сировини

стосовно до обсягу продажів — використовується для виявлен-

ня можливих проблем в оборотному капіталі (або інтенсивності

капіталовкладень).

15. WORK IN PROGRESS IN % OF SALES — співвідношен-

ня між виробничим капіталом і обсягом продажів. Використо-

вується для виявлення можливих проблем у оборотному капіталі

(або інтенсивності капіталовкладень).

16. FINISHED GOODS IN % OF SALES — завершене вироб-

ництво щодо загального обсягу продажів — використовується

для виявлення можливих проблем у оборотному капіталі (або ін-

тенсивності капіталовкладень).

17. MARKETING IN % OF SALES — витрати на маркетинг

до загального обсягу продажів — використовується для аналізу

основних компонентів витрат, що утворять суму продажів, і тен-

денцій їхніх змін у часі.

18. ADMINISTRATION IN % OF SALES — адміністративні

витрати до загального обсягу продажів — використовується

для аналізу основних компонентів витрат, що утворюють суму

продажів, і тенденцій змін їх у часі.

19. TRADEDEBTORS IN % OF SALES — обсяг капіталу бо-

ржників за платежами до загального обсягу продажів — ви-

користовується для виявлення можливих проблем у оборотному

капіталі (або інтенсивності капіталовкладень).

20. AVERAGE SALARY PER EMPLOYEE — середня заробі-

тна плата на одного співробітника, тобто загальна сума випла-

чуваної за рік зарплати, поділена на середню кількість працюю-

чих за рік.

21. NUMBER OF EMPLOYEES — число співробітників —

показує середню кількість за весь рік, а не тільки на кінець року.

22. ROI (RETURN ON INVESTMENT) — повернення інвес-

тицій — розраховується як прибуток до відрахування податку

плюс відсотки, потім ділиться на капіталовкладення. Цей показ-

ник треба порівнювати з вартістю капіталу у валюті, що викорис-

товується у розрахунках.

23. ROE (RETURN ON EQUITY) — повернення акціонерно-

го капіталу — це прибуток до відрахування податку, віднесений

до обсягу капіталу акціонерів.

271

КОМП’ЮТЕРНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМ-

КИ ПРИЙНЯТТЯ

РІШЕНЬ ТА ВИКОРИСТАННЯ

ЇХ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

7.1. ЕВОЛЮЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Розвиток комп’ютерної інформаційної технології нерозривно

пов’язаний з розвитком інформаційних систем, які в економіці

використовуються для автоматизованого (людино-машинного)

розв’язання економічних задач. Для розв’язання будь-якої задачі

за допомогою комп’ютера необхідно створити інформаційне (за-

безпечити розрахунки необхідними даними) і математичне

(створити математичну модель розв’язання задачі, за якою скла-

дається програма для ЕОМ) забезпечення. На рис. 7.1 показана

спрощена схема автоматизованого розв’язання економічної задачі

(наприклад, розрахунок оптимальної виробничої програми). Не-

обхідна для розв’язання інформація може надходити безпосеред-

ньо (вхідна інформація) або через систему інформаційного забез-

печення, яка може поповнюватися і за рахунок нової інформації.

Інформаційне

забезпечення

Автоматизоване

розв’язання

економічної задачі

Вхідна

інформація

Технічне

забезпечення

Вихідна

інформація

Математичне

забезпечення

Програмне

забезпечення

Рис. 7.1. Схема автоматизованого розв’язання економічної задачі

Математичні моделі й алгоритми можуть бути подані у вигля-

ді, який передбачає етап програмування, і в формі, придатній для

прямого використання при розв’язанні задачі. Вихідна інформа-

ція може бути подана в різних варіантах.

272

Визначальною особливістю інформаційної системи є те, що

вона забезпечує користувачів інформацією із декількох організа-

цій. Серед інших особливостей, які зумовлюють значні труднощі

в розробці та побудові інформаційних систем організаційного

типу, можна назвати такі:

— середовище, в якому працюють ці системи, досить складне,

неповністю визначене і важко моделюється;

— системи мають складне сполучення із середовищем, що

включає багато вхідних і вихідних ланцюгів;

— функціональні взаємозв’язки вхідних і вихідних сигналів

складні в структурному, а інколи і в алгоритмічному відношенні;

— вони зазвичай містять у собі великі й складні БД (в перспек-

тиві — бази знань);

— організації-замовники завжди нагально потребують постій-

ної й тривалої роботоздатності цих систем, причому строки поча-

ткового введення їх в експлуатацію і наступних модифікацій

установлюються досить стислими.

У системах опрацювання даних (СОД) головними її компоне-

нтами є дані та обчислення. Більшість інформаційних систем

управління інформаційними ресурсами в організаціях вміщують і

багато інших компонент, як-от: вимоги, запити, тригери і звіти. І

всі вони, зокрема, містять великі описи свого власного змісту в

тій чи іншій формі. Ці описи необхідні для інтерпретації і корект-

ного використання наданої інформації (коли в системі відсутній

повний опис, то мається на увазі, що користувачі отримують його

із іншого джерела).

Для головних компонентів інформації (даних і обчислень) важ-

ливе значення має така характеристика, як їх надмірність. Ви-

значення надмірності суттєво залежить від одиниці інформації.

Коли одиниця вибрана, то надмірність — це просто дублювання

однієї й тієї самої одиниці в системі. Суттєвим рішенням при ви-

борі одиниці інформації є вибір її розміру. Вибір занадто малої

одиниці приводить не тільки до високого рівня незалежності бло-

ків інформації, але й до збільшення накладних витрат та затрат на

підтримку; при прийнятті крупної одиниці буде неможливо уни-

кнути численного дублювання підблоків інформації.

За час виникнення і розвитку інформаційних систем організа-

ційного типу структура і надмірність даних і обчислень значно

змінювалися, чим визначались покоління цих систем. На рис. 7.2

подана схема розвитку інформаційних систем, де показані особ-

ливості розв’язання функціональних задач залежно від характеру

інформаційного і математичного забезпечення.

273

Номер

етапу

Період,

роки

Назва етапу

в Україні

Назва етапу

в зарубіжній

літературі

Схема розв’язування

задачі

Перший 1963—

1972

Створення

АСУ (поза-

дачний під-

хід)

Системи

опрацювання

даних (СОД)

Дані Дані

Задача 1 Задача N

Моделі Моделі

Другий 1972—

1985

Створення і

розвиток

АСУ згідно

з концепці-

єю баз даних

Управлінські

інформаційні

системи

База даних

Задача 1 Задачa N

Моделі Моделі

Третій Поча-

ток

1985

(триває

досі)

Системи під-

тримки при-

йняття рішень

(СППР)

База даних

Задача 1 Задачa N

База моделей

Рис. 7.2. Схема еволюції інформаційних систем

В інформаційних системах першого покоління, які в зарубіж-

ній літературі відомі під назвою «Системи опрацювання даних»

(«Електронне опрацювання даних», «Система електронного опра-

цювання даних»), вітчизняній — «Автоматизовані системи управ-

ління (АСУ) — позадачний підхід»: — для кожної задачі окремо

готувалися дані й створювалася математична модель. Такий підхід

зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі дані могли

використовуватись для розв’язання різних задач) і математичну

надмірність (моделі розв’язання різних задач мали загальні бло-

ки). Типовими прикладами систем опрацювання даних є системи:

керування запасами, виписування рахунків, нарахування зарплати.

Системи опрацювання даних були вузько прикладними й орі-

єнтованими на автоматизацію робіт з паперами за рахунок ком-

п’ютеризації великих масивів і потоків даних на операційному

рівні. Розпізнавальною ознакою цих систем є ефективне опрацю-

вання запитів, використання інтегрованих файлів для пов’язуван-

ня між собою задач і генерування зведених звітів для керівницт-

ва. Оскільки кожна система була націлена на конкретне

застосування, то опис своїх функцій (зазвичай у формі надруко-

ваних керівництв (інструкцій) до процедур або у вигляді стандар-

тів) був поданий мінімальним і призначений для спеціаліста у цій

…

274

предметній галузі. Крім того, передбачалося, що користувачі ма-

ють значний досвід як у прикладній галузі, так і в роботі із си

с-

темами, які обслуговують це застосування.

Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою

«управлінські (адміністративні) інформаційні системи» — Mana-

gement Infоrmation System (у нашій літературі використовувався

термін «АСУ — концепція баз даних»). Основною функцією таких

систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управ-

лінську інформаційну систему характеризує структурований по-

тік інформації, інтеграція задач опрацювання даних, генерування

запитів і звітів.

В управлінських інформаційних системах (УІС) вже були визна-

ні переваги колективного користування даними, а також відзначено,

що в одній організації багато прикладних програм використовують

одні й ті самі робочі дані і має місце дублювання робіт у процесі

збору, зберігання і пошуку цих даних. У міру збільшення кількості

прикладних програм, що обслуговують усі рівні управління та

опрацьовують одні й ті самі робочі дані, зростав обсяг дублювання,

що ставало гальмом на шляху комп’ютеризації управління. Більше

того, це дублювання часто було неефективним, оскільки спричиня-

лося до несумісності прикладних програм. Виходом із цієї ситуації

стала концепція створення єдиної централізовано керованої бази

даних, яка обслуговує за допомогою спеціального програмного

продукту — СУБД — усі прикладні програми організацій.

Основною проблемою створення великих розподілених баз

даних є складність описати дані об’єктивно, незалежно від окре-

мих прикладних програм, з тим щоб спростити колективне вико-

ристання даних різними прикладними програмами. Для опису

даних широко застосовуються моделі та словники даних. Семан-

тика даних, тобто вивчення змісту даних незалежно від окремих

прикладних програм, стала самостійною галуззю досліджень.

Системи підтримки прийняття рішень (Decision Support

System) — це інформаційні системи третього покоління. Вони

мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне

математичне забезпечення — бази моделей, тобто в них реалізова-

на ідея розподілу обчислень подібно до того, як розподіл даних

став вирішальним чинником у звичайних інформаційних системах.

Усвідомлення важливості розподілу обчислень в автоматизо-

ваних розрахунках виникло тоді, коли було помічено, що в бага-

тьох прикладних програмах використовуються аналогічні обчис-

лення, а індивідуальні фактори, які впроваджуються в приладні

програми для допомоги конкретному користувачеві, вносять не-