Гусак Н.Б., Гусак Ю.Д. Контроль податкових органів за діяльністю підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 2. Теоретичні основи та процедури податкового аудиту

2.5. Контроль дотримання встановленого

порядку розрахунків із споживачами з

використанням реєстраторів

розрахункових операцій

Перевірка по контролю за розрахунковими операціями в

сфері готівкового та безготівкового обігу – це сукупність заходів

контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за

дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог За

конів України від 4 грудня 1990 №509ХІІ «Про державну по

даткову службу в Україні», від 1 червня 2000 року № 1776ІІІ

«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших норматив

но – правових актів, що визначають порядок проведення розра

хункових операцій, обліку товарних запасів та грошових коштів.

Згідно Закону України «Про застосування реєстраторів роз

рахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг» контролюючі органи мають право здійснювати пла

нові та позапланові перевірки осіб, що використовують РРО.

Взагалі перевірки, що стосуються осіб, які використовують

РРО, розрахункові книжки чи книги обліку розрахункових

операцій є оперативними і здійснюються працівниками

відділу(групи) оперативних перевірок відповідного податково

го органу.

Контрольноперевірочну робота за додержанням порядку

проведення розрахунків можна розбити на три етапи:

1. Підготовча робота.

2. Безпосереднє проведення перевірки.

3. Заключний етап.

На першому етапі здійснюється детальний аналіз

підприємств сфери готівкового обігу, особлива увага звертаєть

ся увага на збиткові підприємства цієї сфери. Перевіряється

наявна оперативна інформація, доповідні службові записки,

інформація від громадян як письмова так і усна.

За наявності підстав для проведення перевірки начальник

управління (відділу) податкового аудиту та валютного контро

«Контроль податкових органів за діяльністю підприємств»

лю пише на ім’я начальника відповідного податкового органу

службову записку на проведення перевірки або хронометражу.

Начальник відповідно накладає резолюцію на проведення пе

ревірки та виписується посвідчення, яке містить посаду, прізви

ще, ім’я та по батькові посадової особи, якій доручено здійсни

ти перевірку, зазначається назва суб’єкта підприємницької

діяльності що перевіряється та перелік законодавчих та норма

тивноправових актів, вимоги яких підлягають перевірці, та

термін його дії. Посвідчення оформляється на кожну посадову

особу що бере участь у перевірці.

Зазначені перевірки проводяться посадовими особами

органів державної податкової служби групою не менше двох

посадових осіб за наявності у них службових посвідчень, осо

бистих знаків і посвідчення на право здійснення перевірки.

На другому етапі працівник ДПІ або позаштатний прац

івник податкової інспекції здійснює торгову закупку в тор

говій точці суб’єкта, що перевіряється з метою виявлення

проведення розрахункових операцій на повну суму покуп

ки через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскаль

ний режим реєстратори розрахункових операцій (РРО), а у

випадках, передбачених законодавством, – книги обліку роз

рахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки.

Після завершення розрахункової операції працівники ДПІ

пред’являють посвідчення на перевірку. Касир (продавець)

перераховує у присутності працівника податкової служби

наявні кошти у касі (сейфі). Працівник відділу оперативно

го контролю вибиває Х – Звіт на РРО звіряє ці дані з кош

тами, що знаходились у касі наданий момент на предмет

відповідності проведень операцій через РРО, а також пере

віряється застосування режиму попереднього програмуван

ня найменування, цін товарів та обліку їхньої кількості.

Важливою ділянкою контролюючої роботи є перевірка на

явності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприєм

ницької діяльності, ліцензій, торгових патентів, інших спеціаль

них дозволів на здійснення окремих видів підприємницької

діяльності та марок акцизного збору.

Тема 2. Теоретичні основи та процедури податкового аудиту

Далі перевіряється книга обліку розрахункових операцій (

правильність її ведення, наявність Z звітів, цілісність засобів

захисту) та розрахункові книжки, а також наявність цінників в

розрізі найменувань товарів.

В обов’язково порядку посадовими особами органу подат

кової служби необхідно провести процедуру перевірки засобів

контролю РРО. Під засобами контролю розуміють централізо

вано виготовлені спеціальні пломби підвищеного рівня захис

ту у вигляді самоклеючих знаків, форма яких затверджується

ДПА України, які застосовуються для опломбування реєстра

торів розрахункових операцій, щоб унеможливити доступ до

фіскального блоку РРО без пошкодження засобу контролю та

книг обліку розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадсь

кого харчування та послуг, щоб унеможливити розшнуруван

ня книги без порушення засобу контролю.

Основні характеристики засоби контролю, на які необхі

дно звернути увагу під час проведення перевірки – це еле

менти зовнішнього вигляду, мікротекст та спеціальні ефек

ти зображення.

Елементи зовнішнього вигляду( геометрична форма, розмір,

положення засобу контролю, захисна плівка, металізований

шар, зображення на пломбі) перевіряються шляхом візуально

го обстеження та вимірювання. Перевірку слід проводити за

наявності достатнього яскравого освітлення.

Мікротекст слід читати з використанням збільшувального

скла з п’ятисемикратним збільшенням. При перевірці мікро

тексту необхідно звертати увагу на розташування рядків,

чіткість зображення та однаковий розмір літер, відсутність вик

ривлень чи перекосу рядків відносно горизонталі.

Спеціальні ефекти зображення також перевіряються шляхом

обстеження або за допомогою оптичних пристроїв. У випадку

коли для визначення наявності того чи іншого спеціального

ефекту необхідно змінити кут зору, взаємо розташування дже

рел освітлення та засобу контролю, то слід по можливості уни

кати пересування РРО з місця на місце, не нахиляти чи повер

тати його.

«Контроль податкових органів за діяльністю підприємств»

Про порушення цілісності засобу контролю свідчать такі

ознаки:

 тріщини, розриви на поверхні;

 відсутність окремих ділянок захисної плівки;

 витерті або зняті ділянки металізованого шару;

 неспівпадання краю захисної плівки з краєм металізова

ного шару;

 наявність пустот, інородних тіл, між захисною плівкою та

металом.

Про підробку засобу контролю можуть свідчити такі ознаки:

 пломба не відповідає еталонному зразку хоча б за однією

з визначених технічним описом ознак;

 розмір пломби не дорівнює визначеному у технічному описі;

 колір металізованого шару не є золотистим чи сріблястим;

 на пломбі відсутні окремі елементи зображення, або на

явні додаткові елементи, або вигляд чи взаємо розміщен

ня окремих фрагментів зображення відрізняється від ри

сунка, наведеного у технічному описі;

 відсутність мікро тексту, або розмір літер не дорівнює

визначеному, бо розташуванню, зміст чи кількість рядків

інші, ніж це визначено технічним описом;

 не виявлено будьякого зі спеціальних ефектів зображення.

Податківець зобов’язаний також перевірити зберігання кон

трольних стрічок та використаних КОРО.

Заключним етапом контрольноперевірочної роботи у сфері

розрахунків за допомогою РРО – узагальнення результатів

перевірки та складання акту.

Акт перевірки містить систематизований виклад виявлених

у ході перевірки фактів порушень законодавчих та норматив

ноправових актів.

В акті перевірки чітко викладається зміст порушення з об

ґрунтуванням порушених норм законодавчих та нормативно

правових актів та вказуються конкретні їх статті і пункти. До

доказів, що використовуються в частині підтвердження вста

новлених перевіркою фактів порушень відносяться як первинні

документи, звіти, розрахунки та інші документи, в яких викла

Тема 2. Теоретичні основи та процедури податкового аудиту

дені або засвідчені обставини складу порушення, так і пояснен

ня посадових осіб та інших працівників суб’єкта підприємниць

кої діяльності.

Акт перевірки підписують посадові особи органу державної

податкової служби та керівник або особа що його заміщує, а у

випадку їх відсутності особа, що уповноважена здійснювати

розрахункові операції. Перший примірник акта перевірки зали

шається у посадових осіб органу державної податкової служби,

а другий у керівника.

У разі відмови керівника господарюючого суб’єкта або осо

би, що його заміщує від підписання акта перевірки, посадови

ми особами органу державної податкової служби складається

акт відмови від підписання матеріалів перевірки.

Рішення про застосування та стягнення сум штрафних санкцій

за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник

органу державної податкової служби або його заступника.

2.6. Моніторинг та поняття податкових ризиків

З метою забезпечення наповнення дохідної частини бюдже

ту постає питання поліпшення системи адміністрування по

датків, що передбачає постійний контроль за своєчасністю та

повнотою їх сплати суб’єктами підприємницької діяльності.

Основним джерелом наповнення бюджету повинна бути доб

ровільна сплата, а основною функцією податкових органів –

моніторинг цього процесу. Але при високій імовірності пору

шення клієнтом податкового законодавства, необхідно органі

зовувати податковий аудит і визначати реальні податкові зо

бов’язання такого клієнта.

Необхідна реорганізація процесів податкового аудиту, ак

центом якого повинно стати постійне спостереження та конт

роль за фінансовогогосподарською діяльністю клієнта.

Податкові органи повинні бути поінформовані на як мож

на більш ранній стадії про можливі випадки порушення подат

кового законодавства та відповідно реагувати на них належни

ми діями, у тому числі передбачати та упереджувати.

«Контроль податкових органів за діяльністю підприємств»

Робити це можливо за допомогою моніторингу податкових

ризиків.

Головна мета моніторингу податкових ризиків – підвищен

ня ефективності роботи підрозділів податкового аудиту в умо

вах обмежених фінансових і трудових ресурсах, за рахунок їх

більш раціонального використання, а також дієвий контроль за

дотриманням клієнтами податкового законодавства.

Кінцевим результатом створення системи моніторингу по

даткових ризиків передбачається розробка автоматизованої

системи податкових ризиків, яка дасть можливість: виключити

вплив людського фактору на прийняття рішення про проведен

ня аудиту, покращити якість відбору підприємств для аудиту

та зробити його більш ефективним.

Податковий ризик – вірогідна можливість порушення по

даткового законодавства, в результаті чого можливі втрати

бюджету.

Податковий ризик може виникати під час здійснення еко

номічним об’єктом будьяких видів діяльності, пов’язаних з

виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товар

ногрошовими та фінансовими операціями, комерцією, втілен

ням соціальноекономічних та науковотехнічних проектів.

Визначення податкових ризиків являє собою узагальнення

результатів контролю та створення єдиної бази даних податко

вих ризиків (далі – БДПР) Тобто, систематизацію недоліків і

порушень нормативноправових актів суб’єктами підприємниц

тва у процесі господарської діяльності, схем ухилень від опо

даткування, загальних ознак, що можуть вказувати на наявність

таких порушень, які на даний час відомі податківцям. За раху

нок постійної контрольної роботи, в умовах нестабільного за

конодавства та виникнення нових видів, форм та методів гос

подарської діяльності БДПР буде постійно змінюватись,

доповнюватись новими ризиками. При цьому деякі ризики

можуть втрачати свою актуальність або видозмінюватись.

На першому етапі опрацювання інформації слід враховува

ти специфічні фактори господарської діяльності, соціально –

економічні фактори, діюче загальне та податкове законодавство,

Тема 2. Теоретичні основи та процедури податкового аудиту

його зміни, які властиві загальному колу підприємств галузі, де

функціонує клієнт:

 загальне положення справ у галузі, сезонність виробництва;

 наявність (відсутність) великого числа банкрутств у га

лузі;

 зниження (збільшення) попиту на вироби або послуги

компанії в зв’язку зі зміною потреб споживачів;

 зростання числа конкурентів;

 виробничу та економічну (у т. ч. міжнародну);

 наявність міжнародних угод;

 сталі економічні міжнародні зв’язки;

 специфічні умови оподаткування (наявність пільг або

обмежень);

 цінові коливання на продукцію, товари, послуги;

 зміни в податковому законодавстві тощо.

З усієї наявної інформації виділяються фактори, що засвід

чують можливість виникнення податкового ризику. В залеж

ності від впливу факторів можуть виникати загальний чи галу

зеві ризики, при цьому обумовлюється їх можлива сфера дії.

Враховуючи, що кожне підприємство має індивідуальний харак

тер своєї діяльності, який впливає на сплату податків та зборів.

Крім того слід враховувати інформацію про історію діяльності

кожного окремого клієнта, визначаючи податкові ризики влас

тиві конкретному клієнту:

І. Фінансову позицію клієнта, в залежності від якої можли

ва наявність таких ризиків як:

 постійне зниження прибутку порівняно з попередніми

періодами,

 зменшення обсягів виробництва продукції (продажу то

варів, робіт, послуг), зниження валового доходу,

 зниження коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості,

автономності (необхідне проведення оцінки стану голов

них статей балансу),

 наявність значних обсягів дебіторської заборгованості по

сплачених товарах, роботах, послугах,

«Контроль податкових органів за діяльністю підприємств»

 наявність значних обсягів кредиторської заборгованості за

отримані товари, роботи, послуги та заборгованості по за

робітній платі,

 недостатність обігових коштів та використання залучених

коштів (кредитів, позичок), отримання кредитів у банкі

вських та фінансових установах під високі процентні

ставки та під сумнівні гарантії,

 низький розмір заробітної плати працівникам,

 наявність значних обсягів виплат працівникам у вигляді

позик, страхових виплат;

ІІ. Внутрішню політику управління клієнта, структуру адм

іністративної організації і внутрішньої системи керування, яка

може призвести до виникнення таких ризиків:

 часта перереєстрація клієнта (зміна назви, організаційно

правової форми, форми власності, юридичної (фактичної)

адреси, тощо),

 часта зміна керівного складу підприємства, власників,

оновлення наглядової ради,

 часта зміна аудиторів або юрисконсультів,

 часта зміна головних бухгалтерів,

 низький рівень організації обліку підприємства (бухгалтерсь

кого, податкового) відсутність автоматизованого обліку,

 різка зміна напрямів роботи компанії,

 укладання невигідних угод з контрагентами,

 несвоєчасність і неповнота надання податкової звітності

та погашення податкових зобов’язань.

ІІІ. Господарську політику компанії, в залежності від якої

податковий ризик зростає за умови:

 перебування значної частки статутного фонду (значних

пакетів акцій, паїв, долей) клієнта у володінні юридичних

осіб, що розташовані в офшорних зонах,

 здійснення активної зовнішньоекономічної діяльності,

 виробництва, реалізації, імпорту підакцизних товарів (ок

ремо – лікерогорілчаних та тютюнових виробів),

 продажу основних фондів за ціною, нижчою за балансову,

Тема 2. Теоретичні основи та процедури податкового аудиту

 здійснення операцій з цінними паперами, борговими зо

бов’язаннями,

 наявності взаємовідносин підприємства з контрагентами,

які перебувають в офшорних зонах,

 здійснення бартерних операцій (особливо при наявності

у достатній кількості обігових коштів), використання про

цедур взаємозаліку заборгованості,

 здійснення значних обсягів операцій з розрахунками го

тівкою,

 наявності філій та відокремлених підрозділів, які перебу

вають на консолідованій сплаті податків,

 наявності взаємовідносин з «фіктивними» фірмами,

 декларування значних сум ПДВ до відшкодування,

 збільшення споживання матеріальних ресурсів, витрати на

придбання яких стосується складу валових витрат при

зменшенні або незначному збільшенні обсягів реалізації,

 реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, значно ниж

чими, а придбання за цінами, значно вищими середньос

татистичних цін, що склалися на ринку збуту,

 відсутність господарської діяльності або декларування

протягом тривалого часу збиткової діяльності компанії,

 використання у діяльності угод про переуступку права

вимоги боргу,

 застосування вексельних схем у розрахунках,

 наявність господарських операцій, невластивих галузі та інше.

При визначені податкових ризиків також необхідно враховува

ти дані про порушення клієнтом діючого законодавства, що мали

місце, та інформацію про ймовірне порушення законодавства:

 порушення термінів розрахунків в іноземній валюті,

 неподання або несвоєчасне подання платником податко

вої звітності,

 порушення термінів сплати податків, зборів, обов’язкових

платежів,

 застосування нульової ставки оподаткування ПДВ при

непідтверджені факту перетинання товарами митного

кордону України,

«Контроль податкових органів за діяльністю підприємств»

 наявність арифметичних та методологічних помилок у

податковій звітності,

 подання нових податкових розрахунків і декларацій з

виправленими показниками (уточнених декларацій),

 зростання податкового боргу за даними особистих ра

хунків.

При цьому слід враховувати, що кожна з перелічених умов

може призвести до наявності декількох окремих ризиків. На

приклад, при здійсненні клієнтом зовнішньоекономічної діяль

ності існують такі податкові ризики як невірне визначення

податкової бази при імпорт товарів, що не обкладаються подат

ком на додану вартість, невірне застосування нульової ставки

оподаткування ПДВ при експорті та інше.

Перелік податкових ризиків не може бути постійним, він по

винен весь час поповнюватись новими ризиками, які будуть ви

являтися фахівцями податкових органів під час податкового ауди

ту (активний метод), автоматично, під час прийняття обов’язкової

податкової звітності (пасивний метод) чи теоретичним методом.

Ризики можуть бути актуальними та неактуальними, зўяв

лятися та зникати. Так, при встановленні ризику і внесенні

його в базу податкових ризиків він актуальний. У ході роботи

над ризиком він може втрачати свою актуальність, тобто час

тота його виявлення зменшується в часі. При втраті актуаль

ності, ризик переводиться до неактуальних ризиків. Рішення

щодо визначення ризику неактуальним приймається ДПА

України за наслідками вивчення статистики ризиків. Наприк

лад, ризик заниження цін при проведення бартерних операцій,

що спрацьовувало протягом тривалого часу не є актуальним

після відповідних змін у законодавстві, оскільки клієнти не

застосовують бартерні схеми при ухиленні від оподаткування.

Проте через певний час ( періодично ) треба повертатися до

неактуальних ризиків для того, щоб пересвідчитись у тому, не

почали клієнти знову застосовувати цей метод ухилення від

оподаткування. Рішення щодо визначення ризику актуальним

приймається ДПА України за результатами статистичної

інформації про порушення.