Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

351

Матер. міжнар. наук.-практ. конф. — Л., 9–11 листоп. 2000 р.,

Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2000. — С. 225–227.

Опис дисертацій та авторефератів такий:

Горбаченко Т. Г. Управление материальными ресурсами: Дис.

д-ра філос. наук: 09.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевчен-

ка. — К., 2002. — 450 с.

Таранський І. П. Управління інвестиційним забезпеченням

підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02 / Нац.

ун-т “Львівська політехніка”. — Л., 2001. — 24 с.

У бібліографічному описі архівних джерел необхідно послі-

довно зазначати назви матеріалу, архіву, номери фонду, опису,

справи та аркуша. При повторному згадуванні архіву можна

подавати його скорочену назву, наприклад: Центральний Де-

ржавний архів вищих органів влади і управління України, Цен-

тральний Державний архів громадських організацій України —

ЦДАГО України.

Розміщення бібліографічних описів у списках літератури

Існує кілька варіантів розміщення бібліографічних описів,

списків літератури до курсових, дипломних та наукових робіт:

• алфавітне;

• алфавітно-хронологічне;

• у порядку першого згадування праць.

Алфавітне розміщення — найпоширеніший спосіб групуван-

ня бібліографічних описів у ряди за алфавітом:

• мови записів, якщо описи складені однією мовою;

• зведеним кириличним, якщо описи складені двома чи біль-

ше мовами з кириличною графікою (наприклад, українсь-

кою, російською, болгарською);

• латиною, якщо описи складені двома чи більше мовами з ла-

тинською графікою.

Якщо у списках літератури подаються описи мовами з різною

графікою (кириличною, латинською), то групують два алфавіт-

них ряди: спочатку кириличною графікою, а потім латинською.

Бібліографічні описи документів мовами з алфавітом особ-

ливої графіки (арабської, японської, грузинської) розміщують

окремими алфавітними рядами, як правило, після латинського

ряду.

352

Всередині алфавітного ряду описи розміщують за першим еле-

ментом бібліографічного запису залежно від того, що є першим —

прізвище автора чи перше слово назви (для книг чоти рьох-п’яти

авторів і за назвою). Якщо прізвища авторів збігаються, то описи

розміщують за ініціалами, а видання одного автора розміщують

за алфавітом їх назв. Наприклад:

1. Альбеков А. У. …

2. Васелевський М. …

3. Гаджинський А. М.

4. Контроллинг в бизнесе …

5. Словник іноземних слів …

За алфавітно-хронологічної побудови списку літератури запи-

си групують в алфавітно-хронологічні ряди, тобто розташовують

за алфавітом авторів і назв (як розглянуто раніше), а якщо автор

чи назва ті самі, їх розміщують за роками видання.

Праці одного автора розташовують так: спочатку одноосібні

(за датами), а потім у співавторстві (за датами). У таких списках

записи не нумерують, а в тексті посилання на праці наводять,

наприклад, так: [Пісків, 1994], [Брукс, 1973, с. 13].

Побудову в порядку першого згадування праць доцільніше

застосовувати для списків літератури до статей, а також до зві-

тів про науково-дослідні роботи. Але така побудова не рекомен-

дується для великих за обсягом прикнижкових списків літера-

тури.

Правила наведення цитат і бібліографічних посилань

у текстах наукових та навчальних праць

Звертання до праць певного вченого, автора, письменника

широко застосовуються в текстах наукових, науково-навчальних

та навчальних робіт. Посилаючись у тексті на будь-яке джерело

(опублікований чи неопублікований документ), можна лише об-

межитися цитатою, уривком з нього, не зазначаючи відомостей

про документ (автора, назву, рік видання). Такі цитати назива-

ються недокументованими посиланнями і характерні лише для

газет, масово-політичної, навчальної літератури. Але їх аж ніяк

не можна рекомендувати для наукових публікацій, рефератів,

353

контрольних, курсових, дипломних, магістерських робіт, на-

укових звітів та дисертацій. У цих видах праць бібліографічні

посилання мають бути документовані, тобто супроводжуватися

точною адресою цитованого джерела.

Бібліографічне посилання — це сукупність бібліографічних

відомостей про цитований або згадуваний у тексті наукової чи

навчальної роботи документ.

Бібліографічні посилання можуть вміщуватися:

• в основному тексті (внутрішньотекстові посилання);

• у підрядкових примітках (підрядкові посилання);

• у позатекстових примітках (у коментарях).

Внутрішньотекстове посилання наводять у тексті у круглих

дужках. Наприклад, наведено фрагмент тексту.

Логістична система — це організаційно-господарський ме-

ханізм управління матеріальними та інформаційними потока-

ми (Кальченко А. Г. Основи логістики: Навч. посіб. — К.: Т-во

“Знання”, 1999. — С. 25).

Підрядкові бібліографічні посилання наводять у нижній час-

тині сторінки, відокремлюючи їх горизонтальною лінією.

Кожне підрядкове посилання нумерується в тій послідовності,

як цитати чи посилання подаються в тексті.

При цитуванні підряд одного й того самого твору (документа)

у підрядкових примітках назву твору не повторюють, а заміня-

ють словами “Там само” або “Ibid” (для іноземних джерел).

У підрядкових бібліографічних посиланнях іноді вказують

посилання на “непрямі цитати”, тобто коли автору не вдалося

знайти оригінал цитованого твору. Такі підрядкові посилання

можуть мати такий вигляд: Цит. за:... (де вміщують бібліогра-

фічний опис твору, з якого запозичено цитату).

Позатекстові бібліографічні примітки (коментарі), як пра-

вило, вміщують у кінці тексту із зазначенням, наприклад,

“Примітки до розд. 1.4”, де в нумерованому порядку розташо-

вані всі бібліографічні записи, на які було зроблено посилання в

тексті.

У такому разі в тексті вже не дають ні текстових розгорнутих,

ні підрядкових посилань і приміток, а після закінчення цитати

у квадратних дужках ставлять порядковий номер за списком у

кінці твору, наприклад [49].

354

При написанні дисертацій не слід робити підрядкові біб-

ліографічні посилання, а краще у квадратних дужках наводити

посилання на номер у списку літератури, наприклад, [128]; при

прямих цитатах, наприклад, [128, с. 41], при непрямих — [цит.

за: 128, с. 34].

Робота з електронними інформаційними ресурсами

Створення потужної інформаційної бази у вищих навчальних

закладах уможливлює перехід до нових педагогічних технологій.

Це передбачає поступове створення і нарощування інформацій-

ної бази бібліотеки дидактичними матеріалами нового поколін-

ня: електронними підручниками, посібниками, методичними

рекомендаціями, базами даних, довідковою літературою.

Рекомендації покликані допомагати студентам опанувати

правила та способи пошуку в електронному каталозі для відбору

необхідної літератури.

Пошукова форма призначена для формування інформаційного

запиту до бібліотечних баз даних з метою отримання відповідної

інформації (списку бібліографічних описів документів).

Результатом опису є список бібліографічних описів докумен-

тів (книг, статей тощо), що відповідають вибраному критерію

(пошук за прізвищем автора, назвою, місцем видання тощо).

Наприклад, у Міжнародному бібліотечно-інформаційному

центрі (МБІЦ) Міжрегіональної Академії управління персоналом

існує каталог документів, за допомогою якого студенти можуть

знаходити необхідну літературу (за допомогою вікна “Вибірка”),

а також дізнатися про автора(ів), назву, місце видання, його об-

сяг, видавництво, мову, наявність примірників у МБІЦ.

Вибірка матеріалу можлива за такими критеріями, як ав-

тор, назва документу, місце видання, видавництво, рік видання,

ББК, мова, електронна копія, формативний номер, анотація, вид

документу, кількість наявних примірників, а також за іншими

відомостями: назвою тому, частини, відомостями про відпові-

дального редактора тощо.

Пошук за критерієм “автор” здійснюється тоді, коли користу-

вач бажає знайти праці конкретного автора. Критерій “автор”

має додаткові критерії: “без обмежень”, “невизначено”, “визна-

355

чено”, “збігається з”, “не збігається з”, “починається з”, “не по-

чинається з”, “містить текст”, “не містить текст”, “містить сло-

ва”, “містить слова з авторитетними записами”.

Одним з основних критеріїв пошуку, що використовується

студентами, є назва документу (книги, статті). Найчастіше цей

критерій читачі використовують тоді, коли прагнуть з’ясувати,

чи є конкретний документ у фонді бібліотеки. Для ефективнішо-

го користування необхідно використати додаткові умови, такі

як “без обмежень”, “невизначено”, визначено”, “збігається з”,

“починається з”, “містить слова”.

Робота з електронними підручниками

Електронний підручник — це електронна версія паперового

підручника; один із засобів комп’ютерного навчання (Computer-

Basic-Training), тобто навчальна програма, що поширюється на

CD, відеокасетах або мережею Інтернет і орієнтована на забезпе-

чення індивідуальної адресної підтримки навчальної діяльності,

зокрема, на управління самостійною пізнавальною діяльністю

студентів [63, с. 79–81].

Електронний підручник має такі властивості:

• використання мультимедійних можливостей комп’ютерної

техніки — звукового супроводу, відеофрагментів і аніма-

ції — інструментів, які базуються на фізіологічних особли-

востях сприйняття інформації людиною;

• інтерактивність процесу навчання полягає в наданні сту-

денту через технологію гіпертексту можливості одержання

інформації, різноманітної за формою і ступенем деталізації,

а також у миттєвій реакції програми на дії користувача при

імітації природного спілкування;

• багатоваріантність викладу матеріалу та формування (адап-

тація) “траєкторії” вивчення матеріалу залежно від почат-

кової підготовки студента, яка, у свою чергу, може оцінюва-

тися безпосередньо програмою на основі результатів вхідної

і поточної ідентифікації рівня знань;

• наявність багаторівневої і різноманітної системи контролю

знань — від найпростіших бінарних тестів до інтелектуальних

(експертних) систем і автоматичної діагностики помилок.

356

Електронний підручник є засобом забезпечення переважно

індивідуального навчання без розкладу занять. Однак остаточ-

ний контроль засвоєння знань і формування навичок навряд чи

можливий без живого контакту з викладачем, за винятком, ма-

буть, проміжних стадій, коли передання результатів оцінювання

мережею Інтернет може ініціюватися командою програми навіть

без відома студента.

Електронні підручники можуть використовуватись як у дис-

танційному навчанні, так і у стаціонарному, наприклад, як засіб

поглиблення лекційних і практичних занять: слайди, анімовані

графіки, звукові фрагменти, довідкові матеріали, енциклопедії

(так звані медіатеки). Завдяки таким підручникам викладачі

можуть подавати на заняттях ядро навчального матеріалу, зали-

шаючи другорядні моменти у вивченні навчального матеріалу, а

також контрольно-закріплюючу частину.

Однак електронні підручники мають також принципові не-

доліки:

• відсутність особистого контакту між викладачем і учнем

(eyes-in-eyes);

• “прив’язка” до недешевого технічного засобу, яким є сучас-

ний мультимедійний персональний комп’ютер;

• необхідність дотримання санітарних обмежень — нормована

тривалість роботи з комп’ютером (особливо для школярів);

• складність створення через необхідність роботи групи фахів-

ців.

Принциповим недоліком електронних підручників на CD є не-

захищеність від піратського копіювання. Однак завдяки новіт-

нім розробкам ця проблема успішно вирішується.

Відомо, що тривале читання тексту з екрана втомлює і, як на-

слідок, знижує рівень сприйняття і засвоєння матеріалу. У цьо-

му зв’язку електронний посібник повинен містити мінімум тек-

стової інфор мації. Розмір, колір і накреслення шрифтів повинні

додавати тексту максимальної наочності, акцентувати увагу на

головному. Оптимальні кольори — сині символи на білому фоні:

не рекомендується використовувати більше трьох кольорів. Стро-

катість і недостатня контрастність розсіюють увагу. Технологія

гіперпосилань і високопродуктивні алгоритми пошуку інформа-

ції відкривають нові можливості прискорення процесу навчання

і поглиблення знань. Але слід враховувати, що велика кількість

357

відхилень від основної теми розсіює увагу. Важлива динаміка

подання матеріалу. Анімовані ілюстрації, схеми і креслення,

проекції, які обертаються, стимулюють проективну діяльність

мозку, поліпшують запам’ятовування.

За оцінками фахівців у галузі педагогічної фізіології, при чи-

танні текстового матеріалу одночасно засвоюється до 10 % інфор-

мації, при сприйнятті на слух — до 20 %, візуально (з ілюстра-

ціями) — до 35 %, а поєднання аудіо і відео підвищує сприйняття

до 65 %. При збалансованому одержанні інформації за допомо-

гою слуху і зору легше зосередитись, адже порядок і темп вимо-

вляння тексту диктують послідовність і швидкість сприйняття.

Водночас зацікавлення, емоційне збудження, психологічне

піднесення від несподіваних графічних ефектів, анімація, відео,

аудіо — дуже сильні стимули для самостійної роботи з навчаль-

ним засобом. Якість сприйняття нової інформації, можливість

обговорення і аналізу, швидкість запам’ятовування, повнота за-

своєння навчального матеріалу значною мірою залежать як від

розташування інформації на екрані монітора, так і від послідов-

ності його подання. Важливо, щоб була можливість зупиняти або

повторювати фрагменти, вибирати цікаві об’єкти, тобто керувати

інтенсивністю одержання інформації.

358

ГЛОСАРІЙ

Агент — посередник, що є представником або помічником ін-

шої основної щодо нього особи (принципала).

Асортимент продукції — склад і співвідношення товарів пев-

ного виду або назви, що різняться сортністю, типами, розмірами,

марками, зовнішнім оформленням та іншими ознаками.

Брокер — посередник при підписанні договорів, що зводить

контрагентів.

Вертикальна інтеграція — зв’язок між плановою, диспози-

тивною і виконавчою системами за допомогою вертикальних ін-

формаційних потоків.

Визначення потреб — виявлення продуктів та послуг за їх

якістю та кількістю.

Вимірність — здатність логістичної системи до вимірювання

її характеристик.

Виробнича логістика — управління матеріальним потоком,

який переміщується виробничими ланками від первинного дже-

рела сировини до кінцевого споживача.

Виробничий (операційний) менеджмент — сукупність дій з

планування, координації і виконання виробничо-технологічного

циклу для створення продуктів і сервісу.

Витрати втрачених можливостей (навіяні витрати) — втра-

чена вигода, пов’язана з тим, що обмежений обсяг ресурсів може

бути використаний тільки певним способом, який виключає за-

стосування іншого можливого варіанта, що забезпечує отриман-

ня прибутку.

Відмова на користь держави — митний режим, відповідно

до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під

митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У ре-

жимі відмови на користь держави на товари не нараховуються

і не справляються податки і збори, а також не застосовуються

заходи нетарифного регулювання.

Горизонтальна інтеграція — зв’язок між окремими комплек-

сами завдань у диспозитивних та виконавчих системах за допо-

могою горизонтальних інформаційних потоків.

359

Державна підтримка процесу товароруху — використання

цілеспрямованих економічних та організаційних методів управ-

ління, які становлять систему фінансових заходів раціоналізації

процесів товароруху та зменшення пов’язаних з ними витрат.

Дилер — оптовий, рідше роздрібний посередник, що здійснює

операції від власного імені та за власний рахунок.

Дистриб’ютор — оптовий або роздрібний посередник, що здій-

снює операції від імені виробника за власний рахунок.

Експертні системи в логістиці — спеціальні комп’ютерні

програми, за допомогою яких спеціалісти приймають рішення,

пов’язані з управлінням матеріальними потоками.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари виво-

зяться за межі митної території України для вільного обігу без

зобов’язання про їх повернення на цю територію та без встановлен-

ня умов їх використання за межами митної території України.

Електронна комерція — ведення бізнесу в Інтернеті та за до-

помогою Інтернету.

Елемент логістичної системи — функціонально відособлений

об’єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції в межах постав-

леного завдання аналізу та синтезу логістичної системи і здійс-

нює локальну цільову функцію, пов’язану з виконанням певних

логістичних процедур.

Ефективність логістичної системи — показник (або система по-

казників), що характеризує рівень якості функціонування логіс-

тичної системи за заданого рівня загальних логістичних витрат.

Запаси — частина активу підприємства, що залежить від виду

його діяльності.

Збутова фармацевтична логістика — ефективна організація

розподілу виробленої продукції, що сприяє підвищенню еконо-

мічної ефективності функціонування фармацевтичного підпри-

ємства і забезпеченню переваг над фірмами-конкурентами.

Знищення, або руйнування — митний режим, відповідно до

якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються

під митним контролем чи доводяться до стану, який виключає їх

використання, без справляння податків, встановлених на імпорт,

а також без застосування заходів нетарифного регулювання.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозять-

ся на митну територію України для вільного обігу без обмеження

360

терміну їх перебування на цій території та можуть використову-

ватися без будь-яких митних обмежень.

Інтермодальна система — система доставки вантажів різними

видами транспорту за єдиним перевізним документом із передан-

ням вантажів у пунктах перевантаження з одного виду транспор-

ту на інший без участі вантажовласника.

Інтернет-торгівля — процес купівлі-продажу товарів чи пос-

луг, коли весь цикл комерційної/фінансової транзакції або її

частина здійснюється електронним способом із застосуванням

Інтернет-технологій.

Інформаційна логістика — система опрацювання зроста-

ючого масиву інформації, необхідної для планування і конт-

ролю логістичних заходів, а також розвитку комунікацій та

комп’ютеризації господарської діяльності. Іншими словами, це

управління інформаційним потоком на підприємстві та в зовніш-

ньому середовищі з метою використання інформації для регулю-

вання економічних процесів.

Інформаційна система — відповідним способом організована

сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки,

довідників і засобів програмування, які забезпечують виконання

функціональних завдань (у логістиці — управління матеріальни-

ми потоками).

Інформаційний потік — сукупність інформації (зовнішньої,

внутрішньої), необхідної для управління логістичними операція-

ми і їх контролю.

Канал розподілу — сукупність підприємств і організацій, че-

рез які проходить продукція від місця її виготовлення до місця

споживання, тобто шлях, яким товари переміщуються від вироб-

ника до споживача.

Комісіонер — оптовий або роздрібний посередник, який здій-

снює операції від власного імені та за рахунок виробника.

Комплексна логістична активність (логістична функція) —

сукупність логістичних операцій, спрямованих на реалізацію

завдань логістичної системи.

Концепція логістики — система поглядів на раціоналізацію

господарської діяльності шляхом оптимізації потокових про-

цесів.

Логістизація митної обробки вантажів — цілеспрямований

процес поширення логістичного підходу на основні митні режи-