Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль (укр.)

Подождите немного. Документ загружается.

5. Проект Закону України «Про систему державного фінансового

контролю в Україні» від 03.06. 2002 .

6. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання

підприємницької діяльності» від 23.07.98 №817/98.

7. Положення про Головне контрольне ревізійне управління Укра-

їни. Затверджено Указом Президента України від 28.11.2000

№1265 / 2000.

8. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Держав-

ною контрольно-ревізійною службою в Україні. Затверджена

наказом ГоловКРУ України від 03.10.97 №121.

9. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів

Державної податкової служби України у підприємств, установ

та організацій документів, що свідчать про приховування (за-

ниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших

платежів. Затверджена наказом ДПАУ від 01.07.98 №316.

10. Інструкція про організацію проведення перевірок органами

державної контрольно-ревізійної служби в Україні за звернен-

ням правоохоронних органів. Затверджена наказом ГоловКРУ

України від 26.11.99 №107.

11. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізії Рахунко-

вою палатою. Затверджена Постановою Колегії Рахункової Па-

лати від 03.12.99 №25-1.

Додаткова література:

12. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М.., Петренко Н.І.

Контроль і ревізія. – Житомир: ЖІТІ, 2000.

13. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі

управління: Монографія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.

14. Крисюк В. І., Каленський М. М., Юрченко О. В. Ревізія і контроль

в установах і організаціях бюджетної сфери: Навч. посібник. –

К.: Вид-во Європ. унів-ту фінансів, інформ. систем, менеджмен-

ту і бізнесу, 2000.

15. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С., Гресик В.В. Контроль і ре-

візія: Навчальний посібник. – Львів: «Інтелект-Захід», 2001.

16. Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю //

Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 12.

17. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2001.

18. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з пе-

рехідною економікою: Монографія. – К.: КДТЕУ, 1998.

Розділ 2. Органи державного

фінансового контролю та їх характеристика

2.1. Характеристика органів державного фінансового контролю.

2.2. Суб’єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль.

2.3. Органи внутрішнього фінансового контролю.

2.4. Суб’єкти, які здійснюють функції внутрішнього державного фі-

нансового контролю.

2.1. Характеристика органів державного фінансового контролю

Відповідно до чинного законодавства в Україні вищим органом

державного фінансового контролю України є Рахункова палата.

Головним органом суб’єктів державного фінансового контр-

олю, які здійснюють внутрішній фінансовий контроль, є Державна

контрольно-ревізійна служба України.

Головним органом суб’єктів державного фінансового контролю,

які мають окремі специфічні функції контролю, а також суб’єктів,

які здійснюють внутрішній контроль, є Міністерство фінансів Укра-

їни.

Вищий і головні органи державного фінансового контролю ви-

конують координуючі функції та методологічне забезпечення ро-

боти суб’єктів державного фінансового контролю у межах системи

державного фінансового контролю як безпосередньо, так і через від-

повідні територіальні органи державної виконавчої влади згідно з

підпорядкуванням, визначеним законодавством.

При здійсненні фінансового контролю Державна контрольно-

ревізійна служба досліджує ряд питань (рис. 2.1.):

Внутрішній (відомчий) державний фінансовий контроль здій-

снюється з метою:

• забезпечення виконання головними розпорядниками бюджет-

них коштів бюджетних програм у межах бюджетних призна-

чень, встановлених їм у законі про Державний бюджет України

на відповідний рік;

• дотримання цілей та завдань виконання бюджетних програм та

спрямування бюджетних коштів, визначених у паспортах бю-

джетних програм на відповідний рік;

• забезпечення ефективності та економності використання бю-

джетних коштів відповідальними виконавцями у системі голо-

вних розпорядників бюджетних коштів;

Питання, які досліджуються Державною контрольно-

ревізійною службою при здійсненні державного фінансового

контролю

Законність використання державних ресурсів

Цільове використання державних ресурсів

Ефективність використання державних ресурсів

Правильність ведення бухгалтерського обліку і

достовірність фінансової звітності

Рис. 2.1. Питання, які досліджуються Державною контрольно-ревізійною

службою при здійсненні державного фінансового контролю

• забезпечення правильності та достовірності ведення бухгалтер-

ського обліку і складання фінансової звітності головним розпо-

рядником бюджетних коштів;

• виявлення фактів порушення фінансового законодавства (фі-

нансових правопорушень), в тому числі бюджетного, під час

прийняття управлінських рішень та здійснення фінансових опе-

рацій з бюджетними коштами.

У разі виявлення фактів порушення фінансового законодавства,

в тому числі бюджетного, повідомлення про це направляється до ке-

рівника центрального органу виконавчої влади, якому підпорядко-

вується контрольна служба.

Центральний орган виконавчої влади, як головний розпорядник

коштів Державного бюджету, несе відповідальність за організацію та

стан здійснення внутрішнього державного фінансового контролю як

у підпорядкованих йому бюджетних установах, так і у розпорядників

нижчого рівня та відповідних одержувачів бюджетних коштів.

Контрольна служба створюється у межах затвердженої чисель-

ності працівників апарату органу державної виконавчої влади і бю-

джетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів

(табл. 2.1).

Контрольна служба у своїй діяльності керується законодавством

та іншими нормативно-правовими актами України.

Контрольна служба внутрішнього (відомчого) державного фі-

нансового контролю підпорядковуються безпосередньо керівнику

органу державної влади, у складі якого вона знаходиться.

Керівник контрольної служби внутрішнього (відомчого) дер-

жавного фінансового контролю призначається в порядку, встанов-

леному відповідним нормативно-правовим актом про центральний

орган виконавчої влади.

Таблиця 2.1

Чисельність працівників органів ДКРС

(станом на 31.12.2005 р. )

Рівень органу ДКРС

Штатна

чисельність

працівників, чол.

Головне контрольно-ревізійне управління України 310

Контрольно-ревізійні управління в АР Крим,

областях, містах Києві та Севастополі

3474

Контрольно-ревізійні відділи в районах, містах і

районах у містах, міжрайонні контрольно-ревізійні

підрозділи

4896

Разом 8680

2.2. Суб’єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль

Рахункова палата

Рахункова палата є вищим органом державного фінансового

контролю України, утворюється Верховною Радою України, під-

порядкована і підзвітна їй. Вона від імені Верховної Ради України

здійснює зовнішній фінансовий контроль підконтрольних об’єктів,

функціонально і організаційно незалежна від стороннього впливу,

що є гарантією виконання покладених на неї завдань. Координацій-

на діяльність Рахункової палати здійснюється через Координаційну

раду, яка є структурним підрозділом Рахункової палати.

Правова основа організації та діяльності Рахункової палати ви-

значається Конституцією України, законом, спеціальним законом

про Рахункову палату, іншими актами законодавства України, які

не суперечать нормам закону.

Голова Рахункової палати очолює Рахункову палату, признача-

ється на посаду Верховною Радою України за поданням Голови

Верховної Ради України терміном на 7 років з правом призначення

на другий термін.

Колегію Рахункової палати, до складу якої входять Голова Ра-

хункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також

головні контролери – керівники департаментів Рахункової палати,

Секретар Рахункової палати, обирає Верховна Рада України за кво-

тою від депутатських фракцій. Членів Координаційної ради призна-

чає Колегія Рахункової палати.

Кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосеред-

ньо з Державного бюджету України в обсязі, необхідному для вико-

нання покладених на неї завдань, і визначаються окремим рядком.

Контрольні повноваження Рахункової палати розповсюджують-

ся на Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів Укра-

їни, Верховну Раду України та її апарат, Секретаріат Уповноваже-

ного Верховної Ради України з прав людини, центральні органи

державної виконавчої влади, Раду національної безпеки і оборони

України, органи судової влади, Генеральну прокуратуру України,

інші правоохоронні органи, Вищу раду юстиції України, Централь-

ну виборчу комісію, Національний банк України, місцеві державні

адміністрації та органи місцевого самоврядування, бюджетні уста-

нови, підприємства, установи і організації, де є частка державного

майна, а також казенні підприємства. На підприємства, установи і

організації, банки, фінансово-кредитні установи недержавних форм

власності, а також на громадські об’єднання і недержавні фонди по-

вноваження Рахункової палати розповсюджуються, якщо вони:

• отримують, перераховують і використовують кошти Державно-

го бюджету;

• використовують державну власність або керують нею;

• мають надані законодавством України податкові, митні або інші

пільги і переваги.

Рахункова палата має необмежений доступ до всіх документів,

які відносяться до сфери управління фінансовими і матеріальними

ресурсами, та має право запитувати у підконтрольного об’єкта будь-

яку необхідну їй інформацію.

До основних функцій Рахункової палати належать:

• контроль за доходами та видатками Державного бюджету України;

• визначення ефективності використання коштів Державного

бюджету України органами державної виконавчої влади всіх

рівнів, бюджетними та іншими установами (включаючи устано-

ви, які знаходяться за кордоном);

• оперативний контроль за виконанням Державного бюджету

України у поточному році;

• комплексна ревізія і тематичні перевірки окремих розділів і

статей Державного бюджету України, позабюджетних фондів;

• контроль ефективності управлінських дій щодо державних ко-

штів, незалежно від того, відображені вони у Державному бю-

джеті України на відповідний рік чи ні;

• контроль фінансово-господарської діяльності державних під-

приємств і підприємств, де є значна або переважна частка дер-

жавного майна;

• контроль за ефективністю діяльності Національного банку України;

• контроль стану державного боргу України з розробкою відпо-

відних пропозицій щодо його скорочення;

• експертиза проектів законів, в тому числі проекту закону Укра-

їни про Державний бюджет України на відповідний рік, діючих

законів України, постанов Верховної Ради України, постанов і

розпоряджень Кабінету Міністрів України, міжнародних дого-

ворів України, програм та документів, зміст яких відноситься до

сфери фінансових питань;

• аналіз порушень і відхилень в бюджетному процесі, підготовка

пропозицій щодо ліквідації порушень, удосконалення бюджет-

ного, фінансового, податкового і митного законодавства, під-

вищення рівня доходів до бюджетів усіх рівнів та покращення

стану платіжної дисципліни;

• методологічне та нормативне забезпечення діяльності органів

державного фінансового контролю, перевірка і аналіз результа-

тів їх діяльності, надання допомоги з питань змісту контролю;

• координація взаємодії суб’єктів державного фінансового контр-

олю та безпосередня взаємодія з правоохоронними органами;

• розробка стандартів проведення контрольно-ревізійних заходів

і експертно-аналітичної діяльності та їх уніфікація;

• створення та ведення єдиної електронної інформаційної бази

державного фінансового контролю;

• співробітництво з контрольними органами іноземних держав та

міжнародними організаціями, укладення з ними відповідних угод;

• надання консультативних послуг органам державного фінансо-

вого контролю з питань, що належать до їх компетенції.

Верховна Рада України

Контрольні повноваження Верховної Ради України у сфері дер-

жавного зовнішнього фінансового контролю реалізуються:

• безпосередньо Верховною Радою України;

• через Рахункову палату;

• через Комітет Верховної Ради України з питань бюджету;

• через спеціально створювані тимчасові контрольні, ревізійні та

слідчі комісії Верховної Ради України.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного

фінансового контролю, які здійснюються нею безпосередньо, нале-

жать:

• здійснення парламентського контролю у сфері державного фі-

нансового контролю відповідно до Конституції України (п.п. 13

та 14 ст. 85, п.п.1 ст. 92);

• контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кож-

ній стадії бюджетного процесу та використанням коштів резерв-

ного фонду;

• контроль за дотриманням бюджетного законодавства щодо

стану виконання Державного бюджету України, у тому числі

розпорядниками бюджетних коштів.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного

зовнішнього фінансового контролю, які здійснюються через Рахун-

кову палату, належать:

• надання відповідних доручень Рахунковій палаті з питань дер-

жавного фінансового контролю, що належать до її компетенції;

• заслуховування звітів та прийняття відповідних рішень на під-

ставі цих звітів, спрямованих на вдосконалення бюджетного

процесу і його складових.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного

фінансового контролю, які здійснюються через Комітет з питань

бюджету, належать:

• контроль за формуванням Державного бюджету України відпо-

відно до Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік;

• контроль відповідності проектів законів, поданих на розгляд

Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінан-

сового контролю, які здійснюються через спеціально створювані тимчасо-

ві контрольні, ревізійні та слідчі комісії Верховної Ради України, належить

проведення депутатського розслідування та вивчення питання порушен-

ня фінансового законодавства, в тому числі бюджетного законодавства.

Рішення Верховної Ради України з питань державного фінансово-

го контролю є обов’язковими як для суб’єктів державного фінансового

контролю, так і підконтрольних об’єктів згідно з законодавством.

2.3. Органи внутрішнього фінансового контролю

Державна контрольно-ревізійна служба України

Державна контрольно-ревізійна служба України є централь-

ним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спря-

мовується і координується Кабінетом Міністрів України через Мі-

ністра фінансів України, головним органом суб’єктів внутрішнього

державного фінансового контролю. Вона складається з Головного

контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних

управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і

Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у

районах, містах і районах у містах з районним поділом.

Правову основу діяльності Державної контрольно-ревізійної служ-

би України складають Конституція України, Закон України „Про дер-

жавний фінансовий контроль”, спеціальний закон про службу, законо-

давчі акти, акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює

начальник управління, який призначається Президентом Украї-

ни за поданням Прем’єр–міністра України. Контрольно-ревізійні

управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Киє-

ві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються началь-

ником Головного контрольно-ревізійного управління України за

погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, об-

ласними, Київською та Севастопольською міськими державними

адміністраціями. Начальники контрольно-ревізійних управлінь в

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі

призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних під-

розділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба України утримуєть-

ся за рахунок Державного бюджету України в обсягах, необхідних

для належного її функціонування та правового захисту працівників

служби згідно з законодавством.

До функцій Державної контрольно-ревізійної служби України

у сфері державного фінансового контролю належать:

• координація, організація і перевірка стану діяльності суб’єктів

внутрішнього державного фінансового контролю;

• контроль за законністю, ефективністю і цільовим використанням

бюджетних коштів кожним розпорядником і їх одержувачем;

• здійснення заходів внутрішнього державного фінансового контр-

олю в системі державної виконавчої влади за власними планами

та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів Украї-

ни, Міністра фінансів України, а також контрольних заходів щодо

об’єктів згідно з законом за дорученням Верховної Ради України,

Рахункової палати та правоохоронних органів у випадках, визна-

чених Конституцією України та законодавчими актами;

• у випадках виявлення фінансових порушень вжиття заходів

щодо їх усунення, а у випадках фінансових порушень з ознаками

діянь, які передбачають кримінальну відповідальність – переда-

ча відповідних матеріалів за належністю для прийняття рішень

згідно з законодавством;

• інформування відповідних суб’єктів виконавчої влади та Рахун-

кової палати про факти виявлених порушень;

• накладення адміністративних та фінансових стягнень, а також

прийняття рішень про відшкодування до бюджету донарахова-

них платежів, відрахувань, фінансових санкцій та пені, незакон-

но отриманих або витрачених бюджетних коштів у випадках,

передбачених законодавством;

• здійснення контрольних заходів щодо усунення виявлених фі-

нансових правопорушень, причин та умов, що їх породжують;

• звернення в інтересах держави до суду;

• розробка стандартів внутрішнього державного фінансового

контролю в системі органів державної виконавчої влади;

• координація діяльності суб’єктів внутрішнього державного

фінансового контролю в системі органів державної виконавчої

влади, перевірка та аналіз результатів їх роботи, навчання пра-

цівників цих служб.

2.4. Суб’єкти, які здійснюють функції внутрішнього державного

фінансового контролю

Міністерство фінансів України

Міністерство фінансів України є центральним органом дер-

жавної виконавчої влади, головним органом суб’єктів державного

фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього

державного фінансового контролю, та суб’єктів, які здійснюють вну-

трішній контроль, підпорядкованих Кабінету Міністрів України.

Правова основа діяльності Міністерства фінансів України скла-

дається з Конституції України, Закону України „Про державний

фінансовий контроль”, інших законодавчих актів, актів Президента

України та Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів України очолює Міністр, якого призна-

чає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановле-

ному законодавством порядку. У міністерстві утворюється Колегія

у складі Міністра (Голова Колегії), заступника Міністра за посадою,

інших керівних працівників Міністерства. Міністр фінансів подає

Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо призначення на по-

сади та звільнення з посад керівників Головного управління Дер-

жавного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного

управління України.

До основних функцій Міністерства фінансів України у сфері

державного фінансового контролю належать:

• координація, організація, нагляд і перевірка стану діяльності

суб’єктів державного фінансового контролю, які мають специ-

фічні функції внутрішнього державного фінансового контролю,

та суб’єктів, які здійснюють внутрішній контроль;

• участь у розробленні прогнозних показників економічного і со-

ціального розвитку України на поточний рік та на перспективу;

• аналіз сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а

також перспектив її розвитку;

• у межах своєї компетенції удосконалення методів фінансового і

бюджетного планування, фінансування, а також звітності та сис-

теми контролю за витрачанням бюджетних коштів;

• забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бух-

галтерського обліку та звітності (за виключенням банківських і

кредитних установ);

• координація діяльності центральних органів виконавчої влади

щодо забезпечення своєчасного і повного надходження подат-

ків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів;

• контроль відповідності кошторисів центральних та місцевих ор-

ганів виконавчої влади видаткам, що встановлені у Державному

бюджеті України, на утримання цих органів;

• контроль за дотриманням вимог, визначених відповідними

нормативно-правовими актами, щодо складання звіту про вико-

нання бюджетів усіх рівнів;