Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

451

Рис. 13.2. «Петля якості» за стандартом ISO 9004

Нормативні засади для порівняння рівня якості нових виробів на різних етапах

життєвого циклу наведені в табл. 13.1.

Таблиця 13.1

Бази для порівняння рівня якості нових виробів

Стадії

життєвого циклу

База для оцінки

рівня якості

Документи для оцінки

Науково-дослід-

ні роботи (НДР)

Рівень техніки

в перспективі

Стандарти з перспективними вимогами.

Звіти з НДР. Технічні завдання на дос-

лідно-конструкторські розробки (ДКР)

Дослідно-конст-

рукторські роз-

робки (ДКР)

Рівень закінчених

розробок

Стандарти з перспективними вимогами.

Проектно-конструкторська документація

Виробництво

Рівень нової техніки,

освоєної у виробництві

Стандарти і технологічні умови (ТУ).

Робоча конструкторська документація

Експлуатація

Рівень нової техніки,

освоєної в експлуатації

Стандарти і ТУ. Експлуатаційна і

ремонтно-конструкторська документація

Ефективне управління якістю продукції засноване на застосуванні системи ста-

ндартів. Об'єктами

державної стандартизації є конкретна продукція, норми, прави-

ла, вимоги, методи, терміни, призначені для застосування в різних сферах. Державні

стандарти встановлюють показники, що відповідають провідному рівню науки, техні-

ки і виробництва. Випереджальна стандартизація враховує зміну в часі показників

якості об'єктів стандартизації. У випереджальних стандартах встановлюються перс-

пективні показники якості і поетапні терміни освоєння їх про

исловим виробництвом.

Матеріально-тех-

нічне постачання

Розробка і підго-

товка технології

Виробництво

продукції

Контроль

випробувань

Проектування

виробів

Упаковка і

збереження

Маркетинг

Утилізація після

використання

Сервісне

обслуговування

Експлуатація

Монтаж

Розподіл і

реалізація

452

Стандарти підприємства є документами, що регулюють діяльність кожного

виробничого процесу; складові одиниці, норми, вимоги і методи в сфері розробки й

організації виробництва продукції, технологічні процеси, норми і вимоги до них; об-

меження за застосовуваною номенклатурою матеріалів, деталей; форми і методи

управління тощо. За змістом стандарти підприємства підрозділяються на:

- стандарти технічних умов;

- стандарти парам

етрів

;

- стандарти типів;

- стандарти марок;

- стандарти сортаментів;

- стандарти конструкцій і розмірів;

- технічні вимоги;

- стандарти правил приймання і контролю;

- стандарти методів випробувань;

- стандарти правил маркування, упакування і транспортування;

- стандарти правил експлуатації і ремонту тощо.

Відповідно до вимог стандартів продукція (майже усі види) підпадають під сер-

тифікацію незалежними с

ерт

ифікаційними центрами. Сертифікація продукції здійс-

нюється періодично (наприклад, раз на рік чи кожний тисячний виріб), після чого про-

дукція може бути продана на ринку.

Конкурентоспроможність можна ви-

значити як спроможність деякого класу об'єк-

тів (товар, підприємство, країна) займати ви-

значену ринкову нішу. Конкурентоспромож-

ність характеризує ступінь відповідності

окремого класу об'єктів визначе

им ринко-

вим потребам: пропозиції (товару) – попиту

на нього, підприємства – можливості забез-

печити конкурентні переваги, країни – соціа-

льно-економічній моделі розвитку.

Конкурентоспроможність товару зазвичай визначається такими елементами:

- властивостями даного товару;

- властивостями конкуруючих товарів;

- особливостями споживачів;

- загрозою появи нових конкурентів;

- загрозою появи товарів-замінників;

- незалежністю постачальників;

- в

бірковістю покупців;

- суперництвом конкурентів між собою.

Конкурентоспроможний товар має конкурентні переваги.

Конкурентні переваги поділяються на два основних види:

- найнижчі витрати;

- диференціація товарів.

Конкурентна перевага у вигляді визначення

найнижчих витрат відображає

здатність підприємства розробляти, випускати і продавати товар з мінімальними ви-

тратами порівняно з конкурентами.

Диференціація товарів визначає здатність підп-

риємства забезпечити покупця унікальною цінністю у вигляді товару нової якості,

особливих споживчих властивостей чи післяпродажного обслуговування.

При визначенні конкурентоспроможності товару розглядають властивості аналі-

зованого товару і конкуруючих товарів. Численні способи визначення конкурентосп-

13.3. Поняття кон-

курентоспромож-

ності продукції і

методи її оцінки

453

роможності товару оперують саме цими групами показників – якісними і кількісними

параметрами.

Від вибору бази порівняння залежить правильність результату оцінки конкурен-

тоспроможності і прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати:

- потреби покупців;

- величина корисного ефекту;

- конкуруючий товар;

- гіпотетичний зразок;

- група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреби покупців, здійснюється ана

із

номенклатури і встановлюються величини параметрів потреб покупців оцінюваної і

конкуруючої продукції, якими споживач користується при виборі продукції на ринку, а

також визначається значимість цих параметрів у загальному наборі.

Коли за базу порівняння приймається величина корисного ефекту продукції, а

також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання про-

ду

кції,

оцінка продукції на ринку відбувається за критерієм її граничної корисності.

Якщо оцінювана продукція має безліч ринкових аналогів, то конкуруючий зразок

моделює потреби і виступає матеріалізованою вимогою, якій повинна задовольняти

оцінювана продукція.

Іноді за базу порівняння беруть гіпотетичний зразок, який представляє собою

середнє значення параметрів групи виробів. Таку базу порівняння в

користовують в

тому разі, коли інформації про конкретні ринкові аналоги недостатньо. Фактично

йдеться про аналіз потреби, яка повинна розглядатися як орієнтовна і підлягаюча

подальшому уточненню.

Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних для

узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. З групи ана-

логів спочатку відбираються найбільш представницькі виро

би, а потім –

прогресивні

вироби, які мають найкращі перспективи на ринку збуту і користуються найбільшим

попитом у споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення пара-

метрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійсню-

ється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспромож-

ності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Дифер

нціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на

використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порів-

няння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника

конкурентоспроможності

ОДі

) здійснюється за формулою (13.8):

%100

ОДi



(13.8)

де

ОДi

– одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за i-м па-

раметром (i = 1, 2, 3, ..., n), n – кількість порівнюваних параметрів;

– величина i-го параметра для аналізованої продукції;

iо

– величина i-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспромож-

ності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки

два значення – 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і

стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не

вкладається, то пока

зник дор

івнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметра-

ми одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення

454

параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умова-

ми, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення

якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися

споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати

значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися міні-

мальна з двох величин – 100% чи фа

кт

ичне значення цього показника.

Диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт конкурентосп-

роможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з това-

ром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на перева-

ги споживача при виборі ним товару.

Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки

ко

нку

рентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показни-

ків чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного

зразка.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними па-

раметрами

(І

НП

) здійснюється за формулою (13.9):



1і

ННП

qІ



 ,

(13.9)

де

Ні

– одиничний показник конкурентоспроможності за i-м нормативним пара-

метром, що розраховується за формулою (13.8).

Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одинич-

них показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов'язковій

нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є не-

конкурентоспроможним.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за те

хн

ічними пара-

метрами

(І

ТП

) здійснюється за формулою (13.10):



1і

іТТП

qІ







(13.10)

де

Ті

– одиничний показник конкурентоспроможності за i-м технічним параметром;

– вагомість (значимість) i-го параметра в загальному наборі з n технічних

параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник

ТП

) характеризує ступінь відповідності даного

товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший,

тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення ваго-

мості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні

оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на

основі в

изначення повних ви

трат споживача на придбання і споживання (експлуата-

цію) продукції (В), які визначаються за формулою (13.11):







1і

ЕКСПЛПР

ВЦВ

(13.11)

де

ПР

– одноразові витрати на придбання продукції (купівельна ціна продукції);

ЕКСПЛi

– середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться

455

до i-го року її служби і обчислюються за кожною статтею виникнення витрат;

Т – загальний термін служби продукції.

Отже, розрахунок групового показника за економічними параметрами

(І

ЕП

) здій-

снюється за формулою (13.12):

%100

ЕП

 ,

(13.12)

де

В, В

– повні витрати споживача на придбання та споживання відповідно за

оцінюваною продукцією і зразком.

На практиці може виникнути нагальна потреба в приведенні експлуатаційних

витрат до періоду розрахункового року. В цьому разі необхідно буде застосувати ко-

ефіцієнта приведення експлуатаційних витрат, тоді формула (13.12) набуде вигляду

(13.13):

%100

ВЦ

1і

0ЕКСПЛ0ПР

1і

ЕКСПЛПР

ЕП

















(13.13)

де

ПР

, Ц

ПР0

– одноразові витрати на придбання відповідно оцінюваної продукції

і зразка;

ЕКСПЛі

, В

ЕКСПЛі0

– сумарні витрати на споживання (експлуатацію) відповідно

оцінюваної продукції і зразка в i-ому році;

– коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Термін служби для виробів промислового призначення дорівнює їх амортиза-

ційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну її служби по-

винна здійснюватися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогійних

виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

(КС) здійснюється

за формулою (13.14):

ЕП

ТП

НП

ІКС 

(13.14)

За змістом показник

(КС) відбиває розходження між порівнюваною продукцією в

споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця на придбання і спожи-

вання виробу. Якщо КС < 1, то розглянутий товар поступається зразку за показником

конкурентоспроможності, а якщо КС > 1, то перевершує його КС.

Якщо аналіз здійснюється за декількома зразками, інтегральний показник конку-

рентоспроможності продукції за обраною групою аналог

ів

може бути розрахований як

сума середньозважених показників за кожним окремим зразком за формулою (13.15):

1і

КСКС









(13.15)

456

де КС

– показник конкурентоспроможності i-го зразка;

– вагомість (значимість) i-го зразка в групі аналогів;

N – кількість порівнюваних аналогів.

Охарактеризований підхід до оцінки конкурентоспроможності продукції є загаль-

новживаним. Однак, слід зазначити, що його істотним недоліком є визначення спо-

живчих властивостей товару без урахування думки самих споживачів. До того ж, по-

ліпшення характеристик оцінюваного товару в порівнянні з базовим зразком зовсім

не гарантує появу додаткових конкурентних переваг.

Відп

відно до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 3, затвердженого На-

казом Міністерства фінансів України від 31

березня 1999 р. №87 та зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України від 21 червня

1999 р. №398/3691 «Звіт про фінансові ре-

зультати», під доходом розуміють збільшення

економічних вигод у вигляді надходження ак-

тивів або зменшення зобов'язань, які призво-

дять до зр

остання влас

ного капіталу (крім зро-

стання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15, затвердженого

Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 та зареєстро-

ваного в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 р. №860/4153 «Дохід», не

визнаються доходами такі надходження:

1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших по

датків і обов

'язкових пла-

тежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним до-

говором на користь комітента, принципала тощо;

3) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

4) сума авансової оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

5) сума завдатку під заставу або дл

я пога

шення позики, якщо це передбачено

відповідним договором;

6) надходження, що належать іншим особам;

7) надходження від первинного розміщення цінних паперів.

В бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) дохід від участі в капіталі та інші фінансові до

оди;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображає за-

гальні надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування

наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на до-

дану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгів-

ля цінними паперами, розуміють під доходом вартість, за якою реалізовано цінні па-

пери, та суму винагороди за виконання ін

ши

х операцій, пов'язаних з розміщенням,

купівлею і продажем цінних паперів. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,

інших активів) визнається таким в разі наявності всіх наведених нижче умов, якщо:

- покупцю передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію

(товар, інший актив);

13.

. Поняття дохо

ду та прибутку як

основних показників

виробничо-госпо-

дарської діяльності

457

- після продажу підприємство не здійснює подальше управління та контроль за

реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті продажу відбудеться збільшення економічних

вигод підприємства, а пов'язані з ним витрати можуть бути достовірно визначені.

Інші операційні доходи відображають суми інших доходів від операційної діяль-

ності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, пос-

луг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць;

відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім

фінансових інвестицій) тощо.

Дохід від участі в капіталі відображає надходження, отримані від інвестицій в

асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі

в капіталі.

Інші фінансові доходи передбачають дивіденди, відсотки та інші доходи,

отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом учас-

ті в капіталі). Метод участі в капіталі є методом обліку інвестицій, згідно з яким їх ба-

лансова вартість змінюється відповідно до суми збільшення або зменшення частки

інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Інші доходи включають дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних

активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші до-

ходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною

діяльністю підприємства. При цьому під звичайною діяльністю розуміється будь-яка

основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують аб

виникають

внаслідок її проведення.

Надзвичайні доходи відображають невідшкодовані втрати від надзвичайних по-

дій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи витрати на запобі-

гання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій без суми страхо-

вого відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших

джерел; доходи від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичай-

них. При цьому під надз

вичайною діяльністю слід розуміти діяльність, яка відрізня-

ється від звичайної неочікуваністю та неможливістю систематичного повторення в

кожному наступному звітному періоді.

В ході здійснення виробничо-господарської діяльності жодне підприємство не

позбавлене від загрози отримання збитків. При цьому під збитками слід розуміти пе-

ревищення суми витрат над сумою до

ходу, дл

я отримання якого були здійснені ці ви-

трати. Але економічним позитивним підсумком виробничо-господарської діяльності

підприємства є прибуток.

Прибуток – це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціо-

нування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви

всіх складових елементів діяльності підприємства:

- виробництво і реалізація;

- якість і асортимент;

- ефективність в

икористання

виробничих ресурсів;

- собівартість продукції.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма на-

прямками діяльності: виробничим, збутовим, постачальницьким, інвестиційним, фі-

нансовим. Прибуток є основою економічного розвитку підприємства і зміцнює його

фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий

і соціальний розвиток підприє

мства, а та

кож найвагомішим джерелом централізова-

них ресурсів держави: до доходів бюджету здійснюються відрахування від одержано-

го доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи

підприємства повинні задовольняти не тільки його власні фінансові потреби, а й пот-

458

реби держави у фінансуванні суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти,

охорони здоров'я. Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство,

так і держава.

Прибуток, як економічний показник, представляє собою різницю між ціною реа-

лізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виру-

чки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції. Спосіб отримання при-

бутку схематично представлений на рис. 13.3.

Рис. 13.3. Формування прибутку підприємства

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової

до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному

продукті вартість буде реалізована і набуває грошової форми. Отже, об'єктивна ос-

нова отримання прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового

Валовий дохід

від реалізації

товарів

Доходи від інших

видів реалізації

Доходи від операцій

з основними фон-

дами і нематеріа-

льними активами

Доходи від поза-

реалізаційних

операцій

Податкові платежі, що входять в ціну

товару (ПДВ, акцизні збори)

Чистий дохід від

реалізації товарів

Витрати

обігу

Прибуток від

реалізації

Податкові платежі, що входять в ціну

товару

Чистий дохід від

іншої реалізації

Собівартість

Чистий дохід від

інших операцій

Податки за

рахунок доходу

Прибуток від

інших

операцій

Витрати на

операції

Прибуток від

іншої

реалізації

Балансовий прибуток підприємства

459

продукту. При цьому під додатковим продуктом розуміють вартість, створену безпо-

середніми виробниками понад вартість визначеного продукту.

Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох

чинників. На формування прибутку впливають:

- сфера діяльності підприємства;

- галузева приналежність;

- форма власності;

- конкурентне середовище;

- фінансово-господарська діяльність підприємства;

- облік фінансових результатів.

Прибуток виконує ряд функці

й, х

арактеристика яких представлена на рис. 13.4.

Рис. 13.4. Функції прибутку підприємства

Оціночна функція передбачає використання прибутку підприємства як оцінного

показника, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї

функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає

свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Зміст розподільчої функції полягає в тому, що підприємство розподіляє прибу-

ток, отриманий в результаті фінансово-го

подарської діяльності на дві частини:

- частина, яка акумулюється в бюджетах у вигляді податку на прибуток;

- частина, яка залишається в розпорядженні підприємства.

Розподільча функція передбачає, що прибуток є джерелом ресурсів державного і

місцевого бюджетів для розвитку невиробничої сфери і покриття управлінських витрат,

забезпечує державні, інвестиційні, виробничі, науково-технічні і соціальні про

грами.

Ст

имулююча функція розглядає прибуток як джерело формування різних фон-

дів стимулювання:

- фонду заохочення;

- фонду виробничого розвитку;

- фонду соціального розвитку;

- фонду виплати дивідендів;

- пайового фонду;

- благодійного фонду тощо.

Економічний інтерес в прибутках з точки зору підприємства полягає в тій частині,

яка залишається в його розпорядженні і використовується для ви

рішення вир

обничих

та соціальних завдань розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов'я-

Оціночна

функція

Розподільча

функція

Стимулююча

функція

Характеризує

ефект

господарської

діяльності

Інструмент

розподілу між

підприємством

та бюджетом

Джерело

формування

фондів

стимулювання

Функції прибутку

Відтворювальна

функція

жерело розши-

реного відтво-

рення основних і

оборотних фон-

ів пі

иємства

460

заний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціа-

льні виплати, соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить розмір прибутку,

який направляється на виплату дивідендів і на виробничий розвиток підприємства.

Відтворювальна функція передбачає, що прибуток служить джерелом розшире-

ного відтворення основних і оборотних фондів підприємства.

Прибуток є якісним показником, тому що в йо

го розмірі

відображена зміна обся-

гу товарообігу, дохід підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат

обігу. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Для оцінки величини прибутку в залежності від виконуваних ним функцій слід розгля-

нути різні його види відповідно до класифікаційних ознак, наведених в табл. 13.2.

Таблиця 13.2

Класифікація видів прибутку підприємства

Класифікаційна ознака Види прибутку підприємства

Вид діяльності

прибуток від цільової діяльності

прибуток від інших видів діяльності

прибуток від реалізації майна

прибуток від позареалізаційних операцій

Порядок визначення

балансовий прибуток

оподатковуваний прибуток

чистий прибуток

Методика оцінки

номінальний прибуток

реальний прибуток

Мета визначення

бухгалтерський прибуток

економічний прибуток

Розміри

мінімальний прибуток

цільовий прибуток

максимальний прибуток

Залежно

від виду діяльності, виділяють:

- прибуток від цільової діяльності – це прибуток, отриманий в результаті реалі-

зації товарів (надання платних послуг);

- прибуток від інших видів діяльності – це прибуток від невиробничої діяльнос-

ті, тобто транспортної, посередницької тощо;

- прибуток від реалізації майна – це прибуток від продажу основних фондів,

нематеріальних активів;

- прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток ві

д ін

вестиційної дія-

льності, надання майна в оренду, пайової участі в інших підприємствах тощо.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та

витрат на її проведення.

Залежно

від порядку визначення розрізняють:

- балансовий прибуток – це прибуток, який характеризує кінцевий результат

проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за да-

ними бухгалтерського обліку;

- оподатковуваний прибуток – це обсяг прибутку, який визначається як різниця

між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на

прибуток;

- чистий прибуток – це прибуток, що залишається в ро

зпорядженні підпр

иємст-

ва після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів і збо-

рів, сплачуваних за рахунок прибутку.

Залежно

від методики оцінки виділяють: