Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

411

170 27 27

180 50 –

190

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом

за виданими авансами

з нарахованих доходів

із внутрішніх розрахунків

200

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 543 772

Поточні фінансові інвестиції 220

230 1 3

Грошові кошти та їх еквіваленти:

у національній валюті

в іноземній валюті 240

Інші оборотні активи 250 3 193 2 532

Усього за розділом ІІ 260 45 803 47 333

ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 9 018 7 854

Баланс 280 277 143 292 021

Пасив

Код

рядка

На початок

звітного

періоду

На кінець

звітного пері-

оду

І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Статутний капітал 300 39 744 39 744

Пайовий капітал 310

Додатковий вкладений капітал 320

Інший додатковий капітал 330 152 864 152 864

Резервний капітал 340

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 34 050 33 009

Неоплачений капітал 360 ( ) ( )

Вилучений капітал 370 ( ) ( )

Усього за розділом І 380 226 658 225 617

ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ

Забезпечення виплат персоналу 400

Інші забезпечення 410

415

416 ( ) ( )

Цільове фінансування 420 4 603 2 196

Усього за розділом ІІ 430 4 603 2 196

ІІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Довгострокові кредити банків 440

Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450 39 39

Відстрочені податкові зобов'язання 460

Інші довгострокові зобов'язання 470 171 4 925

Усього за розділом ІІІ 480 210 4 964

IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Короткострокові кредити банків 500 – 1 000

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510

Векселі видані 520 2 106 39

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 12 486 15 175

540

550 7 039 10 675

560 4 814 4 814

570 1 509 913

580 1 764 1 839

590

Поточні зобов'язання за розрахунками:

з одержаних авансів

з бюджетом

з позабюджетних платежів

зі страхування

з оплати праці

з учасниками

із внутрішніх розрахунків

600 174 241

Інші поточні зобов'язання 610 13 406 11 878

Усього за розділом IV 620 43 298 46 574

V. Доходи майбутніх періодів 630 2 374 12 670

Баланс 640 277 143 292 021

412

ЗВІТ

про фінансові результати

за 2004

рік

Форма №2

Код за ДКУД 1801003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код

рядка

За

звітний

період

За попере-

дній

період

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 110 782 105 306

Податок на додану вартість 015 16 670 13 814

020 Акцизний збір

025

Інші вирахування з доходу 030

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 94 112 91 492

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 87 304 73 391

050 6 808 18 101

Валовий:

прибуток

збиток 055

Інші операційні доходи 060 8 907 9 912

Адміністративні витрати 070 4 858 9 575

Витрати на збут 080 499 402

Інші операційні витрати 090 8 704 18 706

100 1 654

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток

збиток 105 670

Дохід від участі в капіталі 110

Інші фінансові доходи 120 1 1

Інші доходи 130 570 815

Фінансові витрати 140 558 345

Втрати від участі в капіталі 150

Інші витрати 160 1 684 1 271

170

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток

збиток

175 17 1 470

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180

190

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток

збиток

195 17 1 470

200

Надзвичайні:

доходи

витрати

205

Податки з надзвичайного прибутку 210

220

Чистий:

прибуток

збиток 225 17 1 470

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код

рядка

За звіт-

ний пе-

ріод

За попе-

редній

період

Матеріальні витрати 230 41 669 40 220

Витрати на оплату праці 240 30 668 20 327

Відрахування на соціальні заходи 250 13 304 7 366

Амортизація 260 6 516 5 317

Інші операційні витрати 270 9 251 28 665

Разом 280 101 408 101 895

413

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

12.1. Основні положення теорії організації виробницт-

ва.

12.2. Виробничий процес і принципи його організації.

12.3. Типи виробництва та їх техніко-економічна ха-

рактеристика.

12.4. Виробничий цикл і його структура.

12.5. Методи розрахунку виробничого циклу.

12.6. Організація потокового виробництва.

12.7. Організація автоматизованого виробництва.

12.8. Гнучке інтегроване виробництво.

З моменту виникнення праці як свідомої

діяльності людини з метою створення мате-

ріальних і духовних благ накопичився знач-

ний досвід організації виробничого процесу.

Аналіз цього досвіду дав можливість уза-

гальнити надбання суспільної практики і на

цій основі сформулювати ряд наукових по-

ложень, дати наукове пояснення, встановити

закономірності розвитку явищ у сфері органі-

за

ції в

иробництва.

Теорія організації виробництва пов'язана з розвитком продуктивних сил і вироб-

ничих відносин. На основі узагальнень набутого досвіду і діалектики розвитку вироб-

ництва формулюються закони, які відкривають перспективи розвитку виробничих ві-

дносин на підприємстві.

Загальна теорія організації виробництва ґрунтується на таких положеннях:

1. Будь-який виробничий процес є функці

онуючою су

купністю фізичних дій лю-

дини, засобів праці, предметів праці і власне трудових процесів з метою виготовлен-

ня заданого продукту для задоволення певних потреб.

2. Основні елементи праці знаходяться у взаємозв'язку між собою та з технологіч-

ним змістом процесу.

3. Зазначені елементи праці знаходяться між собою у певному якісному співвід-

ношенні, тобто вони пов

нні відповідати заданому кінцевому результату, отримува-

ному в процесі виробництва.

4. Засоби праці, предмети праці і виконавці повинні знаходитися у визначеному

кількісному співвідношенні, обумовленому обсягом виробництва і часовими обме-

женнями.

5. У виробничому процесі сукупність елементів праці повинна знаходитися не

тільки в певному якісному і кількісному, але й у простор

овому співвід

ношенні, тобто

кожний елемент праці, трудового процесу та їх сукупність повинні займати певний

простір, мінімально необхідний для їх нормального функціонування.

6. Виробничий процес відбувається не тільки в просторі, але і в часі. Кожна ста-

дія, операція або їх сукупність має здійснюватися у чітко визначений період часу. От-

же, здійснення т

рудового проце

су та його елементів повинно відбуватися у певному

часовому співвідношенні.

РОЗДІЛ 12. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

12.1. Основні поло-

ження теорії органі-

зації виробництва

414

Розглянуті співвідношення обумовлені технологічним змістом виробництва.

Закономірності суспільного виробництва:

1) кооперація виконавців, тобто трудовий контакт, що викликає своєрідне зма-

гання, яке збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб;

2) концентрація знарядь виробництва і праці;

3) якісний розподіл процесів виробництва на складові частини в залежності від

його характеру;

4) пропорційність між його частинами виробничого процесу;

5) ритмічність ви

робничого про

цесу;

6) паралельність здійснення окремих процесів;

7) безперервність процесу виробництва.

Промислове виробництво – це склад-

ний процес перетворення сировини, матеріа-

лів, напівфабрикатів, інших предметів праці на

готову продукцію, що задовольняє вибагливі

потреби окремих споживачів і ринку в цілому.

Виробничий процес – процес, в якому

люди, знаходячись в певних виробничих від-

носинах і використов

уючи зна

ряддя і пред-

мети праці, створюють необхідні суспільству

товари (роботи, послуги) виробничого і осо-

бистого споживання.

В цілому виробничі процеси поділяються на взаємопов'язані основні, допоміжні

та обслуговуючі процеси.

Основні процеси – це технологічні процеси, в результаті яких відбуваються змі-

ни геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей продукції.

Допоміжні пр

оцеси – це п

роцеси, що забезпечують безперебійне протікання ос-

новних процесів (виготовлення та ремонт інструментів; ремонт устаткування; забезпе-

чення виробництва електроенергією, теплом, парою, водою, стислим повітрям тощо).

Обслуговуючі процеси – це процеси, пов'язані з обслуговуванням основних і

допоміжних процесів, які забезпечують їх нормальний перебіг. До них відносять збе-

реження продукції, складські операції, в

нутрішньозаводське т

ранспортування, техніч-

ний контроль тощо.

В умовах автоматизованого, автоматичного і гнучкого інтегрованого виробництв

допоміжні й обслуговуючі процеси в певній мірі поєднуються з основними і стають

невід'ємною частиною процесів виробництва продукції.

Структура виробничих процесів представлена на рис. 12.1.

Будь-який виробничий процес ґрунтується на складових технологічних процесів.

Технологічні процеси, у св

ою

чергу, поділяються на фази.

Фаза – комплекс робіт, виконання яких характеризує завершення певної части-

ни технологічного процесу і пов'язане з переходом предмета праці з одного якісного

стану в інший. Наприклад, у машинобудуванні і приладобудуванні технологічні про-

цеси в основному поділяються на три фази:

- заготівельна;

- обробна;

- складальна.

Фазна структура тех

нологічних

процесів представлена на рис. 12.2.

Технологічний процес складається з послідовно виконуваних над визначеним

предметом праці технологічних дій – операцій. Під операцією слід розуміти частину

технологічного процесу, здійснювану на одному робочому місці, яка полягає у виконан-

ні спеціальних дій над кожним предметом праці чи групою оброблюваних предметів.

12.2. Виробничий

процес і принципи

його організації

415

Рис. 12.1. Структура виробничого процесу

Рис. 12.2. Фазна структура технологічних процесів

Операції, що не ведуть до зміни геометричних форм, розмірів, фізико-хімічних

властивостей предметів праці, не відносяться до технологічних операцій (транспорт-

ні, завантажувально-розвантажувальні, контрольні, випробувальні, комплектувальні).

Залежно від застосовуваних засобів праці розрізняють такі операції:

- ручні, виконувані

праці

вниками в

ласноруч без застосування машин, механіз-

мів і механізованого інструмента;

- машинно-ручні, виконувані за допомогою машин чи ручного інструмента під

наглядом працівника;

- машинні, виконувані на верстатах, установках, агрегатах при обмеженій учас-

ті робітника;

- автоматизовані, виконувані на автоматичному устаткуванні чи автоматичних

лініях.

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС

ОБСЛУГОВУЮЧИЙ

ПРОЦЕС

ОСНОВНИЙ

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС

ДОПОМІЖНИЙ

ПРО

Заготівельна

стадія

Обробна

ста

ія

Складальна

стадія

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

Заготівельна фаза

Процеси отримання за-

готівель методами:

- лиття;

- штампування;

- пресування;

- висадки;

- прирізки металу;

- розкроювання листо-

вого і рулонного ма-

теріалів тощо.

Складальна фаза

Процеси:

- збірки складальних оди-

ниць і виробів з гото-

вих деталей та ком-

плектуючих виробів;

- регулюючо-

налагоджувальні;

- випробувальні тощо.

Обробна фаза

Процеси перетворення

заготівель на деталі:

- механічна обробка;

- штампування;

- термообробка;

- хімічна обробка;

- хіміко-термічна оброб-

ка;

- плазмова обробка;

- покриття;

- зварювання тощо.

416

Основні принципи організації виробничого процесу

Принципи – це вихідні положення, на основі яких здійснюється побудова, функ-

ціонування і розвиток виробничого процесу. Дотримання принципів організації виро-

бничого процесу є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Основні принципи організації виробничого процесу наведений в табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Основні принципи організації виробничого процесу

Принципи Зміст п

ринципів

1. Принцип

пропорційності

Пропорційна продуктивність в одиницю часу усіх виробни-

чих підрозділів підприємства (цехів, дільниць) і окремих

робочих місць

2. Принцип

диференціації

Поділ виробничого процесу виготовлення однойменних

виробів між окремими підрозділами підприємства (напри-

клад, створення виробничих дільниць чи цехів за техноло-

гічною чи предметною ознакою)

3. Принцип

комбінування

Об'єднання усіх чи частини різнохарактерних процесів з

виготовлення певного виду виробів в межах однієї дільни-

ці, цеху, виробництва

4. Принцип

концентрації

Зосередження виконання визначених виробничих опера-

цій з виготовлення технологічно однорідної продукції чи

виконання функціонально однорідних робіт на окремих ді-

льницях, робочих місцях, в цехах

5. Принцип

спеціалізації

Форма поділу праці на підприємстві, в цеху, яка полягає в

закріпленні за кожним підрозділом підприємства виконан-

ня обмеженої номенклатури робіт, операцій чи виробів

6. Принцип

універсалізації

Протилежний принципу спеціалізації, який передбачає, що

на кожному робочому місці (у виробничому підрозділі) ви-

готовляються вироби і деталі різного асортименту чи ви-

конуються різні виробничі операції

7. Принцип

стандартизації

Розробка, встановлення і застосування однакових умов

протікання виробничого процесу

8. Принцип

паралельності

Одночасне виконання окремих технологічних процесів чи

операцій, що призводить до істотного скорочення вироб-

ничого циклу виготовлення виробів і, як наслідок, до ско-

рочення потреби в оборотних коштах

9. Принцип

прямоточності

Вимога прямолінійного руху предметів праці в ході техно-

логічного процесу, тобто забезпечення найкоротшого

шляху проходження виробом усіх фаз виробничого проце-

су без перебоїв у його русі

10. Принцип

безперервності

Зведення до мінімуму різних перерв у процесі виробницт-

ва конкретного виробу

11. Принцип ритмічності Рівномірний випуск продукції у рівні проміжки часу

12. Принцип

автоматичності

Максимально можливе й економічно доцільне звільнення

робітника від витрат ручної праці на основі застосування

автоматичного устаткування

13. Принцип відповідності

форм виробничого про-

цесу його техніко-

економічному змісту

Формування виробничої структури підприємства з ураху-

ванням особливостей виробництва та умов протікання те-

хнологічних процесів, що є передумовою отримання най-

кращих економічних показників

417

Ще однією умовою ефективного протікання виробничих процесів є гнучкість їх

організації, яка полягає у спроможності швидко пристосовуватися до змін зовнішньо-

го середовища.

Економічна ефективність раціональної організації виробничого процесу виража-

ється в скороченні тривалості виробничого циклу виробів, у зниженні витрат на виро-

бництво продукції, поліпшенні використання основних виробничих фондів і збільшен-

ні оборо

тності

обігових коштів.

Під типом виробництва слід розумі-

ти сукупність його організаційних, технічних

та економічних особливостей, тобто компле-

ксну характеристику організації і технічного

рівня підприємства, обумовлену ступенем

його спеціалізації, складністю та стійкістю

товарної номенклатури, розмірами і повто-

рюваністю випуску виробів, а також масшта-

бами виробництва.

На вибір типу виробництва впливають

та

кі

фактори:

- номенклатура виробів, що випускаються;

- обсяг випуску продукції;

- ступінь сталості товарної номенклатури підприємства;

- характер завантаження робочих місць.

Залежно від рівня концентрації і спеціалізації розрізняють три типи виробництва:

- одиничне;

- серійне;

- масове.

Тип виробництва на підприємстві визначається типом виробництва провідного

цеху, а тип виробництва цеху – характеристикою дільниці,

де вик

онуються най

відпо-

відальніші операції і зосереджена основна частина виробничих фондів. Віднесення

підприємства до того чи іншого типу виробництва носить умовний характер, оскільки

на підприємстві і навіть в окремих цехах може мати місце сполучення різних типів

виробництва.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготов-

лених виробів, малим обсягом їх випуску, виконанням на ко

жному ро

бочому місці різ-

норідних операцій.

У серійному виробництві виготовляється обмежена номенклатура виробів

невеликими партіями. За одним робочим місцем, як правило, закріплено виконання

кількох операцій.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим об-

сягом випуску виробів, безперервно виготовлюваних протягом тривалого часу на ву-

зькоспеціалізованих робочих місцях.

Тип виробництва впливає на особливості йо

о організації, на економічні показ-

ники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продук-

ції, на рівень оснащеності виробництва тощо.

Порівняння типів виробництв за різними характеристиками наведене в табл. 12.2.

Ефективність і техніко-економічні показники виробничого процесу залежать від

його організації в часі. Одним з таких показників є тривалість виробничого циклу, від

якої залежи

ь обсяг незавершеного виробництва та напівфабрикатів, вартість яких

входить до обігових коштів. В той же час тривалість виробничого циклу впливає на

оборотність обігових коштів: чим коротший цикл, тим менше потрібно оборотних коштів.

12.3. Типи виробни-

цтва та їх техніко-

економічна харак-

теристика

418

Таблиця 12.2

Характеристики типів виробництв

Тип виробництва

Характеристики

Одиничне Серійне Масове

1. Номенклатура виробів, що

виготовляються

велика обмежена мала

2. Сталість номенклатури відсутня значна значна

3. Обсяг випуску малий середній великий

4. Закріплення операцій за

робочими місцями

відсутнє часткове повне

5. Застосовуване

устаткування

універсальне спеціалізоване спеціальне

6. Застосовувані інструмент і

технологічне оснащення

універсальні

універсальні й

спеціалізовані

спеціальні

7. Кваліфікація робітників висока середня переважно низька

8. Собівартість продукції висока середня низька

9. Виробнича спеціалізація

цехів і дільниць

технологічна змішана

предметна,

подетальна

10. Технологічний процес маршрутний типовий операційний

11. Виробнича структура

підприємства

складна помірно складна проста

12. Трудомісткість виготов-

лення виробів

висока середня низька

Виробничий цикл – це календарний

період часу, протягом якого матеріал, заготі-

вля чи інший оброблюваний предмет прохо-

дить всі операції виробничого процесу чи ви-

значеної його частини і перетворюється на

готову продукцію. Він обчислюється в кален-

дарних днях, а при низькій трудомісткості

виробу – у годинах.

Структура цеху, де здійснюється вироб-

ничий цикл, п

редставлена на

рис. 12.3.

Рис. 12.3. Виробнича структура цеху

12.4. Виробничий

цикл і його

структура

потокові лінії,

обочі м

ця

ЦЕХ

Допоміжні служби

Обсл

гов

юч

озділ

Основні виробничі

дільни

ці

Група механіка

ех

Група енергетика

ех

Інструментальне

госпо

ства

1 2 3 4 5

Комо

Склад готових

ви

обів

анспо

тний

ех

ехова лабо

ато

ія

419

Визначення тривалості виробничого циклу з виготовлення продукції необхідне

для розробки та обґрунтування виробничої програми підприємства, цехів, дільниць, а

також для визначення основних техніко-економічних показників їх роботи. Тривалість

виробничого циклу (Т

) обчислюється за формулою (12.1):

= Т

РП

+ Т

, (12.1)

де Т

РП

– час робочого процесу;

– час перерв.

Протягом робочого періоду виконуються технологічні операції, зміст яких відт-

ворено формулою (12.2):

РП

= Т

ШК

+ Т

ТР

+ Т

ПР

, (12.2)

де Т

ШК

– штучно-калькуляційний час;

– час контрольних операцій;

ТР

– час транспортування предметів праці;

ПР

– час природних процесів (старіння, релаксації, природного сушіння, від-

стою суспензій у рідинах тощо).

Суму штучно-калькуляційного часу, контрольних операцій і транспортування

предметів праці називають операційним часом (Т

ОП

), її обчислюють за формулою

(12.3):

ОП

= Т

ШК

+ Т

ТР

. (12.3)

Час контрольних операцій і час транспортування предметів праці до операцій-

ного циклу включені умовно, тому що в організаційному відношенні вони не відрізня-

ються від технологічних операцій.

До штучно-калькуляційного часу (Т

ШК

) входять витрати часу, представлені у

формулі (12.4):

ШК

= Т

ОПЕР

+ Т

ПЗ

+ Т

+Т

ОТО

, (12.4)

де Т

ОПЕР

– оперативний час;

ПЗ

– підготовчо-заключний час при обробці партії деталей;

– час на відпочинок і природні потреби робітників;

ОТО

– час організаційно-технічного обслуговування (одержання і здача ін-

струмента, підготовка робочого місця, змащення устаткування тощо).

Оперативний час (Т

ОПЕР

), у свою чергу, складається з основного (Т

ОСН

) і допо-

міжного часу (Т

), що відтворено формулою (12.5):

ОПЕР

= Т

ОСН

+ Т

. (12.5)

Основний час – це безпосередній час обробки деталі чи виконання роботи.

Допоміжний час, у свою чергу, складається з часу встановлення і зняття деталі

(складальної одиниці) з устаткування (Т

ВСТ

), часу закріплення і відкріплення деталі в

устаткуванні (Т

ЗВ

), часу операційного контролю робітника (із зупинкою устаткування)

в ході операції (Т

ОК

). Він обчислюється за формулою (12.6):

420

= Т

ВСТ

+ Т

ЗВ

+ Т

ОК

. (12.6)

Час перерв (Т

) обумовлений режимом праці (Т

РЕЖ

), межопераційним пролежу-

ванням деталі (Т

МО

), часом перерв на міжремонтне обслуговування й огляд устатку-

вання (Т

ОГ

) і часом перерв, пов'язаних з недоліками організації виробництва (Т

ОРГ

Він обчислюється за формулою (12.7):

= Т

МО

+ Т

РЕЖ

+ Т

ОГ

+ Т

ОРГ

. (12.7)

Час межопераційного пролежувания (Т

МО

) визначається часом перерв між ви-

ходом партій товару (Т

ПАР

), перерв очікування (Т

ОЧ

) і перерв комплектування (Т

КП

Він визначається за формулою (12.8):

МО

= Т

ПАР

+ Т

ОЧ

+ Т

КП

. (12.8)

Перерви між виходом партій товару (Т

ПАР

) виникають при виготовленні виробів

партіями й обумовлені пролежуванням оброблених деталей до закінчення виготов-

лення всіх деталей у партії на технологічній операції.

Перерви очікування (Т

ОЧ

) викликані неузгодженою тривалістю суміжних операцій

технологічного процесу.

Перерви комплектування (Т

КП

) виникають внаслідок переходу від однієї фази

виробничого процесу до іншої.

Отже, в загальному вигляді структуру і склад виробничого циклу можна пред-

ставити так, як це наведено на рис. 12.4.

Рис. 12.4. Елементний склад виробничого циклу

В серійному виробництві вироби виготовляються партіями.

Виробнича партія (n) – це група виробів однакового найменування

і т

ипорозмі-

ру, що запускаються у виробництво протягом визначеного періоду часу при однако-

вому підготовчо-заключному часі на операцію.

Тривалість виробничого циклу, Т

Час робочого періоду, Т

РП

Час перерв, Т

ШК

ТР

ПР

ОПЕР

ПЗ

ОТО

МО

РЕЖ

ОГ

ОРГ

ПАР

ОЧ

КП

ОСН

ВСТ

ЗВ

ОК