Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

351

Таблиця 10.3

Надходження і відтоки реальних грошей в ході здійснення інноваційного проекту

(у порівнянні з базовим варіантом)

Надходження реальних грошей (Н) Відтоки реальних грошей (В)

Показники (джерела)

Умовні

позначки

Показники (джерела)

Умовні

позначки

I. Інвестиційна сфера

1. Ліквідаційне сальдо (залишкова

вартість основних фондів)

1. Капіталовкладення в нову техніку

(технологію)

2. Нематеріальні активи – патенти,

ліцензії, ноу-хау, результати НДДКР,

(одноразові, первісні платежі)

3. Приріст оборотного капіталу

НТ

НА

ΔК

ОБ

Разом ΔН

Разом ΔВ

II. Операційна (виробнича) сфера

1. Додаткова виручка від реалізації

продукції

2. Економія поточних витрат за ра-

хунок здійснення заходу

3. Виручка від реалізації інтелектуа-

льної власності

4. Перевищення суми амортизацій-

них відрахувань у порівнянні з базо-

вою технікою (технологією)

5. Знос нематеріальних активів

6. Ліквідаційна вартість оборотних

фондів

7. Відрахування у фонд розвитку

НДДКР

ΔВР

ПВ

ВР

ІВ

ΔА

НА

Л ОБ

НДДКР

1. Додаткові змінні витрати на виро-

бництво продукції

2. Додаткові поточні витрати, пов'я-

зані із здійсненням заходу

3. Перевищення суми амортизацій-

них відрахувань у базовому варіанті

в порівнянні з новою технікою (тех-

нологією)

4. Платежі з оренди залучених осно-

вних фондів

5. Платежі роялті при ліцензуванні,

оплаті послуг ноу-хау, з НДДКР

6. Пл

ат

ежі на відтворення мінераль-

но-сировинної бази, на приріст про-

дукції

7. Плата за надра на приріст продук-

ції

8. Відрахування в дорожній фонд на

приріст продукції

9. Відрахування в страховий фонд

на приріст продукції

10. Відрахування у фонд НДДКР

11. Податок на додану вартість на

приріст продукції

12. Акцизний збір на приріст про

дук-

ції

13. Под

аток на майно на приріст ос-

новних фондів

14. Податок на прибуток на приріст

продукції й економію поточних ви-

трат

ΔВ

ВП

ΔВ

ДПВ

ΔА

НТ

ПР

СТР

НДДКР

ПДВ

Разом ΔН

Разом ΔВ

III. Фінансова сфера

1. Власний капітал (прибуток, амор-

тизаційні відрахування, акції тощо)

2. Короткострокові кредити

3. Довгострокові кредити

ВЛ

КР

1. Сплата відсотків по кредитах

2. Погашення заборгованості по

кредитах

3. Виплата дивідендів

КР

Разом ΔН

Разом ΔВ

Усього (I + II + III) ΔН Усього (I + II + III) ΔВ

де

ΔН, ΔН

, ΔН

– надходження реальних грошей відповідно: в загальній,

інвестиційній, операційній і фінансовій сферах;

ΔВ, ΔВ

, ΔВ

– відтоки реальних грошей відповідно: в загальній, інвес-

тиційній, операційній і фінансовій сферах.

352

де Р

– фінансові результати, одержані в році t;

– фінансові витрати, здійснені в році t;

Е – коефіцієнт дисконтування;

Т – розрахунковий період.

Ефект, що досягається в році

t (Е

), визначається як різниця між фінансовими

результатами

(Р

) та витратами (В

) за формулою (10.8):

ttt

BPE  .

(10.8)

У розрахунках комерційної ефективності кожен господарюючий суб'єкт індивіду-

ально оцінює необхідну норму доходу на вкладений капітал з урахуванням альтерна-

тивних вкладень з подібними ризиками. Величини

і В

представляють собою відпо-

відно річні надходження і відтік реальних грошей. Якщо величина

ЧДД негативна, це

означає, що прибутковість нижче мінімального коефіцієнта окупності (для інвестора

проект буде збитковим і від нього варто відмовитися). Позитивне значення

ЧДД свід-

чить про доцільність ухвалення рішення про фінансування і реалізацію такого інно-

ваційного проекту.

Індекс дохідності інвестицій, чи індекс рентабельності (ІД), визначається як

відношення суми приведених доходів до приведених інвестиційних витрат для здійс-

нення інновації. Цей показник відповідає показнику

PI (Profitability Index), застосову-

ваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної ефективності ін-

вестиційних проектів, і обчислюється за формулою (10.9):

)E1/(К

)E1/()BР(

ІД













(10.9)

де

– фінансові результати (надходження реальних грошей), одержані в році t;

– фінансові витрати (відтік реальних грошей) без урахування вкладень в

інновації в році

– капітальні вкладення в інновації в році t;

Т – розрахунковий період.

Індекс дохідності тісно пов'язаний з показником

ЧДД. Якщо при розрахунку ЧДД

у показниках

і В

враховуються капіталовкладення і джерела їхнього фінансування

(кредити і відсотки по них), то в

ІД інвестиції і пов'язані з ними витрати в чисельнику

не враховуються. Якщо

ЧДД має позитивне значення, то ІД > 1, і навпаки. Якщо ІД >

, інноваційних проект можна вважати ефективним, якщо ІД < 1 – збитковим.

Інноваційні заходи можна ранжирувати за величиною індексу дохідності для ух-

валення рішення про їх реалізацію. У цьому випадку перелік запланованих заходів

фінансується в порядку зменшуваної прибутковості. На відміну від

ЧДД, індекс дохід-

ності дає можливість врахувати тимчасову вартість грошей і капіталомісткість проек-

ту, але майже не враховує альтернативного використання капіталу.

Середньорічна рентабельність інвестицій (R

СР

) показує, який дохід приносить

кожна вкладена у проект гривня інвестицій. Її зручно використовувати при порівнянні

альтернатив. Показник середньорічної рентабельності відповідає показнику

ROI

(

Return of Investment), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцін-

ки економічної ефективності інвестиційних проектів. Якщо середньорічна рентабель-

ність вище дохідності безризикових вкладень, проект вважається ефективним.

353

Внутрішня норма дохідності (ВНД) – це ставка дисконту (Е

ВН

), при якій величи-

на приведених доходів дорівнює приведеним капіталовкладенням в інноваційний

проект, вона визначається за формулою (10.10):















ВН

)E1(

)BР(

(10.10)

Відповідно, величина

ВН

може бути визначена з рівняння (10.11):

)E1(

K)BР(

ВН











(10.11)

Показник внутрішньої норми дохідності відповідає показнику

IRR (Internal Rate of

Return

), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної

ефективності інвестиційних проектів.

З економічної точки зору

ВНД – це максимальна ставка плати за залучення ко-

штів, при якій проект залишається беззбитковим. При кредитному фінансуванні прое-

кту – це максимальна процентна ставка, за якою можна взяти кредит. При фінансу-

ванні проекту за допомогою власних засобів – це максимальна норма дивідендних

виплат.

ВНД може також трактуватися як мінімальний рівень прибутковості інвести-

ційних витрат.

Розраховану величину

ВН

порівнюють з бажаною інвестором нормою дохідності

на капітал. Якщо значення

ВН

дорівнює чи перебільшує очікувану інвестором норму

доходу на капітал, здійснення інноваційного проекту є виправданим. У протилежному

разі проект є недоцільним.

Строк окупності (період повернення інвестованих ресурсів) (Т

ОК

) – період ча-

су, за який початкові від'ємні значення накопичених коштів повністю компенсуються

позитивними значеннями. Показник строку окупності відповідає показнику

PB (Pay-

back period

), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки еконо-

мічної ефективності інвестиційних проектів.

Строк окупності

(Т

ОК

) визначається з формули (10.12):

)E1(

СРГ

ЧДД

ОК









(10.12)

де

СРГ

– сальдо реальних грошових доходів в році t.

У випадку використання власного капіталу для інвестицій строк окупності

(Т

ОК

)

можна визначати з виразу (10.13):

)E1(

K)АП(

)E1(

ПРГ

ОК

tР

















(10.13)

де

ПРГ

– потік реальних грошових доходів в році t;

Ч t

– чистий прибуток від реалізації продукції в році t;

– амортизаційні відрахування на реновацію в році t;

– капіталовкладення в інноваційні заходи в році t.

При оцінці комерційної ефективності інноваційних заходів необхідно розрізняти:

354

1) ефект, обумовлений більш високим технічним рівнем виробництва продукції в

результаті розробки і застосування інновацій;

2) ефект фінансового важеля, обумовлений способами й умовами фінансування

проекту.

Метою оцінки ефективності інноваційних заходів є виявлення переваг того чи

іншого варіанта здійснення проекту на основі його техніко-технологічних параметрів.

Передбачається, що фінансування кожного з розглянутих (взаємовиключних) варіан-

тів здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Це дає можливість порів-

нювати різні варіанти і сценарії реалізації інноваційного проекту без урахування ви-

трат на фінансування проекту. Після відбору найбіл

ш ефективних варіантів здійс-

нюються розрахунки комерційної ефективності з урахуванням можливих схем фінан-

сування. Такий підхід дає можливість одержати реальні значення технічної й еконо-

мічної ефективності різних варіантів інновацій і порівняти їх між собою, оскільки на-

віть ефективне рішення можна зробити економічно невигідним за умов невдалої схе-

ми фінансування. З ін

шого бо

ку, ніяка схема фінансування не зробить вигідним упе-

реджено неефективний проект. Щоб не помилитися у виборі найкращого варіанта,

потрібен ґрунтовний аналіз якомога більшого числа альтернатив.

Оскільки ефективність інноваційних проектів оцінюється показниками комерцій-

ної ефективності, у розрахунках використовується комерційна норма дисконту, яка

визначається з урахуванням альтернативної ефективності використання капіталу з

ризиковими застере

же

ннями.

Безризикова комерційна норма дисконту, використовувана для оцінки комерцій-

ної ефективності проекту в цілому, може встановлюватися відповідно до вимог міні-

мально припустимої майбутньої прибутковості вкладених засобів, обумовленої депо-

зитними ставками банків першої категорії надійності (після виключення інфляції), а

також (у перспективі) ставки LIBOR за річними єврокредитами, звільненої від інфля-

ційної складової (бл

изько 4-6%)

LIBOR (London Interbank Offered Rate) – річна процентна ставка, прийнята на

лондонському ринку банками першої категорії для оплати їхніх взаємних різнотермі-

нових кредитів у різних видах валюти. Зазвичай вона є основою для визначення ста-

вок, застосовуваних до валютних позик на основних європейських біржах. Ставка

LIBOR включає інфляцію, тому для розрахунку норми дисконту із середньорічної її

величини слід ві

дняти

річний темп інфляції у відповідній країні.

Закордонні фахівці з управління фінансами рекомендують для

оцінки комерцій-

ної ефективності проекту

використовувати комерційну норму дисконту, установле-

ну на рівні

середньозваженої вартості капіталу WACC (Weighted Average Cost of

Capital

), яка обчислюється за формулою (10.14):







iiі

dxkWACC

(10.14)

де

– ціна і-го джерела фінансових ресурсів;

– частка і-го джерела в загальній сумі капіталу підприємства.

Ціна власного капіталу (Ц

ВК

) визначається дивідендною політикою новатора

(ціна залучення акціонерного капіталу) пропорційно частці акціонерного капіталу у

власних коштах підприємства за формулою (10.15):

БНПАAK

pЦ

ВК





(10.15)

355

де р – відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації підприємства;

АК – акціонерний капітал;

– річний амортизаційний фонд;

П – прибуток;

БН – безоплатні надходження.

Ціна власного капіталу для самофінансування технологічних інновацій є ниж-

ньою межею рентабельності. Реалізація інновацій при прибутковості меншій за ціну

капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники підприємства. Для

зовнішнього інвестора ціна власного капіталу новатора є показником достатнього рі-

вня фінансової надійності об'єкта інвестицій. В такому випадку норма дисконту дл

власн

ого капіталу встановлюється підприємством самостійно.

На другому етапі оцінки інноваційного проекту уточнюється склад учасників

проекту і визначається його фінансова реалізованість, а також обчислюється ефек-

тивність участі в проекті кожного учасника. На цьому ж етапі визначається фінансова

можливість реалізації обраного варіанта з розглядом різних джерел фінансування і

його умов. Головним завданням (поряд із забезпеченням фінансування) тут виступає

одержання ефекту фінансового важеля. З цією мет

ою до

цільно розглянути способи й

умови фінансування проекту.

Інноваційні заходи можуть фінансуватися за рахунок:

- власних засобів підприємства;

- власних засобів підприємства із залученням акціонерного капіталу;

- власних засобів підприємства із залученням кредитів банків та інших позик;

- власних засобів підприємства із залученням лізингу;

- власних засобів підприємства і коштів бюджету;

- на умо

вах дого

вору про розподіл продукції.

При

змішаному фінансуванні інноваційних проектів (комбінації декількох дже-

рел) ставка дисконту

(Е) може бути визначена як середньозважена вартість капіталу

з урахуванням його структури за формулою (10.16):







1і

іі

ЕЕ



(10.16)

де

– вартість капіталу (після сплати податків) і-го інвестора з урахуванням

ступеня ризику;

– частка капіталу i-го інвестора в загальній сумі капіталу;

n – кількість інвесторів.

При надходженні коштів з бюджету (загальнодержавного, регіонального, місце-

вого) для фінансування інноваційних заходів

показники бюджетної ефективності

визначаються як перевищення доходів бюджету

(ДБ

) над видатками (ВБ

) у зв'язку із

здійсненням інноваційного заходу.

До складу

видатків бюджету (ВБ

) включаються:

- інвестиційні ресурси бюджету;

- державні гарантії інвестиційних ризиків;

- виплати на компенсацію податку на додану вартість (ПДВ);

- виплати допомоги для осіб, що залишаються без роботи на період здійснення

інноваційного проекту.

До складу

доходів бюджету (ДБ

) включаються:

- податки і платежі в бюджет;

- відрахування на соціальні потреби;

- одноразові витрати при оформленні земельної ділянки;

356

- доходи від ліцензування, конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво й екс-

плуатацію об'єктів проекту;

- емісійний дохід від випуску цінних паперів під здійснення проекту;

- дивіденди за державними акціями, випущеними з метою фінансування інно-

ваційних заходів;

- виручка від продажу державного пакета акцій;

- повернення відсотків по державному кредиту;

- повернення основного бо

ргу д

ержаві;

- штрафи і санкції за нераціональне використання ресурсів, пов'язані із здійс-

ненням проекту.

Бюджетна ефективність інноваційного проекту (ЧДД

) визначається як саль-

до потоку доходів і витрат бюджету за рахунок здійснення інноваційного заходу з

урахуванням коефіцієнта дисконтування за формулою (10.17):

)E1(

)BБДБ(СРГЧДД















 .

(10.17)

У цьому випадку коефіцієнт дисконтування

(Е) рекомендується визначати як ві-

дношення ставки рефінансування

(r), установленої Національним банком України, і

оголошеного Урядом на поточний рік темпу інфляції

(i) з урахуванням виправлення

на ризик

(Р) (у частках одиниці) з рівняння (10.18):

Е1 



 .

(10.18)

У випадку, якщо бюджетні засоби не виділяються для здійснення інноваційного

проекту, бюджетна ефективність враховує лише доходи, що надходять у бюджет (за-

гальнодержавний, регіональний) за рахунок інноваційного заходу.

Використовувані в проекті ресурси оцінюються не за допомогою витрат на їхнє

створення, а за альтернативною вартістю, яка відбиває максимальне значення упу-

щеної вигоди ві

д їх викорис

тання в іншому проекті, а також за допомогою порівняння

використовуваних ресурсів «із здійсненням проекту» і «без його здійснення». На різ-

них стадіях розробки і здійснення проекту його ефективність визначається наново, з

різною глибиною вивчення, з урахуванням впливу інфляції, кількісного впливу неви-

значеності і ризиків, що супроводжують реалізацію проекту.

Вибір і

нноваційного прое

кту здійснюється за вказаними вище оціночними показ-

никами економічної ефективності, розрахунок яких здійснюється за кожним варіан-

том. При цьому часто виникають проблеми з вибором найкращого варіанта, оскільки

кожний з вказаних показників поряд із перевагами має певні недоліки.

Наприклад, показник

ЧДД непридатний при:

а) виборі між проектами з великими і незначними початковими витратами при

однакових величинах

ЧДД, тому що не дозволяє порівнювати проекти з різною капі-

таломісткістю, але однаковою чистою приведеною вартістю;

б) виборі між проектом з великим значенням

ЧДД і тривалим періодом окупності

та проектом з меншим значенням

ЧДД і коротким строком окупності.

При використанні показника

ВНД не завжди обирається самий прибутковий

проект, оскільки проект із великим значенням

ЧДД не завжди одночасно має і більш

високу

ВНД. По-друге, цей показник моделює нереалістичну ситуацію реінвестування

всіх проміжних грошових надходжень від проекту за ставкою

ВНД. По-третє, можливі

випадки множинності

ВНД, коли сальдо грошового потоку неодноразово змінює знак.

В цьому разі рівняння може або не мати позитивних рішень, або їх може бути декілька.

357

Тому порівняння варіантів інноваційного проекту і вибір найбільш ефективного з

них рекомендується здійснювати за результатами обчислення всіх показників.

Вибір найліпшої альтернативи здійснюється шляхом зіставлення варіантів роз-

витку підприємства «з упровадженням» заходу і «без упровадження».

Спочатку розглядається варіант «без упровадження», прогнозуються грошові

потоки на підприємстві в цілому без здійснення інноваційного заходу.

Вихідною і

нформацією про діюче пі

дприємство для формування варіанта «без

упровадження» є:

1) звітні баланси й обчислені на їх основі фінансові показники підприємства за

останні звітні періоди;

2) обсяги продажів і виручки від реалізації;

3) операційні витрати за статтями витрат, платежі і податки, що відносяться на

собівартість продукції і фінансові результати;

4) балансова і залишкова ва

рт

ість основних виробничих фондів;

5) обсяг і структура поточних активів і пасивів, умови взаєморозрахунків за дос-

тавлені товари (надані послуги);

6) обсяги капітальних вкладень без урахування витрат на інноваційний проект;

7) відомості про заборгованість за раніше отриманими позиками і умови її пога-

шення.

Оцінка варіанта «без упровадження» припускає одержання інформації про ос-

новні те

хн

іко-економічні показники роботи підприємства за розрахунковий період. Ці

дані необхідні для визначення виручки, поточних витрат і податків.

Ефектоутворюючими факторами при реалізації інноваційного заходу є приріст

продукції, скорочення експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень,

скорочення штрафів за забруднення навколишнього середовища тощо.

Після оцінки варіанта «без упровадження» характеризуються техніко-економічні

показники підприємс

ва за варіантом «з упровадженням» інноваційного заходу. При

цьому необхідно враховувати таке: незалежно від того, яка частина основних фондів

діючого підприємства буде використовуватися для реалізації інноваційного заходу,

розміри амортизації і податку на відповідне майно у варіанті «з упровадженням» не

зміняться. Якщо у варіанті «без упровадження» підприємство має збитки, то податок

на пр

ибуток у цьо

му варіанті може бути меншим, ніж податок з додаткового прибутку,

забезпечуваного реалізацією інноваційного заходу. Якщо реалізація заходу приво-

дить до економії сировини, матеріалів, енергії тощо, це позначається не тільки на

прямих матеріальних витратах, але і на розмірах матеріальних запасів.

Вибір бази порівняння для розглянутого заходу здійснюється в залежності від

стаді

ї інноваційного процес

у і призначення розрахунку ефективності:

- на стадії НДДКР – краща за своїми параметрами техніка (технологічний про-

цес), спроектована чи освоювана в Україні (за кордоном) з урахуванням випере-

дження за основними техніко-технологічними параметрами;

- на стадії промислового виробництва нової техніки (технології) – кращий ана-

лог, доступний на ринку;

- на стаді

ї ви

користання нової техніки (технології) – техніка (технологія), що

замінюється на конкретному підприємстві.

У ряді випадків неможливо визначити базу порівняння, як, наприклад, у випадку

розробки і впровадження відсутніх раніше новітніх технологій у виробництві нової

продукції. У таких випадках за базу порівняння приймаються показники існуючого ви-

робництва. Але й у цьому випадку при порівнянні в

аріанті

в необхідно дотримуватися

принципу «з упровадженням заходу» і «без упровадження заходу», тобто враховувати

можливі зміни показників діяльності підприємства за роками розрахункового періоду.

Ефективність нової технології визначається в результаті зіставлення

ЧДД за

варіантами: якщо приріст

ЧДД має позитивне значення, нова технологія ефективна.

358

На стадії виявлення переваг того чи іншого варіанта за рахунок більш високих

техніко-технологічних параметрів розрахунок ефективності здійснюється за умови

фінансування кожного варіанта за рахунок власних коштів підприємства. У той же

час розрахунок здійснюється при однаковій дисконтній ставці з урахуванням розхо-

джень в інноваційних ризиках.

Приріст чистого дисконтованого доходу

(ΔЧДД) при виборі кращого варіанта но-

вої техніки (технології) при різних ставках дисконтування за варіантами здійснюється

за формулою (10.19):



































1tБ

1tН

)Е1(

К)АП(

)Е1(

К)АП(

ПРГЧДД



(10.19)

де

ΔЧДД – приріст дисконтованого потоку реальних грошей за рахунок упрова-

дження нового варіанта в порівнянні з базовим за розрахунковий період

Т;

ΔПРГ

– приріст дисконтованого потоку реальних грошей у році t;

, П

– чистий прибуток (прибуток після сплати податків) від реалізації

продукції відповідно в базовому і новому варіантах у році

, А

– амортизаційні відрахування на реновацію відповідно в базовому

і новому варіантах у році

, K

– капіталовкладення (з урахуванням витрат на НДДКР, якщо вони

мали місце) відповідно в базовому і новому варіантах у році

, Е

– ставка дисконтування відповідно в базовому і новому варіантах у

році

Т – період розрахунку.

Урахування ефектоутворюючих факторів у складі планових показників дає мож-

ливість оцінити (до і після впровадження) їх вплив на виручку від реалізації продукції,

прибуток і собівартість. При формуванні інноваційної програми підприємства оціню-

ються комплекси наукових досліджень і розробок, взаємозалежних і взаємопов'яза-

них за черговістю і часом виконання, а також окр

емі взаємозамінні за

ходи, що не

входять до цих комплексів.

Незалежними є проекти, ухвалення рішення про реалізацію яких не впливає на

перебіг інших проектів. Ефект від здійснення кожного з таких проектів не залежить від

здійснення інших. Спільний ефект від здійснення декількох незалежних проектів до-

рівнює сумі ефектів здійснення кожного з них.

Взаємовиключними (альтернативними) є проекти, здійснення одного з яких

приводить до відхилення через неможливість чи недоцільність інших. Кожний з аль-

тернативних проектів розглядається і оцінюється окремо.

Взаємодоповнюючими є проекти, які можуть бути прийняті чи відхилені одноча-

сно. При виборі проекту для фінансування їх необхідно об'єднати в один проект

(комплексну технологію).

Взаємовпливовими є проекти, в ході реалізації яких виникають додаткові (сис-

темні) ефекти, що не проявляються при реалізації кожного з них окремо і, відповідно,

не відбиваються на показниках їхньої ефективності. При виборі проекту для фінансу-

вання в рамках інвестиційного портфеля з усіх взаємовпливових проектів формуєть-

ся найбільш ефективне сполучення у вигляді самостійного «узагальненого» проекту.

Рі

зн

і сполучення розглядаються при цьому як альтернативи. При порівнянні варіантів

інноваційних проектів слід дотримуватися принципів системного підходу. Важливо

враховувати нерівність сукупного ефекту від комплексу заходів і величини ефектів

від їх окремого здійснення. В основі порівняння інноваційних заходів лежить принцип

комплексного підходу.

359

Якщо в результаті реалізації інноваційного проекту збільшується обсяг продук-

ції, то при оцінці впливу цього проекту на показники підприємства слід враховувати

додатковий ефект у супутньому виробництві.

Слід зауважити, що економічна ефективність інновацій здебільшого визначаєть-

ся загальним рівнем розвитку народного господарства і соціально-економічних пере-

думов. Наприклад, високопродуктивна, але дорога технологія може бути екон

омічно

ви

правдана в країні з високою фондоозброєністю й середньою оплатою праці, але

може виявитися неефективною в країні з низькими фондоозброєністю й оплатою

праці, а також надлишковими трудовими ресурсами, де соціальні завдання можуть

вирішуватися за допомогою створення великої кількості дешевих і малопродуктивних

робочих місць.

При розрахунках ефективності інновацій часто потрібно прогнозувати те

хн

іко-

економічні і фінансові показники проекту на досить тривалий період. При цьому не-

обхідно враховувати певну невизначеність і ризик інвестування.

Під

невизначеністю розуміють неповноту і неточність інформації про умови ре-

алізації заходів і відповідні цим умовам результати, витрати та економічний ефект.

Ризик полягає в можливому зменшенні фактичної віддачі від капіталовкладень у по-

рівнянні з очікуваною.

Джерелами ризиків можуть виступати внутрішні і зовнішні чин-

ники. До внутрішніх відносять причини, викликані власне інноваційною діяльністю пі-

дприємства, у тому числі неузгодженістю проекту із стратегічними партнерами, не-

відповідністю інноваційної ідеї можливостям її реалізації, відсутністю практичного до-

свіду тощо. Зовнішні причини викликані зміною ринкової кон'юнктури, економічної і

політичної ситуації, на які підприємство не ма

є можл

ивості цілеспрямовано впливати

(податкова, фінансово-кредитна системи, політика, темпи інфляції, умови інвесту-

вання тощо).

Завдання аналізу ризиків полягає у виявленні сукупності факторів, які можуть іс-

тотно вплинути на реалізацію інноваційного проекту, і у вживанні заходів щодо захис-

ту від впливу негативних факторів.

Для оцінки факторів невизначеності і ризику ви

користовуються

такі методи:

- укрупнена оцінка стійкості;

- розрахунок рівня беззбитковості;

- коригування техніко-технологічних та економічних параметрів проекту;

- формалізований опис невизначеності.

Кожен наступний з наведених у переліку методів є більш точним, хоча і більш

трудомістким. Тому застосування будь-якого з них робить непотрібним застосування

всіх попередніх. Усі методи, крім першого, пе

редбачають ро

зробку сценаріїв реаліза-

ції проекту в найбільш імовірних чи найбільш небезпечних умовах, а також фінансову

оцінку здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачати в

проекті заходи, які запобігають виникненню невиправданих втрат.

Метод укрупненої оцінки стійкості проекту є найбільш використовуваним в

практиці інноваційної діяльності. Він передбачає розробку помірного песимістичного

прогнозу техніко-економічних параметрів проекту, термінів виконання робіт і параме-

трів економічного оточення. У цьому випадку пропонується збільшувати норму дис-

конту в розрахунках комерційної ефективності на величину ризику. Розрізняють три

типи ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту:

- країновий;

- риз

к надійності учасників проекту;

- ризик недоотримання передбачених проектом доходів.

При оцінці інновацій найбільше значення має ризик останньої категорії. Ризик

недоотримання передбачених проектом доходів обумовлений, насамперед, техніч-

ними, технологічними й організаційними передумовами, а також фактичними відхи-

леннями в обсягах виробництва, цінах на продукцію і ресурси.

360

Вибір того чи іншого підходу залежить від складу і вірогідності використовуваної

для розрахунків інформації.

Поправка на ризик проектів

(Р) враховуються як складова частина ставки дис-

контування (безризикова ставка + премія за ризик) і визначається для проекту з

огляду на класифікацію, наведену в табл. 10.4.

Таблиця 10.4

Визначення величини поправки на ризик в інноваційному проекті

Величина ризику

Мета проекту Поправка на ризик,

Низький

Інвестування за умов інтенсифікації

виробництва на базі освоєної техніки

3-5

Середній

Збільшення обсягу продажів існуючої

продукції

8-10

Високий

Виробництво і просування на ринок

нового продукту

13-15

Дуже високий Інвестиції в дослідження й інновації 18-20

Поправка на ризик може бути визначена також за допомогою факторних розра-

хунків. При цьому вона підсумовує вплив істотних факторів, до яких відносять:

- необхідність проведення НДДКР із заздалегідь невідомими результатами си-

лами спеціалізованих науково-дослідних і/чи проектних організацій;

- тривалість НДДКР;

- новизну застосовуваної технології (традиційна, нова, модифікована);

- ступінь невизначеності платоспроможного по

иту і цін на продукцію;

- наявність циклічності (сезонності) попиту на продукцію;

- невизначеність зовнішнього середовища при реалізації проекту.

Поправка на ризик оцінюється за кожним фактором. Якщо фактори незалежні,

поправки сумують простим додаванням. Однак варто уникати повторного урахуван-

ня. Наприклад, більш висока поправка на ризик за проектом, що передбачає здійс-

нення НДДКР, уже може включа

и виправлення на ризик, що відповідає невизначе-

ності застосування нової техніки (технології).

Розрахунок коефіцієнта дисконтування з урахуванням невизначеності і ризику

(Е) здійснюється за формулою (10.20):

cbаЕ

 ,

(10.20)

де

Цк

– частка ціни капіталу (без урахування інфляції) або чиста дохідність аль-

тернативних проектів вкладення фінансових ресурсів;

b – рівень премії за ризик для проектів певного типу (відповідно до класифі-

кації інновацій);

с – рівень інфляції.

Премія за ризик розраховується виходячи із середнього класу інновацій, описа-

них в табл. 10.5-10.6.

Проект рекомендується розглядати як стійкий, якщо він характеризується висо-

кими інтегральними показниками, зокрема позитивним значенням очікуваного

ЧДД.

Ступінь стійкості проекту стосовно можливих змін умов його реалізації може

бути охарактеризований за допомогою показників меж беззбитковості і граничних

значень параметрів проекту. При його визначенні розраховують

точку рівноваги, при

якій виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.