Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

371

ж) поліпшення якості продукції;

з) підвищення кваліфікації працівників;

і) збільшення прибутку і рентабельності;

к) зміну структури кадрів;

л) підвищення рівня добробуту промислово-виробничого персоналу.

12. Що не належить до атрибутів грошового потоку при здійсненні інновацій-

ної діяльності на підприємстві?

а) грошові надходження;

б) відтік ресурсів (здійснення платежів);

в) сальдо (ефект від здійснення інноваційного проекту);

г) здійснення інвестиційної, операційної (виробничої) і фінансової діяльності.

13. Оберіть з наведеного нижче переліку грошових надходжень надходження,

які враховуються із знаком «+» при здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності

підприємства:

а) ліквідаційне сальдо устаткування, що вилучається за непотрібністю при здій-

сненні інноваційної діяльності;

б) умовно-залишкова вартість ліквідованих основних фондів;

в) виручка від реалізації продукції;

г) позареалізаційні доходи;

д) амортизаційні відрахування;

е) знос нематеріальних активів;

є) надходження від реалізації інтелектуальної власності;

ж) ліквідаційна вартість оборотних коштів.

14. Які з наведених нижче показників ефективності інноваційного проекту є

основними?

а) строк окупності інноваційного проекту (Т

ОК

);

б) чистий дисконтований дохід (ЧДД);

в) індекси дохідності витрат та інвестицій (ІД);

г) внутрішня норма дохідності (ВНД);

д) всі вказані показники оцінки ефективності інноваційного проекту є надзвичай-

но важливими.

15. В чому полягає сутність внутрішньої норми дохідності інноваційного про-

екту за умов його фінансування за допомогою власних засобів?

а) це максимальна ставка плати за залучення коштів, при якій проект залишаєть-

ся беззбитковим;

б) це максимальна процентна ставка, за якою можна взяти кредит;

в) це максимум норми дивідендних виплат;

г) це мінімальний рівень прибутковості інвестиційних витрат.

16. Що є метою оцінки ефективності інноваційних заходів?

а) виявлення переваг того чи іншого варіанта здійснення проекту на основі його

техніко-технологічних параметрів;

б) визначення доцільності впровадження того чи іншого варіанта відповідно до

обчислених соціального, економічного, політичного та уречевленого ефекту ін-

новаційного проекту;

в) обчислення та моніторинг поточної й інноваційної видів діяльності з виявлен-

ням найкращої альтернативи;

г) всі ві

дповідні прав

ильні.

372

17. В яких випадках показник чистого дисконтованого доходу не придатний

для оцінки ефективності інноваційного проекту?

а) при виборі між проектами з великими і низькими початковими витратами при

однакових величинах ЧДД;

б) при виборі між проектом з великим значенням ЧДД і тривалим періодом окуп-

ності та проектом з меншим значенням ЧДД і коротким строком окупності;

в) показник ЧДД є застосовним в усіх випадках і не має обмежень;

г) пра

ильними є відповіді а) і б);

д) правильної відповіді немає.

18. Які з наведених нижче статей бюджету для фінансування інноваційних за-

ходів відносяться до доходів бюджету, а які – до видатків?

а) емісійний дохід від випуску цінних паперів під здійснення проекту;

б) державні гарантії інвестиційних ризиків;

в) відрахування на соціальні потреби;

г) штрафи і санкції за нераціональне використання ресурсів, пов'язані із здійс-

ненням проекту;

д) виплати допомоги для осіб, що залишаються без роботи на період здійснення

інноваційного проекту;

е) дивіденди за дер

жавними акці

ями, випущеним з метою фінансування іннова-

ційних заходів;

є) інвестиційні ресурси бюджету;

ж) доходи від ліцензування, конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво й екс-

плуатацію об'єктів інноваційного проекту.

19. Які фактори з наведених нижче слід віднести до ефектоутворюючих при

реалізації інноваційного заходу?

а) приріст продукції;

б) скорочення експлуатаційних витрат;

в) скорочення капітальних вкладень;

г) скорочення штрафів за забруднення навколишнього середовища;

д) економія витрат на сировину і матеріали, використовувані у виробництві;

е) всі наведені фактори відносяться до ефектоутворюючих.

20. Які з наведених нижче причин є внутрішніми джерелами інноваційних ризи-

ків, а які є зовнішніми джерелами інноваційних ризиків?

а) неузгодженість інноваційного проекту із стратегічними партнерами;

б) чинна в Україні система фінансово-кредитних відносин;

в) податкова політика держави;

г) невідповідність інноваційної ідеї можливостям її реалізації;

д) відсутність практичного досвіду в здійсненні інноваційної діяльності;

е) високі темпи інфляції;

є) нормативно-правові передумови інвестування інновацій;

ж) зміна ринкової кон'юнктури, економічної і по

літичної

ситуації в країні.

21. До якої класифікаційної ознаки нововведення відносяться їх наступний ро-

зподіл на такі групи: «Нова ідея; новий продукт; нова технологія, метод; нова пос-

луга; нове рішення, регламент, структура»?

а) зміст нововведення;

б) сфера нововведення;

в) сфера знань і функцій нововведення;

г) тип новатора;

373

д) рівень новатора;

е) територіальний масштаб нововведення;

є) масштаб поширення нововведення;

ж) ступінь радикальності новизни.

22. Про який метод оцінки стійкості інноваційного проекту йдеться, якщо цей

метод припускає проведення перевірки реалізованості й оцінки ефективності про-

екту в залежності від зміни інвестиційних витрат, обсягу виробництва, витрат

на виробництво і збут, параметрів зовнішнього економічного середовища, термі-

нів здійснення проекту й інших параметрів, передбачених у завданні на розробку?

а) укрупнена оцінка стійкості інноваційного проекту;

б) метод розрахунку рівня беззбитковості інноваційного проекту;

в) метод варіації техніко-технологічних та економічних параметрів проекту;

г) формалізований опис невизначеності інноваційного проекту.

23. Які з наведених особливостей оцінки економічної доцільності здійснення

інноваційного проекту найліпше відтворюють його характерні властивості?

а) орієнтація на показники комерційної ефективності під час ухвалення рішення

щодо реалізації інноваційного проекту;

б) здійснення оцінки економічної ефективності інноваційного проекту з урахуван-

ням його реалізації на діючому підприємстві, а також з урахуванням порівняльних

оцінок ефективності роботи підприємства «з упровадженням проекту» і «без його

впровадження» і розвитком так званого внутрішньофірмового підприємництва (ін-

тр

пренерства);

в) здійснення економічної оцінки ефективності інноваційного проекту з ураху-

ванням впливу реалізації проекту на значення інтегральних показників діяльно-

сті підприємства;

г) урахування при оцінці інноваційних проектів специфічних науково-технічних і

фінансових ризиків;

д) визначення економічної ефективності інновацій з метою ухвалення рішення

щодо впровадження перспективної інноваційної ідеї; вибору найкращого з мож-

ли

их варіантів для включення у відповідні плани економічного розвитку підпри-

ємства та його підрозділів; оцінки фактичної ефективності використання іннова-

ції; оцінки впливу здійснюваного інноваційного заходу на результати діяльності

учасників інноваційного процесу і розробки системи їхнього матеріального сти-

мулювання.

374

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

11.1. Поняття витрат, їх класифікація та роль.

11.2. Поняття собівартості продукції.

11.3. Особливості калькуляції собівартості продукції

на підприємствах.

11.4. Методи калькуляції собівартості продукції на пі-

дприємстві.

11.5. Напрямки зменшення собівартості продукції на

підприємстві.

11.6. Показники оцінки витратності виробництва.

11.7. Поняття цін, їх види та функції.

11.8. Методи ціноутворення.

11.9. Вибір стратегії ціноутворення на підприємстві.

Положення (Стандарт) бухгалтерського

обліку 16 «Витрати», затверджений Наказом

Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р.

№318 і зареєстрований в Міністерстві юсти-

ції України 19.01.2000 р. №27/4248, зі зміна-

ми і доповненнями, визначає методологічні

засади формування в бухгалтерському облі-

ку інформації про витрати підприємства та її

розкриття в фінансовій звітності. Так, відпо-

відно до п.6. П(С)БО 16

Витрати» витра-

тами звітного періоду визнаються або

зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення влас-

ного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилу-

чення або розподілу власниками), за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.

Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків.

Об'єктом витр

ат є п

родукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємс-

тва, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) коштів.

Не визнаються витратами:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними

договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші з

меншення ак

тивів або збільшення зобов'язань, що не відповідають

ознакам, наведеним у п.6 вказаного Положення (стандарту);

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до

положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Загальноприйнята класифікація витрат за різними ознаками та властивостями

наведена в табл. 11.1.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільниця-

ми, служ

бами та інш

ими адміністративно відокремленими структурними підрозділами

виробництв. Слід нагадати, що залежно від характеру та призначення виконуваних про-

цесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у

виготовленні продукції.

РОЗДІЛ 11. ВИТРАТИ І ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ

11.1. Поняття

витрат, їх класифі-

кація та роль

375

Таблиця 11.1

Класифікація витрат

Ознаки Витрати

1. За місцем виникнення

витрат

витрати виробництва

витрати цеху

витрати дільниці

витрати служби

2. За видами продукції

(робіт, послуг)

витрати на вироби

витрати на типові зразки виробів

витрати на групи однорідних виробів

витрати на одноразові замовлення

витрати на валову продукцію

витрати на товарну продукцію

витрати на реалізовану продукцію

3. За видами витрат

витрати за економічними елементами

витрати за статтями калькуляції

4. За способами перенесення

вартості на продукцію

прямі витрати

непрямі витрати

5. За ступенем впливу обсягу

виробництва на рівень витрат

умовно-змінні витрати

умовно-постійні витрати

6. За календарними періодами

поточні витрати

одноразові витрати

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробницт-

ва: виконання робіт з ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасни-

ми частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та

іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні,

транспортні та інші підрозділи. До непромислового господарства належать: незаводсь-

кий транспорт, житлово-комунальне господарство та ку

льтур

но-побутові заклади, під-

собні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть

участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продук-

ції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними

замовленнями) чи груп однорідних виробів.

Залежно від виду витра

ти клас

ифікуються за економічними елементами та за

статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види

витрат. Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а

також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на

прямі та непрямі.

До прямих витрат належать ви

рати, пов'язані з виробництвом окремих видів

продукції (на сировину, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі тощо), які

можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів

продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі,

загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеці-

альних мет

дів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто

складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функ-

ціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються

на умовно-змінні та умовно-постійні.

376

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зрос-

тає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умо-

вно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектую-

чі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівни-

кам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, по

слуг), з

відрахуваннями на соціальні

заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (змен-

шенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать ви-

трати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а та-

кож витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За ка

лендарними періода

ми витрати на виробництво поділяються на поточні та

одноразові. Поточні (тобто постійні) – звичайні витрати або витрати, у яких періоди-

чність менша, ніж місяць. Одноразові (тобто однократні) – витрати, які здійснюються

періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення про-

цесу виробництва протягом тривалого часу.

Роль витрат при здійсненні економічних р

озрахунків по

лягає в такому:

- витрати утворюють нижню межу встановлюваної на виготовлену продукцію

(товари, роботи, послуги) ціни;

- облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значимі елементи і після

здійснення техніко-економічного аналізу впливати на їх зменшення;

- аналіз витрат дає можливість товаровиробнику порівнювати власні витрати із

середньогалузевими, а також з витратами к

нкуруючих підприємств;

- величина витрат визначає рівень рентабельності (прибутковості) виготовлен-

ня продукції (товарів, робіт, послуг);

- групування витрат за калькуляційними елементами і обчислення собівартості

виробленої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг) є якісною характеристи-

кою та узагальнюючим показником ефективності досліджуваного виробництва.

Собівартість промислової продук-

ції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій

формі по

точні витрат

и підприємства на її ви-

робництво і збут. Витрати на виробництво

утворюють виробничу (заводську) собівар-

тість, а витрати на виробництво і збут – пов-

ну собівартість промислової продукції. Пере-

лік включених до собівартості поточних ви-

трат визначено ст.9 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств».

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначе

ння вели-

чини витрат, необх

ідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду

та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції вико-

ристовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, ви-

значення економічної ефективності окремих організаційно-тех

нічних заходів та вироб-

ни

цтва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльно-

сті промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних ро-

зрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат чи витрат,

що склалися протягом усього промислового циклу.

Метою обліку собіва

ртос

ті продукції є своєчасне, повне і достовірне визна-

чення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення

11.2. Поняття

собівартості

продукції

377

фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за викорис-

танням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використо-

вуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результа-

тів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефектив-

ності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення

ви

робництва, дл

я планово-економічних та аналітичних розрахунків. У зв'язку з цим

слід забезпечити повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класи-

фікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плано-

вими (звітними) періодами.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з вироб-

ничої собівартості продукції (ро

біт, пос

луг), яка була реалізована протягом звітного

періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних

виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сиро

вини та

ос

новних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних на-

півфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть

бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отри-

маних у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна пл

ата та

інші випла

ти робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або на-

данні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які

можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відра-

хування на соціальні заходи, пл

ата за ор

енду земельних і майнових паїв, амортиза-

ція, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологіч-

них причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу

вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата пр

аці апара

ту управління цеха-

ми, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апа-

рату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень пер-

соналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного,

лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільнич-

ного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експ

луатацію та ре

монт, страхування, операційну орен-

ду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці

та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології

й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності,

довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати

матеріалів, ку

півельних ко

мплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сто-

ронніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше

утримання виробничих приміщень;

378

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальнови-

робничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робіт-

ників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного конт-

ролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природ-

ного середовища;

- інші витрати (внутріш

ьозаводське переміщення матеріалів, деталей, напів-

фабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі не-

завершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у

цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і

управління виробництвом (цех

ів, ді

льниць), що змінюються прямо (або майже прямо)

пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподі-

ляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробіт-

ної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності

звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслугову-

вання і уп

ра

вління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмін-

ними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляють-

ся на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної

плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозпо-

ділені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості ре

алі-

зовано

ї продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених

та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх

фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються

підприємством самостійно.

Відповідно до п.17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, не

включаються до собівартості реалізованої проду

ції (товарів, робіт, послуг).

Вони в свою чергу поділяються на:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати,

спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення

річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і ут

имання апарату управління підприємст-

вом та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних ак-

тивів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна,

амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, тел

фонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім

податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собіварто-

сті продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші п

ослуги ба

нків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

379

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продук-

ції (товарів, робіт, послуг), зокрема:

- витрати пакувальних матеріалів для упакування готової продукції на складах

готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговельним агентам та

працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та д

ослідження ринк

у (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних ак-

тивів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, стра-

хування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (то-

ва

рів),

транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням про-

дукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продук-

ції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між с

кла

дами підроз-

ділів (філій, представництв) підприємства;

- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні

активи»;

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського

обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в г

рошову од

иницю Укра-

їни за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс

витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського

обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до рез

ерву

сум

нівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за опе-

раціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підпри-

ємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об'єктів со

ціально-куль

турного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Класифікація витрат операційної діяльності за економічними елементами ві-

дбувається в такій послідовності:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість витрачених

у виробництві (крім продукту власного виробництва):

- сир

вини й основних матеріалів;

- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

380

- палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

- запасних частин;

- тари й тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включа-

ється до елементу операційних витрат «Матеріальні витрати».

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна пла-

та за окладами й тарифами, премії та зао

хочення, мат

еріальна допомога, компенса-

ційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на

оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

- відрахування на пенсійне забезпечення;

- відрахування на соціальне страхування;

- страхові внески на випадок безробіття;

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

- відрахування на інші соціальні за

оди.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації

основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати опера-

ційної діяльності, які не увійшли до складу вищевказаних елементів, зокрема витрати

на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування

тощо.

До фі

на

нсових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кре-

дитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та

інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні

або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До ск

ладу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної

діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом

та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та ви-

трати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- собівартість ре

лізованих необоротних активів (залишкова вартість та витра-

ти, пов'язані з реалізацією необоротних активів);

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати звичайної дія

льності.

Надзви

чайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням

суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок

збитків від надзвичайних подій.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супут-

ньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її

використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і ск

ад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт,

послуг) установлюються підприємством самостійно.

Класифікація витрат за елементами використовується при визначенні собівар-

тості продукції в середньому по галузі, по промисловості, на окремих підприємствах

незалежно від типу виробництва, номенклатури продукції, виробничої структури.