292
Методи оцінки окремих елементів оборотних коштів
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений Нака-
зом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповнен-
нями, визначає методологічні засади формування інформації про запаси підприємст-
ва і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розумі-
ють ак
т
иви, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарсь-
кої діяльності. Вони перебувають у процесі виробництва з метою подальшого прода-
жу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продук-
ції (виконання робіт, надання послуг), а також управління підприємством.
Запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі в
и
роби та інші мате-
ріальні цінності, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання по-
слуг), обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де-
талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб-
ництво на підприємствах, які виконують роботи (надають послуги), складається з ви-
трат на викон
а
ння незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визначено доходу;
- виготовлену на підприємстві готову продукцію, призначену для продажу і від-
повідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим
нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримувані
підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та шви
дкозношувані предмети, в
икористовувані не більше одного
року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового госпо-
дарств (для сільськогосподарських та суміжних з ними підприємств).
При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті
оцінка їх здійс-
нюється за одним з таких методів:
- методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- методом середньозваженої собівартості;
- методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО – first in,
first out); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО – last in, first out);
- методом нормативних витрат;
- методом ціни продажу.
Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові ум
ови
ви
користання, застосовується тільки один із наведених методів.
За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпуска-
ються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінні запаси.
Оцінка за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за
кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів
на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну
кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси викорис-
товуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси,
які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за со-
бівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси викорис-
товуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тоб-
то запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оціню-
ються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.