Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

271

- якщо необхідно визначити збитки внаслідок несанкціонованого використання

інтелектуальної власності при недобросовісній конкуренції;

- коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою

купівлі-продажу майна;

- при отриманні кредитів під заставу;

- під час визначення бази для оподаткування;

- при страхуванні майна;

- при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підп-

ри

мства.

Діяльність з оцінки інтелектуальної власності в Україні регламентується Зако-

ном України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», а

також залежно від мети оцінки: «Стандартами бухгалтерського обліку» – для оцінки з

метою бухгалтерського обліку; Законом України «Про господарські товариства» – при

створенні господарських товариств; нормативними документами Фонду державного

майна України – при при

ватизації; Законом Укр

аїни «Про інвестиційну діяльність в

Україні» – при інвестуванні. Зазначимо, що при іноземному інвестуванні Закон Украї-

ни «Про режим іноземного інвестування» визначає, що вартість іноземної інвестиції

має бути підтверджена експертною оцінкою, здійсненою в Україні. Така оцінка здійс-

нюється на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу».

Під час укла

дан

ня цивільно-правових угод вартість, як правило, визначається за до-

мовленістю сторін.

Основним видом вартості, який розглядається при оцінці нематеріальних активів,

є ринкова вартість. У міжнародних стандартах оцінки дається таке її визначення: «Рин-

кова вартість – це розрахована сума на дату оцінки, за яку інтелектуальна власність

обмінюється між покупцем і прода

вцем за ко

мерційною угодою, під час якої кожна із

сторін діяла компетентно, виважено і без примусу». Ринкова вартість визначається як

найвірогідніша ціна на ринку на дату оцінки. Це максимальна ціна, яку може отримати

продавець, та мінімальна, яку може запропонувати покупець. Вважається, що покупець

не заплатить за конкретну інтелектуальну власність ціну біль

шу, ні

ж коштує інша, поді-

бна до неї з тими ж самими споживчими якостями. Оцінювач аналізує реальні ринкові

угоди і порівнює оцінюваний об'єкт з іншими, які мають аналогічні споживчі якості.

Крім ринкової, визначаються інші види вартості, основними з яких, згідно з між-

народними стандартами, є:

1) споживча;

2) інвестиційна;

3) вартість відт

ворення об'єкта;

4) ва

ртість заміщення;

5) страхова вартість;

6) вартість для цілей оподаткування майна юридичних та фізичних осіб;

7) ліквідаційна вартість.

Оскільки нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером вико-

ристання чи експлуатації у процесі виробництва та мають різний ступінь впливу на

фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства, для їх оцінки

нем

жливо використати традиційні підходи, застосовувані щодо рухомого та нерухо-

мого майна.

Основними факторами, які визначають вартість об'єкта інтелектуальної

власності

, є:

1) правові (строк дії охоронного документа, його надійність, обсяг прав, що пе-

редаються);

2) витратні (витрати на створення об'єкта правової охорони, на реєстрацію прав

та підтримку чинності охоронних документів, на маркетинг та рекламу, на страхуван-

ня ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, на розв'язання право-

272

вих конфліктів, податок на операції, пов'язані з використанням об'єктів інтелектуаль-

ної власності, та інфляційний фактор);

3) прибуткові (очікувані ліцензійні платежі та очікуваний економічний ефект від

використання об'єктів інтелектуальної власності).

Першим етапом при оцінці нематеріального активу є визначення мети оцінки і,

залежно від неї, – виду вартості, яку треба розрахувати. Наступним кроком є вибір

мет

дології оцінки, тобто загального підходу та конкретних методів оцінки.

Обираючи метод оцінки, оцінювач повинен керуватися такими

основними кри-

теріями

достовірність: методи оцінки мають викликати довіру і бути достовірними з

практичного і теоретичного погляду;

об'єктивність: оцінювач має керуватись об'єктивною інформацією;

універсальність: достовірність зростає, якщо використовуються стандартні під-

ходи для підприємств, галузей промисловості та різних видів нематеріальних витрат;

грошові витрати: обумовлені результатами оцінки вигоди повинні бути дос-

татніми для виправдання зусиль, витрачених на її проведення;

послідовність: методики мають послідовно використовуватись протягом пе-

ріоду оцінки, що полегшить цей процес;

надійність: оцінка має бути достовірною, такою, щоб інші оцінювачі могли ві-

дтворити одержані результати, використовуючи аналогічні підходи;

адекватність: підходи до оцінки повинні відповідати потребам користувача;

практичність: використовувані методи та параметри мають бути зрозуміли-

ми та відносно простими для їх практичного застосування.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки нематеріальних активів зазвичай

використовують три основні підходи:

1) витратний;

2) ринковий;

3) прибутковий.

Кожен з цих підходів передбачає застосування ряду методів, які дають різні

значення вартості оцінюваного об'єкта. Тому в процесі пр

актичної оцінки ва

ртості

нематеріальних активів застосовується порівняльний аналіз використаних методів,

виявляються їх переваги та недоліки, здійснюється узгодження вартості і, таким чи-

ном, більш обґрунтовано встановлюється ціна об'єкта.

Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора щодо при-

дбання нематеріального об'єкта. Під час застосування цього підходу приймається за

аксіому таке: покупець не заплатить за нем

теріальний актив більшу суму, ніж та, за

яку він може купити аналогічний за своїми споживчими властивостями об'єкт без іс-

тотних затримок. Цей метод дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оці-

нити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та

його зносу за об

ов'язково

ї умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку.

Найчастіше для розрахунку поточної вартості об'єкта інтелектуальної власності за-

стосовуються такі його різновиди, як:

- метод визначення первісних витрат;

- метод вартості заміщення;

- метод вартості відтворення.

Вартість об'єкта інтелектуальної власності, яка розраховується методом ви-

значення первісних витрат, ще називають

історичною тому, що вона насамперед

ґрунтується на фактичних витратах, інформація про які міститься у бухгалтерській

звітності. При цьому первісні витрати збільшуються на підприємницький прибуток,

але водночас враховується знос інтелектуальної власності. В обліку нематеріальних

активів враховують строковий та моральний знос. Строковий знос залежить від тер-

мінів охорони об'єктів інтелектуальної власності, встановлених законодавством Ук

ра-

273

їни, та умов договорів. Цей термін може не збігатися з періодом повної амортизації,

адже він не пов'язаний прямо з економічним старінням чи моральним зносом інтеле-

ктуальної власності.

При оцінці об'єкта інтелектуальної власності методом вартості заміщення

за взірець беруть аналогічний за функціональними можливостями та варіантами ви-

користання нематеріальний об'єкт. Максимальна вартість інтелектуальної власності

визначається мінімальною ціною, яку потрібно сплатити при купівлі інтелектуальної

власності з аналогічними споживчими якостями.

Метод вартості відтворення

допомагає визначити витрати, необхідні для

розробки чи купівлі точної копії оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності.

Алгоритм оцінки нематеріального активу за допомогою витратного методу пока-

зано на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Послідовність оцінки нематеріальних активів витратним методом

Ринковий підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелек-

туальної власності за умов достатньої насиченості ринку. При цьому застосовується

метод прямого порівняльного аналізу продажів

. Він містить декілька етапів:

спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були

продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи щодо можливих відміннос-

тей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння. Тобто

цей метод ґрунтується на принципі заміщення.

Алгоритм оцінки за цим методом показано на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою

методу прямого порівняльного аналізу продажів

Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт

інтелектуальної власності, обов'язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вар-

тість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.

Збір інформації (визначення

типу об'єкта інтелектуальної

власності, робота з первісними

бухгалтерськими документами)

Встановлення зносу об'єкта

інтелектуальної власності

Визначення вартості

відтворення об'єкта

інтелектуальної власності

Визначення ринкової вартості

об'єкта інтелектуальної

власності

Ретельне дослідження ринку для

отримання достовірної інформації

про фактори впливу на порівнюва-

ні нематеріальні активи

Відбір одиниць, придатних для по-

рівняння і здійснення порівняльного

аналізу

Зіставлення оцінюваного об'єкта

з порівнюваними об'єктами,

коригування його ціни

Приведення показників порівнюва-

них об'єктів до узагальненого по-

казника чи до діапазону ринкових

вартостей оцінюваного об'єкта

274

Оцінка інтелектуальної власності за цим методом представляє собою виявлен-

ня залежності поточної вартості інтелектуальної власності від вартості всіх майбутніх

прибутків, які можна одержати при її використанні. Майбутні вигоди від використання

інтелектуальної власності визначаються методом дисконтування кожної майбутньої

вигоди з відповідною нормою віддачі або методом капіталізації прибутків із застосу-

ванням коефіцієнта капіталізації, як

ий від

ображає послідовність отримання прибут-

ків, зміну вартості інтелектуальної власності та прибутку, а також норму віддачі капі-

таловкладень. Іншими словами, інвестор купує інтелектуальну власність, яка прино-

сить прибуток сьогодні, в обмін на право одержувати майбутні прибутки від експлуа-

тації цієї власності та її продажу.

Прибутковий підхід оцінки нематеріальних активів включає такі рі

зновиди, як:

- мет

од дисконтування грошових потоків;

- метод капіталізації прибутків;

- метод звільнення від роялті.

Метод дисконтування

найкраще використовувати у випадках, коли мають міс-

це нестабільні потоки прибутків та витрат. В його основу покладені фінансові закони,

які можна сформулювати таким чином:

- сьогоднішня грошова одиниця коштує більше, ніж завтрашня;

- безризикова грошова одиниця коштує більше, ніж ризикова.

Алгоритм методу дисконтування грошових потоків показано на рис. 7.4.

Рис. 7.4. Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом

дисконтування грошових потоків

Визначення ставки дисконтування є найвідповідальнішим етапом цього методу

оцінки. Існує декілька способів визначення ставки дисконтування. Досить поширеним

є шлях кумулятивної побудови ставки. При цьому за основу ставки дисконтування

приймається безризикова ставка. Ризик втрати майбутніх доходів вимагає передба-

чення перевищення ставки ризику над безризиковою ставкою, він також має гаранту-

вати премію за вс

і ви

ди ризику, пов'язані з інвестуванням в оцінювану інтелектуальну

власність.

Такими видами ризику є:

- розмір підприємства 0-5%;

- якість менеджменту 0-5%;

- територіальна та виробнича диверсифікованість підприємства 0-5%;

- структура капіталу 0-5%;

- диверсифікованість клієнтури 0-5%;

- стабільність отримання прибутків та ступінь вірогідності їх отримання 0-5%;

- інші можливі ризики 0-5%.

Дослідження

грошового

потоку

Здійснення

аналізу ва-

лових при-

бутків та їх

огноз

Здійснення

аналізу чис-

того прибу-

тку та ви-

трат

Здійснення

аналізу інве-

стицій та їх

прогноз

Розрахунок

чистого гро-

шового пото-

ку для кожно-

го періоду

Внесення

коригувань

Розрахунок

поточної ва-

ртості гро-

шового по-

ток

Розрахунок

залишкової

вартості не-

матеріаль-

ного активу

Визначення

ставки дис-

контування

275

У промислово розвинених країнах безризикова ставка приймається на рівні 3-

4%, що відповідає реальній прибутковості довгострокових урядових облігацій США.

До цієї ставки додаються премія за ризик країни та премії за інші можливі ризики. В

Україні рекомендується за основу безризикової ставки брати ставку за депозитними

вкладами юридичних осіб в найнадійніших банках. Ця ставка включає без

изикову

ставку та ставку за ризик, пов'язаний з інвестиціями в економіку України.

У цілому метод дисконтування грошових потоків, який ґрунтується на аналізі цих

потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності, дає змогу оці-

нити вартість інтелектуальної власності при нестабільних грошових потоках.

В основі методу капіталізації прибутків

лежить капіталізація як процес пе-

реведення прибутків від використання майна у його вартість. Істотним припущенням

є те, що прибуток не змінюється у часі. Тому цей метод краще використовувати при

оцінці нематеріальних об'єктів, які тривалий час застосовуються на ринку інтелектуа-

льної власності і мають стабільні, легко прогнозовані, величини прибутків та витрат.

Поточна варті

сть об'єк

та оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від

його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації.

Алгоритм методу капіталізації прибутків наведений на рис. 7.5.

Рис. 7.5. Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою

методу капіталізації прибутків підприємства

Складним етапом цього методу є вибір коефіцієнта капіталізації, який істотно

залежить від стабільності прибутку підприємства. Якщо підприємство має стабільний

приріст прибутку, то обирається нижній рівень коефіцієнта капіталізації, який, в свою

чергу, приводить до зростання ринкової вартості об'єкта інтелектуальної власності. І,

навпаки, при нестабільному прирості прибутку враховують високий рівень коефіцієн-

та ка

піталізації. Сут

тєвим недоліком методу капіталізації є те, що його можна засто-

сувати лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо

коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.

Досить ефективним є метод звільнення від роялті

. Оцінка за цим методом

передбачає, що використовувана підприємством інтелектуальна власність йому не

належить. Тому частину доходу підприємство повинно сплачувати як винагороду за

гіпотетичною ліцензією особам, які мають права на відповідні об'єкти. Вартість інте-

лектуальної власності визначається як сума майбутніх грошових потоків роялті, при-

ведених до поточної вартості з використанням ставки ди

сконтування.

Алгори

тм застосування методу звільнення від роялті наведений на рис. 7.6.

На розмір ставок роялті впливають такі фактори:

- економічна ефективність ліцензії;

- наявність та обсяг патентного захисту;

- обсяг прав, які передаються за ліцензією;

- обсяг документації та ноу-хау, що передаються;

Визначення річного валового при-

бутку та складення прогнозу його

отримання на перспективу

Визначення річних витрат (прямих,

непрямих, змішаних), розрахунок

резервів їх зменшення та складен-

ня прогнозу на перспективу

Визначення майбут-

нього операційного

доходу

Визначення коефіціє-

нта капіталізації

Розрахунок вартості

об'єкта капіталізації

276

- інжиніринговий супровід;

- кон'юнктура ринку;

- конкурентні пропозиції.

Рис. 7.6. Послідовність оцінки нематеріальних активів

за методом звільнення від роялті

Крім загальних методів, існує ряд таких, що застосовуються в окремих випадках

і для певних видів інтелектуальної власності. Наприклад, метод ринкових мультиплі-

каторів, метод оцінки брендів, а також методи, що ґрунтуються на гібридному базисі.

Порівнюючи розглянуті підходи, можна дійти такого висновку: перевагами при-

буткового методу є те, що він враховує майбутні очікування пр

бутків та видатків пі-

дприємства, забезпечує облік економічного старіння, а також орієнтується на ринко-

вий аспект. До його недоліків відносять складність здійснення прогнозу і ярко вира-

жений суб'єктивізм. Ринковий підхід вигідний тим, що ґрунтується в основному на ри-

нкових даних і відображає ринкові реалії між покупцями та продавцями. Його н

едолі-

ки поляга

ють в складності отримання вихідних даних на порівнюваних підприємст-

вах, необхідності внесення ряду суттєвих поправок. Цей підхід базується на минулих

тенденціях і не враховує майбутні вигоди. Що ж до витратного підходу, то його пере-

вагами є те, що він ґрунтується на первісній бухгалтерській документації і дає об'єк-

тивну оцінку витра

т. А його

недолік полягає в тому, що минулі витрати не завжди ві-

дображають можливість приносити прибуток у майбутньому.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки при визначенні ринкової вартості

об'єктів інтелектуальної власності повинні виконуватись такі дії:

1. Збір та аналіз правових, фінансових, технічних та інших показників оцінюва-

ного нематеріального об'єкт

а.

При цьому необхідно проаналізувати інформацію про:

- власника об'єкта та його безпосереднє оточення;

- юридичний статус об'єкта (вид, форма правової охорони, існування прав вла-

сності чи прав використання об'єкта);

- складові частини об'єкта;

- стан ринку стосовно оцінюваного об'єкта.

2. Аналіз основних та альтернативних форм використання оцінюваного нем

те-

ріального об'єкта.

3. Збір та аналіз інформації про умови ринкових угод, про угоди з аналогічними

об'єктами, які мали місце на ринку інтелектуальної власності в минулому.

Аналізуючи ці дані, треба враховувати істотні відмінності між оцінюваним нема-

теріальним об'єктом та об'єктами-аналогами, щоб внести відповідні коригування до їх

ри

нков

ої вартості. Також слід ураховувати відмінності в обсязі прав, що передаються,

в умовах оплати під час продажу об'єктів.

Якщо інформації про факти продажу порівнюваних об'єктів недостатньо, вико-

ристовують дані стосовно пропозиції щодо продажу таких об'єктів, враховуючи при

цьому умови та обмеження, існуючі при використанні подібної інформації для оці

нки

ва

ртості оцінюваного нематеріального об'єкта.

Визначення ціни ліцензійної

продукції та ставки роялті

Визначення щорічного обсягу

ліцензійної продукції за

гіпотетичною

годою

Визначення коефіцієнта

дисконтування

Розрахунок вартості

ціни ліцензії

277

4. Збір та аналіз інформації, необхідної для оцінки складових частин об'єкта.

5. Збір та аналіз інформації щодо фактичних витрат на створення об'єктів, які

можуть замінити за своїми споживчими якостями складові частини оцінюваного не-

матеріального об'єкта.

6. Збір необхідної інформації та визначення наявного зносу (амортизації) оціню-

ваного нематеріального об'єкта. При ць

ому в

раховується функціональний знос (мо-

ральне старіння) і можливі втрати вартості, пов'язані з появою на ринку аналогічних

об'єктів з кращими техніко-економічними показниками.

7. Збір та аналіз інформації про економічні характеристики оцінюваного немате-

ріального об'єкта, яка стосується:

- доходів, отримуваних від експлуатації об'єкта (потенційних і фактичних);

- витрат, пов'яз

них з експлуатацією (використанням) аналогічних об'єктів (при

цьому розробляють, якщо це необхідно, обґрунтований прогноз можливих майбутніх

доходів та витрат при експлуатації оцінюваного об'єкта).

8. Збір та аналіз інформації, необхідної для визначення коефіцієнта капіталізації

(і/або дисконтування) для оцінки об'єкта.

9. При оцінці ринкової вартості об'єкта враховують впл

в строків діючих догово-

рів (опціонів) щодо розробки, продажу і реалізації проектів з використанням оцінюва-

них об'єктів.

10. Обґрунтоване узгодження розрахованих величин вартості нематеріального

об'єкта, отриманих внаслідок використання різних підходів до його оцінки. При цьому

кінцевим результатом оцінки може виступати як одна величина, отримана шляхом

узгодження обчислених різними способами значень вартос

і, так і широкий діапазон

величин.

Нарахування амортизації нематеріаль-

них активів здійснюється протягом строку їх

корисного використання, який встановлюєть-

ся підприємством при визнанні цього об'єкта

активом (при зарахуванні на баланс), але не

більше 20 років.

Однак у податковому обліку, відповідно

до пп.8.3.9 ст.8 Закону України «Про оподат-

кування прибутку підпри

мств» в редакції від

22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесе-

ними Законом України «Про внесення змін в

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р. №349-IV,

термін корисного використання нематеріальних активів не може перевищувати 10 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних

активів слід ураховувати:

- строки корисного використання по

дібних ак

тивів;

- передбачуваний моральний знос;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостій-

но, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначи-

ти неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюєть-

ся згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних

активів пр

ир

івнюється до нуля, крім випадків:

- коли існує безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'є-

кта наприкінці строку його корисного використання;

7.5. Амортизація

нематеріальних

активів

278

- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існую-

чого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку кори-

сного використання об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому

нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за мі-

сяцем в

буття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його аморти-

зації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються змі-

ни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх еко-

номічних вигод.

У бухгалтерському обліку з 01.01.2000 р. амортизації підлягають усі нематеріа-

льні активи, що пе

ребувають на баланс

і підприємства. А у податковому обліку витра-

ти, пов'язані з науково-технічним, навчально-методичним забезпеченням господар-

ської діяльності, витрати на проведення дослідних робіт, на виготовлення моделей і

зразків, пов'язаних з основною діяльністю підприємства, виплати роялті і витрати на

придбання нематеріальних активів (які не підлягають амортизації), згідно з пп.5

.4.2

ст.5 Закону Укр

аїни «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від

22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення

змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р.

№349-IV, не амортизуються, але включаються до складу валових витрат. Не підлягає

амортизації у податковому обліку вартість безкоштовно (безоплатно) отриманих не-

мат

ріальних активів (п.8.1 ст.8 цього ж Закону), а також гудвіл (п.1.7 ст.1 цього ж За-

кону), які до валових витрат підприємства не включаються.

ПРИКЛАД 7.3. Підприємство безоплатно отримує нематеріальні активи у вигляді програм-

ного забезпечення від доброчинного фонду для розвитку і підтримки бізнесу в сумі 9200 грн. Оскіль-

ки спеціалісти підприємства не мають змоги власноруч встановити програмне забезпечення, за-

лучають спеціалістів сторонньої організації з повною оплатою наданих послуг з встановлення

програмного забезпечення в сумі 900 грн, враховуючи податок на додану вартість. Термін корисно-

го використання отриманого програмного забезпечення складає 1,5 роки. Необхідно обчислити

розмір зносу за місяць і визначити напрямок віднесення зносу.

РІШЕННЯ. В нашому випадку умови отримання майбутніх економічних вигод визначити не-

можливо, відтак будемо застосовувати прямолінійний метод нарахування амортизації, згідно з

яким розмір щомісячних амортизаційних відрахувань розраховуватиметься як первісна вартість

нематеріального об'єкта (без урахування податку на додану вартість), віднесена до кількості мі-

сяців його корисної експлуатації, тобто АВ = (Ц

НА

+ В

ВСТ

– ПДВ ) / Т

СЛ

= (9200 грн + 900 грн – 150

грн) / 18 місяців = 552,78 грн. Нараховану суму зносу буде віднесено на адміністративні витрати.

На сьогоднішній день створено відпові-

дні передумови для розбудови на вітчизня-

них підприємствах власного інтелектуально-

го потенціалу з метою створення конкурен-

тоспроможних об'єктів інтелектуальної влас-

ності, здатних гідно конкурувати як на внут-

рішньому, так і на зовнішньому ринках.

Але залишаються деякі перешкоди, які

необхідно долати на шляху створення підп-

риємством власн

го потужного інтелектуа-

льного потенціалу.

До них, зокрема, відносяться:

- недосконалість чинного законодавства щодо визначення та характеристики

прав, які виникають внаслідок володіння та користування нематеріальними ресурсами;

7.6. Фактори, що за

побігають ефек-

тивному створен-

ню нематеріальних

активів

279

- невизначеність та недостатня змістовність створюваних підприємствами об'є-

ктів інтелектуальної власності;

- невідповідність створюваних підприємствами об'єктів інтелектуальної влас-

ності міжнародним вимогам та стандартам;

- відсутність чітких методик, які дають змогу з високим ступенем точності та ві-

рогідності оцінити реальну вартість створюваного об'єкта інтелектуальної власності;

- неможливість в більшості випадків достовірно спрогн

озувати май

бутню кори-

сність та цінність створюваного об'єкта інтелектуальної власності;

- низька патентоспроможність об'єктів промислової власності;

- невідповідність створюваних нематеріальних активів затвердженим в Україні

пріоритетним напрямкам інноваційної діяльності;

- відсутність мотивації у підприємств до створення об'єктів інтелектуальної

власності;

- недосконалість механізму оподаткування об'єктів інтелектуальної власності;

- складність фізичного оформлення патенту чи ліце

зії на створений об'єкт ін-

телектуальної власності.

 ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче

визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

база даних;

- винахід;

- гудвіл;

- зазначення походження товару;

- індекс переоцінки нематеріального активу;

- інтелектуальна власність;

- комерційна таємниця;

- корисна модель;

- метод дисконтування грошових потоків при оцінці нематеріальних активів;

- метод звільнення від роялті при оцінці нематеріальних активів;

- метод оцінки нематеріальних активів за вартістю заміщення;

- нематеріальні активи;

- нематеріальні ресурси;

- первісна вартість придбаного нематеріального активу;

- первісна вартість створеного підприємством нематеріального активу;

- промисловий зразок;

- раціоналізаторська пропозиція;

- ринкова вартість нематеріального активу;

- строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів;

- товарні знаки.

Власність, яка поєднує права на винаходи, корисні моделі, промислові

зразки, знаки для товарів та послуг, зазначення походження товарів і ав-

торське право, суміжні права, що охоплюють права на літературні, наукові

твори, комп'ютерні програми і бази даних тощо

Складова потенціалу підприємства, призначена для забезпечення еконо-

мічної користі протягом тривалого періоду часу, яка не має уречевленої

форми

280

Результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об'єкта-

ми якого можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму,

культура клітин, рослин і тварин) і спосіб (процес послідовного і впорядко-

ваного виконання дій над матеріальним об'єктом за допомогою інших ма-

теріальних об'єктів)

Оригінальні позначення, які відрізняють товари одних товаровиробників

від всіх інших, допомагаючи ідентифікувати товар та його виробника на

ринку

Словесне чи графічне позначення, яке прямо чи опосередковано вказує

на географічне місце походження товару (країна, регіон, населений пункт,

місцевість тощо)

Сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих і поданих у та-

кій формі, яку сприймає електронно-обчислювальна машина (ЕОМ)

Активи, що не мають речової форми, виступають у вигляді інтелектуальної

власності, довгострокових майнових прав, гудвілу і забезпечують його

власнику певний прибуток або іншу користь протягом тривалого періоду

Ціна підприємства, зумовлена добрим іменем, діловими зв'язками

Перелік виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-тех-

нічної інформації про діяльність підприємства, яка не є державною таєм-

ницею і розголошення якої може завдати шкоди інтересам тільки одного

конкретного підприємства

10.

Вид вартості нематеріального активу, який складається з ціни його прид-

бання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та ін-

ших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням

до стану, в якому він придатний для використання за призначенням

11.

Вартість нематеріального активу, яка включає прямі витрати на оплату

праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із

створенням нематеріального активу та доведенням його до стану придат-

ності для використання за призначенням, витрати на удосконалення нема-

теріальних активів, підвищення їх можливостей та продовження терміну

використання

12.

Коефіцієнт, який відтворює співвідношення справедливої та залишкової

вартості нематеріального об'єкта

13.

Розрахована сума на дату оцінки, за яку інтелектуальна власність обміню-

ється між покупцем та продавцем згідно з комерційною угодою, під час

якої кожна зі сторін діяла компетентно, виважено і без примусу

14.

Метод, при якому максимальна вартість інтелектуальної власності визна-

чається мінімальною ціною, яку потрібно сплатити за аналогічний об'єкт з

тими ж споживчими якостями