Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

241

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації ос-

новних засобів, передбачені податковим законодавством.

На основі здійснених на конкретному прикладі розрахунків можна визначити пе-

реваги та недоліки кожного методу.

Переваги та недоліки методів амортизації

1. Прямолінійний метод є найбільш поширеним у світі та найпростішим у засто-

суванні. Він дозволяє рівномірно розподілити суми амортизації між обліковими періо-

дами. Його недоліком є те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробни-

чої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідність збільшен-

ня витрат на ремонт в ос

танні ро

ки служби. Враховуючи це, його доцільно викорис-

товувати по відношенню до тих об'єктів основних засобів, які виконують відносно по-

стійний обсяг роботи впродовж всього строку служби, а також в умовах, де не існує

ймовірності їх швидкого морального старіння (наприклад, будівлі, споруди, прилади,

інструмент тощо).

2. Методи прискореної амортизації (метод зм

еншення за

лишкової вартості, ме-

тод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) доцільно за-

стосовувати по відношенню до тих об'єктів, які зазнають швидкого морального ста-

ріння, в зв'язку з чим значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування,

експлуатацію (на транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо). Ще одним чинни-

ком, що впл

иває на виб

ір методів прискореної амортизації, є випуск продукції, попит

на яку швидко змінюється (існує можливість падіння попиту раніше, ніж зноситься

устаткування для її виробництва).

3. Сутність виробничого методу нарахування амортизації полягає в тому, що

амортизація об'єкта основних засобів залежить від інтенсивності його використання.

Цей метод використовують для амортизації вант

ажних авт

омобілів та необоротних

матеріальних активів, які можуть самостійно виконувати заздалегідь визначений об-

сяг робіт. Головним його недоліком є те, що в ряді випадків важко визначити виробі-

ток окремих об'єктів основних засобів.

Основними факторами вибору методу амортизації слід вважати:

а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

б) вел

ичину

витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань за-

конодавством.

Але, якщо звернутися до особливостей податкового методу обчислення амор-

тизації відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України Про опо-

даткування прибутку підприємств» №1344-IV від 27.11.2003 р., слід вказати на певні

розбіжності, які виник

ають

на практиці. Їх підсумовано в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Порівняння особливостей нарахування амортизації

в бухгалтерському і податковому обліку

№

з/п

Елементи

розрахунку

амортизації

Бухгалтерський облік Податковий облік

Збіг або розбіжність

отриманих за податко-

вим обліком відомос-

тей для ведення бух-

галтерського обліку

Загальні положення розрахунку амортизації

Мета нараху-

вання амор-

тизації

Систематичний розподіл

амортизованої вартості ос-

новних засобів підприємства

(ОЗ) протягом періоду їх

корисного використання

Віднесення витрат платника

податку на прибуток на прид-

бання, виготовлення або по-

ліпшення основних фондів

(ОФ), на зменшення скориго-

ваного прибутку

Цілі різні, але це суттє-

во не впливає на поря-

док розр

хунку або на

кінцевий результат

242

Продовження табл. 6.8

Включення

суми аморти-

зації до вало-

вих витрат

Є елементом витрат діяль-

ності підприємства

Застосовується для розраху-

нку величини оподатковува-

ного прибутку, не входить до

складу валових витрат

Через відмінності у при-

значенні два отримані

результати розрахунків

використовуються від-

повідно або як елемент

витрат, або для розра-

хунку оподатковуваного

прибутку

Термін корис-

ного викорис-

тання

Період часу, протягом якого

ОЗ використовуються підп-

риємством.

Підприємство встановлює

термін використання при по-

ставленні об'єкта на облік

Показник для розрахунку по-

датку на прибуток не викори-

стовується

Ця відмінність може

дати реальне відхилен-

ня щодо суми нарахо-

ваної амортизації, оскі-

льки можлива ситуація,

коли об'єк

т спис

аний з

обліку за правилами

бухгалтерського обліку,

але на групову вартість

ОФ за податковим облі-

ком це не впливає

Визначення

об'єкта

нарахування

амортизації

Основні засоби – матеріальні

активи, які підприємство утри-

мує з метою використання,

очікуваний термін використан-

ня більше року. Використову-

ється величина операційного

циклу, тобто періоду часу від

придбання запасів до отри-

мання коштів від реалізації

виготовленої з них продукції

Основні фонди – матеріальні

цінності, які використовують-

ся в г

осподарській діяльності

платника податку понад 365

днів

Можливі незбіги в пе-

реліку і вартості майна,

що відноситься до ОЗ і

ОФ

Норми нара-

хування амо-

ртизації

Підприємством застосову-

ються норми у відсотках до

балансової вартості кожної з

груп основних фондів з роз-

рахунку на календарний ква-

ртал: група 1 – 2%; група 2 -

10%; група 3 – 6%; група 4 –

15%. Підприємство самос-

тійно обирає норму за подат-

ковим обліком, але не вище

встановленої

Платником податків застосо-

вуються норми у відсотках до

балансової варт

сті кожної з

груп основних фондів з роз-

рахунку на податковий квар-

тал: група 1 – 2%; група 2 -

10%; група 3 – 6%; група 4 –

15%. Застосування цих норм

обов'язкове для платника

податку

Однакові за розмірами

норми амортизації

Об'єкти нарахування амортизації

База нараху-

вання амор-

тизації, гру-

пування об'є-

кта аморти-

зації для ці-

лей обліку

Підприємством база нараху-

вання визначається за кож-

ним інвентарним об'єктом

ОЗ, передбачається наяв-

ність аналітичного обліку за

кожним об'єктом, для цілей

бухгалтерського обліку осно-

вні засоби класифікуються за

такими групами: 9 груп осно-

вних засобів і 7 гру

п необ

о-

ротних матеріальних активів

У платника податків базою

нарахування є балансова ва-

ртість груп основних фондів;

відбувається поділ ОФ на 4

групи для розрахунку величи-

ни податку на прибуток: за ОФ

групи 1 облік ведеться за ко-

жним об'єктом і загалом за

групою, за ОФ груп 2, 3, 4 – за

сукупною балансовою в

арт

іс-

тю групи, пооб'єктний облік

ОФ цих груп не передбачений

Незважаючи на різне

ставлення до ведення

пооб'єктного обліку за

ОЗ різних груп, потрібне

ведення обліку за кож-

ним інвентарним об'єк-

том; зберігається необ-

хідність ведення двох

видів аналітичного об-

ліку: 1) за різними гру-

пами основних засобів і

необоротних ак

тиві

в; 2)

за чотирма групами ос-

новних фондів

Склад первіс-

ної вартості

Облікова вартість активу пі-

дприємства за вирахуванням

ліквідаційної вартості. Ви-

значається ліквідаційна вар-

тість об'єкта, тобто сума ко-

штів, яку підприємство спо-

дівається отримати після

закінчення терміну корисного

використання об'єкта

У платника податків характе-

ристика відсутня, використо-

вується величина витрат

Повинна визначатися

сума грошових коштів,

яку підприємство сп

оді-

ваєт

ься отримати від

реалізації, ліквідації

об'єкта після закінчення

терміну його корисного

використання

243

Продовження табл. 6.8

Амортизова-

на вартість

Підприємством використову-

ється величина амортизова-

ної вартості, тобто первісна

(переоцінена), за вирахуван-

ням ліквідаційної вартості

активів

Витрати платника податків на

придбання, виготовлення або

поліпшення основних фондів

Обов'язковість розра-

хунку амортизованої

вартості. Амортизована

вартість в бухгалтерсь-

кому і податковому об-

ліку за наявності лікві-

аційної вартості, що не

дорівнює нулю, також

відрізнятиметься, оскі-

льки ліквідаційна вар-

тість у податковому об-

ліку не враховується

Величина пе-

рвісної вар-

тості

Витрати підприємства на

сплату відсотків за користу-

вання кредитами не включа-

ються до первісної вартості

ОЗ

Витрати платника податків на

сплату відсотків за кредит

входять до вартості витрат на

придбання ОФ

Незбіг величини варто-

сті об'єкта амортизації

на величину відсотків

за кредит

Наявність

невиробничих

фондів

Входять до складу ОЗ підп-

риємства, відображаються

на рахунку «Інші основні за-

соби»

Витрати платника податків на

придбання, ремонт, реконст-

рукцію, модернізацію та інші

поліпшення не підлягають

амортизації

Незбіг величини варто-

сті об'єкта амортизації

на вартість невиробни-

чих фондів

Витрати на

ремонт об'єк-

та нараху-

вання амор-

тизації

Поділ витрат підприємства

на 2 групи: 1) витрати, які

поліпшують стан ОЗ і відно-

сяться на підвищення їх вар-

тості; 2) витрати, які відно-

сяться на підтримку об'єкта в

робочому стані, відносяться

на витрати

Поділ витрат платника подат-

ку на 2 групи: 1) сума витрат

на ре

онт у межах 5% сукуп-

ної балансової вартості на

початок року відноситься на

валові витрати; 2) сума ви-

трат понад 5% відноситься на

збільшення вартості основ-

них фондів груп 2,3 і 4

Відмінності у вартості

основних фондів на ве-

личину витрат на ре-

монт, що перевищують

5%. Необхідність ве-

дення окремого обліку

за трьома групами, що

не збі

аються, витрат

на ремонт окремо для

податкового і бухгал-

терського обліку

Вибуття ос-

новних фон-

дів груп 2, 3 і

Причини вибуття у підприєм-

ства – продаж, безоплатна

передача або невідповід-

ність визнання активом – при

вибутті зменшується база

нарахування амортизації

При виведенні з експлуатації

окремих фондів у платника

податків у зв'язку з їх ліквіда-

цією, капітальним ремонтом,

реконструкцією, модернізаці-

єю і консервацією за рі

шен-

ня

м власника балансова вар-

тість груп не змінюється

Не збігаються причини

вибуття, формується

різна база оподатку-

вання

Безоплатне

отримання

основних за-

собів

Обов'язкове визнання акти-

вом підприємства й оцінка

первісної вартості об'єкта

Відсутність вказівки вартості

отриманих засобів не дає

підстав платнику податків

включати їх вартість до скла-

ду ОФ

На вартість безоплатно

отриманих засобів не

збігається база обкла-

дання оподаткування

Переоцінка

(дооцінка і

уцінка) об'єк-

та основних

засобів

Проводиться підприємством

обов'язково за правилами

бухгалтерського обліку, умо-

ва переоцінки – залишкова

вартість об'єкта більш ніж на

10% відрізняється від його

первісної вартості на дату

балансу, переоцінка прово-

диться самостійно, викорис-

товується індекс переоцінки

У платника податків така

операція не передбачена

Провед

ння переоцінки

у зв'язку з вимогами

П(С)БО 7, після перео-

цінки величина аморти-

зації може не збігатися

з податковою

Зменшення

корисності

основних за-

собів

Втрати від зменшення кори-

сності об'єкта включаються

підприємством до витрат,

відбувається збільшення су-

ми зносу

У платника податків викорис-

тання не передбачене

База нарахування амо-

ртизації може не збіга-

тися

244

Продовження табл. 6.8

Індексація

балансової

вартості ос-

новних фон-

дів

У підприємства не передба-

чено індексацію об'єктів ос-

новних засобів

Платники податків мають

право провести індексацію

при перевищенні показника

коефіцієнта індексації більше

за 1, розраховується капіта-

льний дохід

Після проведення пода-

ткової індексації ОФ

величина амортизації

може не збігатися

Поліпшення

основних фо-

ндів

Поділ витрат підприємства на

дві групи: 1) витрати, що за-

безпечують збільшення май-

бутніх економічних вигод,

включаються до первісної

вартості об'єкта; 2) витрати,

пов'язані з підтриманням об'-

єкта ОЗ у робочому стані, при

яких не відбувається збіль-

шення економічних вигод від-

носяться на витрати, що не

збільшують ва

рт

ість ОЗ

Всі витрати платника подат-

ків на реконструкцію, модер-

нізацію й інші поліпшення

підлягають амортизації

Збіг з даними бухгал-

терського обліку мож-

ливий лише в окремих

випадках. Необхідність

окремого відображення

витрат для бухгалтер-

ського і податкового

обліку

Терміни початку і закінчення нарахування амортизації

Початок на-

рахування

амортизації

Починається з місяця, насту-

пного за місяцем, в якому

об'єкт став придатним для

експлуатації

Починається з початку насту-

пного кварталу після постав-

лення об'єкта на облік

Можуть виникнути не-

відповідності щодо часу

відображення аморти-

зації в обліку

Терміни на-

рахування

амортизації

Протягом терміну корисного

використання об'єкта ОЗ

За окремим об'єктом фондів

групи 1 амортизація прово-

диться до досягнення балан-

совою вартістю об'єкта 100

неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян; амортиза-

ція фондів груп 2, 3 і 4 прово-

диться до досягнення балан-

совою вартістю групи нульо-

вого значення

Не збігається за часом

ве

ли

чина нарахованої

амортизації

Періодичність

здійснення

відрахувань

Щомісяця, місячна сума для

цього методу не визначена

Щокварталу за груповими

нормами

Відсутність розрахунку

місячної суми як 1/12

річної зближує дві ве-

личини амортизації

Період, на

який припи-

няється нара-

хування амо-

ртизації

Період реконструкції, модер-

нізації, добудови (дооблад-

нання), консервації основних

засобів підприємства

При виведенні з експлуатації

об'єкта групи 1 у зв'язку з ка-

пітальним ремонтом, реконс-

трукцією і консервацією вар-

тість об'єкта прирівнюється

до нуля

Внаслідок незбігу об'єк-

тів, за якими припин

ється нарахування

амортизації, не виклю-

чені невідповідності в

складі об'єктів і величи-

ни амортизації

Закінчення

нарахування

амортизації

Закінчується з місяця, насту-

пного за місяцем вибуття

об'єкта основних засобів

Закінчується у кварталі, в

якому об'єкт знімається

з обліку

Можуть виникнути не-

відповідності щодо часу

відображення аморти-

зації в обліку

В процесі використання основні вироб-

ничі фонди підлягають спрацюванню. Розріз-

няють фізичний, моральний та вартісний знос.

Фізичний знос

(З

) – втрата основними

виробничими фондами первісної споживчої

вартості, через яку вони поступово втрача-

ють свою дієздатність.

Всі види фізичного зносу та напрямки їх

усунення наведені на рис. 6.3.

6.6. Поняття зно-

су, методи його

розрахунку

245

Рис. 6.3. Види фізичного зносу і техніко-економічного старіння засобів праці

та форми їх усунення

Фізичний знос основних виробничих фондів визначають трьома способами:

1) в залежності від строку служби (формула 6.10);

2) за даними експертних оцінок їх технічного стану (формула 6.11);

3) в залежності від обсягів продукції належної якості (формула 6.12).

)100(

Ф1





, %,

(6.10)

де

– фактичний строк служби основних виробничих фондів;

– нормативний (паспортний) строк служби основних виробничих фондів;

– ліквідаційна вартість основних виробничих фондів, у відсотках від його

балансової вартості.

%100

БАЛ

1і

ЗНі

Ф2











, %,

(6.11)

де

– вартість певного конструктивного елемента в загальній вартості об'єкта

основних виробничих фондів;

БАЛ

– балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів;

ЗН

– відсоток фізичного зносу конструктивного елемента вартості об'єкта ос-

новних виробничих фондів.

%100

QТ

НН

ФФ







, %,

(6.12)

де

– фактична кількість продукції, вироблена за підзвітний період;

– нормативна кількість продукції, вироблена за підзвітний період.

Факторами, які впливають на швидкість фізичного зносу, є:

1) вплив структури основних виробничих фондів (активна чи пасивна частина)

на перебіг технологічних процесів;

Ви

и знос

і ста

іння засобів п

Фізичне сп

ювання Техніко-економічне ста

іння

Усувне

(тимчасове)

Неусувне

(постійно на-

копичуване)

Повне Часткове

Ремонт

Фо

ми

нення знос

і ста

іння засобів п

Заміна

Мо

ніза

ія

246

2) якість застосовуваних фондів та їх відповідність міжнародним стандартам;

3) інтенсивність використання основних виробничих фондів (режим роботи, сту-

пінь завантаження обладнання);

4) специфіка технологічних процесів в залежності від сфери та видів діяльності

підприємства;

5) якість обслуговування основних виробничих фондів (здійснення капітальних

та поточних ремонтів).

Моральний знос представляє собою передчасне знецінювання фондів (до за-

кінчення стр

ку їх фізичної служби).

Існує дві форми морального зносу:

Моральний знос першої форми (З

М І

) передбачає знецінювання вже існуючих

серійно виготовлюваних основних виробничих фондів в результаті зниження витрат

на їх виробництво в сучасних умовах, він розраховується за формулою (6.13):

%100)

1(З

ІМ



, %,

(6.13)

де

– відновлювана вартість об'єкта основних виробничих фондів;

– первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів.

Моральний знос другої форми (З

М ІІ

) пов'язаний з втратою доцільності вико-

ристання застарілих основних виробничих фондів через появу більш удосконалених

предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами),

він розраховується за формулою (6.14):

%100)

1(З

НОВ

СТ

IIМ

 , %,

(6.14)

де

СТ

– продуктивність застарілого об'єкта основних виробничих фондів;

НОВ

– продуктивність нового об'єкта основних виробничих фондів.

Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим

розрахувати загальний моральний знос

(З

) за формулою (6.15):

%100)

ПФ

1(З

НОВП

СТВ







, %.

(6.15)

Факторами, які впливають на швидкість морального зносу, є:

1) темпи розвитку науки в кожній галузі;

2) швидкість реалізації наукових здобутків в галузях промисловості та непроми-

словій сфері;

3) швидкість науково-технічного прогресу в цілому в країні;

4) швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;

5) розвиток раціоналізаторської діяльності на кожному окремому підприємстві.

Вартісний знос (З

) – це вид зносу, при якому балансова вартість визначеного

виду основних виробничих фондів за роками експлуатації поступово переноситься на

зменшення скоректованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань. Таке

поняття часто заміняється поняттям «амортизовані» основні виробничі фонди. Вартіс-

ний знос визначається за формулою (6.16):

247

ЗБВ

ФЗ



 , грн,

(6.16)

де

Бt

– балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок пі-

дзвітного періоду;

– ступінь зносу об'єкта основних виробничих фондів в межах норм амор-

тизаційних відрахувань.

При цьому балансова вартість групи основних фондів (в тому числі окре-

мого об'єкта основних виробничих фондів групи І) на початок розрахункового періоду

(Ф

Б t

) визначається за формулою (6.17):

)1t(

ВИБ)1t(

)1t(

ABФВФФ





, грн,

(6.17)

де

Б (t–1)

– балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок

періоду, попереднього підзвітному;

(t–1)

– сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального

ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших удосконалень основних фондів,

на які нараховується амортизація, протягом періоду, попереднього підзвітному;

ВИБ (t–1)

– сума виведених з експлуатації об'єктів основних виробничих фон-

дів (в тому числі окремого об'єкта основних виробничих фондів групи І) про-

тягом періоду, попереднього підзвітному;

АВ

(t–1)

– сума амортизаційних відрахувань, обчислених протягом періоду,

попереднього підзвітному.

ПРИКЛАД 6.11. Необхідно обчислити всі види зносу на об'єкт основних виробничих фондів,

яким є механічний транспортер, якщо його первісна вартість на початок звітного року складає

2456 тис грн, а його відновлювана вартість – 986 тис грн. За планом на механічному транспорте-

рі передбачалось перемістити 286500 виробів, а фактично було транспортовано 236478 виробів.

Строк служби механічного транспортера згідно з техпаспортом протягом року мав скласти 6240

годин, а фактично він відпрацював 5460 годин. На підприємстві також закуплено і змонтовано новий

автоматичний транспортер з автономним управлінням, часова продуктивність якого складає 300

готових виробів на годину порівняно з продуктивністю механічного транспортера, яка становить

186 виробів на годину.

РІШЕННЯ. Знайдемо спочатку фізичний знос механічного транспортера за формулою (6.12):

((5460 годин х 236478 виробів) / (6240 годин х 286500 виробів)) х 100% = 72,22%. Моральний знос І

форми обчислимо за формулою (6.13): (1 – (986 тис грн / 2456 тис грн)) х 100% = 59,85%. Мораль-

ний знос ІІ форми визначимо за формулою (6.14): (1 – (186 виробів на годину / 300 виробів на годину))

х 100% = 38%. Відповідно загальний моральний знос становитиме згідно з формулою (6.15): (1 –

(986 тис грн х 186 виробів на годину) / (2456 тис грн х 300 виробів на годину)) х 100% = 75,11%.

Отже, і фізичний, і моральний знос майже збігаються. Механічний транспортер характеризується

досить високим ступенем фізичного і морального спрацювання. У вартісному відтворенні знос, об-

числений за підзвітний період становитиме суму: (2456 тис грн – 986 тис грн) х (72,22% / 100%) =

1061,634 тис грн враховуючи фізичний ступінь зносу даного об'єкта основних виробничих фондів.

При оцінці ефективності основних ви-

робничих фондів підприємства розрізняють

дві групи показників:

1) узагальнюючі;

2) конкретні.

До узагальнюючих показників ефек-

тивності використання основних виробничих

фондів відносять:

- фондовіддачу;

6.7. Показники ефек-

тивності викори-

стання основних

фондів

248

- фондомісткість;

- фондоозброєність праці;

- рентабельність основних фондів;

- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Під фондовіддачею

) розуміють показник ефективності використання основ-

них виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продук-

ції (послуг) у вартісних вимірниках

(ВП) одиницею основних виробничих фондів (Ф

СР

Її можна розрахувати за формулою (6.18):

СР

ВП

f 

, грн / грн.

(6.18)

Фондомісткість

) представляє собою показник, зворотний показнику фон-

довіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди

підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчис-

лити за формулою (6.19):

ВП

СР



, грн / грн.

(6.19)

Під фондоозброєністю праці

) розуміють показник ефективності викорис-

тання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується

як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів

Ф (ІІ, ІІІ, ІV)

(тобто ІІ, ІІІ та ІV груп основних виробничих фондів за наведеною в п.6.2 класифікацією)

і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робо-

чу зміну підприємства

(ч

ПВП

), тобто за формулою (6.20):

ПВП

)IV,ІІІ,ІІ(Ф

f  , грн / людину.

(6.20)

Під рентабельністю основних фондів

) розуміють показник ефективності

використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення

прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства

(П) до се-

редньорічної вартості основних виробничих фондів

(Ф

СР

), тобто за формулою (6.21):

%100

СР



, %.

(6.21)

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (кое-

фіцієнт оновлення)

ВВ

) показує, на яку суму було введено фондів (Ф

ВВ

) порівняно

з їх вартістю на кінець підзвітного періоду

(Ф

КП

) і розраховується за формулою (6.22):

КП

ВВ

k 

, частка одиниці.

(6.22)

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва

ВИБ

)

показує, на яку суму були вилучені фонди

(Ф

ВИБ

) порівняно з їх вартістю на початок

підзвітного періоду

(Ф

ПП

). Він розраховується за формулою (6.23):

249

ПП

ВИБ

k 

, частка одиниці.

(6.23)

ПРИКЛАД 6.12. Необхідно визначити узагальнюючі показники ефективності використання

основних виробничих фондів підприємства, якщо середньорічна вартість об'єктів І групи склала

2628 тис грн, об'єктів ІІ групи – 1563 тис грн, об'єктів ІІІ групи – 2564 тис грн, об'єктів ІV групи –

896 тис грн. Підприємством виготовлено товарної продукції на суму 52300 тис грн. Промислово-

виробничий персонал підприємства налічує 1212 осіб. Загальні виробничі витрати на виробництво

товарної продукції склали суму в 48600 тис грн. Як зміниться ситуація на підприємстві, якщо до-

датково залучать до виробництва ще 10 осіб, при цьому обсяги товарної продукції зростуть на

2%? Охарактеризуйте отримані показники.

РІШЕННЯ. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих

фондів, які можна обчислити відповідно до умов задачі, відносяться: фондовіддача, фондомісткість,

фондоозброєність праці та рентабельність активів.

Розрахуємо показник фондовіддачі до передбачуваних змін за формулою (6.18):

= ВП / Ф

СР

= 52300 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,84 грн /грн.

Розрахуємо показник фондовіддачі після здійснених змін за формулою (6.18):

= ВП / Ф

СР

= 52300 х 1,02 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,97 грн /грн.

Отже, фондовіддача зростає пропорційно зростанню обсягів товарної продукції підприємст-

ва на 2% (6,97 грн /грн / 6,84 грн /грн = 1,02).

Розрахуємо показник фондомісткості до передбачуваних змін за формулою (6.19):

= 1 / f

= 1 / 6,84 грн /грн = 0,15 грн /грн.

Після вжитих заходів фондомісткість складе:

= 1 / f

= 1 / 6,97 грн /грн = 0,14 грн /грн, тобто зменшиться на 2% пропорційно зростанню

обсягів товарної продукції підприємства.

Фондоозброєність праці до здійснених перетворень розрахуємо за формулою (6.20): f

= Ф

СР

(ІІ, ІІІ, ІV) / ч

ПВП

= (1563 + 2564 + 896) х 1000 / 1212 = 4144,39 грн / людину. Після залучення до вироб-

ництва нових працівників фондоозброєність праці зменшується до f

= Ф (ІІ, ІІІ, ІV) / ч

ПВП

= (1563 +

2564 + 896) х 1000 / (1212 + 10) = 4110,47 грн / людину, тобто на 0,81%.

Рентабельність основних фондів підприємства до змін розрахуємо за формулою (6.21): R

= П /

СР

х 100% = (ВП – В

ЗАГ

) / Ф

СР

х 100% = (52300 – 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 48,36%. Після збі-

льшення обсягів товарної продукції на 2% рентабельність основних виробничих фондів зростає до R

П / Ф

СР

х 100% = (ВП – В

ЗАГ

) / Ф

СР

х 100% = (52300 х 1,02 – 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 62,03%.

Досліджуване виробництво можна назвати надзвичайно ефективним, керуючись в своїх ви-

сновках високими показниками фондовіддачі, фондоозброєності та рентабельності основних фон-

дів та низьким показником фондомісткості. Запропоновані заходи підвищують ефективність ви-

робництва в межах вказаних змін.

До конкретних показників ефективності використання основних виробничих

фондів відносять:

- коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт інтегрального використання обладнання;

- резерв виробничої потужності;

- коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- напруженість використання устаткування;

- напруженість використання виробничих площ.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання

ІНТ

) показує, яку кіль-

кість продукції було виготовлено за одиницю часу

(Р

ФАКТ

) відповідно до технічної (па-

спортної) продуктивності

(Р

ПАСП

) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчис-

лити за формулою (6.24):

ПАСП

ФАКТ

ІНТ

k 

, частка одиниці.

(6.24)

250

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (k

ЕКСТ

) показує, який

час було витрачено для здійснення виробничих процесів

(Т

ФАКТ

) в календарному фонді

робочого часу

(Т

КАЛЕНД

) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за

формулою (6.25):

КАЛЕНД

ФАКТ

ЕКСТ

k 

, частка одиниці.

(6.25)

При цьому ефективний фонд робочого часу

(Т

ФАКТ

) можна розрахувати відповід-

но до технічних умов експлуатації виробничого обладнання та режиму роботи підп-

риємства за формулою (6.26):

ПЗРТНПТЗМДЗМФАКТ

ТТkТТnТ 

, годин,

(6.26)

де Т

– кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготов-

ленні цільової продукції, днів на тиждень;

ЗМ

– тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства,

годин на день;

ЗМ

– кількість робочих змін, встановлена графіком роботи підприємства;

– кількість робочих тижнів на рік (k

= 52);

ТНП

– технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання, годин;

ПЗР

– планово-запобіжні ремонти основного обладнання (передбачені пла-

ном капітальні та поточні ремонти обладнання), годин.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання

ІНТЕГР

) характери-

зує ступінь завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом

роботи. Він розраховується як добуток індексів інтенсивного

ІНТ

) та екстенсивного

ЕКСТ

) використання обладнання, тобто за формулою (6.27):

КАЛЕНД

ФАКТ

ПАСП

ФАКТ

ЕКСТІНТІНТЕГР

kkk 

, частка одиниці.

(6.27)

Резерв виробничої потужності

) показує, на скільки можна підвищити

ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його викорис-

тання за продуктивністю і часом. Його обчислюють за формулою (6.28):

ІНТЕГРП

k1R 

, частка одиниці.

(6.28)

Коефіцієнт змінності роботи устаткування

ЗМ

) показує, як використову-

ється парк наявного на підприємстві обладнання протягом доби, він розраховується

як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін всіма одиницями об-

ладнання

(ΣN

МЗМ

) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально заван-

тажену зміну

МAX

), тобто за формулою (6.29):

MAX

МЗМ

ЗМ





, частка одиниці.

(6.29)

Напруженість використання устаткування

(μ

) показує, яку кількість про-

дукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці виробничого облад-

нання, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвіт-