Гендерний підхід у наданні послуг ЛЖВ

Подождите немного. Документ загружается.

Гендерний підхід

у наданні послуг ЛЖВ

Київ 2011

УДК 364-78:[616.98:578.828ВІЛ

ББК 65.272

Г34

Гендерний підхід у наданні послуг ЛЖВ

Посібник з питань використання гендерних підходів у наданні послуг людям, які жи-

вуть з ВІЛ/СНІДом, призначений для фахівців сфери соціальної роботи, представни-

ків державних та неурядових організацій. – К.: Інжиніринг, 2011. – 48 с.

Авторський колектив: О.М. Савчук, Л.В. Булах, Р.М. Любченко, Ю.Ю. Микитинець,

П.І. Полянцев, І.Л. Варшик

Рецензент: Е.Б. Ламах, консультант всеукраїнської громадської організації «Центр

- Розвиток демократії»

Посібник видано за підтримки Нідерландської агенції з міжнародного розвитку

(Oxfam Novib), Агенції з гендерної рівності, розширення прав жінок Організації Об’єд-

наних Націй (UN Women) та Молодіжної Жіночої Християнської Організації (WYWCA).

Викладені погляди й точки зору є поглядами й точками зору організації, що ви-

дала цю продукцію, і не можуть розглядатися як погляди Нідерландської агенції з

міжнародного розвитку (Oxfam Novib), Агенції з гендерної рівності, розширення прав

жінок Організації Об’єднаних Націй (UN Women) та Молодіжної Жіночої Христи-

янської Організації (WYWCA).

Будь-яка частина цієї публікації може бути відтворена, але за умови

обов’язкового посилання на видання та ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».

ТОВ ІНЖИНІРИНГ

ФО-П Лесін М.В.

Тираж 1500 прим.

ISBN 978-966-2344-15-8 © ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………5

1. ПОНЯТТЯ «ГЕНДЕР» ТА «СТАТЬ».

ГЕНДЕРНІ РОЛІ У НАШОМУ ЖИТТІ …………………………………… ……… …………7

2. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА

ПРОТИДІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ…………………………………………9

2.1. Деякі види стереотипів,

що впливають на життя особистості ………………………………………………10

2.2. Протидія гендерній дискримінації …………………………………………………13

3. ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ…………………………………………15

4. ГЕНДЕР І ВІЛ ……………………………………………………………………………16

4.1. Гендерні фактори вразливості

жінок та чоловіків щодо ВІЛ……………………………………… . …… . . ……………16

4.2. Біологічні та гендерні фактори вразливості

щодо ВІЛ у дівчат та жінок………………………………………………..……………17

4.3. Гендерні та біологічні фактори вразливості

щодо ВІЛ у чоловіків……………………………………………………… . .…………… 19

4.4. Гендерні фактори вразливості

щодо ВІЛ у хлопців/дівчат підліткового віку …………………… .…… . ……………21

5. ГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД У НАДАННІ ПОСЛУГ

ВІЛ-СЕРВІСНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ………………………………………. ……………22

ДОДАТКИ

1. Шляхи зменшення гендерної дискримінації та

гендерної вразливості щодо ВІЛ ……………………………………………………… 31

2. Законодавча база гендерного регулювання в Україні………………………………33

3. Матеріали тренінгу для тренерів з гендерної тематики

(гендер, індивідуальна робота, групова робота, техніки наснаження,

навчання дорослих)………………………………………………………. ……………36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………… ……………47

Шановні колеги та колежанки!

Своє звернення я почну з відображення гендерної чутливості в мові, іншими сло-

вами, я стверджую, що терпимість до різноманітності є головним принципом у ро-

боті людей, які працюють з особистістю та для особистості, а рух за рівність

чоловіків і жінок у нашому житті є одним з визначальних факторів сучасності.

Третє тисячоліття назвали тисячоліттям людини, яка живе, а отже змі-

нюється та розкривається. Рівність жінок та чоловіків покладена у цей процес як

фундаментальна цінність Третього Тисячоліття – поруч зі свободою, справедливі-

стю, толерантністю. А ліквідація всіх форм дискримінації за ознакою статі ви-

значена як першочергове завдання при досягненні будь-якої мети.

Гендерна проблематика є центральним елементом усіх стратегій і програм у

життєдіяльності суспільства, й наша організація не може залишатися осторонь

процесів сучасності.

Одним із завдань Мережі є побудова взаємовідносин на основі гендерної рівності

та поваги до особистості, протистояння гендерним стереотипам, що дискримі-

нують людину та підвищують уразливість до ВІЛ.

У контексті ВІЛ, гендер – один із ключових факторів, що визначає:

• ризик особи інфікуватися ВІЛ;

• наслідки інфікування ВІЛ;

• вплив ВІЛ-асоційованої хвороби та смерті особи на сім’ю і суспільство;

• соціально-економічні наслідки для країни.

Цей посібник розкриває нам життя окремої сім’ї, спільноти та людства, даючи

можливість подивитись на нашу повсякденність під іншим кутом – з погляду на

стать як біологічний вид і як соціальну одиницю. Ми подивимось на досягнення на-

шого життя через призму взаємовідносин між чоловіком та жінкою, матір’ю та

батьком, донькою та сином, братом та сестрою.

Ми ще раз дізнаємось про старі речі з новим наповненням та надамо буденним

твердженням нового змісту. Зрозуміємо, що гендерна рівність – це справді рівні права

та можливості для чоловіків і жінок. Розглянемо гендерну чутливість та протидію

гендерній дискримінації у контексті існування проблеми ВІЛ/СНІДу.

Від імені організації висловлюю подяку авторському колективу за підготовку посібника.

З повагою,

Володимир Жовтяк,

Голова Координаційної Ради

ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»

ВСТУП

За оцінками українських експертів, фахівців та працівників Всесвітньої організації охорони

здоров’я (ВООЗ), ЮНЕЙДС, реальна кількість людей, які живуть з ВІЛ, в Україні сягає 360 тисяч осіб.

Причому, в 1997 р. більшість серед ВІЛ-інфікованих становили чоловіки, і лише 11,3% – жінки. На

сьогодні, за даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України, 43,8%

з офіційно зареєстрованих ВІЛ-позитивних – особи жіночої статі. За прогнозами Світового банку

та Міністерства охорони здоров’я України, у 2014 р. половина нових випадків ВІЛ-інфікування при-

падатиме на жінок.

На тлі ін’єкційного споживання наркотиків з використанням нестерильного інструментарію

як причини інфікування ВІЛ зростає кількість випадків інфікування статевим шляхом (45% нових

випадків ВІЛ-інфекції у 2010 р.). Серед нових випадків ВІЛ-інфікування зростає частка, що припа-

дає на вікову групу до 24 років, особливо серед дівчат та молодих жінок. Зростає і кількість осіб,

які інфікувалися ВІЛ через статеві контакти, у випадках, де сексуальні партнери не є споживачами

ін’єкційних наркотиків.

Отже, на сьогодні в Україні епідемія ВІЛ/СНІДу розвивається за рахунок поєднання паренте-

рального та статевого шляхів передачі інфекції, що зумовлює її швидке поширення. Активізація ста-

тевого шляху передачі ВІЛ призвела до зростання кількості ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного

віку, зокрема вагітних (показник інфікування серед вагітних жінок в Україні у 2010 р. становив 0,48%,

що є одним із найвищих у Європі). Тобто, як і в усьому світі, відзначається фемінізація епідемії, і як на-

слідок – зростання кількості ВІЛ-інфікованих дітей.

Гендерна складова тут є важливою й актуальною і має допомогти відшукати нові шляхи виходу

з епідемії та знайти відповіді на питання, які ставить перед нашим суспільством проблема ВІЛ/СНІДу.

Фахівці сфери соціальної роботи визнають, що гендерні відносини між людьми пояснюють ви-

никнення більшості соціальних проблем. Саме гендерна чутливість людини та знання про особи-

стість допомагають фахівцям соціальної сфери впроваджувати відповідні програми та проекти, які

максимально ефективно досягають результативності задля повернення людини до соціуму.

Ризики інфікування ВІЛ не однакові для чоловіків та жінок. Наразі визнано, що стереотипні

гендерні норми та нерівність впливають на вразливість чоловіків та жінок щодо ВІЛ-інфекції. Під-

вищення ризику інфікування ВІЛ має пряму кореляцію з гендерними ролями клієнтів, серед яких:

відмова від використання презерватива; сексуальне насильство (насильницький статевий акт під-

вищує ризик інфікуватися ВІЛ); сексуальна зрада одного з подружжя, матеріальна залежність тощо.

Через це може страждати як жінка, так і чоловік, але у більшості випадків заручниками підвище-

ного ризику інфікування ВІЛ є саме жінки (сексуальне насильство, примушування дівчат та жінок

до надання секс-послуг, вагітність та вірогідність народження ВІЛ-інфікованої дитини). Принижує

статус жінки в українському суспільстві саме існування стереотипів щодо гендерної поведінки (зо-

крема, схвалення наявності кількох партнерок у чоловіків; демонстрація ними досвіду в питан-

нях сексуальних стосунків; необхідність для жінки підкорятися у статевих стосунках навіть

невірному партнеру чи й такому, що чинить насильство над нею). Це сприяє підвищенню ризиків

інфікування ВІЛ, оскільки такі стереотипи впливають на формування моделей поведінки чолові-

ків і жінок у суспільстві.

Тема гендерної рівності у ВІЛ-сервісних послугах не нова для світової спільноти. Проте

в Україні зазначена тема ще недостатньо досліджена. У цьому виданні ми спробували ви-

світлити питання використання гендерних підходів у роботі ВІЛ-сервісних організацій, вра-

ховуючи світовий та національний досвід. Протягом останніх трьох років ВБО «Всеукраїнська

мережа ЛЖВ» впроваджувала діяльність, складовою якої було надання гендерно-чутливих

послуг: консультування з використанням гендерного підходу; групи самодопомоги для жінок;

дискусійні клуби на теми здоров’я, сімейних стосунків, гендерних аспектів; тренінгів на теми

гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу; підтримка й наснаження ВІЛ-позитивних жінок, залучення їх до

процесу прийняття рішень тощо.

Виконання проекту «Наснаження найбільш вразливих у боротьбі проти СНІДу», за під-

тримки Нідерландської агенції з міжнародного розвитку (Oxfam Novib) дало змогу нако-

пичити практичний досвід роботи з ВІЛ-позитивними людьми у гендерному вимірі.

Досягнення та здобутки регіональних відділень Мережі, які виконували зазначений проект,

стали основою для підготовки цього посібника.

1. Поняття «гендер» та «стать».

Гендерні ролі у нашому житті

Коли ми говоримо про «чоловіка і жінку»

ми маємо на увазі біологічну стать.

Коли ми розмірковуємо про «жіноче та чоловіче»,

то ми маємо на увазі соціальні характеристики.

Їх називають гендерними характеристиками.

Людина не обирає, ким народитися: чоловіком чи жінкою. Однак усе її подальше життя ви-

значає саме стать. Практично з перших днів малюків одягають по-різному, надалі вчать їх різним

моделям поведінки, очікують від них проявлення різних емоцій (скажімо, рухливості, героїзму –

від хлопчаків, а тендітності й сором’язливості – від дівчаток).

У такий спосіб сім’я та оточення закладають різні стандарти поведінки. Ці залежні від статі

правила потім транслюються й підтримуються всіма суспільними інституціями: дитячим садком,

школою, армією, освітніми та культурними закладами, державними установами, засобами масової

інформації (програми, фільми тощо).

Так поступово насаджуються і формуються ролі чоловіка та жінки, що проявляються у відно-

синах в родині, у побуті та на роботі. З часом їхні ролі починають вважатися вродженими, власти-

вими жінці чи чоловікові з моменту народження. Насправді ж ми успадковуємо лише стать та

статеву відмінність.

Сьогодні наука чітко розмежовує біологічні

(конституційні) і соціокультурні аспекти в роз-

різненні чоловічого і жіночого, пов’язуючи їх із

поняттями біологічної статі та гендерних

ролей. Традиційно перший із них використову-

ється для позначення тих анатомічно-фізіологіч-

них особливостей людей, на основі яких людські

істоти визначаються як чоловіки та жінки.

Термін «стать» (sex) описує біологічні роз-

біжності між людьми, які визначаються генетич-

ними особливостями будови клітин, анатомо-фізіологічними характеристиками і дітородними

функціями. Тобто поняття «стать» визначає біологічні відмінності між чоловіком та жінкою, які є при-

родними, оскільки надані людині від народження.

Біологічні відмінності не змінюються в категоріях «час-простір». І дві тисячі років тому жінки на-

роджували дітей та годували їх груддю; у Японії, в Україні чи Америці – всюди чоловік залишався чо-

ловіком з усіма його статевими ознаками і функціями (як приклад – зачаття дитини).

Якщо розглядати відносини між чолові-

ками та жінками у сім’ї, побуті та на робочому

місці, то існує розподіл їхніх соціальних ролей,

форм діяльності, настанов. Це, власне, і є ген-

дерними ролями або відмінностями. Вперше

термін «гендер» упроваджено в науковий обіг

американським психоаналітиком Робертом

Столлером у праці «Стать і гендер: про розвиток

мужності та жіночності» (1968). «Гендер» він розглядав як поняття, що відображає психологічні, соці-

альні, культурні особливості як чоловіка, так і жінки, незалежно від біологічної статі.

Стать (біологічна стать) – анатомічні та фі-

зіологічні особливості людини, які визна-

чаються низкою ознак: генетичні (набір

хромосом), гонадні (репродуктивна функ-

ція – здатність до зачаття і народження), со-

матичні (зовнішні статеві ознаки), гормональні

(статеві гормони).

Гендер (соціальна стать) – це соціальні

відмінності в ролях, поведінці, ментальних

та емоційних характеристиках між чолові-

чим та жіночим.

Термін «гендер» (gender – англійською мовою – «рід») вказує на соціальний статус і соці-

ально-психологічні характеристики особистості, що виникають у взаємодії з іншими людьми. Якщо

стать задається природно, то гендер вибудо-

вується у соціумі та зумовлений культурою

суспільства в конкретний історичний період.

Гендерні відмінності, створені суспільством,

передаються з покоління в покоління через

систему виховання та навчання. Важливо ро-

зуміти, що гендерні ролі та норми відріз-

няються у різних культурах та змінюються

залежно від часу (запровадження відпусток

по догляду за дітьми і для чоловіків (як пози-

тивні дії); квоти у виборчих списках партій для

просування жінок у верхні ешелони влади та

до парламенту; зміна чи створення навчаль-

них програм з ухилом для дівчат або для хлопчиків тощо).

Англійським відповідником слова «стать» є «sex». Традиційно цей термін використовувався

для позначення морфологічних і фізіологічних відмінностей осіб. Проте у 70-ті роки минулого сто-

ліття соціологи запропонували розрізняти поняття «SEX» і «GENDER», оскільки, крім біологічних

відмінностей, між чоловіками і жінками існує поділ на соціальні ролі та форми їхньої діяльності, що

відрізняються поведінкою, ментальністю, намірами, емоційністю. Запровадження другого поняття

спричинене потребою розділити погляди на соціальні ролі та на статеві риси. Відтак соціальну

роль почали розглядати не лише як вияв природно заданих особливостей, а як систему поведінки.

Тобто – гендерні ролі жінок і чоловіків у суспільстві. За такого погляду деякі характеристики жінок

(наприклад, емоційність, схильність до самопожертви, зорієнтованість на сім’ю і дітей) поставали

не суто природними рисами, а характеристиками, сформованими певним типом суспільства у

певний час.

Не біологічна стать, а саме соціокультурні норми визначають психологічні риси, моделі по-

ведінки, види діяльності, професії жінок і чоловіків. Хоча біологічна будова жінок Африки та США

практично однакова, ролі, які покладає на них суспільство, – здебільшого різні. Тобто гендерні

ролі є наслідком не біологічної будови жінок чи чоловіків, а рівнем розвитку суспільства. Бути в

суспільстві чоловіком або жінкою означає не просто мати ті чи інші анатомічні особливості, а ще

й виконувати певні, гендерно окреслені, соціальні ролі.

Водночас, антропологи, етнографи та історики давно дослідили відносність уявлень про «ти-

пово чоловічий» чи «типово жіночий» образ: те, що в одному суспільстві вважається чоловічим

заняттям (поведінкою, рисою характеру), в іншому може вважатися жіночим.

Чимало дослідників навіть вважають, що єдина чітка і значуща біологічна відмінність між жін-

ками й чоловіками полягає у їхній ролі у народженні потомства. Сьогодні очевидно, що такі «ти-

пові» відмінності статей, як, наприклад, високий зріст, більша вага, мускульна маса і фізична сила

чоловіків досить непостійні і значно менше пов’язані зі статтю, ніж вважалося раніше.

Стереотип – від грецьких слів: stereos

(«твердий») і typos («відбиток») – спро-

щене, схематичне, нерідко – викривлене,

уявлення про щось або про когось.

Гендерні стереотипи – набір схематичних,

часто – викривлених, уявлень, норм і су-

джень, які стосуються становища чоловіків

і жінок, їхньої поведінки, вчинків і харак-

теру потреб.

Приклад відмінностей між гендером та статтю

Приклад біологічної ролі:

- тільки жінка може народжувати дитину;

- тільки чоловік може зачати дитину.

Приклад гендерної ролі – піклування про дітей. Як чоловік, так і жінка мають біологічну

можливість виконувати цю роль. Однак стереотипно заведено вважати це роллю жінки.

2. Гендерні стереотипи у житті людини

та протидія дискримінації за озна-

кою статі

Суспільство очікує різної, на основі стереотипних уявлень, поведінки від чоловіків та жінок

щодо сім’ї, вибору професії, політики, наслідування традицій, виховання дітей, прагнення зароб-

ляти гроші, зовнішнього вигляду тощо. Існує так званий «подвійний стандарт» щодо очікувань сус-

пільства стосовно поведінки чоловіків та

жінок. Подвійний стандарт – це спосіб, у який

суспільство розцінює одну й ту саму дію,

думку чи вчинок як значущу для нього або неї

– коли її здійснює чоловік, та жертовну й осо-

бисту – якщо це робить жінка; або розцінює її

як моральну, коли її чинить чоловік, та амо-

ральну, якщо до того самого вдається жінка,

за номінально рівних вимог до обох статей.

Або навпаки.

Тобто гендерний стереотип – це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і

рис характеру чоловіків та жінок.

Гендерні стереотипи щодо ролі дівчаток/жінок та хлопчиків/чоловіків у соціумі здебільшого фор-

муються та закладаються з дитинства.

Такі гендерні стереотипи створюють невидиму, але реально відчутну стелю, що заважає як чо-

ловікам, так і жінкам реалізовувати себе, обмежуючи їхні людські права.

Гендерні стереотипи проявляються у всіх сферах життя людини. Вони є досить стійкими і, за до-

слідженнями, значно сильніші, ніж расові. Серед причин сильного впливу гендерних стереотипів та

труднощів їх руйнування є той факт, що одна стать (головно – чоловіча) отримує більше переваг, ніж

інша (найчастіше – жіноча).

Визначають кілька груп гендерних стереотипів:

- стереотипи фемінінності та маскулінності;

- уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей;

- стереотипи про «чоловічі» та «жіночі» професії.

Маскулінність – нормативні уявлення про

соматичні, психічні та поведінкові власти-

вості, характерні для чоловіків.

Фемінінність – нормативні уявлення про

соматичні, психічні й поведінкові властиво-

сті, характерні для жінок.

Приклади стереотипних уявлень та дискримінації:

- чоловік вживає алкоголь чи наркотики; має кілька статевих партнерок; демонструє владу

над жінкою та досвід у питаннях статевих стосунків, а жінка повинна, під тиском стереотипних

уявлень, бути вірною одному партнеру; підкорятися у статевих стосунках навіть невірному або

такому, що чинить насильство, партнеру; не демонструвати обізнаності в статевих стосунках;

- жінка – вимагає від чоловіка більше і більше заробляти, нагадуючи йому, що він чоловік,

а вона вийшла заміж і має бути вдома, розпоряджатися грошима для родини.

Стереотипні уявлення призводять до економічної дискримінації або економічного

насильства.