Гендерний підхід у наданні послуг ЛЖВ

Подождите немного. Документ загружается.

жінки є прогноз народження здорової дитини та її власне майбутнє здоров’я. Саме тому консуль-

танти, які працюють у таких програмах або проектах, зобов’язані відповідати високим стандартам

компетентності та фаховості в соціальній роботі з вагітними; розуміти психологічні стани та ти-

пові реакції жінки на виявлення хвороби, її материнські інстинкти та інстинкти самозбереження;

володіти методиками кризового втручання, щоб за короткий проміжок часу допомогти жінці без

зайвих емоцій та драматизму прийняти рішення не переривати вагітність. На жаль, на відміну від

фахівців соціальної сфери, лікарі (терапевти, гінекологи та навіть інфекціоністи) дізнавшись про те,

що у пацієнтки ВІЛ, пропонують жінці відмовитись від народження та перервати вагітність (у разі,

якщо дозволяють строки вагітності) – у такий спосіб лікарі намагаються зменшити свою відпові-

дальність. З таких само міркувань і пацієнтки приймають рішення відмовитись від можливості

стати матір’ю.

Історія успіху

Світлана, отримавши позитивний результат аналізу на ВІЛ, не знала як жити далі, як пові-

домити про тест чоловіку, адже була переконана – він її кине. Сергій і до цього випадку неоднора-

зово натякав, що йому не потрібна дружина з фізичними недоліками, яка не здатна народити

дитину. А тепер, коли довгоочікувана вагітність таки настала, як народжувати?

Не одну консультацію мусили надати соціальний працівник, психолог та інфекціоніст, доки

жінка зрозуміла – за сучасних умов можна народити здорову дитину при ВІЛ-інфекції, більш того,

можна і необхідно жити повноцінним життям. Довелося також попрацювати над самооцінкою

Світлани – її запрошували на заняття, давали читати літературу та проводили індивідуальні

бесіди. Триває робота і з її чоловіком, який, до слова, здав тест на ВІЛ, тепер надає підтримку дру-

жині й готується стати татом.

• Супровід сім’ї в контексті розкриття ВІЛ-позитивного статусу

Згідно з міжнародними дослідженнями, гендерні особливості впливають на процес розкриття

ВІЛ-позитивного статусу:

- Хлопці, яким розповіли про їхній статус, частіше висловлюють думки про те, що варто

було розповідати їм про схожі випадки раніше і не приховувати інформацію, яка стосу-

ється їхнього життя.

- У процесі переживання та сприйняття свого статусу хлопці більш схильні отримувати

знання.

- Дівчата переважно не бажають розмовляти про ВІЛ, показуючи таким чином свою не-

причетність до можливих ситуацій, та не хотіли би дізнатись про свій статус раніше.

- І для хлопців, і для дівчат у таких ситуаціях притаманні почуття суму, хвилювання, та

водночас – надія і сподівання.

Результати роботи з розкриття статусу в Україні свідчать про те, що батькам легше роз-

крити цю інформацію донькам, які народилися з ВІЛ-статусом, сподіваючись на їхнє розу-

міння та відсутність агресивних реакцій. Татусі швидше приймають рішення про розкриття

статусу в родині, де виховується донька, оскільки хлопці, через дію певних гендерних сте-

реотипів, можуть закритися в собі і не проявляти емоцій, які переживають. Батьки мусять ро-

зуміти, що розкриття статусу дитині – це не кінець, а початок її нового життя, і слід розпочати

його планування вже сьогодні.

ДОДАТКИ

1. ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ ТА

ГЕНДЕРНОЇ ВРАЗЛИВОСТІ ЩОДО ВІЛ

Для подолання гендерних проблем у контексті ВІЛ/СНІДу потрібна,

передусім, зміна свідомості і тих, хто надає послуги,

і тих, хто їх отримує, оскільки причина цих проблем – у стереотипах,

якими керуються люди в своїх діях.

Тільки гендерно-чутливі соціальні програми можуть зумовити позитивні соціальні зміни

і викликати відгук серед загального населення. Структурні зміни виникають у суспільних та

державних інституціях, а культуральні характеризують зміну ставлення людей до тих чи інших

питань, важливих для суспільства. З позиції гендерного підходу важливо досягати структур-

них та культуральних змін відповідно.

Соціальні зміни – це індикатор того,

що суспільні проблеми вирішуються та не

виникатимуть у подальшому житті. Але

яким чином ці зміни зафіксувати на папері?

Соціальні зміни складно визначити та за-

фіксувати, адже:

- це результат цілої серії дій;

- зміни є одночасно як структурними, поведінковими, так і культуральними;

- як правило, не настають миттєво;

- зміни часто важко пов’язати з конкретними діями;

- зміни складно обчислити.

Для виявлення, вимірювання та представлення зумовлених гендерними програмами

змін використовуються індикатори соціальних змін:

• Зміни у визначеннях (проблема гендерної вразливості, над якою працювали фахівці,

стає відомою і зрозумілою громаді та може бути вирішена).

• Зміни у поведінці (змінюється сприйняття проблеми гендерної вразливості членами

громади – як жінками, так і чоловіками).

• Зміни у критичній масі, зацікавленість (збільшується кількість людей, які підтри-

мують організацію гендерно-чутливих програм у контексті ВІЛ/СНІДу для вирішення про-

блеми на місцевому або національному рівні).

• Зміни в інституціях, політиці (відбуваються зміни на рівні прийняття рішень і, відпо-

відно, змінюються національні політики).

• Утримання наявної позиції (вдається утримати позитивні практики, які існували або

були досягнуті раніше).

• Зміни в організації (підвищується професійний рівень організації).

Без чіткої позиції громадського сектора, спільних зусиль громадських об’єднань та потужної

підтримки з боку суспільства ухвалення гендерно-чутливих програм було б неможливим.

Із 2008 року ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» розпочала впровадження гендерних про-

грам, аби ВІЛ-сервісні послуги та соціальні програми, що працюють у країні, почали викори-

стовувати гендерно спрямовані підходи у наданні послуг для ЛЖВ. Головні аспекти у

запровадженні гендерно-чутливих програм у ВІЛ-сервісі:

Соціальні зміни – процес виникнення

нових рис і елементів у соціальних

структурах і в системах соціальних

взаємовідносин.

• Стереотипні гендерні моделі поведінки в суспільстві мають бути ліквідовані, якщо вони впли-

вають на уразливість до ВІЛ.

• Гендерні особливості клієнтів (у тому числі ЛЖВ) мають бути враховані в освітньо-профі-

лактичних програмах з питань ВІЛ/СНІДу, зокрема, у загальноосвітніх навчальних закладах,

а також у стандартах якості соціальних послуг та програмах догляду і підтримки ЛЖВ.

• Фокусна профілактика серед населення має бути розроблена з урахуванням гендерних підходів

і подоланням гендерних стереотипів, що впливають на підвищення ризику ВІЛ-інфікування.

Упровадження гендерно-чутливих програм

Кожна програма має містити гендерний компонент, що є свідченням недискримінаційного

та толерантного підходу працівників до роботи. Гендерні програми (у контексті вживання нарко-

тиків або/і ВІЛ) можуть бути спрямовані на проведення профілактики – через інформаційний ком-

понент, консультування та адвокації.

Програми слід розробляти і фінансувати

з урахуванням, що чоловіки та жінки в деяких

випадках потребують різних послуг у зв’язку

зі специфічними проблемами, з якими вони

стикаються. Так, наприклад, для ВІЛ-позитив-

них матерів-одиначок або ВІЛ-позитивних та-

тусів-одинаків необхідна програма, яка

передбачає послуги для дітей (супровід у разі

приймання дитиною АРВ-терапії; харчування

для немовлят, дозвілля).

Програми з розвитку жіночого лідерства. Найефективніше захищати права жінок можуть

жінки, які самі постраждали від гендерної дискримінації. Потрібно заохочувати жінок, яким вда-

лось подолати свої проблеми, до допомоги іншим ВІЛ-позитивним людям. Слід лобіювати участь

жінок у регіональних координаційних радах, зокрема збільшити їх вплив на політику, розподіл

бюджетних коштів, участь у роботі державних та місцевих органів, які мають соціальне спряму-

вання (зокрема, у рамках Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і

чоловіків»). Це сприятиме розробленню програм та виділенню коштів на користь розв’язання ген-

дерних аспектів ВІЛ-інфекції, зосередить зусилля спільноти на забезпеченні роботи кризових цент-

рів для жертв насильства, дасть можливість збільшити кількість садочків тощо.

Робота зі ЗМІ щодо висвітлення гендерної теми у сфері ВІЛ. Проведення відкритих деба-

тів у ЗМІ щодо питань, у яких окреме місце відводилось би ВІЛ/СНІДу та гендерним чинникам. Роз-

повсюдження інформаційних матеріалів, спрямованих на руйнування гендерних стереотипів,

сприятиме соціальним та культуральним змінам.

Гендерно-чутливі програми/проекти

соціального спрямування – діяльність

або послуги, які надаються особливим

методом клієнтам конкретної статі або

спрямовані на зміну поведінки саме

жінок/чоловіків.

Приклад програми «Все в наших руках»

Мета: подолання гендерних стереотипів, які існують у сім’ях і впливають на поширення

ВІЛ-інфекції, введення нових моделей поведінки.

Види діяльності:

1. Освітні тренінги для змішаних груп із гендерних аспектів ВІЛ.

2. Освітні тренінги для старшого покоління із залученням фахівців з гендерної освіти.

3. Конкурс на кращу ідею дитячого заходу, заснованого на гендерному підході (День Тата,

день премій або знижок для татусів із дітьми, відкриті двері для всієї родини).

Адвокація. Надання правових консультацій, які допоможуть захистити права жінок, чолові-

ків, а також представлення їхніх інтересів в органах місцевої влади, освітніх та медичних устано-

вах, правоохоронних органах та громадських організаціях. Оскільки жінки є більш уразливою

групою щодо ВІЛ, слід підвищувати їхню активність та допомагати у правовій сфері.

Подані вище приклади не є вичерпними, ваше завдання більш творче та може потребувати

індивідуального підходу, якщо йдеться про роботу в громаді, для задоволення потреб родини,

сім’ї та особи, для якої ви працюєте. Наявні в багатьох областях України програми та проекти свід-

чать про можливість урізноманітнення підходів у роботі. «Школи татусів», де чоловік готується до

пологів дружини та бере участь у народженні дитини, «Спортивні заходи для всієї родини», «Мі-

сяць протидії насильству», «Акція на підтримку відкриття садочків» тощо – і це ще не весь перелік

прикладів гендерно спрямованих проектів для вашої громади.

2. Законодавча база гендерного регулювання в Україні

Сучасні демократичні держави юридично визнали гендерну рівність, всіляко прагнуть

закріпити її та розвинути. Це відбувається переважно у передових країнах, де діє верховен-

ство права, достойне життя людини та особистості поставлені на перше місце і закладені у

процес виховання. За даними багатьох досліджень, у свідомості людей нині, на відміну від

патріархату та матріархату, настав період егалітарної сім’ї, де партнери – чоловік і дружина

– рівноправні, а економіка країн розглядається через призму рівності за ознакою статі та на-

дання рівних прав і можливостей реалізувати себе на робочому місці.

Україна, як одна з країн Європейської спільноти, так само взяла на себе відповідаль-

ність за дотримання принципів прав людини та гендерної рівності і для виконання визначе-

них зобов’язань ратифікувала, підписала та прийняла відповідні законодавчі документи.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і сво-

боди та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору

шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,

Приклад програми «Материнство – моє право»

Актуальність:

– медичні фахівці здебільшого мотивують ВІЛ-позитивних жінок переривати вагітність

і виключати планування вагітності та пологів;

– примусова контрацепція ВІЛ-позитивних жінок;

– низький рівень грамотності ВІЛ-позитивних жінок у питаннях планування сім’ї.

Мета: просування інтересів ВІЛ-позитивних жінок у сфері реалізації конституційного

права на материнство.

Завдання:

1. Аналіз законодавства в рамках зазначеного питання.

2. Організація круглих столів із представниками медичних установ та органів влади.

3. Проведення дослідження (опитування) серед ВІЛ-позитивних жінок репродуктив-

ного віку щодо оцінки порушення права на материнство.

4. Проведення навчальних заходів з питань планування сім’ї для ВІЛ-позитивних жінок

фертильного віку.

5. Робота з уразливими сім’ями, де виховуються дівчатка з ВІЛ або батьки є ВІЛ-позитивними.

майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка

забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культур-

ній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними захо-

дами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановлених пільг; створенням умов, які дають жінкам

можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною підтримкою мате-

ринства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 2 ч. 1 Кодексу законів про працю забезпечує рівність трудових прав громадян України:

«Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян, незалежно від походження, соціаль-

ного і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів,

релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин».

У ст. 161 п. 1 Кримінального кодексу України зазначено, що умисні дії, спрямовані на розпалю-

вання національної чи расової ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідно-

сті або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи

непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками

раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального по-

ходження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, – караються штра-

фом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на

строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Крім того, Україна ратифікувала міжнародні угоди, які стосуються заборони та викорінення

дискримінації у різних сферах суспільного життя.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоло-

віків» від 8 вересня 2005 року №2866-ІV ст. 17 роботодавцям забороняється в оголошеннях (рек-

ламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної

роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи пе-

ревагу одній зі статей, тощо.

У 1980 р. відбулася ратифікація Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискриміна-

ції щодо жінок». Це документ, у якому сформульовані міжнародні стандарти стосовно дотри-

мання рівних прав жінок та чоловіків у суспільстві. До липня 1988 р. Конвенцію ратифікували,

приєднавшись до неї, 94 держави, зокрема й Україна.

Україна як держава-учасниця цієї Конвенції взяла на себе зобов’язання:

• внести принцип однакових прав чоловіків та жінок до своєї національної конституції та ін-

шого відповідного законодавства і забезпечити за допомогою закону або інших відповідних

засобів практичне здійснення цього принципу;

• вживати законодавчих та інших заходів, зокрема санкції, які забороняють будь-яку дискри-

мінацію щодо жінок;

• встановити юридичний захист прав жінок на однаковій основі з чоловіками та забезпечити

за допомогою компетентних національних судів та інших державних установ ефективний за-

хист жінок проти будь-якого акту дискримінації;

• утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів або дій стосовно жінок і га-

рантувати, що державні органи та установи діятимуть відповідно до цього зобов’язання;

• вживати всіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок з боку будь-якої

особи, організації або підприємства.

У 1995 р. ухвалено Постанову Верховної Ради України «Про рекомендації учасників парла-

ментських слухань щодо реалізації Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації

щодо жінок», в якій вказано на необхідність створення державних структур з надання кваліфікованої

психолого-консультативної допомоги жінкам, які постраждали від насильства і приниження в сім’ї.

У 2003 р. Україна як країна – учасниця ООН зобов’язалась до 2015 року виконати проголо-

шені Декларацією тисячоліття ООН «Цілі тисячоліття», шостий пункт яких присвячений рів-

ності прав жінок і чоловіків.

21 лютого 2005 р. Україна підписала План дій «Україна – Європейський Союз. Європей-

ська політика сусідства», пункт 9 якого спрямований на забезпечення рівності статей в Україні.

Протягом 1997–2000 років реалізовано перший Національний план дій щодо поліпшення

становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві.

5 березня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про загальні засади дер-

жавної політики стосовно сім’ї та жінок. У документі вказано на необхідність залучення жінок

у всі процеси розвитку сучасного суспільства, до розробки та прийняття економічних, соціаль-

них і правових рішень на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування; підвищення

ролі жінки в національно-культурному, соціально-економічному, духовному розвитку суспільства

у процесі розбудови держави.

Указом президента України від 24.05.2000 р. затверджені «Основні напрями соціальної

політики на період до 2004 року», якими визначені основні принципи державної політики щодо

жінок в Україні на цей період.

25 квітня 2001 р. видано Указ «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»

№283/2001, спрямований на створення більш сприятливих умов для забезпечення жінкам рівних

із чоловіками можливостей брати участь в політичному та суспільному житті нашої країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №479 затверджено «Національний план

дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в сус-

пільстві на 2001–2005 роки». На відміну від першого «Національного плану дій щодо поліпшення

становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 1997–2000 роки»,

останній Національний план дій передбачав певний набір гендерних перетворень та нововведень.

Доручення Прем’єр-міністра України від 12.06.2003 про призначення у всіх міністерствах

та відомствах відповідальних з гендерних питань, функції яких, відповідно до доручення, покла-

дено на заступників міністрів.

У 2003 році, враховуючи рекомендацію Комітету ООН щодо ліквідації дискримінації стосовно

жінок, Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх

форм дискримінації щодо жінок» від 05.06.2003 р. №946-ІV. Це надало Комітету ООН право при-

ймати та розглядати індивідуальні скарги від фізичних осіб та відповідним чином реагувати на них,

а також проводити розслідування у випадках, де є серйозні або систематичні порушення Конвенції.

26.07.2005 р. Президент Укаїни видав Указ №1135 «Про вдосконалення роботи центральних

та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок

та чоловіків». Цим документом доручено керівникам центральних і місцевих органів виконавчої

влади покласти виконання функцій щодо забезпечення рівних прав жінок і чоловіків на одного зі

своїх заступників, визначено конкретний перелік функцій, посадових осіб, на яких покладено від-

повідальність за цей напрям роботи.

З 1 січня 2006 р. набув чинності Закон України «Про забезпечення рівних прав та можли-

востей жінок і чоловіків», що стало важливим етапом у процесі реалізації Конвенції. Мета закону

– досягнення паритетного становища жінок та чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства

шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідація дискри-

мінації за ознакою статі й використання спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на ліквідацію

дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права:

- утвердження гендерної рівності;

- недопущення дискримінації за ознакою статі;

- застосування позитивних дій;

- забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

- забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та

сімейних обов’язків;

- підтримка сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;

- виховання і пропаганда серед населення України культури гендерної рівності, поширення

просвітницької діяльності у цій сфері;

- захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Законом вперше в Україні законодавчо визначено і закріплено такі дефініції:

• «рівні права жінок і чоловіків»,

• «рівні можливості жінок і чоловіків»,

• «дискримінація за ознакою статі»,

• «гендерна рівність»,

• «гендерно-правова експертиза»,

• «сексуальні домагання»,

• «позитивні дії».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 р. №504 «Про проведення гендерно-

правової експертизи» покладається на Міністерство юстиції України обов’язкове проведення

гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів,

що стосуються прав та свобод людини, відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних

прав та можливостей жінок та чоловіків» від 08.09.2005 р. №2866.

Постановою Кабінету Міністрів України №1834 від 27 грудня 2006 р. затверджено Державну

програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010

року. Метою Програми є утвердження рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей для їх

реалізації як основного права людини.

3. Матеріали тренінгу для тренерів з гендерної тематики

(гендер, індивідуальна робота, групова робота, техніки

наснаження, навчання дорослих)

Стать та гендер

Стать (біологічна стать)

- анатомічні та фізіологічні особливості людини, які визначаються низкою ознак: генетичні

(набір хромосом), гонадні (репродуктивна функція – здатність до зачаття і народження),

соматичні (зовнішні статеві ознаки), гормональні (статеві гормони);

- це біологічні відмінності між чоловіком та жінкою;

- ці відмінності є природними, оскільки вони дані від народження;

- вони не змінюються в категоріях «час-простір».

Гендер (соціальна стать)

- це соціальні стосунки між чоловіком та жінкою;

- це соціальні відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між

чоловічим та жіночим;

- ці відмінності створені суспільством, передаються з покоління в покоління через систему ви-

ховання, навчання;

- гендерні ролі та норми відрізняються у різних культурах;

- гендерні настанови змінюються.

Гендерна поведінка – дії людини, зумовлені її чи його приналежністю до певної статі (ма-

нери, одяг, зачіска).

Гендерна рівність – процес справедливого ставлення до жінок та чоловіків; жінки та чоло-

віки мають однакові умови для реалізації всіх прав людини.

Гендерні ролі – зразки поведінки жінок та чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очіку-

ваннях, пов’язаних з їхньою статтю; сукупність загальноприйнятих, з погляду культури, норм і пра-

вил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. ГР відрізняються в суспільствах

та змінюються з часом.

Гендерні стереотипи – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються наявного

становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, вчинків і характеру потреб. Гендерні стерео-

типи закріплюють наявні гендерні розбіжності і стають перепоною до зміни стану справ у сфері

гендерних відносин.

Дискримінація – дії або практика систематичного приниження групи або однієї людини; не-

гативне ставлення до людей, яке базується на ознаках статі, релігії, раси та інших. Сексизм – дис-

кримінація за ознакою статі.

Гендерна дискримінація – будь-які відмінності, винятки або обмеження за ознакою статі

щодо реалізації людиною прав людини і засадничих свобод у політичній, економічній, соціальній,

культурній та будь-якій іншій сфері.

Маскулінність (чоловічність) – система особливостей особистості, які традиційно вва-

жаються чоловічими. Передбачає відповідність власній статевій приналежності, прийняття ген-

дерних стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм

поведінки, способів самореалізації.

Фемінність (жіночність) – сукупність фізичних, психічних та поведінкових властивостей,

яких очікують від жінки в певному соціумі.

Патріархат – родинна, соціальна, ідеологічна та політична система, в якій жінка завжди під-

корена чоловіку і чоловічому (маскулинному). Патріархат – домінантна ідеологія, яка може бути

подолана тільки в процесі культурної і соціальної еволюції.

Причини дискримінації

1. Психологічні теорії пояснюють причини дискримінації через індивідуальні особливості та

схильності людини. Дискримінація це певна форма агресивності, яка виникає через незадово-

лення потреб (наприклад, жінки можуть розглядатися як найбільш незахищені та слабкі, тому на

них можна спрямовувати свою агресію). Згідно з іншою концепцією – концепцією авторитарності

– дискримінаційна поведінка зумовлюється певним набором особистісних якостей, серед яких –

реакція індивіда на владу та ставлення до неї.

2. Нормативно-культуральні. Суспільство навчає дискримінації, винагороджує за неї і вима-

гає її проявляти, щоб відповідати панівним культурним нормам. Нормативний підхід передбачає,

що ймовірність дискримінації знижується там, де послаблюються підтримуючі норми (введення

відповідного законодавства).

Консультування

– Це спосіб, в який одна людина надає допомогу іншій, використовуючи при цьому бесіду.

– Це процес, під час якого дві людини збираються разом для дослідження проблем та пошуку

їх вирішення.

– Це метод пошуку практичних шляхів розв’язання проблем особистого характеру.

Консультування – це взаємодія між двома та більше особами, в ході якого певні спеціальні

знання консультанта використовують для надання допомоги клієнту у вирішенні поточних про-

блем та підготовці перспективних проблем.

Мета консультування в соціальній роботі – задоволення потреби (запиту) клієнта або пе-

реформулювання цього запиту з метою подальшого надання ефективнішої допомоги, а також роз-

виток клієнта та його потенціалу в подальшому розв’язанні проблем і подоланні труднощів.

Завдання консультування

- Допомогти клієнту зрозуміти, що відбувається у його житті загалом та щодо певної про-

блеми зокрема.

- Допомогти клієнту обирати та діяти на власний розсуд, осмислено зробити вибір (при-

йняти рішення).

- Допомогти клієнту досягти поставленої мети на основі прийнятого рішення.

- Допомогти опанувати нову поведінку та підходи до розв’язання проблем.

- Сприяти розвитку особистості клієнта.

- Заохочувати вольову поведінку клієнта.

Алгоритм консультації

1. Вступ та досягнення взаєморозуміння (привітання – при першій зустрічі, вступне запитання

та огляд попередніх зустрічей – при повторній консультації).

2. Уточнення або з’ясування причини візиту.

3. Детальне обговорення проблеми (власне, консультування).

4. Підведення підсумків.

5. Завершення (призначення наступної зустрічі, надання контактів).

Навички консультування – прояви поведінки консультанта, які застосовуються ним у про-

цесі консультування з метою досягнення ефективного результату.

Базові навички консультування

1. Активне слухання (виявлення уваги).

2. Вміння поставити запитання.

3. Спостереження невербальних проявів.

4. Переповідання або повторення висловлювань клієнта.

5. Відображення (віддзеркалення) почуттів.

6. Відображення значення (спільне, консультантом та клієнтом, розуміння певних понять та

значень, наприклад, розуміння понять «жалість», «турбота», «співчуття» тощо).

Техніки консультування

1. Директива (вказівка)

Чітко показує клієнтові, які дії на прохання консультанта він має здійснити.

2. Логічні висновки

Відображає ймовірні наслідки дії клієнта, незалежно від того, негативні вони чи позитивні.

3. Саморозкриття

Ділиться своїми власними почуттями і думками з клієнтом.

4. Зворотний зв’язок

Забезпечує точність інформації щодо того, як консультант чи інші особи розглядають клієнта.

5. Інтерпретація / рейфреймінг

Забезпечує клієнта альтернативною системою координат, у якій можна розглядати жит-

тєві ситуації.

6. Надання інформації чи поради

Демонструє інформацію і думки консультанта клієнту.

Консультативні стратегії з гендерної тематики

Первинне інтерв’ю. Соціальний працівник чи консультант має створити довірливу та

комфортну атмосферу і переконати жінку в тому, що вона не повинна говорити те, чого не

хоче. Жінка також має відчувати, що консультант не висловлюватиме оціночних суджень і не

критикуватиме її та дотримуватиметься принципу конфіденційності.

Заохочування вираження почуттів. Жінки проявляють певні емоційні реакції, зокрема,

відчуття безвиході й страху, злість, почуття провини і навіть сумніви щодо власного психіч-

ного здоров’я. Консультанту потрібно заохочувати її, дозволивши емоціям вийти назовні.

Лише тоді вона буде спроможна вирішувати їх. Консультант може потім допомогти жінці по-

дивитися об’єктивно на всі аспекти її ситуації і підказати, як втримати контроль над своїм

життям.

Фокусування на сильних сторонах. Під час консультування варто віднайти сильні сто-

рони жінки і більше на них акцентувати. Можливо, вона потребує допомоги у визначенні

своїх позитивних характеристик.

Надання інформації. Поінформованість про медичні, соціальні, юридичні сервіси роз-

ширює межі вибору кращих можливостей та самодопомоги.

Перегляд альтернатив. Жінка може відчувати себе у пастці, не бачити виходу із ситуа-

ції. Треба разом з нею переглянути усі можливі шляхи вирішення проблем.

Встановлення плану. Жінка повинна чітко розуміти і визначати, що вона робитиме. Цей

вибір може включати формулювання глобальних цілей (наприклад, розлучення з чоловіком).

А може визначати й поточні завдання (наприклад, звернення до денного центу, пошук служб

роботи з дітьми).

Адвокатування.

Надання підтримки.

Техніки наснаження жінок

1. Вивчення альтернатив поведінки жінки.

2. Направлення до груп самодопомоги.

3. Дослідження варіантів поведінки жінки щодо юридичних аспектів справи.

4. Надання інформації про питання влади і контролю в сім’ї.

5. Забезпечення інформацією про ресурси громади, телефони, адреси служб. Домовлення

про першу зустріч.

6. Корекційна робота із самозвинуваченням жертви.

7. Представництво інтересів у питаннях отримання соціальної допомоги.

Створення своєї соціальної мережі підтримки

Вправа (Г. Перрі)

1. Складіть список людей, до яких можете звернутися за допомогою. До цього переліку

слід записати:

• членів родини, з якими ви бачитеся регулярно;

• друзів;

• сусідів, з якими ви постійно спілкуєтеся;

• колег, якщо маєте близькі стосунки;

• будь-яку людину, емоційно важливу для вас.