Гендерний підхід у наданні послуг ЛЖВ

Подождите немного. Документ загружается.

Біологічні фактори вразливості чоловіків щодо ВІЛ.

1. Чоловіки, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ).

До біологічних факторів уразливості належить травматизація слизової тканини прямої кишки

при анальному сексі. Для приймаючого партнера небезпека незахищеного анального статевого

контакту в 10 разів вища в плані інфікування ВІЛ, ніж у разі незахищеного вагінального контакту.

Висока поширеність нелікованих ІПСШ у цій групі також може сприяти високій вразливості до ін-

фікування ВІЛ.

Гендерні фактори вразливості.

1. Чоловіки мають фінансові переваги.

Намагання відповідати нормі успішності/статусу призводить до того, що чоловіки ча-

стіше можуть розпоряджатися значними сумами коштів, що дає їм змогу мати кількох сексу-

альних партнерок та часто їх змінювати. При цьому суспільство де-факто підтримує полігамію

чоловіків, засуджуючи подібну поведінку серед жінок.

2. Чоловікам властива ризикована поведінка.

Чоловіки більше, ніж жінки, схильні до ризикованої поведінки (вживання алкоголю та

наркотиків), оскільки ризикована поведінка є стереотипом «норми мужності», яку від них

очікують.

3. Чоловіча трудова міграція.

У випадках, коли чоловік виїжджає на заробітки, він може мати позашлюбні стосунки без

презерватива, інфікуватись ВІЛ та інфікувати свою дружину після повернення додому.

4. Чоловіки менше турбуються про здоров’я.

Дотримуючись норми фізичної твердості, чоловіки менше піклуються про здоров’я,

здають тест на ВІЛ та лікуються. Вони частіше заперечують або не зважають на ймовірність за-

хворювання на ВІЛ.

ВІЛ-позитивні чоловіки рідко звертаються за допомогою до фахівців та за консульта-

ціями, особливо якщо консультант жіночої статі.

5. Чоловіки зазвичай приховують свої почуття.

Чоловікам властиве приховування емоцій та почуттів (дотримання норми антижіноч-

ності), будь-яких проблем (зокрема і щодо власного стану здоров’я) та відмова від пошуку

допомоги.

6. Чоловіки частіше є користувачами ін’єкційних наркотиків.

Перший досвід вживання наркотиків зазвичай відбувається в чоловічій субкультурі, що

значно підвищує рівень інфікування. Юнаки долучаються до вживання наркотиків ін’єкцій-

ним шляхом у більш молодшому віці, ніж дівчата.

7. Чоловіки, які практикують секс із чоловіками, є вразливими до ВІЛ.

До поведінкових факторів ризику інфікування ВІЛ серед ЧСЧ належать: недостатні

знання про фактори ризику зараження, велика кількість статевих партнерів, ігнорування без-

печного сексу і непостійне застосування презервативів. Використання алкоголю або нарко-

тиків також посилює ризик зараження.

Соціально-культурні чинники, такі як стигма, дискримінація, гомофобія, утиски, мо-

жуть підвищувати ризик інфікування ЧСЧ ВІЛ. Стигма утримує молодих людей від само-

ідентифікації як гомо/бісексуалів, наслідком чого є неучасть у профілактичних програмах

щодо ВІЛ-інфекції.

Відсутність інституту «шлюбу» для партнерів та особливості субкультури (тенденції до

частої зміни партнерів) значно підвищують ризик інфікування. Виклик ЧСЧ прийнятим стан-

дартам мужньої поведінки спричинив їх стійку стигматизацію в усьому світі. Прихованість

стосунків між ЧСЧ ускладнює охоплення цієї групи профілактичною роботою та лікуванням.

4.4. Гендерні фактори вразливості щодо ВІЛ у хлопців/

дівчат підліткового віку

Хлопці та дівчата підліткового віку є особливо уразливими до інфікування ВІЛ через фі-

зіологічні та психологічні особливості, економічну залежність від дорослих та гендерні ха-

рактеристики. Хлопці та дівчата мають відмінності за чинниками ризику інфікування ВІЛ:

хлопці частіше інфікуються через ризиковані практики вживання наркотиків ін’єкційним шля-

хом, а дівчата через незахищені статеві контакти (сексуальне насильство, залучення до ко-

мерційного сексу, сексуальну експлуатацію, наявність статевих партнерів-СІН). На дітей так

само, як і на дорослих, впливають гендерні чинники, що поширюють епідемію ВІЛ. Існування

гендерних стереотипів призводить до гендерної дискримінації і відіграє одну з ключових

ролей у поширенні епідемії у всьому світі.

Хлопці та дівчата агресивніше моделюють негативну поведінку дорослих для само-

ствердження, для відстоювання власних прав. Брак життєвого досвіду, навичок аналізування

результатів власної поведінки та планування життя призводить до підвищення ризику інфі-

кування ВІЛ. Хлопці та дівчата мають загальні обмеження в доступі до отримання послуг із

профілактики ВІЛ і лікування. Низький рівень поінформованості про наявні послуги, брак до-

свіду звернень, нехтування власним здоров’ям зумовлюють низький рівень запиту на отри-

мання допомоги.

5. ГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД У НАДАННІ

артПОСЛУГ ВІЛ-СЕРВІСНИМИ

000ОРГАНІЗАЦЯМИ

Гендерний підхід –

підхід рівності та врахування ідентичності.

Концепція гендерної рівності у соціальній

роботі в контексті ВІЛ полягає в аналізі спільних

та відмінних потреб жінок і чоловіків, а також у

створенні рівних умов і можливостей для до-

ступу жінок і чоловіків, уразливих щодо інфіку-

вання ВІЛ, до всіх видів послуг, необхідних для

підтримки їхнього гідного життя.

Зазначені нижче послуги спрямовані на комплексне задоволення потреб ВІЛ-позитивних осіб

та членів їхнього найближчого оточення, незалежно від їх статі. Водночас, слід враховувати, що

ефективність послуг значно збільшується з використанням гендерно-чутливих підходів та методів

у роботі з клієнтами певної статі.

• Надання консультативних послуг ЛЖВ

Однією з послуг, найбільш поширених у соціальній роботі з ЛЖВ, є консультування – як про-

цес надання підтримки та допомоги у розв’язанні нагальних проблем ВІЛ-позитивних людей та

членів їхніх родин. Консультації здійснюються за такими напрямами:

- Консультування з питань перебігу хвороби, діагностики і лікування.

- Консультування з питань хімічної залежності.

- Консультування за принципом «рівний-рівному».

- Консультування батьків з різних аспектів виховання та догляду за ВІЛ-позитивними дітьми.

- Консультування близького оточення ВІЛ-позитивних осіб.

- Консультування з питань планування сім’ї для дискордантних та ВІЛ-позитивних пар.

- Консультування з позитивної профілактики.

- Мотивуюче консультування.

- Інші види консультування.

Більшість із вищевказаних видів консультацій мають будуватись на гендерних принципах.

Гендерні аспекти консультування передбачають урахування потреб жінок та чоловіків у різ-

ний спосіб, наприклад:

- Консультування щодо самооцінки: для жінки воно полягає у підвищенні самооцінки з ура-

хуванням зменшення гендерних стереотипів, що накладалися протягом життя; а для чоловіка – у

формуванні адекватного сприйняття себе (часто зниження неадекватно завищеного рівня само-

оцінки, отриманого через стереотипне бачення чоловічої ролі).

- Консультування батьків з різних аспектів виховання та догляду за ВІЛ-позитивними дітьми.

Якщо дівчинка живе з ВІЛ, то не варто її обмежувати, аби вона гралася тільки з дівчатками або з

ляльками, аргументуючи, що вона дівчинка і що загалом дівчатка спокійніші. Це насадження ген-

дерних стереотипів, що можуть негативно вплинути на подальше життя дитини. Бігати з хлопцями,

лазити по деревах, ганяти м’яча, вдягати ляльок, мити посуд, допомогти татові та мамі, конструю-

Гендерний підхід – це підхід, що базується

на урахуванні різних потреб та різних ситуа-

цій, в яких опиняються жінки та чоловіки

через свої соціальні ролі.

вати машини та будинки, залізти до калюжі, вдягатись у різний одяг, різного стилю з різними кольо-

рами, піти самостійно до магазину – всі ці види занять та стилі допоможуть дівчинці отримати життєві на-

вички, потрібні для успішного життя, для вміння захищати своє «я» та володіти ситуацією. Так само і хлоп-

чику не обов’язково гратися машинками, пістолетами, бігати з м’ячем. Погратися з ляльками, колясками,

посудкою спільно з дівчатами, поплакати разом з сестрою чи родичкою, самостійний похід до магазину,

допомога по господарству матері й татові – це види занять, які допоможуть хлопчикові отримати життєві

навички, потрібні у майбутньому для створення сім’ї, успішного життя і захисту себе як особистості.

Історія Володимира

Чоловік, 33 роки. Звернувся з тим, що його дружина активно вживає ін’єкційні наркотики, але

він її кохає і розлучатися з нею через цю проблему не хоче. Та його надзвичайно хвилює стан здоров’я

дружини і те, що вона абсолютно не хоче користуватися презервативами під час сексуальних від-

носин із ним, хоча він неодноразово наполягав на використанні презервативів, мотивуючи це тим,

що він може інфікуватися від неї ВІЛ чи гепатитом.

Соціальний працівник проекту відвідала вдома дружину клієнта, надала їй всю необхідну до-

стовірну інформацію про шляхи передачі ВІЛ та гепатитів. Також жінка дала згоду пройти тест

на ВІЛ, після чого була перенаправлена та супроводжена соціальним працівником на здачу аналізу

на ВІЛ (аналіз виявився позитивним). У результаті, дружина з розумінням поставилася до про-

блеми, і подружня пара почала користуватися презервативами. Згодом вдалося мотивувати дру-

жину і на проходження реабілітації від хімічної залежності.

У практиці консультативної роботи активно використовуються техніки активізації окремо

жінок і окремо чоловіків, що базуються на потребах особи, залежно від життєвого досвіду; існують

підтримуючі методи роботи, побудовані на гендерному підході. Як приклад: обговорення альтер-

натив поведінки жінки щодо гендерних ролей: протидія, доведення, аргументування, пошук ва-

ріантів щодо правових аспектів захисту, забезпечення інформацією про ресурси громади,

телефони, адреси служб, корекційна робота з жертвою або кривдником (у разі насильства в сім’ї),

представництво інтересів у питаннях отримання соціальної допомоги.

• Організація та проведення групової роботи з ВІЛ-позитивними дорослими

Групова робота – це найбільш ефективний шлях подолання проблем, викликаних гендерними сте-

реотипами. У групі людина отримує підтримку, нову інформацію, аргументи за чи проти, вчиться новим,

більш ефективним моделям поведінки; обмінюється досвідом та переживаннями, розуміючи при цьому,

що її почуття, яких вона, можливо, соромилася чи боялася висловити, відчувають інші учасники/ці групи.

Поради консультантам

Іншим важливим фактором успішного проведення консультування з гендерним підходом є допо-

мога у встановленні нової системи сімейних цінностей, руйнування стереотипів шляхом розши-

рення кругозору та створення альтернатив поведінки як для чоловіків, так і для жінок. І хлопцям,

і дівчатам потрібно надавати однакові знання щодо життєвих вмінь задля формування не-

обхідних навичок, важливих для створення гармонійного середовища у житті людини.

Одним із завдань консультанта є інформування про існування гендерних стереотипів, що

впливають на стосунки між партнерами, інфікування та подальше життя з хворобою. Важ-

ливо підвищувати мотивацію до зміни установок поведінки. Зокрема, це стосується і вико-

ристання засобів безпеки при ризикованій поведінці, а саме презерватива. Використання

презерватива потрібно обговорювати з будь-яким клієнтом, незалежно від статі і статусу.

Ефективним є обговорення гендерних аспектів у групах самодопомоги, що вже функціонують.

У групі об’єднуються люди, які мають схожі проблеми або спільні цілі. Таке об’єднання дає мож-

ливість «ширше» поглянути на обговорювані проблеми чи питання, почути різні думки і погляди, ді-

знатися про моделі та сценарії поведінки.

Це свідчить про те, що потреба в необхідній інформації та доступі до консультацій як у жінок, так

і у чоловіків однакова. Окремі питання можуть бути винесені у змішану групу, а інші – у групи, об’єд-

нанні за статтю (питання вагітності, контрацепції, хвороби).

Водночас, навіть спеціалісти, які мають досвід роботи у групах самодопомоги в ролі фасиліта-

тора, часто зустрічаються з певними проблемами під час їх проведення через присутність у групі

одночасно і чоловіків, і жінок. Тому варто запропонувати групі виокремити питання, які хотілось би

обговорити у суто жіночій чи чоловічій аудиторії.

Цей приклад показує, що крім гендерної рівності є і гендерна чутливість. Таким чином, на за-

доволення потреб клієнтів ми створюємо окремо групи для жінок та для чоловіків.

За досвідом роботи, можна виокремити низку питань, що базуються на гендерній чутливості

та турбують саме жінок, – можливість мати родину, народити здорових дітей, мати підтримку з боку

партнера у повсякденному житті та домогосподарстві.

А втрата працездатності та постійне приховування діагнозу – головні питання для чоловіків, які

дізналися про свій ВІЛ-позитивний статус.

Переважно у групах самодопомоги участь ЛЖВ за статтю розподіляється рівномірно, тобто

50% чоловіків на 50% жінок. Рано чи пізно у процесі існування групи самодопомоги починають

виокремлюватися питання, що хвилюють конкретно чоловіків чи жінок. Це пояснює виникнення

паралельно з існуванням змішаної групи нової – суто жіночої або чоловічої групи самодопомоги.

Існує перелік питань і тем, які жінки через фізіологічні відмінності воліють розглядати без при-

сутності чоловіків. Таким чином жінки дістають можливість спілкуватись та отримувати психоте-

рапевтичну допомогу, задовольняти свою цікавість щодо питань, пов’язаних із фізіологією.

Наприклад: «Кандидоз – супутник ВІЛ-інфекції, як з ним боротися», «Чи підвищується ризик інфі-

кування ВІЛ під час сексу в період критичних жіночих днів», «Відвідування дільничного гінеколога

– права ВІЛ-позитивних жінок на медичні послуги», «Як зменшити лактацію в післяпологовий пе-

ріод, не зашкодивши своєму здоров’ю» та інші теми.

• Немедичний догляд на дому осіб з ВІЛ\СНІДом

Люди, які живуть з ВІЛ, мають ту чи іншу клінічну стадію хвороби або період її загострення, і як

результат можливі обмеження щодо повноцінного активного життя через стан здоров’я та погір-

шення самопочуття, обмеження в доступі до необхідних соціально-психологічних, інформаційних

послуг та дружньої підтримки. Під час загострення хвороби та погіршення здоров’я як жінки, так і чо-

ловіки переживають сильну кризу та страхи і як ніколи потребують психологічної та соціальної до-

помоги. Така допомога включає, крім консультацій та підтримки, супроводження клієнтів до

медичного закладу, навчання засобам підтримки здоров’я, допомогу у вирішенні соціальних про-

блем, надання медичної допомоги вдома. Важливою складовою є навчання близького оточення на-

вичкам догляду й піклування за хворим/ою, надання психологічної підтримки.

Послуги з немедичного догляду мають бути гендерно орієнтованими на потреби клієнтів. Так, на-

приклад, більш «складними» клієнтами можна вважати чоловіків. Відчуття власної неспроможності ви-

конувати найголовнішу гендерну роль – заробляти на життя собі та своїй родині – негативно впливає на

клієнта-чоловіка. Це проявляється в «розтягнутому» періоді сприйняття власних обмежень (протест, не-

прийняття, витіснення факту), іноді з елементами депресивно-агресивних проявів у поведінці чоловіка.

Жінки швидше прилаштовуються до змін та починають боротися з хворобою (погоджуються

на інтенсивну терапію, лягають до лікарні, користуються послугами профільних медичних фахівців

задля реабілітації або після операцій).

Зазвичай серед ЛЖВ, які отримують регулярну соціальну допомогу в режимі немедичного догляду,

більше жінок, тому організації, що надає такі послуги, варто звернути увагу на можливі шляхи залучення чо-

ловіків до отримання таких послуг. Допомогти чоловіку прийняти певні обмеження, спричинені хворобою,

організувати по-новому своє життя, врахувавши ці обмеження, – завдання соціального працівника.

• Послуги дитячої кімнати для ВІЛ-позитивних дітей та дітей, які мають ВІЛ-позитивних

батьків, з метою створення умов для перебування дитини у дитячій кімнаті на певний період – під

час вирішення особистих проблем батьків

Практика показує, що найчастіше потреба у такій допомозі виникає саме у ВІЛ-позитивних

жінок. Жінка-матір продовжує виконувати покладені на неї всі гендерні ролі (жінка-працівниця, дру-

жина, матір, піклувальниця та доглядальниця за всіма хворими членами родини), навіть якщо її влас-

ний стан здоров’я поступово погіршується. На жаль, чоловік не завжди надає дружині підтримку,

особливо у догляді та вихованні дітей. Допомога педагогів дитячих кімнат Центрів денного перебу-

вання – це послуга, що надається як самій дитині, так і її мамі й татові. Водночас, є необхідність сти-

мулювати чоловіків до користування цією послугою – з метою протидії гендерним стереотипам.

Історія успіху

У молодого подружжя часто виникають непорозуміння з приводу виховання дитини (дівчинка,

5 років), тому тато майже повністю усунувся від її виховання, мотивуючи це тим, що дівчинка

має навчитися бути ніжною та жіночною, а отже, їй слід спілкуватися з жінками, роль батька чо-

ловік вбачає лише у матеріальному забезпеченні дитини та «ефекті присутності». Було прове-

дено низку консультацій із подружжям. Зокрема, під час розмов з батьком наголошувалось на

очевидній цінності ролі батька у вихованні дитини, звернено увагу на те, що його дружина по-

требує відпочинку від домашніх справ та постійної зосередженості на дитині. У процесі консуль-

тацій батька виявлено, що він має певні проблеми із проявом почуттів, вважаючи що деякі (гнів,

радість) чоловік має право демонструвати, тоді як інші (збентеження, розгубленість, безпоміч-

ність) зобов’язаний приховувати. У результаті батько усвідомив, що не зовсім чітко уявляв собі

принципи виховання, помилково розділяючи їх на «жіночі» та «чоловічі», тоді як і тато може роз-

повідати казки, готувати та допомагати дитині. Батько погодився у порядку експерименту про-

вести «день татуся», коли всі турботи про дитину (нагодувати, розважати, гратися, вкладати

спати) повинен взяти на себе. Згодом, за бажанням чоловіки, таких днів ставало дедалі більше…

• Послуги з організації змістовного дозвілля

Послуги з організації дозвілля можуть включати організацію перегляду тематичних фільмів із

подальшим дискутуванням, «клуб знайомств для ЛЖВ», турніри з настільних ігор, спортивні зма-

гання, відвідування кіно, театрів тощо. Користуватися такими видами послуг можуть як чоловіки,

так і жінки, але практика роботи громадських Центрів для ЛЖВ свідчить, що 70% клієнтів, які ак-

тивно беруть участь у заходах, – чоловіки. Цей факт можна пояснити тим, що у жінок фактично

відсутній вільний час, який вони могли б цікаво і корисно провести.

Такі приклади підтверджують, що жінка бере на себе соціальні ролі, які перетворюють її життя на

присвячення себе комусь і чомусь, і лише в останню чергу вона згадує про свій власний відпочинок.

Важливою частиною роботи в організації дозвілля має стати надання інформації про гендерні

ролі, що існують у суспільстві, та рівність як жінок, так і чоловіків, а також проведення тематичних

заходів, спрямованих саме на залучення подружніх пар.

• Соціальний супровід ВІЛ-позитивних осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі

У контексті такого супроводу надаються послуги, що базуються на гендерній рівності: спри-

яння у працевлаштуванні, налагодженні сімейних стосунків; відновлення втраченої батьківсь-

кої/материнської ролі. Увага спрямовується також на розвиток навичок, адаптацію в родині та

соціумі, пошук роботи, організацію змістовного дозвілля, гармонізацію психоемоційної сфери. У кон-

тексті ВІЛ-позитивного статусу ведеться робота щодо формування прихильності до АРТ, лікування та ре-

гулярного обстеження. У вказаному напрямі роботи слід враховувати гендерні особливості клієнтів/ок,

які перебували у чоловічих/жіночих закладах пенітенціарної системи. Особливо ефективною є робота со-

ціального працівника/психолога з такими клієнтами із застосуванням методів, спрямованих, зокрема,

на подолання гендерних стереотипів та формування толерантного ставлення до протилежної статі.

• Супровід у процесі працевлаштування ВІЛ-позитивних осіб, що базується на гендер-

них підходах

Сфера праці є найбільш гендерно незбалансованою в Україні. Наприклад: оголошення про

вільні робочі місця здійснюється у спосіб, що виключає жінок чи чоловіків; оголошення, які на-

дають перевагу одній зі статей або ж містять різні вимоги до жінок і чоловіків.

Особи, які здійснюють оцінку кандидатів на посади, перебувають під впливом стереотипів. Зо-

крема: неприхильне уявлення про працездатність або ставлення до праці жінок; негативні сте-

реотипи щодо інтелектуального рівня жінок, залежностей чоловіків.

Часто жінки, і ВІЛ-позитивні зокрема, йдуть на будь-яку роботу, в тому числі малооплачувану та не-

престижну, оскільки мають постійну потребу в лікуванні та підтримці власного здоров’я і здоров’я рідних.

Жінок швидше звільняють, якщо є потреба у декретній відпустці, лікарняних по догляду за дитиною тощо.

Чоловіки також можуть зазнавати дискримінації:

• потреба у регулярних відвідуваннях медичних закладів та лікування у стаціонарі викли-

кають незадоволення керівництва і призводять до звільнень;

• часта зміна роботи, проблеми у її пошуку та високі вимоги до чоловіків як «годувальників»,

які повинні утримувати родину, можуть спричиняти дискримінацію на ринку праці – через

небажання надавати їм відпустки по догляду за дитиною, лікарняні тощо;

• сором’язливість або небажання йти на малооплачувану роботу;

• нерозуміння репродуктивної праці, яка є одним із важливих чинників для життя сім’ї, не ба-

жання взяти на себе виховання дітей та домашні турботи тощо.

Усі перелічені приклади є тими гендерними особливостями, що впливають на ринок праці та

безпосередньо на особу, з якою працює консультант.

Соціальні працівники мають враховувати гендерний компонент у роботі з безробітними:

• Під час переорієнтації зважати на репродуктивну (робота вдома для потреб родини, до-

гляд за дітьми, господарством тощо) та продуктивну роботу (робота, що оплачується), та, у

разі потреби, проводити психокорекцію щодо праці та трудових відносин.

• Спрямовувати жінок і чоловіків на вирішення не лише питань безпосереднього пошуку роботи,

а й на мотивування у працевлаштуванні, профорієнтації. Супровід особи, яка не має роботи, слід

базувати на напрацюваннях у сфері «психології безробітного/ої», де особлива увага спрямована на

особу, яка не працевлаштована понад 6 місяців, у зв’язку з чим починають відбуватися зміни у

структурі «людина-праця». У більшості випадків саме в результаті таких змін особі надалі важко

знайти роботу.

Супровід процесу працевлаштування може містити такі компоненти:

1. Надання інформаційної підтримки особам, які перебувають у процесі пошуку роботи (ін-

формування про джерела отримання інформації щодо нових вакансій, роботу центрів зайнято-

сті, надання інформації щодо написання резюме та самопрезентації тощо).

2. Надання консультацій психолога з профорієнтації, що базуються на гендерних підходах

(тестування на визначення професійних схильностей, обговорення професіограм обраних професій

або видів зайнятості, розробка плану підвищення професійної спроможності).

3. Мотиваційне консультування (мотивація на активний пошук роботи, розвиток активної

життєвої позиції, соціальної відповідальності та ініціативності у процесі власного працевлашту-

вання). Створення мотивації для роботи вдома, допомоги по господарству, виховання та репро-

дуктивна праця – як один з елементів налагодження відносин у сім’ї та підготовки до пошуку

оплачуваного робочого місця.

4. Проведення заходів (консультування, основи психокорекції), спрямованих на підвищення

самооцінки, розвиток упевненості в собі як важливого компоненту для подолання гендерних сте-

реотипів та працевлаштування, оволодіння новою роллю працюючого/ої, вдома – господаря (ви-

конує репродуктивну роботу); подолання ознак «психології безробітного/ої».

Важливо пам’ятати, що схильність занижувати власні можливості під час пошуку роботи най-

частіше притаманна жінкам. Дізнавшись про власну невиліковну хворобу, вони інколи пасивно

ставляться до побудови власного життя, здобуття нової (іноді першої) професії, кар’єри. Ставлення

до себе лише як до функціонального додатку до життя значущої людини (чоловіка) руйнує в жін-

ках навіть думку про незалежне від нього у фінансовому плані життя.

Формування у жінок та чоловіків адекватної самооцінки, мотивації до планування життя й ак-

тивної життєвої позиції – одне з найголовніших завдань працівників ВІЛ-сервісних організацій. До-

помогти жінці, незалежно від впливу хвороби, будувати майбутнє, створювати сім’ю, народжувати

дітей, реалізовувати власний потенціал у професійній діяльності – завдання соціальної допомоги.

Історія

Микола та Ксенія не могли тривалий час знайти роботу. Микола повернувся з колонії, а Ксенія до-

глядала маленьку дитину та свою бабусю. Через безробіття та невлаштованість сімейного життя

родина бідувала. Після відвідування соціальних працівників та консультацій із сімейної підтримки ро-

дина вирішила, що Ксенія повернеться на роботу, яку покинула до народження дитини, а Микола візьме

на себе репродуктивну роботу в родині і водночас шукатиме собі робоче місце.

• Соціальний супровід родин

Елементом соціального супроводу є патронаж сімей, які виховують ВІЛ-позитивних дітей. Пат-

ронаж передбачає надання послуг вдома у клієнта та в певному сенсі частково виконує роль ін-

спектування (оцінка умов життя дитини, стосунків між членами родини та родинної атмосфери).

Під час патронажу надаються послуги тим членам родини, які з об’єктивних або суб’єктивних при-

чин самостійно не можуть прийти до організації для отримання послуги/допомоги або не звер-

таються через відсутність розуміння й усвідомлення власної проблеми (або потреб дитини).

Одержувачем послуги соціального супроводу вважається не окремий клієнт, а сім’я, тобто

всі члени родини, які зіткнулися з проблемою (в нашому контексті це ВІЛ/СНІД). Та, на відміну

від послуг із працевлаштування, за цим напрямом роботи переважна більшість клієнток –

жінки, враховуючи той факт, що жінки витрачають утричі більше часу на догляд та виховання

дітей, а чоловіки відсторонені від сім’ї, інколи самою жінкою. Хибна думка дружини, матері: «Я

сама краще зроблю, ніж довірятиму чоловікові», або ж: «А він не вміє, а він не хоче і тому я це

виконую», – призводять до того, що жінка власними руками виштовхує чоловіка з сім’ї, не даючи

йому можливості відчути себе частиною родини. Поряд із соціальною, професійною реаліза-

цією, чоловіки, на жаль, не завжди реалізовуються як батьки. Між тим, батько потрібен дітям на-

рівні з матір’ю як вихователь, носій одвічних родинних традицій. Дискримінація лягає

подвійним тягарем на плечі чоловіків, для великої кількості яких останнє десятиліття стало

часом стрімких змін. Крім погіршення матеріального становища, вони зазнали також відчутної

втрати власного статусу в сім’ї. Зменшення звичного для них достатку й престижу викликає

хворобливу реакцію, яка часто межує зі стресами, депресією та насильством. Як чоловік, так і

дружина відповідальні за господарювання та побут для створення сім’ї.

Щоб дівчатка і хлопчики могли розвинути свій потенціал, їх слід виховувати в умовах рівно-

сті, яка закладається в родині. Соціальний супровід ВІЛ-позитивних дітей та їхніх сімей – це на-

прям, який має бути максимально гендерно-чутливим. Завдання психолога, соціального

працівника – запобігти конфліктові, роз’яснити і жінці, й чоловікові, які створили сім’ю, що їхні сте-

реотипні уявлення про родину мають залишитись у минулому. Слід підтримати, навчити як жінку,

так і чоловіка доглядати за дитиною (нагодувати, поміняти підгузки, ходити в магазин або на базар,

вибирати для родини одяг чи продукти тощо). Поділ або взаємозамінність цих обов’язків і є го-

ловним чинником, що допомагає зберегти родину.

Як правило, фахівці забувають про залучення чоловіків (як біологічних батьків, так і чо-

ловіків, які одружилися із жінкою з дитиною та, відповідно, почали виконувати нову для себе

соціальну роль батька, вітчима) до догляду та виховання дитини і вирішення побутових пи-

тань сім’ї.

Завдання полягає у тому, щоб показати чоловікові його сімейні соціальні потреби, адже со-

ціальна допомога ґрунтується на засадах добровільності, тож потрібно заохотити батька, вітчима

дитини долучатися до її виховання. Пояснити важливість саме його участі в житті та вихованні ди-

тини – справа дуже складна. У практичній соціальній роботі можна побачити небагато випадків,

коли вдалося залучити батька до лікування дитини, навіть якщо він навчився вчасно давати дитині

пігулки чи сироп – це вже вагомий внесок та психологічна допомога жінці-матері. Адже матері,

також хворій на ВІЛ, треба знаходити час для відновлення втрачених сил та енергії, щоби про-

довжувати піклуватись за всіма членами родини.

Історія успіху

Минуло вже більше року з того дня, коли Тетяна вперше прийшла до Центру, здала ана-

ліз на ВІЛ та отримала позитивний результат. Життя, здавалося б, в ту ж мить втратило

для неї сенс. Їй лише 18, а вона так мріяла створити сім’ю, народити дитину, зустріти ко-

ханого чоловіка. Як же їй жити далі з такою хворобою, хто зможе покохати її таку? Після три-

валих зустрічей та консультацій із соціальним працівником вона прийшла до розуміння, що

боротися й жити – треба. Згодом повернулася до звичайного життя, прийнявши себе і свою

хворобу. Чи, може, хотіла прийняти, принаймні намагалася. Аж поки не зустріла хлопця і не

покохала. Вона розуміла, що їхні стосунки набули серйозного характеру, відчувала, що по-

трібно розповісти про свій статус. Тетяна так хотіла відкритися йому, розповісти про

свою хворобу, почути слова втіхи та кохання, відчути підтримку та розуміння з боку коха-

ного! Як же вірила вона, що він прийме її такою! Та не сказав він слів, які прагнула почути… І

Тетяна відразу захворіла, впала в депресію, відчай, кілька тижнів засинала у сльозах. Довго

не хотіла вона ні з ким розмовляти про це, але потім, не витримавши болю і відчуття по-

кинутості, самотності, зателефонувала і прийшла знову до Центру. З Тетяною проводили

бесіди та зустрічі, телефонні та індивідуальні консультації, вона постійно відвідувала тре-

нінги та дискусійні клуби, її перенаправили до Громадського центру, де могла відвідувати жі-

ночі групи самодопомоги. Вона отримала необхідну підтримку, порозуміння, все те, чого їй

так не вистачало, аби зібратися з силами та знову навчитися любити себе.

Минуло кілька тижнів, і Тетяна прийшла до Центру разом зі своїм коханим, щоб здати

аналізи – їй на СD4, а йому на ВІЛ. Їм обом просто потрібен був час – Вадиму для того, аби

зрозуміти, що він по-справжньому кохає Тетяну, а їй – аби навчитися долати труднощі, бути

сильнішою, вірити в себе та любити себе, навіть із такою хворобою. Життя продовжується

і воно прекрасне – вдруге для себе відкрила Тетяна. Зараз коханий підтримує її, коли потрібно

– супроводжує до лікарні, хоче відвідувати групи самодопомоги для близького оточення. Вони

обоє цінують один одного, з радістю знаходять у Центрі нових друзів, і розуміють, що

справжнє кохання перемагає та долає всі хвороби і негаразди.

• Соціально-побутові послуги

Успішним прикладом гендерно-чутливої послуги, спрямованої на жінок, які живуть з ВІЛ, є

«День перукаря» (досвід Київського міського відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ») – за-

звичай це фіксований день, коли обслуговування перукаря – безкоштовне. Так називається соці-

ально-побутова послуга, запроваджена для поліпшення зовнішнього вигляду клієнтів. Як правило,

у «День перукаря» до Центру приходять жінки, вони спілкуються, обмінюються своїми новинами,

проблемами та порадами. У деяких Центрах цей день очікують як нагоду зустріти подруг або про-

сто «колег» по хворобі та, не приховуючи свого ВІЛ-статусу, щиро розповідати про проблеми або

події як негативні, так і позитивні. Приклад інших жінок допомагає ВІЛ-позитивній жінці повірити

в те, що життя з ВІЛ – це не тільки примарна надія на майбутнє, не лише шлях до закінчення життя,

а реальна можливість жити повноцінно, не обмежуючи себе.

Схожі «дні» можна організовувати і для чоловіків, що позитивно вплине на їхнє психологічне

здоров’я. Аналізуючи такі послуги, ми побачимо соціальний вплив, позитивний психотерапев-

тичний ефект, зміну не тільки зовнішнього вигляду, а й настрою, психологічного самопочуття як

жінки, так і чоловіка.

Історія успіху

Юля, 26 років, ВІЛ-позитивна. Через відмову чоловіка користуватися презервативами за

останні 4 місяці зробила 2 штучні переривання вагітності. Не може дійти згоди з чоловіком щодо

методів запобігання небажаній вагітності. Звернулася за консультацією.

Після індивідуального консультування проблема розглядалась на групі самодопомоги, де учас-

ниці поділилися своїм досвідом вирішення аналогічних проблем. Клієнтку було переадресовано на

консультацію до лікаря-гінеколога, а також вона взяла участь у тренінгу «Гендерні аспекти ВІЛ».

У результаті пара дійшла згоди, клієнтка розпочала прийом протизаплідних засобів, які їй

призначив лікар. Поліпшилися психоемоційний стан клієнтки та атмосфера у сім’ї.

Клієнтка висловила бажання бути постійною учасницею проекту, відвідувати групи само-

допомоги, дискусійні клуби та жіночий клуб «Територія краси».

• Надання психологічної підтримки жінкам, які дізналися про свій ВІЛ-позитивний ста-

тус під час вагітності

Для забезпечення доступу до цільової групи встановлюються контакти з районними гі-

некологічними відділеннями, пунктами до- та післятестового консультування, СНІД-центром

та пологовими будинками. Результатом співпраці є налагодження функціонування системи

переадресації вагітних жінок, які щойно дізналися про свій ВІЛ-позитивний статус. У рамках

цього компоненту надаються послуги психолога, спрямовані на сприйняття власного діаг-

нозу та адаптування до життя з ним. Надається інформаційна підтримка щодо різних аспек-

тів життя з ВІЛ, доступу до лікування та соціальної підтримки. Увага спрямовується і на роботу

з близьким оточенням жінки, а також на розкриття її ВІЛ-позитивного статусу чоловікові або

постійному партнерові, від якого жінка очікує дитину.

Важко недооцінити гендерну складову послуг за цим напрямом: всебічну допомогу з

боку чоловіка, партнера, родичів, батьків, друзів; створення умов для менших фізичних та

психологічних навантажень; максимальне звільнення вагітної жінки від обов’язків ведення

господарства, виховання й догляду за дітьми, родичами; надання можливості працювати за

гнучким робочим графіком для проходження всіх медичних досліджень з метою збереження

здоров’я її та дитини. Вагітна жінка або породілля має отримати максимальну медичну та со-

ціальну допомогу для зменшення ризику передачі ВІЛ до майбутньої дитини. Кількість пе-

рерваних вагітностей (абортів) також залежить від того, наскільки зрозумілим для вагітної