Гендерний підхід у наданні послуг ЛЖВ

Подождите немного. Документ загружается.

До першої групи належать стереотипи

фемінінності-маскулінності. Відповідно до сте-

реотипного уявлення маскулінності припи-

суються «активно-творчі» характеристики,

інструментальні риси характеру, зокрема ак-

тивність, домінантність, впевненість у собі,

агресивність, логічне мислення, здатність до

лідерства, сильніша фізична підготовка,

вищий зріст та більша вага тощо. Фемінінність,

навпаки, розглядається як «пасивно-репро-

дуктивне» начало, яке проявляється в експре-

сивних особистісних характеристиках, таких

як залежність, турботливість, тривожність,

низька самооцінка, емоційність. Маскулінні

характеристики зазвичай протиставляються

фемінінним, розглядаються як протилежні,

взаємодоповнюючі.

Друга група гендерних стереотипів

включає уявлення про розподіл сімейних та

професійних ролей між чоловіками та жін-

ками. Для жінки найбільш значимою соціальною роллю зазвичай вважають роль домогосподарки

та матері. Жінці приписують перебування в приватній сфері життя – дім, народження дітей, на неї

покладається відповідальність за стосунки в сім’ї. Чоловікам приписується більш активне життя у

суспільстві, професійний успіх, відповідальність за матеріальне забезпечення сім’ї.

Третя група гендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. Відповідно до

традиційних уявлень передбачається, що жіноча праця мусить мати виконавчий, обслуговуючий

характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки частіше працюють у сфері торгівлі,

охорони здоров’я, освіти. Для чоловіків можлива творча і керівна робота, їхня праця визначається

в інструментальній сфері діяльності.

2.1. Деякі види стереотипів,

що впливають на життя особистості

А) Один зі стереотипів – «норма успішності / статусу». Йдеться про те, що цінність чоловіка

визначається розміром його заробітку та успішністю на роботі. Ця норма може негативно впливати

Продуктивні ролі – це поняття стосується

діяльності чоловіків та жінок з метою ви-

робництва товарів/послуг на продаж чи

обмін або для задоволення потреб родини

(оплачуваної шляхом зарплати, гонорару,

обміну на задоволення потреб). Напри-

клад, у сільському господарстві продук-

тивна діяльність включає городництво,

тваринництво та садівництво або для

самих фермерів, або для інших людей.

Репродуктивні ролі – це поняття стосу-

ється діяльності, необхідної для віднов-

лення робочої сили суспільства та

передбачає дітонародження, догляд за

членами родини, облаштування сімейного

побуту, виховання та догляд дітей у власній

родині, догляд за особами старшого віку.

Поради консультантам

Узагальнюючи, ми губимо індивідуальні характеристики особистості. Слід відходити від

узагальнень при індивідуальній роботі, розглядаючи людину як конкретну особистість з її

життям, в її сім’ї у певний проміжок часу та на певній території, у певній спільноті. Через

гендерні стереотипи ми потрапляємо в пастку помилкових висновків, вважаючи статеві

відмінності більш істотними і вагомими, ніж індивідуальні, особистісні. Таке неусвідомлене

наслідування традиційних гендерних стереотипів та суспільних міфів є шкідливими, адже

вони не дають людям можливості реалізувати свій потенціал і розкрити свою неповтор-

ність, обмежують самореалізацію і життєвий простір індивіда, погіршують якість реального

життя і навіть скорочують його тривалість.

на самооцінку чоловіка і прояв його як дбай-

ливого батька. Адже більшість чоловіків, як і

більшість жінок, не здатні повністю відпові-

дати стереотипу щодо норми успішності. Пе-

реконання, що головний обов’язок чоловіка у

родині – справно приносити більшу зарплату,

негативно впливає на виконання ним бать-

ківських функцій. По-перше, щоб відповідати

цим очікуванням, чоловік повинен майже весь

свій час присвячувати роботі, участь його у вихованні дітей значно скорочується і він віддаляється

від сім’ї та родинного оточення. По-друге, не всі чоловіки мають велику зарплату та постійну ро-

боту. Разом з тим, чоловік може взяти відпустку по догляду за дитиною, тоді як жінка будуватиме

кар’єру або зароблятиме кошти на утримання родини.

Не всі чоловіки та не всі жінки можуть бути бізнес-лідерами, героями і директорами фірм.

Здебільшого такий стереотип нав’язується з дитинства і призводить у подальшому до заниженої

самооцінки.

Б) В основі загальноприйнятого стереотипу «норма розумової твердості» – очікування від

чоловіка високого рівня знань та безперечної компетенції. Чоловік, що намагається відповідати

моделі, яка перевищує його компетентність, зрозумівши, що чогось не знає, починає відчувати

тривогу (тривога буде особливо інтенсивною, якщо йому здаватиметься, що оточуючі можуть здо-

гадатися про його некомпетентність). Ця норма може заважати сприйняттю нової інформації, бути

причиною серйозних помилок і створювати проблеми у сфері взаємовідносин, призводити до

вчинення насильства і виявлення агресії. Нездатні реалізуватися іншими способами чоловіки

особливо люблять демонструвати мужність шляхом насильства. Для безпорадного чоловіка на-

сильство може бути чи не єдиним засобом відчути себе сильним, сказати самому собі: «Я – чоло-

вік, нехай і не успішний в економічному плані, але можу бути успішним як лідер сім’ї (можу

покерувати, вдарити, скривдити тощо)».

Окремі дослідники описують іншу деструктивну норму, яка пов’язана з нормою розумової

твердості, – норма «посилай все до біса, і вперед». Ця норма підштовхує чоловіків до здійснення

ризикованих і агресивних дій з метою демонстрації своєї мужності. Чоловіки, що підтримують тра-

диційне ставлення до мужності, менш регулярно, за їхніми ж словами, користуються презервати-

вом, і серед них частіше існує думка, що запобігання вагітності – не чоловіча справа.

В) Стереотип «норма фізичної твердості» може проявлятися у ризикованій поведінці чоловіка,

пов’язаній зі зловживанням психоактивними речовинами, незахищеними сексуальними контактами,

іноді з кількома партнерками, як свідчення «фізичної (сексуальної) спроможності» чоловіка; а також у від-

мові чоловіків звертатися за лікуванням, що стає, в подальшому, фактором поширення ВІЛ. Для роботи

Норма фізичної твердості (The Physical

Toughness Norm). Стереотип мужності,

згідно з яким чоловік повинен володіти фі-

зичною силою і високою фізичною активні-

стю. Такий собі Брюс Вільямс чи Рембо.

Поради консультантам

Слід бути обережним у роботі з цим стереотипом, з огляду на те, що вплив такої норми по-

ширюється не лише на поведінку чоловіків, а й на взаємини в родині. Консультанту слід

звернути увагу на те, чого очікує жінка від свого партнера в сімейному житті. Частіше такою

відповіддю є бажання жінки, щоб чоловік забезпечував добробут та статок. Тобто фактично

жінки самі підтримують та культивують необхідність дотримання норми «успішності» для

власного чоловіка. Отже, роботу консультанта слід спрямовувати на роботу з очікуваннями

партнерів у сімейному житті.

з цією нормою слід обирати методи, які передбачають індивідуальне та групове обговорення не-

безпечності стереотипу для здоров’я передусім самого чоловіка.

Г) «Норма антижіночності» містить ідею про те, що чоловікам слід уникати видів роботи та

виявлення особистісних рис, що асоціюються з жіночністю. Як і норма емоційної твердості, ця

норма також пригнічує вираження емоцій, не дозволяє проявляти почуття, притаманні як жінкам,

так і чоловікам: ніжність та емпатію, плач, виявлення ображеності, співчуття, жалю (такі прояви

стереотипно вважаються жіночими моделями поведінки).

Психологи одностайно заявляють, що важлива частина функціонування людини – це вияв ніжно-

сті, турботи, постійної емоційної підтримки, потреба в обіймах дитини, дружини, чоловіка. Багатьом чо-

ловікам важко даються такі дії, оскільки вони пов’язують їх із жіночністю, а суспільні стереотипні ролі,

що нав’язувалися з дитинства, вчили їх уникати будь-яких проявів ніжності та турботливості. Норма ан-

тижіночності заважає створенню системи рівності та підтримки у родині, рівнозначності у домашніх

справах, оскільки чоловіки асоціюють роботу в домі, по господарству з жінками та жіночністю.

Тривалий час вважалося, що чоловік психологічно здоровий, якщо він відповідає традицій-

ним уявленням про мужність, а жінка здорова, якщо відповідає традиційним уявленням про жі-

ночність. Наразі більшого поширення набуває

точка зору, що чоловіча або жіноча стерео-

типна гендерна роль може бути джерелом

тривоги і напруги через те, що деякі її аспекти

дисфункціональні, суперечливі і, як наслідок,

шкодять розкриттю особистості.

Норма антижіночності (The Antifemininity

Norm). Стереотип, відповідно до якого чоло-

вікам слід уникати специфічно «жіночих» за-

нять, видів діяльності та моделей поведінки.

Поради консультантам

• Враховуючи ці стереотипи, слід зважати на стать консультанта, оскільки часто чоловікам

легше дискутувати, отримати консультацію, звертатися з певним незрозумілим запитанням

до консультантів чоловічої статі.

Сексуальне насильство теж може бути компенсацією «невідповідності» нормі фізичної твердо-

сті. Наприклад, почуття власної фізичної слабкості може примушувати чоловіка ґвалтувати – щоб

додати собі впевненості у власних силі, владі та перевазі. Іншими словами, чоловікам, яким не-

доступні загальноприйняті шляхи досягнення успіху, утверджують себе на терені насильства.

• У ситуаціях, коли чоловік демонструє поведінку кривдника (насильника) в родині, слід звер-

нутись до програм психологічної корекції. Мова йде про так звані «корекційні програми для

кривдників», що мають терапевтичний характер. З огляду на стереотипи «норми розумової та

фізичної твердості» ВІЛ-позитивні чоловіки рідко звертаються за допомогою до фахівців та за

консультаціями, що теж має бути темою обговорень як із чоловіками, так і з жінками (дружи-

ною, сестрою, подругою). Слід розуміти, що чоловіки так само емоційні, як і жінки, але через

свою стереотипну роль сильного чоловіка можуть бути менш експресивними. Відповідно, чо-

ловіки бояться розкриватися. На думку науковців, рівень саморозкриття емоцій пов’язаний з

тим, якою мірою чоловік чи жінка наслідують ті чи інші гендерні ролі. Чоловіки, що високо ці-

нують традиційні поняття про мужність, намагаються уникати саморозкриття.

• Консультанту слід наголошувати на розумінні хвилювання чоловіка щодо можливості про-

яву власної некомпетентності у певній сфері, зокрема у питаннях статевого життя та

ВІЛ/СНІДу. Це вимагає від консультанта відповідної кваліфікації та володіння комунікатив-

ними навиками, які формують довіру та саморозкриття.

Поради консультантам

Вплив цього стереотипу слід розглядати через призму сімейних взаємин. Кращим форма-

том для обговорення є консультування подружжя. «Норма антижіночності» зміцнює віру

чоловіків у відсутність необхідності займатися хатніми справами, господарювати та допо-

магати у догляді за дітьми, що збільшує навантаження на дружину, особливо з ВІЛ-пози-

тивним статусом.

Отже, при обговоренні гендерних стереотипів варто показувати «високу ціну» та наслідки

міфів для побудови стосунків і створення міцної сім’ї.

Приклад ситуації з відмінностями соціалізації

1) Йде засідання суду. Суддя запитує чоловіка-свідка: «Скажіть, ви одружені?»

Чоловік важко зітхає… Суддя – секретарці: «Маріє, запишіть – «одружений».

Далі допитують жінку-свідка: «Скажіть, ви одружені?»

Жінка важко зітхає… Суддя: «Маріє, запишіть – «неодружена».

2) Розмова матері та дочки:

– Доню, знайди собі чоловіка з достатком та гарною зарплатою і будеш, як справжня жінка,

сидіти вдома, вдягатися в дороге вбрання.

– Мамо, у моєї подруги вже такий є, вона весь час побита, а він після цього дарує їй коштовні

подарунки. Чи такого життя ти мені бажаєш?

Приклади негативного впливу гендерного стереотипу

Чоловік може інфікуватись від ВІЛ-позитивної жінки, яка не знає про свій статус, тому що сам

відмовився використовувати презерватив, оскільки підтримує традиційні уявлення про чоло-

вічу роль – лідера.

Жінка може народити дитину, якій передасть ВІЛ-статус, оскільки сама відмовилась від те-

стування на ВІЛ і не наполягала на тестуванні на ВІЛ свого чоловіка.

2.2. Протидія гендерній дискримінації

Зазначені стереотипи починають впли-

вати на свідомість ще у дитинстві. Так, дівчатка

часто ростуть з переконанням, що вони по-

винні користуватися косметикою, носити від-

повідний одяг та високі підбори, аби

сподобатись чоловікові та вдало вийти заміж.

Водночас труднощі гендерної соціалізації

мають не лише жінки. У процесі розвитку

хлопчики також зустрічаються з численними

стереотипами – з визначенням в оточенні однолітків лідерства, суперництва у «підкоренні» дівчат,

вживанні алкоголю і наркотиків.

Гендерні стереотипи обмежують права людини і призводять до гендерної дискримінації осо-

бистості, оскільки при цьому не реалізовується право вільного вибору: ким бути і як будувати своє

Гендерна рівність - рівний правовий ста-

тус жінок і чоловіків та однакові можли-

вості для його реалізації, що дає змогу

особам обох статей нарівно брати участь

у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

життя. Сексизм так глибоко вкорінений у

нашій культурі і свідомості, що його ніхто на-

лежним чином не усвідомлює. Телебачення

експлуатує тему відмінностей чоловіків і жінок

через демонстрування доступності жіночого

тіла та чоловічих матеріальних статків, чим

принижує і знищує особистість. Створюючи

безліч телешоу на цю тему, автори таких про-

грам воліють свідомо не помічати величезної

кількості підтверджених науковими дослі-

дженнями фактів, які свідчать про те, що у чо-

ловіків і жінок все ж таки більше схожості, ніж відмінностей. Таким чином, виникають і

підтримуються нові й нові аргументи для політичних, економічних, релігійних та соціальних поді-

лів, у яких чоловік виступає в ролі володаря і покровителя, а жінка змушена займати позицію терп-

лячої мучениці і бути інструментом для сексуальної втіхи. Представники шоу-бізнесу та ЗМІ не

пов’язують такі програми з нав’язуванням сексизму, з випадками насильства та дискримінації, ос-

кільки самі здебільшого є заручниками ген-

дерних стереотипів та, окрім цього,

зацікавлені у високих рейтингах цих передач.

Якщо реальна поведінка чоловіка/жінки

не відповідає в уявленні оточуючих відповід-

ним нормам, то суспільний загал вдається до

тиску на свідомість особистості, використовує

проти неї певні санкції. Як приклад, правитель

Ірану з 1979 до середини 1980-х рр. скасував

усі закони, які давали жінкам хоч якісь права,

і засудив до страти загалом 20 тисяч жінок, які

не дотримувалися чітких правил, що регла-

ментували їхній одяг і поведінку.

Тому надзвичайно важливо прагнути та

досягати гендерної рівності для жінок і чолові-

ків з метою виховання особистості, яка може

реалізувати себе в сім’ї і суспільстві, та надати

однакові умови для реалізації всіх прав людини.

Гендерна дискримінація – дискримінація

за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що ви-

ражають будь-яке розрізнення, виняток або

привілеї за ознакою статі, якщо вони спря-

мовані на обмеження або унеможливлюють

визнання, користування чи здійснення на

рівних засадах прав і свобод людини для

жінок і чоловіків.

Гендерна чутливість означає здатність ви-

знавати та підкреслювати наявні гендерні

відмінності, питання і прояви нерівності та

враховувати ці аспекти у стратегіях і діях. Це

один із критеріїв оцінки планування змін,

проектів, методів дослідження й аналізу. Ген-

дерна чутливість стосується змін, що пла-

нуються, методів, чутливих в гендерному

відношенні, якщо вони враховують стано-

вище жінки і чоловіка, не погіршують стано-

вище жінок і чоловіків, сприяють

встановленню гендерного балансу (відвіду-

вання лікаря у зв’язку з вагітністю жінки, до-

даткова відпустка для чоловіка по догляду

за дитиною тощо).

3. Гендерна соціалізація

та ідентичність

Науковці Швеції довели, що в сім’ях, де тато і мама нарівно підтримують добробут сім’ї, там і чо-

ловік, і жінка реалізуються як особистості, мають менше проблем зі здоров’ям, вони є успішними на

роботі та мають більшу тривалість життя. Сьогодення ставить перед нашим суспільством вимогу

утвердження рівності між жінками і чоловіками, подолання стереотипів у суспільстві та в сім’ї.

Як чоловік, так і жінка відповідальні за виховання дітей, за створення належних умов у по-

буті та виконання відповідної роботи, вони є рівними у своїх правах та обов’язках.

Зміщення акценту на роль лише матері веде до применшення значущості ролі в сучасній

українській сім’ї чоловіка як батька, і навпаки, зосередження уваги на батькові призводить до при-

меншення ролі матері.

У сучасній сім’ї змінюється ієрархічна система, в якій відповідальність поєднана з правом.

Щоб стати рівноправними, вже зараз необхідно визнати право на гідність і цінність людської осо-

бистості чоловіка-батька і жінки-матері як рівнозначних у сім’ї, суспільстві. Тільки у єдності ролей

матері і батька формується духовна канва держави, її міцність.

Важливо розуміти, що кожен і кожна з нас самостійно вирішує, якою мірою він/вона від-

повідатиме нормам гендерних ролей у суспільстві. Факторами гендерної соціалізації висту-

пають: традиції, культура, релігія, сімейне виховання, освіта, «вулиця», ровесники, дорослі,

ЗМІ, музика, мистецтво, література. Гендерна соціалізація має базуватись на позитивних при-

кладах ролі чоловіків і жінок у сім’ї й сус-

пільстві та не повинна мати нічого

спільного зі стереотипами, що нав’язуються

одній чи іншій статі.

Ідентичність обов’язково має соціальну

природу і водночас визначає уявлення лю-

дини про себе як про неповторну індивіду-

альність, в якій певні якості та атрибути

унікально поєднані. Розвиток ідентичності, зо-

крема гендерної, – це історія становлення пси-

хологічних основ тих суперечностей, конфліктів і деформацій, які пронизують наше суспільство

протягом усієї історії людства.

Ідентичність – одна з найістотніших характеристик людини, без якої вона не може існувати як сві-

дома автономна особистість. За визначенням Е. Еріксона, ідентичність базується на відчутті тотожності

самому собі й неперервності свого існування в часі та просторі, а також на усвідомленні факту, що цю

тотожність і неперервність визнає оточення. Ідентичність пов’язана з образом "Я", з усвідомленням влас-

ної індивідуальності та неповторності індивідуальних фізичних і психологічних рис. Водночас ідентич-

ність – досить складна й різноманітна. Залежно

від обставин вона виступає в різних якостях.

Можна говорити про цілу множину або про си-

стему ідентичностей, які актуалізуються у різних

ситуаціях, що відповідають різним соціальним

гендерним ролям.

Як соціальна істота людина характеризу-

ється не лише індивідуальною, а й груповою ідентичністю. Групова ідентичність пов’язана з ото-

тожненням себе з певною групою чи спільнотою. Соціальна ідентичність лежить в основі більшості

групових процесів, таких як групова поляризація чи стереотипізація.

Гендерна соціалізація – це неусвідомле-

ний безперервний процес привласнення

членами суспільства гендерних норм і

ролей та суспільних очікувань, виконання

ними різних гендерних ролей від наро-

дження до смерті.

Гендерна ідентичність – аспект самосві-

домості, який описує переживання люди-

ною себе як представника певної статі.

4. ГЕНДЕР І ВІЛ

4.1. Гендерні фактори вразливості жінок та чоловіків щодо ВІЛ

Гендерна дискримінація збільшує вразливість до ВІЛ.

У світі та в Україні на поширення епідемії ВІЛ-інфекції, безумовно, впливають гендерні

чинники. Гендерна дискримінація веде до збільшення випадків інфікування як серед чоло-

віків, так і серед жінок. Слід розуміти, що і чоловіки, і жінки ризикують інфікуватися ВІЛ та

можуть бути вразливими до хвороби, але відбувається це по-різному. Для кожної зі статей

існують власні фактори вразливості щодо ВІЛ, що, у свою чергу, визначає як різні, так і одна-

кові потреби. Тож і підходи щодо подолання чинників інфікування мають бути відповідними.

Йдеться про так званий гендерний підхід у профілактиці епідемії ВІЛ-інфекції та наданні по-

слуг ВІЛ-позитивним людям.

Світові дослідження показали, що програми протидії ВІЛ/СНІДу, які не мають гендерного

підходу, можуть завдати шкоди, наприклад, посилюючи гендерні стереотипи, або ж ви-

являться неефективними у разі здійснення однакових заходів щодо чоловіків та жінок (при

різних потребах). Іншими словами, мова йде про необхідність індивідуальних підходів до ро-

боти з особою, враховуючи її стать та життєвий досвід або оточення, в якому вона прожи-

вала і проживає.

Існує упередження, що гендерний підхід стосується тільки жінок, оскільки жінки часто

перебувають в гіршому становищі, ніж чоловіки, та їм потрібна більша кількість програм. На-

справді, гендерний підхід передбачає, що розуміння потреб чоловіків і жінок, стосунки між

чоловіками та жінками є головними. Гендерний підхід приносить користь і чоловікам, і жін-

кам, оскільки спрямований на захист та справедливість для обох статей.

Водночас, жінки належать до групи більшого ризику щодо гендерних та біологічних фак-

торів інфікування ВІЛ. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у біль-

шості країн світу ВІЛ-інфекція швидше поширюється серед жінок, ніж серед чоловіків.

Причинами такого швидкого поширення ВІЛ серед жінок є складний комплекс біологічних,

гендерних та економічних факторів.

Основним шляхом передачі ВІЛ в Україні з 1995 до 2007 року включно був паренте-

ральний, переважно через уведення наркотичних речовин ін’єкційним шляхом. У 2008

році вперше відбулася зміна питомої ваги шляхів передачі: переважання статевого шляху

над парентеральним. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом

МОЗ України, У 2010 році частка осіб, інфікованих статевим шляхом, зросла до 45%. Від-

повідно, збільшився відсоток інфікування жінок (44% від усієї кількості випадків інфіку-

вання в країні), часто – статевих партнерів ВІЛ-позитивних споживачів ін’єкційних

наркотиків.

Зростання гетеросексуального шляху передачі та кількості ВІЛ-інфікованих жінок діто-

родного віку (1781 жінка – у 1999 році, 6514 жінок – у 2010 році) спричинило поступове збіль-

шення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.

Наприклад, у Киргизстані жінка не має права вимагати від чоловіка користуватися пре-

зервативом, навіть у разі знання обох про його ВІЛ-позитивний статус.

4.2. Біологічні та гендерні фактори вразливості щодо ВІЛ у

дівчат та жінок

Біологічні фактори.

1. Жінки мають у кілька разів вищу ймовірність інфікуватися шляхом статевого контакту.

Жінки мають більш високий ризик зараження ВІЛ при незахищеному гетеросексуальному кон-

такті, ніж чоловіки. Дані варіюються, однак передбачається, що при незахищених вагінальних статевих

контактах з ВІЛ-інфікованим партнером ризик зараження для жінки в 2–20 разів вище, ніж у чоловіків.

Цей фактор вразливості доповнюється тим, що багато жінок, особливо в умовах бідності, починають

статеве життя в юному віці й вони досить часто молодші своїх партнерів чоловіків. Якщо жіночі статеві

шляхи ще «незрілі», то стінки піхви тонкі і травматизація у процесі зносин більш імовірна (а також при

розриві дівочої пліви), що призводить до інфікування дівчаток ВІЛ.

2. Насильницький статевий акт різко підвищує ризик жінки інфікуватися ВІЛ та іншими інфекціями

через утворення мікротріщин.

Секс із примусу часто призводить до пошкодження слизової оболонки піхви і прямої кишки, що є

досить поширеним явищем у житті жінок. Тому в ситуаціях зґвалтування, що має місце в українських

сім’ях, ризик інфікування ВІЛ збільшується. Окрім того, 25% жінок мають практику анального сексу, який

також підвищує ймовірність ризику інфікування.

3. Жінки частіше хворіють ІПСШ, що значно підвищує ймовірність інфікуватися ВІЛ через незахи-

щений статевий контакт.

Гендерна вразливість впливає як на чоловіків, так і на жінок, але жінки більш чутливі до руйнівної

сили її проявів, ніж чоловіки. При цьому вони менш здатні захищати себе від впливу ВІЛ/СНІДу через ген-

дерні перепони, з якими стикаються. Тож варто розглянути їх детальніше.

1. Жінки рідше, ніж чоловіки, пропонують користуватись презервативом.

Відповідно до гендерних стереотипів чоловік здебільшого повинен проявляти ініціативу та обі-

знаність щодо сексуального життя. Тому право вибору – користуватися презервативом чи ні – найча-

стіше залишається за чоловіками. Прояв такої активності з боку жінок, згідно з суспільними нормами, є

свідченням її «розпусної» поведінки або такої, що демонструє недовіру до чоловіка.

2. Одружена жінка, незважаючи на подружню вірність, має шанси інфікуватися ВІЛ статевим шляхом.

Одружена жінка не завжди наважується запропонувати використання презерватива через страх

почути докір у недовірі чи накликати на себе підозри у невірності; або ж з огляду на те, що це не заве-

дено в подружньому житті. Таким проявам сприяє те, що чоловіча подружня невірність і полігамія має

більші підтримку та розуміння в суспільстві, ніж жіноча. Тому твердження «Найкраща профілактика

ВІЛ – це подружня вірність» спрацьовує далеко не завжди.

3. Жінки частіше, ніж чоловіки, стають об’єктом сексуального насилля (з боку чоловіка, робото-

давця, постачальника наркотиків, кредитора, вітчима, родича, знайомого).

Інколи, з різних причин, жінка не має можливості вирішувати, як, коли і з ким вступати у статеві

стосунки. Через це вона може інфікуватися ВІЛ, оскільки у таких обставинах не наважується або не може

обговорювати використання презерватива.

4. Жінки та дівчата частіше надають послуги комерційного сексу, ніж чоловіки та хлопці. Причини

надання послуг комерційного сексу у дівчат, жінок можуть бути різні: складнощі фінансового стано-

вища, сексуальне насильство, рабство, насильницькі дії, відсутність можливості знайти оплачувану ро-

боту, накладення суспільством на жінку більшої відповідальності за турботу про родину порівняно з

чоловіком, залежність від чоловіка. В умовах, коли дівчині, жінці немає на кого розраховувати – ні на чо-

ловіка, ні на членів родини, – ці проблеми можуть стати вирішальними аргументами на користь того,

щоб почати надавати послуги комерційного сексу. При цьому суспільство засуджує працівниць секс-біз-

несу, але не чоловіків, які користуються їхніми послугами (принцип «подвійного стандарту»).

У сучасному суспільстві варто говорити і про послуги комерційного сексу, які надаються хлопчи-

ками або чоловіками. Причини можуть бути різними, здебільшого вони схожі на ті, що є у дівчат та жінок.

5. Жінки беруть на себе та несуть подвійне навантаження в родині.

Обов’язки ведення домашнього господарства і виховання дітей покладені переважно на

жінку. Будучи хворою, їй досить складно виконувати ці обов’язки. Зважаючи на такі обставини,

жінки відмовляються здійснювати дії щодо поліпшення свого життя, зокрема отримувати медичні

або інші послуги, мотивуючи це тим, що їм потрібно піклуватися про сім’ю та дітей. Явище це до-

сить поширене, адже дівчат із дитинства виховували, переконуючи, що саме вони мусять брати на

себе обов’язки піклування про сім’ю. Тому їм здається, що якщо вони покинуть домівку, то родина

не зможе вижити, хоча це зовсім не так.

6. Обмежений доступ до інформаційних та медичних послуг.

За таких обставини особливо страждають мешканці сільської місцевості. Через обмежений

доступ до ресурсів, зокрема інформаційних чи консультативних, жінки мають нижчий рівень по-

інформованості про засоби інфікування ВІЛ, фізичну вразливість жінок, вагітність, можливість на-

родження здорової дитини.

Доступ до медичних та соціальних послуг інколи обмежений саме для дівчат і жінок. Це спричи-

нено такими факторами, як брак грошей, обмежений доступ до інформаційних ресурсів, домашня ро-

бота, покладена на них, турбота про членів сім’ї, отримання дозволу від чоловіка. Окрім того, жінка, яка

звертається до медичних закладів, часто піддається осуду та зазнає недовіри з боку рідних.

7. Жінки та дівчата частіше стають жертвами насильства в сім’ї.

Жінки та дівчата частіше стають об’єктом насильства з боку чоловіків, і особливо ВІЛ-інфіко-

вані жінки. Якщо насильство існувало в сім’ї раніше, то жінка гарантовано чутиме докори про свій

статус. Бувають випадки, коли чоловіки дискримінують жінок, яких самі ж інфікували.

8. Жінки часто виїжджають на заробітки і стають жертвами торгівлі людьми, через що інфі-

куються ВІЛ.

Україна є одним з основних донорів дешевої робочої сили для інших країн, її дедалі частіше

згадують у контексті сучасної работоргівлі, жертвами якої стають насамперед жінки. «Типова»

жертва работоргівця – незаміжня мешканка сільської місцевості, яка шукає заробітку в місті або

за кордоном. Саме таким жінкам найчастіше загрожує примусова праця, використання в секс-ін-

дустрії, використання в домашньому господарстві, промисловості чи аграрному секторі, насиль-

ницький шлюб. Метою торгівлі жінками можуть стати також народження дитини примусово чи за

замовленням, а також вилучення і трансплантація їх органів.

Жінці, яка перебувала в термінальній стадії ВІЛ-інфекції, працівники ВІЛ-сервісної ор-

ганізації запропонували пройти безкоштовне лікування в лікарні «Лавра». Жінка відмови-

лась, мотивуючи це тим, що якщо вона поїде, нікому буде піклуватися про чоловіка та

дитину. Через кілька днів ця жінка померла (Сумське відділення мережі ЛЖВ).

Жінка, якій регулярно потрібно виїжджати в місто для проходження огляду у лікаря,

для отримання АРВ-терапії, для участі у групах самодопомоги, дуже часто може почути до-

кори від чоловіка та інших членів сім’ї: «Хіба в тебе немає роботи вдома?», «Хіба в тебе є

зайві гроші для поїздки до міста?», «Чому ти туди так зачастила?»

Проблема торгівлі жінками з метою надання сексуальних послуг є одним з основних факто-

рів уразливості жінок до інфікування ВІЛ.

Для вирішення цієї проблеми необхідно застосувати гендерно-чутливі програми профілак-

тики, що впливатимуть на обізнаність жінок і дівчат не тільки щодо їх використання як «живого

товару», а й щодо ризику інфікуватися ВІЛ.

9. Жінки-СІН часто залежні не тільки від наркотиків, а й від чоловіка, який володіє ресурсами

та зв’язками для добування наркотиків.

У такій ситуації жінка не наважується відстоювати свої потреби, побоюючись втратити чоло-

віка і постачальника наркотиків в одній особі. Існує багато випадків, коли жінки змушені надавати

послуги комерційного сексу для добування наркотиків як для себе, так і для чоловіка.

10. Жінки-СІН більшою мірою зазнають осуду в суспільстві.

Вживання наркотиків жінками засуджується суспільством більше, ніж ті самі дії з боку чоло-

віків, оскільки суспільство чекає від жінки виконання ролі «гарної» матері.

Традиційно у компаніях жінка-СІН останньою вводить наркотик, що сприяє потраплянню в її

організм залишків крові усіх людей, які скористалися цим шприцом до неї, що збільшує ризик ін-

фікування ВІЛ.

11. Жінки матеріально залежні від чоловіків.

Існують окремі випадки, в яких жінка-домогосподарка цілковито залежить від чоловіка у пи-

таннях фінансових витрат, вибору одягу, освіти, роботи, проходженні курсу лікування, спілкування

з друзями, родиною, знайомими тощо. Така залежність призводить до того, що жінки не мають

права голосу, зокрема й у статевих стосунках (наприклад, щоб вимагати безпечного сексу).

12. Жінки більше довіряють своїм партнерам. Їм властива жертовність.

Довіра, закоханість у постійного партнера призводить до того, що жінки погоджуються не

користуватися презервативами.

Окрім того, вони частіше зберігають вірність своєму партнерові. У дискордантних парах ін-

коли простежується така закономірність: якщо хворіє чоловік, дружина піклується про нього; якщо

ж хворіє дружина, чоловік часто покладає ці обов’язки на родичів дружини або просто не вико-

нує їх, навіть якщо більше нікому потурбуватися про неї.

13. Жінки не мають доступу до прийняття рішення.

Жінки обмежено представлені в органах влади і тому недостатньо впливають на формування

політики та розподіл бюджетних коштів як на національному, так і на регіональному рівнях (на-

приклад, для медичних, освітніх та соціальних програм). Така ситуація опосередковано впливає на

життя людей, які живуть з ВІЛ-статусом. Тимчасом, у країнах, де жінки мають вплив на політику,

гендерна дискримінація у згаданих сферах проявляється меншою мірою, відповідно підвищується

якість життя та вирішуються соціальні проблеми сім’ї та осіб з ВІЛ.

4.3. Гендерні та біологічні фактори вразливості щодо ВІЛ у

чоловіків

Водночас, як уже зазначалося, чоловіки також мають високі ризики інфікування ВІЛ. Фактори

вразливості для чоловіків мають здебільшого саме гендерний характер, хоча і вплив біологіч-

них факторів (незахищений анальний секс, зґвалтування хлопчиків) зберігається.

У Таджикистані зазвичай жінки звертаються за лікуванням лише у разі згоди чоловіка

(якщо чоловік захоче – відвезе дружину до лікаря, якщо не захоче – не відвезе).