1. Види та форми кредиту
2. Процентна ставка за кредитом
3. Основи банківського кредитування
1. Розрізняють тісно пов’язані між собою дві форми кредиту - грошову та
товарну, в межах яких виокремлюють достатньо багато видів кредиту за значною
кількістю критеріїв. Основними видами кредиту є міжгосподарський, банківський,
державний, міжнародний, виробничий, споживчий.
Міжгосподарський кредит – вид кредиту, що надається одним господарюючим
суб’єктом іншому без участі фінансових посередників. Функціонує у таких
різновидностях: комерційний кредит, дебіторська та кредиторська заборгованість,
аванс, тимчасова (зворотна) фінансова допомога, лізинг.
Комерційний кредит надається продавцем покупцю у товарній формі у вигляді
продажу товарів з відстрочкою платежу. Має обмеження за строками і сумами
(можливості і розмір резервного капіталу кредитора) і, як правило, оформляється
векселем. Основна мета - прискорення реалізації товарів і одержання прибутку.
Банківський кредит - це кредит, у якому однією із сторін є банк. Банк може
отримувати або надавати грошові позики юридичним та фізичним особам.
Банківські кредити класифікують:
- за строками користування (короткострокові – до 1 року, середньострокові –
до 3 років, довгострокові – понад 3 роки);
- за забезпеченням (забезпечені заставою (майно, майнові права, ЦП),
гарантовані (банками, третьою особою), мають інше забезпечення
(поручительство, страховий поліс), незабезпечені (бланкові);
- за ступенем ризику (стандартні, субстандартні, під контролем, сумнівні,
безнадійні);
- за методами надання (у разовому порядку, кредитна лінія, гарантійні);
- за строками погашення (водночас, у розстрочку, достроково, з регресією
платежів, після закінчення обумовленого періоду).
Додатковими класифікаційними ознаками можуть стати цільове призначення
(формування основних засобів, поповнення обігових коштів, посередницькі операції);
характер процентної ставки (фіксована, плаваюча, облікова, базова); числом кредиторів
(один банк, синдиковані, паралельні); термін користування (строкові, безстрокові,
прострочені, відстрочені) тощо.
Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, в яких однією із сторін,
виступає держава, яка може бути як позичальником, забезпечуючи покриття
бюджетного дефіциту, так і кредитором, надаючи допомогу бюджетам нижчого рівня,
юридичним і фізичним особам. Запозичення здійснюються, як правило, шляхом
випуску і розміщення державних ЦП і утворюють зовнішній та внутрішній борг
держави.
Державний кредит класифікується:
- за суб'єктами кредитних відносин - центральні органи влади, органи місце-
вого самоуправління;
- за місцем розміщення цінних паперів - внутрішній та зовнішній;
- за строками залучення коштів – коротко - , середньо -, та довгостроковий;
- за забезпеченістю боргових зобов'язань - закладний, беззакладний;
- за характером виплати доходу - виграшний, процентний, з нульовим
купоном;
- за методом визначення доходу - з твердою та плаваючою ставкою;
- за умовами погашення - з правом та без права дострокового погашення,
одночасно, частинами.