Галушка Є.О. (ред) Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

Для успішного опанування навчального курсу студентам варто ознайомитися із

поданими в посібнику методичними рекомендаціями щодо різних напрямків самостійної

роботи з навчальним матеріалом.

Успішне проходження студентом поточного контролю є перепусткою до

модульного, а результати модульного контролю враховуються при визначенні остаточної

оцінки рівня знань студента. Запорукою успіху стає повсякденна праця над учбовим

матеріалом.

Модуль 1

ТЕМА 1. ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТЬ ГРОШЕЙ

1. Походження і необхідність грошей

2. Суть і вартість грошей

3. Функції грошей

4. Роль грошей у процесі розширеного відтворення

1. Мають місце дві точки зору на проблему походження грошей. Раціоналістична

теорія (Аристотель) виходить з того, що гроші є продуктом людського розуму (racio),

придумані людьми для полегшення обміну товарів. Інша теорія – еволюційна (А.Сміт,

Д.Рікардо) логічно доводить, що гроші появилися внаслідок тривалої еволюції форм

вартості.

Розвиток форм вартості розпочався з прямого обміну двох товарів - бартеру,

притаманного для простої форми вартості, що носив епізодичний характер, мав

просторові, часові та індивідуальні обмеження. З поглибленням суспільного поділу праці,

виділенням скотарства і землеробства надлишки товарів починають обмінюватись

регулярно, що зумовило перетворення простої форми вартості у повну, або розгорнуту.

Подальше поглиблення суспільного поділу праці розширило коло продуктів, що

обмінювалися і привело до стихійного виділення товару, на який обмінювалися всі інші

товари. Першими товарними грошима стали - худоба, хутро, сіль, зерно, перли тощо. З

часом їх замінили прикраси, а пізніше звичайні і коштовні метали. Товари починають

виражати свою вартість в єдиному товарі, що перетворюється у загальний еквівалент,

стає універсальним товаром, на який обмінюються всі інші товари і розгорнута форма

вартості трансформується у загальну.

Наступний розвиток виробництва та обміну приводить до закріплення за одним

товаром постійної ролі загального еквівалента, який отримав назву “гроші”. Загальна

форма вартості перетворилась у грошову.

Властивості грошей, що дозволили їм виділитись із інших товарів і стати

загальним еквівалентом, такі: портативність, легкоподільність, довговічність,

однорідність, проста ідентифікація, загальновизнаність, стабільність купівельної

спроможності.

2. В економічній літературі немає єдиного визначення грошей. Західна наука

найчастіше визначає гроші, як “...все те, що виконує функції грошей". У вітчизняній

літературі широко використовується визначення грошей як особливого товару, що

виконує специфічну роль загального еквівалента.

Гроші можуть виконувати роль загального еквівалента у товарному обміні та

протистояти у кожному акті купівлі-продажу іншим товарам завдяки тому, що вони, як і

всі інші товари, мають вартість. Розрізняють: 1) вартість грошей як грошей -

формується безпосередньо у сфері обігу і набуває форми купівельної спроможності; 2)

вартість грошей як капіталу - формується на грошовому ринку під впливом попиту і

пропозиції і виступає у формі процента.

Неповноцінні гроші мають специфічну форму вартості, яка також виступає у

вигляді купівельної спроможності. Кількість товарів, які можна придбати за певну суму

грошей, визначається рівнем цін цих товарів. Вартість грошей обернено пропорційна

рівню цін товарів.

3. Функції грошей є конкретним проявом їхньої суті. В іноземній літературі

виділяють найчастіше три функції грошей: міра вартості, засіб обігу та засіб

нагромадження. Вітчизняна наука виводить ще дві функції - засіб платежу і світові

гроші.

Функція грошей як міри вартості виявляється через вимір грошової вартості

(ціни) інших товарів. Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість усіх товарів,

тому що вони, як і кожний окремо взятий товар, мають вартість – кількість суспільно

необхідної праці, потраченої на їх виробництво. В умовах золотого стандарту гроші

реалізували свою функцію міри вартості не безпосередньо, а через їхню взаємодію з

масштабом цін. Масштаб цін - суто технічна функція грошей, яка мала місце через

фіксацію державою в окремій грошовій одиниці певної вагової кількості монетарного

металу - золота. Із запровадженням з 1977 р. Ямайської валютної системи

(демонетизовано золото, скасовано золотий вміст валют і валютні паритети) ця функція

втратила своє значення.

Засіб обігу - функція, в якій гроші виступають посередником при обміні товарів і

забезпечують їхній обіг. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші, які перебуваючи

у постійному русі, перетворюють окремі акти купівлі-продажу товарів у єдиний процес

обігу товарів.

Вимір вартості інших товарів ще не означає його реалізації. На ранніх етапах

товарообігу один і той же товар-еквівалент одночасно служив і мірою вартості і засобом

обігу. Надалі виокремились лічильні гроші, що забезпечували першу функцію і знаки

вартості (кредитні гроші) – для другої.

Засіб платежу - функція, в якій гроші обслуговують погашення боргових

зобов'язань суб'єктів господарювання. Товар обмінюється на боргове зобов’язання

покупця, яке через певний час обмінюється на гроші. При цьому відсутній зустрічний рух

товарів та грошей, посилюється можливість невиконання боржником своїх зобов’язань.

Засіб нагромадження - функція, в якій гроші обслуговують нагромадження

вартості в її загальній абстрактній формі. Раніше нагромадження забезпечувало

збереження вартості у вигляді звичайних скарбів. Останні, втілюючись у предметах

розкоші, набули естетичних форм.

Вільно обмінюючись на будь-який товар, гроші стали уособленням багатства,

предметом накопичення і заощадження, задля чого їх просто вилучали з обігу. Такі

скарби були стихійним регулятором грошового обігу але ніколи не приносили їхнім

власникам прибутку.

Згодом сформувалася ще одна потреба нагромадження скарбу - створення резерву

платіжних засобів, що надало такому накопиченню відтворювального характеру,

зорієнтованого на прибуток. В умовах паперово-грошових та грошово-кредитних систем

гроші виконують цю функцію найефективніше постійно перебуваючи в обігу (депозити у

банках та небанківських фінансових установах, придбання цінних паперів тощо).

Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості і

забезпечують її реалізацію у міжнародному економічному обороті. На світовому ринку

гроші виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу

та засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. У світових грошах

віддзеркалюються функції грошей внутрішнього ринку.

Як світові гроші використовують іноземні валюти, до яких мають найбільшу

довіру на світовому ринку (долар США, ієна Японії, фунт стерлінгів Великобританії та

ін.). Поступово цю роль починають перебирати на себе міжнародні валюти (ЄВРО -

валюта ЄС; СПЗ (спеціальні права запозичення) - валюта МВФ).

4. Роль грошей у ринковій економіці полягає у тому, що перетворюючись у носія

капіталу, вони стають центральною ланкою ринкового механізму стимулювання і

регулювання економіки. Обслуговуючи суспільне виробництво, гроші розширюють

фізичні межі останнього; спрощують, прискорюють і здешевлюють процедури обміну

товарів; стимулюють економічний розвиток.

Для всіх учасників суспільного виробництва стимулююча роль грошей

реалізується через їхню здатність утворювати для своїх власників додаткову вартість, у

тому числі, через перетворення у позичковий капітал. Гроші забезпечують

інтернаціоналізацію національних економік та їх ефективне функціонування у світовому

економічному просторі.

Нарешті, гроші є дієвим інструментом впливу на процеси суспільного

виробництва. Змінюючи грошову масу в обігу держава регулює економічний ріст,

інфляцію, ціни, доходи, процент, інвестиції тощо.

Література: 42-49,51, 54,55,60,63

Основні поняття та терміни:

Бартер – прямий товарообмін без посередництва грошей.

Білонна монета - розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з

дорогоцінного металу.

Вартість грошей – купівельна спроможність грошей.

Гривня - грошова одиниця незалежної держави Україна. Гривня як грошова й

вагова одиниця Київської Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота

чи срібла, який носили на шиї („загривку”). Частина цього обруча (рублена гривна), що

використовувалася як гроші, дала назву грошової одиниці „рубль”.

Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який

інший товар і е загальним еквівалентом.

Засіб нагромадження - функція, в якій гроші обслуговують нагромадження

вартості в її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу - функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і

забезпечують їх обіг.

Засіб платежу - функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних

боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Масштаб цін - вагова кількість грошового металу, що законодавче закріплена за

грошовою одиницею.

Міра вартості - функція, в якій гроші забезпечують вимірювання вартості

товарів, надаючи їй форму ціни.

Монета - установленої форми злитки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм

штемпелем держава.

Світові гроші - функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в

міжнародному економічному обороті.

Функції грошей – „робота”, яку виконують грошів у процесі обслуговування

руху вартості товарів.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю:

1. Які відмінності між раціоналістичною та еволюційною теоріями походження

грошей?

2. Назвіть форми вартості крізь які еволюціонували гроші.

3. Чим розгорнута форма вартості відрізняється від еквівалентної?

4. Сформулюйте і поясніть визначення грошей?

5. У чолу полягає специфіка грошей як товару?

6. Поясніть відмінності понять „гроші як гроші” і „гроші як капітал”.

7. Як і через які функції реалізують себе "гроші як гроші" та "гроші як капітал"?

8. Які переваги грошового обміну товарів над бартером?

9. Назвіть основні початкові ознаки грошей.

10. Як визначається вартість грошей?

11. Як визначається вартість грошей як капіталу?

12. Назвіть основні функції грошей і дайте їм коротку характеристику.

13. Чи варто окремо виділяти такі функції грошей як засіб платежу чи світові гроші?

14. У чому особливості прояву функцій грошей у сучасних умовах?

15. Охарактеризуйте роль грошей в процесі суспільного відтворення.

Тести:

1. В економічній теорії виділяють такі концепції походження грошей:

а) трансакційна;

6) раціоналістична;

в) застережна;

г) монетариська.

2. Представниками еволюційної концепції походження грошей є:

а) К. Маркс;

б) І. Фішер;

в) А.Сміт, Д.Рікардо;

г) Аристотель;

д) П.Самуельсон; Л.Пігу.

3. Яке з тверджень правильне:

а) гроші - це кристалізація мінової вартості;

б) гроші - загальний товар-еквівалент;

в) гроші - продукт згоди людей;

г) гроші - знак обміну;

д) гроші - все вищеназване?

4. Формами вартості грошей є:

а) грошова, загальна, розгорнута, еквівалентна;

б) випадкова, загальна, еквівалентна, грошова;

в)розгорнута; загальна; еквівалентна грошова;

г) еквівалентна; загальна; розгорнута; грошова.

5. Функціями грошей є:

а) розподіл вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження;

світові гроші;

б) ціноутворення, засіб нагромадження; засіб обігу, засіб платежу,

світові гроші;

в) міра вартості, засіб обігу; засіб платежу; засіб нагромадження; світові

гроші;

г) інформаційна, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові

гроші.

6. В якій функції гроші обслуговують процес ціноутворення:

а) засобу обігу;

б) міри вартості;

в) засобу нагромадження;

г) засобу платежу.

7. Купівельна спроможність грошей:

а) піднімається із зростанням цін;

б) може підвищуватись і знижуватись;

в) зростає з часом;

г) залишається постійною.

8. В якості світових грошей можуть виступати:

а) долар США, фунт стерлінгів, ЄВРО;

б) СПЗ, інші валюти;

в) всі відповіді правильні;

9. Функцію нагромадження можуть виконувати:

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) обидві відповіді правильні.

10. У функції засобу платежу гроші:

а) забезпечують платежі за придбані товари;

б) погашають боргові зобов’язання суб’єктів господарювання;

в) забезпечують розрахунки між суб’єктами господарювання.

11. Функція грошей, як засобу платежу є продовженням:

а) засобу обігу;

б) міри вартості;

в) засобу нагромадження.

12. Гроші є засобом перенесення багатства з однієї країни в іншу у функції:

а) засобу обігу;

б) міри вартості;

в) засобу нагромадження;

г) засобу платежу;

д) світових грошей.

13. Купівельна спроможність паперових грошей це:

а) здатність обмінятися на певну кількість золота;

б) здатність обмінятися на певну кількість товару;

в) здатність обмінятися на певну кількість іноземної валюти.

14. Вартість грошей як капіталу виступає у формі:

а) процента;

б) ціни;

в) валютного курсу;

г) всі відповіді неправильні.

15. Першими товарами-еквівалентами стали:

а) дорогоцінні метали;

б) коштовне каміння;

в) товари, які виділились з товарної маси.

ТЕМА 2. ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ

1. Розвиток теорії грошей

2. Кількісна теорія грошей

3. Розвиток теорії грошей класичною школою політичної економії

4. Дж.М.Кейнс та його вклад в теорію грошей

5. Сучасний монетаризм

1. Практична і постійна потреба фізичних та юридичних осіб у грошах вимагала

з’ясування їхньої суті, функцій, механізмів ефективного використання тощо. Наукове

осмислення ролі грошей в суспільстві знаходило своє відображення у різноманітних

теоріях, які чи не започаткували економічну науку як таку.

Перші спроби аналізу грошових відносин зробили античні філософи. Платон

зазначав, що гроші потрібні для обслуговування суспільного поділу праці і виконують

при цьому функції міри вартості та платежу. Аристотель вивів три функції грошей –

міра вартості, засіб обігу та засіб нагромадження і перший спробував проаналізувати

грошові відносини за схемою товар - гроші - капітал.

На цій методологічній основі появилися окремі наукові течії, напрямки і теорії

грошей, які сьогодні традиційно об’єднують наступним чином:

1) абстрактна теорія: металістична, номіналістична, державна, функціональна,

марксистська ... – концентрується на аналізі походження, природи, суті та інших

внутрішніх властивостей грошей;

2) прикладна (монетариська) теорія: кількісна (класична, неокласична),

сучасний монетаризм, кейнсіанська (неокейнсіанська, кейнсіансько-неокласичний

синтез) – зосереджуються на ролі та механізмах впливу грошей на суспільне

відтворення, розробці грошово-кредитної політики (ГКМ) як складової економічної

політики держави.

Металістична теорія грошей, отримавши ще в античні часи свою базу –

металеві гроші, була остаточно сформована меркантилістами (У.Стаффорд, Т.Мен,

А.Монкретьєн) у 17 ст. під час первісного нагромадження капіталу і мала своїх

послідовників і у 18 ст..

До базових постулатів цієї теорії відноситься: гроші (золото та срібло) – є

багатством нації; джерелом грошей є зовнішня торгівля; основна функція грошей –

засіб нагромадження (пізніше ввели засіб обігу та засіб платежу); товар має вартість

тому що купується за гроші.

Помилки металістів: визнавали золото та срібло грошима за їх природою;

ототожнювали гроші з товарами; не розуміли суті грошей як товару, що виконує роль

загального еквівалента.

Номіналістична теорія виникла ще у рабовласницькому періоді, як спроба

виправдати псування монет державою для збільшення своїх доходів. Остаточно

сформувалась у 17-18 ст. з появою в обігу знаків вартості – білонної монети та

паперових грошей. Засновниками теорії стали Дж.Берклі та Дж.Стюарт, які вважали:

гроші створюються державою; вартість грошей визначається номіналом; суть грошей

полягає у встановленні ідеального масштабу цін; головне призначення грошей –

опосередковувати обмін товарів.

Найбільше визнання теорія отримала в кінці 19-го на початку 20-го ст. –

забезпечила захист паперових грошей, та в 30-х роках 20 ст. – надала обґрунтування

відмови від золотого стандарту. Прихильником цієї теорії був Дж.М.Кейнс, який

вважав, що паперові гроші еластичніші від металічних і повинні забезпечити

процвітання суспільства. Штучною соціальною умовністю називає гроші

П.Самуельсон.

Різновидом номіналістичної є державна теорія грошей, що дістала своє

завершення в праці німецького економіста Г.Кнаппа „Державна теорія грошей” (1905

р.). Г.Кнапп стверджував: гроші є продуктом державної влади; гроші наділені

державою платіжною силою; основна функція грошей – засіб платежу.

Недоліками номіналістичної теорії є:

- ігнорування товарного походження грошей;

- ігнорування найважливіших функцій грошей;

- апологетування ролі держави у творенні грошей.

2. Кількісна теорія грошей вперше сформульована у праці Д.Юма „Про

гроші”(1752 р.) Подвоєння кількості грошей веде до подвоєння цін товарів, виражених

в цих грошах. – робить висновок Д.Юм проаналізувавши ”революцію цін” (зростання

цін у 3-5 разів) в Європі у 16 ст. Д.Юм стверджував, що гроші набувають власної

вартості у обігу (до цього її нема) внаслідок обміну на певну масу товарів, а її величина

залежить від кількості грошей в обігу.

Основними постулатами класичної кількісної теорії є: причинність - зміна

грошової маси зумовлює зміну ціни; пропорційність - ціни змінюються пропорційно

до змін грошової маси; однорідність - зміна грошової маси веде до зміни цін на всі

товари пропорційно без порушення співвідношення між ними.

Ці постулати створили уявлення про автоматичне функціонування грошової

системи і нейтральну роль грошей в економіці і збереглися при незначних спробах

ревізії до початку 20 ст. поки не почалися серйозні циклічні зміни в економіці.

У 1911 р. виходить праця „Купівельна сила грошей, її визначення і відношення

до кредиту, відсотків і криз”, у якій І.Фішер, захищаючи основні постулати класичної

кількісної теорії, математично доводить їхню правильність за допомогою „рівняння

обміну”:

MV=PY,

де: M – кількість грошей у обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін;

Y – фізичний обсяг товарів і послуг.

Щоб не вийти за межі класичної кількісної теорії І.Фішер припустив, що

швидкість обігу грошей змінюється пропорційно до зміни їхньої маси, а обсяг товарів і

послуг – надто повільно змінюється в часі, що дозволило йому абстрагуватися від цих

параметрів. Але поява нових чинників у рівнянні І.Фішера практично знаменувала

початок неокласичного періоду кількісної теорії.

Неокласична кількісна теорія включає в аналіз динаміки цін окрім грошової

маси більше чинників і доводить, що простого пропорційного і однорідного зв’язку між

ними не існує, як і автоматизму в функціонуванні грошового обігу. Ця теорія стала

наслідком наукових пошуків, спрямованих, з одного боку, на подолання економічної

кризи кінця 19 – початку 20 ст., у тому числі за допомогою більш активного втручання

держави в економіку, а з іншого, - реакцією на практичну необхідність розвитку

тодішньої теорії грошей, яка своїми класичними постулатами та чинною грошовою

системою вступила в явне протиріччя із потребами економічного розвитку.

Одним із перших неокласиків став М.І.Туган-Барановський, який у праці

„Паперові гроші та метал” (1916 р.) довів:

- на рівень цін впливають всі чинники, зазначені у рівнянні І.Фішера, і їхній

вплив не є пропорційним;

- вплив кількості грошей на ціни не є прямолінійним, оскільки залежить від

суспільного попиту на товари, зміни дисконтного процента та суспільного

уявлення про вартість грошей (нині – інфляційні очікування);

- ціни змінюються диференційовано у залежності від тривалості та обсягів

збільшення грошей.

„Кон’юнктурна теорія” М.І.Туган-Барановського:

- вивела науку з кола спрощених, примітивних постулатів класичної кількісної

теорії;

- ввела в аналіз крім грошових і загальноекономічні чинники: економічні

цикли; кон’юнктуру ринку (попит та пропозиція), що визначають як зміну

цін, так і вартість самих грошей;

- підготувала ґрунт для подолання стереотипу про пасивну, нейтральну роль

грошей в економіці.

Кембріджський варіант (теорія касових залишків) (А.Маршалл, А.Пігу) –

перша успішна спроба аналізу попиту на гроші, мотивів та чинників формування запасу

грошей(касових залишків) на мікрорівні.

Кембріджські економісти:

- визначили мотиви попиту на гроші: трансакційний – для забезпечення

поточних платежів та застережний – для оплати можливих витрат у

майбутньому;

- розширили зміст показника кількості грошей, що включав раніше тільки

гроші в обігу, ще й грошима, що нагромаджуються;

- вивели новий монетарний показник – кембріджський коефіцієнт, який

визначає частину доходу, що економічні суб’єкти мають намір зберігати у

грошовій формі;

- започаткували об’єктивний аналіз чинників попиту на гроші.

Математичний вираз кембріджської версії кількісної теорії наступний:

Мd = kPY,

де: Мd – попит на гроші (касові залишки);

k – кембріджський коефіцієнт (коефіцієнт Маршала);

P – середній рівень цін;

Y – обсяг виробництва у натуральному вигляді.

3. А.Сміт та Д.Рікардо (класична школа політичної економії) внесли значний

вклад в розвиток теорії грошей. У праці „Дослідження про природу і причини багатства

народів” А.Сміт обґрунтовує, що походження грошей зумовлене розвитком суспільного

поділу праці, а розвиток грошових відносин пояснює дією об’єктивних економічних

законів.

А.Сміт та Д.Рікардо відкрили товарну природу грошей, розкрили функцію

грошей як засобу обігу але не зауважили інших їхніх функцій грошей, зокрема, міри

вартості, що не ув’язується з класичною теорією трудової вартості ними ж

започаткованою.

Д.Рікардо вважав, що важливою умовою зростання національного багатства є

стабільність грошового обігу, який може бути організований і з використанням

паперових грошей (знаків грошового товару), що скоротить непродуктивні витрати.

Прихильність до теорії реалізації Ж.-Б.Сея (сукупний попит завжди дорівнює сукупній

пропозиції, рівновага на ринку встановлюється автоматично) визначила постулат його

теорії про пасивну роль грошей в економіці та досконалість ринкових саморегуляторів.

Визнаючи вартісну природу грошей (вартість визначається кількістю втіленою в

грошах праці), Д.Рікардо стверджував, що при порушенні співвідношення між

товарною масою та грошима, вартість останніх залежить виключно від їхньої кількості

4. Джон Майнард Кейнс (1882-1946) - видатний англійський економіст першої

половини 20 ст. Залишаючись на позиціях неокласиків щодо сутності та вартості

грошей, Дж.М.Кейнс опрацював прикладні аспекти їх використання для потреб

державного регулювання економіки та застосував їх на практиці для подолання великої

депресії у США в 30-х роках 20 ст. Основне завдання – досягнення повної зайнятості

Дж.М.Кейнс вирішував методами фіскальної та грошово-кредитної політики.

Результати своїх наукових досліджень опублікував у 1936 р. в книзі „Загальна теорія

зайнятості, відсотка і грошей”.

Початковими постулатами теорії Дж.М.Кейнса, які він сам і вивів, стали:

- у ринкових умовах дії внутрішніх саморегуляторів недостатньо, вони повинні

доповнюватися цілеспрямованою діяльністю держави (критика теорії

реалізації Ж.-Б.Сея та теорії економічної рівноваги Л.Вальраса);

- держава має право і зобов’язана втручатися в економіку;

- гроші мають силу і держава має активно цим користуватися.

Вкладом Дж.М.Кейнса в розвиток теорії грошей є:

- теорія циклічного розвитку економіки та використання грошей для

згладжування коливань економічного циклу;

- концепція „керованих” грошей і теорія „ефективного попиту” на базі

державного управління пропозицією грошей;

- аналіз впливу грошей на економіку у короткотермінові періоди, що

дозволило:

- зрозуміти механізм економічного циклу і роль грошей у ньому;

- вивести новий інструмент впливу на економіку – норму процента;

- створити нову причинно-наслідкову схему впливу грошей на економіку:

гроші - процент – інвестиції – попит – ВВП;

- теорія регульованих цін та „керованої інфляції”, хоча не надавав останній

належного значення;

- спекулятивний мотив попиту на гроші;

- цілісна теорія ГКП держави.

У 60-х р. 20 ст. появляється ортодоксальне кейнсіанство (Дж.Гікс,

П.Самуельсон) з ревізією та критикою Дж.М.Кейнса, з відродженням класичної

„нейтральності” грошей, спрощенням аналізу їх функціонування та формуванням

кейнсіансько-неокласичного синтезу. Появилось із двох основних причин:

- стале економічне зростання та досягнення високого рівня зайнятості у

більшості країн світу у післявоєнний період знаменувало вирішення

стратегічного завдання кейнсіанства;

- достатньо розвинена система державного регулювання економіки через ГКП

непомітно і впевнено забезпечувала стабільний економічний розвиток.

У другій половині 60-х років формується посткейнсіанство (Р.Клауер,

А.Лайонгудвуд) – нове трактування теорії Дж.М.Кейнса, яка вважається ними

внутрішньо несумісною із теорією загальної рівноваги, критика ортодоксів, створення

нової теорії грошей на основі кейнсіанства.

5. Монетаризм як теорія сформувався у 60-х р. 20 ст.. Його родоначальником

став Мілтон Фрідмен (професор Чиказького університету, лауреат Нобелівської премії

(1976 р.), голова американської асоціації економістів, автор більше 270 праць), який

вважав монетаризм сучасним варіантом кількісної теорії грошей. Д.Лейдер (англійська

школа монетаристів) визначив монетаризм як певну політику держави, яка спрямована,

з одного боку, на зменшення темпів інфляції, шляхом скорочення обсягів грошових

агрегатів, а з іншого – на підтримку стабільності цін через забезпечення стабільних

темпів приросту грошової маси.

Хронічна інфляція, що вийшла на перший план після другої світової війни, і з

якою не змогло справитись кейнсіанство, покликала до життя сучасний монетаризм.

Початковими постулатами сучасного монетаризму є:

- гроші мають особливу силу;

- грошово-кредитна сфера (ГКС) є зовнішнім дестабілізаційним чинником

економіки;

- ГКС і ринкова економіка є окремими автономними сферами;

- ринкова економіка внутрішньо збалансована і здатна до саморегулювання;

- економіка - це „чорний ящик”, який ніколи не був предметом дослідження

монетаристів. Тільки імпульси з ГКС на вході та результати на виході із

„чорного ящика” вартують уваги справжнього монетариста.

Здобутками монетаризму є:

- обґрунтування кількісного взаємозв’язку між зміною грошової маси та

цінами;

- монетарна теорія промислових циклів (зміна господарської кон’юнктури

залежить від попередніх змін грошової маси);

- механізм впливу грошей на економіку через ціни (позичковий процент у

Дж.М.Кейнса);

- концепція неефективності державного економічного регулювання через

наявність лагу між змінами монетарних показників та змінами в економічних

параметрах;

- „монетарне правило” – грошова маса в обігу автоматично зростає на кілька

відсотків за рік незалежно від стану економіки;

- система плаваючих валютних курсів для забезпечення рівноваги в сфері

зовнішньоекономічної діяльності.

Великобританія, США, Німеччина та багато інших країн успішно

користувалися рецептами сучасного монетаризму для подолання інфляції та стабілізації

цін. Альтернативи йому немає і сьогодні. М.Фрідмен заслужено здобув славу

найвпливовішого економіста другої половини 20 ст.

На сьогодні економіка більшості країн розвивається при поміркованих рівнях

інфляції та безробіття. Обидві ці чинники, набувши хронічного характеру, час від часу

загрожують дестабілізацією економіки. Намагання попередити розвиток інфляції чи

безробіття привело до об’єднання кейнсіанської і монетариської концепцій у, так

званий, сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез, основними положеннями якого

є:

1) грошова маса активно впливає на економіку у короткотерміновий

період і на рівень цін у довготерміновий період;

2) державне регулювання економіки повинно здійснюватися в основному

через грошово-кредитну політику(ГКП);

3) помірна, контрольована інфляція – позитивний чинник розвитку

економіки, контроль інфляції – завдання монетарної політики;

4) в основі ГКП має лежати монетариська концепція, а відсоткової

політики -кейнсіанська.

Поняття та терміни:

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів держави для

забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної та місцевої

влади протягом бюджетного періоду.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - макроекономічний показник, який

відображає у поточних цінах сукупну вартість товарів і послуг, вироблених у країні за

рік.

"Дорогі" гроші – грошово-кредитна політика, що контролює обсяг грошової

маси через обмеження в отриманні кредитів та високі процентні ставки за кредитами.