(облігації та інші цінні папери). У секторі опосередкованого фінансування відносини
між продавцями і покупцями реалізуються через фінансових посередників.
Ринок грошей забезпечує здійснення операцій з грошовими коштами терміном
до одного року (кредити, депозити, облік векселів...) є реальним індикатором стану
грошового ринку і формує ціну грошей – процент.
Ринок капіталів – купівля-продаж грошей на термін більше одного року.
Класичними є операції з фондовими інструментами (акції, облігації, сертифікати...),
кредити і депозити. Кон’юнктура, процентні ставки цього ринку більш стабільні.
Фондовий ринок – забезпечує рух грошового капіталу через фондові
інструменти (акції, боргові зобов’язання, деривативи), є основним джерелом інвестицій,
організований у вигляді фондових бірж.
Структуризація грошового ринку є достатньо умовною. Досить часто його
ототожнюють із фінансовим чи фондовим. Дискусійним залишається і питання сутності
грошового ринку.
2. Визначальну роль на ринку грошей відіграє попит на гроші, що виступає як
запас грошей, який намагаються сформувати економічні суб’єкти на певний момент
часу. Розрізняють три основні мотиви попиту:
- трансакційний (операційний за І.Фішером) мотив заставляє суб’єктів
постійно утворювати певний запас грошей для забезпечення виробничого і
особистого споживання шляхом здійснення поточних платежів (трансакції).
Якщо І.Фішер обмежився тільки макроекономічним аналізом цього мотиву,
то представники кембріджської школи, ввівши коефіцієнт касових залишків,
зуміли зробити це на мікрорівні, ввівши в аналіз ще й психологічні чинники;
- застережний мотив спонукає суб’єктів до утворення певного запасу грошей
для задоволення своїх непередбачуваних потреб у майбутньому або для
забезпечення своїх потреб у майбутніх непередбачуваних обставинах.
Частина грошей відкладається на всякий випадок (хвороба, втрата майна,
інфляція, війна...) а також для реалізації несподіваних можливостей отримати
додатковий дохід;
- спекулятивний мотив (опрацьований Дж.М.Кейнсом) полягає у формуванні
певного запасу грошей з метою їх подальшого перетворення у високодохідні
фінансові активи. Володіння фінансовими активами приносить додатковий
дохід - процент, який, крім цього, є інструментом ГКП.
Зберігання грошей веде до втрати доходів, які називають альтернативною
вартістю зберігання грошей. Величина втрат залежить від запасу грошей та середньої
норми відсотка. Для зменшення втрат підприємець змушений зменшувати запас грошей
або попит на гроші. Запаси фінансових інструментів можуть приносити високі доходи
але при цьому варто рахуватися з фінансовими ризиками.
Зростаючі ризики втрати грошей можуть пересилити бажання отримати
додаткові доходи, що значно послаблює роль процента. Тому нинішні монетаристи
(М.Фрідмен), окрім процента, використовують у аналізі дивіденди, рівень інфляції і
працюють з дохідністю активів взагалі, трансформуючи спекулятивний мотив в мотив
капіталізації.
Основними чинниками впливу на динаміку попиту на гроші є: зміна обсягів
виробництва (обсягів національного доходу), включаючи зміну як реальних обсягів
виробництва, так і рівня цін, зміна швидкості руху грошей, зміна норми процента та
норми доходу, інфляція та інфляційні очікування.
3. Пропозиція грошей – це такий запас грошей, який економічні суб’єкти мають
у своєму розпорядженні і готові надати його у тимчасове користування позичальникам
при сприятливих економічних умовах.
На мікрорівні – пропозиція є альтернативою попиту, на макрорівні – обмежена
фактичною масою грошей в обороті. Вирішальним чинником пропозиції грошей є їх