Галушка Є.О. (ред) Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

частковою оплатою, песимісти (“ведмеді”) – грають на пониження курсу –

продають;

- “прикраса вітрини” - попередня скупка підвищує курс ЦП і вони тут же

продаються;

- опціонна операція – купляється право на придбання ЦП в майбутньому;

- ф’ючерс – стандартна операція з купівлі ЦП в майбутньому. Вимагається

страховий депозит від покупця. Може багаторазово перепродуватися.

Поведінка учасників торгів визначається інформацією, яка є загальнодоступною

і пропонується періодичними виданнями у Англії – Файненшнл таймс, у США – Уолл-

стріт джорнел, у Франції – ЕКО, а також прогнозами зміни курсів ЦП.

Ділова активність (стан біржа) розраховується через індекси, які відображають

зміну вартості ЦП основних корпорацій: Нью-Йоркська біржа– індекс Доу-Джонса (30

корпорацій), Насдак (200), Бі енд Пі (500); Лондонська біржа – Футсі (1000); Паризька

біржа – Сас (40); Токійська біржа – Ніккей (225). Щоденно розраховується більше 2500

індексів, які відрізняються видами ЦП, способами усереднення інформації,

використанням курсу (купівля, продаж, середній) та видом (ланцюгові чи базисні).

Основні поняття та терміни:

Андеррайтер - особа, яка організує розміщення (підписку) на ЦП.

Андеррайтинг (підписка) - розміщення ЦП нових випусків з метою продажу,

яка здійснюється групою інвестиційних ділерів.

Альпарі - відповідність біржового курсу валюти, ЦП, переказних векселів їх

номінальній вартості.

Біржова рада - орган управління біржею, який обирається загальними зборами

біржі на визначений строк і виконує визначені статутом біржові функції.

Біржовий індекс - показник біржової активності, який обчислюється за

особливими формулами і дозволяє стежити за тенденціями курсів ЦП.

„Бики” - біржові маклери, які грають на підвищення курсів ЦП і валют.

„Ведмеді” - біржові спекулянти, що грають на зниження курсу цінних паперів,

валют, товарів.

Вторинний РЦП – сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом ЦП.

Делістинг - процедура виключення ЦП з реєстру організатора торгівлі з

наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі.

Депозитарій - юридична особа , яка забезпечує зберігання ЦП, веде реєстр

власників та облік руху ЦП.

Емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску

та розміщення емісійних ЦП.

Емітент – юридична особа, держава, в особі уповноважених органів, АРК та

міські ради, які від свого імені розміщують емісійні ЦП та беруть на себе зобов’язання

щодо них перед їх власниками.

Інвестори в ЦП– фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які

набули право власності на ЦП з метою отримання доходу та/або набуття відповідних

прав.

Індосамент - передавальний напис на ордерному ЦП, що посвідчує перехід прав

за ЦП до іншої особи.

Інституційні інвестори – інститути спільного інвестування (пайові і

корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних

компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи, які

здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок

чи за рахунок цих осіб з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості

фінансових активів.

Іпотечний сертифікат – цінний папір, забезпечений іпотечними активами або

іпотеками.

Котирування – механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни ЦП.

Лістинг – сукупність процедур з включення ЦП до реєстру організатора торгівлі

та здійснення контролю за відповідністю ЦП і емітента умовам та вимогам організатора

торгівлі.

Обіг ЦП – вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на ЦП і

прав за ЦП, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення ЦП.

Овербот - ситуація, в якій курси валют, ціни товарів або ЦП внаслідок великого

обсягу купівель можуть підніматися дуже високо, створюючи нестійкий ринок.

Опціон – 1)право платежу чи відмова від нього, яке надається одній із сторін

умовами контракту або зміною його початкових умов; 2)угода, за якою власник опціону

отримує право протягом обумовленого терміну купити або продати акції за фіксованою

ціною.

Первинний РЦП – сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням ЦП.

Проспект емісії ЦП – документ, який містить інформацію про

відкрите(публічне) розміщення ЦП.

Професійні учасники РЦП – юридичні особи, які на підставі ліцензії ДКЦПФР,

провадять на фондовому ринку професійну діяльність з ЦП.

Райтер - особа, яка бере зобов'язання продажу (кол) і купівлі (пут) основних

цінних паперів за оптовою ціною.

Рендит – процентне співвідношення виплаченого дивіденду до ринкового курсу

акцій, відносний показник доходності цінних паперів..

Репорт - різновид термінових угод щодо продажу цінних паперів із

зобов'язанням наступного викупу через певний строк за вищим курсом.

Спред - розрив між мінімальною ціною пропозиції та максимальною ціною

попиту. Найбільш ліквідними є цінні папери, у яких найменше співвідношення спреда і

максимальної ціни.

Фіксинг - встановлення ціни чи курсу на валютних ринках або біржах.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового

ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і

похідних(деривативів).

Фінансові інструменти – ЦП. строкові контракти(ф’ючерси), інструменти

грошового обігу, відсоткові строкові контракти(форварди), строкові контракти на обмін

(відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю-продаж

будь-якого фінансового інструменту.

Література: 4-6, 9-11, 15, 16, 18, 19, 21,30-32, 38, 42, 44-48, 52, 59-61, 63

Питання для самопідготовки та самоперевірки:

1. У чому суть, призначення та необхідність ринку цінних паперів?

2. Які основні функції реалізує ринок цінних паперів?

3. Проведіть класифікацію ринку цінних паперів.

4. Охарактеризуйте основних суб’єктів ринку цінних паперів.

5. Яким вимогам повинен відповідати емітент цінних паперів.

6. Як забезпечуються права інвесторів чинним законодавством України?

7. Охарактеризуйте діяльність інфраструктурних посередників ринку цінних

паперів.

8. Яка роль і завдання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку?

9. Дайте характеристику основних видів цінних паперів.

10. Розкрийте специфіку роботи з акціями в акціонерному товаристві.

11. Як визначається розмір дивідендів в акціонерному товаристві.

12. Яка специфіка функціонування боргових цінних паперів?

13. Поясніть особливості та необхідність похідних цінних паперів.

14. Розкрийте роль фондової біржі на ринку цінних паперів.

15. Які операції і яким чином здійснюються на фондових біржах?

16. Чим відрізняється ф’ючерсні угоди від форвардних?

17. Що таке опціон і як здійснюються опціонні контракти?

18. Як створюються фондові біржі і які умови членства у них?

19. Як здійснюється лістинг цінних паперів.

20. Поясніть суть біржових індексів та порядок їх розрахунку.

Тести:

1. Фондовий ринок забезпечує купівлю-продаж:

1) всіх видів цінних паперів;

2) іноземної валюти;

3) дорогоцінних металів.

2. Функцією ринку цінних паперів є:

1) стимулювання економічного розвитку;

2) розподіл фінансових ресурсів держави;

3) економія витрат обігу;

4) перерозподіл грошових потоків між галузями економіки та окремими

підприємствами.

3. Вторинний ринок цінних паперів це організована площадка для:

1) купівлі-продажу похідних цінних паперів;

2) купівлі-продажу цінних паперів, що не потрапили в лістинг;

3) наступного (після первинного) їх розміщення.

4. Фондові біржі України керуються у своїй діяльності документами:

1) Законом України Про цінні папери та фондовий ринок;

2) Законом України Про регулювання ринків фінансовий послуг;

3) Положенням при торги на біржі;

4) власним статутом;

5) а), в), г).

5. Надання можливості для компанії котирувати свої акції на біржі називається:

1) лістингом;

2) конверсією;

3) котируванням;

4) арбітражем.

6. На первинному ринку цінні папери розміщуються шляхом:

1) підписки;

2) аукціонів;

3) вільного продажу;

4) всі відповіді правильні.

7. Фондова біржа забезпечує:

1) отримання прибутку;

2) отримання переваг щодо обігу власних цінних паперів;

3) захист інтересів та надання послуг своїм членам.

8. До цінних паперів інструментів власності належать:

1) облігації;

2) акції;

3) сертифікати;

4) векселі;

5) райти.

9. Власники акцій отримують:

1) прибуток;

2) маржу;

3) дивіденди;

4) роялті.

10. Переважне право на отримання винагороди за акціями має власник:

а) простих іменних акцій;

б) привілейованих акцій.

11. Який цінний папір не обмежений терміном обігу:

1) акція;

2) облігація;

3) сертифікат;

4) вексель.

12. До цінних паперів не відносяться:

1) акції;

2) облігації;

3) сертифікати;

4) векселі;

5) форварди.

13. Право голосу на загальних зборах мають власники:

1) простих іменних акцій;

2) привілейованих акцій;

3) облігацій;

4) сертифікатів;

5) векселів.

14. Випуск акцій реєструється:

1) Кабінетом Міністрів;

2) Міністерством фінансів;

3) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4) Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

15. Рішення про випуск облігацій:

1) емітентом;

2) емітентом за погодженням із вищестоящими органами;

3) емітентом за погодженням з Мінфіном;

4) емітентом за погодженням з ДКЦПФР.

16. До облігації додається:

1) сертифікат;

2) купонний лист;

3) талон.

17. Облігації міської позики формують ринок цінних паперів:

1) державних;

2) корпоративних;

3) муніципальних;

4) приватних.

18. Форвард відрізняється від ф’ючерса:

1) терміном угоди;

2) обсягом угоди;

3) порядком укладення угоди;

4) суб’єктами угоди.

19. Біржові індекси відображають:

1) рівень доходів членів;

2) зміну ціни всіх цінних паперів;

3) зміну ціни основних цінних паперів.

20. На відміну від ділера брокер:

1) отримує комісійні, а не зарплату;

2) є посередником, а не покупцем;

3) здійснює операції за дорученням і рахунок клієнта.

Задачі:

Задача 1

Номінальна ціна акції – 100 грн., дивіденд – 60%, позичковий процент – 35%.

Розрахувати курс акції і її ринкову вартість.

Задача 2

Сума активів ЗАТ – 3.5 млн. грн., боргів – 900 тис. грн., кількість акцій – 1500

шт.

Розрахувати балансову вартість акцій ЗАТ.

Задача 3

На виплату дивідендів спрямовується 1.5 млн. грн.. Загальна кількість акцій – 3

млн. шт..(1 акція – 1 грн.), в т.ч. 250 тис. шт.. привілейованих (фіксований дивіденд –

20% від номінальної вартості).

Розрахувати розмір дивідендів за звичайними акціями.

Задача 4

Привілейована акція випущена номінальною вартістю 100 грн. з фіксованим

розміром дивіденду – 200% річних. Мінімальна норма прибутку інвестора за іншими

інвестиціями - 70%.

Розрахувати ринкову ціну привілейованої акції.

Задача 5

Чистий прибуток АТ за останні 12 місяців склав 700 тис. грн. Кількість

випущених акцій – 10h000 шт. Ставка рефінансування НБУ – 35%.

Визначити курсову вартість акцій.

Задача 6

За першою акцією мінімальна ціна пропозиції – 1020 грн. при максимальній ціні

попиту – 1000 грн. За другою акцією, відповідно, 2050 та 2000 грн.

Визначити величину спреда за акціями і найбільш ліквідну акцію.

Задача 7

Перша акція має дивіденд 40%, при номіналі 100 грн. і ринковому курсі – 400

грн. Друга акція, відповідно, - 25%, 100 грн. і 300 грн.

Визначити величину рендиту за акціями та найбільш прибуткову з них.

Задача 8

Дивіденд акції складає 300 грн. і постійно зростає на 12%. Мінімальна норма

прибутку інвестора з інших інвестицій – 80%.

Розрахувати ринкову ціну акції у поточному році.

Задача 9

У наступному році ринкова ціна акції може досягнути 500 грн. Інвестор

розраховує отримати дивіденд – 150 грн.. Мінімальна норма прибутку з інших

інвестицій – 50%.

Розрахувати курс акцій в поточному році.

Задача 10

Підприємство придбало сертифікат номінальною вартістю 1000 грн. з річним

дисконтом 10% і терміном погашення – 6 місяців. Через 3 місяці підприємство продає

цей сертифікат (ринкова ставка дисконту за трьохмісячним депозитним сертифікатом у

момент продажі склала – 5% річних).

Розрахувати ціну купівлі і ціну продажу депозитного сертифікату.

Модуль 3

ТЕМА 8. СУТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ

1. Становлення та розвиток кредиту

2. Суть кредиту

3. Функції кредиту

2. Теорії кредиту

1.Виникнення кредиту було зумовлене особливими взаємовідносинами між

товаровиробниками, які забезпечували продавцю можливість реалізувати товар при

відсутності грошей у покупця. Покупець отримував товар з відстрочкою платежу, в

кредит. Для становлення кредиту були необхідні незалежні товаровиробники,

юридично самостійні особи і відповідні товарно-грошові відносини. Саме товарний обіг

і став першопричиною кредиту.

2. Термін "кредит" походить від латинських слів „creditum” – означає позичка,

борг та „сгеdо” - вірю. Довіра, підкріплена додатковими гарантіями, збіг економічних

інтересів позичальника і кредитора, їх юридична та економічна дієздатність є

основними передумовами кредиту.

Сьогодні найчастіше зустрічаються такі визначення кредиту:

- це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з

приводу надання в тимчасове користування позички в грошовій або товарній

формі на умовах строковості, повернення, забезпечення, платності та

цільового використання;

- це кошти і матеріальні цінності, які надаються у користування юридичним

або фізичним особам на визначений строк під відсотки.

Суть кредиту полягає не в формі чи масі позиченої вартості, а в економічних

відносинах тому перше визначення точніше.

Кредит необхідний як щойно організованим підприємствам, так і уже

працюючим, оскільки допомагає уникнути кризових явищ, сезонності, забезпечує

безперервність виробництва та обміну. Необхідність кредиту, зумовлюється також

наявністю вільних коштів у одних і потребою в них у інших економічних суб’єктів,

зміною потреби у коштах і джерелах їх формування (доходів та видатків), проведенням

витрат під організацію майбутніх виробництв (доходів).

3. Кредиту притаманні такі функції:

- перерозподільча – матеріальні та грошові ресурси перетворюються в

позичковий капітал і спрямовуються (перерозподіляються) в тимчасове

користування іншим суб’єктам;

- контрольно-стимулююча – контроль за економічним станом суб’єктів

кредитних відносин та стимулювання ефективного використання позичених

платних коштів;

- капіталізація вільних доходів – трансформація заощаджень і вільних

коштів фізичних і юридичних осіб у позичковий капітал;

- емісійна - задоволення потреб економіки в платіжних засобах (векселі,

грошово-кредитний мультиплікатор);

- розширення меж суспільного виробництва – збільшення масштабів

виробництва через централізацію, концентрацію та спеціалізацію останнього;

- економія витрат обігу - кредитні інструменти забезпечують доступ і

використання найдешевших електронних грошей або замінюють їх взагалі.

Кредит має свої макро- та мікроекономічні межі, які оцінюються і визначаються

за певними критеріями. До перших відносять темпи зростання ВВП, обсяг

акумульованих позикових коштів та розмір кредитного портфеля, до других –

кредитоспроможність позичальника - здатність останнього повернути кредит із

відсотками та ліквідність кредитора - його здатність забезпечувати своєчасне

повернення коштів своїм клієнтам.

Відхилення фактичних обсягів кредитування від економічно доцільних його меж

усувається шляхом:

- кредитної рестрикції – обмеження кредитування через запровадження більш

жорстких умов надання кредитів та обмеження ресурсної бази кредиторів,

підвищення норми обов’язкового резервування, рівня облікової ставки –

здорожує кредити, знижує їх доступність для позичальників і зменшує їхні

обсяги;

- кредитної експансії – збільшення обсягів кредитування через лібералізацію

надання кредитів, зменшення норми обов’язкового резервування та облікової

ставки тощо.

На кредитні можливості кредиторів (банків) суттєво впливають операції ЦБ з

державними цінними паперами (купівля – збільшує ГМ в обігу і здешевлює кредити,

продаж – навпаки) та обсяги купівлі-продажу іноземної валюти.

4. Із розвитком кредитних відносин формувалася і теорія кредиту, яка пройшла

у своєму розвитку декілька етапів.

Натуралістична теорія започаткована А.Смітом та Д.Рікардо. Її

послідовниками були А.Тюрго, Дж.Міль, Ж.Сей, К.Маркс, А.Вагнер, А.Маршалл та

інші.

Суть натуралістичної теорії полягає в наступному:

- об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал в натурально-речовій формі;

- кредит забезпечує перерозподіл матеріальних благ між учасниками

суспільного виробництва;

- позичковий капітал тотожний дійсному, накопичення позичкового капіталу є

проявом нагромадження дійсного капіталу, їхній рух повністю збігається;

- банки є лише посередниками у кредиті, а їхні пасивні операції є первинними

щодо активних.

Позитивним у цій теорії є те, що вона виходить з первинності виробництва і

вторинності кредиту, вважаючи, що останній не створює реального капіталу, і вказує на

залежність позичкового процента від рівня та динаміки прибутку (згодом К.Маркс

обґрунтував відносну самостійність позичкового капіталу, довівши, що саме він є

об’єктом кредиту).

До недоліків теорії слід віднести ототожнення промислового і позичкового ка-

піталу, недостатню оцінку ролі кредиту у виробництві і його впливу на розвиток

останнього, як і недооцінку ролі банків. Натуралісти не побачили як співвідношення

попиту і пропозиції на позичковий капітал впливає на відсоток, не зрозуміли відносної

автономності останнього та його зворотного впливу на ринкову кон’юнктуру.

Натуралістична теорія залишалась панівною протягом 19 ст., а окремі її

положення (посередницька роль банків та первинність пасивних операцій) домінували і

у 20 ст.

Зростання ролі кредиту і банків, масове використання замість дійсних

(натуральних) кредитних грошей, широке використання кредиту і банків у державному

регулюванні економіки привело до ревізії натуралістичної, а далі і до появи нової

концепції кредиту.

Капіталотворча теорія кредиту виходить з того, що:

- кредит є капіталом, тому розширення кредиту це нагромадження капіталу;

- банки – не посередники, а творці капіталу – „фабрики кредиту”;

- активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Засновник теорії Джон Ло (1671 -1729) вважав, що кредит є рушійною силою

розвитку економіки, задіює невикористовувані раніше виробничі резерви, створює

багатство та капітал. Звідси, банки є творцями капіталу, а збільшення багатства

можливе через розширення кредитування за рахунок емісії нерозмінних на золото

банкнот.

Невдалий експеримент Дж.Ло (генеральний контролер фінансів Франції) з

випуском емісійним банком незабезпечених банкнот надовго підірвали довір’я до цієї

теорії, подолати яке вдалося лише у другій половині 19 ст. Г.Маклеоду (1821 -1902),

який обґрунтовував, що кредит сам є продуктивним капіталом оскільки приносить

прибуток у вигляді відсотків, банки – “фабрики кредиту", але капіталотворення за

допомогою кредиту не є безмежним.

Основною помилкою Г.Маклеода стало ототожнення дійсного капіталу з

кредитом.

Для потреб державно-монополістичного регулювання економіки А.Ган та

Й.Шумпетер пристосували основні постулати капіталотворчої теорії, яка отримала

назву експансіоністської теорії.

Засновниками цієї теорії ототожнювали кредит з капіталом, стверджували, що

кредит створює депозити, а отже, й капітал, кредит є безмежним, що робить

безмежними депозити та капітал, кредит і банки є вирішальними чинниками

економічного розвитку.

А.Ган належно оцінив можливості банків у потрібний момент надати

позичальникам через кредит додаткову купівельну спроможність, проаналізував такі

чинники додаткового попиту на кредит як збільшення обсягів виробництва та ріст цін.

Він вважав, що через кредит можна підтримувати попит, що не допустить кризу

перевиробництва, згладить коливання економічного циклу, забезпечить створення

„безкризового”, „безкон’юнктурного” господарства, у теорії.

А.Ган розробив основи кредитної політики, які ввійшли в кейнсіанську модель

державного регулювання економіки.

Дж.М.Кейнс вважав, що:

- циклічність у розвитку економіки, кризи та безробіття можуть бути значно

послаблені втручанням емісійного банку та уряду;

- в основі зростання виробництва лежить стимулювання інвестицій шляхом

зниження позичкового процента, що зумовлює ріст виробничого та

споживчого попиту, знижує безробіття;

- позичковий капітал залежить від кількості грошей в обігу;

- грошова маса впливає на процент (до певного рівня), ставка процента - на

розмір інвестицій, інвестиції через виробниче використання - на доходи, а

останні визначають ціни.

Посилення кредитної експансії за Дж.М.Кейнсом відбувається опосередковано,

через ставку процента. Відмовився від ідеї необмежених капіталотворчих можливостей

кредиту: надмірне кредитування може призвести швидше до інфляції аніж до росту

інвестицій, які держава повинна організовувати з інших джерел.

Свій внесок у розвиток капіталотворчої теорії зробили також П.Самуельсон,

Л.Лернер, С.Харісон, Дж.Гелбрейт, М.Фрідмен та інші.

Основні поняття та терміни:

Банківські ресурси - сукупність коштів, які знаходяться у розпорядженні банку

і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Кредитна операція - угода про надання кредиту, що супроводжується

відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція - комплекс заходів, спрямованих на скорочення

банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для

обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків

за користування кредитом.

Кредитно-інвестиційний портфель - сукупність усіх позичок, наданих банком,

та придбаних цінних паперів.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єкту

господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику

поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити

борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатності

повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника; його

акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим

станом, здатністю в разі необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Лихварський кредит - економічні відносини, що виникають за умови

порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Маржа - різниця між ставками позичкового та депозитного відсотка, яка є

прибутком банку.

Норма процента - співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою

наданої позики.

Об'єкти кредиту - економічні процеси, відносно яких укладається кредитна

угода.

Позичковий капітал - грошовий капітал, який передається у позику і приносить

його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент - плата, яку отримує кредитор від позичальника за

користування кредитом.

Суб'єкти кредиту - учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і

позичальник.

Література: 2, 3, 22, 42-49, 51, 55, 60, 63

Питання для самопідготовки та самоперевірки:

1. Назвіть основні форми грошового капіталу.

2. Охарактеризуйте джерела нагромадження позичкового капіталу.

3. Як впливає кредит на капіталізацію грошових відносин.

4. Поясніть походження кредиту як особливої економічної категорії.

5. Обґрунтуйте необхідність та можливість існування кредиту в умовах

ринкової економіки.

6. Яка роль кредиту в становленні ринкової економіки України?

7. Дайте визначення суті кредиту.

8. Назвіть ознаки, що відрізняють кредит від інших економічних категорій.

9. Які функції виконує кредит в економіці?

10. Поясніть механізм реалізації перерозподільчої функції кредиту.

11. Який взаємозв'язок(відмінності) є між поняттями „функції” і „роль” кредиту?

12. Чим відрізняється кредитна експансія від кредитної рестрикції?

13. Які постулати натуралістичної теорії кредиту є помилковими?

14. У чому капіталотворча теорія кредиту прогресивніша від натуралістичної?

15. Які причини появи експансіоністської теорії кредиту та які її постулати?

16. Охарактеризуйте вклад Кейнса в теорію кредиту.

17. Які сучасні уявлення про роль та функції кредиту?

Тести:

1. У чому полягає суть кредиту:

1) це економічні відносини, пов'язані з передачею вартості від кредитора до

позичальника;

2) це економічні відносини, пов'язані з перерозподілом вартості між

галузями економіки та регіонами;

3) це економічні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах

зворотності, строковості і платності;

4) це економічні відносини між суб'єктами грошового ринку з приводу

перерозподілу вартості.

2. Принципами кредитування є:

1) строковість, повернення, забезпечення, платність, цільове використання;

2) строковість, надійність, забезпечення, платність, цільове використання;

3) строковість, повернення, гарантування, платність, цільове використання;

3. До якого виду операцій відноситься одержання кредиту:

1) до активних;

2) до послуг;

3) до пасивних.