Галушка Є.О. (ред) Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

- програма короткотермінового кредитування (Stand-by) – кредити на термін 1-

13 місяців під першочергові заходи макроекономічної стабілізації економіки;

- програма розширеного кредитування (EFF) – спрямована на закріплення

попередніх досягнень і структурну перебудову економіки.

Умови кредитів вигідні позичальнику: надаються на 5-6 років, пільговий

період 3 роки, відсотки 5.7 - 6.3%.

Заборгованість України за кредитами МВФ на 01.01.04 року склала 2.5 млрд.

дол. США, на початок 2006 року – близько 800 млн. СПЗ. У вересні 2002 року

представництво МВФ в Україні заявило про завершення програми розширеного

кредитування (EFF) в Україні і неможливість її продовження. МВФ позитивно оцінив

розвиток макроекономічної ситуації, звернув увагу на нерозв’язаність проблем у

фіскальній сфері (ухиляння від оподаткування, надання спеціальних пільг,

безадресність соціальної допомоги, наявність заборгованості по ПДВ тощо), заявив про

готовність до співпраці з урядом у майбутньому.

Світовий банк(СБ) - міжнародний інвестиційний інститут, заснований за

рішенням Бреттон-Вудської конференції у 1944 року. Має статус спеціалізованої

установи ООН.

До складу Світового банку входить Міжнародний банк реконструкції та

розвитку(МБРР); Міжнародна асоціація розвитку; Міжнародна фінансова корпорація;

Багатостороннє агентство гарантування інвестицій.

Членом МБРР може стати тільки член МВФ. Статутний капітал банку (190 млрд.

дол. США) формується шляхом підписки держав-членів на його акції. У 1992 року

Україна стала членом МБРР і отримала 10.9 тис. акцій на суму в 1.3 млрд. дол. США.

Опікуном України в СБ є Нідерланди, які сплатили за Україну 79 млн. дол. США –

оплачена сума підписки на акції. Кожний член банку має 250 голосів плюс один голос

на кожну акцію

МБРР кредитує структурні проекти економічних перетворень на мікрорівні,

приватизацію, реформування в ПЕК, АПК, соціальному секторі. Розрізняють системні

(кошти йдуть у бюджет на реформування цілих секторів економіки) і інвестиційні

(розробка проекту - міжнародний тендер - кредитна угода) проекти. Умови кредитів для

країн третьої групи, куди входить Україна: термін надання – 17 років, пільговий період

– 5 років, ставки прив’язані до LIBOR (ставка за кредитами на Лондонському

міжбанківському ринку).

З 1992 року СБ ухвалив для України кредитів на суму 4.6 млрд. дол. США, з

який надійшло 3.2 млрд. дол. США, а 1 млрд. дол. США перебуває на балансі банку.

85% із наданих кредитів – структурні, 15% - інвестиційні. Заборгованість України

перед СБ на вересень 2006 року складає 2.4 млрд. дол. США.

Станом на вересень 2006 року в рамках діючої програми стратегічного

співробітництва з Україною (до червня 2007 року) розробляються нові проекти на

загальну суму 700 млн. дол. США, спрямовані на поліпшення водо-, теппло-, та

електропостачання, вирішення екологічних проблем , підтримку судової та пенсійної

реформ, запровадження моніторингу якості продуктів тощо.

Важливу роль на світовому ринку позичкових капіталів відіграє система

регіональних міжнародних фінансово-кредитних установ: Банк міжнародних

розрахунків та регіональні банки, в яких беруть участь і країни з інших регіонів:

Азіатський банк розвитку (АБР); Африканський банк розвитку (АфБР);

Міжамериканський банк розвитку (МАБР); Європейський банк реконструкції та

розвитку (ЄБРР).

Основні поняття та категорії:

Валютна система – форма організації міжнародних грошових відносин;

сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма

відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних

процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну

ув’язку.

Валютний кошик – це метод співвідношення середньозваженого курсу однієї

валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют,

їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної

валюти у наборі).

Валютний паритет – кількісне співвідношення купівельної спроможності

валют.h

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма

організації валютних відносин між групою країн.h

Міжнародна валютна ліквідність - це здатність країни (чи групи країн)

забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для

кредитора платіжними засобами.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і

розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі

взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин

країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та

використовуються валютні кошти держави.

Платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та

сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Платіжні інструменти – засіб, певної форми на паперовому, електронному чи

іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з

відповідного рахунка платника (документи на переказ - доручення, векселі, чеки,

трати...та спеціальні платіжні засоби - пластикові картки).

Платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення

платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на

рахунок отримувача.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу до банку, що

обслуговує платника, здійснити без погодження із платником переказ визначеної суми

грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Переказ грошей – рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок

отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується

центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.h

Розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках,

здійснюваний згідно із розпорядженням клієнтів, або в результаті дій, які в рамках

закону призвели до зміни права власності на активи.

Розрахунковий документ – документ на переказ грошей, що використовується

для ініціювання переказу, з рахунку платника на рахунок одержувача (платіжне

доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога).

Розрахунковий чек – паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не

обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ

суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних

(грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними

домовленостями.h

Література: 20, 26, 42-48, 60, 63

Запитання для самопідготовки та самоперевірки:

1. Як можна визначити валютну „платоспроможність країни”?

2. Яким чином золото може стати ліквідним активом?

3. Чим відрізняються міжнародні ринки грошей і капіталів?

4. Порівняйте ознаки локальних та міжнародних ринків грошей.

5. Назвіть міжнародні фінансово-кредитні організації.

6. Яка необхідність і мета створення МФКО?

7. Що таке Європейський валютний союз?

8. Яка роль міжнародного валютного фонду?

9. На яких умовах МВФ співпрацює із країнами-учасниками фонду?

10. Особливості членства та співпраці з МВФ України.

11. Як і з якою метою створювався Світовий банк?

12. Які структурні підрозділи функціонують в складі Світового банку?

13. Які проекти реалізує Світовий банк в країнах з перехідною економікою?

14. Як Україна співпрацює із Світовим банком?

15. Яка роль і значення Європейського банку реконструкції та розвитку для

країни?

16. Еволюція формування валютних відносин між країнами, що входили до

СРСР.

17. Назвіть форми міжнародних розрахунків та поясніть їх зміст.

18. Охарактеризуйте склад і структуру платіжного балансу країни.

Тести:

1. В рахунок поточних платежів (частина платіжного балансу) - не входить:

1) товарний експорт;

2) чисті доходи від інвестицій;

3) транспортні послуги іноземним державам;

4) зміни в активах країни за кордоном;

5) односторонні трансфертні платежі.

2. Як девальвація національної валюти може вплинути на обсяги експорту та

імпорту?

1) експорт і імпорт виростуть;

2) експорт виросте, а імпорт знизиться;

3) експорт і імпорт знизяться;

4) експорт знизиться, а імпорт зросте;

5) суттєво не зміниться ні експорт, ні імпорт.

3. Якщо ВВП країни знижується, то:

1) імпорт буде знижуватися, а ціна національної валюти - зростати;

2) імпорт і ціна національної валюти будуть знижуватися;

3) імпорт і ціна національної валюти будуть зростати;

4) імпорт буде зростати, а ціна національної валюти – знижуватися.

4. Активне сальдо платіжного балансу зростатиме, якщо:

1) знижуватимуться реальні процентні ставки;

2) зростатиме темп інфляції;

3) зростатимуть темпи економічного розвитку;

4) всі відповіді правильні;

5) всі відповіді неправильні.

5. Контроль зовнішньої торгівлі для зниження дефіциту платіжного балансу

приведе до:

1) зниження рівня інфляції в країні;

2) зниження темпів економічного розвитку;

3) зниження експорту;

4) зниження імпорту;

5) зниження сальдо торговельного балансу.

6. Міжнародний валютний фонд утворений у відповідності з рішенням:

1) 1867 р. - Паризької конференції;

2) 1922 р. - Генуезької конференції;

3) 1944 р. - Бреттон-Вудської конференції;

4) 1976 р. - Ямайської конференції.

7. Світовий банк утворений у відповідності з рішенням:

1) 1867 р. - Паризької конференції;

2) 1922 р. - Генуезької конференції;

3) 1944 р. - Бреттон-Вудської конференції;

4) 1976 р. - Ямайської конференції.

8. Спеціальні права запозичення – це:

1) умови членства в МВФ;

2) умови отримання кредитів в МВФ;

3) валюта МВФ;

4) всі відповіді неправильні.

9. Країна – член МВФ зобов’язана:

1) дотримуватись статуту МВФ;

2) контролювати рівень інфляції в країні;

3) забезпечувати макроекономічну стабільність;

4) всі відповіді правильні.

10.Стаття 8 Статуту МВФ вимагає:

1) повної конвертованості валют країн-членів МВФ;

2) стабільних темпів економічного розвитку;

3) макроекономічної стабільності;

4) недопущення вигоди від девальвації валютного курсу.

11. Головним завданням Світового банку є:

1) надання допомоги урядам країн з перехідною економікою;

2) кредитування та інвестування підприємств приватного сектору і

цільових програм;

3) інвестування коштів у пріоритетні напрямки розвитку економіки;

4) всі відповіді правильні.

12. Світовий банк реконструкції та розвитку є:

1) структурною одиницею МВФ;

2) структурою Світового банку;

3) незалежною юридичною особою.

13. Кредити Світового банку називаються пільговими, через:

1) низькі відсоткові ставки;

2) довгий термін користування;

3) наявність пільгового періоду, за який сплачуються тільки відсотки;

4) добре забезпечення.

14. Стенд-бай – це вид кредиту, який надається:

1) МВФ;

2) Світовим банком;

3) ЄБРР;

4) іншими організаціями.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

У вищих навчальних закладах кількість годин, призначених для самостійної

роботи студентів, у загальній кількості годин, відведених для вивчення дисциплін

навчального плану, є традиційно високою і постійно зростає. Для студентів вкрай

важливо опанувати методику самостійної роботи, хоча мало хто із них має бажання чи,

тим більше, відчуває у цьому потребу, оскільки все це видається і так достатньо

зрозумілим.

Задля користі справи обмежимося лише короткими рекомендаціями з

найнеобхідніших видів самостійної роботи, які студенти зможуть використати при

вивченні курсу „Гроші та кредит”. До таких видів самостійної роботи відносяться:

- робота над лекційним матеріалом;

- робота над навчальними посібниками, монографіями, науковою періодикою;

- вивчення й конспектування нормативного матеріалу;

- підготовка до семінарів;

- написання рефератів;

- підготовка до заліку.

Методи самостійної роботи мають універсальний характер і можуть бути

використані при вивченні і інших дисциплін.

Рекомендації з роботи над лекційним матеріалом

Робота над лекційним матеріалом включає два основних етапи: конспектування

лекцій і наступне опрацювання лекційного матеріалу.

Під конспектуванням мається на увазі складання конспекту, тобто короткого

письмового викладу змісту чого-небудь (усного виступу – мови, лекції, доповіді і т.п.

чи письмового джерела – документа, статті, книги тощо).

Конспектування усних виступів суттєво відрізняється від конспектування

письмових джерел. Конспектуючи письмові джерела, студент має можливість

неодноразово прочитати потрібний уривок тексту, подумати над ним, виділити основні

думки автора, коротко сформулювати їх, а потім записати. При необхідності можна

занотувати і власне ставлення до тієї чи іншої точки зору. Слухаючи ж лекцію, і

намагаючись використати кожну хвилину на її запис, студент більшу частину

зазначених вище робіт змушений відкладати на інший час, на її негайне осмислення

просто не залишається часу. При конспектуванні лекції варто на кожній сторінці

залишати місце для наступних записів, які можуть значно розширити й доповнити

конспект.

Складання конспекту лекції тільки перший і не завжди найважливіший етап

самостійної роботи. Після конспектування потрібно якомога швидше зробити наступне:

- прочитати свої записи і розшифрувати окремі скорочення;

- проаналізувати текст і встановити логічні зв'язки між його елементами;

- уточнити суть нових понять та термінів, спробувати запам’ятати їх;

- виділити головні думки;

- відзначити питання, що вимагають додаткового опрацювання;

- за темою лекції зібрати нормативний, науковий, а, при можливості, і

статистичний матеріал;

- законспектувати додаткові письмові джерела;

- відібрати питання, для вивчення яких потрібна консультація викладача.

Зрозуміло, що цю роботу не можна і не варто залишати на час заліково-

екзаменаційної сесії, а потрібно виконувати систематично протягом навчального

процесу перш за все для підготовки до семінарських та практичних занять.

При роботі над конспектом лекції студенту звернути особливу увагу на

проблемні питання, завдання й рекомендації, зроблені викладачем при читанні лекції.

Працюючи над конспектом лекції, необхідно мати під рукою довідкові видання:

економічний словник, словник фінансових термінів, у яких можна знайти пояснення

багатьох термінів, що трапляються у тексті, зміст яких студент уявляє собі не зовсім

точно, хоча вони можуть бути йому знайомі.

Рекомендації з опрацювання навчальних посібників, монографій, періодики

Перелік питань, що підлягають вивченню, наведений у робочій програмі курсу

„Гроші та кредит”. Проте не всі ці питання достатньо повно будуть розкриті на лекціях,

а окремі не будуть розглянуті взагалі. Тому, опрацювавши лекцію за конспектом,

необхідно порівняти порушені у ній питання з тим переліком, що наведений у програмі

за даною темою, і вивчити ці питання, самостійно одночасно доповнюючи свій

конспект лекцій. На самостійне вивчення може бути винесена і частина тем курсу.

Належно освоїти програмний матеріал можна з допомогою насамперед

навчальної літератури. Для цього варто скористатися наступними підручниками чи

навчальними посібниками:

1. Гроші та кредит: Підручник /М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.;

За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2006.

2. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор., 2003.

3. Гальчинський О. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.

Як правило, робота з навчальними посібниками не має нічого спільного з

наскрізним прочитанням тексту. Вона повинна бути спрямована у першу чергу на

пошуки відповідей на конкретно сформульовані у програмі питання чи питання для

підготовки до заліку та їх належне опрацювання. Системний підхід до вивчення

дисципліни при цьому не порушується, адже цей перелік питань системно і формується.

Працюючи з навчальними джерелами, не слід забувати про довідкові видання.

Подібним чином варто опрацьовувати монографічну літературу та наукову

періодику.

При роботі над темами, що винесені на самостійне вивчення, потрібно

самостійно виділити найбільш важливі, вузлові проблеми, як це в інших темах робилося

викладачем. Тут не можна задля економії часу підходити до роботи поверхово, оскільки

у цьому випадку можна упустити центральні проблеми і "загубитися" у значних обсягах

матеріалу. Результатом самостійної роботи повинно стати власне самостійне уявлення

про вивчені питання.

Робота з періодикою й монографіями також не повинна складатися з наскрізного

читання чи перегляду тексту. Вона має розпочинатися з ознайомлювального читання, а

потім – із пошуку відповідей на конкретні питання. Тут основною проблемою для

студентів є необхідність засвоєння, розуміння й запам'ятовування великих обсягів

матеріалу при постійному дефіциті часу.

Проблему дефіциту часу можна подолати тільки шляхом належної організації

свого розпорядку дня, опануванням методикою самостійної роботи та постійними,

систематичними заняттями по вивченню навчальних дисциплін. Варто попрацювати

над освоєнням різними методиками прискореного читання, які дозволять

запам'ятовувати значні обсяги інформації після першого ж прочитання.

Рекомендації щодо опрацювання нормативних документів

Вивчення нормативних актів посідає важливе місце у самостійній роботі

студентів, тому у рекомендованому списку літератури є необхідні для вивчення й

ознайомлення нормативні документи. Тексти законів та інших нормативних

документів, а також конспекти цих джерел можуть використовуватися при відповідях

на семінарах, вони є незамінними при підготовці до модульного та підсумкового іспиту.

У процесі вивчення нормативних документів доцільно використовувати

методичні прийоми, які сьогодні є загальноприйнятими. При цьому необхідно уточнити

конкретні політичні, економічні, соціальні та інші умови, у яких був прийнятий даний

нормативний акт та знати специфіку економічних відносин, які він регулює. Варто

простежити його зв'язок з іншими документами, що регулюють бюджетні відносини і

спробувати системно запам’ятати його зміст, керуючись таким алгоритмом:

- тип документа (Закон, Указ, Постанова, Положення, Інструкція, Наказ тощо)

та його назва;

- дата прийняття (видання);

- актуальність;

- мета й завдання;

- новизна;

- специфіка (особливості);

- термін уведення в дію.

Цей перелік можна доповнювати, розширювати чи, навпаки, укрупнювати

залежно від індивідуальних уподобань та специфіки самого документа.

Конкретна методика роботи з нормативними актами залежить від характеру

матеріалу, цілей навчальної роботи та проблем, які потрібно розкрити при вивченні

окремої теми курсу. Опрацьовувати документ варто розпочати з його наскрізного

прочитання, розрізняючи при цьому перегляд змісту та виділення питань, до яких є

особливий інтерес. Знайомитись з документом потрібно без поспіху, намагаючись

одержати загальне уявлення про його зміст, усвідомити його суть і характер питань, які

він регулює.

Після ознайомлювального етапу приступають до засвоєння змісту всього чи

частини нормативного документа. При цьому рекомендується робити обов'язкові робочі

записи - конспект документа.

Читати потрібно тільки з олівцем у руках, оскільки без записів по ходу читання

матеріал забувається. Якщо журнал, газета, роздруківка з текстом документа - власні,

то записи можна робити на полях. З часом напрацьовується власна система позначень:

- схвалення – прямі підкреслення, одиночні чи подвійні знаки оклику;

- нерозуміння - хвилясті підкреслення, знак питання;

- заперечення – подвійне підкреслення, знак оклику із знаком запитання

тощо.

При повторному читанні доцільно використовувати олівець іншого кольору.

Таким чином, ознайомлювальне читання дає можливість одержати загальне

цілісне уявлення про зміст і структуру нормативного документа. Ним варто

скористатися при першому знайомстві з документом, щоб зрозуміти характер

розв'язуваних у ньому питань і його структуру.

Вибіркове читання потрібне, коли вивчаються окремі питання, розділи чи

параграфи нормативного документа. Читається лише невелика частина документа, яка

розкриває ці питання.

Суцільне читання доцільніше всього використовувати при вивченні невеликих за

обсягом документів (накази Міністерства фінансів), коли весь матеріал у скороченому

вигляді можна включити в конспект. Суцільне читання не допускає ніяких пропусків

тексту, матеріал використовується цілком.

Вивчення нормативних документів передбачає конспектування його основних чи

потрібних зараз окремих положень. Форма запису конспекту повинна полегшувати

сприйняття тексту документа, для чого потрібно виділити розділи, параграфи, пункти.

Найістотніші моменти конспекту можна підкреслити або виділити шрифтом.

На початку конспекту необхідно вказати вид, назву документа, дату його

прийняття й джерело публікації. Конспект не повинен включати весь текст документа,

досить його вибіркового викладу. Виписувати потрібно те, що необхідно для вивчення

конкретної теми чи підготовки до конкретного семінарського заняття.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

З метою набуття студентом необхідної професійної підготовки, розвитку

навичок самостійного наукового пошуку в навчальному процесі університету

практикується написання рефератів, у тому числі і з курсу „Бюджетний менеджмент”.

Реферат (від лат. «доповідати», «повідомляти») є доповіддю на визначену тему,

що включає огляд відповідних наукових і нормативних джерел чи виклад суті

монографії, статті або іншого первинного документа (чи його частини) з основними

фактичними даними й висновками. Реферат - це самостійна творча робота, виконана й

оформлена згідно вимог до наукових праць.

Реферати пишуться з найбільш актуальних тем. Рекомендована тематика

рефератів орієнтовна. Студент може запропонувати сам ту чи іншу тему, погодивши її

попередньо з викладачем.

Зміст і оформлення реферату

Дуже важливою частиною всякої роботи є план, який повинен розкривати

обрану тему. Єдиної схеми складання плану не існує, головне, щоб його пункти були

логічно пов’язані і повністю охоплювали проблему. Перший елемент плану – вступ,

далі - основна частина, висновок і бібліографічний список. Сторінки необхідно

пронумерувати, реферат повинен бути підписаний і мати дату завершення роботи над

ним. Весь науковий апарат повинен бути оформлений відповідно до вимог.

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність проблеми, намітити шляхи її

аналізу й рішення, дати короткий аналітичний огляд літератури й обґрунтувати

структуру викладу матеріалу. В основній частині послідовно викладаються питання

плану, кожному з яких передує заголовок. Бажано, щоб матеріал був рівномірно

розподілений за питаннями, а виклад кожного питання завершувався коротким

висновком. Зміст кожного з розділів (параграфів) повинен формулюватися у його назві.

У висновку необхідно зробити концептуальний підсумок всієї роботи, який розкривав

би всю тему чи проблему. Обсяг реферату – від 5 до 10 друкованих сторінок.

Зразок оформлення титульного листа реферату

Міністерство освіти і науки України

Буковинський університет

Кафедра фінансів

Р Е Ф Е Р А Т

наhтему:

“Перспективи розвитку кредитної системи України”

Виконав:

Студент 4 курсу,

економічного факультету

спец. “Фінанси”

група Ф-501

П.І.Б.

Науковий керівник:

посада

науковий ступінь, учене звання

П.І.Б.

Чернівці

2007

Посилання на літературу і нормативні акти можуть бути подані як на кожній

сторінці, так і наприкінці роботи, після висновку - із нової сторінки. Можуть бути

використані різні варіанти оформлення виносок, але необхідно, щоб в одній і тій же

роботі вони були однаковими.

Реферат завершується бібліографічним списком, до якого включаються всі

роботи і нормативно-правові акти, із якими ознайомився автор, а не тільки ті, котрі

були цитовані в тексті роботи. Вони групуються таким чином:

- нормативні акти (за юридичною чинністю у спадному порядку, усередині

групи рівних за юридичною чинністю – за датою видання);

- спеціальна література - в алфавітному порядку;

- неопубліковані матеріали;

- практичні матеріали.

Текст виконаної й оформленої роботи підлягає ретельній перевірці. Помилки й

описки, як у тексті, так і в цитатах і в науково-довідковому апараті не припустимі.

За попередньо підготовленими тезами виступу, студент протягом 5-7 хвилин

коротко доповідає основні положення свого реферату на семінарі. Після доповіді

відповідає на питання. Після обговорення реферату та виступу студента останньому

виставляється оцінка.

Незадовільна оцінка виставляється в наступних випадках:

- заявлена тема не розкрита;

- обсяг реферату істотно виходить за рамки вимог;

- рецензент довів академічну несумлінність студента.

Тематика рефератів

1. Теорії грошових відносин та їх розвиток.

2. Відмінності кількісної і класичної теорії грошей.

3. Вклад Дж. М. Кейнса в розвиток теорії грошей.

4. Джерела сучасного монетаризму.

5. Суть, цілі та методи монетаризму.

6. Походження, необхідність і суть грошей.

7. Розвиток форм вартості та еволюція грошей.

8. Загальна характеристика функцій грошей.

9. Функціональні форми грошей та їх практичне використання.

10. Світові гроші та національні валюти.

11. Становлення та розвиток грошової системи України.

12. Суть грошово-кредитної політики.

13. Національний банк України. Його роль і функції.

14. Операції відкритого ринку як механізм грошово-кредитної політики.

15. Управління обов’язковими резервами як механізм грошово-кредитної

політики.

16. Облікова ставка і банківський відсоток як інструменти ГКП.

17. Позичковий капітал і позичковий відсоток.

18. Специфіка та фактори попиту на гроші

19. Суть і особливості пропозиції грошей

20. Емісійний процес його суть.

21. Емісійні можливості банківської системи.

22. Відносна вартість і купівельна спроможність грошей.

23. Досягнення рівноваги на грошовому ринку.

24. Еволюція форм грошей та системи платежів.

25. Фактори, що визначають обсяг грошової маси в обігу.

26. Практичне застосування закону грошового обігу.

27. Основні типи грошових систем та їх еволюція

28. Методи регулювання грошового обігу.

29. Платіжні системи та принципи їх організації.

30. Соціально-економічні наслідки інфляції

31. Сучасна антиінфляційна політика.

32. Особливості інфляційного процесу в Україні.

33. Необхідність та види грошових реформ.

34. Становлення грошової системи України.

35. Ринок цінних паперів, його роль в економіці.