Дяченко Ю.П. Видавнича справа: законодавчі засади

Подождите немного. Документ загружается.

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ.

Акт реєстрації засвідчується відповідним свідоцтвом.

Згідно Закону у бланку свідоцтва про державну реєстрацію

юридичної особи зазначаються:

/ найменування юридичної особи;

/ ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру

підприємств і організацій України;

/ місцезнаходження юридичної особи;

/ місце проведення державної реєстрації;

/ дата проведення державної реєстрації;

/ прізвище та ініціали державного реєстратора.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу — під-І

приємця включаються до Єдиного державного реєстру, зокрема;

/ повне найменування юридичної особи та скорочене у разі

його наявності;

</ ідентифікаційний код юридичної особи;

/ форма власності;

/ організаційно-правова форма;

/ центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до

сфери управління якого належить юридична особа державної

форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої

частка держави становить не менше 25 відсотків;

/ місцезнаходження юридичної особи;

/ основні види діяльності та ін.

Запам'ятайте:

Видавнича справа, діяльність видавничо-поліграфічного

комплексу регулюються не тільки базовим законодавством про

видавничу справу, а й суміжними законодавчими актами, які сто-

суються різноманітних правовідносин, що виникають у процесі

здійснення видавничої справи. Це, зокрема, закони України "Про

обов'язковий примірник документів", "Про захист суспільної мо-

ралі", "Про рекламу" та ін.

Видавництва, редакції, організації телебачення, радіомовлення,

кіно-, відеопрокату є підприємствами та організаціями культури.

Особи, які працюють у засобах масової Інформації, видавші

цтвах, є працівниками культури.

Міністерство освіти та науки України як центральний орган

державної виконавчої влади забезпечує випуск підручників,

посібників, методичної літератури.

.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

2 Ч ПІДЗАКОННІ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

В ГАЛУЗІ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

сфері видавничої справи України, крім законів і ко-

дексів, діють десятки підзаконних нормативпо-право-

вих актів. Це укази Президента України, постанови Кабінету

Міністрів України. Всі ці акти видаються на підставі законів з

метою забезпечення їх виконання і не повинні суперечити

Конституції і законам України.

Указ Президента України "Про порядок офіційного опри-

люднення нормативно-правових актів та набрання ними чин-

ності" від 10 червня 1997 року встановлює, що закони України,

інші акти Верховної Ради України, акти Президента України,

Кабінету Міністрів України не пізніше як у п'ятнадцятиденний

строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною

мовою в офіційних друкованих виданнях. Такими виданнями є:

"Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник Ук-

раїни" та газета "Урядовий кур'єр".

Зазначені нормативно-правові акти можуть бути опубліко-

вані в інших друкованих виданнях лише після їх оприлюднен-

ня у зазначених офіційних виданнях. Опубліковані в інших

друкованих виданнях нормативно-правові акти мають інфор-

маційний характер і не можуть бути використані для офіційно-

го застосування.

Указ Президента України "Про Положення про Державний

комітет телебачення і радіомовлення України" від 27 серпня

2003 року №920/2003 визначає статус названого Комітету як

Центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямо-

вується і координується Кабінетом Міністрів України. На нього

покладено забезпечення реалізації державної політики в інфор-

маційній та видавничій сферах, державної мовної політики.

Держкомтелерадіо України здійснює управління в інфор-

маційній та видавничій сферах, зокрема:

/ готує пропозиції щодо формування державної політики в

інформаційній та видавничій сферах і визначення пріоритетних

напрямів дальшого розвитку цих сфер та щодо формування

Державної мовної політики у сфері захисту суспільної моралі;

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ^

.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

/ аналізує та прогнозує розвиток ринку інформаційної,

видавничої продукції в Україні та світі;

/ координує та здійснює методологічне забезпечення

діяльності державних засобів масової інформації, а також дер|

жавних видавництв, поліграфічних підприємств і підприємсті

книгорозповсюдження;

/ здійснює державний нагляд за додержанням законодав-І

ства у сфері захисту суспільної моралі;

/ розробляє пропозиції щодо економічного і соціального]

розвитку інформаційної та видавничої сфер;

/ здійснює міжнародне співробітництво в інформаційній!

та видавничій сферах.

Крім того, Держкомтелерадіо веде Державний реєстр Ук-

раїни видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавни-|

чої продукції.

Примітка: Державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації

та Інформаційних агентств, яку проводив Держкомтелерадіо, Указом Прези-1

лепта України від 26 вересня 2005 року "Про вдосконалення державного уп-

равління в інформаційній сфері" та Постановою Кабінету Міністрів від

ЗО листопада 2005 року "Питання державної реєстрації друкованих засобів І

масової інформації та інформаційних агенств як суб'єктів інформаційної

діяльності" з 1 березня 2006 року покладено на Міністерство юстиції!

України.

На Держкомтелерадіо покладено також забезпечення пе-

репідготовки і підвищення кваліфікації працівників засобів

масової інформації та видавничої сфери та інші функції щодо

регулювання діяльності інформаційної та видавничої сфер.

Укази Президента України:

"Про опублікування актів законодавства України в інфор-

маційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 грудня

1996 р. №1207/96.

"Про державну економічну підтримку вітчизняних друкова-

них засобів масової інформації" від 16 квітня 1997 р. № 332/97.

"Про деякі питання державної підтримки книговидавни-

чої справи" від 23 липня 1998 р. № 816/98.

"Про День працівників видавництв, поліграфії і книго-

розповсюдження" від 25 травня 1999 р. № 563/99.

"Про створення літературно-мистецького літопису "Золо-

тий фонд України" від 12 листопада 1999 р. № 1459/99.

"Про додаткові заходи щодо державної підтримки націо-

нального книговидання і книгорозповсюдження" від 9 листо-

пада 2000 р. № 1217/2000.

"Про вдосконалення державного управління в інфор-

маційній сфері" від 26 вересня 2005 р. № 1338/2005.

"Про першочергові заходи щодо забезпечення та розвитку

культури і духовності українського суспільства" від 24 листо-

пада 2005 р. № 1647/2005.

"Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в

Україні" від 21 березня 2006 р. № 243/2006.

"Про Національну комісію з утвердження свободи слова та

розвитку інформаційної галузі" від 6 червня 2006 р. № 493/2006.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про Державний

реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої

продукції" від 28 вересня 1998 року № 1540 встановлює порядок

реєстрації суб'єктів видавничої справи незалежно від форм влас-

ності та організаційно-правових форм, за винятком видавців та

розповсюджувачів друкованих засобів масової інформації.

(Останні реєструються на підставі "Положення про державну

реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні").

Внесення суб'єктів видавничої справи до Державного

реєстру здійснюється на підставі заяви, що подається до Дер-

жавного комітету телебачення і радіомовлення та його місце-

вих підрозділів.

Без внесення до Державного реєстру діяльність у видав-

ничій справі провадиться:

/ органами законодавчої, виконавчої, судової влади — для

випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого

та іншого нормативно-правового характеру;

^ навчальними закладами, науковими установами, твор-

чими спілками, іншими юридичними особами — для випуску

У світ та безоплатного розповсюдження службових і методич-

них матеріалів, інформаційних, бібліографічних, рефератив-

них, рекламних видань, а також матеріалів на правах рукопи-

су, розмножених за допомогою технічних засобів.

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ.

Крім того, у сфері видавничої справи діють І інші норматив,

но-правові підзаконні акти, що стосуються різних аспектів од

ганїзаційної, виробничої, фінансово-господарської діяльності,]

Постанови Кабінету Міністрів України:

"Про затвердження Положення про державну реєстрацію

прав автора на твори науки, літератури і мистецтва" від 18 лшн

ня 1995 р. №532.

"Про державну реєстрацію друкованих засобів масової

інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних)

зборів" від 17 листопада 1997 р. № 1287.

"Про утворення Державної акціонерної компанії "Ук-

раїнське видавничо-поліграфічне об'єднання" від 31 жовтня

1998 р. №1720.

"Про забезпечення діяльності Державної акціонерної

компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" від!

26 листопада 1998 р. № 1870.

"Про деякі питання реалізації державної інформаційної

політики" від 4 червня 1999 р. № 970.

"Про вдосконалення порядку проведення передплати

періодичних друкованих видань" від 17 вересня 2001 р. № 1198.

"Про заходи щодо вдосконалення порядку випуску друко-

ваної продукції за рахунок бюджетних коштів" від 22 березня

2002 р. № 362.

"Про порядок доставляння обов'язкових примірників до-1

кументів" від 10 травня 2002 р, № 608.

"Про затвердження мінімальних ставок винагороди (ро-

ялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних

прав" від 18 січня 2003 р. № 72.

"Про затвердження Порядку ведення обліку отриманих

валових доходів і валових витрат під час провадження видав-

ничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової

продукції" від 17 вересня 2003 р. № 1478.

"Про затвердження Порядку спрямування коштів, вивіль-

нених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащен-

ня видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впроваджен-

ня новітніх технологій, розширення виробництва книжкової

продукції" від 15 жовтня 2003 р. № 1643.

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

"Питання державної реєстрації друкованих засобів масо-

вої інформації та інформаційних агенств як суб'єктів інфор-

маційної діяльності" від ЗО листопада 2005 р. № 1128.

Запам'ятайте:

Крім законів, видавнича справа в Україні регулюється відпо-

відними підзаконними нормативі ю-правовими актами — поста-

новами Верховної Ради України, указами Президента України,

постановами Кабінету Міністрів України. Всі ці акти не повинні

суперечити Конституції України та законам України.

2 4 МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ АКТИ

ТА ІНШІ ДОКУМЕНТИ

аконодавство України про видавничу справу загалом

відповідає основним положенням і стандартам міжна-

родного права, зокрема щодо свободи слова, вільного обміну

ідеями, знаннями, інформацією. Діяльність засобів масової

комунікації України повинна дотримуватися вимог відпо-

відних конвенцій та договорів, ратифікованих парламентом

України.

Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією

Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, прого-

лошує, що кожна людина може вільно брати участь у куль-

турному житті, має право на захист її моральних інтересів

щодо наукових, літературних або художніх праць, автором

яких вона є.

Важливим є положення названої Декларації щодо обме-

жень прав людини: "Під час здійснення своїх прав і свобод

кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень,

які встановлені законом виключно з метою забезпечення

належного визнання й поваги прав і свобод інших та забез-

печення справедливих вимог моралі, суспільного порядку

і загального добробуту в демократичному суспільстві" (стат-

тя 29.2).

Це положення повністю враховує законодавство України.

Зокрема, в Основному Законі, інших законодавчих актах

ОГЛЯД ЗАКОИСЩВСГВА ПРО ВИДАВНИЧУ'СЦШУ-

України встановлені обмеження деяких прав і

виключно в інтересах національної безпеки, територіально

цілісності або громадського порядку, для охорони здоров'я на

селення, для захисту прав інших людей.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини,

підписана урядами-члєнами Ради Європи 4 листопада 1950 ро-

ку в Римі, була ратифікована Верховною Радою України

17 липня 1997 року. Стаття 10 цієї Конвенції безпосередньо

стосується правових засад діяльності засобів масової ко-

мунікації. З одного боку, ця стаття проголошує основоположні

інформаційні свободи, з іншого — визначає допустимі межі

втручання владних державних органів у діяльність засобів

масової комунікації;

1. Кожна людина має право на свободу виявлення пог-

лядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх

/ поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї

без втручання держави і незалежно від кордонів.

СТАТТЯ Т1Р попп""-

ручання держави і незалеж .

стаття не перешкоджає держав "°

ШД КОрдон

' Ц

ня радіо-, теле- або кінопідприє

ВИМагати ліі

енз

уван-

Зій

7И

іи

джйь державам ви?

ня радіо-, теле- або юношдлриємств.

оЕ

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з

**^' обов'язками і відповідальністю, може бути предметом

таких формальностей, умов, обмежень або покарання,

які встановлені законом і є необхідними в демократич-

ному суспільстві в інтересах національної безпеки, те-

риторіальної цілісності або громадського порядку, з ме-

тою запобігання заворушенням або злочинам, для за-

хисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав

інших людей, для запобігання розголошенню інфор-

мації, одержаної конфіденційно, абг —

.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

Конвенція не заперечує проти запровадження ліцензуван-

ню діяльності підприємств у галузі телебачення, радіомовлен-

ня та кінематографії. Проте таке ліцензування не передбачено

для друкованих видань, тобто діяльність у сфері видавничої

рави може здійснюватися на підставі реєстрації, а не шляхом

;ержання спеціального дозволу.

Названа Конвенція передбачає механізми контролю за

дотриманням її положень. Для цього створено Європейську

комісію з прав людини. її рішення є обов'язковими для всіх

країн — учасників Конвенції.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права,

прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 ро-

ку, підтверджує положення Європейської Конвенції про за-

хист прав і основних свобод людини. Згідно цього пакту пра-

во на вільне висловлювання своєї думки передбачає свободу

шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї

незалежно від державних кордонів усно, письмово чи друко-

ваними засобами, а також при посередництві художніх форм

вираження чи іншими способами за своїм вибором.

Разом з тим, зазначені права й свободи, як визнає назва-

ний пакт, можуть бути пов'язані з деякими обмеженнями, які

мають встановлюватися законом і бути необхідними:

</ для поваги прав чи репутації інших осіб;

/ для охорони державної безпеки, громадського порядку,

здоров'я чи моральності населення.

Бернська конвенція про охорону літературних і худож-

ніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений

2 жовтня 1979 року), зазначає, що країни, до яких застосовуєть-

ся ця Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів

на їх літературні та художні твори. Україна приєдналася до

Цієї Конвенції відповідно до Закону № 189/95-ВР від 31 трав-

ня 1995 року.

Згідно цієї Конвенції термін літературні та художні тво-

ри охоплює всі твори в галузі літератури, науки та мистецтва

незалежно від того, яким способом чи в якій формі вони вира-

жені, як-то: книги, брошури та Інші письмові твори, лекції,

звернення, проповіді та інші подібні твори, драматичні й му-

зично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, му-

зичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори;

ОГЛЯД, ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ.

фотографічні твори; твори ппик

географічні карти, плани ескізи

Конвенція передбачає

аранжування та інші

.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

СКульлтури

- графі* Жодна держава-учасниця не зобов'язана забезпечувати

МИСТЄЦТВа; 1люст

РаЦохорону твору протягом строку, більш тривалого ніж строк,

установлений для творів даної категорії законом відповідної

руння та інші переробки?

адаптаціїі м

УЗич

держави, громадянином якої є автор.

твору охороняються нарівні з

1терат

рного

чи художньої Конвенція визначає, що авторське право включає виняткове

Водночас за законодавством^™"

?™*

111 ТВОрами

- право автора перекладати, випускати у світ переклади і дозволя-

визначати охорону, яка мож

КраШ Зу збе

жено прав ти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються,

законодавчого, адміністратив

НаДаВ

ГИСЯ

°Ф

йним тексту Під випуском у світ у розумінні цієї Конвенції слід ро-

офіїпйним перекладам

За законодавством країн

таких текстів.

судового характеру

зуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надан-

іидаииііим к

, ня невизначеному колу осіб примірників твору для читання

виключати з охорони полі .

ОЮЗ

У збережено також праві або ознайомлення шляхом зорового сприйняття,

шені в судових процесах

ом

°ви та промови, виголо Рекомендація про заходи, спрямовані на заборону і за-

опублікування

засобах

м'

такол

аво

визначати умові

побігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі

та інших публічно виголо ^

Шсрормаіін

лекцій, звернеш права власності на культурні цінності, ухвалена 19 листопада

вується інформаційною ме

ТВО

1В

як таке, що виправдо 1964 року Генеральною конференцією ООН з питань освіти,

Термін охорони чгіл • ••' V науки і культури, відносить до культурних цінностей, поряд з

життя автора і п'ятлег • •

нв

нцп ста

новить весь час творами мистецтва і архітектури, рукописи, книги, важливі

Всесвітня конвенн'

ІСЛЯ

смерт

*- колекції книг

архівних документів тощо.

Щоб

забезпечити

в Женеві 6 вересня 1952

авто

ськ

е право була прийнята охорону культурного надбання від будь-якої загрози його збід-

рджено Постановою В (.участь у цій Конвенції підтве- нення, кожна держава-член повинна вжити необхідних за-

грудня

1993

ПОКУТІ

0І ади

ни

№

3794-ХІІ

від

ходів

для

ефективного контролю

за

вивезенням зазначених

За цією Конвеніїір' культурних цінностей. Зокрема, рекомендовано доручити охо-

ся вжити всіх ЧПУ/ЛГГ; а •

де

Жава

"У

часн

иця зобов'язуєть- Р

0Н

У культурних цінностей відповідним офіційним органам.

і ефективної оГГ; Г'

™!..

ДЛЯ

^зпеченн,

охорони

ія достатньої Державам-членам рекомендовано здійснювати діяльність,

художні твори, а саме- т *

ҐШ на л

те

ат

УРні, наукові та спрямовану на пробудження й розвиток у своїх громадян

та ь-іио,,^^ І • .

исьмові, музикальні, драматичні і

нте

ресу й поваги до культурної спадщини всіх націй.

Декларація принципів міжнародного культурного співро-

бітництва проголошена Генеральною конференцією ООН з

території такої держави " * "*"*' "

срше вип

УЩені у світ на

пита

нь освіти, науки і культури 4 листопада 1966 року з ме-

жаві-учасниці охороною' я™ ^

ються в

кожній іншій дер-

тою

забезпечення гармонійної рівноваги між технічним і мо-

рально-інтелектуальним прогресом людства.

Згідно Декларації міжнародне культурне співробітництво

має охоплювати всі види розумової творчої діяльності у сфері

освіти, науки і культури. Метою міжнародного культурно-

го співробітництва є:

^ розповсюдження знань, сприяння розвиткові обдару-

вань і збагачення різноманітних культур; , .

Оі|

,, -

.,„_, ^^хі у ілл на власній території.

Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Кон-

венції, не може бути коротшим періоду, що охоплює час жит-

тя автора і двадцяти п'яти років після його смерті. Строк охо-

рони твору в кожній країні-учасниці встановлюрт^а ЇЇ -—

ном про авторське право.

встановлюється її зако-

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ^

.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

МІЖ

ї людини й суспільства, а також зміцненню незалеж-

аїн

за збереження їхнього суверенітету і утворення

ТчГьТо

Ц а

^^М^^^^^^ симпозіуму з питань культурної

ристувГтися ПЇЇ2 Г

УКИ В УС1Х

ТИШХ ЗЄМН0Ї Кул1

' Спадщини держав-учасниць НБСЄ, який відбувся а 28 трав-

життя

шіа

™и та сприяти збагаченню культурнощія по 7 червня 1991 року, містить важливі положення щодо

Декларація пт™ „ І здійснення видавничої справи. Зокрема, представники держав-

ВсесвітньоюконАелГ ™™

У сфері к

ьтури, прийняту учасниць Наради з питань безпеки і співробітництва в

6 серпня 1982 оо °

В Мехшо

- Щ° відбулася 26 липня -, Європі, підтверджуючи свою прихильність свободі самовира-

частинами

спм™^™™™

°°

В1ТУ

культ

УРУ невід'ємними ження

в зв'язку із забезпеченням цієї свободи

сфері мисте-

У ДеклараціїЧЛопм

ПР

ГРЄСУ ЛЮДСТВа І суспіль

ства.

цтва

та культури, заявили таке:

тури як сукупност

уЛЬОвано визна

чення поняття куль- "Видання письмових матеріалів, виконання і трансляція

теріальних інтелекту

^т

РаВ

ВИрЯЖЄН

ис

> Дивних і ма- музичних, театральних і аудіовізуальних творів <...> не става-

ють суспільство або со

Та ЄМ0ЦШних> які

^рактеризу- тимуть об'єктами обмежень чи втручання з боку держави,

мистецтва і літераптш

ЩаЛЬН

ГРУ

КуЛЬТура 0Х0ПЛІ

°є, крім крім тих випадків, коли такі обмеження передбачені внутріш-

І І? °

ПОсі6життя

основні права людини, нім законодавством

повністю відповідають міжнародним

._^ ^.^^^ * юоь оточення. Саме

культура перетворює нас у гуманних, розумних, критично

мислячих істот із моральними зобов'язаннями. Саме за допо-

могою культури ми розрізняємо цінності та робимо вибір. Че-

рез культуру людина пізнає себе, усвідомлює себе, критично

осмислює свої досягнення, невтомно шукає новий сенс існу-

вання і творить те, що відображає її сутність.

У прийнятій Всесвітньою конференцією Декларації уза-

гальнено визначено поняття культурної спадщини народу як

сукупності творів його художників, архітекторів, музикантів,

письменників, учених, доробок невідомих майстрів народної

рур, твори мистецтва, архіви та бібліотеки

Серед декларованих принципів слід відмітити

.--.„„^„..^ прагнути використати

нові технічні засоби виробництва й комунікації в такий

спосіб, щоб поставити їх на службу справжньому розвиткові

Крім того, вони висловили своє переконання в тому, що

існування у сфері культури різних, незалежних від держави

засобів поширення інформації, як-от: видавництва, радіомов-

ні, кінематографічні й телевізійні організації тощо, сприяє за-

безпеченню плюралізму і свободи мистецького і культурного

вираження.

Чорноморська конвенція про співробітництво в галузі

культури, освіти, науки та інформації, підписана у Стамбулі

6 березня 1993 року державами Чорноморського регіону, в то-

му числі й Україною, зафіксувала зобов'язання Сторін:

/ заохочувати і розвивати співробітництво між видавни-

цтвами, науковими установами та навчальними закладами, а

також обмін навчальною літературою, реферативними збірни-

ками та іншими науковими виданнями;

^ підтримувати популяризацію літератури Сторін, збіль-

шення перекладів творів авторів Сторін та їх розповсюдження;

^ заохочувати співробітництво в галузі книговидання і кни-

горозповсюдження, зокрема через спільне видання книг, обмін

спеціалістами, організацію книжкових виставок і взаємну

участь у міжнародних книжкових ярмарках.

6 Назвіть чинні в Україні міжнародні правові акти в галузі ав-

огл

^^онодлв

С1шпРовтАВШЧуслрАву

" -| __. ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ

Запам'ятайте:

правової системи В V

ПТуВаННЯ Д0 с

асної європеЙсь

7 У чому полягає свобода видавничої справи? Чи порушують

правові я.™ Ґ™„І

РаіШ чинним

и є лише ті між народ, права людини на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх

тощо), які ратиАік поглядів і переконань обмеження права у видавничій справі?

8. Назвіть відомі вам факти або можливі приклади порушень За-

кону України "Про захист суспільної моралі". Як, на ваш погляд,

видавець або редактор може запобігти виробництву та розповсюджен-

ню продукції, яка пропагує бузувірство, блюзнірство, принижує осо-

бистість, пропагує невігластво, неповагу до батьків? Як співвідносять-

ся такі дії із законодавчою забороною цензури?

правові акти ГКОНІРНПІ-

вані Верховною ^

КОРОТКІ ВИСНОВКИ

1. Загальним законодавчим актом у сфері видавничої

ви є Закон України "Про видавничу справу", який

порядок організації та провалжрнма о..-— •• діяльност

виготовлення та

кон визначає такж

суб'єктів видавничої снТави

~ У

рлжТ

кон визначає також засади в^Т

ВИДавНИЧ0Ї

суб'єктів видав Т

ВІДН

СИН ]

видавничо

повинні

акти, ЇЇ

у сир*

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

тику

Закону Украши «Про вида

ЛІТЕРАТУРА

1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів. — К:

Парламентське вид-во, 2002. — 34 с.

2. Законодавство України про видавничу справу / Верховна Рада

України: Офіц. вид./ Упоряд. Ю. П. Дяченко. — К.: Парламентсь-

ке вид-во, 2005. — 160 с.

3. Законодавство України про інформацію / Верховна Рада Ук-

раїни: Офіц. вид. — К.: Парламентське вид-во, 1999. — 168 с.

4. Чиж Іван, Іванов Валерій. Журналістські права та обов'язки у

світлі Європейської конвенції прав людини. — К.: Парла-

ментське вид-во, 1999. — С. 3-5.

5. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн.2. Правова

охорона культурних цінностей. — К.: Юрінком Інтер, 1997. —

С. 31-32,159-161, 233-235, 283-287,570-573. -

ни-І

5. У чому

видавничої справи?

^Оі. •

'.>'•>''",'.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ

ЗДІЙСНЕННЯ

ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Поняття видавничої справи та її суб'єкти

Мета і принципи видавничої справи

Основні умови здійснення видавничої

справи

Видавнича продукція та ц види

Книжкова палата України

Обов'язкові примірники видань

Виробничо-господарська діяльність у

видавничій справі

ПОНЯТТЯ ВИДАВНИЧОЇ

СПРАВИ ТА її СУБ'ЄКТИ

.НОРМАТИВ

НО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

ітке розуміння і засвоєння суті основних по-

нять, правильне вживання відповідних термінів

необхідне для здійснення будь-якої професійної діяль-

ності, зокрема й у сфері видавничої справи.

Насамперед слід усвідомити зміст самого поняття

видавнича справа. У різні часи це поняття розглядали

і визначали по-різному. Одні розуміли видавничу

спарву як специфічну складову частину сфери куль-

тури (поряд з бібліотеками). Цьому сприяло й те, що

за часів Радянського Союзу до 1963 року державне уп-

равління видавничою справою здійснювалося через

Міністерство культури. Інші вважали видавничу спра-

ву цілком самостійною виробничою галуззю І сферою

діяльності. Ця тенденція посилилася після 1963 року,

коли було створено новий орган управління — Дер-

жавний комітет по пресі, згодом перейменований на

Державний комітет у справах видавництв, поліграфії

та книжкової торгівлі (Держкомвидав) і видавнича

справа організаційно і структурно виділилася в окрему

самостійну галузь.

Як бачимо, у цих підходах переважав відомчий підхід;

об'єктивне визначення поняття штучно пов'язувалося із сис-

темою управління.

Згодом з'явилися більш виважені, науково обгрунтовані

визначення, зокрема: "Видавнича справа — галузь культури

і виробництва, пов'язана з підготовкою, випуском і розповсю-

дженням книг, журналів, газет, образотворчих матеріалів та

інших видів друкованої продукції" (Українська Радянська

Енциклопедія. Т.2, К.,1978, с. 218).

Це визначення чітко фіксує поняття видавничої справи як

самостійної галузі й водночас показує її двійчастий характер.

З одного боку, за своєю культурно-просвітницькою сутністю

і суспільною функцією видавничу справу віднесено до сфери

культури, з другого — за формою господарської діяльності —

до галузей матеріального виробництва.

Деякі автори, визнаючи двійчастий характер видавничої

справи, звужували її поняття до сфери діяльності лише ви-

давництв. Зокрема, видавнича справа визначалася як "одна з

найважливіших галузей культури і виробництва, пов'язана з

організацією видавництв і їх діяльності по підготовці, випус-

ку і розповсюдженню різних видів видавничої продукції ..."

(Словарь издательских терминов, М., Книга, 1983, с. 49).

У багатьох країнах законодавчого визначення поняття ви-

давничої справи не існує. Так, у Сполучених Штатах Амери-

ки видавничу справу розуміють як книговиробництво, видав-

ничий бізнес, — як бізнес з рисами комунікації, послідовність

творчих і виробничих процесів, систему розповсюдження

книг, газет, журналів у поєднанні з фінансовими й адміністра-

тивними функціями. У Російській Федерації поняття видав-

нича справа ототожнується з поняттям книжкова справа, кни-

говидання, видавнича діяльність.

До речі, у повсякденній практиці українських видавництв,

У Друкованих джерелах (навіть у професійних) поняття ви-

давнича справа, видавнича діяльність, книговидання також до-

сить часто неправомірно ототожнюються.

Узагальнене офіційне визначення поняття видавничої спра-

и дає Закон України "Про видавничу справу", прийнятий у

1997 році:

)РШтВНО-ПРАВ0ВЕРЕГУПЮВАШ&ЗЩЙСЩННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

9} ~1 • г-* --

собі організаційнсьтвдрчу

та^

ЄЩ

Виготовлювачі

видавничої продукції

- це,

насамперед, полі-

ИІСТЬ

юридичних

фізичних осіб зайнятих гтнппр

ДаРСЬКУ

^'графічні підприємства, інші юридичні або фізичні особи, які ма-

ленням і розповсюдженням видавничої пподиюї ™™"*ть у своєму розпорядженні засоби поліграфічного виробницт-

Тобто в наведеному визначенні не ті *•

ва

або копіювально-розмножувальну техніку та пройшли від-

двгичастий характер видавничої справи <о^^™**™>*^

де

ЖаВНу

еєст

ацІіа

чий і виробничо-господарський) а й

аніза

Шино-твор Розповсюджувачі видавничої продукції - це книготорго-

склад цієї специфічної сфери - ст

Закршлено т

иєди

вельїі

\ підприємства, магазини, кіоски тощо, державне під-

розповсюдження видавничої продукніГ™*'

БИГ

ТОВЛЄННЯі

приємство "Преса", яке забезпечує розповсюдження періо-

Складовими частинами видавничо"' • дичних видань, інші юридичні та фізичні особи, які внесені до

України "Про видавничу справу" є- '

СПраВИ Зпдно Закон

) Державного реєстру як суб'єкти видавничої справи.

видавнича

діяльність

•

Функції видавця, виготовлювача

та

розповсюджувача

ви-

чих, виробничих

заходів

спрям^""

™

рГашзаційних

ТІ1

<>Р'

давничої продукції можуть поєднуватися

одній особі.

світ

видавничої продукції

Ваних на

ПІ

ДГОтовку

випусв Суб'єктами видавничої справи

Україні можуть бути: гро-

виготовлення видавнич'" - мадяни України, іноземці та особи без громадянства, що пере-

логічний процес відтвопе

прод

КЦІ1

- виробничо-техно бувають в Україні на законних підставах, юридичні особи Ук-

чого оригіналу полігпаА "^

ВИЗНаченим ти

ражем видавни- раїни та інших держав. Вони вступають у правові, майнові,

собами; фічними чи іншими технічними за- виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності

розповсюдження видавни " л - відповідно до законодавства.

давничої продукції до сп продукції - доведення ви- Суб'єкти видавничої справи, які є суб'єктами підприєм-

жу, так

іншими

сп б °

Живача як

че

рез торговельну мере- ницької діяльності, керуються Законом України "Про видав-

Отже понятт Я ' ничу справу" та Господарським кодексом України. Гро-

-••-— • ' авнича справа досить пшпп^

а «„„„ мадські, наукові, релігійні та інші суб'єкти некомерційної

діяльності, які беруть участь у видавничій справі, керуються

1ПНИ Ірілуісідип , при ^.иіддлд^

. іншими нормативно-правови-

Отже понятт Я ' ничу справу" та Господарським кодексом України. Гро-

Діяльність

книжк

тмЧй

С72рйвй

Д°

сит

широке

охоплює мадські, наукові, релігійні

та

інші суб'єкти некомерційної

редакцій періодичних

ПИДаВНИЦТВ

видавничих

організацій, Діяльності, які беруть участь у видавничій справі, керуються

підприємств, організ .„

Друковани

ви

Даііь, поліграфічних законами України "Про об'єднання громадян", "Про свободу

ня

ипеси

П '

• •

жков

°ї

торгівлі

розповсюджеп- совісті

та

релігійні опганіаапії"

та

іншими

НООМІ

еанг в установленому порядку.

3а

еєст

Р°~

Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюють-

ся окремими угодами, укладеними згідно із законодавством.

Запам'ятайте:

Видавнича справа — сфера суспільних відносин, що поєднує

в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяль-

ність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготов-

ленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Видавнича діяльність як складова частина видавничої справи —

сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спря-

підготовку І випуск у світ видавничої продукції.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ-

О МЕТА ТА ПРИНЦИПИ

ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

,ВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Ппинципи видавничої справи випливають з основних

1РИ

Я"культурної політики, які визначені Основами за-

конодавства України про культуру, зокрема:

„п?п культурної по,

идавнича справа має на меті задоволення пот^""" 1

СТ

в браній про культуру, зокрема:

піль

тва у різноманітних видах видавничої іщ Т

ідження гуманістичних ідей, високих моральних за

СТВ

РЄННЯ ШИР

й для са

ювпяа

1Є

н1Л

пільном

житті, орієнтація як на національні, так. н

^Т іі ання їх пріоритетн

... у рітних видах видавничої іщ

гппГ'

СТВ

РЄННЯ Ш

„

ИР

КИХ м

°™востей для са

ювпяа

1Є

н1

громадян^у науковій, художній і технічній творчості, к.ф

^£&Г

ЗД

буТКа Й

свободи слова, думки, совісті, переконань.

дно Закону У "П

на

ієнтація як на націона,

визнання їх пріоритетності над

і примноження культурних надбань;

их зв'язків з українцями які

. -----«., —.,„, «сртдинішь. , збереження і примноження культурних надань,

Лідію Закону України "Про видавничу справу" метою в, / розвиток культурних зв'язків з українцями, які прожи-

давничог справи є: ' Р

як основи

збереження цінностей украшсь-

/ задоволення потреб особи, суспільства, держави у видав^культури;

чш продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності; /гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у

• створення можливостей для самовиявлення громаді творчий процес з боку держави, політичних партій та інших

пелМйн

РШ

НЄЗаЛЄЖН

В1Д

аси

' кольору шкіри, політичнш громадських об'єднань;

релігійних та інших переконаннь, статі, етнічного та соціаль / забезпечення умов для творчого розвитку особистості,

ного походження, майнового стану, місця проживання мов підвищення культурного рівня та естетичного виховання гро-

нихаоо інших ознак-

/ є мадян;

• забезпечення права на свободу думки і слова, на

ВІЛЬНІ

/ всебічне міжнародне культурне співробітництво та ш.

вираження своїх поглядів і переконань; Видавнича справа нерозривно пов'язана з всеохоплюючою

/ сприяння національно-культурному розвитку українсь сферою інформаційних відносин, які існують на всіх рівнях

кого народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів суспільного життя. Отже, видавнича справа пов'язана з ос-

обсяпв та розширення тематичного спрямування українсько повними принципами інформаційних відносин, які визна-

го книговидання; „

„

;

Законом України "Про інформацію", а саме:

гарантованість права на інформацію;

_; : „„;.™ ;т.л.лг***аііії тя свобода її обміну;

V ОО ЄКТИВНІСТЬ, шріЛіДПі^ю іпц.

/ повнота і точність інформації;

/ законність одержання, використання, поширення та

збе-

пА™..;»

~~''«

-«'^ПУІ

кількості тиражів

обсягів та розширення тематичного спрямування українсько

го книговидання;

чеш

/ забезпечення доступу українського суспільства до за- ^ .а^

ап,

.^ ^ -.-.

гальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мо-

відкритість, доступність інформації та <

вою кращих здобутків світової літератури, науки тощо нала-

об'єктивність, вірогідність інформації;

годження співпраці з іноземними видавництвами, українсь-

кою діаспорою, укладання відповідних міжнародних угод-

• здійснення книговидання російською мовою для забез- Р

іг

а™*- , . .„

печення культурних потреб російського населення України з Оскільки видавнича справа поєднує в собі організацшно-

урахуванням імпорту друкованої продукції; творчу діяльність з виробничо-господарською, для неї важливим

/ здійснення книговидання мовами інших національних

є зак

°нодавче закріплення основних принципів, які виника-

меншин в Україні; ють у процесі господарських відносин. Зокрема, Господарсь-

• збільшення кількості видань іноземними мовами які

кий ко

екс

України визначає загальні принципи господарю-

поширювали б у світі знання про Україну '

ва

"«я та підприємницької діяльності основними з яких є: ^

/зміцнення матеріально-технічної бази видавничо па т

забезпечення економічної багатоманітності, вільний

графічного комплексу і мережі розповсюдження вилавничоїі

Вибі

Р видів підприємницької діяльності та організаційних форм

Продукції. мавиичи<|

ПППиИ№ітітпі

а;