Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

511

В. І. Слінчук

МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ЕДУКАЦІЇ, ЩО СПРИЯЄ УСВІДОМЛЕННЮ

СТАРШОКЛАСНИКАМИ СИСТЕМИ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЇХ

НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наукові надбання другої половини 90-х років ХХ століття стали під-

ґрунтям прийнятого у 1999 році Закону України ―Про загальну середню

освіту‖ [8]. Метою шкільної освіти цей документ проголошує інтелекту-

альний, соціальний і фізичний розвиток особистості. Основою для реа-

лізації цієї мети визначається багатокомпонентний зміст освіти – систе-

матизовані знання про природу, людину, суспільство, культуру та виро-

бництво, засоби пізнавальної і практичної діяльності [1]. Мета та засоби

її реалізації цілком відповідають даному нами означенню поняття ―цін-

нісні орієнтації навчальної діяльності старшокласників‖: ціннісні орієн-

тації навчальної діяльності – це важливий структурний компонент навчаль-

ної діяльності, усвідомлений старшокласниками як її спрямованість на пізнан-

ня особистості самої себе, пізнання іншого та пізнання світу через призму

цінностей, що виконують регулятивну, орієнтувальну, проектувальну функ-

ції, і який визначає установку особистості на включення її в активну діяль-

ність.

Крім того, стаття 3 Закону ―Про загальну середню освіту‖ наголо-

шує на загальнолюдські цінності: ―Відбір … змісту ґрунтується на зага-

льнолюдських цінностях … на засадах гуманізму, демократії, громадян-

ської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах лю-

дини, родини, суспільства, держави‖. Це все входить у систему цінніс-

них орієнтацій навчальної діяльності як спрямованість на пізнання себе,

пізнання іншого та пізнання світу. В цьому контексті методики стали

набувати культурологічного, розвивального, комунікативного, діяльніс-

ного спрямування. О. Я. Савченко ставить питання: ―Що повинна знати

кожна дитина? Що допоможе їй усвідомити своє життєве призначення,

реалізуватись у різних соціальних ролях?‖ [18, c. 5]. Відповідь на дане

питання ми вбачаємо в забезпеченні усвідомлення старшокласниками

системи ціннісних орієнтацій навчальної діяльності через їх активність.

У 90-ті роки ХХ століття науковці (О. Митник, В. Шпак,

Ю. Мальований, О. Ярошенко, Г. Софінська, Т. Пінчук, Т. Радченко,

О. Кузьменко, В. Гладунський та ін.) продовжували вивчати форми ор-

ганізації навчання. Проте, порівняно з попередніми роками усе більшу

увагу вчені приділяють не традиційному уроку, а нестандартним фор-

мам організації навчальної діяльності (Е. Печерська, Т. Гусак та ін.). Так,

О. Г. Ярошенко досліджувала соціально-психологічні закономірності

групової навчальної діяльності, визначальним для якої є конструктивне

512

співробітництво, завдяки якому старшокласники з об‘єктів викладацької

діяльності вчителя перетворюються на активних суб‘єктів власного

учіння, що є фундаментом усвідомлення ціннісних орієнтацій навчаль-

ної діяльності [26, с. 25-26].

Новий крок у розробку проблемного підходу до навчання зробила

книга А. В. Фурмана ―Проблемні ситуації в навчанні‖. Вчений довів, що

проблемна ситуація стимулює розвиток розумових здібностей старшок-

ласника, що і сприймається ним як ціннісна орієнтація навчальної дія-

льності. Поряд з дослідженнями методів навчання (Ю. Друзь,

О. Жорник, Л. Ковальова, Л. Липова, А. Ясинська, А. Король,

П. Копосов, Н. Недодатко та ін.) науковці переключаються на категорію

―технологія навчання‖. Роботи А. В. Фурмана [20 - 23 та ін.] розпочали

перехід від дидактики форм та методів навчання до дидактики техноло-

гій навчання, що дає можливість створити цілісну модель навчального

процесу, включаючи й аксіологічний підхід. Сучасними технологіями

займалися В. Ф. Паламарчук, Л. В. Зазуліна та ін. [12 - 14; 7].

Наприкінці ХХ століття були висунуті чіткі вимоги до сучасних тех-

нологій. В. Мадзігон та М. Бурда, зокрема, серед цих вимог висунули й

такі, що безпосередньо стосуються ціннісних орієнтацій навчальної дія-

льності:

- урахування особливостей навчальної діяльності, її змісту та струк-

тури; циклів життєдіяльності учня, його здібності, інтереси і нахили;

- спрямування на особистість, унаслідок чого знання, уміння й на-

вички перетворюються на засіб розвитку пізнавальних і особистісних

можливостей старшокласника; забезпечення вироблення в нього

здатності бути суб‘єктом свого розвитку, рефлексивного ставлення до

самого себе [9, с. 87-89].

За словами видатного українського вченого-практика

В. О. Сухомлинського: ―Школа – святиня і надія народу. У школі навча-

ють не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати навколиш-

ній світ, багатства науки і мистецтва. У школі учать жити. Школа – це

духовна колиска народу‖ [19, c. 336-337].

Українська школа, за словами О. І. Вишневського, повинна зробити

стратегічну переорієнтацію навчального процесу, спрямованого на ви-

конання нового соціального замовлення, що передбачає реалізацію двох

тенденцій:

1. Зведення до мінімуму прямої взаємодії вчителя і учня (фронталь-

ні форми роботи) і відповідне збільшення частки самостійної навчаль-

ної праці кожної дитини.

2. Переорієнтація самостійної вільної діяльності учня переважно на

вирішення навчальних задач, до чого він іде через засвоєння необхідно-

513

го мінімуму інформації, а також спираючись на довідкові навчальні за-

соби.

Це означає домінування на уроці перетворювальної діяльності, яка

є самостійною за своєю природою. Пізнання в такому сенсі трактується

не як самоціль, а як щабель у досягненні мети через вирішення навча-

льних задач [3, c. 116]. Успішна реалізація цих тенденцій можлива за

умови усвідомлених учнями, зокрема і старшокласниками, ціннісних

орієнтацій навчальної діяльності.

Навчальний процес – це система, що має тенденцію до постійного

саморозвитку і самовдосконалення. Це пов‘язано з тим, що її централь-

ними постатями є особистості зі всіма своїми проблемами, життєвим до-

свідом, смислоутворюючими настановами. Ця система створена для уч-

нів та існує і здійснюється завдяки їм. Отже, система навчального проце-

су – це цілісна множина сукупності її основних складових, що створює

певну модель навчання учнів.

На основі проведеного аналізу вітчизняної педагогічної науки і

практики кінця ХХ – початку ХХІ століття, поданого означення поняття

―ціннісні орієнтації навчальної діяльності старшокласників‖, встановле-

них структурних одиниць системи ціннісних орієнтацій навчальної дія-

льності та їх функцій створимо модель процесу едукації, що сприяє ус-

відомленню старшокласниками значущості навчальної діяльності в її

ціннісних орієнтаціях. Крім того, ця модель логічно обґрунтована ре-

зультатими анкетування старшокласників Житомирського, Черняхівсь-

кого, Коростенського та Лугинського районів щодо чинників, які зава-

жають свідомо ставитись до навчальної діяльності ( діаграму 1)

Як бачимо, серед чинників, названих старшокласниками, доміну-

ють: відсутність чіткої мети, оточення однолітків, одноманітність прове-

дення навчальних занять, невміння робити самоаналіз та проводити са-

моконтроль, невміння вчитися тощо. Саме на усунення цих чинників,

як таких, що заважають досягати успіхів у навчанні, й має бути спрямо-

вана система педагогічних заходів, виражена в моделі навчально-

виховного процесу, спрямованого на формування усвідомлення учнями

ціннісних орієнтацій навчальної діяльності.

514

Діаграма 1

У центрі такої моделі, відповідно сучасній парадигмі освіти, знахо-

диться старшокласник із усвідомленою системою ціннісних орієнтацій

його навчальної діяльності. Компонентами моделі виступають: особиста

активна навчальна діяльність старшокласника; учитель, який, в першу

чергу, сам володіє усвідомленою системою ціннісних орієнтацій своєї

педагогічної діяльності; класний колектив, який сприйняв в цілому сис-

тему ціннісних орієнтацій навчальної діяльності; сім‘я, готова допомог-

ти старшокласнику усвідомити ціннісні орієнтації навчальної діяльнос-

ті; нетрадиційні форми організації навчальної діяльності у світлі особи-

стісно-орієнтованої технології навчання; емоційний стан процесу еду-

кації. Усі компоненти моделі взаємопов‘язані між собою і вектор їх на-

прямку йде від старшокласника, його потреб та інтересів (рис. 1)

Розглянемо компоненти поданої графічної моделі.

 Активна навчальна діяльність старшокласника – основне

джерело усвідомлення ціннісних орієнтацій навчальної діяльності. Сьо-

годні орієнтація на творчу діяльність стає головною вимогою всієї сис-

теми освіти і навчальної діяльності, зокрема, школа повинна забезпечу-

вати внутрішню самодіяльність учнів, спонукати їх до напруження.

Включення старшокласника в активну навчальну діяльність забезпечує

515

формування ключових компетентностей, сприяє процесу самореалізації

і самоактуалізації особистості, при якому старшокласник набуває нових

рис: більш ефективне сприйняття реальності; прийняття себе, інших і

природи такими, якими вони є; безпосередність, простота і природність;

здатність відчувати інсайт, осяяння; суспільний інтерес; глибокі міжосо-

бистісні стосунки; демократичний характер; самоконтроль, самооціню-

вання, самопізнання; креативність, здатність до творчості.

Рис. 1. Графічна модель процесу едукації, спрямованого на усвідомлення стар-

шокласниками ціннісних орієнтацій їх навчальної діяльності

При включенні старшокласника в активну навчальну діяльність пе-

ред ним висуваються навчальні задачі, що викликають інтелектуальне

напруження, необхідне не тільки з позиції розвитку інтелектуальних

здібностей, а й з позиції становлення в характері таких рис, котрі допо-

можуть досягати більш значних успіхів при розв‘язанні складних життє-

вих задач.

Кожен старшокласник, залишаючись наодинці зі своєю проблемою,

прагне її розв‘язати, він активний, діючий – тут на уроці. До цього його

спонукає природна амбіція, потреба самовираження і вроджена потреба

долати перепони. Таким чином, ―треба так перебудувати навчально-

виховний процес, щоб учні не були пасивним об‘єктом його; щоб вони

брали активну участь в ньому під керівництвом педагогів‖ [2, c. 180].

516

Невдачі й перепони, труднощі – це школа самопізнання, гарту волі,

витривалості, знання життя. Незаслужені успіхи, дарований комфорт,

навпаки, - руйнують характер, стають джерелом фальшивої гордості,

слабкості та ілюзій [4, c. 4].

 Особистісно-орієнтовані технології дають можливість повер-

нутися лицем до ціннісних орієнтацій навчальної діяльності

старшокласників. Адже, дозволяють старшокласникам брати участь у

вирішенні стандартних, дослідницьких і творчих завдань що стосуються

різноманітних сфер людської діяльності, світоглядних та пізнавальних

проблем, орієнтації в культурному просторі. Саме в особистісно-

орієнтованій системі навчання реалізуються усі підходи, узагальнені О.

Савченко і про які йшллося вище. Ця технологія навчання забезпечує

активні та інтерактивні методи, які дозволяють надати учням більше

вибору та більше самостійності. Крім того, особистісно-орієнтована

технологія передбачає розвиток рефлексії особистості, яка сприяє

інтенсивному формуванню образу ―Я‖ та прийняттю навчальної

діяльності як цінності. Доцільно при даному підході використовувати

уроки-діалоги, уроки-дискусії, уроки з розвитку творчих здібностей,

уроки з формуванню науково-дослідницьких умінь учнів, навчальні

проекти.

Сучасна українська школа повинна зробити стратегічну переорієн-

тацію навчального процесу, спрямованого на забезпечення самоствер-

дження особистості учня.

Дидактичні принципи – це фундаментальні ідеї, що пронизують

собою всі рівні і всі компоненти освіти та засвідчують їх системну ціліс-

ність. Дидактичні принципи – категорія історична, бо вони визначають-

ся:

 соціальним замовленням, яке змінюється, залежно від змін в

соціально-економічному житті;

 станом загальнонаукових досліджень, особливо у ділянці

психології, філософії, соціології, змісту окремих навчальних предметів

тощо;

 власне практикою процесу едукації, яка не лише апробує

вартість того чи іншого принципу, але й підказує напрямки пошуків їх

варіантів відповідно до часу [3, с. 124].

Проблемою формулювання і класифікації дидактичних принципів

займалися зарубіжні (Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, Й. Ф. Гербарт,

Ж.-Ж. Руссо) і українські (К. Д. Ушинський, Г. Г. Ващенко) педагоги.

Сьогоднішня класифікація подана О. І. Вишневським, яка, на його дум-

ку, відповідає нашому часові і стратегічним цілям нашого народу, яка

визначає домінантним розвиток особистості шляхом її власної діяльнос-

517

ті, знаходиться ще в стадії пошуку. Проте деякі принципи ним визначе-

ні. Розглянемо їх з позиції ціннісних орієнтацій навчальної діяльності

старшокласників.

1. Принцип особистісно зорієнтованої едукації, теоретичну ос-

нову якого складає філософія дитиноцентризму. Дотримання цього

принципу забезпечить усвідомлення старшокласниками ціннісної оріє-

нтації навчальної діяльності на забезпечення життєвої самодостатності.

2. Принцип диференціації понять і урівноваженість процесів

навчання (засвоєння інформації), розвитку і виховання реалізовує цінні-

сну орієнтацію навчальної діяльності на саморозвиток особистості.

3. Забезпечення гармонії духовного, психічного, соціального і

фізичного становлення людини сприяє реалізації ціннісних орієнтацій

навчальної діяльності на самовдосконалення та формування ключових

компетентностей.

4. Принцип партнерства між суб‘єктами едукації. Дотримання

даного принципу сприяє усвідомленню старшокласниками ціннісних

орієнтацій навчальної діяльності на співжиття, співпрацю.

5. Принцип орієнтації на ―золоту середину‖ (уникнення край-

нощів) забезпечує реалізацію ціннісної орієнтації навчальної діяльності

на формування раціональності та духовності.

6. Принцип проблемності (задачності) побудови процесу еду-

кації визначає такі ціннісні орієнтації навчальної діяльності, як уміння

долати перешкоди, рішучість, мужність.

7. Принцип врахування етнопсихологічних особливостей дити-

ни. Дотримання даного принципу дозволить усвідомити старшоклас-

никами ціннісну орієнтацію навчальної діяльності на формування жит-

тєузгодженості особистості як представника нації, що має свою систему

цінностей.

Відповідно до цих принципів сучасний урок, за І.Д. Бехом:

1. Має бути особистісно зорієнтованим.

2. Має на кожному своєму етапові реалізовувати триєдину мету

едукації – навчання, розвиток, виховання.

3. Має забезпечувати стан рівноваги (гармонії) всіх підсистем жит-

тєдіяльності дитини: працю душі (участь почуттів, далекосяжні наміри,

високі помисли, моральні вчинки тощо); належний рівень напруги

(участь розуму, волі, прагнень тощо); можливість спілкування учителя

та дітей; нормальний фізичний стан і нормальну фізичну поведінку, зо-

крема, зведення до мінімуму дуже шкідливого для здоров‘я ―тихосидін-

ня‖. Організація уроку повинна апелювати до внутрішніх потенцій ди-

тини і бодай приблизно забезпечувати природовідповідний спосіб жит-

518

тя дитини, забезпечувати домінування почуття оптимізму, гуманізму,

толерантності.

4. Має забезпечити стан свободи, почуття відповідальності і парт-

нерства учня і вчителя.

5. Має встановлювати рівновагу між усіма засобами, методами про-

цесу едукації.

6. Має структурною одиницею навчальну задачу, що вимагає від

вчителя трансформацію засвоєних ним знань з фаху в ланцюг задач різ-

ного рівня, призначених для дітей з різними можливостями.

7. Має враховувати етнопсихологічні особливості дитини, звертаю-

чи увагу на формування впевненості у собі, цілеспрямованості, волі [3, с.

140-141].

Саме такий урок демонструє значущість навчальної діяльності та сприяє

усвідомленню старшокласниками системи ціннісних орієнтацій навча-

льної діяльності.

 Емоційність процесу едукації. Ціннісні орієнтації навчальної

діяльності старшокласників будуть значимими для них за умов:

- емоційного переживання при порівнянні результату навчальної

діяльності з ідеалом, що виникає в образі ―Я‖;

- створення ситуації успіху, тобто створення навколо старшокласника

атмосфери очікування прояву певної ціннісної орієнтації.

Навчити результативно працювати – значить навчити вірити в свої

сили, бачити власні можливості. К. Ушинський говорив, що не одна та-

лановита дитина зробилась тупою і лінивою саме тому, що в неї

підірвана впевненість у своїх силах. Тому і необхідно створювати

ситуації успіху в навчальній діяльності, при яких формуватиметься по-

зитивне ставлення до навчальної діяльності, сприйматимуться її

ціннісні орієнтації. При створенні ситуації успіху вчителю потрібно

орієнтуватися на особистісний стиль навчальної діяльності старшоклас-

ника, який залежить від типу нервової системи. Якщо учень із слабким

типом (меланхолік), то для його успіху треба чітка організація

діяльності й строге додержання її режиму, інакше не витримає

інтенсивності навчальної діяльності. Учню із сильною, але інертною

нервовою системою потрібен резерв часу для обдумування, для перехо-

ду від одного завдання до іншого. Флегматику необхідна стабільність

ритму, поміркованість, час для глибокого зосередження і самостійності

думки, холерику – урізноманітнити завдання.

Розвиток там, де проявляються зусилля для досягнення мети. Коли

старшокласник опиняється перед проблемою, для вирішення якої у ньо-

519

го не вистачає знань, досвіду, то, на основі сформованої у його

свідомості системи ціннісних орієнтацій навчальної діяльності, він не

зупиниться, а знайде в собі зусилля подолати труднощі. При чому 61%

опитаних старшокласників Житомирського району вважають що на

оптимістичну і творчу атмосферу на уроці впливає відчуття власної

значимості. Обов‘язок вчителя – допомогти одержати при цьому успіх,

бо тільки так посилиться діяльнісний потенціал старшокласника, що у

іншому разі призведе до слабкості та відступу від мети. ―Якщо вихова-

тель не зуміє правильно розрахувати сили дитини, то вона не знаходить

праці для випробування своєї волі, або ж непосильна праця призводить

до фізичного і духовного виснаження – і в тому, і в іншому випадку вона

відступає перед труднощами‖ [19, c. 26]. Ситуації успіху формуюють

впевненість у своїх силах, яка є важливою умовою самореалізації

особистості.

Надійним показником сформованості системи ціннісних орієнтацій

навчальної діяльності старшокласників є їх прагнення за будь-яких об-

ставин розв‘язати поставлені перед ними навчальні задачі.

Важливою умовою розвитку особистості учня є інтелектуальне на-

пруження, яке, звичайно, веде до емоційного напруження при

розв‘язуванні навчальних задач. І в разі успіху чи не успіху відбувається

емоційна розрядка – позитивна чи негативна. Тут важлива майстерність

вчителя по створенню ситуації успіху та доцільної допомоги. Почуття

досягнутого успіху є основою прагнення до нових успіхів, за для яких

потрібно наполегливо трудитися.

Учитель має створити такі умови, щоб учні переживали емоційно

сам процес навчальної діяльності, тобто мали радість і захоплення від

самого процесу діяльності та долання труднощів, отримували насолоду

в наближенні до мети. Тому найкращими засобами у даному аспекті є

інтелектуальні ігри, які завжди супроводжуються сплеском бурхливих

емоцій, та метод проектів, у якого його зачин може емоційніше пережи-

ватися, ніж його реалізація, бо передбачення результату може мати ви-

сокий емоційний ефект.

Емоційність регулює діяльність; вона робить індивіда більш чи

менш чутливим до тих чи інших спонук, створює як би систему шлюзів,

які в емоційних станах встановлюються на ту чи іншу висоту; адаптує

рецепторні, моторні дії, вольові функції, вона обумовлює тонус, темпи

діяльності, її налаштованість на той чи інший рівень, тобто обумовлює

динамічну сторону діяльності [16, c. 562].

 Уміння вчитися – не тільки забезпечення позитивного став-

лення до навчальної діяльності, а й підгрунття усвідомленої системи її

ціннісних орієнтацій. Різносторонні дослідження Ю. К. Бабанського,

520

Л. В. Занкова, І. Я. Лернера переконливо показали, що серед факторів,

які активно впливають на процес навчання, ведуча роль належить мис-

ленню учня, сформованим прийомам розумової діяльності, тобто умін-

ню вчитися. Оскільки, компетентність уміння вчитися як одна із цінніс-

них орієнтацій навчальної діяльності визначає опосередкований інтерес

до процесу навчання, то формування даної компетентності є досить ак-

туальним.

У працях О. Я. Савченко зазначено, що вміє вчитися той учень,

який:

- сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;

- проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- відбирає або знаходить відповідні знання та способи для

розв‘язання задачі;

- виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні

дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалення;

- має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Як показує досвід, такі вміння розвиваються за умови цілеспрямова-

ного спеціального формування кожного компонента.

 Самопізнання – суттєвий чинник усвідомлення старшоклас-

никами ціннісних орієнтацій навчальної діяльності. У навчальній дія-

льності через пізнання загальнолюдських цінностей та їх емоційно-

ціннісну оцінку відбувається усвідомлення старшокласника самого себе,

становлення ―Я-образу‖, а разом з тим і усвідомлення усієї системи цін-

ностей уже самої особистості.

Усвідомлені ціннісні орієнтації навчальної діяльності старшоклас-

ників становлять основу мистецтва ―створення себе – як особистості‖,

головна мета якого формування вміння прямувати в обраному цінніс-

ному напрямі та керування власною поведінкою.

Характерною для старшокласників є потреба усвідомлення та оцін-

ки своєї особистості з точки зору конкретних життєвих цілей та спряму-

вань, поглиблений інтерес до рис своєї особистості, своїх здібностей, си-

стеми цінностей; актуальними стають питання професійного самовиз-

начення. Для цього старшокласникам необхідне самопізнання, через яке

посилюється увага до свого внутрішнього світу і в результаті чого стар-

шокласник усвідомлює себе особистістю, відмінною від інших.

Варто постійно й цілеспрямовано розвивати у старшокласника ак-

тивність свого ―Я‖. У цьому плані велику роль відіграє уявлення особисто-

сті про своє ―Я‖ як таке, що діє і породжує навколо себе (чи в самому

собі) ті чи інші зміни. З метою розвитку активності ―Я‖ старшокласник