Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

441

знання світу та репрезентативних систем, які співвідносяться з функція-

ми правої та лівої півкуль головного мозку людини [13].

Реалізація зазначеної умови може бути здійснена за допомогою ме-

тоду інтеграції правопівкульової та лівопівкульової стратегій пізнання у

навчальному процесі. Це ілюструється педагогічною системою

В. Ф. Шаталова [30], яка використовує принцип півкульового синтезу [6–

8]. Зазначена система функціонально сполучає емоційно-образну та аб-

страктно-логічну стратегії пізнання та освоєння дійсності людиною, ко-

ли конкретне сприймається та розуміється через абстрактне, а абстракт-

не – через конкретне, що виявляє синергійний принцип „ціле більше

частин‖ – „інтегральну‖ психічну активність, яка активізує прагнення

до творчої діяльності, у сфері якої навчання, подібно до ігрової активно-

сті, стає самодостатнім видом активності осіб, що навчаються [ 30, с. 122].

Розвиток діалектичного, творчого мислення та освоєння світу доці-

льно здійснювати на основі традиційних і новітніх методів формування

творчих здібностей [4; 6; 19].

Суттєво, що „творче начало притаманне всім видам і формам СКД,

воно має всепроникаючий характер‖ [22, с. 12]. Тільки творчість є проце-

сом розв'язання протиріч, що стали перешкодою розвитку людства. Роз-

в'язання протиріч у творчій діяльності розвиває світ людини, а разом із

ним – і весь світ в цілому [19, с. 168].

Дослідження показують, що задатки творчих здібностей має будь-

яка нормальна людина – слід лише зуміти розкрити їх і розвинути [19;

28; 30; 31]. Зрозуміло, що рівень досягнень при цьому буде різний і зале-

жатиме від цілої низки чинників (вихідних здібностей, мотивації, праце-

здатності, наполегливості, витрат різних видів ресурсів, впливу середо-

вища, передусім – безпосереднього оточення). Ознаками наявності тво-

рчих здібностей можуть бути цілісність і об'ємність сприйняття, оригі-

нальність, гнучкість та асоціативність мислення, здатність до перене-

сення досвіду в нову ситуацію та до об'єктивних оцінок, легкість генеру-

вання ідей, здатність до прогнозування [23, с. 543]. Такими самими особ-

ливостями характеризуються умови діяльності, причому часто вони на-

бувають екстремального характеру, а отже, методи і засоби роботи офі-

цера не можуть бути шаблонними, стандартизованими. За

М. І. Нещадимом, уся діяльність офіцера „має творчий характер, успіш-

не виконання офіцером основних функцій передбачає наявність про-

фесійно важливих якостей, притаманних його особистості‖ [23, с. 484].

Велике значення при цьому мають практичні заходи, де творче ми-

слення знаходить соціально-значущу реалізацію, а саме – участь у нау-

ковій, дослідницькій роботі, яка може мати практичні проекції та вияв-

442

ляє проблемний характер навчання. Це може вважатися необхідним

складником реалізації зазначеного вище завдання.

О. В. Вознюк зазначає, що знання у межах мовних кодів може вира-

жатися не лише у логіко-антиномічній (дуалістичній), але у цілісно-

несуперечливій і парадоксальній формі, коли, наприклад причина не пе-

редує наслідкові, а йде після нього, коли наслідок породжує причину.

Цілісну причинність можна визначити як парадоксальну тому, що з то-

чки зору класичного детермінізму картина світу, яка будується на заса-

дах циклопричинності, виявляється саме парадоксальною, але ця парадок-

сальність дозволяє упорядкувати світ, наповнити його доцільністю, зро-

бити його гармонійною, сенсогенною сутністю, побудувати таку систе-

му знань, у межах котрої все розуміється як абсолютно взаємно узгодже-

не, пов‘язане, скоординоване, доцільне, а світ виявляється універсумом,

сповненим смислом, де сполучаються фактичне та моральне, природне

та штучне, належне та дійсне, потенційне та актуальне, негативне та по-

зитивне, сакральне та профанічне. Саме з позиції циклопричинності

стає зрозумілим релігійно-міфологічне світосприйняття, в рамках якого

мета та процес, причина та наслідок можуть не диференціюватися, ко-

ли, наприклад, ми зустрічаємо орієнтальні принципи недіяння, а також

діяльності, що не спрямована на одержання плодів цієї діяльності [6, с.

19–20].

Один із головних аспектів формування діалектичного мислення

пов‘язаний із розвитком дипластії, зі здатністю оперувати парадоксаль-

ними, діалектичними категоріями. Тут слід обговорювати та аналізува-

ти гносеологічні, лінгвістичні та онтологічні парадокси, відомі науці. Ві-

дтак, для формування діалектичного мислення можна використовувати

обговорення онтологічних парадоксів, таких, наприклад, як корпуску-

лярно-хвильовий парадокс (елементарна частка є одночасно хвилею і

корпускулою, тобто вона може виявляти корпускулярні і хвильові влас-

тивості, що взаємно виключають одна одну), чи термодинамічний пара-

докс (відповідно до другого закону термодинаміки, будь-яка фізична

система, що не обмінюється енергією з іншими системами (для усього

світу такий обмін з „іншими‖ системами виключений) прагне до най-

більш ймовірного стану – стану максимальної ентропії, чи хаосу, спо-

кою. Однак, у світі, що розглядається природознавством як щось вічне,

ми спостерігаємо прямо протилежне) [5; 6; 19]. Такий метод дозволяє

пристосовувати мислення та психіку офіцерів до адекватного сприйнят-

тя екстремальних, непередбачених ситуацій, які часто трапляються під

час виконання службових обов‘язків у миротворчих місіях.

На нашу думку, здатність сприймати світ парадоксально є універса-

льним способом ефективного існування індивіда у світі, його взаємодії зі

443

світом, у тому числі здійснення професійної діяльності. Тому ознайом-

лення зі вказаними положеннями є актуальним у процесі СКП військо-

вих фахівців.

4. Наступною педагогічною умовою СКП офіцера-миротворця є ви-

роблення у офіцерів миротворчих морально-світоглядних установок. У

процесі реалізації цієї умови важливим є, по-перше, системно-

аналітичне ознайомлення офіцерів з головними світоглядно-ціннісними

принципами різних культур людства. Метою такого ознайомлення є ус-

відомлення офіцерами реального розмаїття миротворчих ціннісних

спрямувань народів світу і, головне, усвідомлення функціональності

цих ціннісних орієнтирів, які визначаються цілим рядом соціально-

економічних та геополітичних чинників. На Міжнародній конференції

з питань стійкого розвитку ООН у 1992 році було поставлено завдання

прийняти міждисциплінарну філософську концепцію для вирішення

проблеми формування парадигми нового мислення. Згідно основного

постулату згаданої конференції, сучасний розвиток людства можливий

лише при дотриманні принципу визнання різноманітності як основної умови

розвитку. На нашу думку, сучасні офіцери повинні отримати соціокуль-

турну підготовку на рівні розвитку нової парадигми мислення, оскільки

лише така концептуальна постановка проблеми миротворчої діяльності

в світі дозволяє вирішувати відповідні професійні питання на глобаль-

ному рівні.

Системно-аналітичне ознайомлення з миротворчими ціннісними

традиціями народів світу має привести офіцерів до творчого осмислен-

ня світоглядних основ людської цивілізації. Це досягається також і за-

вдяки тренінговим заняттям з гіпотетичної творчої реконструкції систе-

ми цінностей народів на основі деяких заданих умов їх існування. На-

приклад, офіцерам пропонується реконструювати систему життєвих

цінностей у народу, який знаходиться на примітивному рівні розвитку

й існує ізольовано на острівній території у екваторіальній зоні Тихого

океану, і виділити окремо миротворчі цінності.

Велике значення при цьому мають тренінгові заняття з вирішення

різних моральних завдань, пов‘язаних з поведінкою людини у складних

життєвих ситуаціях, що потребують здійснення того чи іншого мораль-

ного вибору. Особливе значення тут мають моральні завдання миротво-

рчої тематики.

Важливим тут є спрямованість на психологічну характеристику

творчої особистості офіцера, яка базується на „Кодексі честі офіцера

Збройних Сил України‖. Він є сукупністю морально-етичних норм, які

визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і принципово рег-

ламентують його стосунки з соціальним оточенням, службову та гро-

444

мадську діяльність. Основу Кодексу честі офіцера складають Конститу-

ція України, Військова присяга, військові статути, моральні традиції

українського війська, базові міжнародні гуманітарні стандарти, мораль-

но-етичні аспекти чинного законодавства.

Офіцер присвячує свою службу суспільству. Він несе велику відпо-

відальність перед законом і людьми за рішення, що приймаються, ре-

зультатом яких може бути перемога або поразка, життя або смерть. Лю-

ди довіряють офіцеру, сподіваючись на те, що він чесна людина. Досяг-

нення мети або виконання завдань, величезний ентузіазм, хоробрість,

активність у її реалізації – основоположні вимоги до офіцера. Він вико-

нує завдання якісно, точно та своєчасно попри усі перешкоди, трудно-

щі, негаразди, що виникають. У цьому ми вбачаємо соціокультурну

роль офіцера.

5. Інша важлива педагогічна умова СКП офіцерів пов'язана з моти-

ваційними чинниками виконання СКД. Проблема мотивації у станов-

ленні професійно-успішної особистості є однією з суттєвих. Механізм

кристалізації мотивації пов'язується із закріпленням ефективних страте-

гій, які виробляються у процесі взаємодії соціальних, ситуативних і вну-

трішніх особистісних чинників, та перенесення їх на інші види діяльно-

сті й у внутрішній план свідомості [15].

У цілому, мотивація професійної діяльності – це система стійких мо-

тивів, що відображає особистісну трансформацію взаємодії соціальних

та індивідуальних чинників у стійку професійну спрямованість особис-

тості. Це поняття характеризує стан свідомості особистості, який обумо-

влює пріоритет професійної діяльності в системі життєвих виборів і по-

ведінкових стратегій.

На думку багатьох сучасних дослідників, у контексті синергетично-

го підходу вирішується проблема формування ціннісних орієнтацій

особистості як мотиваційних чинників поведінки [7]. Адже синергетика

пропонує підхід, при якому мотиваційні механізми виявляються пов'я-

заними із творчою активністю особистості. Феномен творчої діяльності

тісно пов'язаний з внутрішньою мотивацією. Творчість передбачає та-

кож і самодетермінацію особистості, розвиток механізмів рефлексії, цін-

нісних орієнтацій особистості. Мотиви професійної діяльності, пов'язую-

чись у свідомості із здібностями, стають детермінантами розвитку твор-

чої особистості. Мотивація творчої активності забезпечує постійну сві-

дому та підсвідому, довільну та мимовільну складну розумову роботу,

яка не завжди зв'язана з конкретною діяльністю, але має виражену по-

шуково-творчу спрямованість.

445

Доцільно створити навчально-тренінгову групу, де офіцер включа-

ється у творчо-пошукову діяльність щодо визначення внутрішньої мо-

тивації своєї професійної діяльності, зокрема, соціокультурної діяльнос-

ті миротворчого спрямування.

Мотиваційний аспект СКД як виду професійної діяльності безпосе-

редньо пов‘язаний з психотерапевтичною функцією позитивної моти-

вації, яка є, як відомо, ефективним засобом ліквідації внутрішньої на-

пруги, дисгармонії між особистістю і навколишнім середовищем, спря-

мування особистісного потенціалу в русло конструктивних спроб не

тільки спостерігати і сприймати навколишній світ, але й перетворювати

його силою власної активності, щось змінювати в ньому, намагатися

внести гармонію. Офіцер-миротворець, який у процесі виконання слу-

жбових завдань знаходиться в постійному стані напруги, особливо пот-

ребує звернення внутрішньої уваги на оптимістичний результат своєї

діяльності.

Отже, позитивна мотивація професійної діяльності є одним із засо-

бів підвищення емоційного тонусу, закріплення комплексу емоційно-

вольової регуляції і, головне, актуалізації позитивної гами переживань,

яка супроводжує ефективну працю – переживання радощів від зробле-

ного, досягнутого, почуття впевненості в своїх силах, у своєму профе-

сійному потенціалі [2; 7; 15].

6. Важливою серед педагогічних умов СКП офіцера-миротворця є

розвиток механізмів саморегуляції, волі, які мають перебороти негати-

вні явища, що існують у світогляді офіцерів а саме: певна частина офі-

церів негативно ставиться до військової служби, миротворчої діяльності;

іноді у сучасного військового фахівця спостерігається відсутність ідеоло-

гічних орієнтирів і життєвих ідеалів, що виявляє проблему, яку філосо-

фи кваліфікують як „екзистенційний вакуум‖.

Учені визнають, що одна з наріжних характеристик особистості по-

в'язана зі здатністю людини робити вільний вибір (тобто бути вільною).

Воля, у свою чергу, виникає з уміння контролювати свою поведінку і ке-

рувати нею. Звідси з'являється необхідність формування волі як контро-

люючого початку людської поведінки та основного принципу особисто-

сті [3].

Відомі механізми формування волі. Вони полягають у тому, що воля

розвивається в умовах, які перешкоджають людині задовольняти свої

потреби. Поза такими перешкодами воля атрофується

(П. В. Сімонов [25]).

446

Для формування волі необхідна наявність зон автономної поведінки

офіцерів, у яких вони могли б виявляти власну ініціативу. Природно,

що ця ініціатива, у силу специфіки військової служби, має реалізовува-

тися в руслі військової дисципліни і субординації.

На нашу думку, потрібно ініціювати такі форми активності офіце-

рів, які, не підриваючи відомих канонів військової системи, могли б ак-

тивізувати їх вольове самовираження, а саме: різноманітні тренінгові бе-

сіди, практичні психологічні заняття, диспути, міні-конференції та ін.

Зони автономної поведінки, у свою чергу, мають формувати в офіцерів

потребу до розширення векторів дії власної волі, які необхідно спрямо-

вувати в русло військової дисципліни. Тут вольова психологічна устано-

вка на подолання перешкод зовнішнього середовища перепрофілюєть-

ся, інтеріоризується, направляється усередину: офіцери практикуються

у переборюванні труднощів і перешкод, пов'язаних з внутрішніми ресу-

рсами власної психіки і власною поведінкою, тобто формувати навички

самоконтролю. Завдяки цьому розвивається й удосконалюється ключове

вміння офіцера-професіонала – вміння приймати рішення.

Зовнішні перешкоди (у вигляді труднощів та обмежень військової

служби), при цьому, не будуть розглядатися як негативні сутності, а по-

чинають усвідомлюватися як необхідна умова формування волі. Тобто

відбувається усвідомлення цих труднощів і обмежень як необхідного і

найціннішого елемента формування механізмів волі та саморегуляції,

що, у свою чергу, є необхідною умовою становлення людської особисто-

сті.

Дослідження свідчать, що напрямок вольового вектора всередину

людини реалізується через соціально-рольовий вектор особистості. Тобто,

формування внутрішніх вольових векторів може успішно здійснюватися

на основі соціально-рольових тренінгів. Тут розвиток особистості в плані її

вольового самовираження проходить шляхом розширення рольового

репертуару в процесі звільнення від рольової фіксованості. Таким чи-

ном, соціально-психологічні тренінги з розширення рольового реперту-

ару офіцерів дають можливість розвивати та збагачувати сферу їхньої

автономної поведінки на рівні активності в сфері соціальних ролей. Це,

у свою чергу, має дати поштовх розвиткові вольових властивостей, які

будуть формуватися у площині переборення внутрішніх (психолого-

рольових) перешкод і підвищувати ефективність їх професійної діяль-

ності [3]. На наш погляд, розвиток механізмів саморегуляції і волі є ім-

перативом, дотримання якого сприятиме якісному виконанню соціоку-

льтурної діяльності миротворчого спрямування офіцерами ЗСУ.

447

Загалом, розглянуті педагогічні умови СКП офіцерів-миротворців

базуються на принципах та особливостях особистісно-орієнтованої па-

радигми освіти. Суттєво, що названі педагогічні умови мають реалізову-

ватися у комплексі, де окремі елементи не тільки взаємопов‘язані, але й

взаємозумовлюють один одного. Ці умови у нашому дослідженні знай-

шли конкретизоване вираження у методиці формування ПМСКК офі-

церів у процесі професійної підготовки (таблиця 1). Таким чином, укра-

їнський офіцер, який пройде курс соціокультурної підготовки, органі-

зований з урахуванням визначеної методики та педагогічних умов, змо-

же реалізувати себе як особистість, як лідер не лише під час виконання

службових обов'язків, але й у повсякденному житті; він буде офіцером,

про якого сміливо можна сказати, що він – представник військової еліти

країни.

Література

1. Альтштуллер Г. С. Как стать гением: жизненная стратегия творческой

личности / Г. С. Альтштуллер, Н. М. Вертни. – Минск : Бєларусь, 1994. – 479 с.

2. Бех І. Д. Деякі аспекти нової виховної парадигми (в контексті творчості

А.С.Макаренка) / І. Д. Бех, О. В. Вознюк, М. В. Левківський // Педагогіка і

психологія. – 2001. – № 1 (30). – С. 5–17.

3. Борисюк С. Л., Вознюк О.В. Основні аспекти концепції виховання курсантів

військових інститутів / С. Л. Борисюк, О. В. Вознюк // Тези доповідей ХІІІ

міжвузівської науково-методичної конференції ЖВІРЕ. – Житомир : ЖВІРЕ, 2005. –

С. 7–8.

4. Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением / М. Е. Бурно. – М. :

Медицина, 1989. – 304 с.

5. Вознюк А. В. О трансцендентальной природе человеческого "Я" как

целостности / А. В. Вознюк // Totallogy-XXI (сьомий випуск). Постнекласичні

дослідження. – К. : ЦГО НАН України. – 2002. – С. 233–252.

6. Вознюк О. В. Концепція цілісності як основа філософського синтезу знань

/ О. В. Вознюк. – Житомир : Рута-Волинь, 2005. – 388 с.

7. Вознюк О. В. Синергетика освіти: розвиток, навчання, виховання

/ О. В. Вознюк // Синергетика: процеси самоорганізації технічних, технологічних та

соціальних систем : матеріали Першої Всеукр. наук. конф., 17–18 червня 2003 р.

/ ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 51–55.

8. Вознюк О. В. Соціосинергетика та ідеологія держави : навч. посіб.

/ О. В. Вознюк, І. Г. Грабар, М. А. Козловець. – Житомир : Вид-во ЖІТІ, 2002. – 187 с.

9. Воронюк І. В. Психологічні особливості реалізації творчого потенціалу

молодших школярів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук :

спец. 19.00.07 / І. В. Ворон юк. – К., 2003. – 21 с.

10. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко . –

К. : Либідь, 1997. – 376 с.

11. Донченко Е. А. Личность: конфликт, гармонія / Е. А. Донченко,

Т. М. Титаренко. – К. : Политиздат Украины. 1989. – 175 с.

448

12. Закон України "Про участь Збройних Сил України в міжнародних миротво-

рчих операціях" від 1999.04.23, № 613-XIV // Реформування Збройних Сил України:

пріоритети, умови та перспективи. – К., 2001.

13. Засєкіна Л. В. Особливості формування професійно-творчого мислення

майбутнього фахівця іноземної мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

психолог. наук : спец. 19.00.07 / Л. В. Засєкіна. – К., 2000. – 20 с.

14. Володько Т. М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх

учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах : автореф. дис.

на здобуття наук. ступеня. канд. пед. наук / Т. М. Колодько. – К., 2005. – 23 с.

15. Кудрявцев В. Т. Выбор и надситуативность в творческом процессе: опыт

логико–психологического анализа проблем / В. Т. Кудрявцев // Психологический

журнал. – 1997. – Т. 18. – № 1. – С. 16–30.

16. Кузьмина-Гаршина Н. В. Акмеологические законы развития продуктивной

компетентности специалиста фундаментального образования / Н. В. Кузьмина-

Гаршина // Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів : зб.

статей за матеріал. Всеукр. методолог. семінару з міжнар. участю. – Житомир, 2007. –

С. 7–43.

17. Макрідіна Л. Сучасні технології навчання (Формування творчої особистості)

/ Л. Макрідіна // Рідна школа. – 1997. – № 6. – С. 46–49.

18. Масленнікова К. Підготовка економіста на сучасному етапі модернізації

освіти з позиції компетентістного підходу / К. Масленнікова // Вісник

Прикарпатського університету. Випуск XV-XVI. Частина 2 : матеріали II Міжнар.

наук.-практ. конф."Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном", 8-9

лист. 2007р. – Івано-Франківськ : Вид.-дизайн. відділ ЦІТ Прикарпатського нац. у-ту,

2007. – С 152–157.

19. Машталір А. М. Формування творчих якостей майбутніх офіцерів у процесі

професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / А. М. Машталір. – К., 2006.

– 253с.

20. Моляко В. А. Рейтинг уровня подготовки специалистов / В. А. Моляко

// Среднее специальное образование. – 1991. – № 11. – С. 21–22.

21. Наказ Міністра оборони України про введення в дію "Тимчасової інструкції

про підготовку миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі в міжна-

родних миротворчих операціях". – № 190. – 26. 03. 2001 р.

22. Наседкина Г. А. Социокультурная деятельность учреждения дополнитель-

ного образования как фактор социализации подростков : автореф. дис. на соискание

уч. степени канд. пед. наук / Г. А. Наседкина. – Екатеринбург, 2007. – 24 с.

23. Нещадим М. І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, прак-

тика : монографія / М. І. Нещадим. – К. : Вид.-поліграф. центр "Київський універси-

тет", 2003. – 852 с.

24. Российская педагогическая энциклопедия : в 2 т.

25. Симонов П. В. Эмоциональный мозг / П. В. Симонов. – М. : Наука, 1981. –

215 c.

26. Староконь Є. Г. Психологічні аспекти виховної діяльності та спілкування

офіцера / Є. Г. Староконь. – Житомир : ЖВІРЕ, 1999. – 304 с.

27. Стасюк В. Д. Педагогічні умови професійної підготовки майбутніх

економістів у комплексі "школа – вищий заклад освіти" : дис. ... канд. пед. наук :

13.00.04. – Одеса, 2003. – 280 с.

449

28. Степанов С. Ю. Рефлексивная практика творческого развития человека и

организации / С. Ю. Степанов. – М. : Наука, 2000. – 174 с.

29. Цимбал С. В. Психологічні особливості формування професійної компетен-

тності майбутніх спеціалістів засобами іноземної мови : дис. ... канд. психол. наук :

19.00.07 / С. В. Цимбал. – К., 2006. – 245 с.

30. Шаталов В. Ф. Эксперимент продолжается / В. Ф. Шаталов. – М. : Педагогіка,

1989. – 336 с.

31. Щетинин М. П. Объять необъятное. Записки педагога / М. П. Щетинин. –

М. : Педагогика, 1986. – 176 с.

32. Ukraine's Strategic Defence Bulletin until 2015 (Defence White Paper). – Kyiv,

2004. – 96 p.

450

О. М. Королюк

МЕТОДИКА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ У ТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖАХ

Реалізація в Україні програми навчання впродовж усього життя

обумовила посилення уваги вітчизняних науковців до проблеми самос-

тійної роботи. Їй присвячені дисертаційні дослідження Н. В. Ванжі

(2003), В. О. Качуровського (2004), С. М. Кустовського (2005),

В. В. Луценко (2002), Л. В. Онучак (2002), Г. М. Романової (2003),

А. Я. Цюприка (2005), І. М. Шимко (2003), Н. О. Шишкіної (2004) та ін.

Однак, незважаючи на те, що самостійна робота посідає важливе місце в

навчальному процесі коледжів, дотепер не напрацьовано в повному об-

сязі наукової бази для вирішення питання ефективної її організації. Іс-

нуючі розробки не завжди задовольняють своєрідні потреби вивчення

окремих дисциплін у технічних коледжах, специфіку побудови навча-

льного процесу в таких освітніх закладах, недостатньою мірою врахову-

ють особливості контингенту студентів.

Детальний аналіз проблеми самостійної роботи, дослідження під-

ходів до її вирішення, а також актуальність ідеї особистісно орієнтованої

освіти визначили актуальність розробки методики диференціації само-

стійної роботи, яка б у сучасних умовах дозволила забезпечити продук-

тивність самостійної роботи студентів коледжів та підвищити рівень пі-

дготовки фахівців технічного профілю.

Нині коледжі забезпечують не лише професійну підготовку, тут

здійснюється вивчення загальноосвітніх дисциплін, а також упродовж

усього періоду навчання відбувається становлення особистості молодих

людей. Модель організації навчального процесу молодшого спеціаліста

у коледжах та інших вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації

за В. Т. Лозовецькою [11, с. 54], можна зобразити у вигляді схеми (рис. 1).

Загальновизнано, що вивчення математики відкриває широкі мож-

ливості для розумового розвитку особистості, особливо – для розвитку

логічного мислення, просторових бачень та уяви, алгоритмічної культу-

ри, формування вміння встановлювати причинно-наслідкові зв‘язки, об-

ґрунтовувати твердження, моделювати ситуації тощо. У професійній

школі курс математики зберігає своє загальноосвітнє значення, водно-

час, знання з математики можуть конкретизуватися, доповнюватися під

час вивчення загальнотехнічних і спеціальних предметів. Сучасні вимо-

ги до фахового рівня працівників, глибоке проникнення математичних

методів у науку та практику, високий теоретичний рівень технічних на-

ук потребують посилення прикладної спрямованості математики в ко-

леджах технічного профілю. Від того, як організовано її вивчення, які