татами, їх запровадження дозволяє вирішити суперечності між тради-
ційною системою і потребами в якісно новій освіті. Сутнісною ознакою
інновації є її здатність впливати на загальний рівень професійної діяль-
ності педагога, розширювати інноваційне поле освітнього середовища у
навчальному закладі, регіоні. Як системне утворення інновація характе-
ризується інтегральними якостями: інноваційний процес, інноваційна
діяльність, інноваційний потенціал, інноваційне середовище.
С. В. Лісова розглядає якість освіти як основний пріоритет підгото-
вки вчителя до змін в освітньому процесі. При оцінці якості освіти варто
мати на увазі, що на її результати можуть впливати такі чинники: особ-
ливості суб‘єктів навчальної діяльності; специфіка соціокультурного се-
редовища; матеріальне забезпечення освіти; стан педагогічного проце-
су; отримані результати. Необхідні зміни у професійній діяльності вчи-
теля важливо показати через зміну функцій учителя. Склад функцій
професійно-педагогічної діяльності визначається системою необхідних
змін процесу навчання під впливом низки чинників, що визначають но-
ву якість освіти. Серед них:
орієнтація педагогічних цілей на самореалізацію учня й визна-
чення результату освіти через компетентність випускника;
використання освітніх технологій, які вимагають від учителя про-
яву нових професійних ролей координатора, організатора, помічника,
консультанта й орієнтовані на командну роботу вчителів;
готовність учителів до змін професійно-педагогічної діяльності.
М. М. Осадчий розглядає інтегративний підхід до процесу профе-
сійної підготовки майбутніх педагогів, який передбачає створення інте-
гративних курсів з різних предметних галузей, ініціює розвиток холіс-
тичної освітньої парадигми, процеси фундаменталізації освіти. При
цьому показується, що фундаменталізацію змісту освіти доцільно трак-
тувати як перетворення дидактичної системи, тобто зміну таких пара-
метрів, як характеристики цілей і завдань, відбір і структурування зміс-
ту освіти, конкретизація та уточнення принципів освіти, опис іннова-
ційних дидактичних процесів, методів, засобів та форм навчання тощо.
О. В. Вознюк аналізує інноваційні підходи до організації знань у
системі професійно-педагогічної підготовки. Такий аналіз дозволяє ви-
світлити головні принципи такої організації, пов‘язані із міждисциплі-
нарно-синергетичними дослідженнями, розробкою інтегративних кур-
сів. Розглядаються такі способи організації знань, як інтеграція, фунда-
менталізація, фреймова будова.
Н. Г. Сидорчук зосереджується на аналізі інноваційних засад моде-
рнізації якості вітчизняної вищої освіти у контексті євроінтеграційних
процесів, оскільки одним із національних пріоритетів є якість освіти, що