Черниш С.С. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтний аналіз) є одним із

найбільш поширених і ефективних методів фінансового аналізу.

Він полягає в розрахунку певних груп фінансових коефіцієнтів, які

дають змогу зробити обґрунтовані висновки щодо фінансового ста-

ну підприємства та ефективності його фінансово-господарської ді-

яльності (докладно розглянуто далі).

Трендовий аналіз, на відміну від усіх попередніх, призначений не

для аналізу поточного фінансового стану підприємства, а для про-

гнозу його основних фінансових показників на основі обчислених за

минулі звітні періоди. Такий аналіз необхідний при складанні як

оперативних, так і стратегічних фінансових планів менеджерами

підприємства, і потребує коректного математичного формулювання

завдання та відповідного програмного забезпечення.

Горизонтальний, вертикальний, порівняльний та коефіцієнтний

аналізи, як правило, використовують у комплексі для проведення

експрес-аналізу фінансового стану підприємства. Вони не потре-

бують спеціального програмного забезпечення, прості у викорис-

танні та при кваліфікованому застосуванні дають змогу отримати до-

сить об'єктивну характеристику фінансового стану підприємства.

Застосування факторного та трендового аналізу потребують від фі-

нансового аналітика ґрунтовної математичної підготовки та викори-

стання комп'ютерів із відповідним програмним забезпеченням.

Однак не це є проблемою при проведенні фінансового аналізу.

Структурування даних фінансової звітності, обчислення різномані-

тних фінансових показників та побудова трендів за допомогою су-

часного програмного забезпечення є звичайною роботою для фі-

нансового аналітика. Проблемою є інтерпретація результатів

аналізу. Ефективна інтерпретація потребує від аналітика знання та

розуміння найважливіших концепцій і принципів, які покладено в

основу фінансової звітності та використовують для обчислення фі-

нансових показників. Необхідно вміти правильно визначати страте-

гії, які має реалізувати фірма, щоб утримувати відповідну конкуре-

нтну позицію на ринку. Крім того, важливим є розуміння

економічного середовища на галузевому, регіональному та міжна-

родному рівнях. Іншими словами, для ефективної інтерпретації ре-

зультатів фінансового аналізу фінансовий аналітик повинен знати

не лише методи фінансового аналізу, а й основи економічної теорії,

стратегію та тактику ведення бізнесу, а також основні принципи

фінансового обліку.

На сучасному рівні розвитку ринкової економіки необхідно за-

стосовувати такі економічні важелі, які б допомогли знайти найе-

фективніші шляхи виходу з кризового стану. До таких економічних

важелів належить передусім фінансовий аналіз, за допомогою яко-

го можна об'єктивно оцінити фінансовий етап підприємства, його

можливості виживати в ринкових умовах, своєчасно приймати ефе-

ктивні управлінські рішення, спрямовані на зміцнення фінансового

стану підприємства.

Для успішного проведення фінансового аналізу необхідно на-

самперед зібрати об'єктивну інформацію про фінансовий стан під-

приємства: склад і структуру прибутків, зміни у структурі активів і

пасивів, розрахунки з дебіторами і кредиторами тощо.

На основі даних поточного фінансового аналізу розробляють

основні показники фінансового плану, бізнес-плану, бюджетного

планування, на базі яких визначають економічні орієнтири розвит-

ку підприємства в перспективі. Від того, наскільки якісно проведе-

ний фінансовий аналіз, залежить ефективність прийнятих управ-

лінських рішень.

Отже, аналіз фінансового стану будь-якого підприємства є нага-

льною потребою, адже жодний керівник не в змозі приймати

управлінські рішення, спрямовані на збільшення прибутку, якщо не

вирішено аналітичні задачі і не складено відповідний звіт про ре-

зультати проведеного аналізу, які і є основою прийняття необхід-

них управлінських рішень.

3.2. Основні користувачі

фінансової інформації

Фінансовий аналіз є основою прийняття управлінських рішень

на мікрорівні, тобто на рівні суб'єктів господарської діяльності.

Основна мета проведення аналізу — підвищення ефективності

господарювання і пошук резервів такого підвищення.

Для досягнення цієї мети необхідно:

• проводити об'єктивну оцінку фінансового стану, фінансових

результатів, ділової активності підприємства;

• розробити процедуру оперативного контролю виробничої дія-

льності;

• виявляти чинники і причини, що зумовили досягнутий фінан-

совий стан підприємства, водночас приділяючи особливу увагу ви-

явленню негативних чинників, які призводять до різкого спаду, а

також до банкрутства;

• виявляти резерви покращання фінансових результатів і фінан-

сового стану підприємства, забезпечувати розробку заходів щодо

використання цих резервів у виробництві;

• розробляти на основі проведеного аналізу управлінські рі4

шення, спрямовані на підвищення економічної ефективності фінан-

сового стану.

Слід зазначити, що в процесі фінансового аналізу можна визна-

чити й інші завдання залежно від конкретних умов діяльності під-

приємства.

Отже, загальний зміст аналітичних процедур зумовлюється як

специфікою діяльності підприємства, так і напрямом фінансового

аналізу (оперативного, підсумкового, перспективного).

Інформація, одержана в результаті проведеного аналізу, має

широке застосування.

У достовірності проведеного аналізу зацікавлене широке коло

користувачів, яких можна поділити на дві групи.

До першої групи належать основні користувачі інформації — ті,

які безпосередньо зацікавлені в успішному здійсненні господарської

діяльності підприємства, адже від цього залежить їхній добробут.

Ними можуть бути:

• власники підприємств (одержують дивіденди на вкладений

власний капітал);

• банки, фірми, які надають кредити підприємству (зацікавлені

у своєчасному погашенні боргу і виплаті відсотків);

• керівництво підприємства (від успішного фінансового стану

залежить частка прибутку, яку вони одержують понад посадовий

оклад);

• службовці (залежить заробітна плата, премії, соціальні виплати);

• покупці (збут продукції, договірна ціна та ін.);

• держава (податкова адміністрація зацікавлена у своєчасній

сплаті податків у повному обсязі).

До другої групи користувачів інформації належать ті суб'єкти

господарювання, які не зацікавлені в успіхах підприємства, адже

обов'язкові платежі підприємство повинно здійснювати незалежно

від результатів своєї діяльності. Це фондові біржі, аудиторські і

консалтингові фірми, юридичні, страхові компанії, преса тощо.

Практично всі користувачі фінансової інформації можуть ви-

вчати тільки опубліковану інформацію, отже, вони є зовнішніми

користувачами. Виняток становлять власники і керівники підпри-

ємства, які можуть користуватися фінансовою інформацією в пов-

ному обсязі, тобто вони є внутрішніми користувачами аналітичної

інформації.

До внутрішніх користувачів можна віднести і власників контро-

льних пакетів прав власності на підприємствах (акції, паї тощо за-

лежно від форм власності). Власники малого бізнесу самі викону-

ють оперативне управління своїми підприємствами, є водночас і

власниками, і керівниками своїх підприємств. У великих акціонер-

них товариствах власники великих пакетів акцій контролюють

склад ради директорів і таким чином, через управлінців, також ма-

ють доступ до максимального обсягу інформації, яка характеризує

існуючий стан і перспективи розвитку підприємства. Слід окремо

виділити ще одну групу користувачів інформації, які також мають

право доступу до повного обсягу фінансової інформації, — це бух-

галтери і аудитори. Користування цією інформацією становить їх-

ній щоденний службовий обов'язок.

Щодо зовнішніх користувачів інформації, яка одержана в ре-

зультаті аналізу, то вони використовують її залежно від тих про-

блем, які виникають у процесі діяльності й потребують вирішення.

Наприклад, банки, податкові органи, постачальники, покупці, діло-

ві партнери, здійснюючи фінансовий аналіз, цікавляться, переду-

сім, фінансовим станом підприємства в цілому,

становищем його

на ринку, можливістю своєчасно погасити кредити, відсотками ба-

нку, ймовірністю банкрутства.

Окремо слід зупинитись і на власниках невеликих пакетів акцій.

Вони одержують інформацію про діяльність товариства тільки за

даними бухгалтерського обліку, який характеризує господарську

діяльність конкретного підприємства, тому, з огляду на можливість

доступу до інформаційного потоку, належать до зовнішніх корис-

тувачів. Це можна сказати і про інвесторів — доки вони не є акціо-

нерами, вони мають доступ тільки до офіційної бухгалтерської (фі-

нансової) звітності.

Отже, всі користувачі інформації розрізняються передусім мож-

ливістю доступу до повного обсягу аналітичної інформації і тому

поділяються на внутрішніх і зовнішніх.

3.3. Використання системи показників

для оцінки фінансового стану підприємств

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується

система показників, які характеризують різні напрями фінансової

діяльності, зокрема:

• фінансові результати діяльності підприємства;

• наявність і розміщення капіталу, ефективність та інтенсив-

ність його використання;

• оптимальність структури активів підприємства і рівень виро-

бничого ризику;

• платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;

• ризик банкрутства;

• запас фінансової стабільності (розрахунок зони беззбитковості).

Для оцінки фінансового стану підприємства, як правило, засто-

совують відносні показники, адже абсолютними показниками в

умовах інфляції користуватися складно у зв'язку з необхідністю

здійснення трудомісткої процедури порівняння їх. Тому більшість

показників, які використовуються для оцінки і аналізу техніко-

економічного стану підприємства взагалі й фінансового зокрема, є

відносними.

Слід зазначити, що фінансові показники тісно пов'язані з техні-

чним оснащенням підприємства, адже ефективність діяльності його

залежить від використовуваної техніки і технології виробництва, а

також організації виробництва. Від стану фінансових показників

залежать і соціальні умови життя виробничих колективів, стан рин-

ків фінансування, купівлі та продажу.

Тому, якщо в процесі аналізу такого фінансового показника, як,

наприклад, прибуток, будуть виявлені причини (чинники), що при-

звели до зниження прибутку у звітному періоді, аналітик

обов'язково має вивчити інформацію про стан показників, які фор-

мують прибуток (використання виробничих ресурсів, собівартість

продукції тощо), і надати результати аналізу зацікавленим підроз-

ділам підприємства для прийняття управлінських рішень, спрямо-

ваних на ліквідацію негативних причин, що впливають на форму-

вання прибутку підприємства.

Відомо, що будь-яка система показників, які характеризують гос-

подарський стан підприємства, складається з економічних (фінансо-

вий результат, платоспроможність, ліквідність, обіг капіталу тощо) і

статистичних показників (темпи зростання, темпи приросту, коефіціє-

нти ліквідності, платоспроможності та ін.). Ці показники характери-

зують динаміку аналізованого аспекту господарської діяльності.

У фінансовому аналізі використовуються як економічні, так і

статистичні показники. Особливо широко їх застосовують при про-

веденні горизонтального і вертикального аналізів балансу, аналізі

фінансових результатів, фінансової стабільності підприємства, обо-

роту капіталу тощо.

3.4. Особливості проведення фінансового аналізу

Для проведення якісного аналізу фінансово-господарської дія-

льності підприємства необхідно не лише знання методів та прийо-

мів фінансового аналізу, а й уміння правильно застосовувати їх.

Якість результатів фінансового аналізу залежить від багатьох чин-

ників. Так, дуже важко аналізувати фінансову звітність, дані якої не

зовсім достовірні. В цьому разі без додаткової інформації немож-

ливо об'єктивно оцінити діяльність підприємства.

На результати аналізу суттєвий вплив має інфляція, яка деформує

дані фінансової звітності, впливає на величину амортизаційних від-

рахувань, вартість товарних запасів, розмір прибутку тощо. Тому

при аналізі діяльності підприємства протягом тривалого періоду, а

також при порівнянні результатів діяльності підприємств, які здійс-

нювали діяльність у різні часові періоди, необхідно враховувати ін-

фляцію через виявлення впливу її на окремі фінансові показники та

перерахунок даних фінансової звітності у порівнянні величини.

Для того щоб дані фінансової звітності більш об'єктивно відо-

бражали реальний стан активів та ресурсів підприємства, необхідно

використовувати середні величини, які можна отримати на основі

даних первинної бухгалтерської документації. Таке усереднення

суттєво зменшує вплив сезонних та випадкових коливань на окремі

статті звітності.

При проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності

підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів доцільно ви-

користовувати для порівняння дані інших підприємств галузі та

усереднені дані по галузі в цілому. Це дає змогу визначити, наскі-

льки ефективною є діяльність конкретного підприємства порівняно

з іншими підприємствами галузі і які резерви має підприємство

щодо підвищення ефективності своєї діяльності. При цьому треба

мати на увазі, що існують різні методики розрахунку фінансових

коефіцієнтів. Тому, при порівнянні результатів аналізу діяльності

кількох суб'єктів господарювання треба мати інформацію про ме-

тодики розрахунку фінансових коефіцієнтів і обережно підходити

до інтерпретації результатів порівняння.

При порівняльному аналізі підприємств слід також звертати

увагу на відмінності в обліку необоротних активів та товарно-

матеріальних запасів. Підприємства можуть використовувати різні

методи нарахування амортизації та обліку товарних запасів, що

впливає на основні фінансові показники діяльності підприємства,

зокрема на балансову вартість оборотних та необоротних активів,

собівартість продукції, балансовий і чистий прибуток, грошовий

потік від операційної діяльності тощо.

При проведенні аналізу за допомогою фінансових коефіцієнтів,

як правило, не дають конкретну оцінку одному окремому показни-

ку, а проводять комплексний аналіз усіх абсолютних і відносних

фінансових показників та здійснюють узагальнюючу оцінку фінан-

сово-господарської діяльності підприємства.

Розрахунки, пов'язані з обчисленням фінансових показників та

визначенням фінансового стану підприємства, можуть ґрунтува-

тись як на балансових, так і на ринкових оцінках активів та капіта-

лу. Отримані результати можуть суттєво відрізнятись один від од-

ного. Розрахунки, що ґрунтуються на ринкових оцінках, дають

змогу отримати більш об'єктивну характеристику фінансового ста-

ну підприємства, особливо при високих рівнях інфляції. Проте такі

розрахунки мають цінність лише при наявності доступу до активів

підприємства, тобто при проведенні внутрішнього аналізу. При зо-

внішньому аналізі можна тільки наближено оцінити активи підпри-

ємства і в результаті отримати наближену оцінку його фінансового

стану.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яка роль фінансового аналізу у прийняті управлінських рішень ?

2. Висвітліть суть, назвіть види і завдання фінансового аналізу?

3. Дайте характеристику методиці проведення фінансового аналізу.

4. У чому відмінності між вертикальним і горизонтальним аналізом

даних фінансової звітності та основних фінансових показників?

5. У чому сутність застосування факторного аналізу?

6. Яка роль аналізу відносних показників у фінансовому аналізі підпри-

ємства?

7. Для чого використовують трендовий аналіз?

8. Назвіть основних користувачів фінансової інформації і коротко

охарактеризуйте їх.

9. У чому полягає суть використання системи показників для оцінки

фінансового стану підприємства?

10. Висвітліть особливості проведення фінансового аналізу.

11. На що необхідно звертати увагу при порівняльному аналізі підпри-

ємств?

12. У чому полягає суть аналізу з використанням фінансових коефіціє-

нтів?

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО

СТАНУ

ПІДПРИЄМСТВА

4.1. Зміст та завдання аналізу

фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміють сукупність показників, які

відображають здатність (спроможність) підприємства розрахувати-

ся за борговими зобов'язаннями. Він характеризується забезпечені-

стю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функ-

ціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефектив-

ністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими

юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінан-

совою стійкістю.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне вияв-

лення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і

пошук шляхів зміцнення фінансового стану підприємства та його

платоспроможності.

Визначимо першочергові завдання аналізу. Це, зокрема, такі:

• загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумо-

влюють;

• вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціона-

льності їх розміщення та ефективності використання;

• визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними пока-

зниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на ос-

нові цього оцінка виконання плану надходження фінансових ресур-

сів та їх використання для зміцнення фінансового стану підпри-

ємства;

• оцінка дотримання фінансової, розрахункової та кредитної

дисципліни;

• визначення платоспроможності, ліквідності, фінансової та ри-

нкової стабільності підприємства;

• аналіз ефективності використання капіталу;

• оцінка ділової активності підприємства;

• прогнозування фінансового стану, виходячи з реальних умов

господарської діяльності, наявності власних і залучених коштів,

розроблення моделей фінансового стану при різних варіантах ви-

користання ресурсів;

• розроблення конкретних заходів, спрямованих на більш ефек-

тивне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового

стану підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерсь-

ка фінансова звітність, тобто система показників, які відображають

майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату.

Бухгалтерська звітність складається із взаємопов'язаних форм,

на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підпри-

ємства:

1. П(С)БО № 2 «Баланс», ф. 1.

2. П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», ф. 2.

3. П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. 3.

4. П(С)БО № 5 «Звіт про власний капітал», ф. 4.

Оскільки за доступністю інформація поділяється на відкриту та

закриту (остання є комерційною таємницею), а тому аналіз фінан-

сового стану може бути двох видів: внутрішній; зовнішній.

Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на

основі нормативів, що застосовуються на підприємстві, і викону-

ється способом порівняння цих нормативів з фактичними парамет-

рами фінансової діяльності підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється заінтересованими організація-

ми — податковою інспекцією, банком, акціонерами, іншими струк-

турами — за даними бухгалтерської звітності.

Основними методами аналізу фінансового стану, які широко

за-стосовуються в практиці господарської діяльності підпри-

ємств, є:

• горизонтальний аналіз (визначають абсолютні та відносні

зміни величин різних статей балансу за звітний період);

• вертикальний аналіз (вивчення структури статей активу і па-

сиву на звітну дату);

• коефіцієнтний аналіз (вивчення рівня і динаміки відносних

показників фінансового стану, які розраховуються як відношення

величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що

можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються

з базовими даними);

• факторний (чинниковий) аналіз (виявлення причин зміни аб-

солютних і відносних фінансових показників, а також для розраху-

нку впливу причин (чинників) на зміну фінансового показника, що

аналізують).

4.2. Аналіз балансу,

як основна складова фінансового аналізу

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є

бухгалтерський баланс підприємства.

Баланс — це групування моментної інформації на початок і кі-

нець звітного періоду, тобто в ньому фіксується підсумок госпо-

дарських операцій на звітну дату.

Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти чи-

тати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки,

взаємозв'язок з іншими статтями, а також давати якісну характери-

стику їх. Уміння читати баланс дає можливість:

• одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

• розрахувати рівень забезпеченості підприємства власними

оборотними коштами;

• визначити, через вплив яких чинників змінилася величина

оборотних коштів;

• оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його

загальної оцінки за даними балансу. Для того щоб проаналізувати

всі аспекти фінансового стану підприємства, потрібно здійснити

підготовчий етап — привести звітний баланс до такої форми, яка, з

одного боку, дає можливість об'єктивного аналізу, а з іншого— є

максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу починається з експрес-аналізу, метою якого є

поточна, нескладна і нетривала за часом виконання оцінка фінансо-

вого стану та динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз ба-

лансу передбачає передусім кілька етапів його проведення:

• підготовчий;

• попередній огляд бухгалтерської звітності;

• читання балансу.

На першому етапі маємо переконатися в тому, що баланс гото-

вий до читання. Для цього виконується проста лічильна перевірка

балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі слід

перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхід-

них форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні під-

сумки, а також відповідність складеного балансу всім вимогам

П(С)БО.

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в

динаміці за допомогою персональних комп'ютерів. При цьому за-

стосовується проста система аналітичних таблиць, що розміщують-