степами ускладнювалося ще й природними умо-
вами. Але сучасна територія Миколаївщини була
тією українською землею, по якій в останнє ступав
Іван Мазепа.
Зараз ми маємо чимало досліджень, присвя-
чених Мазепі. Серед них публікації краєзнавців
Миколаївщини як минулого, так і сьогодення, та
всесвітньо відомого науковця, нашого земляка
Ілька Борщака, який досліджував тему Мазепи та
мазепинців в українсько-французькому аспекті
та видав спільно з французом Рене Мартелем кни-
гу «Мазепа», що перевидавалася дев’ять разів.
Україномовне видання було здійснене в 1933 році
у Львові під назвою «Іван Мазепа. Життя і пориви
великого гетьмана».
Збереглося багато доказів того, що шлях війська
Карла ХІІ з козацьким загоном Мазепи проходив
територією Миколаївщини. Це було підтвердже-
но фінським ученим Ф. Лагусом, який в середині
ХІХ століття повторив шлях відступу шведського
короля та Мазепи. Описуючи шлях відступу, науко-
вець вказував, що війська трималися лівого берега
Інгулу та проходили територією, що поблизу сучас-
них сіл Христофорівка, Піски, Калинівка, Воскре-
сенськ, Погорєлове, і вийшли на околицю міста Ми-
колаєва у районі, що має назву Водопій. Маршрут
був зумовлений близькістю до джерел питної води,
про які знали козаки-провідники. Одне з джерел,
що називалося «турецький фонтан», знаходилось
пів денніше від злиття Інгулу з Південним Бугом.
Зараз це територія Яхт-клубу міста Миколаєва.
Друге – у Вітовці – Богоявленську (Корабельний
район міста). Про зупинку відступаючих на відпо-
чинок у Спаському (тепер – Яхт-клуб) на початку