Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

діяльності або функції. В. як оцінка доцільності застосування м етоду

не завжди безпосередньо придатна. Напр.: швидкість простої сен-

сомоторної реакції безпосередньо не В. якості повітряної діяльності.

Але вона необхідна для розуміння особливостей складних сенсомо-

торних реакцій в повітряній діяльності.

ВДОХНОВЕНИЕ — психическое состояние, включающее стенические

эмоции, интуицию, творческое мышление и выражающее в ысокий

уровень их продуктивности. Высший уровень В. — озарение.

НАТХНЕННЯ — психічний стан, що включає стенічні емоції, інтуї-

цію, творче мислення, та виражає високий рівень їх продуктивності.

Вищий рівень В. — осяяння.

ВЕРА — специфическое отношение к действительности или вообра-

жаемым объектам, когда их достоверность принимается без теорети-

ческих и практических доказательств. В. противополож на знанию.

Психологически в ее основе лежит чувство, созда ющее иллюзию по-

знания того, что создано воображением.

ВІРА — специфічне відношення до дійсності або уявних об’єктів,

коли їх достовірність приймається без теоретичних і практичних до-

ведень. В. протилежна знанням. Психологічно в її основі лежить по-

чуття та досвід переживань, яке створює ілюзію пізнання того, що

створене уявою.

ВЕРБАЛИЗАЦИЯ (лат. verbalis — словесный) — переход субъектив-

ных явлений в слова внешней или внутренней речи как результат

взаимодействия первой и второй сигнальных систем действительнос-

ти. Все, что вербализовано, — осознано, но смутно осознанное может

и не быть вербализованным, являясь переходом к субъективному не-

осознанному и даже к физиологиче скому. Взаимоотношение процес-

суального и содержательного в В.с. помогает изучению сознания при

двуязычье. Пример В.с. — вербализация счастья.

В. — процесс словесного выражения. Обычно — словотворчество для

создания речевых оборотов или формулировок, однако иногда по-

нимается как процесс превращения в слова зрительных образов или

преобразования «сновидческого» мышления первичных процессов

Вербализация

в словесное мышление сознания. Психоанализ представляет собой

попытку вербализовать невербализуемое; поскольку его содержа-

ние — бессознательная психическая деятельность — является невер-

бальной по своей сути, то, следовательно, вербальные формулировки

только искажают его.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ (лат. verbalis — словесний) — перехід суб’єктив-

них явищ в слова зовнішньої або внутрішньої мови як результат

взаємодії першої і другої сигнальних систем дійсності. Все, що вер-

балізовано, — осмислено, але неясно осмислено може і не бути вер-

балізованим, що є переходом до суб’єктивного несвідомого і навіть до

ф ізіологічного. Взаємовідношення процесуального і змістового з В.с.

д опомагає вивченню свідомості при двомовності. Приклад В.с. — вер-

балізація щастя.

В. — процес словесного вираження. Переважно — словотворчість для

створення мовних зворотів або формулювань, проте іноді розумієть-

ся як процес перетворення в слова зорових образів або перетворення

«сновидячого» мислення первинних процесів в словесне м ислення

свідомості. Психоаналіз являє собою спробу вербалізувати невербалі-

зоване, оскільки його зміст — неусвідомлена психічна діяльність — є

невербальним за своєю суттю, а вербальні формулювання тільки пе-

рекручують його.

ВЕРОЯТНОСТНОЕ МЫШЛЕНИЕ — термин и понятие, введенные в

1945 г. Б. М. Тепловым (1896–1965): вид мышления, в структуру ко-

торого входят суждения о степени вероятности ожи даемых событий.

В.м. взаимодействует с вероятностным прогно зированием.

ІМОВІРНЕ МИСЛЕННЯ — термін і поняття, введені в 1945 р.

Б. М. Тепловим (1896–1965): вид мислення, в структуру якого вхо-

дять судження (міркування) про ступінь ймовірності очікуваних по-

дій. І.м. взаємодіє з ймовірним прогнозуванням.

ВЕРОЯТНОСТНОЕ ПРОГНОЗИРОВАНИЕ — суждение об ожидае-

мых событиях с оценкой степени их вероятнос ти, которое может быть

как результатом, так и предпосылкой ве роятностного мышления.

ІМОВІРНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ — судження (міркування) очікува-

них подій з оцінкою ступеня їх ймовірності, яке може бути як ре-

зультатом, так і передмовою імовірнісного мислення.

Вероятностное мышление

ВЕРСИЯ (лат. versio — видоизменение) — одно из нескольких отлич-

ных друг от друга возможных объяснений определенной психологи-

ческой ситуации. В., подтвержденная факта ми, становится достовер-

ностью.

ВЕРСІЯ (лат. versio — видозміна) — одне із декількох різних один

від одного можливих пояснень певної психологічної ситуації. В., під-

тверджена фактами, стає достовірністю.

ВЕСТИБУЛЯРНОЕ ОЩУЩЕНИЕ — ощущение движения и равнове-

сия. Вызываются дви жением жидкости в полукружных каналах

внутрен него уха.

ВЕСТИБУЛЯРНЕ ВІДЧУТТЯ — відчуття руху і рівноваги. Викли-

каються рухом рідини в напівколових каналах внутріш нього вуха.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ — философская категория, выражающая про-

цесс воздействия, влияния различных объектов друг на друга, их

взаимосвязь, взаимообусловленность, взаимопереход, порожде ние

одним объектом другого. В. носит объек тивный и универсальный ха-

рактер, в нем выражается взаимная связь всех структурных уровней

материи, способ ее существования, формы движения, материальное

единство мира. Основа В. — при чинно-следственная связь.

Философская категория В. имеет методологическое значение для

психологической науки. Любое психическое явление может быть по-

нято лишь в связи с его материальной объективной основой, во В. с

другими явлениями.

Примером являются В. личности и деятельности, потенциаль ных и

актуальных способностей, процессуального и содержательного в пси-

хике и т. д.

Синоним перевода «взаимодействия» с нем. Wechsel-wirkung — вза-

имовлияние.

ВЗАЄМОДІЯ — філософська категорія, що виражає процес взаємо-

дії, впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємозв’язок, взаємоо-

бумовленість, взаємоперехід, породження одним об’єктом іншого. В.

носить об’єктивний і універсальний характер. В ній відображується

взаємний зв’язок всіх структурних рівнів матерії, спосіб її існуван-

ня, форми руху, матеріальна єдність світу. Основа В. — причинно-на-

слідковий зв’язок.

Взаимодействие

Філософська категорія В. має методологічне значення для психоло-

гічної науки. Будь-яке психічне явище може бути зрозуміле лише в

зв’язку з його матеріальною об’єктивною основою, у В. з іншими яви-

щами.

Прикладом є В. особистості і діяльності потенційних і актуальних

здібностей, процесуального і змістовного в психіці тощо.

Синонім перекладу «взаємодія» з нім. Wechsel-wirkung — взаємо-

вплив.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЛИЧНОСТИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ — как закон

психологии был сформулирован С. Л. Рубинштейном (1889–1960):

«Психические свойства личности в ее поведении, в действиях и по-

ступках, которые она совершает, одновременно и проявляются, и

формируются» (Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М.,

1940. — 518 с.). Личность, проявляясь в деятельности, является ее

причиной, но, формируясь в деятельности, она ее следствие; деятель-

ность как проявление личности — ее следствие, а как фактор ее фор-

мирования — причина.

Этот закон связан с взаимодействием процессуального и содержа-

тельного в психике.

ВЗАЄМОДІЯ ОСОБИСТОСТІ І ДІЯЛЬНОСТІ — як закон психології

був сформульований С. Л. Рубінштейном (1889–1960): «Психічні

якості особистості в її поведінці, в діях і вчинках, які вона здійснює,

одночасно і проявляються, і формуються». Особистість, проявляю-

чись в діяльності, є її причиною, але формуючись в діяльності, вона

її наслідок; діяльність як прояв особистості — її наслідок, а як фак-

тор її формування — причина. Цей закон пов’язаний із взаємодією

процесуального і змістовного в психіці.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ НАВЫКОВ — см. перенос навыков.

ВЗАЄМОДІЯ НАВИЧОК — див. перенесення навичок.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО И СОДЕРЖА ТЕЛЬ-

НОГО В ПСИХИКЕ — закон психологии: без процессуального нет

психического содержательного как его следствия; но уже сформи-

рованное содержательное может стать причиной из менения процес-

суального (напр., в ассоциациях, апперцепции, смысловой памяти,

Взаимодействие личности и деятельности

ц елях действий и деятельности и т. д.). Наибольшее практическое

значение имеет для понимания и использова ния взаимодействия

процессуального и содержательного в развитии личности.

ВЗАЄМОДІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО І ЗМІСТОВНОГО В ПСИХІЦІ —

закон психології: без процесуального немає психічного змістовного

як його наслідку, але вже сформоване змістовне може стати причи-

ною зміни процесуального (напр., в асоціаціях, апперцепції, смис-

ловій пам’яті, цілях дій і діяльності та ін.). Найбільш практичне зна-

чення має для розуміння і використання взаємодії процесуального і

змістовного в розвитку особистості.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО И СОДЕРЖАТЕЛЬ-

НОГО В РАЗВИТИИ ЛИЧНОСТИ — частное проявление взаимо-

действия процессуального и содержательного в психике: процессу-

альное, изменяющееся в динамической функциональной структуре

личности под влиянием ее созревания, служит причиной изменения

в ней содержательного, а содержательное, возникающее в процессе

формирования личности, становится причиной изменения в ней про-

цессуального.

ВЗАЄМОДІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО І ЗМІСТОВНОГО В РОЗВИТКУ

ОСОБИСТОСТІ — окремий прояв взаємодії процесуального і зміс-

товного в психіці: процесуальне, що змінюється в динамічній функ-

ціональній структурі особистості під впливом її дозрівання, служить

причиною зміни в ній змістовного, а змістовне, що виникає в процесі

формування особистості, стає причиною зміни в ній процесуального.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ СТРУКТУР СОЗНАНИЯ, ЛИЧНОСТИ И ДЕ-

ЯТЕЛЬНОСТИ — атрибуты сознания наиболее четко проявляют-

ся в направленности личности и результатах деятельности; способ

д еятельности четко определяется опытом личности и динамикой со-

знания; наиболее совпадают особенности психических процессов

личности с формами психического отражения сознания, определяя

мотивы деятельности; процессуальное доминирует во всех трех низ-

ших подструктурах над содержательным, в то время как в трех верх-

них подструктурах доминирует содержательное.

В.с.с., л. и д. подтверждает принцип единства сознания, личности и

деятельности.

Взаимодействие структур сознания, личности и деятельности

ВЗАЄМОДІЯ СТРУКТУР СВІДОМОСТІ, ОСОБИСТОСТІ І ДІЯЛЬ-

НОСТІ — атрибути свідомості найбільш чітко проявляються в спря-

мованості особистості і результатах діяльності; спосіб діяльності

ч ітко визначається досвідом особистості і динамікою свідомості, най-

більше співпадають особливості психічних процесів особистості з

формами психічного відображення свідомості, визначаючи мотиви

діяльності, процесуальне домінує в усіх трьох нижчих підструктурах

над змістовним, в той час як в трьох верхніх підструктурах домінує

змістовне.

В.с.с., о. і д. підтверджує принцип єдності свідомості, особистості і

діяльності.

ВИДЫ РЕЧЕВОГО ОБЩЕНИЯ — это речь монологическая (греч.

monos — один, logos — речь), диалогическая (греч. dialogos — раз-

говор), командная, эпистолярная (греч. epistol — письмо), реплика,

беседа.

ВИДИ МОВНОГО СПІЛКУВАННЯ — це мова монологічна (грец.

monos — один, logos — мова), діалогічна (грец. dialogos — розмова),

командна, епістолярна (грец. epistol — письмо), репліка, бесіда.

ВКЛЮЧЕННОЕ НАБЛЮДЕНИЕ — вид наблюдения как метода пси-

хологической науки, когда наблюдающий включен в группу, члены

которой не знают, что служат объектом наблюдения, дополняемого

данными самонаблюдения.

ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ — вид спостереження як методу

психологічної науки, коли спостерігаючий включений до групи, чле-

ни якої не знають, що служать об’єктом спостереження, який допов-

нюється даними самоспостереження.

ВКУС — род ощущений (только сладкое, горькое, кислое, соленое) и

восприятий, в которые входят и обоняние запахов. Анализаторы В. —

нервные окончания у корня языка и вкусовой центр в коре мозга.

Омоним — эллипсис термина эстетический вкус.

СМАК — рід відчуття (тільки солодке, гірке, кисле, солоне) і сприй-

няття, в які входять і відчуття запахів. Аналізатори С. — нервові за-

кінчення при корені язика і смаковий центр у корі мозку.

Омонім — еліпсис терміну естетичний смак.

Виды речевого общения

ВЛЕЧЕНИЕ — наиболее примитивная эмоциональная форма направ-

ленности личности: переживание смутной (чаще биологической) по-

требности.

ПОТЯГ — одна з форм направленості особистості, яка виражається в

не досить повно усвідомленому прагненні до досягнення чогоcь, не-

рідко в основі потягу лежать біологічні потреби.

ВНЕШНЯЯ И ВНУТРЕННЯЯ СТРУКТУРЫ ГРУППЫ — две под-

структуры единой структуры группы, определяемые ее внешней

(официальной) и внутренней (неофициальной) организацией.

Синонимы — официальная и неофициальная структуры группы.

ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРИ ГРУПИ — дві підструк-

тури єдиної структури групи, що визначаються її зовнішньою (офі-

ційною) і внутрішньою (неофіційною) організацією.

Синоніми — офіційна й неофіційна структури групи.

ВНИМАНИЕ — это форма психической деятельности человек, ко-

торая заключается в ее направленности на конкретные объекты и

с осредоточены на них. К. Д. Ушинский утверждал, что внимание

представляет собой ту единственную дверь, через которую знания

входят в сознание. Внимание играет большую роль в жизни и дея-

тельности человека.

В. — психическое явление, но не самостоятельная форма психическо-

го отражения, а организация тех или иных форм его («организация

сознания»), в результате которой одно отражается в сознании б олее

отчетливо, другое — менее отчетливо («становится фоном»). Разли-

чают ряд качеств внимания.

УВАГА — це форма психічної діяльності людини, яка полягає в її

спрямованості на певні об’єкти і зосередженості на них. К. Д. Ушинсь-

кий зазначав, що увага являє собою ті єдині двері, через які знання

входять у свідомість. Увага відіграє велику роль у житті і діяльності

людини.

ВНИМАНИЯ ИНТЕНСИВНОСТЬ — качество внимания, выражающее

эффективность мышления, восприятия и ясность сознания в целом.

УВАГИ ІНТЕНСИВНІСТЬ — властивість уваги, що виражає ефек-

тивність мислення, сприйняття і якість свідомості в цілому.

Внимания интенсивность

ВНИМАНИЯ КОНЦЕНТРИРОВАННОСТЬ — это показатель меры со-

средоточенности сознания на определенном объекте, интен сивности

связи с ним. Концентрированность внима ния показывает, что обра-

зуется временный центр (фокус) всей психологической активности

человека.

УВАГИ КОНЦЕНТРОВАНІСТЬ — це показник міри зосередже ності

свідомості на певному об’єкті, інтенсивності зв’язку з ним. Концен-

трованість уваги означає, що утворюється ніби тимчасовий центр

(фокус) всієї психологічної активності люди ни.

ВНИМАНИЯ НАПРАВЛЕННОСТЬ — полярные качества внимания:

его внешняя направленность при восприятиях и внутренняя — при

мышлении и памяти.

УВАГИ СПРЯМОВАНІСТЬ — полярні властивості уваги: її зовніш-

ня спрямованість при сприйняттях і внутрішня — при мисленні і

п ам’яті.

ВНИМАНИЕ НЕПРОИЗВОЛЬНОЕ — качество внимания, свойствен-

ное животным и людям уже в грудном возрасте как непроизвольное

привлечение внимания к стимулам или переключение его на другие

по механизму ориентировочного рефлекса.

УВАГА МИМОВІЛЬНА — властивість уваги, притаманна тваринам

і немовлятам, як мимовільне привернення уваги до стимулів або пе-

реключення її на інші за механізмом орієнтовного рефлексу.

ВНИМАНИЯ ОБЪЕМ — показатель количества одно родных стиму-

лов, которые находятся в фокусе внимания (у взрослого человека от

4 до 6 объектов, у ребенка не более 2–3). Объем внимания з ависит не

только от генетических факто ров и от возможностей кратко временной

памяти индивида. Имеют также значение характе ристики объек-

тов (их одно родность, взаимосвязь), что воспринимается и профес-

сиональными навыками самого субъекта.

УВАГИ ОБСЯГ — показник кількості однорідних стимулів, що знахо-

дяться в фокусі уваги (у дорослої людини від 4 до 6 об’єктів, у дитини

не більше 2–3). Обсяг уваги залежить не тільки від генетичних чинни-

ків і від можливостей короткочасної пам’яті індивіда. Мають також

значення характеристики об’єктів (їх однорідність, взаємозв’язки),

що сприйма ються і професійними навичками самого суб’єкта.

Внимания концентрированность

ВНИМАНИЯ ПЕРЕКЛЮЧЕНИЕ — понимается как возможность

более или менее легкого и достаточно быстрого перехода от одного

вида деятельности к другому. С переключением функционально свя-

заны и два разнонаправленных процесса: включение и отключение

вни мания. Переключение может быть произвольным, тогда его ско-

рость — это показатель меры волевого контроля субъекта над своим

восприятием, и непроизвольным, связанным с отвлечением, что яв-

ляется показателем либо меры неустойчивости психики, либо сви-

детельствует о появлении сильных неожиданных раздражителей.

УВАГИ ПЕРЕМИКАННЯ — розуміється як можливість більш або

менш легкого і досить швидкого переходу від одного виду діяльності

до іншого. З перемиканням функціонально пов’язані і два різнона-

правлених процеси: включення і відключення уваги. Відволікання

може бути довільним, тоді його швидкість — це показник міри вольо-

вого контролю суб’єкта над своїм сприйняттям, і мимовільним, пов’я-

заним з від воліканням уваги, що є показником або міри нестійкості

психіки, або свідчить про появу сильних несподіваних подразників.

ВНИМАНИЕ ПРОИЗВОЛЬНОЕ — основное качество внимания

взрослого здорового человека. «Кроме напряжения тех органов, ко-

торыми выполняется труд, в течение всего времени труда необходима

целесообразная воля, выражающаяся во внимании, и притом необ-

ходима тем более, чем меньше труд увлекает рабочего своим содер-

жанием и способом исполнения, следовательно, чем меньше рабочий

наслаждается трудом как игрой физических и интеллектуальных

сил», — писал К. Маркс.

УВАГА ДОВІЛЬНА — основна властивість уваги дорослої здорової

людини. «Крім напруги тих органів, які виконують роботу, протягом

певного часу праці необхідна доцільна воля, що виражається в увазі, і

притому необхідна тим більше, чим менше праця захоплює працівни-

ка своїм змістом і способом виконання, тим менше він насолоджується

працею як грою фізичних і інтелектуальних сил», — писав К. Маркс.

ВНИМАНИЯ РАСПРЕДЕЛЕНИЕ — то есть способность сосредото-

чивать внимание на нескольких объектах одновременно. При этом

формируется какбы несколько фокусов (центров) внимания, что

дает возможность осуществлять несколько действий или следить за

Внимания распределение

н есколькими процессами одновременно, не теряя ни одного из них

из поля внимания. Наполеон мог, по некоторым данным, диктовать

своим секретарям несколько ответственных дипломатических доку-

ментов одновременно.

УВАГИ РОЗПОДІЛ — тобто здатність зосереджувати увагу на декіль-

кох об’єктах одночасно. При цьому формується ніби декілька фокусів

(центрів) уваги, що дає можливість здійснювати декілька дій або сте-

жити за декількома процесами одночасно, не втрачаючи жодного з

них з поля уваги. Наполеон міг, за деякими даними, диктувати своїм

с екретарям кілька важливих дипломатичних документів одночасно.

ВНИМАНИЯ СТОЙКОСТЬ — способность длительное время по-

ддерживать высокие уровни концентрированности и интенсивности

внимания. Определяется типом нервной системы, темпераментом,

м отивацией (новизна, значи мость потребности, личные интересы), а

также внешними условиями деятельности человека. Стойкость вни-

мания поддерживается не только новизной поступающих сти мулов,

но их повторением. Например, телевизионная реклама даже в со-

тый раз привлекает внимание взросло го зрителя, вызывает ориенти-

ровочную реакцию и у ребенка даже если ее содержание абсолютно

бессмысленно. Стойкость — временная характеристика внимания.

УВАГИ CТІЙКІСТЬ — здатність тривалий час підтримувати високі

рівні концентрованості та інтенсив ності уваги. Визначається типом

нервової системи, темпераментом, мотивацією (новизна, значущість

потреби, особисті інтереси), а також зовнішніми умовами діяльності

людини. Стійкість уваги підтримується не тільки новизною стимулів,

що поступають, але й їх повторен ням. Наприклад, телевізійна рекла-

ма і в сотий раз привертає увагу дорослого глядача, викликає орієн-

товну реакцію і у дитини, навіть (можливо ще більшою м ірою саме в

тому випадку) якщо її зміст абсолютно безглуздий. Стійкість — тим-

часова характеристика уваги.

ВНУТРЕННЕЛИЧНОСТНЫЕ ПРОТИВОРЕЧИЯ — фактор разви-

тия личности как проявление основного закона развития.

Основные роды В.п.:

• объективные противоречия между требованиями внешней

(ф изической и социальной) среды и возможностями личности;

Внимания стойкость