Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

а нализу для вынесения суждения, особенно при т. н. закрытых во-

просах, в которых важен не сам ответ, а его мотив, выявленный срав-

нением с другими данными.

АНКЕТА ПСИХОЛОГІЧНА — метод психологічної науки: письмо-

во поставлені питання, що передбачають письмові відповіді про об’єк-

тивні або суб’єктивні факти психічної діяльності опитуваного. Від-

повіді даються в передбаченій формі (в цьому відмінність анкети від

з апитальника) і підлягають подальшому аналізу для винесення су-

дження, особливо при закритих питаннях, в яких має значення не сама

відповідь, а її мотив, який виявляється в порівнянні з іншими даними.

АНОМАЛИЯ (греч. anōmalia — отклонение) — отклонение разной

степени явления от нормы.

Синоним — девиация (лат. deviatio — отклонение).

АНОМАЛІЯ (грец. anōmalia — відхилення) — відхилення різного

ступеня явищ від норми.

Синонім — девіація (лат deviatio — відхилення).

АНОРЕКСИЯ (anorexia) — отсутствие аппетита, anorexia nerbosa:

психогенное отсутствие аппетита, достаточно серьезное, чтобы пред-

ставлять угрозу здоровью или жизни.

АНОРЕКСІЯ (anorexia) — відсутність апетиту, anorexia nerbosa:

психогенна відсутність апетиту. Достатньо серйозне порушення, яке

с тановить загрозу здоров’ю або життю.

АНТЕЦЕДЕНТНАЯ ПЕРЕМЕННАЯ — переменная, которая вызы-

вает изменения в другой перемен ной, рассматриваемой в рамках дан-

ной гипотезы как незави симая.

АНТЕЦЕДЕНТНА ЗМІННА — змінна, яка викликає зміни в іншій

змінній, що розгляда ється в рамках даної гіпотези як незалежна.

АНТИЦИПАЦИЯ (лат. antitipacio — предвосхищение) — спо собность

человека предугадывать события (напр., содержание еще не воспри-

нятого при чтении текста, или показания прибора) как проявление

опережающего отражения.

АНТИЦИПАЦІЯ (лат. antitipacio — надзахоплення) — здатність люди-

ни передбачати події (напр., зміст ще не сприйнятого при читанні текс-

ту, або показання приладу) як прояв випереджального відображення.

Антиципация

АНТРОПОМОРФИЗМ (греч. anthrōpos — человек, morph — фор-

ма) — на деление свойствами психики человека предметов и яв лений

неживой природы, животных и растений.

АНТРОПОМОРФІЗМ (грец. anthrōpos — людина, morph — форма) —

наділення рисами психіки людини предметів і явищ неживої приро-

ди, тварин і рослин.

АПАТИЯ (греч. apatheia — бесчувственность) — психи ческое состоя-

ние, вызванное утомлением, тяжелыми переживаниями или заболе-

ванием и проявляющееся потерей интереса и безразличием к окружа-

ющему. А. может переходить в свойство личности — апатичность.

А. — отсутстве каких-либо эмоций вообще. Ее следует отличать от

отчаяния, представляющего собой потерю надежды, и от скуки, воз-

никающей при блокировании направленной вовне активности, будь

то по внешним или по невротическим причинам. Согласно Drcenson

(1949), апатия может быть жизнеспасающей защитой в экстремаль-

ных ситуациях: приводя мышление как бы в нейтральное состоя-

ние, можно избежать как отчаяния, так и истощения, вызванных

н е оправдавшимися надеждами.

АПАТІЯ (грец. apatheia — байдужість) — психічний стан, виклика-

ний втомою, тяжкими переживаннями або захворюваннями і про-

являється втратою інтересу і байдужістю до оточуючого. А. може

п ереходити в характеристику особистості — апатичність.

А. — відсутність будь-яких емоцій взагалі. Її слід відрізняти від від-

чаю, що є втратою надії і від нудьги, що виникає при блокуванні

спрямованої назовні активності, чи то за зовнішніми або за невротич-

ними причинами. Згідно Drcenson (1949), апатія може бути життєво-

рятувальним захистом в надзвичайних ситуаціях: приводячи думки

в нейтральний стан, можна запобігти як відчаю, так і виснаження,

викликаних невиправданими надіями.

АППЕРЦЕПЦИЯ (лат. ар — к, perceptio — восприятие) — свойство

психики человека, выража ющее зависимость восприя тия предметов

и явлений от прошлого опыта воспринимающего субъекта и от лич-

ных особенностей его психической деятельности.

АПЕРЦЕПЦІЯ (лат. ар — к, perceptio — сприйняття) — властивість

психіки людини, що виражає залежність сприйняття предметів і

Антропоморфизм

явищ від попереднього досвіду сприймаючого суб’єкта і від особис-

тих особливостей його психічної діяльності.

АРТИКУЛЯЦИЯ (лат. articulare — расчленять) — понятие и термин

лингвистики, фонетики и психологии: работа органов речи, необхо-

димая для произношения определенных фонем.

АРТИКУЛЯЦІЯ (лат. articulare — розчленяти) — поняття і термін

лінгвістики, фонетики і психології: робота органів мови, необхідна

для вимови певних фонем.

АРХЕТИП (archetype) — юнгианский термин для обозначения содер-

жания коллективного бессознательного, т. е. врожденных идей, или

тенденция к организации опыта.

АРХЕТИП (archetype) — юнгіанський термін для позначення змісту

колективного безсвідомого, тобто природжених ідей або тенденція до

організації досвіду.

«Архетипи являють собою нуменозні структурні елементи психіки,

які мають певну автономію, а також психічну енергію, яка дає мож-

ливість архетипам притягувати зі свідомої частини душі найбільш

підходящі для них змісти. Це символи, які діють перетворювально,

їх функція складається з того, щоб перетворювати «нижчу» форму

лібідо у «вищу». Архетипи не є ідея, це більш вроджена схильність

відтворювати паралельні образи. Це ідентичні психічні структури,

загальні для всіх людей» (К. Юнг).

АСОЦИАЛЬНОЕ ПОВЕДЕНИЕ — поведение, противоречащее обще-

ственным нормам и принципам, выступающее в форме безнравствен-

ных или противоправных деяний.

АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА — поведінка, що протирічить суспіль-

ним нормам і принципам, яка виступає у формі аморальних або про-

типравних діянь.

АССОЦИАТИВНАЯ ПСИХОЛОГИЯ — ряд направлений функцио-

нальной психологии, объединяемых признанием доминирующего

значения ассоциаций как элемента психики. Термин был предложен

Дж. Локком (1632–1704), но ее основы были уже у Аристотеля (384–

322 гг. до н. э.), Р. Декарта (1596–1650) и Б. Спинозы (1632–1677).

Ассоциативная психология

В России А.п. развивал в прошлом веке М. М. Троицкий (1835–1899).

И. П. Павлов обобщил понятия ассоциация и условный рефлекс.

АСОЦІАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ — ряд галузей функціональної пси-

хології, які об’єднуються визнанням домінуючого значення асоціа-

цій як елементу психіки.

Термін був запропонований Дж. Локком (1632–1704), але його о снови

були вже у Аристотеля (384–322 рр. до н.е.), Р. Декарта (1596–1650)

і Б. Спінози (1632–1677). В Росії А.п. розвивав в минулому століт-

ті М. М. Троцький (1835–1899). І. П. Павлов узагальнив поняття асо-

ціація і умовний рефлекс.

АССОЦИАЦИЯ (лат. assоciatio — соединение) — отражение в со-

знании связей познаваемых феноменов, когда представление об од-

ном вызывает появление мысли о другом. Различают А. по сходству,

смежности (во времени или в пространстве) и контрасту. Анализ А.

собеседника позволяет глубже понять ход его мыслей.

Омоним (социологический) — А. как группа людей.

АСОЦІАЦІЯ (лат. assоciatio — об’єднання) — відображення в свідо-

мості зв’язків пізнавальних феноменів, коли уява про одне викликає

появу думки про інше. Розрізняють А. за схожістю, суміжністю (в

часі або в просторі) і контрастом. Аналіз А. співбесідника дозволяє

глибше зрозуміти хід його думок.

Омонім (соціологічний) — А. як група людей.

АТРИБУТ (лат. atributo — придаю, наделяю) — необходимое, суще-

ственное, неотъемлемое свойство объекта, без которого данный фено-

мен, как отмечал Б. Спиноза «...не может ни существо вать, ни быть

представляемым» (Избр. произв. — М., 1957. — С. 372).

АТРИБУТ (лат. atributo — приділяю, наділяю) — необхідна, суттє-

ва, невід’ємна властивість об’єкта, без якого даний феномен, як ви-

значав Б. Спіноза «...не може ні існувати, ні бути уявним» (Вибр.

тв. — М., 1957 р. — С. 372).

АТРИБУТЫ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ — активность, сознатель ность, целе-

направленность, мотивированность.

АТРИБУТИ ДІЯЛЬНОСТІ — активність, свідомість, цілеспрямова-

ність, вмотивованість.

Ассоциация

АТРИБУТЫ ЛИЧНОСТИ — сознательность, динамичность, ак-

тивность.

АТРИБУТИ ОСОБИСТОСТІ — свідомість, динамічність, активність.

АТРИБУТЫ ПСИХИКИ — отражение: сиюминутное и опережаю-

щее, субъективность, активность, адаптив ность.

АТРИБУТИ ПСИХІКИ — відображення: миттєве і випереджаюче,

суб’єктивність, активність, адаптивність.

АТРИБУТЫ СОЗНАНИЯ — переживание, знание, отношение.

АТРИБУТИ СВІДОМОСТІ — переживання, знання, відношення.

АУТЕНТИЧНЫЙ И НЕАУТЕНТИЧНЫЙ (avthentic and iravthen-

tic) — экзистенциальные термины, используемые для различения

действий, выполняемых честно или нечестно, которые истинны или

ложны по отношению к себе.

АУТЕНТИЧНИЙ І НЕАУТЕНТИЧНИЙ (avthentic and iravthen-

tic) — екзистенційні терміни, що використовуються для розрізнен-

ня дій, що виконуються чесно або нечесно, які є істинні або хибні

стосовно себе.

АУТИЗМ (греч. autos — сам) — психическое состоя ние рефлексии,

внутринаправленного внимания, отчужденности от среды. Может

быть не только результатом неправильного воспитания или чертой

характера — интроверта, но и симптомом заболевания.

АУТИЗМ (грец. autos — сам) — хворобливий стан психіки, що ха-

рактеризується зосередженістю людини на своїх переживаннях,

відходом від реального зовнішнього світу. У дітей аутизм виража-

ється порушенням поведінки, фантазіями, зниженням активності в

грі, зменшенням мовного контакту, школярі втрачають інтерес до

навчання, відчувають труднощі в шкільних заняттях, втрачають

к онтакт з о днолітками й дорослими.

А. — психічний стан рефлексії, внутрішньоспрямованої уваги,

в ідчуження від середовища. Може бути не тільки результатом непра-

вильного виховання або рисою характеру — інтроверта, але і симп-

томом захворювання.

Аутизм

АУТИСТИЧЕСКОЕ МЫШЛЕНИЕ — это мышление, которое опре-

деляется лишь желаниями и фантазиями субъекта без учета окружаю-

щей среды или реалистического восприятия пространства и времени.

АУТИСТИЧНЕ МИСЛЕННЯ — це мислення, яке визначається лише

бажаннями і фантазіями суб’єкта без врахування оточуючого серед-

овища або реалістичного сприйняття простору і часу.

АУТОГЕННАЯ ТРЕНИРОВКА — вид тренировки, при которой тре-

нирующийся вначале с помощью тренирующего, а за тем и сам путем

самовнушения приучается управлять (в известной мере) своими пси-

хическими и физиологическими явле ниям.

Синоним (более точный) — психосоматическая тренировка.

АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ — метод психічної саморегуляції,

с амонавіювання, самоналаштування психіки, заснований на вико-

ристанні процесу релаксації, і який дозволяє керувати психічними,

фізіологічними процесами свого організму.

А.т. — вид психотерапії, заснований на максимальному психічному

й м’язовому розслабленні, що поєднується з самонавіюванням.

А.т. — вид тренування, при якому той, хто тренується на початку за

допомогою тренера, потім привчається сам управляти своїми психіч-

ними і фізіологічними явищами, за допомогою концентрації уваги.

Синонім — психосоматичне тренування.

АУТСАЙДЕР (англ. outsider — посторонний) — понятие и термин

с оциальной психологии: член группы, отвергнутый ею по причине

психологической несовместимости.

АУТСАЙДЕР (англ. outsider — сторонній) — поняття і термін соці-

альної психології: член групи, відкинутий нею через психологічну

несумісність.

АФАЗИЯ (греч. aphasia — онемение) — полная или частичная утра-

та способности речи вследствие поражения центра речи в левом

п олушарии головного мозга.

Синоним — немота.

АФАЗІЯ (грец. aphasia — оніміння) — повна або часткова втрата мови

внаслідок ураження центру мови в лівій півкулі головного мозку.

Синонім — німота.

Аутистическое мышление

АФАНИЗ (aphanisis) — термин, введенный Jones (1948) для описа-

ния крайней степени страха перед полной потерей способности к удо-

вольствию.

АФАНІЗ (aphanisis) — термін, введений Jones (1948) для опису ост-

раху (страху) перед повною втратою здатності до задоволення.

АФОНИЯ (aphonia) — неспособность говорить и издавать звуки. В

тех случаях, когда является психогенной, представляет собой симп-

том истерической конверсии.

АФОНІЯ (aphonia) — нездатність говорити і відтворювати звуки. В

тих випадках, коли є психогенною, являє собою симптом істеричної

конверсії.

АФФЕКТ (лат. affectus — волнение, страсть) — стремительно и бур-

но протекающая, наиболее сильная эмоция взрывного свойства,

н еподконтрольная сознанию и способная принять форму А. патоло-

гического, делающего человека неподсудным. Человек отвечает за

свои действия, совершенные в состоянии А. непатологического, по-

тому что в его воле было не допустить себя до этого психического

с остояния и вовремя сдержаться.

А. — общий термин для чувств и эмоции. Общепринятой психоанали-

тической теории аффектов не существует, однако различают а ффекты

разрядки, которые сопровождают проявление влечения, и аффекты

напряжения, которые сопровождают сдерживание влечения. Счита-

ется, что аффекты прикрепляются к идеям, а не наоборот. Различие

понятий «аффект» и «эмоция» в том, что аффект р ассматривается

как неразрывно связанный с идеями, а эмоция — как самоценное,

независимое переживание.

АФЕКТ (лат. affectus — хвилювання, жага) — сильні й відносно

к ороткочасні емоційні переживання, які супроводжуються різко ви-

раженими довгостроковими проявами, розвивається в критичних

умовах при нездатності суб’єкта знайти адекватний вихід із ситуа-

цій, що виникають несподівано.

А. — загальний термін для почуття і емоцій. Загальноприйнятої пси-

хоаналітичної теорії афектів не існує, проте, розрізняють афекти —

р озрядки, які супроводжують прояв захоплення, і афекти н апруження,

які супроводжують стримування захоплення. В важається, що афекти

Аффект

прикріплюються до ідей, а не навпаки. Розрізнення понять «афект» і

«емоція» в тому, що афект розглядається як нерозривно пов’язаний з

ідеями, а емоція — як самоцінне, незалежне переживання.

АФФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТИ — вид аффекта, возникающий в ре-

зультате его амбивалентности и проявляющийся в импульсивных

действиях. Легко переходит в аффект патологический.

АФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТІ — вид афекту, що виникає в результаті

його амбівалентності і проявляється в імпульсивних діях. Легко пе-

реходить в афект патологічний.

АФФЕКТ ПАТОЛОГИЧЕСКИЙ — вид аффекта, сопровождающий-

ся глубоким помрачением сознания, рядом непроизвольных, часто

нелепых импульсивных актов, действий, последующей амнезией, а

иногда и глубоким сном.

АФЕКТ ПАТОЛОГІЧНИЙ — вид афекту, що супроводжується глибо-

ким потьмаренням свідомості, довільними, часто безглуздими імпуль-

сивними актами, діями, з настанням амнезії, а іноді і глибокого сну.

АФФЕКТИВНОЕ РАССТРОЙСТВО, ПСИХОЗ (affective disorder,

psychosis) — психиатрический диагностический термин для пси-

хозов, характеризующихся расстройствами настроения. См. маниа-

кально-депрессивный психоз, депрессия, мания.

АФЕКТИВНИЙ РОЗЛАД, ПСИХОЗ (affective disorder, psychosis) —

психіатричний діагностичний термін для психозів, що характери-

зується розладами настрою. Див. маніакально-депресивний психоз,

д епресія, манія.

АФФЕРЕНТНЫЙ — обозначает нервы, передающие импульсы и сиг-

налы от периферии к центру, — по контрасту с эфферентными нерва-

ми, передающими их от центра к периферии.

АФЕРЕНТНИЙ — нервове волокно, що передає нервові імпульси від

рецепторів до коркових центрів головного мозку.

Аффект неадекватности

БАЗИСНОЕ ДОВЕРИЕ И НЕДОВЕРИЕ (basis trust and distrust) —

термины использовались Эриксоном, Винникоттом и Балинтом для

описания глубинных следствий хорошего и плохого материн ского

ухода. Базисное доверие, которое представляет собой первую из

восьми стадий жизни человека Эриксона, соответствует оральной

фазе классической теории и первичной онтологической безопаснос-

ти экзистенци алистов (см. экзистенциализм). Базисное не доверие

соответствует в некоторых случаях понятию параноидной тревоги.

БАЗИСНА ДОВІРА І НЕДОВІРА (basis trust and distrust) — терміни

використовувались Еріксоном, Віннікоттом і Балінтом для опису на-

слідків гарного і поганого материнського догляду. Базисна д овіра,

яка є однією із восьми стадій життя людини згідно з теорією Еріксо-

на, відповідає оральній фазі класичної теорії психоаналізу і первин-

ній онтологічній безпеці екзистенціалістів (див. екзистенціалізм).

Базисна недовіра відповідає в деяких випадках поняттю параноїчної

тривоги.

БАРЬЕР ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ — мотив, препятствующий выпол-

нению определенной деятельности или действий, в частности обще-

нию с определенным человеком или группой людей. Б.п. — наиболее

частая причина внутренних конф ликтов, особенно как проявление

застенчивости. Субъективно Б.п. может переживаться как трудность

и различно взаимодейст вовать с самооценкой.

БАР’ЄР ПСИХОЛОГІЧНИЙ — мотив, що заважає виконанню пев-

ної діяльності або діянь, зокрема спілкуванню з певною людиною або

групою людей. Б.п. — найчастіша причина внутрішніх конфліктів,

особливо як прояв сором’язливості. Суб’єктивно Б.п. може пережи-

ватися як труднощі і по-різному взаємодіяти з самооцінкою.

БДИТЕЛЬНОСТЬ ОПЕРАТОРА — психическое состояние готовнос-

ти реагировать на ожидаемые стимулы как соответствующая органи-

зация внимания. Основное требование к оператору.

Бдительность оператора

ПИЛЬНІСТЬ ОПЕРАТОРА — психічний стан готовності реагувати

на очікувані стимули як відповідна організації уваги. Основна вимо-

га до оператора.

БЕЗУСЛОВНЫЙ РЕФЛЕКС — основное понятие рефлекторной тео-

рии психики, разработанной И. М. Сеченовым и И. П. Павловым:

врожденное инстинктивное реагирование на стимул.

БЕЗУМОВНИЙ РЕФЛЕКС — основне поняття рефлекторної теорії

психіки, розробленої І. М. Сєченовим і І. П. Павловим: природжене

інстинктивне реагування на стимул.

БЕЛЫЙ ШУМ — сложная смесь звуковых волн всех частот, анало-

гичная белому цвету.

БІЛИЙ ШУМ — складна суміш звукових хвиль всіх частот, аналогіч-

на білому кольору.

БЕСЕДА — один из основных методов психологической науки, пред-

усматривающий получение сведений о человеке и о свойственных

ему психических явлениях путем речевого общения. Б. может быть

не только устной, но и письменной, для чего могут использоваться со-

чинения, анкеты, вопросники (являющиеся в социологии только ме-

тодами опроса).

Б. — метод, предусматривающий прямое или непрямое получение

психологи ческой информации путем вербаль ного общения.

БЕСІДА — один із основних методів психологічної науки, що пе-

редбачає одержання відомостей про людину, притаманні їй психічні

явища шляхом мовного спілкування. Б. може бути не тільки усною,

але і письмовою, для чого можуть використовуватися твори, анкети,

запитальники (які є в соціології тільки методами опитування).

Б. — метод, що передбачає пряме або непряме отримання психологіч-

ної інформації шляхом мовного спілку вання.

БЕСПЛАНОВЫЙ — в свободной форме, не обусловлен ный приме-

нением какого-либо опре деленного инструмента исследо ва ния (в

и нтервью, наблюдениях и т. п.).

БЕЗПЛАНОВИЙ — у вільній формі, не зумовлений застосу ванням

будь-якого визначе ного інструмента дослідження (в ін терв’ю, спосте-

реженнях та ін.).

Безусловный рефлекс