Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

111

другої сигнальної системи дійсності. Емоції суб’єктивні, але не ідеаль-

ні, а почуття, що виключають понятійний компонент, — ідеальні.

ИДЕЙНОСТЬ — свойство личности как приверженность к опред-

еленной целостной системе идей и соответствующему ей социально-

му, нравственному и эстетическому идеалу; последовательная вер-

ность им в теории и на практике. Одно только знание теории, если

оно не превратилось в убежденность, а также одно только практичес-

кое принятие определенных жизненных правил, требований и ло-

зунгов, если оно не основано на сознательном усвоении идейного со-

держания, еще не составляет И.

ІДЕЙНІСТЬ — властивість особистості як прихильність до певної ці-

лісної системи ідей і відповідному їй соціальному, моральному і есте-

тичному ідеалу, послідовна відданість їм в теорії і на практиці. Одне

тільки знання теорії, якщо вони не перетворилися в переконання, а

також одне тільки практичне прийняття певних життєвих правил,

вимог і лозунгів, якщо воно не обґрунтоване на свідомому засвоєнні

ідейного змісту, ще не складає І.

ИДЕНТИФИКАЦИЯ — отождествление.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ — ототожнення.

ИДЕНТИФИКАЦИЯ — 1) познание кого-нибудь, чего-нибудь; 2) упо-

добление, отождествление с кем-нибудь, чем-нибудь.

про цесс, посредством которого человек или:

а) распрос траняет свою идентичность на кого-либо дру гого, или;

б) заимствует свою идентичность от кого-либо, или;

в) смешивает или путает свою идентич ность с идентичностью дру-

гого.

В аналитических ра ботах термин никогда не подразумевает

установле ние подлинности, своей или кого-то другого.

Различают четыре типа идентификации: первичную, вторичную,

проективную и интроективную.

Первичная идентификация — это предположительно су ществующее

в младенчестве состояние, когда индиви ду еще нужно отличить свою

идентичность от иден тичности объектов, когда различие между «я»

и «ты» лишено смысла.

Идентификация

112

Вторичная идентификация — это процесс идентификации с объек-

том, сепаратная идентичность которого уже обнаружена. В отличие

от первичной идентификации, вторичная идентификация является

защитой, поскольку она уменьшает враждеб ность между собой и об-

ъектом и позволяет отрицать переживания сепарации с ним. Тем не

менее, вто ричная идентификация с родительскими фигурами счи-

тается частью нормального процесса развития.

Проективная идентификация — это процесс, посредством которого

человек представляет, что он находится внутри некоторого объекта,

внешне го по отношению к себе. Это также защита, поскольку она со-

здаст иллюзию контроля над объектом, что позволяет субъекту отри-

цать свою беспомощность пе ред объектом и получать замещающее

удовлетворение от его действий.

Интроективная идентификация — это или процесс идентификации

с интроектом, или процесс, который дает возможность представить

другого внутри себя и частью себя. Порой при исполь зовании не де-

лается различий между вторичной иден тификацией и интроекцией.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ — 1) пізнання будь-кого; чогось; 2) уподібнення,

ототожнення з будь-ким, чимось.

Ідентифікація — процес, засобом якого людина або:

а) розповсюджує свою ідентичність на когось іншого;

б) запозичує свою ідентичність від будь-кого;

в) змішує або плутає свою ідентичність з ідентичністю іншого.

В аналітичних роботах термін ніколи не припускає встановлення іс-

тинності, своєї, або будь-кого. Розрізняють чотири типи ідентифіка-

ції: первинну, вторинну, проективну і інтроективну.

Первинна ідентифікація — це, припустимо, існуючий в дитинстві

стан, коли індивіду ще потрібно розрізнити свою ідентичність від іден-

тичності об’єктів, коли відмінність між «я» і «ти» — не має смислу.

Вторинна ідентифікація — це процес ідентифікації з об’єктом, сепа-

ративна ідентичність якого вже виявлена. На відміну від первинної

ідентифікації, вторинна є захистом, оскільки вона зменшує воро-

жість (неприязність) між собою та об’єктом і дозволяє заперечувати

переживання сепарації з ним. Тим паче, вторинна ідентифікація з

батьківськими фігурами вважається часткою нормального процесу

розвитку.

Идентификация

113

Проективна ідентифікація — це процес, засобом якого людина вва-

жає, що вона знаходиться всередині деякого об’єкта, зовнішнього

стосовно себе. Це також захист, бо створює ілюзію контролю над об’-

єктом, що дозволяє суб’єкту заперечувати свою безпорадність перед

об’єктом і одержувати задоволення від його дій.

Інтроективна ідентифікація — це процес ідентифікації з інтроектом,

або процес, який дає можливість уявити іншого всередині себе і час-

тиною себе. Іноді при використанні не робиться різниця між вторин-

ною ідентифікацією і інтроекцією.

ИДЕНТИЧНОСТЬ (identity) — чувство непре рывности своего бы-

тия как сущности, отличной от всех других. Согласно Eriksou (1953),

многие аспек ты развития Эго можно сформулировать в тер минах рос-

та чувства идентичности; кризис идентичности, более или менее вы-

раженный, характе рен для позднего подросткового периода и юнос-

ти. Чувство идентичности утрачивается при фугах (см. фуга) и ста-

новится извращенным при шизофреническом бреде тождества, ког-

да лежащее в основе чувство опустошенности ком пенсируется ма-

нией величия. Многие из проблем идентичности сконцентрированы

вокруг вопроса о роли идентификации в усилении или ослабле нии

идентичности. Полагают, что неспособность к идентификации в дет-

стве с родителями, особенно с родителем своего пола, уменьшает

чувство идентич ности, но и неудавшийся уход от идентификации с

ними в подростковом возрасте приводит к тому же результату. Чув-

ство идентичности, вероятно, являет ся синонимом самосознания, и

его можно рас сматривать как субъективный эквивалент Эго, ко торое

психоаналитическая теория склонна наделять объективностью.

ІДЕНТИЧНІСТЬ (identity) — почуття неперервності свого буття як

сутності, відмінної від всіх інших. Відповідно до Erikson (1953), бага-

то аспектів розвитку Его можна сформулювати в термінах: зростання

почуття ідентичності і криза ідентичності, більш або менш вираже-

на, характерна для пізнього підліткового періоду і юності. Почуття

ідентичності втрачається при фугах (див. фуга) і стає спотвореним

при шизофренічному маренні тотожності, коли почуття спустошли-

вості компенсується манією звеличення. Багато із проблем ідентич-

ності сконцентровані навколо питання про роль ідентифікацій в по-

силенні або послабленні ідентичності. Вважають, що нездатність до

Идентичность

114

ід ентифікації в дитинстві з батьками, особливо з батьком своєї ста-

ті, зменшує почуття ідентичності, але і невдалий відхід від іденти-

фікації з ними в підлітковому віці призводить до того ж результату.

Почуття ідентичності, ймовірно, є синонімом самосвідомості, і його

можна розглядати як суб’єктивний еквівалент Его, яке психоаналі-

тична теорія схильна наділяти об’єктивністю.

ИДЕОМОТОРИКА — форма психомоторики, в которой выполняе-

мые движения непосредственно и непроизвольно вызваны ярким

представлением об их выполнении.

ІДЕОМОТОРИКА — форма психомоторики, в якій рухи, що викону-

ються безпосередньо і мимовільно, викликані яскравою уявою про їх

виконання.

ИДЕЯ (греч. idea — понятие, представление) — философское поня-

тие как форма постижения в мысли объективной реальности. В пси-

хологии — четко осознанная мысль как основа дальнейшего п роцесса

мышления или деятельности. Процессуальная сторона И. — функ-

ция второй сигнальной системы действительности.

ІДЕЯ (грец. idea — поняття, уявлення) — філософське поняття як

форма досягнення в думці об’єктивної реальності. В психології —

чітко осмислена думка як основа подальшого процесу мислення або

д іяльності. Процесуальна форма І. — функція другої сигнальної сис-

теми дійсності.

ИЕРАРХИЯ — принцип психологии, в соответствии с которым все

психические явления должны рассматриваться как ступени, вклю-

ченные в иерархическую лестницу, где нижние ступени субордини-

рованы (подчинены и управляются) высшими, а высшие — включая

низшие в измененном, но не устраненном виде и опираясь на них, —

к ним не сводятся. Схемы составлены в соответствии с принципом И.

ІЄРАРХІЯ — принцип психології, відповідно до якого всі психоло-

гічні явища повинні розглядатися як ступені, включені в ієрархічну

систему, де нижчі сходинки субординовані (підпорядковані і управ-

ляються) вищими, а вищі — включаючи нижчі в зміненому, але не

усуненому вигляді і спираючись на них, — до них не зводяться. Схе-

ми складені відповідно за принципом І.

Идеомоторика

115

ИЕРАРХИЯ ВИДОВ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЯ:

6 путем практической проверки решения в процессе его осущест-

вления как завершающего этапа волевого действия;

5 борьбы мотивов как этапа волевого действия;

4 принятия решения на основе умозаключений;

3 проб и ошибок на основе сенсомоторного мышления;

2 быстрого перебора возможных сочетаний в соответствий с про-

граммой;

1 готового на основе памяти.

ІЄРАРХІЯ ВИДІВ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ:

6 шляхом практичної перевірки рішення в процесі його здійснен-

ня як завершального етапу вольового діяння;

5 боротьба мотивів як етапу вольового діяння;

4 прийняття рішення на підставі умовиводів;

3 проб і помилок на основі сенсомоторного мислення;

швидкого перебору можливих сполучень відповідно до програми;

1 готового на основі пам’яті.

ИЕРАРХИЯ КАТЕГОРИЙ В ПСИХОЛОГИИ — иерархия как прин-

цип психологии упорядочивает категории в следующую иерархичес-

кую лестницу: философские категории; общенаучные понятия; ка-

тегории общепсихологические; категории частнопсихологические;

категории отдельных психологических наук.

ІЄРАРХІЯ КАТЕГОРІЙ У ПСИХОЛОГІЇ — ієрархія як принцип пси-

хології упорядковує категорії в наступних ієрархічних сходах; філо-

софські категорії; загальнонаукові поняття; категорії загальнопси-

хологічні; категорії спеціальнопсихологічні; категорії окремих пси-

хологічних наук.

ИЕРАРХИЯ ОБЩЕПСИХОЛОГИЧЕСКИХ КАТЕГОРИЙ — психика

понимается через формы психического отражения; их дополняют по-

требности (как толчок), внимание (как организация) и психомотори-

ка (как объективизация), объединяемые в категорию психических

явлений; их высшее обобщение, свойственное только человеку и без

них непонятное, — сознание; носителем его и потому подчинений его

закономерностям является личность, проявлением которой служит

только ей свойственная деятельность, выступающая как основной

фактор развития психики на всех иерархических ступенях.

Иерархия общепсихологических категорий

116

ІЄРАРХІЯ ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ — психіка

розуміється через форми психічного відображення; їх доповнюють

потреби (як поштовх), увага (як організація) і психомоторика (як об’-

єктивізація), які об’єднуються в категорію психічних явищ. Їх вище

узагальнення, категорії психологічних явищ — притаманне тіль-

ки людині і без них незрозуміле — свідомість; носієм її і тому під-

леглим їй закономірностям є особистість, яка виявляється через ді-

яльність, що виступає як основний фактор розвитку психіки на всіх

і єрархічних ступенях.

ИЗБИРАТЕЛЬНОСТЬ ВОСПРИЯТИЯ — качество восприятия вы-

делять «фигуру из фона», определяемое потребностями, направ-

ленностью или опытом личности (при апперцепции), волей или

о собенностями воспринимаемого объекта.

ВИБІРКОВІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ — властивість сприйняття виділя-

ти «фігуру на тлі», що зумовлюється потребами, спрямованістю або

досвідом особистості (при апперцепції), волею або особливостями

сприймаючого об’єкта.

ИЗМЕРЕНИЕ — применение инструментария для подсчета или лю-

бого другого спосо ба количественной характеристики результатов

наблюдений над действительностью.

ВИМІРЮВАННЯ — застосування інструментарію для підрахунку

або будь-якого іншого способу кількісної характеристики результа-

тів спостережень дійсності.

ИЗМЕРЕНИЕ РАЗБРОСА (ДИСПЕРСИИ) — показатель того, как ко-

леблются (варьируют) значения признаков вокруг средней тенден-

ции, т. е. показатель ее репрезентативности.

ВИМІРЮВАННЯ РОЗКИДАННЯ (ДИСПЕРСІЇ) — показник того,

як коливаються (варіюють) значення ознак навколо середньої тен-

денції, тобто показник її репрезентативності.

ИЗОЛЯЦИЯ (isolation) — защитный меха низм, с помощью которого

субъект изолирует некое событие, препятствуя тому, чтобы оно ста-

ло частью континуума значимого для него опыта. Когда с че ловеком

произошло что-то неприятное или когда он сделал что-то, что з начимо

Избирательность восприятия

117

для его невроза, он вво дит временную паузу, в течение которой ни-

чего боль ше не должно случаться, в течение которой он ниче го не

д олжен воспринимать и ничего не делать... Это переживание не за-

бывается — оно взамен лишается своего аффекта, а его ассоциатив-

ные связи подав ляются или прерываются, так что оно остается как

бы изолированным и не воспроизводится в обычных процессах мыш-

ления. Изоляция обыч но используется обсессивными невротиками

для которых она играет такую же роль, как вытеснение при истерии.

Изоляция связана с расщеплением и диссоциацией.

ІЗОЛЯЦІЯ (isolation) захисний механізм, за допомогою якого суб’єкт

ізолює деяку подію, перешкоджаючи тому, щоб вона стала частиною

континууму, вагомою для його досвіду. Коли з людиною трапилося

щось неприємне або коли вона зробила щось, що важливо для її не-

врозу, вона вводить тимчасову паузу, протягом якої нічого більше не

повинно трапитися, протягом якої вона не повинна нічого сприймати

або робити. Це хвилювання не забувається — воно взамін втрачає свій

афект, а його асоціативні зв’язки притискуються або перериваються,

так що воно залишається ніби ізольованим і не відтворюється в зви-

чайних процесах мислення. Ізоляція використовується обсесивними

невротиками, для яких вона відіграє таку ж роль, як витіснення при

істерії. Ізоляція пов’язана з розщепленням і дисоціацією.

ИЛЛЮЗИЯ (лат. illusorius — обманчивый) — искаженное психичес-

кое отражение объективной реальности. И. различают по анализато-

рам (зрительные, слуховые, обонятельные, тактильные и т. д.), фор-

мам отражения (эмоции, восприятие, мышление, память) и основной

причине их возникновения (физические, физиологические и пси-

хические).

И. — «Субъективное извраще ние объективного содержания» в ос-

приятия. Отлича ется от галлюцинации тем, что обусловлена н е-

правильным истолкованием действительного пережи вания, а от

б реда — тем, что вопрос о доверии не стоит. Иллюзии не относятся к

п атологическим явле ниям, поэтому они представляют большой инте-

рес для психологов, особенно занимающихся восприятием, а не для

психиатров и психоаналитиков. Это слово, од нако, было использовано

Винникоттом в несколько особом смысле, чтобы описать п ереживания

младен ца в тех счастливых случаях, когда матери у дается р еализовать

Иллюзия

118

его ожидания, т. е. когда галлюцинации младенца об исполнении же-

ланий встречают подлинно материнское отношение. Согласно Вин-

никотту, здоровое развитие зависит от подобных переживаний иллю-

зии. Можно сказать, что и пациенты, кото рые используют в качестве

защиты идеализацию, находятся в состоянии иллюзии.

ІЛЮЗІЯ (лат. illusorius — обманливий) — викривлене психічне ві-

дображення об’єктивної реальності. І. розрізняють за аналізаторами

(зоровим, слуховим, нюховим, тактильними та ін.), формами відо-

браження (емоції, сприйняття, мислення, пам’ять) і основною при-

чиною їх виникнення (фізичні і фізіологічні, психічні).

І. — «Суб’єктивне спотворення об’єктивного змісту (смислу)» сприй-

няття. Відрізняється від галюцинації тим, що обумовлена непра-

вильним тлумаченням дійсно пережитого, а від марення — тим, що

питання про довіру не виникає. Іноді не відносяться до патологічних

явищ, тому вони мають великий інтерес для психологів, особливо тих,

що займаються сприйняттям, а не для психіатрів і психоаналітиків.

Це слово було використано Віннікоттом в особливому значенні, щоб

описати переживання немовлят в тих щасливих випадках, коли ма-

тері вдається реалізувати її очікування, тобто коли галюцинації не-

мовляти про виконання бажання зустрічають істинно материнське

ставлення. Згідно з Віннікотом, здоровий розвиток залежить від по-

дібних переживань ілюзії. Можна сказати, що і пацієнти, які вико-

ристовують в якості захисту ідеалізацію, знаходяться в стані ілюзії.

ИМИТАЦИОННАЯ МОДЕЛЬ — математическая компьютерная мо-

дель, в которую введены определен ные динами ческие элементы.

ІМІТАЦІЙНА МОДЕЛЬ — математична комп’ютерна модель, в яку

введені певні динамічні елемен ти.

ИМПОТЕНЦИЯ (impotence) — в применении к симптомам всегда по-

дразумевает половое бесси лие мужчин. Половая импотенция может

быть обус ловлена или органическими, или психологически ми факто-

рами. Психоанализ занимается только последними. Психогенную им-

потенцию можно рас сматривать как невротический симптом, лишь

если она отличается стойкостью, скрывает сознательные намерения

пациента и имеет место даже при самых благоприятных условиях. В

противном случае имеет место или неопытность, или н еискренность.

Имитационная модель

119

ІМПОТЕНЦІЯ (impotence) — в застосуванні до симптомів завжди ро-

зуміється як статеве безсилля чоловіків. Статева імпотенція може

бути обумовлена або органічними, або психологічними факторами.

Психоаналіз займається тільки останніми. Психогенну імпотенцію

можна розглядати як невротичний симптом, лише якщо вона від-

різняється стійкістю, приховує свідомі наміри пацієнта і має місце

навіть за сприятливих умов. В протилежному випадку має місце або

н едосвідченість, або нещирість.

ИМПРИНТИНГ (англ. imprinting — запечатление) — термин и по-

нятие, введенные в начале 40-х гг. XX в. австрийским биологом

К. Лоренцем, открывшим процессуальное в некоторых психических

я влениях, ранее считавшихся инстинктами: приобретенное вско-

ре после рождения как заимствованное из поведения родителей или

сверстников. Стимулом изучения И. явился установленный факт сле-

дования утенка, только что вылупившегося из яйца, за первым дви-

жущимся существом или предметом, будь-то не только утка-мать, но

и человек или мячик.

Синоним — запечатление.

ІМПРИНТИНГ (англ. imprinting — збереження, закарбування) —

термін і поняття, введені на початку 40-х р. ХХ ст. австрійським біо-

логом К. Лоренцем, що відкрив процесуальне в деяких психічних

явищах, які раніше вважалися інстинктами: набуте незабаром після

народження наслідування, яке взяте з поведінки батьків або ровес-

ників. Стимулом вивчення І. є установлений факт, щойно вилуплене

з яйця каченя йде слідком за першим предметом, що рухається, ним

може бути не тільки качка-мати, але і людина або м’ячик.

Синонім — закарбоване.

ИМПУЛЬСИВНЫЕ АКТЫ — один из видов психомоторики, дефор-

мированные действия, принявшие под влиянием сильных эмоций

форму психических актов, подчас нелепых, непроизвольно совер-

шаемых.

ІМПУЛЬСИВНІ АКТИ — один із видів психомоторики, деформова-

ні дії, що стали під впливом сильних емоцій форми психічних актів,

іноді безглуздих, мимовільно здійснюваних.

Импульсивные акты

120

ИНДИВИД (лат. individuum — неделимое, особь) — социологическая

категория, отдельный человек как особь, изолированно взятая из об-

щности. Иногда этот термин применяют только к человеку как ор-

ганизму, а иногда только личности.

Синоним — индивидуум.

ІНДИВІД (лат. individuum — неподільний, особина) — соціологічна

категорія, окрема людина або особина, ізольовано взята із спільнос-

ті. Іноді цей термін застосовують тільки до людини як організму, а

іноді тільки особистості.

Синонім — індивідуум.

ИНДИВИДУАЛИЗМ — свойство личности, определяемое преоблада-

нием целей деятельности, направленных на удовлетворение только

личных потребностей своего Я при игнорировании общественных.

ІНДИВІДУАЛІЗМ — властивість особистості, що визначається пе-

ревагою завдань діяль ності, спрямованих на задоволення тільки осо-

бистих потреб свого Я при ігноруванні суспільних.

ИНДИВИДУАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ — одна из трех основных пси-

хологических наук (стволов дерева психологической науки) наряду с

общей психологией и социальной психологией. Предмет И.п. — пси-

хические явления, свойственные индивиду.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ — одна із трьох основних пси-

хологічних наук (стовбурів дерева психологічної науки) поряд із за-

гальною і соціальною психологією.

Предмет І.п. — психічні явища, властиві індивіду.

ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ — особенное в индивиде, совокупность

только ему присущих особенностей (в частности, свойств личности),

которая делает человека и его личность единичным воплощением ти-

пичного и всеобщего. И. нельзя ни отождествлять с личностью, что

нередко делается, ни отрывать от нее. Личность всегда неповторима

и, следовательно, индивидуальна. Но И. человека проявляется не

только в его личности, но и в его организме.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ — особливе в індивіді, сукупність тільки

йому властивих особливостей (зокрема, рис особистості), яка робить

людину і її особистість єдиним втіленням типового і всезагального.

Индивид