Бондар О.В. Cитуаційний менеджмент. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

181

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

чаються керівником організації. Керівник може залучити для прове-

дення цієї роботи спеціалістів-аналітиків.

Основна мета захисту конфіденційної інформації полягає в тому,

щоб, запобігти розповсюдженню її до конкурентів. В деяких випад-

ках вимагається захист і «чужих» комерційних секретів, які можуть

бути довірені підприємству іншими особами, організаціями. Відсут-

ність такого захисту може залишити підприємство без вигідних парт-

нерів, клієнтів.

Забезпечення захисту комерційної таємниці містить:

• встановлення правил віднесення інформації до комерційної та-

ємниці;

• розробку і доведення до осіб, допущених до відомостей, що

складають комерційну таємницю, інструкцій за дотриманням

режиму конфіденційності;

• обмеження доступу до носіїв інформації, які вміщують комер-

ційну таємницю;

• використання організаційних, технічних та інших засобів і кон-

фіденційної інформації;

• здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму

охорони комерційної таємниці.

Як і всі співробітники фірми, менеджер повинен при вступі на

роботу підписати зобов'язаність про нерозголошення комерційної

таємниці (про відповідальність за її збереження).

У цьому документі основними є такі обов'язки [1]:

1) не розголошувати відомостей, що складають комерційну таємни-

цю, які будуть доведені чи стануть відомі при виконанні службо-

вих обов'язків, в тому числі, протягом визначеного строку після

звільнення з фірми;

2) дотримуватись доведених до відома співробітника вимог щодо за-

хисту комерційної таємниці;

3) не використовувати відомості, що складають комерційну таємни-

цю без відома на це її власника;

4) не мати жодних обов'язків перед іншими особами і підприємствами.

За інформованістю менеджери більшості підприємств є другі осо-

би після керівника. Менеджер має доступ до різнома нітних джерел ін-

формації. Він може її одержувати:

182

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

• організовуючи різні паради, прийоми, переговори;

• приймаючи і обробляючи кореспонденцію;

• складаючи і контролюючи виконання документів;

• проводячи телефонні переговори;

• приймаючи відвідувачів та ін.

Менеджер є основною фігурою для осіб, що добувають різнома-

нітну інформацію. Тому йому необхідно проявляти розумну обач-

ність у розмовах з потенційними партнерами чи клієнтами, для яких

будь-яка інформація може стати важливою.Так, фахівці радять:

1) менеджер часто повинен відповідати на різні запитання. Потріб-

но увесь час чітко проводити межу: звичайні, рядові запитання і

запитання «ковзаючі», відповіді на які розкривають конфіденцій-

ні боки роботи фірми. У цьому випадку треба запитати себе: «Чи

має право співрозмовник знати цю інформацію? Чи необхідна

вона йому у роботі?». На «ковзаючі» запитання відповіді повинні

бути ухильні. Хоча за рекомендаціями японсь ких спеціалістів,

сама розумна відповідь на подібне запитання — «не знаю», а за

діловою етикою така відповідь для менеджерів небажана. Можна

також порекомендувати співрозмовнику звернутися з цим питан-

ням до керівника фірми.

2) У більшості конфіденційної інформації необхідно дотримуватися

рекомендацій керівника фірми чи служби безпеки підприємства.

Менеджер за видом своєї діяльності повинен знати, хто і до якої

інформації чи обладнання має допуск і дотримуватись встановле-

них правил. І якщо, наприклад, рядовий працівник фірми раптом

зацікавився конфіденційним документом, по трібно швидко і так-

товно зупинити цю спробу.

3) Особливо уважним потрібно бути до предметів, які «забувають»

відвідувачі. Звичайний блокнот, фломастер, портмоне чи предме-

ти можуть виявитись технічними пристроями для підслуховуван-

ня і «зняття» важливої інформації, наприклад, одразу після пе-

реговорів і виходу відвідувачів. Не можна залишати відвідувачів

у кабінеті самих, тому що професіонали можуть легко протягом

секунди встановити підслуховуючий пристрій. Усі залишені чи

знайдені предмети потрібно швидко передати в службу безпеки

підприємства. Розібратися з ними — завдання спеціалістів.

183

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

4) Менеджер, як і інші працівники фірми, повинен усвідомлювати

значимість конфіденційної інформації для успішної роботи і про-

цвітання фірми, а також знати про прийоми і методи, якими мо-

жуть користуватися конкуренти для збору такої інформації [1].

Існують випробувані на практиці рекомендації щодо захисту кон-

фіденційної інформації.

Для обмеження доступу до інформації комерційної таємниці ке-

рівник видає спеціальний наказ про введення «Переліку відомостей,

які вміщують комерційну таємницю підприємства», заходи щодо охо-

рони цих відомостей, встановлює коло осіб, які мають доступ до цієї

інформації, і правила роботи з документами, які мають гриф «Комер-

ційної таємниці». Співробітники підприємства повинні під розписку

ознайомитись із наказом та додатками до нього. Приблизний перелік

відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства, може

бути таким:

• обсяги кредитів, що одержала або хоче одержати фірма;

• назви фірм-контрагентів;

• обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);

• обсяги прибутку (місяць, квартал, рік);

• розподіл прибутку;

• цілі, завдання, тактика переговорів з партнерами;

• умови комерційних контрактів, послуг;

• міра зацікавленості у придбанні товарів або послуг;

• заробітна плата працівників фірми;

• характер та репутація персоналу фірми;

• регіони збуту продукції;

• напрями маркетингових досліджень фірми.

За необхідності цей перелік може бути доповнений і також заві-

рений підписом керівника з проставленням нової дати.

Таким чином, питання захисту комерційної таємниці підприєм-

ства діалектично пов’язані з його економічною безпекою, про що й

піде мова в наступному питанні.

184

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІД-

ПРИЄМСТВА В СИТУАЦІЙНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ: СУТ-

НІСТЬ, ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ

За ринкових умов господарювання дуже важливого значення на-

буває економічна безпека всіх суб’єктів підприємницької та інших

видів діяльності.

Економічна безпека фірми (підприємства організації) — це такий

стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інфор-

мації і технологій, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких

можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє вико-

ристання для стабільного функціонування та динамічного науково-

технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовніш-

нім негативним впливам.

Рівень економічної безпеки залежить від того, наскільки ефек-

тивно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні

уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих

негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Розрізняють такі джерела негативних впливів на економічну без-

пеку:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів госпо-

дарювання (органів державної влади, міжнародних організацій,

підприємств-конкурентів);

2) збіг об’єктивних обставин стан фінансової кон’юктури на ринках

певного підприємства, наукові відкриття та технологічні розроб-

ки тощо.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому,

щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціо-

нування і високий потенціал розвитку у майбутньому.

Основні функціональні цілі економічної безпеки:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи і фінан-

сової стійкості та незалежності підприємства;

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо-

кої конкурентоспроможності технічного потенціалу;

• досягнення високої ефективності менеджменту оптимальної

та ефективної організаційної структури управління підприєм-

ством;

185

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його ін-

телектуального потенціалу належної ефективності корпоратив-

них НДДКР;

• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-

господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

•якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності під-

приємства;

• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної та-

ємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забез-

печення роботи всіх підрозділів підприємства та підрозділів

організації;

• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його

капіталу, майна, а також комерційних інтересів [3,c. 466–467].

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необ-

хідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організа-

ції економічної безпеки. Процес організації економічної безпеки має

такі дії:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу пер-

соналу, прав, інформації, технологій та устаткування);

2) загально стратегічне прогнозування та планування економічної

безпеки за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності під-

приємства;

4) загально тактичне планування економічної безпеки за функціо-

нальними складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності під-

приємства;

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльностю

підприємства;

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

До основних напрямів організації економічної безпеки підприєм-

ства належать:

1) фінансова складова (досягнення найбільш ефективного викорис-

тання корпоративних ресурсів);

2) інтелектуальна й кадрова складова (збереження та розвиток інте-

лектуального потенціалу підприємства);

186

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

3) техніко-технологічна складова (міра відповідності застосовуємих

на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо

оптимізації витрат ресурсів);

4) політико-правова складова (усебічне правове забезпечення ді-

яльності підприємства, дотримання чинного законодавства);

5) інформаційна складова (ефективне інформаційно-аналітичне за-

безпечення господарської діяльності підприємства);

6) екологічна складова (дотримання чинних екологічних норм, міні-

мізація втрат від забруднення довкілля);

7) силова складова (забезпечення фізичної безпеки працівників

фірми, передовсім керівників, і збереження її майна).

На всіх великих і середніх підприємствах ( в організаціях) зазви-

чай створюються автономні служби безпеки, а безпека функціону-

вання неве ликих фірм може забезпечуватися територіальними (ра-

йонними або міськими) службами, в яких фірма наймає одного чи

кількох охоронців. Такі служби охорони, зазвичай, створюються при

місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпе-

ки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи

безпеки фірми треба вважати її комплексність.

Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний ком-

плекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відо-

мостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми

(підприємства, організації);

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного за хисту

комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необгрунтованому допуску й доступу до відомо стей

та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює не-

санкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної

таємниці відповідної фірми;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіден-

ційної інформації у процесі звичайної діяльності та за екстремаль-

них ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяль ності, у

т. ч. зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітни-

цтва фірми з іншими партнерами;

187

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, про-

дукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої

діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних ме-

неджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конку рентів

і зловмисників [ 3, С. 483–484].

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації

системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може

бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та об-

ґрунтованим.

Отже, тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій

можливо досягти належного рівня економічної безпеки підприєм-

ства, знизити міру господарського ризику та запобігти окремим кри-

зовим ситуаціям.

Ключові слова:

− комерційна таємниця підприємства;

− економічна безпека фірми (підприємства, організації);

− конфіденційна інформація;

− таємна інформація;

− науково-технічна інформація;

− ділова інформація;

− методи отримання інформації;

− служба безпеки;

− механізм захисту комерційної таємниці.

188

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

1. Виноградский М. Д., Виноградська А. М. Організація праці мене-

джера : Навчальний посібник для студентів екон. вузів – К. : Кондор,

2002 – 518 с.

2. Экономическая и национальная безопасность : учебник / под ред.

Е. А. Олейников. – М : Изда-во Экзамен, 2005.–768 с

3. Економіка підприємства : підручник / за заг. ред. С. Ф. По кропивно-

го. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К. : КНЕУ, 2001. – 528 с.

ДОДАТКОВА

4. Антикризисное управление : учебник / под ред. Э. М. Короткова. —

М. : ИНФРА. – М, 2000. – 432 с.

5. Андрощук Г. А., Крайнев П. П. Экономическая безопасность пред-

приятия : защита коммерческой тайны. — Монография. — К.: Ин

Юре, 2000. — 400 с.

6. Бондар О. В. Ситуацiйний менеджмент [Електрон. ресурс] : навчаль-

ний комплекс дисциплiни для студентiв спецiальностi 6.050201

«Менеджмент органiзацiй», 2007. — Спосiб доступу : електрон. чит.

зал ПУСКУ.

7. Іванюта С. М. Піприємництво та бізнес-культура : навч. посібник /

С. М. Іванюта — К. : ЦУЛ, 2007 – 288 с.

8. Козлов В. Сохранение коммерческой тайны в организации / /

Управление персоналом., 2008 — № 7. — С. 61–66.

9. Клименко П. М. Інформація як об’єкт інтелектуальної власності, що

потребує охорони // Недержавна система безпеки підприємництва

як суб’єкт національної безпеки України: зб. Матеріалів наук. –

практ. конф., — Київ, 16 — 17 травня 2001 року. — К.: Вид-во Європ.

ун-ту, 2003. — с.283–289.

189

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

10. Марущак А. Алгоритм створення та збереження комерційної таєм-

ниці суб'єкта господарювання : правові засади / Марущак А. / / Ін-

телектуальна власність. 2006 – № 4 — С. 79–42.

11. Організаційно-правове регулювання ноу-хау в комерційних таємни-

цях підприємництва + [Електрон. ресурс] / Черкашин В.; Ступін-

ський Я. / / Інтелектуальна власність. — 2007. — № 5. — С. 26–34.

12. Охорона інтелектуальної власності в Україні : Монографія / С. О.

Довгий; В. О. Жаров; В. О. Зайчук — К. : Форум., 2002. — 314 с.

13. Парад Б. Коммерческий шпионаж: 79 способов получить секреты

любого бизнеса. –М : Проспект, 2005, – 160 с.

14. Сергєєва Л. І. Поняття та ознаки комерційної таємниці // Підпри-

ємництво, господарство і право. — 2/2001. — №2. — С. 36–39.

15. Справочник директора предприятия / под ред. М. Г. Лапусты. –

Изд-е 3-е, испр. и доп. – М. : ИНФРА. – М, 1998. – 784 с.

16. Ткачук И. Б. Коммерческая тайна : организация защиты, расследо-

вание посягательств. — М. : Щит-М, 2000. — 168 с.

17. Экономическая безопасность региона : анализ, оценка, прогнозиро ва-

ние : Монография / В. С. Пономаренко; Т. С. Клебанова; Н. Л. Чер -

нова. — X. : ИНЖЕК. 2004 – 114 с.

18. http://www.justinian.com.ua.

190

5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКИХ

ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ

ТЕМА 1. ОСНОВНІ РИСИ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ЗМІСТ КУРСУ

«СИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ РІВЕНЬ

1. Виписати у словник управлінської термінології та дати визначен-

ня основних термінів і понять.

Таблиця 1.2.

Термінологічний словник

Термін Тлумачення

Адаптивний менеджмент

Ситуаційний менеджмент

Ситуаційне керування

Предмет курсу «Ситуаційний

менеджмент»

Об’єкт курсу «Ситуаційний

менеджмент»

Концепція «Ситуаційного

управління»

Аналіз ситуації

2. Ознайомитися з рекомендованою літературою до теми, скласти

опорний конспект та підготуватися до обговорення основних по-

нять теми.